Рішення

від 05.07.2023 по справі 916/378/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/378/23

Господарський суд Одеської області

У складі судді Желєзної С.П.

Секретаря судових засідань Босової Ю.С.

За участю представників сторін:

Від позивача: Стрюк С.В. на підставі довіреності;

Від відповідача: не з`явився;

Розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Дніпрофільтр до комунального підприємства агрофірма радгосп Білозерський про стягнення 285 073,44 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Дніпрофільтр (далі по тексту ТОВ ВКФ Дніпрофільтр) звернулось до господарського суду із позовною заявою до комунального підприємства агрофірма радгосп Білозерський (далі по тексту КП Білозерський) про стягнення 285 073,44 грн. В обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань, прийнятих на себе за умовами договору поставки №8 від 06.02.2018р. в частині оплати вартості поставленого позивачем товару.

КП Білозерський було повідомлено про розгляд судом даного спору шляхом надсилання ухвал на його адресу, вказану в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 75003, Херсонська область, Бєлозерський район, с. Дніпровське, вул. Центральна, буд. 3. Слід зазначити, що ухвала суду від 20.02.2023р. про відкриття провадження у справі була повернута до суду у зв`язку з відсутністю адресата за вказаною адресою. Проте, ухвала суду від 15.03.2023р. була вручена відповідачу у відділенні поштового зв`язку 07.04.2023р., ухвала суду від 12.04.2023р. була вручена відповідачу у відділенні поштового зв`язку 12.05.2023р., що підтверджується наявними в матеріалах справи рекомендованими повідомлення про вручення поштових відправлень; інші поштові відправлення, які були направлені на адресу відповідача не були вручені останньому.

Відповідно до п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

З огляду на викладене, господарський суд доходить висновку про належне повідомлення КП Білозерський про розгляд судом даного спору. Оскільки відповідачем не було надано суду відзиву на позов, справа розглядається за наявними в ній матеріалами відповідно до ст. 178 ГПК України.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши доводи та пояснення представника позивача, господарський суд встановив наступне.

06.02.2018р. між ТОВ ВКФ Дніпрофільтр (Постачальник) та КП Білозерський (Покупець) було укладено договір постачання №8, відповідно до п. п. 1.1., 1.3 якого Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених дійсним договором. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі видаткової накладної в якій зазначається кількість, асортимент та ціна товару.

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору постачання №8 від 06.02.2018р. Покупець сплачує вартість товару на умовах 100% попередньої оплати. Моментом оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника.

Положеннями п. п. 5.7, 5.8 договору постачання №8 від 06.02.2018р. визначено, що моментом здійснення поставки є дата, вказана у видатковій накладній на відповідну партію товару, що поставляється Покупцеві. Перехід права власності на товар відбувається у момент його передачі Постачальником Покупцю в кількості та за ціною зазначених у видаткових накладних.

Відповідно до п. 12.10 договору постачання №8 від 06.02.2018р. строк дії цього договору - з моменту підписання та до 06 лютого 2019 р., але в будь-якому випадку до повного виконання своїх обов`язків. Цей договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) робочих днів не заявить про свій намір його розірвати.

15.02.2018р. між ТОВ ВКФ Дніпрофільтр та КП Білозерський було укладено додаткову угоду №1 до договору постачання №8 від 06.02.2018р., згідно якої сторонами було викладено п. 4.1 договору у новій редакції, відповідно до якої за погодженням сторін оплата поставленої продукції здійснюється з відстрочкою в 60 (шістдесят) календарних днів, які починають перебіг з дня, зазначеного у видатковій накладній.

На підтвердження факту постачання товару за договором №8 від 06.02.2018р. на загальну суму 285 073,44 грн. ТОВ ВКФ Дніпрофільтр було надано суду наступні підписані сторонами видаткові накладні: №РН-199 від 05.05.2021р. на суму 83 440,24 грн., №РН-334 від 02.08.2021р. на суму 122 261,00 грн., №РН-507 від 11.10.2021р. на суму 9 360,00 грн., №РН-535 від 0.11.2021р. на суму 17 611,20 грн., №РН-021 від 13.01.2022р. на суму 31 251,00 грн., №РН-029 від 01.02.2022р. на суму 21 150,00 грн. Крім того, позивачем було надано суду виписані відповідачу рахунки-фактури на оплату поставленого товару.

Слід зазначити, що на наданих позивачем видаткових накладених наявний відтиск печатки та підпис особи, яка приймала товар, без зазначення прізвища та ініціалів.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ ВКФ Дніпрофільтр було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором постачання №8 від 06.02.2018р. не було оплачено вартості поставленого йому товару, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Вирішуючи питання про правомірність та обґрунтованість заявлених в межах даної справи позовних вимог, суд виходить із наступного.

В силу положень ст.ст. 15, 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

У відповідності до ч. 2 ст. 509 ЦК України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. Згідно ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Зобов`язання, в свою чергу, згідно вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України, має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу. Одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Відповідно до ч.1 ст. 179 ГК України майново-господарські зобов`язання, які виникають між суб`єктами господарювання або між суб`єктами господарювання і негосподарюючими суб`єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов`язаннями.

Статтею 193 ГК України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

В силу приписів ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Стаття 526 ЦК України передбачає, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України).

Згідно зі ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. ч. 1-2 ст. 673 ЦК України продавець повинен передати покупцеві товар, якість якого відповідає умовам договору купівлі-продажу. У разі відсутності в договорі купівлі-продажу умов щодо якості товару продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, придатний для мети, з якою товар такого роду звичайно використовується. Якщо продавець при укладенні договору купівлі-продажу був повідомлений покупцем про конкретну мету придбання товару, продавець повинен передати покупцеві товар, придатний для використання відповідно до цієї мети.

Господарським судом під час вирішення даної справи було встановлено, що ТОВ ВКФ Дніпрофільтр на виконання зобов`язань за договором поставки №8 від 06.02.2018р. було поставлено КП Білозерський товар на загальну суму 285 073,44 грн., що підтверджується підписаними між сторонами видатковими накладними.

Проте, вартість поставленого позивачем товару не була оплачена відповідачем із дотриманням положень п. 4.1 договору поставки №8 від 06.02.2018р., якими передбачено, що оплата поставленої продукції здійснюється з відстрочкою в 60 (шістдесят) календарних днів, які починають перебіг з дня, зазначеного у видатковій накладній, тобто фактично з дати підписання сторонами видаткової накладної.

Господарським судом враховано надані позивачем видаткові накладні на підтвердження поставки відповідачу товару, незважаючи на відсутність прізвища та ініціалів особи, якою було отримано товар, з огляду на наступне.

Згідно зі ст. 1 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні 16 липня 1999 року N 996-XIV (з наступними змінами та доповненнями) господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства; первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію.

Приписами ч. 1-2 ст. 9 Закону України „Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади і прізвища (крім первинних документів, вимоги до яких встановлюються Національним банком України) осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Залежно від характеру господарської операції та технології обробки облікової інформації до первинних документів можуть включатися додаткові реквізити (печатка, номер документа, підстава для здійснення операції тощо). Первинні документи, створені автоматично в електронній формі програмним забезпеченням інформаційно-комунікаційної системи, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови наявності накладеного електронного підпису чи печатки з дотриманням вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Первинні документи, складені в електронній формі, застосовуються у бухгалтерському обліку за умови дотримання вимог законодавства про електронні документи та електронний документообіг. Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Відповідно до ч. ч. 1, 4 ст. 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Верховним Судом у постанові від 29.01.2020р. по справі №916/922/19 наголошено, що суди, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, актах, мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій (тобто чи співпадає така особа з відповідачем у даній справі, чи ні).

Господарський суд зазначає, що видаткові накладні, перераховані по тексту рішення вище, містять такі обов`язкові реквізити, як дату їх складання; назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; особисті підписи в графі "постачальник" та "отримав", та відтиск печаток сторін.

При цьому, суд зазначає про ненадання КП Білозерський взагалі будь-яких доказів на підтвердження факту вибуття печатки з володіння підприємства, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З викладених обставин господарський суд, враховуючи відсутність в матеріалах справи доказів оплати КП Білозерський поставленого йому товару, доходить висновку, про наявність правових підстав для задоволення заявлених ТОВ ВКФ Дніпрофільтр позовних вимог шляхом присудження до стягнення із відповідача основного боргу у розмірі 285 073,44 грн.

Згідно вимог ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Разом з тим, ст. 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до ч. 2 ст. 617 ЦК України особа, не звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання у разі відсутності у боржника необхідних коштів. Крім того, згідно ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання.

Підсумовуючи викладене вище, господарський суд доходить висновку щодо необхідності задоволення заявлених товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційною фірмою Дніпрофільтр позовних вимог шляхом присудження до стягнення із комунального підприємства агрофірма радгосп Білозерський суми основного боргу у розмірі 285 073,44 грн.

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст. ст. 86, 129, 236 238, 240 ГПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

1.Позов задовольнити.

2.Стягнути з комунального підприємства агрофірма радгосп Білозерський /75003, Херсонська область, Бєлозерський район, с. Дніпровське, вул. Центральна, буд. 3; ідентифікаційний код 00413506/ на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Дніпрофільтр /49000, м. Дніпро, вул. Будівельників, буд. 34, офіс 108; ідентифікаційний код 38530465/ суму основного боргу у розмірі 285 073,44 грн. /двісті вісімдесят п`ять тисяч сімдесят три грн. 44 коп./, судовий збір у розмірі 4 276,11 грн. /чотири тисячі двісті сімдесят шість грн. 11 коп./.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції до Південно-Західного апеляційного господарського суду протягом 20 днів з дня складання повного тексту рішення суду.

Повний текст рішення складено 17 липня 2023 р.

Суддя С.П. Желєзна