Постанова

від 28.02.2024 по справі 369/6022/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 369/6022/23 Головуючий у І інстанції Пінкевич Н.С.

Провадження №22-ц/824/4499/2024 Головуючий у 2 інстанції Таргоній Д.О.

ПОСТАНОВА

Іменем України

28 лютого 2024 року Київський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

судді-доповідача Таргоній Д.О.,

суддів: Голуб С.А., Писаної Т.О.,

за участі секретаря Спис Ю.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» на ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 травня 2023 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» звернулось з позовом до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійними договорів дарування.

27.04.2023 року на адресу суду представником позивача Лень Сергієм Георгійовичем подано заяву про забезпечення позову.

Просив суд вжити заходи забезпечення позову у справі шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (в тому числі Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень") вчиняти будь-які реєстраційні дії, в тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: домоволодіння загальною площею 347,6 кв.м., житлова: 74,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення, з №1 по №5 (групи приміщень №40а), №№І, ІІ з №1 по №7 (групи приміщень №40а) (в літ. А), загальною площею 280кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 3222485901:01:022:5223, загальною площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_3 ; земельної ділянки, кадастровий номер: 3222485901:01:022:5224, загальною площею 0,0978 га, за адресою: АДРЕСА_4 .

Свою заяву мотивував тим, що ОСОБА_1 , будучи обізнаним про свою заборгованість перед кредитором, свідомо, з метою уникнення звернення стягнення на своє майно вчинив договори дарування вищевказаного майна на користь своїх родичів. Такі дії ОСОБА_1 щодо відчуження свого майна є умисними та вчинені з метою уникнення виконання кредитних зобов`язань та задоволення вимог кредитора за рахунок належного боржнику майна, у т.ч в примусовому порядку через органи державної виконавчої служби. Майно, за рахунок якого кредитор міг би задовольнити свої вимоги, ОСОБА_1 було відчужено саме в період наявності підтвердженої заборгованості перед кредитором/позивачем та відкриттям Печерським районним судом Києва щодо нього судової справи № 757/14115/16.

Отже, необхідність звернення позивача до суду із заявою про вжиття заходів забезпечення позову обґрунтована наявністю ризиків того, що відповідачі по справі, намагаючись уникнути тягаря відповідальності можуть відчужити спірне майно, з наданням йому статусу начебто добросовісно набутого.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 травня 2023 року заяву представника позивача Лень Сергія Георгійовича про забезпечення позову у цивільній справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання недійним договору дарування - залишено без задоволення.

Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції, представник позивача, товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал», адвокат Лень С.Г. подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на невідповідність висновків суду встановленим по справі обставинам, просить ухвалу скасувати та задовольнити заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» про забезпечення позову.

Вказує, що залишаючи заяву без задоволення, суд першої інстанції в оскаржуваній ухвалі зазначив, що заявником до своєї заяви не додано доказів вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт, що позбавляє суд можливості перевірити співмірність вказаних заходів забезпечення позову.

З даним твердженням апелянт не погоджується, оскільки вартість майна визначена безпосередньо у договорах дарування, укладених між відповідачами, зокрема зазначено, що загальна вартість дарованого майна становить 450 000,00 грн.

Вказує також, що заява про забезпечення позову містила належне обґрунтування, якому суд не дав належної оцінки та не врахував, що невжиття заходів забезпечення позову призведе до неможливості справедливого та ефективного захисту порушених прав позивача. Запропоновані заявником заходи забезпечення позову жодним чином не перешкоджатимуть теперішнім власникам майна користуватись ним за своїм призначенням. Такі заходи спрямовані лише на унеможливлення зміни власника майна, що ускладнить виконання рішення суду та зробить обраний позивачем спосіб захисту порушеного права неефективним.

Апелянт також звертає увагу на правову позицію Верховного Суду, наведену у постанові від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18, за змістом якої у випадку звернення до суду з позовними вимогами немайнового характеру, судове рішення у разі задоволення яких не вимагатиме примусового виконання, то в такому випадку не має взагалі застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення , що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Крім того, має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Відзиву на апеляційну скаргу до суду апеляційної інстанції не надійшло.

Відсутність відзиву на апеляційну скаргу, згідно положень частини третьої статті 360 ЦПК України, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

У судовому засіданні представник заявника ТОВ «ФК «Централ Капітал» - адвокат Грекова Л.В. підтримала апеляційну скаргу, посилаючись на викладені у ній доводи.

Представник відповідача ОСОБА_3 - адвокат Григоришен О.О. у судовому засіданні заперечував щодо задоволення апеляційної скарги, просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, як законну та обґрунтовану.

Співвідповідач ОСОБА_2 у судове засідання не з`явилась, про дату, час та місце розгляду справи була повідомлена у відповідності до вимог процесуального законодавства.

Колегія суддів вважає можливим розглядати справу у її відсутність на підставі частини другої статті 372 ЦПК України.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, з`ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що заявником не наведено і судом не встановлено, що невжиття таких заходів забезпечення позову про які ним заявлено може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду у цій справі, а також заявником не надано доказів вартості майна, на яке позивач просить накласти арешт, що позбавляє суд можливості перевірити співмірність вказаних заходів забезпечення позову.

Колегія суддів апеляційного суду із такими висновками не погоджується, з огляду на наступне.

Відповідно до частин першої, другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

У частині першій статті 150 ЦПК України закріплено види забезпечення позову.

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

При цьому при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності доводів заявника щодо забезпечення позову; збалансованості інтересів сторін; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимогти, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; ймовірність утруднення виконання або невиконання рішення або ефективного захисту порушених прав позивача в разі невжиття таких заходів.

Відповідно до положень пункту 1 частини першої статті 150 ЦПК України позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Системний аналіз наведених норм права дає можливість зробити висновок, що від заявника вимагається вказати вид (захід) забезпечення позову, визначений статтею 150 ЦПК України, та обґрунтувати необхідність вжиття саме такого заходу забезпечення позову.

Заходи забезпечення мають бути вжиті лише в межах позовних вимог та бути адекватними та співмірними з позовними вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається.

Отже, при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками цього судового процесу.

У постанові ОП ВС КГС від 16.08.2018 у справі № 910/1040/18 зазначено, що коли позивач звертається до суду з немайновою позовною вимогою, судове рішення у разі задоволення якої не вимагатиме примусового виконання, то в даному випадку не має взагалі застосуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду, а має застосовуватися та досліджуватися така підстава вжиття заходів забезпечення позову, як достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. В таких немайнових спорах має досліджуватися, чи не призведе невжиття заявленого заходу забезпечення позову до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав, зокрема, чи зможе позивач їх захистити в межах одного цього судового провадження за його позовом без нових звернень до суду.

Звертаючись до суду з заявою про забезпечення позову, заявник обґрунтував необхідність застосування таких заходів тим, що відповідачем ОСОБА_1 з метою уникнення виконання зобов`язань за кредитним договором вже вчинені умисні дії щодо відчуження свого майна шляхом укладення оспорюваних правочинів. Майно, за рахунок якого позивач/стягувач міг би задовольнити свої вимоги, було відчужене ОСОБА_1 в період наявності підтвердженої заборгованості перед кредитором та відкриттям Печерським районним судом м. Києва провадження у справі про стягнення такої заборгованості. У зв`язку із наведеним, заявник обґрунтовує вимоги щодо вжиття заходів забезпечення позову тим, що невжиття таких заходів, в разі відчуження майна відповідачами третім особам, унеможливить ефективний захист або відновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, який має намір за рахунок вказаного майна задовольнити свої вимоги, як кредитор.

Відмовляючи у задоволенні вимог про забезпечення позову, суд першої інстанції не дав належної оцінки доводам заявника та не врахував, що метою забезпечення позову є вжиття судом заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій з боку відповідачів, з метою забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання можливого судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача.

При здійсненні судочинства суди застосовують Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, як джерело права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини").

Відповідно до статті 6 Конвенції кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

При цьому Європейський суд з прав людини у рішенні від 29 червня 2006 року у справі "Пантелеєнко проти України" зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

Таким чином, держава Україна несе обов`язок перед заінтересованими особами забезпечити ефективний засіб правового захисту порушених прав, зокрема - через належний спосіб захисту та відновлення порушеного права. Причому обраний судом спосіб захисту порушеного права має бути ефективним та забезпечити реальне відновлення порушеного права.

З огляду на обставини спірних правовідносин, якими позивач обґрунтовував свої позовні вимоги, логічними і обґрунтованими є його аргументи про те, що накладення арешту на конкретне нерухоме майно, яке належить відповідачам на підставі оспорюваних договорів дарування, є необхідним і співмірним заходом, який випливає з фактичних обставин, які свідчать про те, що протягом вирішення спору про визнання недійсними договорів дарування не виключається можливість відчуження відповідачами спірного майна, за рахунок якого кредитор/позивач має намір задовольнити свої вимоги, що може істотно ускладнити чи унеможливити виконання в майбутньому рішення суду, а також забезпечити ефективний захист і поновлення порушених прав та інтересів позивача.

Суду першої інстанції було надано достатньо доказів і наведено значимі факти того, що захист прав, свобод та інтересів позивача у зазначеній справі є неможливим без вжиття заходів забезпечення позову у виді накладення арешту на майно.

Таким чином, встановивши, що між сторонами виник спір щодо правомірності укладення договорів дарування (визнання їх фраудаторними), за яким було передано нерухоме майно, також встановивши, що такі дії можуть бути спрямовані на ухилення від виконання обов`язків боржника за кредитним договором, що може призвести до унеможливлення задоволення вимог кредитора за рахунок наявного у власності відповідачів нерухомого майна, виходячи з оцінки обґрунтованості доводів позивача щодо необхідності вжиття заходів забезпечення позову у зазначений спосіб, з урахуванням розумності, обґрунтованості вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, наявності зв`язку між заходом щодо забезпечення позову і предметом позовної вимоги, в тому числі, спроможності заходів, які заявник просить вжити у порядку забезпечення позову, забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, апеляційний суд доходить висновку про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Поряд із цим, колегія суддів враховує, що правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна, вчиненого у зв`язку із провадженням у цивільній справі, полягає у обмеженні права розпорядженні ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування.

Накладення арешту на майно, яке підлягає державній реєстрації (в даному випадку - нерухомість), здійснюється шляхом внесення запису до відповідних реєстрів про заборону відчуження такого майна. Практична реалізація застосування арешту майна відповідача може відбуватися шляхом проведення державної реєстрації публічного обтяження на підставі ст. 37 Закону України «Про забезпечення вимог кредиторів та реєстрацію обтяжень» від 18.11.2003 № 1255-IV.

Оскільки державна реєстрація обтяжень, встановлених щодо нерухомого майна, є підставою для відмови у задоволенні заяви про державну реєстрацію прав, пов`язаних з відчуженням нерухомого майна, колегія суддів вважає, що арешт майна буде адекватним, належним та достатнім заходом забезпечення позову і відсутня необхідність у застосуванні такого заходу забезпечення позову, як заборона вчинення реєстраційних дій щодо майна.

Наведений захід забезпечення позову відповідає вимогам розумності, обґрунтованості, адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову. Невжиття такого заходу забезпечення позову призведе до неможливості виконання судового рішення і виникнення між сторонами у справі конфліктних ситуацій.

Аналогічні висновки викладені в ухвалах Верховного Суду від 26 листопада 2021 року у справі № 760/10362/21 (провадження № 61-18100ск21), від 01 грудня 2021 року у справі № 715/1572/21 (провадження № 61-19000ск21) та від 14 лютого 2022 року у справі № 447/2779/21 (провадження № 61-1485ск22).

З огляду на викладене, суд доходить висновку про задоволення апеляційної скарги та скасування ухвали Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 травня 2023 року з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення заяви про забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 376, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» - задовольнити.

Скасувати ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 травня 2023 року.

Заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» про забезпечення позову задовольнити частково.

Накласти арешт на нерухоме майно:

- домоволодіння загальною площею 347,6 кв.м., житлова: 74,9 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_2 (місце проживання зареєстровано: АДРЕСА_5 , РНОКПП НОМЕР_2 );

- нежитлові приміщення, з №1 по №5 (групи приміщень №40а), №№І, ІІ з №1 по №7 (групи приміщень №40а) (в літ. А), загальною площею 280кв.м., за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_3 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , власник - ОСОБА_3 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_6 , РНОКПП - НОМЕР_1 );

- земельну ділянку, кадастровий номер: 3222485901:01:022:5223, загальною площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_3 ), власник - ОСОБА_2 (місце проживання зареєстровано: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 );

- земельну ділянку, кадастровий номер: 3222485901:01:022:5224, загальною площею 0,0978 га, за адресою: АДРЕСА_4 ), власник - ОСОБА_2 (місце проживання зареєстровано: АДРЕСА_5 , РНОКПП - НОМЕР_2 ).

В решті вимог заяви відмовити.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складений 07 березня 2024 року.

Суддя-доповідач Таргоній Д.О.

Судді: Голуб С.А.

Писана Т.О.