Рішення

від 22.05.2023 по справі 344/2770/20-ц

ПЕЧЕРСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

печерський районний суд міста києва

Справа № 344/2770/20-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

22 травня 2023 року Печерський районний суд м. Києва

суддя Матійчук Г. О.

секретар судового засідання Чепляка А. С.

справа №344/2770/20-ц

учасники справи:

позивач: ОСОБА_1

відповідач 1: Державна казначейська служба України

відповідач 2: Державна судова адміністрація України

третя особа: Чернівецький окружний адміністративний суд,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, третя особа: Чернівецький окружний адміністративний суд, про стягнення додаткових коштів для придбання квартири та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду в розмірі 3 % річних від несплаченої суми,-

В С Т А Н О В И В :

У лютому 2020 року позивач звернувся до суду із вказаним позовом, у якому просить стягнути за рахунок державного бюджету, з розрахункового рахунку Державного казначейства України, шляхом нарахування на розрахунковий рахунок судді у відставці ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , відкритий у відділенні АТ КБ «ПриватБанк», IBAN НОМЕР_2 додаткових коштів в сумі 701 165 гривень для придбання квартири для нього та членів його сім`ї загальною площею 73 кв. м. на загальну вартість 1 061 876, 25 грн та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду від 16.10.2009 року в розмірі 3 % річних від несплаченої суми - 360 711, 25 грн за період із 2013-2019 роки, яка становить 69 803 грн.

В обґрунтування позову зазначено, що із 29.03.2013 року по дату звернення до суду із вказаним позовом в Державній казначейській службі України знаходиться на виконанні виконавчий лист Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 29.04.2011 року у справі №2a-1652/09/0970 про стягнення за рахунок державного бюджету, з розрахункового рахунку Державного казначейства України, шляхом нарахування на розрахунковий рахунок Чернівецького окружного адміністративного суду коштів в сумі 360 711, 25 гривень для придбання квартири і передачі її в користування судді Чернівецького окружного адміністративного суду ОСОБА_1 .

Виконання рішення суду від 16.10.2009 року в даній адміністративній справі, яке набрало законної сили й у відповідності до вимог ст. 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 18 ЦПК України є обов`язковим до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Вказує, що рішення суду досі не виконане, а невиконання судових рішень має наслідком юридичну відповідальність, установлену законом.

Також зазначає, що суд першої інстанції під час розгляду справи в 2009 році вірно, згідно вимог ст. 66 ЖК України, визначив вартість житла для позивача, виходячи з його розміру на 3-х членів сім`ї та додаткової жилої площі в розмірі 10 кв. метрів, а всього - 73 кв. метра та з урахуванням перевищення на 25 відсотків опосередкованої вартості будівництва житла за даними Міністерства будівництва, архітектури та житлово-комунального господарства у відповідному регіоні. На час розгляду справи вартість такого житла становила 360 711,25 гривень. При придбанні житла для позивача витрати, пов`язані з переоформленням права власності на нього та внесенням передбачених законодавством податків, зборів та інших обов`язкових платежів також мають бути сплачені за рахунок державного бюджету. Вказані витрати можуть бути визначені лише при придбанні конкретного житла та сплачені за рахунок державного бюджету, а тому суд не міг визначити вказані витрати під час розгляду справи.

В результаті інфляційних процесів, що пройшли в Україні з 2009 по 2020 рік на сьогоднішній день за кошти по рішенню суду від 16.10.2009 року в сумі 360 711.25 грн нереально придбати житлову площу розміром 73 кв. м., оскільки у відповідності до наказу Міністерства розвитку громад та територій України №6286 від 02.12.2019 року «Про показники опосередкованої вартості спорудження житла за регіонами України» вартість 1 кв. м. загальної площі квартир будинку з урахуванням ПДВ станом на 01.10.2019 року в Чернівецькій області становить 11 637, 00 грн. А тому розрахунок вартості придбання житла на сьогоднішній день за таких обставин буде наступний: 11637 ?73=849501:25%=212375.25+849501=1061876.25 грн.-360711.25=701165 грн.

Вважає, що на даний час йому для придбання в Чернівецькій області 73 кв. м. загальної площі житла необхідно 1 061 876,25 грн, а з врахуванням 360 711,25 грн, які підлягають стягненню за рішенням від 16.10.2009 року необхідно достягнути кошти в сумі 701 165, 00 грн.

Крім цього, за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду у відповідності до вимог ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» підлягає стягненню компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми - 360 711,25 грн за період з 2013-2019 роки, яка становить 69 803, 00 грн, що стало підставою для звернення до суду із вказаним позовом.

Ухвалою Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.02.2020 року вказану справу направлено на розгляд за підсудністю до Печерського районного суду м. Києва (а.с. 20-21, т. 1).

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 06.04.2020 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, а ухвалу Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 25.02.2020 року - без змін (а.с. 49-50, т. 1).

Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.04.2020 року визначено суддю ОСОБА_4 (а.с. 54, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 04.06.2020 року прийнято справу до провадження судді, вирішено розглядати справу порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі (а.с. 57, т. 1).

Копію ухвали про прийняття цивільної справи до провадження направлено на адреси сторін, крім того відповідачам направлено копію позовної заяви з додатками (а.с. 58-61, т. 1).

Відповідно до розпорядження Печерського районного суду м. Києва від 27.09.2021 року №316 у зв`язку із смертю судді ОСОБА_4 вказану справу передано на повторний автоматичний розподіл справи (а.с. 84, т. 1).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 27.09.2021 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Остапчук Т. В. (а.с. 81-83, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 28.09.2021 року прийнято справу до провадження судді, вирішено розглядати справу порядку загального позовного провадження та призначено підготовче судове засідання у справі (а.с. 85, т. 1).

26.11.2021 року від відповідача 1 Державної казначейської служби України надійшов відзив на позовом, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що в позовній заяві позивач зазначає, що рішення Івано-Франківського окружного Адміністративного суду від 16.10.2009 року у справі № 2a-1652/09/0970 досі не виконано, однак дане звернення позивача є помилковим та безпідставним. Так, постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 року, справа №2a-1652/09/0970, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 року, ухвалено стягнути за рахунок державного бюджету з рахункового рахунку Державного казначейства України шляхом перерахування на рахунковий рахунок Чернівецького окружного адміністративного суду кошти в сумі 360 711, 25 грн для придбання квартири і передачі її в користування судді Чернівецького окружного адміністративного суду Ковалюку Я. Ю. На виконання вищевказаної постанови суду Івано-Франківським адміністративним судом 29.04.2011 року видано виконавчий лист по справі № 2a-1652/09/0970, який перебував на виконанні в Казначействі. Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року у справі №а-1652/09/0970 роз`яснено постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду 16.10.2009 року у справі № 2a-1652/09/0970, на виконання якої виданий виконавчий лист. Відповідно до меморіального ордеру від 17.12.2019 року №230313054 на рахунок Чернівецького окружного адміністративного суду Казначейством 19.12.2019 року перераховані кошти в сумі 360 711,25 грн за призначенням платежу: « Безспірне списання на користь ОСОБА_1 згідно виконавчого листа Івано-Франківського ОАС від 29.04.2011 року №2a-1652/09/0970». Таким чином, свої зобов?язання щодо виконання виконавчого листа по справі №2a-1652/09/0970 Казначейство виконало в повному обсязі. Проте, позовною вимогою позивача є стягнення за рахунок державного бюджету з розрахункового рахунку Казначейства на розрахунковий рахунок судді додатково кошти в сумі 701 165,00 грн для придбання ним квартири. Відповідач звертає увагу суду, що позивач не звертався до Казначейства з заявою та виконавчим листом про стягнення додаткових коштів в сумі 701 165,00 грн для придбання ним квартири. Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення коштів на користь позивача для придбання житла є безпідставними та необґрунтованими, а тому не підлягають задоволенню. Разом з тим, оскільки рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду по справі № 2a-1652/09/0970 виконано за рахунок бюджетних асигнувань боржника - Державної судової адміністрації України, а стягувачем виступає Чернівецький окружний адміністративний суд, то у позивача відсутні правові підстави для стягнення компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду. Також просить розглядати справу у відсутність представника Державної казначейської служби України (а.с. 100-115, т. 1).

26.11.2021 року від відповідача 1 Державної казначейської служби України надійшло клопотання про закриття провадження у справі (а.с. 116-117, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2021 року провадження у справі закрито (а.с. 122-124, т. 1).

Постановою Київського апеляційного суду від 19.07.2022 року ухвалу Печерського районного суду м. Києва від 14.12.2021 року скасовано та направлено справу для продовження розгляду до суду першої інстанції (а.с. 164-171, т. 1).

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.08.2022 року для розгляду вказаної справи визначено суддю Матійчук Г. О. (а.с. 175-176, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 08.08.2022 року прийнято справу до провадження, вирішено розглядати справу у порядку загального позовного провадження та призначено у справі підготовче судове засідання (а.с. 177, т. 1).

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва 03.11.2022 року закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті (а.с. 213, т. 1).

14.02.2023 року від відповідача 2 Державної судової адміністрації України надійшов відзив на позовом, у якому просить відмовити у задоволенні позову з підстав, зазначених у ньому. Зокрема, у відзиві зазначено, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, які не відповідають дійсним обставинам справи, а тому не підлягають задоволенню. Твердження ОСОБА_3 , що у зв`язку з тривалим не виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 року у справі №2a-1652/09/0970 значно зросла вартість квартир, чим нанесено йому збитки та порушено його право в частині придбання особистої квартири не відповідає дійсним обставинам справи, так як Чернівецький окружний адміністративний суд було зобов`язано лише забезпечити позивача службовим житлом. По суті, позивач вводить суд в оману, здійснив просту підміну понять власного житла та службового. Крім того, тривале не виконання даного рішення відбулося у зв?язку з призначенням позивача суддею Апеляційного суду Івано-Франківської області, яке слугувало для його відрахування зі штату Чернівецького окружного адміністративного сулу та переїзду в іншу місцевість, що також унеможливлювало виконання рішення суду в частині забезпечення саме службовим житлом. Також просить розглядати справу у відсутність представника Державної судової адміністрації України (а.с. 232-242, т. 1).

Учасники справи у судове засідання не з`явились, повідомлялись належним чином. У матеріалах справи мітиться заява позивача ОСОБА_1 про розгляд справи у його відсутність (а.с. 218-219, т. 1).

Вирішуючи питання про розгляд справи у відсутність учасників справи, суд, виходить із наступного.

На учасників судового процесу та їх представників покладається загальний обов`язок - добросовісно здійснювати свої процесуальні права і виконувати процесуальні обов`язки. При цьому під добросовісністю необхідно розуміти таку реалізацію прав і виконання обов`язків, що передбачають користування правами за призначенням, здійснення обов`язків в межах, визначених законом, недопустимість посягання на права інших учасників цивільного процесу, заборону зловживати наданими правами.

Згідно з ч. 3 ст. 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

Відповідно до ч. 1, п. 1-2 ч. 2 ст. 223 ЦПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею. Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, зокрема, з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.

Суд наголошує, що відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною передумовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, учасників справи, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні (ст. 223 ЦПК України).

Передбачене ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії»).

Так, судом вжито усіх необхідних заходів для надання сторонам достатніх можливостей для викладення своєї позиції у судових засіданнях з метою дотримання принципу змагальності процесу та забезпечення права на публічне слухання справи у розумні строки, враховуючи процесуальні права інших учасників справи.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі №373/2054/16-ц (провадження № 14-446цс18) викладено правовий висновок про те, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено як статтями 58, 59, 212 ЦПК України у попередній редакції 2004 року, так і статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України у редакції від 03 жовтня 2017 року.

На підставі вищезазначеного та керуючись п. 1 ч. 3 ст. 233 ЦПК України, суд, з огляду на достатність в матеріалах справи документів для прийняття рішення, вважає за можливе розглянути справу за відсутності учасників судового процесу та їх представників на підставі наявних у справі доказів.

Суд, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

За ч. 1 ст. 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (ч. 1 ст. 4 ЦПК України).

Цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій (ч. ч. 1-4 ст. 12 ЦПК України).

За ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

За загальним правилом статтею 15 та 16 ЦК України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу має право звернутися до суду, який може захистити цивільне право або інтерес у один із способів, визначених ч. 2 ст. 16 ЦК України, або й іншим способом, що встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути:

1) визнання права;

2) визнання правочину недійсним;

3) припинення дії, яка порушує право;

4) відновлення становища, яке існувало до порушення;

5) примусове виконання обов`язку в натурі;

6) зміна правовідношення;

7) припинення правовідношення;

8) відшкодування збитків то інші способи відшкодування майнової шкоди;

9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди;

10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Судом встановлено, що постановою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 року, справа №2a-1652/09/0970, залишеною без змін ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 17.03.2011 року, ухвалено стягнути за рахунок державного бюджету з рахункового рахунку Державного казначейства України шляхом перерахування на рахунковий рахунок Чернівецького окружного адміністративного суду кошти в сумі 360 711, 25 грн для придбання квартири і передачі її в користування судді Чернівецького окружного адміністративного суду Ковалюку Я. Ю. (а.с. 4-6, т. 1).

На виконання вищевказаної постанови суду Івано-Франківським адміністративним судом 29.04.2011 року видано виконавчий лист по справі № 2a-1652/09/0970, який перебував на виконанні в Державній казначейській службі України (а.с. 112, т. 1).

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 30.05.2013 року у справі №а-1652/09/0970 роз`яснено постанову Івано-Франківського окружного адміністративного суду 16.10.2009 року, справа № 2a-1652/09/0970, та зазначено, що Державна судова адміністрація України є відповідальним виконавцем щодо бюджетної програми з кодом 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», а отже в розумінні положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 являється боржником в процедурі стягнення коштів державного бюджету.

Відповідно до меморіального ордеру від 17.12.2019 року №230313054 на рахунок Чернівецького окружного адміністративного суду Казначейством 19.12.2019 року перераховані кошти в сумі 360 711, 25 грн за призначенням платежу: « Безспірне списання на користь ОСОБА_1 згідно виконавчого листа Івано-Франківського ОАС від 29.04.2011 року №2a-1652/09/0970» (а.с. 113, т. 1).

Чернівецький окружний адміністративний суд відповіддю №02-22/3863/20 від 22.07.2020 року повідомляв ОСОБА_1 , що судом вчиняються всі можливі дії щодо виконання виконавчого листа №2a-1652/09/0970. Проте, з незалежних від суду обставин, безспірне списання коштів не вбачається можливим, у зв?язку з набранням чинності норм Закону України «Про внесення змін до Закону України «Про державний бюджет України на 2020 рік» від 13.04.2020 року №553-IX в частині зупинення здійснення Казначейством безспірного списання коштів державного бюджету та місцевих бюджетів на підставі рішення суду.

Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 року у справі №300/2239/20 частково задоволено позов ОСОБА_1 до Чернівецького окружного адміністративного суду, Головного управління Державної казначейської служби України у Чернівецькій області про визнання протиправною бездіяльність та зобов?язання вчинити дії та зобов`язано Чернівецький окружний адміністративний суд здійснити дії щодо цільового використання бюджетних коштів в розмірі - 360 711, 25 грн, що надійшли з розрахункового рахунку Державного казначейства України (19.12.2019 року здійснено безспірне списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів») на рахунок суду для придбання квартири та передачі її в користування ОСОБА_1 .

Ухвалою Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 25.08.2021 року змінено спосіб і порядок виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2020 року № 300/2239/20, про зобов?язання Чернівецький окружний адміністративний суд здійснити дії щодо цільового використання бюджетних коштів в розмірі - 360 711,25 грн. що надійшли з розрахункового рахунку Державного казначейства України (19.12.2019 здійснено безспірне списання коштів з бюджетної програми 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів та працівників апаратів судів») на рахунок суду для придбання квартири та передачі її в користування ОСОБА_1 , на здійснення нарахування на особистий розрахунковий рахунок ОСОБА_1 коштів в сумі 360 711,25 грн, для подальшого придбання ним квартири.

Законом України «Про судоустрій і статус суддів» встановлено, що після призначення на посаду суддя, який потребує поліпшення житлових умов, забезпечується службовим житлом за місцем знаходження суду органами місцевого самоврядування в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, якщо інший порядок забезпечення службовим житлом не передбачено законом.

Крім того, завданням Житлового кодексу України (далі - ЖК України) є регулювання житлових відносин з метою забезпечення гарантованого Конституцією України права громадян на житло, належного використання і схоронності житлового фонду, а також зміцнення законності в галузі житлових відносин.

Згідно з ст. 118 ЖК України службові жилі приміщення призначаються для заселення громадянами, які у зв?язку з характером їх трудових відносин повинні проживати за місцем роботи або поблизу від нього. Жиле приміщення включається до числа службових рішенням виконавчого комітету районної, міської, районної в місті ради. Під службові жилі приміщення виділяють як правило, окремі квартири.

Відповідно до ст. 119 ЖК України Перелік категорій робітників, яким може бути надано службові жилі приміщення, встановлюється законодавством України. Відповідно до законодавства України у випадках, які визначаються Кабінетом Міністрів України, службові жилі приміщення можуть надаватися окремим категоріям військовослужбовців.

Робітники і службовці, що припинили трудові відносини з підприємством, установою, організацією, а також громадяни, які виключені з членів колгоспу або вийшли з колгоспу за власним бажанням, підлягають виселенню з службового жилого приміщення з усіма особами, які з ними проживають, без надання іншого жилого приміщення (стаття 124 ЖК України).

Враховуючи зазначене можна дійти висновку, що службове житло не породжує права власності осіб, які таке житло отримали у користування.

Отже, твердження ОСОБА_3 , що у зв`язку з тривалим не виконанням постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 року у справі №2a-1652/09/0970 значно зросла вартість квартир, чим нанесено йому збитки та порушено його право в частині придбання особистої квартири не відповідає дійсним обставинам справи, так як Чернівецький окружний адміністративний суд було зобов`язано лише забезпечити позивача службовим житлом, а отже відсутні підстави для стягнення додаткових коштів на придбавання квартири.

При цьому, суд зазначає, що зміна порядку виконання постанови Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 року, справа №2a-1652/09/0970, не породжує права власності позивача на службове житло, але лише була спрямована на належне виконання рішення суду, оскільки виконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 14.04.2021 року, ухваленій у справі №300/2239/20 у порядок і спосіб, який встановлений цим рішенням, могло б призвести до використання бюджетних коштів не за їх цільовим призначенням, адже станом на час виконання рішення суду позивача було призначено суддею Апеляційного суду Івано-Франківської області, яке слугувало для його відрахування зі штату Чернівецького окружного адміністративного суду, що також унеможливлювало виконання рішення суду в частині забезпечення саме службовим житлом.

Щодо вимоги позивача про стягнення компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду від 16.10.2009 року, суд зазначає наступне.

Згідно з ч. 1 ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» у разі, якщо центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних кошів, протягом трьох місяців не перерахував кошти за рішенням суду про стягнення коштів, крім випадку, зазначеного в частині четвертій статті 4 цього Закону, стягувачу виплачується компенсація в розмірі трьох відсотків річних від несплаченої суми за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання рішень суду.

Як зазначалося вище, ухвалою Івано-Франківський окружний адміністративний суд від 30.05.2013 року, яка набрала законної сили, роз`яснив постанову суду від 16.10.2009 року у справі №2a-1652/09/0970 та зазначив, що Державна судова адміністрація України є відповідальним виконавцем щодо бюджетної програми з кодом 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів», а отже в розумінні положень Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845 (далі - Порядок №845) являється боржником в процедурі стягнення коштів державного бюджету.

При цьому, з урахуванням особливостей придбання такого житла, визначених ст. 44 Закону України «Про статус суддів» (чинного на час виникнення спірних правовідносин), саме суду, в якому працює зазначений суддя, надано право вирішувати питання щодо можливості придбання житла, а, отже, саме Чернівецький окружний адміністративний суд і слід вважати стягувачем в розумінні положень Порядку №845.

Частиною 2 статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» компенсація за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду про стягнення коштів з державного органу нараховується центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів.

Пунктом 50 розділу «Безспірне списання коштів державного бюджету за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів» Порядку №845 встановлено, що компенсація нараховується та виплачується Казначейством на підставі рішення про виплату компенсації за рахунок коштів, передбачених за бюджетною програмою для забезпечення виконання судових рішень та виконавчих документів.

Таким чином, з огляду на зміст статті 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» та пункту 50 Порядку №845 компенсація нараховується Казначейством у разі, якщо безспірне списання коштів здійснено за рахунок Бюджетної програми КПКВК 3504040.

Отже, оскільки рішення Івано-Франківського окружного адміністративного суду від 16.10.2009 року, справа № 2a-1652/09/0970, виконано за рахунок бюджетних асигнувань боржника - Державної судової адміністрації України (як відповідальний виконавець за бюджетною програмою 0501150 «Виконання рішень судів на користь суддів»), а стягувачем виступає Чернівецький окружний адміністративний суд, то у позивача відсутні правові підстави для стягнення компенсації за порушення строку перерахування коштів за рішеннями суду.

Предметом доказування під час судового розгляду є факти, які обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, як встановлено ч. 2 ст. 77 ЦПК України.

Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України, належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.

Відповідно до ч. 5 ст. 12 ЦПК України, суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: керує ходом судового процесу; сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків.

Відповідно до ст. 81 ЦПК України, кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях.

Таким чином, доказуванням є процесуальна і розумова діяльність суб`єктів доказування, яка здійснюється в урегульованому цивільному процесуальному порядку і спрямована на з`ясування дійсних обставин справи, прав і обов`язків сторін, встановлення певних обставин шляхом ствердження юридичних фактів, зазначення доказів, а також подання, прийняття, збирання, витребування, дослідження і оцінки доказів; докази і доказування виступають процесуальними засобами пізнання в цивільному судочинстві.

Процес доказування (на достовірність знань про предмет) відбувається у межах передбачених процесуальних форм і структурно складається з декількох елементів або стадій, які взаємопов`язані й взаємообумовлені. Виділяються такі елементи: твердження про факти; визначення заінтересованих осіб щодо доказів; подання доказів; витребування доказів судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі; дослідження доказів; оцінка доказів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Суд наголошує, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує.

Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Верховний Суд звертається до власних висновків у Постанові від 02.10.2018 року у справі №910/18036/17.

З огляду на вищевикладене, беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносин, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок у їх сукупності, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні позову у повному обсязі у зв`язку із його необґрунтованістю та безпідставністю.

Розподіл судових витрат між сторонами, регулюється ст. 141 ЦПК України. Зокрема: судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Судовий збір компенсується за рахунок держави.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 15, 16 ЦК України, ст. ст. 118,119, 124 ЖК України, Законом України «Про судоустрій і статус суддів», ст. 5 Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», Порядком виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.08.2011 року №845, ст. ст. 2, 4, 12, 13, 15, 76-82, 89, 95, 141, 174, 258-259, 263-265, 352-355, 15.5) Перехідних положень ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В :

В задоволенні позову ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, третя особа: Чернівецький окружний адміністративний суд, про стягнення додаткових коштів для придбання квартири та компенсацію за порушення строку перерахування коштів за рішенням суду в розмірі 3 % річних від несплаченої суми - відмовити.

Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Апеляційні скарги подаються учасниками справи до Київського апеляційного суду або через Печерський районний суд м. Києва, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності ЦПК України в редакції від 15 грудня 2017 року.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Учасники справи можуть отримати інформацію щодо справи на офіційному вебпорталі судової влади України за вебадресою: http://court.gov.ua/fair/sud2606.

Позивач: ОСОБА_1 , адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 .

Відповідач 1: Державна казначейська служба України, адреса: вул. Бастіонна, 6, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 37567646.

Відповідач 2: Державна судова адміністрація України, адреса: вул. Липська, 18/5, м. Київ, 01601, код ЄДРПОУ 26255795.

Третя особа: Чернівецький окружний адміністративний суд, вул. Садова, 1-1, м. Чернівці, 58001, код ЄДРПОУ 35891723.

Повний текст судового рішення складено 22.05.2023 року.

Суддя Г. О. Матійчук