Ухвала

від 17.07.2023 по справі 466/6204/23

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ЛЬВОВА

Справа № 466/6204/23

Провадження № 1-кс/466/1386/23

У Х В А Л А

14 липня 2023 року слідчий суддя Шевченківського районного суду м. Львова ОСОБА_1 при секретарі ОСОБА_2 за участю прокурорів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , захисника ОСОБА_6 , підозрюваного ОСОБА_7 , розглянувши у відкритому судовому засіданні по розгляду клопотання слідчого СВ ВП №1 ЛРУП №1 ГУНП у Львівській області, погодженого прокурором Галицької окружної прокуратури міста Львова, про зміну запобіжного заходу ОСОБА_7 , який підозрюється у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч.5 ст.191, ч.3 ст.209 КК України,

у с т а н о в и в :

У провадженні слідчого судді Шевченківського районного суду м. Львова перебуває клопотання про зміну запобіжного заходу щодо ОСОБА_7 у кримінальному провадженні № 52018000000000539 від 07.06.2018 р.

У судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 заявив клопотання про визнання очевидно недопустимими доказами документи, які подані стороною обвинувачення до клопотання, а саме :

-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення,

-лист голові ГС ФФУ ,

-дозвіл про надання потерпілому можливості розголошення відомостей досудового розслідування,

-рапорт начальника 2 сектору 5 відділу 1 управління ГУ БКОЗ СБУ від 01.06.2020р.

Мотивує клопотання тим, що вказані документи та процедура їх отримання суперечать вимогам КПК, такі не можуть бути визнані допустимими доказами, а є очевидно недопустимими доказами.

Заслухавши доводи та заперечення учасників провадження, слідчий суддя дійшла таких висновків.

У відповідності до ч.1 ст.84 КПК України доказами в кримінальному провадженні є фактичні дані, отримані у передбаченому цим Кодексом порядку, на підставі яких слідчий, прокурор, слідчий суддя і суд встановлюють наявність чи відсутність фактів та обставин, що мають значення для кримінального провадження та підлягають доказуванню.

За ч.1 ст.86 КПК України доказ визнається допустимим, якщо він отриманий у порядку, встановленому цим Кодексом.

За ч.1 ст.87 КПК України недопустимими є докази, отримані внаслідок істотного порушення прав та свобод людини, гарантованих Конституцією та законами України, міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, а також будь-які інші докази, здобуті завдяки інформації, отриманій внаслідок істотного порушення прав та свобод людини.

У разі встановлення очевидної недопустимості доказу під час судового розгляду суд визнає цей доказ недопустимим, що тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Про це зазначається у ч.2 ст.89 КПК України.

Таким чином законодавець ознаки недопустимості доказів поділяє на очевидні та неочевидні. Залежно від цього визначається момент прийняття рішення щодо недопустимості доказів, який окреслений межами судового розгляду. Очевидно недопустимими є ті докази, про недопустимість яких прямо вказується в КПК України. Це означає, що очевидно недопустимим є доказ, будь-яке порушення процедури отримання якого згідно положень КПК України є безумовною підставою визнання його недопустимим.

Відомості, матеріали та інші фактичні дані, отримані органом досудового розслідування в непередбаченому процесуальним законом порядку чи з його порушенням, є очевидно недопустимими, а це відповідно до ч.2 ст. 89 КПК тягне за собою неможливість дослідження такого доказу або припинення його дослідження в судовому засіданні, якщо таке дослідження було розпочате. Зазначене правило застосовується і щодо доказів, отриманих внаслідок істотного порушення прав та свобод людини (ст. 87 КПК України) за умови підтвердження сторонами кримінального провадження їх очевидної недопустимості.

При наявності процесуальних порушень порядку отримання доказів визнавати їх недопустимими слід лише тоді, коли такі порушення: - прямо та істотно порушують права і свободи людини; чи - зумовлюють сумніви у достовірності отриманих фактичних даних, які неможливо усунути.

У правовій позиції ВП Верховного Суду від 31.08.2017р. в справі № 756/10060/17 зазначено що у разі визнання очевидної недопустимості доказу необхідно встановлювати, які наслідки має певне порушення формальних вимог процесуального закону насамперед для прав і свобод людини, передбачених Конвенцією та/або Конституцією України, в чому це порушення виражалося. Очевидна недопустимість доказу свідчить про те, що для визнання доказу таким нема необхідності здійснювати додаткову перевірку та дослідження інших доказів.

На даному етапі провадження - при розгляді клопотання про зміну запобіжного заходу підозрюваному слідчий суддя не уповноважений надавати оцінку доказам , зібраним в ході досудового розслідування , з точки зору їх допустимості , належності та достовірності.

Водночас, слідчий суддя вважає за необхідне зазначити, що наведені захисником у клопотанні доводи безумовно підлягають оцінці судом у відповідності до ст.94 КПК України щодо кожного з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів - з точки зору достатності та взаємозв`язку при ухваленні остаточного рішення суду за наслідками розгляду кримінального провадження.

Керуючись ст.376 КПК України, слідчий суддя ,

п о с т а н о в и в:

заяву адвоката ОСОБА_6 про визнання очевидно недопустимими доказами:

-повідомлення про вчинення кримінального правопорушення,

-лист голові ГС ФФУ ,

-дозвіл про надання потерпілому можливості розголошення відомостей досудового розслідування,

-рапорт начальника 2 сектору 5 відділу 1 управління ГУ БКОЗ СБУ від 01.06.2020р.

відхилити.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Слідчий суддя ОСОБА_1