Постанова

від 11.12.2023 по справі 916/378/23

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 грудня 2023 рокум. ОдесаСправа № 916/378/23Південно-західний апеляційний господарський суд у складі:

головуючого судді Савицького Я.Ф.,

суддів: Колоколова С.І.,

Разюк Г.П.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Комунального підприємства агрофірма радгосп Білозерський

на рішення Господарського суду Одеської області

від 05 липня 2023 року (повний текст складено 17.07.2023)

у справі №916/378/23

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Дніпрофільтр

до відповідача: Комунального підприємства агрофірми радгосп Білозерський

про стягнення 285 073,44 грн.,-

суддя суду першої інстанції: Желєзна С.П.,

місце винесення рішення: м. Одеса, проспект Шевченка, 29, Господарський суд Одеської області області

В С Т А Н О В И В:

У січні 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма Дніпрофільтр (далі також - позивач, ТОВ ВКФ Дніпрофільтр) звернулось до Господарського суду Одеської області з позовом до Комунального підприємства агрофірма радгосп Білозерський (далі також - відповідач, КП Білозерський) про стягнення 285 073,44 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем грошового зобов`язання за укладеним між сторонами Договором поставки від 06.02.2018 №8 в частині повної та своєчасної оплати за поставлений йому товар, внаслідок чого утворилась заборгованість у спірній сумі.

Рішенням Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 у справі №916/378/23 (суддя C.П. Желєзна) позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Дніпрофільтр задоволено. Стягнуто з Комунального підприємства агрофірми радгосп Білозерський на користь позивача суму основного боргу у розмірі 285 073,44 грн. та судовий збір у розмірі 4 276,11 грн.

У вказаному рішенні суд першої інстанції виходив з обґрунтованості та доведеності позовних вимог. Зокрема, суд встановив наявність заборгованості відповідача за поставлений товар у розмірі 285 073,44 грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Комунальне підприємство агрофірма радгосп Білозерський звернулось до Південно-західного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 у справі №916/378/23 та ухвалити нове рішення, яким у позивних вимогах Товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційної фірми Дніпрофільтр відмовити в повному обсязі.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги відповідач зазначає, що суд, всупереч Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, прийняв до уваги та поклав в основу свого рішення видаткові накладні, на яких відсутні прізвища та ініціали особи, якою отримано товар, у зв`язку з чим вони не можуть бути визнані судом як належні та допустимі докази; не відклав розгляд справи, що позбавило відповідача надати свої доводи, щодо заперечень проти позову; а також не дав оцінки розбіжностям, які існують у сумі заявлених позовних вимог та реальній заборгованості комунального підприємства.

Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду від 12.09.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Комунального підприємства агрофірми радгосп Білозерський ради на рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 у справі №916/378/22; вирішено здійснювати розгляд даної справи у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами в порядку письмового провадження.

25.09.2023 від ТОВ ВКФ Дніпрофільтр до Південно-західного апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яким позивач не погоджується з доводами останньої, просить залишити апеляційну скаргу без задоволення, а оскаржуване рішення без змін, з посиланням, зокрема на те, що докази часткової оплати товару відповідач повинен був подати до суду першої інстанції, однак, не скористався своїм правом. Водночас, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини, які не встановлювались при розгляді справи судом першої інстанції та досліджувати докази, які не були подані до суду першої інстанції.

Апеляційний суд зазначає, що з метою повного, об`єктивного та всебічного розгляду апеляційної скарги, враховуючи обставини, пов`язані зі запровадженням в Україні воєнного стану, перебуванням судової колегії у щорічних відпустках, приймаючи до уваги навантаження суду, а також з огляду на положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини, апеляційну скаргу відповідача на рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 у справі №916/378/23розглядається поза межами строку, встановленого статтею 273 Господарського процесуального кодексу України, у розумний строк, тобто такий, що є об`єктивно необхідним для виконання процесуальних дій і вирішення справи з метою забезпечення належного судового захисту.

Згідно зі ст. 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Дослідивши матеріали справи, розглянувши доводи та вимоги апеляційної скарги, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду встановила наступне.

З огляду на матеріали справи вбачається, що 06.02.2018 між ТОВ ВКФ «Дніпрофільтр» (Постачальник) та КП «Білозерський» (Покупець) було укладено договір постачання №8, відповідно до п. п. 1.1., 1.3 якого Постачальник зобов`язується передати у власність, а Покупець - прийняти та оплатити товар в порядку та на умовах, визначених дійсним договором. Поставка кожної партії товару здійснюється на підставі видаткової накладної в якій зазначається кількість, асортимент та ціна товару.

Згідно з п. п. 4.1, 4.2 договору постачання №8 від 06.02.2018 Покупець сплачує вартість товару на умовах 100% попередньої оплати. Моментом оплати вважається дата надходження коштів на поточний рахунок Постачальника.

Положеннями п. п. 5.7, 5.8 договору постачання №8 від 06.02.2018 визначено, що моментом здійснення поставки є дата, вказана у видатковій накладній на відповідну партію товару, що поставляється Покупцеві. Перехід права власності на товар відбувається у момент його передачі Постачальником Покупцю в кількості та за ціною зазначених у видаткових накладних.

Відповідно до п. 12.10 договору постачання №8 від 06.02.2018 строк дії цього договору - з моменту підписання та до 06.02.2019, але, в будь-якому випадку - до повного виконання своїх обов`язків. Цей договір автоматично продовжується на кожний наступний календарний рік, якщо жодна зі сторін за 30 (тридцять) робочих днів не заявить про свій намір його розірвати.

15.02.2018 між ТОВ ВКФ «Дніпрофільтр» та КП «Білозерський» було укладено додаткову угоду №1 до договору постачання №8 від 06.02.2018, згідно якої сторонами було викладено п. 4.1 договору у новій редакції, відповідно до якої за погодженням сторін оплата поставленої продукції здійснюється з відстрочкою в 60 (шістдесят) календарних днів, які починають перебіг з дня, зазначеного у видатковій накладній.

На підтвердження факту постачання товару за договором №8 від 06.02.2018 на загальну суму 285 073,44 грн. ТОВ ВКФ «Дніпрофільтр» було надано суду наступні підписані сторонами видаткові накладні: №РН-199 від 05.05.2021 на суму 83 440,24 грн., №РН-334 від 02.08.2021 на суму 122 261,00 грн., №РН-507 від 11.10.2021 на суму 9 360,00 грн., №РН-535 від 0.11.2021 на суму 17 611,20 грн., №РН-021 від 13.01.2022 на суму 31 251,00 грн., №РН-029 від 01.02.2022 на суму 21 150,00 грн.

Крім того, позивачем було надано суду виписані відповідачу рахунки фактури на оплату поставленого товару.

Слід зазначити, що на наданих позивачем видаткових накладених наявний відтиск печатки та підпис особи, яка приймала товар, без зазначення прізвища та ініціалів.

У поданій до суду позовній заяві ТОВ ВКФ «Дніпрофільтр» було наголошено, що відповідачем у порушення прийнятих на себе зобов`язань за договором постачання №8 від 06.02.2018 не було оплачено вартості поставленого йому товару, що стало підставою для звернення позивача до господарського суду із даними позовними вимогами.

Проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність юридичної оцінки встановлених фактичних обставин справи, застосування господарським судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при постановленні рішення, колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступних висновків.

Перш за все судова колегія зазначає, що сторонами жодним чином не оспорюється факт поставки Товару на загальну суму 285073,44 грн.

Разом з цим, у апеляційній скарзі, відповідач наполягає на відмові у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, оскільки за твердженням апелянта, ним була погашена заборгованість в сумі 17585,20 грн. Даючи оцінку таким твердженням скаржника,судова колегія виходить з наступного.

Відповідно до ч. 3 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Аналогічний за змістом припис міститься у ч. 1 статті 74 названого Кодексу.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставин, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно із ст. 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (ч. 1).

Приписами ст. 91 Господарського процесуального кодексу України визначено, що письмовими доказами є документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору; письмові докази подаються в оригіналі або в належним чином засвідченій копії, якщо інше не передбачено цим Кодексом; якщо оригінал письмового доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (електронної копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Апеляційний суд зазначає, що господарським процесуальним законодавством передбачено чіткий порядок надання доказів до суду. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Так, відповідно до ст. 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу. У випадку визнання поважними причин неподання учасником справи доказів у встановлений законом строк суд може встановити додатковий строк для подання вказаних доказів. Докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Враховуючи положення ст. 80 Господарського процесуального кодексу України, всі докази повинні бути подані відповідачем разом із відзивом, або будь-якими запереченнями, до суду першої інстанції, а у випадку неможливості подати докази у зазначений строк, відповідач повинен повідомити про це суд та зазначити про підстави, які заважають йому надати такі докази.

Проте, як свідчать матеріали даної справи, відповідач ні будь-яких документів (доказів), ні заперечень, ні відзиву, ні клопотань до суду першої інстанції не надав, хоча був обізнаний про відкриття провадження у справі №916/378/2 за позовною заявою ТОВ ВКФ Дніпрофільтр.

Водночас, у матеріалах справи не міститься також будь-якого звернення до суду з боку відповідача, згідно з яким останній повідомляв би суд про неможливість надати будь-які докази в межах визначеного законом процесуального строку.

Статтею 118 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Судова колегія звертає увагу на те, що КП Білозерський мав усвідомлювати процесуальні наслідки неподання доказів на обґрунтування своєї правової позиції під час розгляду справи в суді першої інстанції, однак, не скористався своїм правом на подання будь-яких доказів на підтвердження сплати суми основного боргу, та будь-яких інших доказів на підтвердження власної правової позиції.

У зв`язку з цим, відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України, суд вирішив справу за наявними матеріалами.

При цьому, КП Білозерський вже на стадії апеляційного перегляду рішення суду першої інстанції додає підписаний ним акт звірки де він визнає позов в сумі 276488,24 грн. без будь-якого підтвердження сплати заборгованості в сумі 17585.20 грн. І саме вказані докази апелянт зазначає як підставу для скасування оскаржуваного рішення від 05.07.2023 у даній справі.

Однак, судова колегія зауважує, що апеляційний перегляд повинен здійснюватися з урахуванням тих документів, які були наявні у матеріалах справи на час постановлення оскаржуваного рішення, і які суд першої інстанції мав можливість дослідити та оцінити.

Так, як зазначалось вище, відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 296 Господарського процесуального кодексу України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Проте, як убачається з матеріалів апеляційної скарги, вказуючи на обставини, які не встановлювались у суді першої інстанції та надаючи нові докази на підтвердження цих обставин апелянт не наводить обставин об`єктивної неможливості подання вказаних доказів до суду першої інстанції та, відповідно, наявності виняткового випадку для прийняття таких доказів судом апеляційної інстанції, апелянтом не доведено.

Більш того, суд апеляційної інстанції враховує, що відповідачем взагалі не порушується питання щодо можливості приєднання до матеріалів справи доказів, поданих ним разом із апеляційною скаргою.

Таким чином, суд апеляційної інстанції позбавлений можливості встановлювати обставини, які не встановлювались при розгляді справи судом першої інстанції та досліджувати докази, які не були подані до суду першої інстанції.

Згідно з ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Судова колегія зауважує, що надання нових доказів на стадії апеляційного перегляду справи суперечить основоположним принципам змагальності та рівності сторін господарського судочинства.

Враховуючи викладене, судовою колегією не враховуються доводи відповідача стосовно наявності доказів на підтвердження часткової оплати заборгованості.

Окремо судова колегія звертає увагу апелянта на те, що він не позбавлений права надати відповідні платіжні доручення у якості доказів погашення основної заборгованості на стадії виконання судового рішення.

Враховуючи те, що по суті спору апелянтом жодного доводу, крім вищенаведеного, суду апеляційної інстанції не зазначено, колегія суддів, враховуючи межі апеляційного перегляду справи, вказує, що судом першої інстанції було правильно встановлено наявність існування боргу в розмірі 285073,44 грн., який заявлений позивачем, внаслідок не виконання покупцем грошового зобов`язання за Договором.

Водночас, судова колегія звертає увагу на те, що КП Білозерський не надало ні до матеріалів справи, ні до апеляційної скарги жодних контр-розрахунків, що фактично свідчить про згоду із розрахунками, здійсненими ТОВ ВУФ Дніпрофільтр .

Щодо посилань скаржника на те, що суд, всупереч Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні, прийняв до уваги та поклав в основу свого рішення видаткові накладні, на яких відсутні прізвища та ініціали особи, якою отримано товар, у зв`язку з чим вони не можуть бути визнані судом як належні та допустимі докази, то судова колегія відноситься до них критично, оскільки як правомірно зазначив суд першої інстанції, вони скріплені печатками сторін, яка не вибула з володіння відповідача та який несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесені відбитків на договорах, актах (Постанова Верховного Суду №916/922/19 від 29.01.2020).

Крім того, всі видаткові накладні містять такі обов`язкові реквізити, як дата їх складання, назву підприємства, від імені якого складено документ і якому здійснюється поставка за цією накладною, зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції, що дає повну можливість ідентифікувати господарські відносини між сторонами.

Даючи оцінку посиланням скаржника на те, що суд першої інстанції не відклав розгляд справи на іншу дату, то судова колегія зазначає, що явка сторін не визнавалась обов`язкової, а відкладання слухання справи є правом суду, а не його обов`язком.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених в оскаржуваному рішенні, яке винесено з наданням належної оцінки наявним доказам у справі та з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим підстав для зміни чи скасування оскаржуваного судового рішення колегія суддів не вбачає.

Відтак, Південно-західний апеляційний господарський суд приходить до висновку, що рішення господарського суду Одеської області від 05.07.2023 у справі №916/378/23 слід залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Оскільки апеляційна скарга задоволенню не підлягає то в порядку ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати зі сплати судового збору за подання та розгляд апеляційної скарги не відшкодовуються.

Керуючись ст. ст. 269, 270, 275, 276, 281-285 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд,

П О С Т А Н О В И В:

Рішення Господарського суду Одеської області від 05.07.2023 у справі №916/378/23 залишити без змін, апеляційну скаргу без задоволення.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, встановлених ч.3 ст.287 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддяСавицький Я.Ф.

СуддяКолоколов С.І.

СуддяРазюк Г.П.