Ухвала

від 17.07.2023 по справі 369/6022/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/6022/23

Провадження №2/369/4070/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.07.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі

головуючого - судді Пінкевич Н.С.,

при секретарі судового засідання Соловюк В.І.,

за участі представника позивача ОСОБА_1 ,

представника відповідача ОСОБА_2 ,

розглянувши у відкритому підготовчому судовому засіданні в залі суду в місті Києві цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійним договору дарування, -

В С Т А Н О В И В :

У провадженні Києво-Святошнського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійним договору дарування.

11.07.2023 року у підготовчому судовому засіданні на обговорення було поставлено питання про закриття провадження до відповідача ОСОБА_3 , оскільки останні помер до відкриття провадження.

У підготовчому судовому засіданні представник позивача з приводу закриття провадження заперечувала.

У підготовчому судовому засіданні представник відповідача ОСОБА_5 адвокат Григоришен О.О. з приводу закриття провадження поклався на розсуд суду.

Інші учасники в судове засідання не з`явилися, повідомлялись належним чином.

У відповідності до ч. 5 ст. 268 ЦПК Українидатою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 26.04.2023 року на адресу суду надійшла цивільна справа за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 про визнання недійним договору дарування.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 05.05.2023 року відкрито провадження у справі.

Відповідно до копії свідоцтва серії НОМЕР_1 виданого Київським відділом державної реєстрації смерті Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 помер ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Відповідно до відповіді Відділу обліку та моніторингу інформації про реєстрацію місця проживання ЦМУ ДМС у м. Києві та Київській області вбачається, що ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 16.11.2021 був знятий з реєстрації, як померлий.

Згідно із статтею 55 ЦПК України, у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Усі дії, вчинені в цивільному процесі до вступу правонаступника, обов`язкові для нього так само, як вони були обов`язкові для особи, яку він замінив.

Процесуальне правонаступництво - це заміна сторони або третьої особи (правопопередника) іншою особою (правонаступником) у зв`язку з вибуттям із процесу суб`єкта спірного або встановленого рішенням суду правовідношення, за якої до правонаступника переходять усі процесуальні права та обов`язки правопопередника і він продовжує в цивільному судочинстві участь останнього.

З наведеного вбачається, що вказана норма закону підлягає застосуванню виключно в разі, коли відповідач на момент відкриття провадження мав цивільну процесуальну дієздатність, однак помер після відкриття провадження у цивільній справі.

Тобто правонаступництво у разі смерті фізичної особи можливе в порядку статті 55 ЦПК України шляхом залучення правонаступника лише за умови, що фізична особа померла після відкриття провадження у справі.

Цивільний процесуальний кодекс України не містить норм, які б передбачали здійснення провадження у справах щодо осіб, які померли до відкриття провадження у справі.

Отже, ЦПК України визначає порядок процесуального правонаступництва лише у тих справах, де сторона - учасник процесу, вибула з певних причин, у тому числі й у зв`язку зі смертю після відкриття провадження у справі.

У позовному провадженні процесуальне правонаступництво відбувається в тих випадках, коли права або обов`язки одного із суб`єктів спірного матеріального правовідношення в силу тих або інших причин переходять до іншої особи, яка не брала участі у цьому процесі.

Отже, процесуальне правонаступництво тісно пов`язане з матеріальним, оскільки процесуальне правонаступництво передбачає перехід суб`єктивного права або обов`язку від однієї особи до іншої в матеріальному праві. При цьому незалежно від підстав матеріального правонаступництва, процесуальне правонаступництво допускається лише після того, як відбудеться заміна в матеріальному правовідношенні.

Таким чином, процесуальне правонаступництво у разі смерті фізичної особи в порядку статті 55 ЦПК України можливе шляхом залучення правонаступника померлої сторони (учасника) та лише за умови, що смерть фізичної особи настала після звернення позивача до суду та відкриття провадження у справі, адже залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 251 ЦПК України, у разі смерті або оголошення фізичної особи померлою, яка була стороною у справі, якщо спірні правовідносини допускають правонаступництво, суд зобов`язаний зупинити провадження до залучення до участі у справі правонаступника чи законного представника.

Залучення правонаступників особи, яка померла до відкриття провадження у справі, суперечить принципам цивільного судочинства, є порушенням прав, свобод та інтересів третіх осіб.

Отже, якщо позов пред`явлено до померлої особи, то провадження у справі не може бути відкрито, а відкрите - підлягає закриттю відповідно до пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, так як справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Вказана правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2020 року у справі №473/1433/18.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 15 квітня 2020 року у справі № 203/201/19, від 18 грудня 2019 року у справі № 321/1118/16-ц, від 25 вересня 2019 року у справі № 183/303/16, від 21 серпня 2019 року у справі № 405/5728/16-ц, від 24 липня 2019 року у справі № 621/1867/15-ц, від 14 лютого 2018 року у справі № 310/10284/15-ц.

Також вказаний висновок узгоджується з принципом правової визначеності, на якому неодноразово наголошував у своїй практиці Європейський суд з прав людини.

Відповідно до частини першої статі 8 Конституції України в Україні визнається і діє принцип верховенства права. Одним із основних аспектів верховенства права є принцип правової визначеності, який закликає до зрозумілості норм, що застосовуються у будь-якій справі і до ясності гарантій для забезпечення об`єктивності та відкритості, запобігання сваволі суддів при вирішенні конкретних справ.

Правова визначеність передбачає дотримання принципу res judicata, що є принципом остаточності судового рішення.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним й безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

ЄСПЛ зауважує, що процесуальні норми призначені забезпечити належне здійснення правосуддя та дотримання принципу правової визначеності, а також про те, що сторони повинні мати право очікувати, що ці норми застосовуються. Принцип правової визначеності застосовується не лише щодо сторін, але й щодо національних судів (DIYA 97 v. UKRAINE, №19164/04, § 47, ЄСПЛ, від 21 жовтня 2010 року).

Оскільки чинним законодавством України не передбачено судового вирішення спору з особою, яка на час звернення до суду померла та правоздатність якої відповідно до вимог ст. 25 ЦК України припинено, та в силу вказаного вище не могла бути стороною у справі, провадження у справі підлягало закриттю з підстав, передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду у порядку цивільного судочинства.

Так як позивач звернувся до суду із позовом до відповідача ОСОБА_3 , який на момент пред`явлення позову вже помер, а діючим законодавством України не передбачено судового врегулювання спору з особою, яка на час звернення до суду є померлою та правоздатність якої відповідно до вимог ч. 4 ст. 25 ЦК України припинена, суд дійшов висновку про закриття провадження у справі в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_3 .

Керуючись ч. 2 ст. 133, п.7 ч.1ст.255 ЦПК України, суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Провадження усправі запозовом Товаристваз обмеженоювідповідальністю «Фінансовакомпанія «Централкапітал» в частиніпозовних вимогдо відповідача ОСОБА_3 - закрити.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня його проголошення, до Київського апеляційного суду через Києво-Святошинський районний суд Київської області або безпосередньо до Київського апеляційного суду.

Учасник справи, якому повна ухвала суду не була вручена у день її проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду.

Повний текст ухвали виготовлено 17.07.2023 року.

Суддя Наталія ПІНКЕВИЧ