Постанова

від 18.07.2023 по справі 490/5157/15-ц

МИКОЛАЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

18.07.23

22-ц/812/769/23

Провадження № 22-ц/812/769/23 Головуючий суду першої інстанції Гуденко О.А.

Суддя-доповідач апеляційного суду Царюк Л.М.

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 липня 2023 року м. Миколаїв Справа № 490/5157/15-ц

Миколаївський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати в цивільних справах:

головуючого Царюк Л.М.,

суддів Базовкіної Т.М., Яворської Ж.М.,

при секретарі судового засідання Біляєвій В.М.,

без участі сторін,

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересахякого діялайого представник ОСОБА_2 , на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2022 року, ухвалене під головуванням судді Гуденко О.А., в залі судового засідання в м. Миколаїв,повний текстякого складено28жовтня 2022року, за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, -

В С Т А Н О В И В:

29 травня 2015 року Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором.

Доводи позову обґрунтовані тим, що 19грудня 2007року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», назву якого змінено на Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль» (далі АТ «Райффайзен Банк Аваль», Банк) та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/08-112/74040, за умовами якого позивач надав відповідачу кредит у розмірі 40 000 дол. США на споживчі цілі, з процентною ставкою за користування кредитом 14% річних, строком на 120 місяців, з датою остаточного погашення кредиту 19 грудня 2017 року. Позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, згідно умов договору та тарифів кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені кредитним договором (далі Кредитний договір).

Відповідно до пункту 7.1, 7.2 Кредитного договору погашення кредиту та відсотків здійснюється 19 числа щомісячно ануїтентними (однаковими) платежами у валюті кредиту в розмірі згідно з графіком погашення кредиту та інших платежів (додаток № 1 до цього договору).

23 березня 2009 року між кредитором та позичальником укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору про зміну умов погашення кредиту. Дату остаточного погашення кредиту було змінено на 19 жовтня 2026 року. Розмір кредиту збільшено шляхом видачі додаткового траншу за кредитом в розмірі 139.37 дол. США 23 березня 2009 року.

Позичальник станом на 28 серпня 2014 року має прострочену заборгованість, яка складається з: 248.34 дол. США заборгованість по сумі кредиту, 2 639.11 дол. США заборгованість по відсоткам.

Умовами Кредитного договору передбачено право кредитора вимагати дострокового виконання позичальником зобов`язань за цим договором, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів та інших платежів у разі прострочення позичальником більше ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але не більше трьох раз протягом останніх 12 місяців, шляхом направлення письмового повідомлення (пункти 9.1, 9.2 Кредитного договору). У випадку, якщо письмове повідомлення кредитора містить вимогу про дострокове погашення заборгованості позичальника, останній зобов`язаний здійснити відповідне дострокове погашення заборгованості відповідно до умов, зазначених у такому повідомлення. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право вжити заходи для стягнення заборгованості, які не суперечать чинному законодавству України (пункт 9.3 Кредитного договору).

29 серпня 2014 року позичальнику було надіслано вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором за вих. № 114-0-0-00/15-3552, якою було зобов`язано достроково повернути всю суму заборгованості, проте пропозиція була залишена без відповіді.

Відповідно до умов Кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за Кредитним договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожен календарний день прострочення.

Посилаючись на вказані обставини позивач просив стягнути з відповідача станом на 23 квітня 2015 року заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 014/08-112/74040 в сумі 46 853.15 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 1056 172.75 грн, із них: 33 628.97 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 758 070.73 грн заборгованості за кредитом; 5 594.30 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 126 107.79 грн заборгованості за відсотками; 7 629.88 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 171 994.23 грн пені за прострочення кредиту та відсотків.

Ухвалою Центрального районного суду м. Миколаєва від 05 березня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника позивача АТ " Райффайзен Банк Аваль» - Акціонерне товариство "ОКСІ Банк" (далі - АТ «ОКСІ Банк»).

Ухвалою того ж суду від 07 вересня 2020 року залучено до участі у справі правонаступника позивача АТ "ОКСІ Банк" - ТОВ "Фінансова компанія «Довіра та Гарантія" (далі ТОВ «ФК «Довіра та гарантія»).

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2022 року позов задоволено.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 014/08-112/74040 станом на 23 квітня 2015 року в сумі 46853.15 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 1056172.75 грн, із них: 33628.97 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 758070.73 грн заборгованості за кредитом; 5594.30 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 126107.79 грн заборгованості за відсотками; 7629.88 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ становить 171994.23 грн пені за прострочення кредиту та відсотків.

Рішення суду мотивовано тим, що відповідач не виконав взятих на себе зобов`язань за кредитним договором, у зв`язку із чим порушив умови кредитного договору та норми цивільного законодавства України. Позовна давність до спірних правовідносин, про застосування якої заявлено відповідачем, не може бути застосована, оскільки початок перебігу позовної давності визначено датою останнього платежу 28 серпня 2014 року.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 в інтересах якого діяла його представник ОСОБА_2 , подав апеляційну скаргу, де посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просив його скасувати та ухвалити нове судове рішення про відмову у задоволенні позову.

Апеляційна скарга мотивована тим, що 29 серпня 2014 року скаржнику було надіслано вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором за вих. № 114-0-0-00/15-3552, якою позивач зобов`язав достроково повернути всю суму заборгованості у 60-тиденний строк. Таким чином позивач змінив строк виконання основного зобов`язання у порядку частини 2 статті 1050 ЦК України з 19 жовтня 2026 року на 29 жовтня 2014 року. А тому нарахування позивачем заборгованості відповідача по процентам та іншим платежам по кредитному договору з 29 жовтня 2014 року є безпідставним.

Крім того, оскарженим рішенням суду позов задоволено на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія». Однак, 28 серпня 2019 року між ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Юніон капітал» (далі ТОВ «ФК «Юніон Капітал») укладено договір відступлення права вимоги за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 014/08-112/74040. Тобто, станом на дату ухвалення рішення ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» не було кредитором апелянта та не мало право вимоги за вказаним кредитним договором.

До того ж, якщо сторони кредитних правовідносин врегулювали в договорі питання дострокового повернення коштів, тобто зміни строку виконання основного зобов`язання, та визначили умови такого повернення коштів, усі наступні платежі, передбачені графіком сплати щомісячних платежів не мають правового значення, і позов повинен поданий до суду протягом трьох років саме від цієї дати. Порушення основного зобов`язання виникло 19 березня 2009 року. Про застосування позовної давності до позовних вимог було заявлено у відзиві на позов. На зазначені обставини суд першої інстанції не звернув уваги.

У разі коли на момент звернення з позовом виконання зобов`язання було прострочено понад один рік, стягнення неустойки (штрафу, пені) за минулий час обмежується одним роком перед звернення зацікавленої особи до суду, якщо не будуть визначені поважними причини пропуску даного строку. Оскарженим рішенням розмір пені стягнутий не вірно.

На день слухання справи, відзиву на апеляційну скаргу від позивача не надходило.

Учасники справи в судове засідання не з`явилися, про дату, час і місце розгляду справи повідомлені апеляційним судом належним чином, про причини неявки суд не повідомили, у зв`язку з чим з огляду на приписи частини 2 статті 372 ЦПК України справа розглянута без участі учасників справи за наявними у справі доказами.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи та обговоривши доводи скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

За приписами частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно до частин 1, 2 та 5 статті 263 ЦПК Українисудове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Зазначеним вимогам закону оскаржуване судове рішення відповідає не повністю.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджено, що 19 грудня 2007 року між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль», та ОСОБА_1 був укладений кредитний договір № 014/08-112/74040, відповідно до якого кредитор надав позичальнику кредит на суму 40 000 дол. США, а позичальник зобов`язався належним чином використати та повернути кредитору суму отриманого кредиту, а також сплатити проценти за користування кредитом, комісії, згідно умов договору та тарифів Кредитора, та виконати всі інші зобов`язання в порядку та строки, визначені Кредитним договором (підпункти 1.1., 1.2 Кредитного договору).

Кредит надавався на термін по 19 грудня 2017 року (пункт 1.1.6 Кредитного договору) (за подальшою пролонгацією до 19 жовтня 2026 року). Процентна ставка за користування кредитом становить 14% річних (пункт 1.2.1 Кредитного договору). Відповідно до пунктів 7.1, 7.2 Кредитного договору погашення кредиту та відсотків здійснюється 19 числа щомісячно ануїтентними (однаковими) платежами у валюті кредиту в розмірі згідно з графіком погашення кредиту та інших платежів (додаток №1 до цього договору).

23 березня 2009 року між кредитором та позичальником укладено Додаткову угоду № 1 до Кредитного договору про зміну умов погашення кредиту. Дату остаточного погашення кредиту було змінено на 19 жовтня 2026 року. Розмір кредиту збільшено шляхом видачі додаткового траншу за кредитом в розмірі 139.37 дол. США.

Позичальник станом на 28 серпня 2014 року мав прострочену заборгованість, яка складається: 248.34 долара США заборгованість по сумі кредиту, 2639.11 долара США заборгованість по відсоткам.

Умовами кредитного договору передбачено право кредитора вимагати дострокового виконання позичальником зобов`язань за цим договором, включаючи повернення суми кредиту, сплату процентів та інших платежів у разі прострочення позичальником більше ніж на 30 календарних днів строків погашення кредиту або порушення цих строків менш ніж на 30 календарних днів, але не більше трьох раз протягом останніх 12 місяців, шляхом направлення письмового повідомлення (пункти 9.1, 9.2 Кредитного договору).

У випадку, якщо письмове повідомлення кредитора містить вимогу про дострокове погашення заборгованості позичальника, останній зобов`язаний здійснити відповідне дострокове погашення заборгованості відповідно до умов, зазначених у такому повідомлення. У разі невиконання позичальником зазначеної вимоги, кредитор має право вжити заходи для стягнення заборгованості, які не суперечать чинному законодавству України (пункт 9.3 Кредитного договору).

29 серпня 2014 року позичальнику було надіслано Вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором за вих. № 114-0-0-00/15-3552, якою було зобов`язано достроково повернути всю суму заборгованості не більш ніж у 60-ти календарних днів, проте в установлений вимогою строк, заборгованість за кредитом повернута не була.

Відповідно до умов Кредитного договору за прострочення виконання будь-яких грошових зобов`язань за Кредитним договором позичальник сплачує кредитору пеню в розмірі 0,5% від суми простроченого платежу, за кожен календарний день прострочення, нарахування пені здійснюється починаючи з наступного календарного дня після дати, коли відповідне грошове зобов`язання мало бути виконаним, і по день виконання простроченого зобов`язання включно (пункт 16.7 Кредитного договору).

28 серпня 2019 року між АТ «Райффайзен Банк Аваль» та АТ «ОКСІ Банк» укладено Договір про відступлення права вимоги № 114/2-17, відповідно до якого АТ «ОКСІ Банк» з 28 серпня 2019 року набув статусу нового кредитора та отримав право грошової вимоги по відношенню до ОСОБА_1 за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 014/08-112/74040, що є позичальником за ним.

Згідно Витягу реєстру боржників АТ «Райффайзен Банк Аваль» до Договору про відступлення права вимоги № 114/2-17 від 28 серпня 2019 року загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 130232.36 дол. США.

28 серпня 2019 року між АТ «ОКСІ Банк» та ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» укладено Договір про відступлення права вимоги № 114/2-17/1, в тому числі за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 014/08-112/74040, укладеним між ВАТ «Райффайзен Банк Аваль» та ОСОБА_1 .

Згідно Витягу реєстру боржників між АТ «ОКСІ Банк» та ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» до Договору про відступлення права вимоги від 28 серпня 2019 року № 114/2-17/1 загальна заборгованість ОСОБА_1 становить 53735.41 дол. США.

Відповідно до частини 1 статті 1054 ЦК Україниза кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

Згідно зі статтею 526ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Якщо в зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню в цей строк (термін). При цьому в законодавстві визначаються різні поняття: як «строк дії договору», так і «строк (термін) виконання зобов`язання» (статті 530, 631 ЦК України).

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України).

У разі не спростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню.

Внаслідок порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема: зміна умов зобов`язання; сплата неустойки; відшкодування збитків та моральної шкоди (стаття 611 ЦК України).

Наслідки прострочення позичальником повернення позики визначено у статті 1050 ЦК України. Якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу (частина 2 статті 1050 ЦК України).

Судом першої інстанції правильно встановлено, що між сторонами Кредитного договору виникли правовідносини щодо виконання зобов`язань за цим Кредитним договором. Суд першої інстанції дійшов висновку, що обов`язки, визначені кредитним договором були виконані кредитором, зокрема, кредитні кошти були надані у визначені сторонами строки та розмірі. Між тим, позичальник ОСОБА_1 своєчасно у визначений спосіб свій обов`язок щодо своєчасного повернення кредитних коштів не виконав.

Отже, позивачем доведено існування суб`єктивного права на своєчасне повернення кредитних коштів і факт його порушення.

Відповідачем під час розгляду справи судом першої інстанції зроблено заяву про застосування до правовідносин, що виникли між сторонами, позовної давності.

Суд першої інстанції досліджуючи це питання дійшов висновку, що у справі, що розглядається, Банк звернувся з вимогами до відповідача в межах трирічного строку, а тому відсутні підстави для застосування позовної давності.

Колегія суддів з такими висновками погоджується з огляду на таке.

Відповідно до статті 256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 ЦК України).

Для окремих видів вимог законом установлена спеціальна позовна давність.

Зокрема, частина 2 статті 258ЦК України передбачає, що позовна давність в один рік застосовується до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені).

Відповідно до статті 253 ЦК Україниперебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила; за зобов`язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання (частини 1 та 5 статті 261 ЦК України).

Позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі (частина 1статті 259 ЦК України).

Перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку ( частина 1 статті 264 ЦК України).

Відповідно до пункту 16.7. Кредитного договору сторони узгодили, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується позовна давність тривалістю у три роки.

Відповідно до умов Кредитного договору сторони встановили як строк дії договору, отже повернення кредиту 19 квітня 2012 року, так і строки виконання зобов`язань зі щомісячним погашенням заборгованості відповідно до графіку, що є додатком до Договору .

Отже, поряд з установленням строку дії Договору сторони встановили й строки виконання боржником окремих зобов`язань (внесення щомісячних платежів), що входять до змісту зобов`язання, яке виникло на основі Договору.

Таким чином, умови, які деталізують обов`язок позичальника повернути борг частинами і передбачають самостійну відповідальність за невиконання цього обов`язку, то незалежно від визначення в договорі терміну кредитування право кредитодавця вважається порушеним з моменту порушення позичальником терміну внесення чергового платежу. В такому випадку, термін позовної давності по кожному щомісячному платежу в межах строку кредитування відповідно до частини 5 статті 261 ЦКУ починається після невиконання або неналежного виконання позичальником чергового платежу і обчислюється окремо по кожному простроченому платежу. В такому випадку, позовна давність у три роки встановлюється окремо до кожного невиконання щомісячного платежу. Тому, в разі порушення позичальником зобов`язань за кредитом, позовна давність повинна обчислюватися з моменту настання строку погашення чергового платежу.

Між тим, за матеріалами справи у зв`язку з неможливістю сплати кредитної заборгованості 23 березня 2009 року сторони уклали додаткову угоду, за якою позичальнику видано додатковий транш на суму 139.37 дол. США, внаслідок чого збільшився розмір кредиту та змінився графік погашення кредиту (Додаткова угода № 1 до Кредитного договору), визначена дата остаточного погашення кредиту 19 жовтня 2026 року.

За встановленими обставинами Банк, скориставшись своїм правом, передбаченим у пункті 9.1. Кредитного договору, 29 серпня 2014 року позичальнику надіслав письмову Вимогу про дострокове виконання грошових зобов`язань за кредитним договором за вих. №114-0-0-00/15-3552, якою було зобов`язано позичальника достроково повернути всю суму заборгованості не більш ніж у 60-ти календарних днів з дати цієї вимоги.

Пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплати відсотків за користування кредитом і пені, банк відповідно до статті 1050 Цивільного кодексу України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами позивача про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня після спливу 60 денного строку обрахованого з дати письмової вимоги.

У постанові Великої Палати Верховного суду від 04 липня 2018 року у справі № 310/11534/13-ц, зазначено, що після звернення з позовом про дострокове стягнення кредиту, незалежно від способу такого стягнення, змінюється порядок, умови та строк дії кредитного договору.

Відповідно до правової позиції Верховного Суду України, викладеної у постанові від 01 грудня 2015 року у справі № 6-1707цс15, пред`явивши вимогу про повне дострокове погашення заборгованості за кредитом, сплату відсотків за ним та пені, кредитор відповідно до частини другої статті 1050 ЦК України змінив строк виконання основного зобов`язання, а тому перебіг позовної давності за вимогами банку про повернення кредиту та платежів за ним почався з наступного дня, зазначеного кредитором у вимозі про дострокове повернення кредиту як кінцевий строк виконання її умов.

Отже, пред`явивши таку вимогу, Банк змінив строк повернення кредитних коштів, останнім днем якого є 27жовтня 2014року,а перебігпозовної давностіпочався з28жовтня 2014року.

Встановлення строку кредитування у кредитному договорі, що передбачає внесення позичальником щомісячних платежів, має значення не для визначення початку перебігу позовної давності за вимогами кредитодавця щодо погашення заборгованості за цим договором, а, насамперед, для визначення позичальнику розміру щомісячних платежів. Відтак, за вказаних умов початок перебігу позовної давності не можна визначати окремо для погашення всієї заборгованості за договором (зі спливом строку кредитування) і для погашення щомісячних платежів (після несплати чергового такого платежу).

На підставі викладеного можна зробити наступний висновок: якщо позичальник впродовж трьох років хоч і не здійснює платежі по кредитному договору (але до закінчення строку кредитного договору), це не дає можливості застосувати судом за його заявою позовну давність. Такі строки можуть застосовуватися щодо кожного окремого траншу, який позичальник не здійснив.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 28 березня 2018 року у справі № 444/9519/12 зазначила, що за умовами кредитного договору позичальник мав повертати кредит і сплачувати проценти періодичними (щомісячними) платежами у межах визначеного сторонами строку кредитування. Тому після закінчення строку кредитування позичальник мав обов`язок незалежно від пред`явлення вимоги кредитором повернути всю заборгованість за договором, а не вносити її періодичними платежами, оскільки останні були розраховані у межах строку кредитування.

Як встановлено з розрахунку заборгованості та наданих Банком доказів в березні 2009 року відбулася реструктуризація заборгованості відповідача за Кредитним договором, тобто останній визнав свій борг, а тому відповідно до частини 1 статті 264 ЦК України мало місце переривання позовної давності.

В подальшому за новим графіком щомісячних платежів відповідач виконував свій обов`язок у деякі місяці сплачуючи більшу суму чергового платежу, а в деяких місцях сплативши у меншому розмірі або взагалі не заплативши, наступного місяця сплачував у збільшеному розмірі, визнаючи свій борг. За такого неможливо визначити з якого щомісячного платежу у Банку виникало право звернення до суду саме з несплатою цього платежу.

Згідно із статей 12, 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до частини 1 статті 76ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідач в апеляційній скарзі, стверджуючи, що позовну давність треба застосувати до кожного чергового платежу не довів в якому саме місяці за його твердженнями виникло порушення, про яке знав позивач. Останній платіж було здійснено 28 серпня 2014 року, а тому суд першої інстанції обґрунтовано обраховував початок перебігу строку на звернення позивача до суду з вказаним позовом.

Банк звернувся до суду з цим позовом через засоби поштовою зв`язку 29 травня 2015 року, тобто в межах трирічного строку.

Доводи апеляційної скарги про те, що пеня повинна стягуватися виходячи із спеціальної позовної давності в один рік є неприйнятними, оскільки умовами договору, а саме пунктом 16.7. Кредитного договору сторони визначили, що до всіх правовідносин, пов`язаних з укладанням та виконанням цього договору, застосовується позовна давність тривалістю у три роки, що не протирічить положенням частини 1статті 259 ЦК України.

Між тим колегія вважає, що суд першої інстанції не врахував тих обставин та норм матеріального права, що після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно з частиною 2 статті 1050 ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються приписами частини 2 статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання.

Відповідні висновки також містяться у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2018 року у справі № 14-154цс18) та від 31 жовтня 2018 року у справі № 202/4494/16-ц.

Отже, з наведених позицій Великої Палати Верховного Суду, можливо зробити висновок, щоу випадкупред`явленнякредитором вимогипро достроковеповернення кредитуна підставічастини 2статті 1050ЦК України,кредитор втрачаєправо нараховувативідсотки післянастання термінуповернення, який зазначений у відповідній вимогі/повідомленні на адресу боржника, оскільки такими діями кредитор на власний розсуд змінив умови основного зобов`язання щодо строку дії договору, періодичності платежів, порядку сплати процентів за користування кредитом.

Оскільки останнім строком кредитування є 27 жовтня 2014 року, то саме з цього часу нарахування процентів за користування кредитними коштами слід припинити.

Відповідно до розрахунку заборгованості на цю дату заборгованість за кредитним договором складає: 33628.97 дол. США заборгованості за кредитом; 3195.13 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом; 3344.63 дол. США пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання.

При цьому колегія суддів вважає за доцільне застосувати у цій справі висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 16 січня 2019 року при розгляду справи № 373/2054/16 щодо виконання грошового зобов`язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі.

У разі отримання у позику іноземної валюти позичальник зобов`язаний, якщо інше не передбачене законом чи договором, повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики), тобто таку ж суму коштів у іноземній валюті, яка отримана у позику. Тому як укладення, так і виконання договірних зобов`язань в іноземній валюті не суперечить чинному законодавству.

Суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті, при цьому з огляду на положення частини 1 статті 1046, частини 1 статті 1049 ЦК України належним виконанням зобов`язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.

Висновки щодо можливості ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті і порядку визначення у рішенні еквівалента суми боргу в національній валюті містяться також у постанові Великої Палати Верховного Суду від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

Так, у разі зазначення в судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.

Аналогічні висновки містяться, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 464/3790/16-ц та від 4 липня 2018 року у справі № 761/12665/14-ц.

З огляду на зазначене, апеляційний суд вважає, що стягнення кредитної заборгованості повинно відбуватися в іноземній валюті, тобто у тій валюті, у якій були отримані грошові кошти в кредит, а саме у доларах США.

Посилання вапеляційній скарзіна те,що начас ухваленнярішення судомпершої інстанції ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» передала своє право вимоги за кредитним договором іншому правонаступнику не можуть слугувати підставою для скасування оскаржуваного рішення, оскільки такі обставини не впливають на обов`язки відповідача щодо повернення заборгованості за кредитним договором та можуть бути вирішені в порядку виконання судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове рішення або змінити рішення.

З урахуваннямвикладеного відповіднодо пункту4частини 1статті 376ЦПК Українирішення судупершої інстанціїпідлягає зміні,а вчастині розподілусудових витратскасуванню.З ОСОБА_1 на користь ТОВ «ФК «Довіра та гарантія» підлягає стягненню заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 014/08-112/74040 станом на 23 квітня 2015 року у розмірі 40168.73 дол. США, з яких: 33628.97 дол. США заборгованості за кредитом; 3195.13 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом; 3344.63 дол. США пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання. В іншій частині рішення суду першої інстанції слід залишити без змін.

Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, відповідно змінює розподіл судових витрат, до яких відповідно до статті 133 ЦПК України віднесені витрати з судового збору.

Ураховуючи наведене, судові витрати у цій справі підлягають перерозподілу.

Судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру заявлених позовних вимог. Судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови у позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог (частини 1, 2 статті 141 ЦПК України).

При зверненні до суду першої інстанції з позовом, позивач сплатив судовий збір за подання позову в сумі 3 654 грн. При зверненні з апеляційною скаргою відповідач сплатив судовий збір в розмірі 5481 грн.

За результатами перегляду рішення суду першої інстанції, позовну заяву було задоволено на 85.73%, а вимоги апеляційної скарги задоволено на 14.27%.

За такого з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» підлягає стягненню судовий збір за подачу позову до суду першої інстанції у розмірі 3132.57 грн (3654 грн х 85.73% = 3132.57 грн).

З ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню судовий збір за подачу апеляційної скарги в розмірі 782.14 грн (5 481 грн х 14.27% = 782.14 грн).

Застосувавши правило взаємозаліку обов`язку сторін зі сплати судових витрат одне одному, остаточно з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Довіра та гарантія» необхідно стягнути судові витрати в розмірі 2350.43 грн ( 3132.57 грн 782.14 грн =2350.43 грн).

Керуючись статтями 376, 382 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересахякого дієйого представник ОСОБА_2 , задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 21 жовтня 2022 року змінити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія» заборгованість за кредитним договором від 19 грудня 2007 року № 014/08-112/74040 станом на 23 квітня 2015 року у розмірі 40168.73 дол. США, з яких: 33628.97 дол. США заборгованості за кредитом; 3195.13 дол. США заборгованість за процентами за користування кредитом; 3344.63 дол. США пеня за прострочення виконання грошового зобов`язання.

Зазначене рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат скасувати.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова Компанія «Довіра та гарантія» 2350 грн 43 коп. судового збору.

В іншій частині оскаржуване судове рішення залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку відповідно до вимог статті 389 ЦПК України до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення її повного тексту.

Головуючий: Л.М. Царюк

Судді: Т.М. Базовкіна

Ж.М. Яворська

Повний текст постанови складено 18 липня 2023 року.