Рішення

від 10.07.2023 по справі 911/160/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

ДОДАТКОВЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р. м. Київ

Справа № 911/160/23

Господарський суд Київської області у складі:

судді Ейвазової А.Р.,

за участі секретаря судового засідання Сироти А.В., розглянувши в судовому засіданні справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ГРІН» до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУП ЛОГІСТИКА» про стягнення 2 588 850,04грн, за участю представників від:

позивача Шмалько Ю.О. (ордер АЕ №1179839 від 08.02.2023)

відповідача не з`явилися

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2023 відмовлено повністю у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ГРІН» (далі ТОВ «Компанія «Грін») до Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУП ЛОГІСТИКА» (далі ТОВ «Бізнес Груп Логістика») про стягнення 2 588 850,04грн (т.3 а.с. 39-54).

19.06.2023 до суду від відповідача надійшла заява, сформована в системі «Електронний суд» 16.06.2023, про ухвалення додаткового рішення щодо відшкодування судових витрат на оплату професійної правничої допомоги, до якої долучено докази направлення відповідної заяви з додатками позивачу.

У поданій заяві відповідач просить суд стягнути з позивача 25 000 грн в рахунок відшкодування відповідних витрат (т.3 а.с. 55-60).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.06.2023 заяву ТОВ «Бізнес Груп Логістика" від 16.06.2023 про ухвалення додаткового рішення призначено до розгляду в судовому засіданні на 28.06.2023 о 16:40 (т.3 а.с.61-62).

Копія відповідної ухвали доставлена до електронних кабінетів представників позивача та відповідача 19.06.2023 (т.3 а.с.63-64).

20.06.2023 від позивача надійшло клопотання про зменшення розміру витрат на професійну правничу допомогу до 6 000 грн (т.3 а.с. 65-68).

У поданому клопотанні позивач посилається на не співмірність відповідних витрат відповідача та штучний їх характер.

28.06.2023 судове засідання не відбулось та ухвалою від 29.06.2023 судове засідання призначено на 10.07.2023 о 16:20 (т.3 а.с.79).

Копія відповідної ухвали доставлена до електронних кабінетів представників позивача та відповідача 29.06.2023 (т.3 а.с.80-81).

29.06.2023 до суду надійшла заява представника відповідача, сформована в системі «Електронний суд», про розгляд справи без участі відповідача, у зв`язку з неможливістю брати участь в судовому засіданні 28.06.2023 (т.3 а.с. 82-84).

В судове засідання 10.07.2023 з`явився представник позивача та підтримав клопотання про зменшення витрат на професійну правничу допомогу; представник відповідача в судове засідання не з`явився; про дату, час та місце розгляду справи відповідач повідомлений належним чином.

Заслухавши пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, суд при вирішенні питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу виходить з наступного.

Згідно із п. 3 ч. 1 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи, що визначено ч.1 ст.123 ГПК України. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, як передбачено п.1 ч.3 такої норми, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Реалізація права на відшкодування судових витрат відбувається у порядку, визначеному ГПК України, який передбачає декілька етапів.

Так, відповідно до ч.1 ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв`язку із розглядом справи.

Згідно ч.2 ст.126 ГПК України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Як унормовано ч.3 відповідної статті, для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Порядок розподілу судових витрат визначений ст.129 ГПК України, в силу ч.8 якої, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази, що встановлено ч.8 ст.129 ГПК України, подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.

Таким чином, ГПК України визначає послідовність та час вчинення дій учасниками з метою реалізації права на відшкодування судових витрат, що відбувається в такі етапи:

1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України);

2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу;

3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).

Відповідний порядок застосування визначений постановою Об`єднаної палати Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 19.08.2021 у справі №910/11547/19, від 26.10.2022 у справі №911/3001/21, а також додатковими постановами Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 02.11.2022 у справі №916/1010/21, від 28.06.2023 у справі №905/1029/22, від 11.07.2023 у справі №916/2664/21.

В силу ч.4 ст.236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

У першій заяві по суті відзиві, відповідач повідомив про те, що витрати, які він поніс і очікує понести у зв`язку з розглядом справи, а саме витрати на професійну правничу допомогу складають 25 000 грн та повідомив, що докази на підтвердження таких витрат будуть подані протягом 5 днів після прийняття рішення у справі (т.2 а.с.14-15).

Після прийняття рішення у встановлений строк позивачем подана заява про розподіл судових витрат (витрат на професійну правничу допомогу) у сумі 25 000 грн з доказами на підтвердження понесених витрат (т.3 а.с.55-60).

При вирішенні питання щодо розподілу судових витрат, понесених відповідачем на оплату правової (правничої) допомоги, суд виходить з наступного.

У підтвердження витрат на професійну правничу допомогу позивачем надано наступні докази у копіях:

- договір про надання правової допомоги №26/01/23-2 від 26.01.2023, укладений між відповідачем та Адвокатським об`єднанням «Захист бізнесу» (далі АО), за яким АО зобов`язується надати правову допомогу відповідачу у справі №911/160/23 (т.2 а.с.49, далі - договір);

- додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №26/01/23-2 від 26.01.2023 (т.2 а.с.50, далі додаткова угода);

- ордер серії АА №100737 від 14.02.2023, виданий АО адвокату Білецькому А.Л. на підставі вищевказаного договору;

- рахунок №17/02/23-3 від 17.02.2023 на суму 25 000грн на оплату за надання юридичних послуг за вказаним договором (т. 2 а.с.51);

- платіжну інструкцію №2820 від 17.02.2023 щодо оплати послуг згідно вищевказаних рахунків відповідачем у розмірі 35 000 грн (т.2 а.с.52);

- акт прийому наданих послуг від 13.06.2023, складений у підтвердження надання послуг за відповідним договором (т.3 а.с. 58).

Наданий договір передбачає надання АО відповідачу за плату юридичних послуг у справі №911/160/23 за позовом ТОВ «Компанія «Грін» до ТОВ «Бізнес Груп Логістика» про стягнення 2 588 850,04 грн.

Розділом 2 відповідного договору встановлено обов`язки АО, а саме: ознайомлення з матеріалами та поясненнями наданими клієнтом; дослідження законодавства та судової практики у подібних правовідносинах; надання правової допомоги у складанні відзиву на позовної заяви та інших документів, необхідних для захисту інтересів; представництво інтересів у відносинах з усіма підприємствами, установами, організаціями, громадянами та в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції; надання консультації по вищевказаним правовідносинам та вчинення будь-яких інші дій, передбачених законодавством, необхідних для ефективного захисту інтересів клієнта, у тому числі завіряти копії документів.

Сторони такого договору встановили, що винагорода за надані послуги та компенсація витрат узгоджується додатковою угодою (п.4.1 договору), яка передбачає оплату винагороди у фіксованому розмірі та за загальним правилом не передбачає відшкодування клієнтом позивачем у справі додаткових витрат у зв`язку з наданням послуг за договором (окрім офіційних платежів і зборів, відряджень до інших населених пунктів та інших непередбачених витрат, попередньо погоджених клієнтом).

Так, п.1.1 додаткової угоди визначено, що винагорода встановлюється у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин, витрачених адвокатом АО на надання таких послуг та становить 5% від суми, у стягненні якої буде відмовлено судом або суми по якій буде припинено провадження, зокрема, внаслідок укладання мирової угоди, відмови від позову або залишення позову без розгляду. Також відповідним пунктом додаткової угоди передбачено, що 25 000 грн від вищевказаної винагороди сплачуються авансом до 03.02.2023 включно.

З наданих доказів вбачається, що відповідачем здійснена оплата наданих послуг за договором на загальну суму 35 000 грн, з яких: 25 000 грн. сплачено відповідно до рахунку №17/02/23-3 від 17.02.2023 та 10 000 грн - відповідно до рахунку №17/02/23-4 від 17.02.2023, який стосується іншої справи.

Зазначені витрати підлягають покладенню на позивача лише частково з наступних підстав.

У даній справі відповідачем подано заяву про зменшення відповідних витрат, у якій він зазначає, що розмір судових витрат, який вказав позивач, є необгрунтованим, а понесені витрати на правничу допомогу не відповідають критерію реальності адвокатських витрат, а також розумності та співмірності їх розміру.

Відповідне клопотання позивача обґрунтоване тим, що:

- до заяви про ухвалення додаткового рішення не додано ані детального, ані будь-якого іншого опису конкретно виконаних робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, або здійснених ним витрат, необхідних для виконання цих робіт;

- не дотримано принципи співмірності, обґрунтованості та розумного розміру гонорару адвоката, який покладається на іншу сторону;

- аргументи, що містяться у відзиві на позовну заяву відтворюють позицію відповідача, що викладена у листі-вимозі від 12.08.2022 №БГЛ/222 задовго до порушення справи №911/160/23;

- представник відповідача представляв інтереси клієнта виключно за місцем свого проживання, що потребувало мінімальних логістичних зусиль та транспортних витрат.

Як визначено ч. 5 ст.126 ГПК України, у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Отже, у розумінні положень ч. 5 ст. 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, якщо на її думку, недотримано вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт, ціною позову та значенням її для сторін. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення розміру витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Відповідно до ч. 6 ст. 126 ГПК України обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який, тим не менш, повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у ч.4 ст. 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, - яка вказує на неспівмірність витрат, - доказів та обґрунтування невідповідності заявлених витрат цим критеріям (аналогічна правова позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №916/1283/17, 30.07.2019 у справі № 902/519/18, додаткових постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 05.03.2020 у справі №911/471/19, 20.09.2022 у справі №912/423/20, 25.10.2022 у справі №907/438/21).

Положеннями ст. 59 Конституції України закріплено, що кожен має право на професійну правничу допомогу; кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Як визначено ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»: гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту; порядок його обчислення, зміни та умови повернення визначаються у договорі про надання правової допомоги; при встановленні розміру гонорару враховується складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини; гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

У п.п.19,20 постанови від 07.07.2021 №910/12876/19 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини, разом з тим чинне процесуальне законодавство визначило критерії, які слід застосовувати при визначенні розміру витрат на правничу допомогу.

Як зазначено в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду України від 20.11.2018 у справі № 910/23210/17, 13.02.2019 у справі № 911/739/15, 01.08.2019 у справі № 915/237/18, для включення всієї суми гонорару до відшкодування за рахунок позивача має бути встановлено, що його позов не підлягає задоволенню, а за наявності заперечень позивача щодо співмірності заявленої суми компенсації також має бути обґрунтовано, що такі витрати відповідача були необхідними, а їх розмір є розумним і виправданим. Тобто суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені до відшкодування, з урахуванням того, чи були такі витрати здійснені фактично та чи була їх сума обґрунтованою.

Верховний Суд вказав, що не є обов`язковими для суду зобов`язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі №904/4507/18, додаткова постанова Верховного Суду у складі колегії судді Касаційного господарського суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20).

Відповідно до ч.5 ст.129 ГПК України визначено, що під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

У постанові Об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 вказано, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч.4 ст.129 ГПК України, однак, ч. 5 наведеної норми визначає критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

У відповідній постанові зазначено, що на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат. Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого ч.4 ст.129 ГПК України, визначені також положеннями ч.ч.6,7,9 ст.129 ГПК України.

Як роз`яснено у відповідній постанові, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог ч.4 ст.126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони. При цьому, обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, що підлягають розподілу між сторонами (ч.ч. 5-6 ст.126 ГПК України). Водночас під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 ст.129 ГПК України може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, як вказано у вищезгаданій постанові, керуючись ч.ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

При визначенні суми відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їх дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовував Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі ст.41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року. Так у справі «Схід/Захід Альянс Лімітед» проти України» (заява №19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 28); у рішенні ЄСПЛ у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір; заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим (справа "Гімайдуліна і інші проти України" від 10.12.2009, справа "Баришевський проти України" від 26.02.2015).

У даній справі суд не погоджується з тим, що витрати на оплату правничої допомоги, понесені відповідачем, мають повністю покладатись на позивача, оскільки розмір таких витрат не є співмірним, розумним, неминучим та пропорційним предмету спору.

Однак, щодо аргументів позивача про те, що відповідачем, в порушення ч. 3 ст. 126 ГПК України, не подано детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат у зв`язку із розглядом справи, то такі аргументи не знайшли своє підтвердження, оскільки в акті наданих послуг від 13.06.2023 до договору наведено перелік наданих послуг, обсяг яких не впливає на гонорар адвоката, що встановлений у фіксованій сумі, та надання яких також підтверджується матеріалами справи (т.3 а.с.58).

При цьому суд враховує, що у постанові від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21 Велика Палата Верховного Суду зазначила, що: «Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару). Частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним. Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис».

Водночас, оцінивши доводи позивача про неспівмірність заявлених до стягнення витрат з обсягом виконаної представником відповідача роботи, суд вважає їх обґрунтованими, оскільки заперечення викладені у відзиві є подібними доводам, які наводились відповідачем у відповідях на звернення позивача, ще до укладення відповідного договору з АО. Окрім того, судом враховано, що у справі №911/2688/22, яка є пов`язаною із даною справою, оскільки у такій справі ТОВ «Бізнес Груп Логістика» заявлені вимоги щодо повернення ТОВ «Компанія «Грін» коштів орендарю за договором оренди нежитлового приміщення №010721-1 від 01.07.2021, відповідачем у цій справі ТОВ «Бізнес Груп Логістика» також заявлені до відшкодування витрати на надання правничої допомоги відповідним АО у розмірі 10 000грн. При цьому, при наданні правової допомоги у даній справі, а також у вказаній, надавався аналіз, у т.ч. тим же доказам та тим же правовідносинам сторін, що виникли внаслідок укладення відповідного договору та його розірвання, правам та обов`язкам сторін, які виникли, змінились та припинені в силу відповідних фактів.

З урахуванням вищевикладеного, зважаючи на вищевказані обставини, необхідність та розумність відповідних витрат, враховуючи, що витрати, понесені позивачем не є пропорційними та неминучими, вартість аналогічних послуг інших суб`єктів, обсяг фактично виконаної роботи (наданих послуг) у даній справі, поведінку відповідача під час розгляду справи, подання заяви про зменшення витрат позивачем, суд вважає, що відповідні витрати мають бути зменшені та на позивача у даній справі підлягає покладенню лише частина витрат, які поніс відповідач на оплату професійної правничої допомоги, а саме у розмірі 13 000 грн. При цьому, розмір до якого позивач просив зменшити судові витрати на оплату послуг адвоката - 6 000грн не відповідає ступеню складності такої справи, обсягу виконаної адвокатом роботи, часом, фактично витраченим адвокатом для надання такої допомоги. Слід зазначити, що сам позивач у першій заяві по суті орієнтовно оцінював розмір своїх витрат на оплату послуг адвоката як 15 000грн, що у 2,5 рази більше суми, до якої позивач у цій же справі просить зменшити розмір витрат на відповідні послуги відповідача.

Витрати у розмірі 12 000 грн, які понесені відповідачем, суд покладає на відповідача, який взяв на себе відповідні зобов`язання в силу договору, укладеного з адвокатським об`єднанням, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини відповідача та АО.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 126, 129, 221, 234-235, 240, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «БІЗНЕС ГРУП ЛОГІСТИКА» про прийняття додаткового рішення щодо стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «КОМПАНІЯ «ГРІН» витрат на професійну правничу допомогу у розмірі 25 000грн задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю КОМПАНІЯ ГРІН (ідентифікаційний код 39925359; 61058, Харківська область, м. Харків, пров. Іванівський, 5, корпус Г-2, каб.13) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС ГРУП ЛОГІСТИКА (ідентифікаційний код 423 83624; 08140; Київська область, Києво-Святошинський район, с.Білогородка, вул. Аграрна. 1) 13000грн в рахунок часткового відшкодування витрат на оплату професійної правничої допомоги.

3. Витрати Товариства з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС ГРУП ЛОГІСТИКА на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000грн покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю БІЗНЕС ГРУП ЛОГІСТИКА.

Додаткове рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення у порядку, визначеному ст.257 ГПК України.

Повний текст складено 18.07.2023.

Суддя А.Р. Ейвазова