Постанова

від 11.09.2023 по справі 911/160/23

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116 (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"11" вересня 2023 р. Справа№ 911/160/23

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Кравчука Г.А.

суддів: Станіка С.Р.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання: Нагулко А. Л.

за участю представників сторін:

від позивача: Шмалько Ю.О., адвокат;

від відповідача: не з`явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ГРІН", м. Харків

на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 (повний текст складено 23.06.2023)

та на додаткове рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2023

у справі № 911/160/23 (суддя Ейвазова А.Р.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ГРІН", м. Харків

до Товариства з обмеженою відповідальністю "БІЗНЕС ГРУП ЛОГІСТИКА", с. Білогородка, Київська обл.

про стягнення 2 588 850,04 грн,

ВСТАНОВИВ:

Короткий зміст і підстави позовних вимог за первісним позовом.

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Грін" (далі - ТОВ "Компанія "Грін", позивач) звернулося до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Бізнес Груп Логістика" (далі - ТОВ "Бізнес Груп Логістика", відповідач) про стягнення 2 588 850,04грн, з яких:

- 21 074,38грн - 3% річних, нараховані з 01.04.2022 по 14.07.2022 за несвоєчасну оплату орендної плати; 204 918,62 грн - пеня, нарахована за період з 01.03.2022 по 14.07.2022 на борг з орендної плати; 163 116,62грн - втрати від інфляції, нараховані за період з березня 2022 року по травень 2022 року на борг з орендної плати;

- 178 047,18грн - основний борг з оплати комунальних послуг за квітень 2022 року; 59 037,60грн - основний борг з оплати комунальних послуг за травень 2022 року; 5 591,84грн - 3% річних, нарахованих з 01.03.2022 по 27.12.2022 за несвоєчасну оплату комунальних послуг; 46 748,46грн - втрати від інфляції за період березень - листопад 2022 року; 65 983,97грн - пеня, нарахована з 01.03.2022 по 19.11.2022 за несвоєчасну оплату комунальних послуг;

- 1 582 927,37 грн - неустойка в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди, нарахована з 29.04.2022 по 19.05.2022;

- 261 404 грн - в рахунок відшкодування вартості усунення недоліків (дефектів) для відновлення об`єкта оренди.

В обґрунтування позовних вимог, ТОВ "Компанія "Грін" посилається на невиконання ТОВ "Бізнес Груп Логістика" своїх зобов`язань за Договором оренди нежитлового приміщення №010721-1 від 01.07.2021 в частині оплати за користування нежитловими приміщеннями, сплати комунальних платежів у встановлений Договором строк, що спричинило розірвання Договору, а також не відшкодування вартості усунення недоліків для відновлення об`єкта оренди, обсяг та вартість яких узгоджена сторонами.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Рішенням Господарського суду Київської області від 12.06.2023 у справі №911/160/23 відмовлено повністю у задоволенні позову ТОВ "Компанія "Грін" до ТОВ "Бізнес Груп Логістика" про стягнення 2 588 850,04 грн.

Витрати по сплаті судового збору у розмірі 38 832,75 грн, понесені ТОВ "Компанія "Грін", покласти на ТОВ "Компанія "Грін".

Мотивуючи відмову у задоволенні позову ТОВ "Компанія "Грін", суд першої інстанції визнав заявлені ним вимоги про оплату орендних платежів, відшкодування комунальних послуг з урахуванням пені, інфляційних втрат та 3% річних, а також вартості усунення недоліків (дефектів), виявлених в орендованому майні, необґрунтованими, зокрема:

- вимоги про стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 139 553,70 грн, 3% річних у розмірі 12 752,10 грн, пені у розмірі 119 310,64 грн, що нараховані за невиконання зобов`язання з орендної плати за березень 2022 року, не задоволені у зв`язку з визнанням правомірними доводів відповідача про відсутність у нього у відповідності до вимог частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України обов`язку сплачувати орендну плату за період з 01.03.2023 по 01.04.2023, оскільки протягом вказаного періоду відповідач не міг користуватися орендованим майном через обставини, за які він не відповідав (об`єкт оренди перебував на окупованій території), що підтверджено належними та допустимими доказами, наявними в матеріалах справи;

- заява позивача про зарахування його вимог до відповідача про сплату частини орендної плати у розмірі 955 593,00 грн за рахунок гарантійного платежу, який за умовами Договору підлягав поверненню відповідачу за вирахуванням несплачених платежів після підписання сторонами акта прийому-передачі об`єкта оренди, визнана судом першої інстанції такою, що не відповідає вимогам статті 601 Цивільного кодексу України, зважаючи на відсутність зобов`язання у відповідача сплатити орендну плату за березень 2022 року;

- позовні вимоги про стягнення з відповідача 23 562,92 грн втрат від інфляції, 8 322, 28 грн - 3% річних та 85 607,98 грн пені, нарахованих за невиконання зобов`язань з орендної плати за квітень 2022 року, визнані судом першої інстанції такими, що не підлягають задоволенню з підстав того, що на момент припинення орендних відносин, позивач мав у своєму розпорядженні гарантійний платіж у розмірі 1 325 071,53 грн, який здійснений відповідачем ще у 2021 році та повністю покривав розмір орендної плати за квітень 2022 року;

- позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за отримані у травні 2022 року комунальні послуги у розмірі 59 037,60 грн, а також узгодженої сторонами вартості відновлення об`єкта оренди в сумі 261 404,00 грн за висновком суду першої інстанції відхилені, у зв`язку з тим, що на момент припинення орендних правовідносин, крім гарантійного платежу, позивач мав у своєму розпорядженні грошові кошти, сплачені відповідачем за оренду складських приміщень за березень 2022 року у розмірі 514 080,00 грн, які не підлягали сплаті, та за травень 2022 року у розмірі 570 240,00 грн, в якості передоплати, тому мав можливість їх зарахувати в оплату цих платежів;

-позовні вимоги щодо стягнення втрат від інфляції у розмірі 46 748,46 грн, 3% річних у розмірі 5 591,84 грн, пені у розмірі 65 983,97 грн, нарахованих за порушення відповідачем зобов`язань з відшкодування та сплати комунальних послуг, суд першої інстанції визнав безпідставними, з огляду на те, що строк виконання зобов`язань з оплати комунальних послуг не настав, позивач не надав доказів виставлення відповідачу рахунків про компенсацію вказаних платежів, що є обов`язковим за умовами Договору;

-позовні вимоги про стягнення неустойки (подвійної орендної плати) у розмірі 1 582 927,37 грн за користування об`єктом оренди у період з 30.04.2022 по 19.05.2022 визнані такими, що не підлягають задоволенню, з огляду на відсутність у позивача права на розірвання Договору з підстав, передбачених пунктом 5.1.4 цього Договору, та помилковим визначенням Договору припиненим 29.04.2022.

Короткий зміст додаткового рішення місцевого господарського суду та мотиви його прийняття.

Господарським судом Київської області 10.07.2023 у справі № 911/160/23 прийнято додаткове рішення щодо розподілу судових витрат у справі.

Зазначеним додатковим рішенням судом першої інстанції заяву ТОВ "Бізнес Груп Логістика" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу задоволено частково.

Присуджено до стягнення з ТОВ "Компанія "Грін" на користь ТОВ "Бізнес Груп Логістика" 13 000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Витрати ТОВ "Бізнес Груп Логістика" на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00грн покладено на ТОВ "Бізнес Груп Логістика".

Дослідивши подані відповідачем докази на підтвердження понесених витрат на послуги адвоката, приймаючи до уваги рівень складності та юридичної кваліфікації правовідносин у справі, обсяг та обґрунтованість підготовлених і поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору, поведінку відповідача під час розгляду справи, подання позивачем заяви про зменшення витрат, суд першої інстанції дійшов висновку, що відповідні витрати мають бути зменшені та на позивача у даній справі підлягає покладенню лише частина витрат, які поніс відповідач на оплату правничою допомоги, а саме у розмірі 13 000,00грн.

При цьому, суд першої інстанції зауважив, що розмір до якого просив позивач зменшити судові витрати на оплату послуг адвоката - 6 000,00 грн не відповідає критеріям, наведеним у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Отже, зважаючи на складність справи, надані послуги, принципи співмірності та розумності судових витрат, суд першої інстанції визнав обґрунтованою до стягнення з ТОВ "Компанія "Грін" на користь ТОВ "Бізнес Груп Логістика" вартість витрат на професійну правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн. Решту понесених відповідачем витрат у розмірі 12 000,00грн, суд першої інстанції поклав на відповідача, який взяв на себе відповідні зобов`язання в силу договору, укладеного з адвокатським об`єднанням, оскільки суд не має повноважень втручатись у відповідні відносини відповідача та АО.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги та узагальнення її доводів.

Не погоджуючись із прийнятим рішенням та додатковим рішенням, ТОВ "Компанія "Грін" 14.07.2023 звернулось до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 у справі № 911/160/23 скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення позову в повному обсязі; стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти в розмірі 2 588 850,04 грн; стягнути з відповідача на користь позивача суму судового збору та витрати на надання професійної правничої допомоги; скасувати додаткове рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2023 та ухвалити нове рішення, яким відмовити відповідачу у стягненні суми витрат на професійну правничу допомогу з позивача.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги позивач вказує на те, що суд першої інстанції ухвалив рішення за невідповідності висновків встановленим обставинам справи внаслідок неправильного дослідження та оцінки доказів у справі, а також із неправильним застосуванням норм матеріального права та порушення норм матеріального права, які призвели до неправильного вирішення спору.

Так, зокрема, за твердженням скаржника, суд першої інстанції дійшов необґрунтованих висновків щодо:

- наявності обставин, які звільняють відповідача від плати за користування орендованим майном у відповідності до приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України, оскільки у спірних правовідносинах єдиною підставою для звільнення наймача від відповідальності можуть бути виключно підтверджені і засвідчені належним чином форс-мажорні обставини, докази щодо настання яких відповідачем до суду не надано;

- відсутності підстав для стягнення втрат від інфляції, 3 % річних та пені, нарахованих за несвоєчасну сплату орендної плати за квітень 2022 року, оскільки за умовами укладеного між сторонами Договору (п. 4.2.3) при достроковому його розірванні (за виключенням підстав, передбачених п. 6.2) сума гарантійного платежу орендарю не повертається, а згідно п. п. 7.9, 7.10 Договору орендодавець наділений правом здійснювати зарахування боргу орендаря за рахунок гарантійного платежу та вжиття певних обмежень, але вони не носять обов`язкового характеру. Позивач таким правом скористався та надіслав відповідачу повідомлення від 13.07.2022 №876;

- визнання недійсним одностороннього правочину, вчиненого позивачем, в частині зарахування вимог щодо оплати орендної плати за березень 2022 року у розмірі 955 593,00 грн з вимогами відповідача про повернення гарантійного платежу в частині суми 955 593,00 грн, оскільки такий правочин може бути визнаний судом недійсним лише за заявою сторони, яка не погоджується з таким зарахуванням;

- безпідставності вимог щодо стягнення вартості комунальних платежів за травень 2022 року та узгодженої сторонами вартості відновлення об`єкта оренди, оскільки зазначені зобов`язання відповідача не були припиненні з підстав, передбачених статями 599-609 Цивільного кодексу України;

- відсутності підстав для нарахування позивачем до сплати відповідачу неустойки у розмірі подвійної орендної плати за період з 30.04.2022 по 19.05.2022 у зв`язку з тим, що на момент направлення позивачем повідомлення про розірвання договору, 14.04.2022, у нього не виникло такого права. Позивач з таким висновком суду першої інстанції не погоджується, оскільки вважає, що матеріалами справи не підтверджено наявності законних підстав для звільнення відповідача від оплати орендних платежів за березень 2022 року, відповідно ним правомірно направлено відповідачу повідомлення про розірвання договору оренди і зазначений договір розірвано з 29.04.2022.

З огляду на те, що додаткове рішення від 10.07.2023 у даній справі про розподіл судових витрат має похідний характер від рішення суду першої інстанції від 12.06.2023 по суті спору, за твердженням скаржника, скасування останнього та задоволення позову ТОВ "Компанія "Грін" є самостійною та достатньою підставою для скасування додаткового рішення і, відповідно, для відмови у задоволенні заяви ТОВ "Бізнес Груп Логістика" про стягнення на її користь з позивача витрат на професійну правничу допомогу.

Водночас, ТОВ "Компанія "Грін" заявлено клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції від 12.06.2023 у даній справі, яке обґрунтовано тим, що повний текст оскаржуваного рішення було отримано ним засобами електронного зв`язку 24.06.2023, що підтверджується матеріалами апеляційної скарги.

Дії суду апеляційної інстанції щодо розгляду апеляційної скарги по суті.

Відповідно до Витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 17.07.2023 справу № 911/160/23 передано для розгляду колегії суддів у складі: головуючого судді (судді-доповідача) Кравчука Г.А., суддів Станіка С.Р., Гончарова С.А.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 17.07.2023 витребувано з Господарського суду Київської області матеріали справи №911/160/23; відкладено розгляд питання про відкриття чи відмову у відкритті апеляційного провадження, повернення без розгляду апеляційної скарги або залишення апеляційної скарги без руху за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія "Грін" на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2023 у справі №911/160/23 до надходження до суду матеріалів справи.

03.08.2023 матеріали справи № 911/160/23 надійшли до Північного апеляційного господарського суду.

03.08.2023 від ТОВ "Компанія "Грін" надійшло клопотання про долучення платіжної інструкції до матеріалів справи.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 21.08.2023 у справі № 911/160/23 задоволено клопотання ТОВ "Компанія "Грін", поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 у справі №911/160/23; відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Компанія "Грін" на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2023 у даній справі; розгляд апеляційної скарги призначено на 11.09.2023 об 11 год 45 хв, запропоновано сторонам вчинити певні процесуальні дії в установлений судом строк.

01.09.2023 через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів Північного апеляційного господарського суду від представника ТОВ "Компанія "Грін" адвоката Шмалька Ю.О. надійшла заява про участь в судовому засіданні в режимі відео конференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів.

За результатами розгляду вказаної заяви, колегія суддів апеляційного господарського суду ухвалою від 11.09.2023 її задовольнила, постановила проводити судове засідання, що призначене на 11.09.2023 об 11 год 45 хв, в режимі відеоконференції за допомогою системи "EasyCon" за веб-посиланням https://vkz.court.gov.ua/, визначила особу, яка братиме участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду: представник ТОВ "Компанія "Грін" - адвокат Шмалько Ю.О. (логін - ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Вказаною ухвалою попереджено сторін, що відповідно до вимог частини 5 статті 197 Господарського процесуального кодексу України, ризики технічної неможливості участі у відеоконференції поза межами приміщення суду, переривання зв`язку тощо несе учасник справи, який подав відповідну заяву.

Позиція інших учасників справи.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу позивача не скористався, що відповідно до вимог частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України не перешкоджає перегляду рішень суду першої інстанції у даній справі.

Явка представників сторін.

У судове засідання 11.09.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився. Відповідач про поважність причин нез`явлення свого повноважного представника апеляційний господарський суд не повідомив, будь-яких заяв або клопотань з цього приводу до суду не надійшло.

Колегія суддів апеляційного господарського суду звертає увагу на те, що учасники у справі належним чином повідомлені про дату, час і місце проведення судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями.

За приписами частини 1 статті 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

У рішенні від 03.04.2008 у справі "Пономарьов проти України" Європейський суд з прав людини зробив, зокрема, висновок про те, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Передбачене частиною 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (пункт 35 рішення Європейського суду з прав людини у справі "Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії" (Alimentaria Sanders S. A. v. Spain") від 07.07.1989).

Оскільки явка представників у судове засідання не була визнана обов`язковою, а також враховуючи те, що судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими їм процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представника відповідача.

Представник ТОВ "Компанія "Грін" у судовому засіданні 11.09.2023 підтримав вимоги апеляційної скарги, просив їх задовольнити, оскаржуване рішення суду першої інстанції від 12.06.2023 у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позов задовольнити в повному обсязі; додаткове рішення суду першої інстанції від 10.07.2023 скасувати з ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні заяви про відшкодування витрат на професійну правничу допомогу.

Обставини справи, встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції.

Як убачається з матеріалів справи, 01.07.2021 між ТОВ "Бізнес Груп Логістик" (орендар) та ТОВ "Компанія "Грін" (орендодавець) укладено Договір оренди нежитлового приміщення №010721-1 (далі - Договір оренди, т.1 а. с. 26-39), за умовами якого в порядку та на умовах Договору орендодавець зобов`язується передати, а орендар прийняти у тимчасове платне користування нерухоме майно, загальною площею 7 776 кв. м, що складається з таких об`єктів:

складське приміщення з холодильним обладнанням загальною площею 3456кв. м, розташоване на 1 поверсі;

складське приміщення з системою глибокої заморозки загальною площею 1728кв. м, розташоване на 1 поверсі;

рампа загальною площею 864кв. м, розташована на 1 поверсі;

складське приміщення на мезоніні загальною площею 864кв. м, розташоване на 2 поверсі (склад-мезонін);

складське приміщення на мезоніні загальною площею 864кв. м, розташоване на 3 поверсі (офіс-магазин) (п.1.1 Договору оренди).

Об`єкт оренди вартістю 126 210 672 грн, який надається для здійснення господарської діяльності, розташований за адресою: Київська область, Макарівський район, с. Колонщина, вул. Київська, 21А (п.п. 1.2, 1.4, 1.7 Договору оренди).

Відповідно до п. 1.8 Договору оренди об`єкт оренди передається в оренду орендарю на термін 35 місяців без права дострокового розірвання. Даний термін оренди починає обчислюватися з моменту підписання сторонами акту прийому-передачі об`єкту оренди.

Факт прийому-передачі об`єкта оренди, а також його фактичний стан на день передачі підтверджується актом прийому-передачі об`єкта оренди, який підписується сторонами (п. 2.2 Договору оренди).

У разі дострокового розірвання Договору орендар зобов`язується повернути об`єкт оренди орендодавцю в тому стані, в якому він його отримав з урахуванням нормального зносу; повернення орендодавцю об`єкта оренди здійснюється за Актом прийому-передачі не пізніше останнього дня, яким закінчується термін оренди, встановлений цим Договором або дати припинення оренди при достроковому розірванні Договору (п. п. 2.3,2.4 Договору оренди).

Сторони узгодили, що у разі пошкодження та/або псування об`єкта оренди з вини орендаря, ремонт об`єкту оренди здійснює орендар своїми силами і за рахунок власних коштів (п.3.3.2 Договору оренди).

Охорона території по периметру, на якій розташований об`єкт оренди, проводиться силами і засобами орендодавця. Охорона об`єкта оренди і що в ній знаходиться проводиться силами і засобами орендаря у відповідності до п.5.2.1 цього Договору (п. 3.4 Договору оренди).

Як визначено п.3.5 Договору оренди, у разі відсутності електропостачання на об`єкті оренди, орендар зобов`язаний негайно, але не пізніше 1 години з моменту такого відключення, повідомити орендодавця про відсутність електропостачання на електронні адреси (ib8227@gmail.com,maksim.onufrienko@adg-ua.com) в іншому випадку орендар бере на себе всі ризики та позбавляється права вимагати розірвання договору оренди у передбаченому договором порядку.

Сторони погодили, що місячна орендна плата за користування об`єктом оренди за цим Договором визначається у таких розмірах (з ПДВ за 1 кв.м): склад-холод - 270грн; склад глибокої заморозки - 300грн; рампа - 190грн; склад-мезонін - 110грн; офіс-мезонін - 150грн; загальний розмір орендної плати в місяць за користування всім об`єктом оренди становить 1 840 320,00 грн; з 01.08.2022 та у подальшому з 01 серпня кожного наступного року строку оренди, орендна плата за користування об`єктом оренди може підлягати щорічній індексації шляхом підвищення не більш ніж на 7.5%; якщо розмір індексації за попередній рік більше ніж 7.5%, орендна плата може бути проіндексована в узгодженому сторонами розмірі, про що сторони укладають додаткову угоду (п.4.1, 4.1.1, 4.1.2 Договору оренди).

Умовами п.п.4.2, 4.2.1 Договору оренди сторони погодили, що у день підписання акту приймання-передачі об`єкта оренди, орендар сплачує орендодавцю гарантійний платіж - грошову суму в розмірі орендної плати за один місяць оренди, що складає 1 840 320,00грн, який за вирахуванням сум неустойки, пені, штрафних санкцій та інших платежів, якщо такі мали місце і підлягають сплаті орендарем орендодавцю, повертається орендодавцем орендареві протягом 15 банківських днів після підписання сторонами Акту прийому-передачі згідно п.2.3 цього Договору.

Договором оренди визначено, що: починаючи з другого місяця оренди орендар щомісячно сплачує оренду плату за користування об`єктом оренди в безготівковій формі шляхом її перерахування на поточний рахунок орендодавця до 30 числа місяця, що передує місяцю за який вноситься орендна плата; орендар компенсує щомісячно орендодавцю витрати на водопостачання, каналізацію, вивіз побутового сміття, дератизацію та дезінфекцію (далі - комунальні послуги) за засобами вимірювання на підставі показників лічильників, встановлених на об`єкті оренди, з врахуванням відповідних коефіцієнтів, а якщо вони не обліковуються засобами вимірювання - на підставі рахунків-фактур орендодавця за цінами підприємств постачальників (надавачів послуг); компенсація вартості комунальних послуг здійснюється орендарем щомісячно на підставі рахунків фактур, які надає орендодавець, за тарифами підприємств-постачальників відповідних комунальних послуг; орендодавець до 15 числа місяця надсилає орендарю рахунок-фактуру на оплату комунальних послуг; разом з рахунком - фактурою орендодавець надає орендарю для підписання акт приймання-передачі компенсації комунальних послуг в двох примірниках та реєструє в ЄДРПН податкову накладну у строки та формі, передбачених чинним законодавством; орендар зобов`язаний здійснювати компенсацію витрат орендодавця на комунальні послуги протягом 10 календарних днів з дати виставлення рахунку орендодавцем; підставою для сплати компенсації комунальних послуг є виставлений рахунок-фактура за відповідний період (п.п. 4.4, 4.5, 4.5.1, 4.5.2 ,4.5.3, 4.5.4 Договору оренди).

Відповідно до п.4.10 Договору оренди сума грошових коштів, що підлягають сплаті орендарем на підставі п. 4.1 цього Договору, в якості орендної плати вказується орендодавцем в рахунку-фактурі.

При цьому, сторонами у п. 4.11 Договору оренди визначено, що підтвердженням отримання документів, зазначених у п. 4.1.1, 4.5, 4.10 Договору, в разі їх передачі уповноваженому представнику орендаря, є його підпис на копії рахунків-фактур орендодавця та/або у відповідному журналі реєстрації, а у разі направлення поштою - квитанція про відправлення цінного листа з описом вкладення; для цілей цього пункту зазначені документи вважаються отриманими орендарем після закінчення 10 календарних днів з дати відправлення таких документів поштовою (рекомендованим повідомленням) або у день їх нарочного отримання представником орендаря таких документів від орендодавця.

Як передбачено сторонами у п. 4.12 Договору оренди, орендар зобов`язується підписати отримані згідно з п.п.4.1, 4.5, 4.6 Договору акти наданих послуг, проставити відбиток своєї печатки та протягом 5 робочих днів з дня отримання повернути їх орендодавцю, а якщо орендар не повертає акти або мотивовану відмову від їх підписання, такі акти є підписаними, а послуги вважаються такими, що надані орендареві в повному обсязі згідно з умовами цього Договору.

За умовами п. 4.14 Договору оренди нарахування орендної плати і комунальних послуг, в тому числі оплати електроенергії, за цим договором здійснюється по день фактичного повернення об`єкта оренди з оренди за актом прийому-передачі.

Пунктом 5.1.4 Договору оренди встановлено право орендодавця відмовитись від цього Договору у випадках, якщо орендарем не оплачується орендна плата протягом 1 місяця; у цьому випадку договір вважається розірваним після закінчення 15 календарних днів з моменту направлення орендодавцем повідомлення орендарю про відмову від договору за адресою, вказаною в ньому.

Відповідно до п.5.4.3 Договору оренди у разі припинення терміну його дії або його дострокового розірвання, орендар зобов`язаний звільнити і здійснити повернення орендодавцю об`єкта оренди, а також провести демонтаж вбудованого обладнання без шкоди для стану об`єкта оренди, а так само за свій рахунок усунути виявлені в процесі передачі об`єкта оренди дефекти і недоліки, які виникли з вини орендаря, або компенсувати орендодавцю у повному обсязі вартість ремонтно-відновлювальних робіт згідно п. 2.5 цього Договору.

За взаємною домовленістю сторін у Договорі оренди визначена відповідальність за порушення зобов`язань за таким Договором.

Так, п.7.3 Договору оренди визначено, що у разі порушення строків внесення орендної плати та /або інших платежів, передбачених Договором, орендар сплачує орендодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на період несплати, від суми заборгованості за кожний день прострочення; пеня нараховується за весь період прострочення виконання зобов`язання, включаючи день внесення орендарем орендної плати.

Також, сторони домовились, що у разі прострочення сплати орендної плати та/бо іншого платежу відповідно до розділу 4 цього Договору, орендодавець має право зарахувати суму орендної плати та/або іншого платежу відповідно до розділу 4 цього Договору, плата за який прострочена, за рахунок гарантійного платежу, надіславши про це орендарю письмове повідомлення. При цьому сторони домовились, що орендар зобов`язаний не пізніше 15 календарних днів з дати зарахування, доплатити орендодавцю суму гарантійного платежу, яка була зарахована до розміру місячної орендної плати, діючої на момент такої доплати (п.7.9 Договору оренди).

У відповідності з п.8.1 Договору оренди, у разі, якщо будь-яка із сторін повністю або частково не виконає свої зобов`язання відповідно до цього Договору внаслідок обставин непереборної сили (форс-мажор): пожежі, повені, землетруси або інших стихійних лих, війни, локальних збройних конфліктів, страйків, блокади або інших обставин, що не залежали від волі сторін, виконання договірних зобов`язань сторонами відповідно продовжується на строк існування таких обставин. Належним доказом існування форс-мажорних обставин і їх тривалості служать свідоцтва, як узгоджено сторонами Договору, видані Торгово-промисловою палатою України; неповідомлення або несвоєчасне повідомлення у порядку, передбаченому цим Договором, про такі обставини, позбавляють можливості посилатися на них як на підставу для звільнення від відповідальності (п.п. 8.4, 8.5 Договору оренди).

Додатковою угодою №1 від 23.07.2021 до Договору оренди (далі - Додаткова угода №1; т.1, а.с. 40-42) сторонами змінено: загальну площу об`єкта оренди та визначено її новий розмір - 8 514,40кв. м, а також вартість - 139 272 339,69 грн; розмір місячної орендної плати та встановлено її новий розмір - 1 958 825,00 грн; розмір гарантійного платежу шляхом збільшення його до 1 943 000,00 грн.

Додатковою угодою №3 від 11.08.2021 до Договору оренди (далі - Додаткова угода №3; т.1, а.с. 43-45) сторонами змінено: загальну площу об`єкта оренди та склад приміщень, визначено її новий розмір - 7 518,13кв. м; розмір місячної орендної плати та встановлено її розміри, зокрема, з 01.03.2022 - 1 740 489,00 грн. Також, Додатковою угодою сторони домовились, що, починаючи з 22.10.2022, та у подальшому з 22 жовтня кожного наступного року строку оренди, орендна плата за користування об`єктом оренди з ПДВ може підлягати щорічній індексації шляхом підвищення не більше ніж на 7.5%; якщо розмір індексації за попередній рік більш ніж 7.5% орендна плата може бути проіндексована в узгодженому сторонами розмірі, про що сторони укладають додаткову угоду.

Приміщення, які входять до об`єкту оренди за Договором оренди, передавались та приймались за Актами прийому-передачі частинами (т.1, а.с. 48-53), а саме:

- 22.10.2021 - розташовані на 1 поверсі - складське приміщення з системою глибокої заморозки площею 1 713,60 кв. м, рампа площею 288 кв. м;

- 11.11.2021 - розташовані на 1 поверсі - складське приміщення з холодильним обладнанням площею 3 385,20 кв. м, рампа площею 595,80 кв. м;

- 01.12.2021 - розташоване на 2 поверсі складське приміщення площею 1167,20 кв. м.

Відповідачем сплачено позивачу в якості гарантійного платежу всього 1 329 609,00 грн відповідно до платіжних доручень (т.2, а.с. 20-22, 83 зворот, 84): №1404 від 31.08.20214 - 686 421,00 грн; №1740 від 20.10.2021 - 643 188,00 грн.

Під час розгляду спору у даній справі відповідачем подано до суду першої інстанції видану йому Макарівською селищною радою довідку від 19.05.2022 №855, якою засвідчено, що на території с. Колонщина Бучанського району Київської області у період з 27.02.2022 по 30.03.2022 проводились воєнні (бойові) дії (т.2, а.с. 48, 97 зворот).

З переліку населених пунктів територіальних громад Київської області, які перебували в тимчасовій окупації (лютий-квітень 2022 року), який долучено до листа Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації від 30.06.2022 №01.1-18/1119, також підтверджується відповідна інформація щодо вказаного населеного пункту (т.3, а.с. 40-47, 93 зворот - 97).

Як убачається з переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, який затверджено наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, с.Колонщина Макарівської селищної територіальної громади, де розташований спірний об`єкт оренди, у період з 01.03.2022 по 01.04.2022 перебувало у тимчасовій окупації.

14.04.2022 за вих.№555 позивач направив відповідачу поштою повідомлення про дострокове розірвання Договору оренди, посилаючись на порушення зобов`язань з оплати орендної плати за березень - квітень 2022 року, наявність боргу за комунальні послуги за лютий-березень 2022 року, не здійснення попередньої оплати за електроенергію за квітень 2022 року, у якому повідомив про готовність прийняти об`єкт оренди 29.04.2022 о 10:00 (т.1, а.с.54-56). Вказане повідомлення разом із розрахунками пені, штрафу та рахунком-фактурою від 18.02.2022 №16 щодо орендної плати за березень 2022 року направлені відповідачу поштовим відправленням №4913004645014 (т.1, а.с. 57-60).

29.04.2022 поштовим відправленням №4913004648536 (т.1, а.с. 63) позивачем направлено відповідачу вимогу про звільнення об`єкта оренди та повернення такого об`єкту орендодавцю за актом прийому-передачі, посилаючись на розірвання Договору оренди (т.1 а.с. 61-62). Також, позивач стверджував, що направив відповідну вимогу на електронну пошту відповідача (т.1, а.с. 64-67).

03.05.2022 поштовим відправленням №4913004626370 (т.1, а.с. 70) позивачем направлено відповідачу вимогу №557 від 03.05.2022 про звільнення об`єкта оренди та повернення його орендодавцю до 07.05.2022 (т.1, а.с. 68-69), а 06.05.2022 поштовим відправленням №4913004650298 (т.1, а.с. 73) вимогу, датовану 05.05.2022 за вих.№558, - про звільнення об`єкта оренди та повернення його орендодавцю до 09.05.2023 (т.1, а.с. 71-72).

Фактично об`єкт оренди повернутий відповідачем позивачу за Актом прийому-передачі 19.05.2022 (т.1, а.с.74). У зазначеному Акті сторони визначили, що об`єкт має недоліки (пошкодження, дефекти), перелік яких визначений в акті огляду (т.1, а.с. 75-77) і вартість усунення яких становить 261 404,00грн, які орендар сплачує орендодавцеві. Під час огляду об`єкта оренди від імені відповідача приймав участь представник Титаренко Р.С. на підставі довіреності №БГЛ/025/1 від 02.05.2022 (т.1, а.с.79).

Позивачем надано копії рахунків на оплату за відповідним Договором оренди, адресовані відповідачу (т.1, а.с. 121-126; т.2, а.с.172, 178-179, 188, 192, 200, 204, 208-209):

-№1 від 19.01.2022 щодо оплати за оренду складських приміщень з системою глибокої заморозки та холодильним обладнанням, рампи, складського приміщення на мезоніні за лютий 2022 року на загальну суму 1 469 673,00грн;

-№2 від 19.01.2022 щодо попередньої оплати електроенергії за лютий 2022 року на суму 396 270,59 грн;

-№16 від 18.02.2022 щодо оплати оренди за березень 2022 року складських приміщень з системою глибокої заморозки та холодильним обладнанням, рампи, складського приміщення на мезоніні на загальну суму 1 469 673,00 грн;

-№21 від 28.02.2022 щодо відшкодування витрат на постачання активної та реактивної електроенергії за лютий 2022 року на загальну суму 339 182,48 грн;

-№29 від 31.03.2022 щодо відшкодування витрат на постачання реактивної електроенергії за березень 2022 року на суму 221,99грн;

- №37 від 18.02.2022 щодо оренди у березні 2022 року складських приміщень з системою глибокої заморозки, рампи, складського приміщення з холодильним обладнанням, складського приміщення на мезоніні на суму 1 420 683,78 грн;

-№38 від 14.04.2022 щодо оренди у квітні 2022 року складських приміщень з системою глибокої заморозки, рампи, складського приміщення з холодильним обладнанням, складського приміщення на мезоніні на суму 1 420 683,78 грн;

-№43 від 30.04.2022 щодо витрат на постачання активної та реактивної електричної енергії у квітні 2022 року на суму 249 602,40 грн;

-№51 від 19.05.2022 щодо відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням об`єкта оренди на суму 261 404 грн;

-№52 від 19.05.2022 щодо відшкодування витрат на постачання активної та реактивної електроенергії за травень 2022 року на суму 59 037,60 грн;

-№53 від 19.05.2022 щодо сплати неустойки у розмірі подвійної оплати орендної плати на суму 1 503 912,69 грн.

Також, позивачем надані підписані лише позивачем акти наданих послуг (т.2, а.с. 173, 180, 185, 189, 193, 201, 205):

- №10 від 28.02.2022 щодо оренди об`єктів за договором на суму 1 469 673 грн;

- №12 від 28.02.2022 щодо відшкодування (компенсації) витрат, пов`язаних з утриманням об`єкта оренди на суму 339 182,48грн;

- №17 від 31.03.2022 щодо оренди об`єктів за договором на суму 1 469 673,00грн;

- №19 від 31.03.2022 щодо витрат, пов`язаних з утриманням об`єкта оренди на суму 221,99грн;

- №21 від 29.04.2022 щодо оренди об`єктів за договором на суму 1 420 683,78грн;

- №24 від 30.04.2022 щодо витрат, пов`язаних з утриманням об`єкта оренди на суму 249 602,40 грн;

- №28 від 19.05.2022 щодо відшкодування (компенсації) витрат, пов`язаних з утриманням об`єкта оренди на суму 59 037,60грн.

Доказів направлення відповідних рахунків та актів або їх вручення відповідачу до звернення з позовом до суду позивачем не надано, поряд з цим, на деякі з таких рахунків є посилання у графі "призначення платежу" платіжних документів, якими відповідачем здійснено оплату, у зв`язку з чим суд першої інстанції визнав відсутніми підстави вважати, що такі рахунки не отримувались відповідачем.

Крім того, позивачем надані квитанції в якості доказів реєстрації податкових накладних: №6 від 26.01.2022, №7 від 26.01.2023, №8 від 27.01.2022, №№31,33 від 31.03.2023, №35 від 18.04.2022, №37 від 27.04.2022, №38 від 29.04.2022, №42 від 30.04.2022, №47 від 19.05.2022, №№31,33 від 08.06.2022 (т.2, а.с.174-177,181-182, 186-187, 190-191, 194-199, 202-203, 206-207).

Відповідачем перераховано позивачу платіжними дорученнями із призначенням платежу (т.1 а.с. 117-120, т.2 а.с. 22-26, 84 зворот, 85-86):

-01.04.2022 №703 за постачання електроенергії за січень 2022 року згідно рахунку №46 від 15.12.2021 - 189 182,48 грн;

-18.04.2022 №745 в рахунок відшкодування витрат, пов`язаних з утриманням об`єкта оренди згідно рахунку №29 від 31.03.2022 - 221,99 грн;

-18.04.2022 №744 за постачання електроенергії за лютий 2022 року згідно рахунку №21 від 28.02.2022 - 189 182,48 грн;

-18.04.2022 №746 за оренду складського приміщення за березень 2022 року згідно рахунку №37 від 18.02.2022 - 514 080,00 грн;

-18.04.2022 №747 за оренду складського приміщення за квітень 2022 року згідно рахунку №38 від 14.04.2022 - 514 080,00 грн;

- 26.04.2022 №803 в рахунок передплати за оренду складських приміщень та рампи за травень 2022 року згідно рахунку №39 від 26.04.2022 - 570 240,00 грн;

- 27.04.2022 №826 в рахунок оплати оренди рампи за квітень 2022 року - 33 903,00 грн.

Повідомленням за вих.№876 від 15.07.2022 (т.1, а.с. 80-81) позивач повідомив відповідача про зарахування в рахунок сплаченого відповідачем гарантійного платежу в розмірі 1 329 609 грн:

-боргу у розмірі 955 593,00 грн з орендної плати за березень 2022 року - повністю;

-боргу у розмірі 872 700,78 грн з орендної плати за квітень 2022 року - в частині оплати 498 684,78 грн;

-боргу у сумі 249 602,40грн з оплати комунальних послуг за квітень 2022 року - в частині оплати 71 555,22 грн.

У зазначеному повідомленні позивач сповістив відповідача про наявність у нього боргу станом на 15.07.2022 у сумі 2 081 416,15 грн (178 047,18 грн - з оплати комунальних послуг за квітень 2022 року; 59 037,60 грн - з оплати комунальних послуг за травень 2022 року; 261 404 грн - вартості усунення недоліків (дефектів); 1 582 927,37 грн - неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди. Повідомлення направлено відповідачу 21.07.2022 поштовим відправленням №4912501224425 (т.1, а.с. 82).

Листом-вимогою від 12.08.2022 №БГЛ/222 відповідач повідомив, що не погоджується з зарахуванням та вказав на безпідставність нарахування позивачем орендної плати за березень 2022 року та штрафних санкцій, посилаючись на окупацію с. Колонщини та відсутність доступу до об`єкта оренди, відсутність електропостачання в с.Колонщина до 08.04.2022, а також отримання повідомлення про розірвання договору лише 13.05.2022 (т.1 а.с. 84-87). У відповідному листі відповідач просив позивача повернути йому 119 627,87 грн, вважаючи відповідну суму переплатою та вказуючи на помилковість здійснення платежів за березень 2023 року у сумі 514 301,99грн.

Вимоги відповідача щодо повернення грошових коштів у розмірі 119 627,87 грн не визнані позивачем, про що повідомлено відповідача у відповіді від 12.01.2023 №14/8 на зазначений лист-вимогу, у якій також заявлено вимогу про сплату відповідачем боргу у розмірі 2 588 850,04грн (з урахуванням штрафних санкцій, втрат від інфляції та 3% річних) (т.1, а.с. 94-112). На підтвердження направлення відповіді позивачем надано квитанцію №1007018 та опис вкладення у лист, квитанцію про оплату послуг друку та доставки (т.1, а.с.113-115).

Звертаючись до господарського суду з даним позовом, позивач стверджує про наявність у відповідача боргу у розмірі:

- 178 047,18 грн - з оплати комунальних послуг за квітень 2022 року;

- 59 037,60 грн з оплати комунальних послуг за травень 2022 року;

- 261 404 грн - вартості усунення недоліків (дефектів);

- 1 582 927,37 грн - неустойки в розмірі подвійної плати за користування об`єктом оренди.

У зв`язку з простроченням оплати зазначених платежів (орендної плати, вартості комунальних послуг) позивачем нараховано пеня, 3% річних та інфляційні втрати, які також заявлені до стягнення з відповідача, зокрема:

- 21 074,38 грн - 3% річних, нараховані з 01.04.2022 по 14.07.2022 за несвоєчасну оплату орендної плати;

- 204 918,62 грн - пеня, нарахована за період з 01.03.2022 по 14.07.2022 на борг з орендної плати;

- 163 116,62 грн - втрати від інфляції, нараховані за період з березня 2022 року по травень 2022 року на борг з орендної плати;

- 5 591,84 грн - 3% річних, нарахованих з 01.03.2022 по 27.12.2022 за несвоєчасну оплату комунальних послуг;

- 46 748,46 грн - втрати від інфляції за період березень - листопад 2022 року за несвоєчасну оплату комунальних послуг;

- 65 983,97 грн - пеня, нарахована за період з 01.03.2022 по 19.11.2022 за несвоєчасну оплату комунальних послуг.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним виконанням відповідачем, на думку позивача, взятих на себе зобов`язань за умовами укладеного Договору оренди нежитлового приміщення №010721-1 від 01.07.2021 зі змінами.

Суд першої інстанції правильно визначив, що за своїм змістом та правовою природою укладений сторонами Договір є договором оренди, який підпадає під правове регулювання норм статей 283-286, 291 Господарського кодексу України та глави 58 Цивільного кодексу України.

Відповідно до вимог частин 1 статті 283 Господарського кодексу України, за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Частинами 2, 3 статті 283 Господарського кодексу України передбачено, що за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ); об`єктом оренди може бути, зокрема: нерухоме майно (будівлі, споруди, приміщення).

Згідно з частиною 6 статті 283 Господарського кодексу України до відносин оренди застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Одним із обов`язків орендаря за Договором оренди, який укладений сторонами спору, є обов`язок сплачувати оренду плату, відшкодовувати витрати на утримання майна та комунальні послуги, про що свідчить зміст пунктів 4.1, 4.3, 4.5, 4.6 вказаного Договору.

За приписами частини 1 статті 286 Господарського кодексу України під орендною платою розуміється фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності; розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством.

Зобов`язанню орендаря сплачувати оренду плату кореспондує обов`язок орендодавця надати об`єкт оренди у володіння та користування орендарю. При цьому, відсутність у орендаря з незалежних від нього причин можливості користуватись об`єктом оренди впливає на його обов`язок сплачувати орендну плату, що убачається із норм чинного законодавства, які регулюють орендні відносини.

Так, відповідно до положень частини 2 статті 286 Господарського кодексу України орендар має право вимагати зменшення розміру орендної плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, змінилися передбачені договором умови господарювання або істотно погіршився стан об`єкта оренди.

Частиною 4 статті 762 Цивільного кодексу України, яка є загальною нормою, що регулює відносини майнового найму, також передбачено, що наймач має право вимагати зменшення плати, якщо через обставини, за які він не відповідає, можливість користування майном істотно зменшилася.

Поряд з цим, як визначено загальними нормами, які регулюють відносини майнового найму, різновидом яких є оренда нерухомого майна, орендар фактично звільняється від обов`язку сплачувати орендну плату у випадку неможливості користуватись об`єктом оренди.

Як установлено, зокрема, частиною 6 статті 762 Цивільного кодексу України, наймач звільняється від плати за весь час, протягом якого майно не могло бути використане ним через обставини, за які він не відповідає.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає правильними встановлені судом першої інстанції обставини щодо перебування об`єкта оренди за спірним Договором на окупованій території у період з 01.03.2023 по 01.04.2023, що підтверджується Довідкою Макарівської селищної ради від 19.05.2022 №855, Переліком населених пунктів територіальних громад Київської області, які перебували в тимчасові окупації (лютий-квітень 2022 року), що долучений до листа Департаменту цивільного захисту, оборони та взаємодії з правоохоронними органами Київської обласної державної адміністрації від 30.06.2022 №011-18/1119, Переліком територій, на яких ведуться (велися бойові дії або тимчасово окупованих російською федерацією, затвердженого наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309. За даними інформації, затвердженої наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 22.12.2022 №309, датою завершення тимчасової окупації території с. Колонщина Макарівської селищної територіальної громади, визначено - 01.04.2022.

З огляду на вказані обставини, суд першої інстанції правомірно визнав безпідставними посилання позивача на можливість використання відповідачем об`єкта оренди у зазначеному періоді у повній мірі з тією метою, з якою він брав такий об`єкт в оренду, оскільки майно відповідача зберігалося в орендованих складських приміщеннях у цей період.

Як визначено за домовленістю сторін у п.1.7 Договору оренди, об`єкт оренди надається орендарю для здійснення ним господарської діяльності у відповідності до правовстановлюючих документів, а до технічних недоліків, які унеможливлюють використання об`єкта оренди орендарем у своїй господарській діяльності, що узгоджено сторонами умовами п. 2.1.5 цього Договору відноситься, зокрема: неможливість системи, що забезпечує об`єкт холодом, протягом 5 днів безперебійної роботи підтримувати температурний режим, визначений у технічному завданні, відсутність електропостачання та/або освітлення на об`єкті, незабезпечення орендодавцем під`їздах шляхів для транспорту орендаря до пунктів завантаження (розвантаження) на об`єкті, відсутність водопостачання та каналізації. При цьому, такі недоліки, якщо вони допущені з вини орендаря, є підставою для дострокового розірвання Договору, як домовились сторони у зазначеному пункті Договору оренди.

Крім того, п. 3.4 Договору оренди передбачено, що охорона території по периметру, на якій розташований об`єкт оренди, проводиться силами і засобами орендодавця.

Отже, аналіз відповідних пунктів Договору оренди дає підстави вважати, що без дотримання температурного режиму, електропостачання, забезпечення під`їзних шляхів для транспорту, забезпечення охорони об`єкта оренди, а також забезпечення фактичного доступу до такого об`єкта, орендар фактично не може використовувати у своїй господарській діяльності об`єкт оренди. Перебування населеного пункту, де розташований об`єкт оренди, в тимчасовій окупації, проведення активних бойових дій безумовно унеможливлює використання об`єкта оренди з метою, для досягнення якої він взятий в оренду. Зберігання у приміщеннях об`єкта оренди відповідачем майна у даному випадку пов`язане з неможливістю його переміщення в інше місце, враховуючи окупацію відповідної території та проведення активних бойових дій.

Також неможливість використання об`єкта оренди підтверджується інформацією з сайту ПрАТ "ДТЕК Київські регіональні електромережі" про відновлення електропостачання у відповідному населеному пункті лише з 08.04.2022 (т. 2, а. с.248).

Колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що посилання позивача на те, що відповідач не повідомив його у встановленому Договором оренди порядку про наявність форс-мажорних обставин, не впливає на встановлені обставини щодо фактичної неможливості відповідача користуватись у період з 01.03.2022 по 01.04.2022 об`єктом оренди з метою здійснення господарської діяльності.

Користування майном є правом орендаря, яке виникає в силу факту укладення Договору оренди, а не його зобов`язанням, невиконання якого в силу форс-мажорних обставин тягне за собою звільнення від відповідальності за невиконання певного обов`язку в силу положень частини 2 статті 218 Господарського кодексу України та частини 1 статті 617 Цивільного кодексу України.

При цьому, саме такому праву орендаря - володіти та користуватись об`єктом оренди кореспондується обов`язок позивача надати у володіння та користування об`єкт оренди, який відповідає узгодженим сторонами умовам Договору оренди.

З огляду на зазначене, суд першої інстанції правомірно визнав доведеними обставини щодо неможливості використання відповідачем у період з 01.03.2022 по 01.04.2022 орендованого майна через обставини, за які він не відповідає.

Таким чином, у відповідності до приписів частини 6 статті 762 Цивільного кодексу України наявні підстави для звільнення відповідача від обов`язку сплачувати орендну плату за вказаний період.

Посилання позивача в апеляційній скарзі на правові висновки, викладені у постановах Верховного Суду від 14.06.2022 у справі № 922/2394/21, від 01.06.2021 у справі 910/9258/20, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22.05.2019 у справі №914/1248/18, від 08.05.2018 у справі №910/7495/16, є безпідставними, оскільки спірні правовідносини у зазначених справах не є релевантними до правовідносин, які виникли у справі, що переглядається.

Як наслідок, у відповідача не виникло зобов`язання щодо оплати орендної плати за березень 2022 року у розмірі 1 469 673,00грн, у тому числі в частині щодо якої проведено позивачем зарахування в сумі 955 593,00грн у відповідності до направленої позивачем відповідачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог (повідомлення від 13.07.2022 № 876).

За таких обставин, необґрунтованими є нарахування позивачем на суму боргу з орендної плати за березень 2022 року та заявлення до стягнення з відповідача втрат від інфляції у розмірі 139 553,70 грн, 3% річних - у розмірі 12 752,10 грн та пені у розмірі 119 310,64 грн.

Відповідно до частини 2 статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з вимогами статті 216, частини 1 статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності у вигляді застосування господарських санкцій є вчинене учасником господарських відносин правопорушення у сфері господарювання.

Одним з видів господарських санкцій за приписами частини 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції.

Відповідно до частини 1 статті 230 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Оскільки у відповідача відсутнє зобов`язання сплачувати орендну плату за березень 2022 року, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що вимоги про стягнення втрат від інфляції у розмірі 139 553,70 грн, 3% річних у розмірі 12 752,10 грн та пені у розмірі 119 310,64 грн, які нараховані за невиконання відповідного зобов`язання, задоволенню не підлягають.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 23562,92 грн втрат від інфляції, 8 322,28 грн - 3% річних та 85607,98 грн пені за несвоєчасну сплату орендної плати за квітень місяць 2022 року, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

За погодженими сторонами умовами у пункті 4.4 Договору оренди, орендар повинен був здійснити сплату орендної плати за користування об`єктом оренди до 30 числа місяця, що передує місяцю, за який вноситься орендна плата.

У даній справі позивач не пред`являв позовних вимог про стягнення орендної плати за квітень 2022 року, однак, заявив про стягнення з відповідача втрат він інфляції, 3% річних та пені, посилаючись на нездійснення відповідачем сплати орендного платежу за відповідний місяць у строк, встановлений пунктом 4.4 Договору оренди.

Суд першої інстанції визнав відсутніми підстави для задоволення заявлених вимог щодо стягнення з відповідача 23562,92 грн втрат він інфляції, 8 322,28 грн - 3% річних та 85607,98 грн пені, оскільки на момент припинення орендних відносин та складання Акта прийому-передачі від 19.05.2022, позивач мав у своєму розпорядженні гарантійний платіж у розмірі 1 325 971,53 грн, який здійснений відповідачем ще у 2021 році та повністю покривав розмір орендної плати за квітень 2022 року.

При цьому, судом першої інстанції враховано положення пункту 4.2.1 Договору оренди, відповідно до якого гарантійний платіж, за вирахуванням сум неустойки, пені штрафних санкцій та інших платежів, якщо такі мали місце і підлягають сплаті орендарем орендодавцю, повертаються орендодавцем орендареві протягом 15 банківських днів після підписання сторонами Акту прийому-передачі згідно з пунктом 2.3 цього Договору.

Позивач в апеляційній скарзі заперечив вказаний висновок суду першої інстанції, посилаючись на те, що судом не враховано умови п. 4.2.3 Договору оренди, за якими при достроковому його розірванні (за виключенням підстав, передбачених п. 6.2) сума гарантійного платежу орендарю не повертається, а у даному спірному випадку дострокове розірвання Договору оренди відбулося саме на підставі п. 5.1.4, тобто відсутні підстави застосовувати положення п. 4.2.1 Договору оренди.

Колегія суддів апеляційного господарського суду відхиляє вказані заперечення позивача як помилкові, пов`язані з неправильним тлумаченням позивачем умов вказаних пунктів Договору оренди.

Так, умовами пункту 4.2.1 Договору оренди встановлено загальне правило щодо повернення орендарю гарантійного платежу, розмір якого визначається за вирахуванням сум неустойки, пені, штрафних санкцій та інших платежів, які мають місце і підлягають сплаті орендарем станом на день підписання Акта прийому-передачі.

У пункті 4.2.3. Договору оренди сторони передбачили умови, за яких гарантійний платіж не повертається орендарю. Проте, зміст цього пункту не передбачає заборони орендодавцю здійснювати зарахування наявної у орендаря заборгованості за рахунок зазначеного гарантійного платежу.

Отже, колегія суддів апеляційного господарського суду не вбачає підстав вважати, що суд першої інстанції не врахував положення п. 4.2.3 Договору оренди, оскільки визначальним у даному випадку є питання зарахування наявної у відповідача (орендаря) заборгованості з орендної плати, а не питання повернення чи неповернення відповідачу гарантійного платежу (в повному розмірі чи за вирахуванням наявного боргу).

Поряд з цим, скаржник в апеляційній скарзі стверджує, що здійснення зарахування боргу орендаря за рахунок гарантійного платежу є правом орендодавця, не носить обов`язкового для нього характеру, і саме таким правом він скористався та надіслав відповідачу повідомлення від 13.07.2022 №876.

Аналізуючи вказані заперечення позивача, суд апеляційної інстанції зазначає таке.

Як встановлено судом першої інстанції, з чим погоджується суд апеляційної інстанції, наявними у справі доказами підтверджено неможливість використання відповідачем у період з 01.03.2022 по 01.04.2022 орендованого майна та звільнення його від обов`язку сплачувати орендну плату за вказаний період. Отже, відсутні підстави для нарахування відповідачу орендної плати за березень місяць 2022 року за спірним Договором оренди.

Таким чином, на момент направлення позивачем відповідачу заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог, у відповідача не було зобов`язання щодо оплати орендної плати за березень 2022 року у розмірі 1 469 673,00 грн, у тому числі в частині щодо якої проведено позивачем зарахування в сумі 955 593,00 грн.

Частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України встановлено, що господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк якої настав або строк якої не зазначений чи визначений моментом витребування. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони.

Аналогічні положення закріплені також у статті 601 Цивільного кодексу України.

У статті 602 Цивільного кодексу України наведені випадки, за яких не допускається зарахування зустрічних вимог.

З наведеного слідує, що зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань, в одному із яких одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні є кредитором у другому). Допускаються випадки так званого часткового зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. В такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які можуть підлягати зарахуванню, мають відповідати таким умовам:

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

З огляду на викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що для проведення зарахування зустрічних однорідних вимог між сторонами Договору важливою умовою є відсутність між учасниками такого зарахування спору щодо змісту умов виконання та розміру зобов`язань, оскільки наявність хоча б однієї із вказаних невідповідностей щодо зобов`язань сторін виключає проведення зарахування у добровільному порядку та свідчить про невідповідність його умовам, передбачених частиною 3 статті 203 Господарського кодексу України та статтею 601 Цивільного кодексу України.

Зважаючи на відсутність зобов`язання у відповідача - сплачувати орендну плату за березень 2022 року, заява позивача про зарахування відповідних його вимог до відповідача про сплату частини орендної плати за березень 2022 року у розмірі 955 593,00 грн за рахунок гарантійного платежу, який за умовами Договору оренди підлягає поверненню за вирахуванням платежів за договором після підписання сторонами Акту прийому-передачі (п. 4.2 Договору оренди), як односторонній правочин, суперечить приписам частини 3 статті 203 Господарського кодексу України та статті 601 Цивільного кодексу України, а тому зазначені в ній зобов`язання сторін не можна вважати припиненими.

У зв`язку з невідповідністю заяви позивача (повідомлення від 13.07.2022 №876) в частині зарахування вимог щодо оплати орендної плати за березень 2022 року у розмірі 955 593,00 грн з вимогами відповідача про повернення гарантійного платежу в частині суми 955 593,00 грн зазначеним нормам чинного законодавства, колегія суддів апеляційного господарського суду вважає вказану заяву у зазначеній частині неналежним та недопустимим доказом у даній справі, який, відповідно, не підтверджує припинення зобов`язань сторін у відповідних частинах, оскільки у відповідача взагалі відсутнє зобов`язання щодо сплати орендної плати за березень 2022 року. Відсутність одночасно двох зобов`язань виключає можливість припинення одного зобов`язання шляхом зарахування в порядку частини 3 статті 203 Господарського кодексу України і статті 601 Цивільного кодексу України.

Правомірною є відмова у задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 59 037,60 грн з комунальних послуг за травень 2023 року та основного боргу у розмірі 261 404,00 грн (узгодженої вартості відновлення об`єкта оренди), з огляду на те, що на момент припинення орендних відносин, крім гарантійного платежу, позивач мав у розпорядженні грошові кошти, сплачені відповідачем в якості передплати оренди складських приміщень за травень 2022 року у розмірі 570 240,00 грн, сплати за оренду у березні 2022 року у розмірі 514 080,00 грн, обов`язку сплачувати які не мав з установлених судом першої інстанції підстав, оскільки позивач має можливість їх зарахувати в погашення зазначеного боргу на момент припинення орендних правовідносин.

Позовні вимоги щодо стягнення втрат від інфляції у розмірі 46748,46 грн, 3% річних у розмірі 5 591,84 грн, пені у розмірі 65 983,97 грн, які нараховані позивачем за порушення відповідачем зобов`язань з відшкодування та сплати комунальних послуг суд першої інстанції правильно визнав безпідставними.

Так, за умовами Договору оренди (п.п.4.5.1, 4.5.2, 4.5.3, 4.5.4, 4.6.2, 4.6.9) у відповідача виникає обов`язок компенсувати вартість комунальних послуг, у тому числі здійснити попередню оплату електричної енергії, після направлення орендодавцем рахунків-фактури та акта приймання-передачі послуг у встановлений Договором строк - протягом 10 днів з дня виставлення рахунків.

Проте, доказів направлення/вручення рахунків-фактур, актів, що відповідали б умовам Договору оренди (п.4.11), в процесу розгляду справи сторонами не надано. При цьому, за погодженими сторонами умовами підтвердженням отримання відповідних документів є: підпис на копії рахунків-фактур, журналі реєстрації повноважного представника орендаря; докази направлення поштою цінним листом з описом вкладення. За таких обставин, відсутні підстави вважати простроченим виконання відповідних зобов`язань у період, за який позивач нараховує проценти, 3% річних та втрати від інфляції.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1 582 927,37грн, колегія суддів апеляційного господарського суду зазначає таке.

За умовами Договору оренди, зокрема пункту 5.1.4, передбачено право позивача відмовитись від Договору, якщо орендна плата не сплачується орендарем протягом 1 місяця.

Поряд з цим, на момент направлення позивачем відповідного повідомлення про розірвання договору - 14.04.2022, як правильно встановлено судом першої інстанції, у позивача ще не виникло відповідного права, оскільки була відсутня така обставина - не здійснення орендарем оплати орендної плати протягом 1 місяця, зважаючи на те, що наявними в матеріалах справи доказами доведено, що відповідач звільняється від оплати орендної плати за період неможливості використовувати об`єкт оренди - з 01.03.2022 по 01.04.2022.

Отже, підстави для нарахування позивачем неустойки у розмірі подвійної орендної плати за відповідний період відсутні.

З огляду на помилковість тверджень позивача про припинення Договору оренди 29.04.2022, правомірною є відмова суду першої інстанції у задоволенні позовних вимог про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 1 582 927,37 грн, яка нарахована за користування об`єктом оренди у період з 30.04.2022 по 19.05.2022 (20 днів) у розмірі подвійної орендної плати.

Суд апеляційної інстанції також погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що податкові накладні, складені та зареєстровані безпосередньо позивачем у відповідності до вимог податкового законодавства (щодо нарахування ним орендної плати, витрат з комунальних послуг), без наявності інших належних і допустимих доказів, оформлених за участю відповідача про здійснення відповідних господарських операцій, не можуть свідчити про виникнення відповідних зобов`язань у відповідача, а підтверджують лише виникнення у позивача відповідних податкових зобов`язань перед державою.

За встановлених обставин, у задоволенні позовних вимог судом першої інстанції правомірно відмовлено у повному обсязі.

Предметом апеляційного оскарження у цій справі є також додаткове рішення місцевого господарського суду, яким частково задоволено заяву ТОВ "Бізнес Груп Логістика" про стягнення з ТОВ "Компанія "Грін" витрат на професійну правничу допомогу, визнано обґрунтованою вартість витрат останнього на правничу допомогу в сумі 13 000,00 грн, яку стягнуто з ТОВ "Компанія "Грін", у решті вимог (12 000,00 грн) витрати на професійну правничу допомогу покладено відповідача.

За приписами пункту 3 частини 1 статті 244 Господарського процесуального кодексу України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.

Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Згідно з положеннями частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін; 2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, у відповідності з вимогами частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Як вбачається із матеріалів справи, судові витрати відповідача у даній справі на професійну правничу допомогу складали 25 000,00 грн.

ТОВ "Бізнес Груп Логістика" подано до суду першої інстанції заяву про стягнення з ТОВ "Компанія "Грін" судових витрат на професійну правничу допомогу у вказаному розмірі.

ТОВ "Компанія "Грін" у клопотанні про зменшення судових витрат заперечив суму витрат на правничу допомогу, вважаючи її такою, що суперечить принципу співмірності та носить штучний характер, просив зменшити розмір вказаних витрат до 6 000,00 грн.

Статтею 16 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Згідно з частиною 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Правовий аналіз вищезазначених норм процесуального законодавства свідчить, що витрати на професійну правничу допомогу підлягають розподілу між сторонами та у випадку, зокрема, відмови в позові покладаються на позивача.

Відповідно до абзацу 2 частини 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України для цілей розподілу судових витрат:

1)розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Як убачається з матеріалів справи, підтверджуючи понесені витрати на професійну правничу допомогу позивачем надано такі докази у копіях:

- Договір про надання правової допомоги №26/01/23-2 від 26.01.2023, укладений між відповідачем та Адвокатським об`єднанням "Захист бізнесу" (далі - АО), за яким АО зобов`язується надати правову допомогу відповідачу у справі №911/160/23 (т. 2, а. с. 49);

- Додаткову угоду №1 до договору про надання правової допомоги №26/01/23-2 від 26.01.2023 (т. 2, а. с. 50);

- ордер серії АА №100737 від 14.02.2023, виданий АО адвокату Білецькому А.Л. на підставі вищевказаного Договору;

- рахунок №17/02/23-3 від 17.02.2023 на суму 25 000грн на оплату за надання юридичних послуг за вказаним Договором (т. 2, а. с. 51);

- платіжну інструкцію №2820 від 17.02.2023 щодо оплати послуг згідно вищевказаних рахунків відповідачем у розмірі 35 000 грн (т. 2, а .с. 52);

- акт прийому наданих послуг від 13.06.2023, складений на підтвердження надання послуг за відповідним Договором (т. 3, а. с. 58).

Вказаний Договір передбачає надання АО відповідачу за плату юридичних послуг у справі №911/160/23 за позовом ТОВ "Компанія "Грін" до ТОВ "Бізнес Груп Логістика" про стягнення 2 588 850,04 грн.

Розділом 2 зазначеного Договору встановлено обов`язки АО, а саме: ознайомлення з матеріалами та поясненнями наданими клієнтом; дослідження законодавства та судової практики у подібних правовідносинах; надання правової допомоги у складанні відзиву на позовну заяву та інших документів, необхідних для захисту інтересів; представництво інтересів у відносинах з усіма підприємствами, установами, організаціями, громадянами та в суді першої, апеляційної та касаційної інстанції; надання консультації по вищевказаним правовідносинам та вчинення будь-яких інших дій, передбачених законодавством, необхідних для ефективного захисту інтересів клієнта, у тому числі завіряти копії документів.

Сторони такого Договору встановили, що винагорода за надані послуги та компенсація витрат узгоджується Додатковою угодою (п.4.1 Договору), яка передбачає оплату винагороди у фіксованому розмірі та за загальним правилом не передбачає відшкодування клієнтом додаткових витрат у зв`язку з наданням послуг за Договором (окрім офіційних платежів і зборів, відряджень до інших населених пунктів та інших непередбачених витрат, попередньо погоджених з клієнтом).

Так, п.1.1 Додаткової угоди №1 до договору визначено, що винагорода встановлюється у фіксованому розмірі і не залежить від кількості годин, витрачених адвокатом АО на надання таких послуг та становить 5% від суми, у стягненні якої буде відмовлено судом або суми по якій буде припинено провадження, зокрема, внаслідок укладання мирової угоди, відмови від позову або залишення позову без розгляду. Також відповідним пунктом Додаткової угоди передбачено, що 25 000,00 грн від вищевказаної винагороди сплачуються авансом до 03.02.2023 включно.

З наданих доказів вбачається, що відповідачем здійснена оплата наданих послуг за Договором на загальну суму 35 000,00 грн, з яких: 25 000,00 грн сплачено відповідно до рахунку №17/02/23-3 від 17.02.2023 та 10 000,00 грн - відповідно до рахунку №17/02/23-4 від 17.02.2023, який стосується іншої справи.

13.06.2023 сторонами складено та підписано Акт прийому наданих послуг до Договору №26/0123-2 "Про надання правової допомоги від 26.01.2023, за змістом яких клієнту були надані послуги на загальну суму 25 000,00 грн в повному обсязі.

За приписами частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із:

1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг);

2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг);

3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт;

4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який водночас повинен ґрунтуватися на критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України.

Частинами 5, 6 статті 126 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі недотримання, на її думку, вимог стосовно співмірності витрат зі складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Як уже зазначалося, загальне правило розподілу інших судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, визначене частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Водночас, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею витрат на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19, у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.08.2019 у справі № 915/237/18, від 24.10.2019 у справі №905/1795/18, від 17.09.2020 у справі № 904/3583/19.

Крім того у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі №905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 висловлено правову позицію, за якою суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Верховний Суд неодноразово вказував на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін (п. 21 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц).

Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12.10.2006 у справі "Двойних проти України" (пункт 80), від 10.12.2009 у справі "Гімайдуліна і інших проти України" (пункти 34-36), від 23.01.2014 у справі "East/West Alliance Limited" проти України", від 26.02.2015 у справі "Баришевський проти України" (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" від 28.11.2002 зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір (аналогічна правова позиція викладена Касаційним господарським судом у складі Верховного Суду у додаткових постановах від 20.05.2019 у справі № 916/2102/17, від 25.06.2019 у справі № 909/371/18, у постановах від 05.06.2019 у справі № 922/928/18, від 30.07.2019 у справі №911/739/15 та від 01.08.2019 у справі № 915/237/18).

Таким чином, розглядаючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

Такі докази, відповідно до частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України, суд оцінює за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При цьому згідно зі статтею 74 Господарського процесуального кодексу України сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Подані на підтвердження таких витрат докази мають окремо та у сукупності відповідати вимогам статей 75-79 Господарського процесуального кодексу України.

Так, дослідивши та оцінивши заяву ТОВ "Бізнес Груп Логістика" про стягнення витрат на професійну правничу допомогу з доданими до неї документами, колегія суддів апеляційного господарського суду відзначає, що суд першої інстанції при вирішенні цього питання врахував: 1) рівень складності юридичної кваліфікації правовідносин у справі; 2) обсяг та обґрунтованість підготовлених та поданих до суду адвокатом документів, їх значення для спору; 3) поведінку відповідача під час розгляду справи; 4) зміст поданої позивачем заяви про зменшення витрат на правову допомогу.

За таких обставин, вирішуючи чи є розмір витрат відповідача на професійну правничу допомогу обґрунтованим та пропорційним до предмета спору у даній справі, колегія суддів апеляційного господарського суду погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розмір заявлених ТОВ "Бізнес Груп Логістика" витрат на правову (правничу) допомогу в сумі 25 000,00грн не відповідає критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру. Такі витрати не мають характеру необхідних і не співрозмірні із виконаною роботою у суді першої інстанції.

Відтак, суд першої інстанції, взявши до уваги клопотання позивача про зменшення розміру витрат на правничу допомогу, дійшов правильного висновку про те, що обґрунтованою у даній справі є вартість витрат на правничу допомогу в сумі 13 000,00грн, частково задовольнив вимоги відповідача щодо стягнення цих витрат та розподілив їх у відповідності до приписів статті 129 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи, стягнувши з ТОВ "Компанія "Грін" на користь ТОВ "Бізнес Груп Логістика" 13 000,00 грн таких витрат.

У зв`язку з наведеним, доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, спростовуються встановленими обставинами та застосованими нормами матеріального та процесуального права, підстави для задоволення апеляційної скарги позивача відсутні.

Враховуючи положення частини 1 статті 9 Конституції України та беручи до уваги ратифікацію Законом України від 17.07.1997 №475/97-ВР Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і Першого протоколу та протоколів №2,4,7,11 до Конвенції та прийняття Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", суди також повинні застосовувати Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та рішення Європейського суду з прав людини як джерело права.

Зокрема, Європейський суд з прав людини у справі "Проніна проти України" у рішенні від 18.07.2006 та у справі "Трофимчук проти України" у рішенні від 28.10.2010 зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент сторін. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноматність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

З урахуванням усіх фактичних обставин справи, встановлених судами першої та апеляційної інстанцій, інші доводи позивача, викладені в апеляційній скарзі, не заслуговують на увагу, оскільки не впливають на вирішення спору у даній справі.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги.

Відповідно до ст. 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Нормою статті 276 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про те, що оскаржувані рішення та додаткове рішення місцевого господарського суду у даній справі відповідають чинному законодавству, фактичним обставинам та матеріалам справи і підстав для їх скасування не вбачається. Скаржником не наведено переконливих аргументів у відповідності з нормами чинного законодавства щодо спростування висновків суду першої інстанції.

Судові витрати.

Відповідно до вимог статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Керуючись ст. ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "КОМПАНІЯ "ГРІН" на рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2023 у справі №911/160/23 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду Київської області від 12.06.2023 та додаткове рішення Господарського суду Київської області від 10.07.2023 у справі №911/160/23 залишити без змін.

3. Матеріали справи №911/160/23 повернути до місцевого господарського суду.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня складання її повного тексту.

Повний текст постанови складено 20.11.2023 у зв`язку з відрядженням судді Станіка С.Р. з 25.09.2023 по 28.09.2023 та відпустками з 29.09.2023 по 06.10.2023, з 09.10.2023 по 13.10.2023, з 16.10.2023 по 20.10.2023 та з 23.10.2023 по 27.10.2023, у зв`язку з відрядженням судді Гончарова С.А. з 14.10.2023 по 24.10.2023 та відпустками з 25.10.2023 по 03.11.2023, з 06.11.2023 по 10.11.2023, у зв`язку з відрядженням судді Кравчука Г.А. з 07.10.2023 по 14.10.2023 та участю у підготовці для підтримання кваліфікації з 13.11.2023 по 17.11.2023.

Головуючий суддя Г.А. Кравчук

Судді С.Р. Станік

С.А. Гончаров