Ухвала
від 17.07.2023 по справі 642/1527/22
ЛЕНІНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

17.07.2023

Справа № 642/1527/22

Провадження № 1-кс/642/2070/23

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

14 липня 2023 року м. Харків

Слідчий суддя Ленінського районного суду м. Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові клопотання прокурора Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 про визначення порядку зберігання речових доказів на які накладено арешт у кримінальному провадженні № 42022222030000078 від 06.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст. 111?1 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

Прокурор Новобаварської окружної прокуратури м. Харкова ОСОБА_3 , звернувся до суду з клопотанням, в якому просить передати Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, нежитлове приміщення 1-го поверху №1 площею 18,3 кв. м., 2-го поверху №1-15 площею 1076,3 кв. м., в нежитловій будівлі літ. м-3 загальною площею 1094,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , що належить громадянці російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ) вартістю 4 686 377 грн. (чотири мільйона шістсот вісімдесят шість тисяч триста сімдесят сім гривень без ПДВ), на яке ухвалою слідчого судді від 05.01.2023 накладено арешт, для здійснення управління в порядку, передбаченому Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних злочинів та інших злочинів».

Як вбачається з наданого клопотання та додатків до нього, слідчим відділом ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №42022222030000078 від 06.09.2022 за ч. 4 ст. 111-1 КК України, за фактом колабораційної діяльності.

Досудове розслідування вказаного кримінального провадження проводиться за фактом можливого здійснення фінансової діяльності на території м. Харкова низки суб`єктів господарської діяльності, кінцевими бенефіціарними власниками їх є громадяни Російської Федерації і Республіки Білорусь та службові особи яких, вступивши у попередню змову з невстановленими в ході досудового розслідування особами, забезпечують на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Постановою керівника Харківської обласної прокуратури про доручення здійснення досудового розслідування від 09.09.2022, здійснення досудового розслідування у кримінальному провадження №42022222030000078, від 06.09.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст.111-1 КК України доручено слідчим СВ ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області.

В ході виконання доручення прокурора УСБУ в Харківській області встановлено, що до здійснення фінансування військових дій проти України можуть бути причетні службові особи приватного науково-виробничого підприємства «Поліном», код ЄДРПОУ 24347458 та громадянка російської федерації ОСОБА_4 , яка сприяє представникам країни-агресора.

Крім того, встановлено, що приміщення за адресою: АДРЕСА_3 , належить громадянці російської федерації ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 (іпн НОМЕР_1 , адреса реєстрації: АДРЕСА_2 ).

Відповідно до інформації наданої КП «Харківське міське бюро технічної інвентаризації», щодо прав власності на нерухоме майно, а саме нежитлові приміщення 1-го поверху №1 площею 18,3 кв. м., 2-го поверху №1-5 площею 1076,3 кв. м., в нежитловій будівлі літ. м-3 загальною площею 1094,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , встановлено, що воно належить на праві приватної власності: ОСОБА_4 на підставі договору купівлі-продажу посвідченого 21.05.2012 приватним нотаріусом Харківського міського нотаріального округу ОСОБА_5 , №596.

Враховуючи те, що серед власників нерухомого майна, а саме нежитлові приміщення 1-го поверху №1 площею 18.3 кв. м., 2-го поверху №1-15 площею 1076,3 кв. м., в нежитловій будівлі літ. м-3 загальною площею 1094,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , в якому здійснюється підприємницька діяльність є фізична особа - громадянин країни, яка вчиняє збройну агресію проти України, існує значний ризик прийняття рішень ОСОБА_4 щодо подальшого забезпечення на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

Згідно висновку експерта Харківського науково-дослідного експертно-криміналістичного центру №СЕ-19/121-23/9300-ОБ від 19.06.2023 ринкова вартість нежитлового приміщення 1-го поверху №1 площею 18,3 кв. м., 2-го поверху №1-15 площею 1076,3 кв. м., в нежитловій будівлі літ. м-3 загальною площею 1094,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 станом на 07.12.2022 складає 4 686 377 грн. (чотири мільйона шістсот вісімдесят шість тисяч триста сімдесят сім гривень без ПДВ).

Враховуючи, що нежитлове приміщення 1-го поверху №1 площею 18,3 кв. м., 2-го поверху №1-15 площею 1076,3 кв. м., в нежитловій будівлі літ. м-3 загальною площею 1094,6 кв. м., за адресою: АДРЕСА_1 , відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме об`єкти набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, ухвалою слідчого судді Ленінського районного суду м. Харкова від 05.01.2023 накладено арешт, шляхом заборони розпорядження ним та вчиняти будь-які дії з державної реєстрації.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 100 КПК України передбачено, що речовий доказ, який був наданий стороні кримінального провадження або нею вилучений, повинен бути якнайшвидше повернутий володільцю, крім випадків, передбачених статтями 160-166, 170-174 цього Кодексу. Речовий доказ або документ, наданий добровільно або на підставі судового рішення, зберігається у сторони кримінального провадження, якій він наданий. Сторона кримінального провадження, якій наданий речовий доказ або документ, зобов`язана зберігати їх у стані, придатному для використання у кримінальному провадженні. Речові докази, які отримані або вилучені слідчим, прокурором, оглядаються, фотографуються та докладно описуються в протоколі огляду. Зберігання речових доказів стороною обвинувачення здійснюється в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Частиною 6 ст. 100 КПК України визначено, що речові докази, що не містять слідів кримінального правопорушення, у вигляді предметів, великих партій товарів, зберігання яких через громіздкість або з інших причин неможливо без зайвих труднощів або витрати по забезпеченню спеціальних умов зберігання яких співмірні з їх вартістю, а також речові докази у вигляді товарів або продукції, що піддаються швидкому псуванню:

1) повертаються власнику (законному володільцю) або передаються йому на відповідальне зберігання, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження.

2) передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду для реалізації, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження;

3) знищуються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду, якщо такі товари або продукція, що піддаються швидкому псуванню, мають непридатний стан;

4) передаються для їх технологічної переробки або знищуються за рішенням слідчого судді, суду, якщо вони відносяться до вилучених з обігу предметів чи товарів, а також якщо їх тривале зберігання небезпечне для життя чи здоров`я людей або довкілля.

У випадках, передбачених цією частиною, речові докази фіксуються за допомогою фотографування або відеозапису та докладно описуються. У разі необхідності може бути збережений зразок речового доказу, достатній для його експертного дослідження або інших цілей кримінального провадження.

Речові докази вартістю понад 200 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, якщо це можливо без шкоди для кримінального провадження, передаються за письмовою згодою власника, а в разі її відсутності - за рішенням слідчого судді, суду Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ними з метою забезпечення їх збереження або збереження їхньої економічної вартості, а речові докази, зазначені в абзаці першому цієї частини, такої самої вартості - для їх реалізації з урахуванням особливостей, визначених законом.

При цьому ч. 7 ст. 100 КПК України визначено, що слідчий за погодженням із прокурором або прокурор звертається з відповідним клопотанням до слідчого судді місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, або до суду під час судового провадження, у випадках, передбачених пунктами 2, 4 та абзацом сьомим частини шостої цієї статті, а саме: для вирішення питання про знищення речового доказу, його передання для реалізації чи технологічної переробки або Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 2 Закону України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних злочинів та інших злочинів» передбачено, що Національне агентство є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом, що забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері виявлення та розшуку активів, на які може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, та/або з управління активами, на які накладено арешт або які конфісковано у кримінальному провадженні.

У п. 4 ч. 1 ст. 9 Закону зазначається, що на Національне агентство покладено функцію з проведенім оцінки, ведення обліку та управління активами, на які накладено арешту кримінальному провадженні.

За абзацом 4 ч. 1 ст. 1 Закону, управляючи активами Національне агентство забезпечує збереження активів, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, та їх економічної вартості.

Абзацом 1 ч. 1 ст. 19 Закону встановлено, що Національне агентство здійснює управління активами, на які накладено арешт у кримінальному провадженні, у тому числі як захід забезпечення позову - лише щодо позову, пред`явленого в інтересах держави, із встановленням заборони розпоряджатися та/або користуватися такими активами, а також у позовному провадженні у справах про визнання необґрунтованими активів та їх стягнення в дохід держави із встановленням заборони користуватися такими активами, сума або вартість яких перевищує 200 розмірів прожиткового мінімуму, встановленого для працездатних осіб на 1 січня відповідного року.

Згідно з ч. 1 ст. 21 Закону, управління рухомим та нерухомим майном, цінними паперами, майновими та іншими правами здійснюється Національним агентством шляхом реалізації відповідних активів або передачі їх в управління.

Відповідно до ч. 3 ст. 21 Закону, управління активами, зазначеними у частині першій цієї статті, здійснюється на умовах ефективності, а також збереження (за можливості - збільшення) їх економічної вартості. Управитель має право на плату (винагороду), а також на відшкодування необхідних витрат, зроблених ним у зв`язку з управлінням активами, що відраховуються безпосередньо з доходів від використання прийнятих в управління активів. Управитель не має права відчужувати активи, прийняті ним в управління.

Таким чином, враховуючи індивідуальні ознаки та властивості майна у даному кримінальному провадженні, а також те, що вартість нежитлового приміщення 1-го поверху №1 площею 18,3 кв. м., 2-го поверху №1-15 площею 1076,3 кв. м., в нежитловій будівлі літ. м-3 загальною площею 1094,6 кв. м., за адресою: м. Харків, вул. Рилєєва, 60, становить 4 686 377 грн. (чотири мільйона шістсот вісімдесят шість тисяч триста сімдесят сім гривень без ПДВ), що перевищує 200 розмірів пожиточного мінімум для працездатних осіб, воно не містить слідів кримінального правопорушення, а усі слідчі дії вже проведено, а також уявляє собою предмети, зберігання яких через громіздкість або з інших причин не можливе без зайвих труднощів, тому передача майна Національному агентству для реалізації не спричинить шкоди для кримінального провадження, не перешкоджатиме подальшому досудовому розслідуванню та розгляду справи в суді.

Не вжиття заходів щодо передачі в управління Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаних від корупційних злочинів та інших злочинів арештованого майна утруднить або зробить неможливим (втрата, погіршення фізичного стану майна, зменшення його економічної вартості), унеможливить досягнення завдань кримінального провадження.

Прокурор у судове засідання не з`явився, звернувся до суду з заявою про розгляд клопотання у його відсутності, клопотання підтримує у повному обсязі.

Власник майна у судове засідання не викликалась на підставі ч.2 ст.172 КПК України, тому суд вважає можливим розглянути клопотання у відсутності власника майна.

На підставі ч.4 ст.107 КПК України, враховуючи неприбуття в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у судовому провадженні, фіксування за допомогою технічних засобів кримінального провадження в суді не здійснювалося.

Суд, дослідивши надані матеріали, приходить до висновку, що клопотання є обґрунтованим та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 131 КПК України, заходи забезпечення кримінального провадження застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження.

Згідно з п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.