Рішення

від 05.07.2023 по справі 916/1046/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1046/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Крайнюк А.В.,

розглянувши справу № 916/1046/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНІРЕ» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Воронцовська, 2; код ЄДРПОУ 35568056)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» (65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 3, кв. 10; код ЄДРПОУ 22464792)

про стягнення 1 767 721,32 грн;

представники сторін:

від позивача Клабуков Р.В.,

від відповідача Шараг О.В.,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «ЕНІРЕ», звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА», про стягнення заборгованості у розмірі 1699523,78грн., пені у розмірі 199230,88грн., штрафу у розмірі 118966,66грн.

В обґрунтування своїх вимог посилається на укладання з відповідачем договору тайм-чартеру № СКА/ЛАК/ПК/0321 від 03.08.2021, передачу судна фрахтувальнику 11.08.21, встановлення договором розміру оплати, виконання позивачем своїх зобов`язань за договором, складення відповідних актів між сторонами, неповне виконання відповідачем своїх зобов`язань щодо оплати тайм чартеру, здійснення оплати лише двох рахунків з шести, нарахування штрафних санкцій за прострочку оплати відповідно до умов договору.

Ухвалою від 21.03.2023 було відкрито провадження у справі, позовну заяву прийнято до розгляду за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.04.2023.

17.04.2023 суд отримав відзив на позовну заяву, в якому відповідач просив поновити строк на подачу відзиву, визнати поважними причини його пропуску, долучити відзив до матеріалів справи. Вказане клопотання судом задоволено. У відзиві відповідач позовні вимоги визнає частково на суму 1794983,70грн., вважає штрафні санкції занадто великими та такими що можуть бути зменшені судом. Посилається на відсутність доведення позивачем понесення збитків, неприпустимість збагачення сторони за рахунок стягнення надмірних штрафних санкцій, судову практику з цих питань, введення воєнного стану на території України.

В судовому засіданні 18.04.2023 суд протокольною ухвалою відклав підготовче засідання на 02.05.2023.

01.05.2023 до суду надійшла відповідь на відзив, в якій позивач проти зменшення штрафних санкцій заперечує та просить задовольнити позов у повному обсязі.

В судовому засіданні 02.05.2023 суд протокольною ухвалою відклав підготовче судове засідання на 10.05.2023.

04.05.2023 до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, в яких відповідач додатково обґрунтовує можливість зменшення штрафних санкцій з посиланням на розумність їх розміру, відсутність законодавчо визначених обмежень щодо розміру такого зменшення, відсутність понесення збитків позивачем, відсутність складу цивільного правопорушення для стягнення збитків, компенсаторний характер неустойки, неприпустимість використання неустойки як каральної санкції.

В судовому засіданні 10.05.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу до розгляду по суті на 14.06.2023.

14.06.2023 судове засідання не відбулося через анонімне повідомлення про мінування адміністративної будівлі суду.

Ухвалою від 14.06.2023 розгляд справи призначений на 29.06.2023.

29.06.2023 до суду від відповідача надійшла заява про долучення платіжної інструкції від 28.06.2023 на суму 200000грн. в якості доказу часткової оплати основного боргу.

Також 29.06.2023 від позивача надійшла заява про надання доказів понесення судових витрат протягом 5-ти днів після ухвалення рішення суду.

В судовому засіданні 29.06.2023 суд заслухав вступні промови представників сторін, дослідив наявні в матеріалах справи докази та перед стадією судових дебатів оголосив перерву до 05.07.2023.

05.07.2023 відповідач надав до суду платіжну інструкцію № 163 від 05.07.2023 в якості доказу сплати ще 50000грн. заборгованості.

В судовому засіданні 05.07.2023 після судових дебатів та виходу до нарадчої кімнати судом проголошено вступну та резолютивну частини ухвали про закриття провадження у справі в частині стягнення з відповідача 250000грн. основного боргу а також було оголошено вступну та резолютивну частину рішення по справі.

Дослідивши матеріали справи та заслухавши пояснення представників позивача та відповідача, суд встановив наступне.

Між позивачем як судновласником та відповідачем як фрахтувальником був підписаний договір тайм-чартеру № СКА/ЛАК/ПК/0321 від 03.08.2021, відповідно до п.1 якого позивач зобов`язався надати відповідачеві в тайм-чартер (оперативну оренду) несамохідний плавучий кран та послуги членів екіпажу судна за обумовлену плату (фрахт) та на строк, передбачений у статті 2 цього договору для виробництва днопоглиблювальних та інших узгоджених робіт в акваторії порту Рені.

В подальшому між сторонами 01.10.2021 було підписано додаткову угоду № 1 до договору.

Пунктом 7.1 договору в редакції додаткової угоди сторони передбачили обов`язок відповідача здійснювати оплату фрахту, розмір якого становить 600долл. США на добу з урахуванням ПДВ по курсу НБУ на дату виставлення рахунку. Пункт 8.1 договору передбачає здійснення всіх розрахунків між сторонами за цим договором в національній валюті України.

Пунктом 8.6 договору сторони визначили, що відповідач оплачує рахунки, виставлені позивачем, протягом 5ти банківських днів після отримання акту виконаних робіт (наданих послуг).

За положеннями ч.ч.1, 2 ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Ч.1 ст.202 Цивільного Кодексу України встановлює, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

На виконання умов договору позивач передав відповідачеві плавучий кран "ПК-3-63", що підтверджується підписаним обома сторонами Протоколом передачі судна та вводу у Тайм-чартер від 11.08.2021.

Позивачем також було оформлено акту та рахунки на оплату:

- від 31.08.2021 акт наданих послуг № 24 та рахунок № 19 на суму 305000грн.;

- від 30.09.2021 акт наданих послуг № 27 та рахунок № 25 на суму 658668,80грн.;

- від 31.10.2021 акт наданих послуг № 30 та рахунок № 28 на суму 489672,90 грн.;

- від 30.11.2021 акт наданих послуг № 34 та рахунок № 32 на суму 489130,20грн.;

- від 31.12.2021 акт наданих послуг № 37 та рахунок № 35 на суму 507374,52грн.;

- від 31.01.2022 акт наданих послуг № 3 та рахунок № 2 на суму 213346,16 грн.

Таким чином, відповідач свої договірні зобов`язання щодо передачі плавучого крану виконав, тоді як відповідач свої зобов`язання щодо оплати виконав лише частково, сплативши лише за рахунком № 19 суму 305000грн. та за рахунком № 25 суму 658668,80грн., внаслідок чого склалась заборгованість у розмірі 1699523,78грн.

Відповідно до ст. 530 Цивільного Кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Стаття 525 Цивільного Кодексу України забороняє односторонню відмову від зобов`язання або зміну його умов, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Статтею 509 ЦК України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Аналогічна норма міститься і в ст.193 ГК України, яка регламентує, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Факт неналежного виконання зобов`язань щодо оплати відповідачем не заперечується.

Під час розгляду справи відповідачем було сплачено 250000грн. заборгованості та в якості підтвердження надано платіжні інструкції № 160 від 28.06.2023 та № 163 від 05.07.2023, в зв`язку з чим ухвалою суду було закрито провадження у справі в частині стягнення з відповідача вказаної суми основного боргу

За таких обставин та з урахуванням часткової оплати заборгованості відповідачем, вимоги позивача про стягнення 1449523,78грн. основного боргу суд вважає обгрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

У ст. 15 Цивільного Кодексу України зазначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно ст. 16 Цивільного Кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного Кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) ст. 610 Цивільного Кодексу України кваліфікує як порушення зобов`язання.

Відповідно до ч. 1 ст. 611 Цивільного Кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

За приписами ч. 1 ст. 230 ГК України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 ЦК України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Ч.2 вказаної статті визначає, що штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Згідно з п.8.7 договору у разі порушення відповідачем строків оплати, позивач має право нараховувати та стягнути пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного Банку України з суми прострочки, а за прострочення понад 30 днів додатково стягується штраф у розмірі 7-ми відсотків вказаної суми.

Позивачем відповідно до умов договору нараховано та заявлено до стягнення пеню у розмірі 199230,88грн. та штраф у розмірі 118966,66грн.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені та штрафу (а.с.38-39), суд вважає його арифметично вірним та таким, що ґрунтується на умовах договору.

З приводу доводів відповідача про необхідність зменшення заявлених штрафних санкцій суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 233 ГК України у разі, якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Відповідно до частини третьої статті 551 ЦК України, розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, а за відсутності у законі переліку таких виняткових обставин, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, довести наявність обставин, які можуть бути підставою для відповідного зменшення, має заінтересована особа, яка заявила пов`язане з цим клопотання (відповідач). Господарський суд повинен надати оцінку як поданим учасниками справи доказам та обставинам, якими учасники справи обґрунтовують наявність підстав для зменшення штрафних санкцій, так і запереченням інших учасників щодо такого зменшення. Обов`язок доведення існування обставин, які можуть бути підставою для зменшення розміру заявленої до стягнення суми пені, покладається на особу, яка заявляє відповідне клопотання.

Чинним законодавством не врегульований розмір (відсоткове співвідношення) можливого зменшення штрафних санкцій. Відповідно, таке питання вирішується господарським судом згідно ст. 86 Господарського процесуального кодексу України, тобто за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

При вирішенні питання про зменшення розміру штрафних санкцій (пені) суди також беруть до уваги як обставини, прямо визначені у ст. 233 Господарського кодексу України та ст. 551 Цивільного кодексу України, так і інші обставини, на які посилаються сторони і які мають бути доведені ними.

Втім, закон не містить вичерпного переліку обставин, які можуть бути враховані судом при зменшенні розміру неустойки, тому боржник і кредитор мають право посилатися й на інші обставини, які мають довести, а суд оцінити при ухваленні рішення.

Суд не зобов`язаний встановлювати всі можливі обставини, які можуть вплинути на зменшення пені; це не входить в предмет доказування у справах про стягнення пені. Відповідно до принципу змагальності суд оцінює лише надані сторонами докази і наведені ними аргументи. Суд повинен належним чином мотивувати своє рішення про зменшення пені, із зазначенням того, які обставини ним враховані, якими доказами вони підтверджені, які аргументи сторін враховано, а які відхилено.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 14 липня 2021 року у справі № 916/878/20.

Вирішуючи питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, господарський суд повинен оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу; ступеню виконання зобов`язання боржником; причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначного прострочення виконання, наслідків порушення зобов`язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної особи (у тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов`язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідки) тощо.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/101/19.

Наявність виняткових випадків, за яких можливе зменшення розміру пені та штрафних санкцій, відповідач обґрунтовує частковою оплатою боргу, вживанням всіх необхідних зусиль для вирішення своїх економічних труднощів з метою здійснення розрахунків за договором, відсутність збитків у позивача, введенням на всій території України воєнного стану з 24 лютого 2022 року, необхідністю дотримання балансу інтересів сторін, стимулювання виконання грошового зобов`язання, компенсаційний характер штрафних санкцій, неприпустимість використання неустойки в якості каральної санкції, а також іншими наведеними у відзиві та запереченнях на відповідь на відзив обставинами та судовою практикою.

Оцінюючи доводи відповідача, наведені в обґрунтування підстав для зменшення пені та штрафу, суд не приймає до уваги посилання останнього на скрутне фінансове становище, адже скрутне фінансове становище не є винятковим випадком в розумінні ст. 233 Господарського кодексу України та не є підставою для зменшення неустойки, яка підлягає стягненню, та не є доказом винятковості такого випадку.

Також, господарський суд не приймає до уваги посилання відповідача на відсутність збитків, понесених позивачем внаслідок затримки оплати наданих послуг, оскільки обов`язок доведення наявності підстав для зменшення пені покладений саме на відповідача.

Введення військового стану, на думку суду, не є обставинами, з якими закон пов`язує можливість зменшення неустойки без необхідності доведення винятковості обставин внаслідок таких подій саме для відповідача. З розміру заявлених штрафних санкцій не вбачається, що вони є занадто великими у порівнянні з основним зобов`язанням та виконують каральні функції. Водночас з цим суд враховує ступінь виконання відповідачем зобов`язань з оплати наданих позивачем послуг за Договором. Так, з матеріалів справи вбачається, що до подачі позову відповідач сплатив лише частину основного боргу у розмірі 658668,80грн., тоді як несплаченою залишається заборгованість у розмірі 1699523,78грн., до моменту винесення рішення було сплачено ще 250000грн.

З урахуванням вищевикладеного, суд доходить висновку про недоведеність відповідачем винятковості обставин, наявність яких давала б підстави для зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій, а тому клопотання відповідача про їх зменшення задоволенню не підлягає.

У відповідності до ч. 1 ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до п. 1 ст.74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідним, ніж докази, надані на її спростування.

Згідно з ч. ч. 1-2 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд також зазначає, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyondreasonabledoubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Аналогічну правову позицію викладено у Постанові ВС від 18.01.2021 по справі №915/646/18.

Слід зазначити, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини та, зокрема, рішення у справі «Серявін та інші проти України» від 10.02.2010 р. (заява №4909/04), відповідно до п.58 якого суд повторює, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Руїс Торіха проти Іспанії» від 9 грудня 1994 року, серія A, N 303-A, п.29).

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 86, 123, 124, 129, 236, 237, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНІРЕ» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Воронцовська, 2; код ЄДРПОУ 35568056) до Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» (65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 3, кв. 10; код ЄДРПОУ 22464792) про стягнення 1 767 721,32 грн задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» (65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 3, кв. 10; код ЄДРПОУ 22464792) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНІРЕ» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Воронцовська, 2; код ЄДРПОУ 35568056) 1 449 523,78 грн заборгованості, 199 230,88 грн пені, 118 966,66 грн штрафу, 26 515,82 грн витрат зі сплати судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржено в апеляційному порядку протягом двадцяти днів з моменту складення повного тексту.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Вступну та резолютивну частини рішення оголошено у судовому засіданні 05 липня 2023 р. Повний текст рішення складено та підписано 17 липня 2023 р.

Суддя Р.В. Волков