Постанова

від 13.06.2023 по справі 752/15285/20

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

справа №752/15285/20 Головуючий у І інстанції - Колдіна О.О.

апеляційне провадження №22-ц/824/8848/2023 Доповідач у ІІ інстанції - Приходько К.П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2023 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Приходька К.П.,

суддів Писаної Т.О., Журби С.О.,

за участю секретаря Кононенко І.О.,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Каса народної допомоги», державного реєстратора Комунального підприємства «Реєстраційне бюро» Мороза Дмитра Олександровича, державного реєстратора Департаменту державної реєстрації Міністерства юстиції України Молдованової Галини Миколаївни, третя особа без самостійних вимог: Департамент з питань реєстрації виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації) про визнання протиправним та скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, -

установив:

У провадженні Голосіївського районного суду м. Києва перебувала на розгляді справа за вказаним вище позовом.

Ухвалою Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року, позовну заяву ОСОБА_1 залишено без розгляду.

Не погоджуючись з ухвалою суду першої інстанції, ОСОБА_1 оскаржила її в апеляційному порядку, оскільки вважає ухвалу незаконною та необґрунтованою, постановленою з порушенням норм матеріального та процесуального права.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги зазначила, що в матеріалах справи, міститься складена секретарем судового засідання Ракоєд Є.І. довідка від 18 жовтня 2022 року про неявку всіх осіб, які беруть участь у справі.

Однак, адвокат Перепельченко А.О. на судове засідання призначене на 18 жовтня 2022 року з`явився, проте засідання було перенесено на 19 грудня 2022 року.

Звертає увагу на те, що в матеріалах справи міститься розписка про дату та час наступного судового засідання, яке було призначено на 19 грудня 2022 року о 14:00, яка підписана представником позивача та свідчить про те, що представник позивача з`явився на судове засідання призначене на 18 жовтня 2022 року.

Також зазначає, що адвокат Перепельченко А.О. прибув у будівлю суду на судове засідання призначене на 19 грудня 2022 року на 14:00, однак у зв`язку з відсутністю енергопостачання у суді, розгляд справи не відбувся.

В матеріалах справи наявна довідка за підписом судді та секретаря судового засідання про неявку всіх осіб, які беруть участь у справі, хоча представник позивача з`явився до будівлі суду на судове засідання.

Звертає також увагу і на те, що в матеріалах справи міститься судова повістка, яку вручено та підписано позивачем ОСОБА_1 .

Разом з тим, відповідно до рішення суду від 14 листопада 2017 року, опікуном ОСОБА_1 призначений ОСОБА_3 , а тому у відповідності до норм ст. 41 ЦК України, недієздатна фізична особа не має права вчиняти будь-якого правочину.

Просила скасувати ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На вказану апеляційну скаргу ТОВ «Каса народної допомоги» подало відзив, який обґрунтований тим, що позивача було належним чином повідомлено про дату, час та місце розгляду справи, в тому числі і на 18 жовтня 2022 року, 19 грудня 2022 року та 31 березня 2023 року.

Докази належного повідомлення позивача про відповідну дату, час та місце судового розгляду справи на вказані дати містяться в матеріалах справи у вигляді підписів позивача на поштових повідомленнях про вручення відповідних судових повісток.

Таким чином, із чітким дотриманням норм ЦПК України, судом першої інстанції було належним чином повідомлено позивача за вказаною у матеріалах справи адресою позивача, про час та місце розгляду його справи, в тому числі стосовно засідань 18 жовтня 2022 року, 19 грудня 2022 року і 31 березня 2023 року.

При цьому, ні позивачем, ні його законним чи уповноваженим представником не було повідомлено про причини неявки, не було заявлено жодних заяв про відкладення розгляду справи, або про розгляд справи за відсутності позивача.

Звертає увагу на те, що підпис адвоката Перепельченко А.О. на розписці про призначення розгляду справи на 19 грудня 2022 року, без дати її оформлення, без зазначення дати підпису не можна вважати підтвердженням присутності адвоката на судовому засіданні з розгляду справи 18 жовтня 2022 року.

Присутність в приміщенні суду також не є підтвердженням присутності особи безпосередньо у судовому засіданні з тієї чи іншої справи.

Перепельченко А.О. є адвокатом, а тому теоретично міг перебувати у вказану дату в Голосіївському районному суді м. Києва по іншим судовим справам.

Просило апеляційну скаргу залишити без задоволення, а ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року залишити без змін.

На вказаний відзив від позивача надійшла відповідь, яка обґрунтована тим, що адвокат позивача не з`явився на судове засідання виключно 31 березня 2023 року о 10:00, оскільки не був повідомлений про таке судове засідання.

Зазначає, що в судові засідання про які належним чином було повідомлено про відповідну дату, час та місце судового розгляду справи представник позивача Перепельченко А.О. не пропускав.

Відповідно, про судове засідання призначене на 31 березня 2023 року адвокат Перепельченко А.О. не був належним чином повідомлений, оскільки поштове повідомлення було отримане недієздатною особою.

Додатково зазначає, що в судове засідання призначене на 18 жовтня 2022 року на 16:00 згідно журналу обліку відвідувачів адвокат Перепельченко А.О. прибув о 15:21, тобто за 39 хвилин до початку судового засідання. Відповідно, Перепельченко А.О. був присутній на судовому засіданні призначеному на 18 жовтня 2022 року о 16:00.

На судове засідання, яке було призначене на 19 грудня 2022 року о 14:00 Перепельченко А.О. прибув о 13:45, тобто за 15 хвилин до судового засідання.

В ухвалі від 31 березня 2023 року зазначено, що 19 грудня 2022 року у зв`язку з відсутністю енергопостачання в суді, розгляд справи не відбувся, про що складена відповідна довідка та відкладено розгляд справи на 31 березня 2023 року о 10:00.

Просила відхилити доводи зазначені у відзиві на апеляційну скаргу, а скаргу задовольнити.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які приймали участь у розгляді справи, перевіривши матеріали справи, в порядку, передбаченому статтею 367 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як на підставу для залишення позову без розгляду суд першої інстанції зазначив, що в судові засідання призначені на 18 жовтня 2022 року та 31 березня 2023 року позивач та його представник не з`явилися, заяву про розгляд справи у їх відсутність до суду не подали, що створює правові наслідки у формі залишення позову без розгляду.

Проте, з такими висновками колегія суддів погодитись не може з огляду на наступне.

Так, залишення заяви без розгляду - це форма закінчення розгляду цивільної справи без ухвалення судового рішення, у зв`язку з виникненням обставин, які перешкоджають розгляду справи, але можуть бути усунені в майбутньому.

Відповідно до п.3 ч.1 статті 257 ЦПК України, позов залишається без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

При цьому, згідно з ч.5 ст.223 ЦПК України, визначено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез`явлення не перешкоджає вирішенню спору.

Як установлено колегією суддів, вказана справа тривалий час перебувала на розгляді Голосіївського районного суду м. Києва, зокрема з вересня 2020 року.

Позивач по справі протягом усього часу розгляду даної справи добросовісно виконував свої обов`язки, забезпечував явку свого представника. Однак розгляд справи, частіше всього відкладався з підстав незалежних від позивача чи його представника.

Як вбачається з матеріалів справи, призначене на 18 жовтня 2022 року засідання не відбулося з підстав неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі.

Натомість відповідно до розписки про дату та час наступного засідання призначеного на 19 грудня 2022 року представник позивача розписався, що може свідчити про те, що він прибув у судове засідання призначене на 18 жовтня 2022 року проте фіксація розгляду справи за допомогою технічних засобів не здійснювалась.

Про те, що представник позивача був присутній у приміщенні Голосіївського районного суду м. Києва 18 жовтня 2022 року свідчить і викопіювання з журналу відвідувань вказаного суду.

Крім цього, судове засідання призначене на 19 грудня 2022 року не відбулось з причин відсутності у будівлі суду енергопостачання та розгляд справи було відкладено на 31 березня 2023 року.

Тобто, розгляд справи призначений на 19 грудня 2022 року не відбувся з незалежних від учасників справи причин.

І лише, у судове засідання, призначене на 31 березня 2023 року представник позивача, належним чином повідомлений, вперше не прибув.

Враховуючи викладене, у суду першої інстанції були відсутні підстави застосовувати п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, яка передбачає залишення позову без розгляду з підстав повторної неявки позивача у судове засідання.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Право на доступ до правосуддя не є абсолютним, на цьому наголошує і Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях. Відтак в кожному випадку скаржник при зверненні до суду повинен дотримуватися норм процесуального законодавства.

За ст.ст.12,13 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності та диспозитивності.

Особа на власний розсуд користується своїми процесуальними правами, обов`язками відповідно до зазначених положень, а також положень, визначених ст.ст.43,49 ЦПК України, але зобов`язана здійснювати їх добросовісно відповідно до ч.1 ст.44 ЦПК України.

Явка позивача визнана обов`язковою судом не була.

Обставини, які свідчать що позивач здійснює свої права та обов`язки недобросовісно, колегією суддів не встановлено.

Не встановлено також обставин, які за відсутності позивача унеможливлюють розгляд справи.

Європейський Суд з прав людини у рішенні «МПП «Голуб» проти України» від 18 жовтня 2005 року відзначив, що право доступу до суду не може бути обмежено таким чином або у такій мірі, що буде порушена сама його сутність.

Ці обмеження не будуть сумісними з п. 1 статті 6, якщо вони не мають легітимну мету та не є пропорційними між використаними засобами та досягнутими цілями. А в рішенні у справі «Церква села Сосулівка проти України» від 28 лютого 2008 року, де релігійна організація заявника була змушена звернутися за судовим захистом, проте безуспішно, Європейський Суд з прав людини в п.53 вказав, що така ситуація прирівнюється до відмови у здійсненні правосуддя, що порушує саму суть права заявника на доступ до суду, яка гарантується пунктом 1 статті 6 Конвенції.

Загалом Європейський Суд з прав людини у своїй практиці критично оцінює надмірну формалізованість вимог національного законодавства різних держав-учасниць, що перешкоджають доступу до суду.

При цьому, позивач не відмовлявся в будь-який опосередкований спосіб від своїх вимог і в матеріалах справи відсутні беззаперечні докази про втрату його інтересу до власного позову, а відтак, районним судом використаний процесуальний засіб у виді залишення позовної заяви без розгляду, що не є пропорційним досягнутій цілі обмеження позивача.

Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду від 21 жовтня 2020 року (справа №756/13550/16).

Відповідно до ч.4 ст.263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

За таких обставин та на переконання суду апеляційної інстанції, доводи апеляційної скарги про помилковість та необґрунтованість ухвали, неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи, невідповідність висновків суду обставинам справи, а також порушення норм процесуального права при її постановленні, зокрема, ст.257 ЦПК України, знайшли своє повне підтвердження при розгляді апеляційної скарги.

Окрім цього, при ухваленні судового рішення по справі, апеляційний суд, крім зазначеного, також враховує необхідність забезпечення права заявника на доступ до правосуддя, яке встановлено ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод.

Відтак, ухвала суду першої інстанції є помилковою, а тому, відповідно до положень ст. 379 ЦПК України, підлягає скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 257,374,379,381,382-384 ЦПК України, суд, -

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Ухвалу Голосіївського районного суду м. Києва від 31 березня 2023 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Повний текст постанови складений 18 липня 2023 року.

Суддя-доповідач К.П. Приходько

Судді Т.О. Писана

С.О. Журба