Ухвала

від 17.04.2024 по справі 369/6022/23

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

17 квітня 2024 року

м. Київ

справа № 369/6022/23

провадження № 61-5003ск24

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Лідовця Р. А. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Луспеника Д. Д.,

розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Гусаком Андрієм Миколайовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійним договору дарування,

ВСТАНОВИВ:

У квітні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» (далі - ТОВ «ФК «Централ капітал») звернулося до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійними договорів дарування.

У квітні 2023 року ТОВ «ФК «Централ капітал» звернулося до суду із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту та заборони державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації прав (у тому числі, Міністерству юстиції України, його структурним підрозділам та територіальним органам, виконавчим органам сільських, селищних та міських рад, Київській, Севастопольській міським, районним, районним у містах Києві і Севастополі державним адміністраціям, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень») вчиняти будь-які реєстраційні дії, у тому числі, але не обмежуючись, державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень на нерухоме майно, відкриття та/або закриття розділів в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а також вносити до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно записи про державну реєстрацію речових прав та їх обтяжень, записи про скасування державної реєстрації речових прав та їх обтяжень, зміни до таких записів щодо наступного нерухомого майна: домоволодіння загальною площею 347,6 кв. м, житловою площею 74,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 ; нежитлового приміщення з № 1 - № 5 (групи приміщень № 40а), № № І, ІІ з № 1 по № 7 (групи приміщень № 40а) (в літ. А), загальною площею 280 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , що належить ОСОБА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер 3222485901:01:022:5223, загальною площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; земельної ділянки, кадастровий номер 3222485901:01:022:5224, загальною площею 0,0978 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

Заява обґрунтована тим, що відповідач ОСОБА_2 , будучи обізнаним про свою заборгованість перед кредитором, свідомо, з метою уникнення звернення стягнення на належне йому майно, вчиняє договори дарування вищевказаного нерухомого майна на користь своїх родичів ОСОБА_3 та ОСОБА_1 . Вважає, що такі дії ОСОБА_2 є умисними та вчинені з метою уникнення виконання кредитних зобов`язань та задоволення вимог кредитора за рахунок належного боржнику майна, у тому числі, стягнення у примусовому порядку через органи державної виконавчої служби. Звертає увагу на те, що майно, за рахунок якого могли бути задоволені кредиторські вимоги, було відчужено ОСОБА_2 саме у період наявності підтвердженої заборгованості перед кредитором та відкриттям Печерським районним судом м. Києва провадження у справі про стягнення такої заборгованості. За таких обставин, вважав, що невжиття заходів забезпечення позову, у разі задоволення останнього, може істотно ускладнити або унеможливити виконання рішення суду.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 травня 2023 року у задоволенні заяви ТОВ «ФК «Централ капітал» про забезпечення позову відмовлено.

Ухвалою Києво-Святошинського районного суду Київської області від 17 липня 2023 року провадження у справі за позовом ТОВ «ФК «Централ капітал» в частині позовних вимог до відповідача ОСОБА_2 закрито з підстав, передбачених пунктом 1 частини першої статті 255 ЦПК України.

Постановою Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року апеляційну скаргу ТОВ «ФК «Централ капітал» задоволено.

Ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 травня 2023 року скасовано.

Заяву ТОВ «ФК «Централ капітал» про забезпечення позову задоволено частково.

Накладено арешт на нерухоме майно:

- домоволодіння загальною площею 347,6 кв. м, житловою площею 74,9 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_3 ;

- нежитлові приміщення, з № 1 по № 5 (групи приміщень №40а), № № І, ІІ з № 1 по № 7 (групи приміщень № 40а) (в літ. А), загальною площею 280 кв. м, за адресою: АДРЕСА_2 , що належать ОСОБА_1 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222485901:01:022:5223, загальною площею 0,25 га, за адресою: АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_3 ;

- земельну ділянку, кадастровий номер 3222485901:01:022:5224, загальною площею 0,0978 га, за адресою: АДРЕСА_1 , власник - ОСОБА_3 .

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

У квітні 2024 року до Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Гусаком А. М., на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року, в якій заявник, посилаючись на порушення апеляційним судом норм процесуального права, просить оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції скасувати та залишити в силі ухвалу Києво-Святошинського районного суду Київської області від 01 травня 2023 року.

Вивчивши касаційну скаргу, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, оскільки касаційна скарга є необґрунтованою.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження у цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої та другої статті 149 ЦПК України суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 150 цього Кодексу заходів забезпечення позову.

Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Пунктом 1 частини першої статті 150 ЦПК України встановлено, що позов забезпечується, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Відповідно до вимог частини третьої статті 150 ЦПК України, заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, з майновими наслідками заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Ці обставини є істотними і необхідними для забезпечення позову.

Інститут забезпечення позову є сукупністю встановлених законом заходів, що вживаються судом за клопотанням осіб, які беруть участь у справі, якщо у них існують побоювання, що виконання ухваленого у справі рішення виявиться у майбутньому утрудненим чи неможливим.

Отже, умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може утруднити або унеможливити виконання рішення по суті позовних вимог.

Забезпечення позову є тимчасовим обмеженням і його значення полягає в тому, що ним захищаються законні інтереси позивача на той випадок, коли відповідач буде діяти недобросовісно або коли невжиття заходів забезпечення позову може потягти за собою неможливість виконання судового рішення. Крім цього, інститут забезпечення позову захищає в рівній мірі інтереси як позивача, так і відповідача.

При вирішенні питання про забезпечення позову, суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не учасниками даного судового процесу.

Адекватність заходу забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, та інтересів сторін та інших учасників судового процесу.

Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом залежно від конкретного випадку.

При вжитті заходів забезпечення позову повинна бути наявність зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 381/4019/18 (провадження № 14-729цс19) зазначено, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Отже, застосовуючи заходи забезпечення позову, суди повинні перевірити відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Апеляційним судом в оскаржуваній постанові встановлено, що між сторонами виник спір щодо правомірності укладення договорів дарування (визнання їх фраудаторними), за яким було передано нерухоме майно.

Скасовуючи ухвалу суду першої інстанції та частково задовольняючи заяву про забезпечення позову, апеляційний суд врахував предмет спору, здійснив оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів забезпечення позову, необхідність забезпечення збалансованості інтересів сторін, та дійшов обґрунтованого висновку про наявність достатніх підстав вважати, що невжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно у подальшому може утруднити ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.

Під час вирішення питання про застосування заходів забезпечення позову апеляційний суд внаслідок повного та всебічного дослідження всіх обставин справи, зробив правильний висновок щодо обґрунтованості доводів сторони позивача щодо наявності обґрунтованого припущення, що невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду у разі його задоволення.

Вжиті судом заходи забезпечення позову є співмірними із заявленими позовними вимогами та є достатнім інструментом забезпечення ефективності судового захисту, забезпечить баланс прав та обов`язків сторін у справі та усуне можливі подальші судові спори у разі задоволення заявлених позовних вимог.

При цьому апеляційним судом ураховано, що забезпечення позову є тимчасовим обмеженням, спрямованим на охорону матеріально-правових інтересів позивача, а правова природа арешту майна чи іншого обмеження стосовно майна полягає у обмеженні права розпорядження ним (продаж, дарування, відчуження в інший спосіб, передання в заставу, іпотеку, укладення інших правочинів чи перероблення майна), при цьому за власником зберігається право користування.

Доводи поданої касаційної скарги не дають підстав для висновку про недотримання апеляційним судом норм процесуального права при постановленні оскаржуваного судового рішення, додаткового правового аналізу не потребують та ґрунтуються на неправильному тлумаченні норм процесуального права й висновків суду не спростовують, на законність судового рішення не впливають.

Відповідно до абзацу 2 частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Частиною першою статті 394 ЦПК України передбачено, що одержавши касаційну скаргу, оформлену відповідно до вимог статті 392 цього Кодексу, колегія суддів у складі трьох суддів вирішує питання про відкриття касаційного провадження (про відмову у відкритті касаційного провадження).

Згідно із частиною четвертою статті 394 ЦПК України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення.

Частиною шостою статті 394 ЦПК України визначено, що ухвала про відмову у відкритті касаційного провадження повинна містити мотиви, з яких суд дійшов висновку про відсутність підстав для відкриття касаційного провадження.

З огляду на зміст оскаржуваного судового рішення та касаційної скарги, вона є необґрунтованою, правильне застосовування норм права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення, а наведені в ній доводи не дають підстав для висновків щодо незаконності та неправильності судового рішення, зводяться до переоцінки доказів та незгоди заявника з висновками апеляційного суду щодо їх оцінки, що знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції.

Керуючись частиною четвертою статті 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 , яка подана його представником - адвокатом Гусаком Андрієм Миколайовичем, на постанову Київського апеляційного суду від 28 лютого 2024 року за заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» про забезпечення позову у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Централ капітал» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_1 про визнання недійним договору дарування, відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали надіслати заявникові.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Судді: Р. А. Лідовець

І. Ю. Гулейков

Д. Д. Луспеник