Ухвала

від 29.11.2023 по справі 916/1046/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"29" листопада 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1046/23

Господарський суд Одеської області у складі: суддя Волков Р.В.,

при секретарі судового засідання Ісаку Д.П.,

розглянувши заяву (вх. № 2-1600/23 від 20.10.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» про розстрочення виконання рішення у справі № 916/1046/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕНІРЕ» (73000, Херсонська обл., м. Херсон, вул. Воронцовська, 2; код ЄДРПОУ 35568056)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» (65045, Одеська обл., м. Одеса, вул. Тираспольська, буд. 3, кв. 10; код ЄДРПОУ 22464792)

про стягнення заборгованості 1 767 721,32 грн;

представники сторін:

від позивача Клабуков Р.В.,

від відповідача Шараг О.В.,

ВСТАНОВИВ:

У провадженні господарського суду перебувала справа № 916/1046/23 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНІРЕ" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКОСА" про стягнення 2 017 721,32 грн.

Ухвалою від 05.07.2023 провадження у справі закрито в частині стягнення з відповідача 250 000,00 грн основного боргу.

Рішенням від 05.07.2023, залишеним без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 11.10.2023, позов задоволено, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАКОСА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЕНІРЕ" 1 449 523,78 грн заборгованості, 199 230,88 грн пені, 118 966,66 грн штрафу, 26 515,82 грн витрат зі .сплати судового збору.

Супровідним листом від 14.08.2023 справу № 916/1046/23 було надіслано до Південно-західного апеляційної інстанції у зв`язку з надходженням запиту на матеріали справи.

20.10.2023 до Господарського суду Одеської області надійшла заява представника відповідача про розстрочення виконання рішення від 05.07.2023 у справі № 916/1046/23 рівними щомісячними частинами (платежами), а саме: 1-й платіж 149 519,76 грн. 2-й платіж - 149 519,76 грн. 3-й платіж - 149 519,76 грн. 4-й платіж - 149 519,76 грн. 5-й платіж - 149 519,76 грн. 6-й платіж - 149 519,76 грн. 7-й платіж - 149 519,76 грн. 8-й платіж - 149 519,76 грн. 9-й платіж - 149 519,76 грн. 10-й платіж - 149 519,76 грн. 11-й платіж - 149 519,76 грн. 12-й платіж - 149 519,76 грн.

В обґрунтування заяви представник відповідача посилається на важке економічне становище ТОВ «ЛАКОСА», введення в Україні воєнного стану, наявність дебіторської заборгованості, а також специфіку роботи ТОВ «ЛАКОСА», прямо пов`язану із доступом до акваторії, яка фактично з 24.02.2022 була закрита для проведення будь-яких робіт.

Листом від 20.10.2023 представника відповідача було повідомлено, що його заява буде розглянута після повернення матеріалів справи із суду апеляційної інстанції.

14.11.2023 матеріали справи надійшли до Господарського суду Одеської області із суду апеляційної інстанції.

17.11.2023 судом було видано накази на виконання рішення у даній справі.

Ухвалою від 17.11.2023 розгляд заяви про розстрочення виконання рішення призначено до розгляду у судовому засіданні на 29.11.2023.

24.11.2023 представником позивача подано до суду письмові заперечення проти заяви про розстрочення виконання рішення.

27.11.2023 від представника відповідача до суду надійшли додаткові пояснення щодо заяви, в яких відповідачем повідомлено про відкриття виконавчих проваджень, списання всіх коштів з рахунків, звернення до приватного виконавця про відкладення виконавчих дій та отримання постанови про відкриття виконавчого провадження. Також повідомив про винесення приватним виконавцем постанов про накладення арешту та розшук майна боржника, що перешкоджає відповідачу здійснювати свою господарську діяльність та виконувати зобов`язання по укладеним договорам, що, на переконання відповідача, додатково обумовлює необхідність розстрочення виконання рішення.

У судовому засіданні, яке відбулось 29.11.2023, представник відповідача просив задовольнити заяву про розстрочення виконання рішення.

Представник позивача проти розстрочення виконання рішення заперечував.

29.11.2023, після виходу з нарадчої кімнати, суд оголосив вступну ту резолютивну частини ухвали.

Розглянувши заяву представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» про розстрочення виконання рішення у справі № 916/1046/23, суд дійшов наступних висновків.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 326 Господарського процесуального кодексу України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Вказані положення кореспондують зі ст. 18 ГПК України.

Як передбачено ст. 327 Господарського процесуального кодексу України, виконання судового рішення здійснюється на підставі наказу, виданого судом, який розглядав справу як суд першої інстанції.

Виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012).

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Відповідно до ч. 2 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України заява про встановлення або зміну способу або порядку виконання, відстрочення або розстрочення виконання судового рішення розглядається у десятиденний строк з дня її надходження у судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо (ч. 4 ст. 331 ГПК України).

Як вбачається з вищезазначеної норми ГПК, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк.

Так, питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

Розстрочка означає виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. При цьому розстрочка можлива при виконанні рішення, яке стосується предметів, що діляться (гроші, майно, не визначене індивідуальними ознаками; декілька індивідуально визначених речей тощо).

При цьому при вирішенні заяви сторони про відстрочку або розстрочку виконання рішення судом враховується те, що задоволення вказаних заяв можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає, виходячи з особливого характеру обставин, що ускладнюють або виключають виконання рішення (роз`яснення в ч. 10 постанови Пленуму Верховного суду України № 14 від 26.12.2003 р. Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження).

Таким чином, в основу судового акту про надання розстрочки або відстрочки виконання рішення суду має бути покладений обґрунтований висновок про наявність обставин, що ускладнюють чи роблять неможливим його виконання. З цією метою, під час вирішення питання про відстрочку або розстрочку виконання рішення, суди повинні враховувати матеріальні інтереси обох сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи.

Разом з тим необхідно враховувати, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист і охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (п. 2 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 13.12.2012 № 18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (п. 3 мотивувальної частини рішення Конституційного Суду України від 25.04.2012 № 11-рп/2012); відповідно до усталеної практики Європейського Суду з прав людини право на суд, захищене ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов`язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін (рішення ЄСПЛ у справі "Горнсбі проти Греції" від 19.03.97); за певних обставин затримка з виконанням судового рішення може бути виправданою, але затримка не може бути такою, що спотворює сутність гарантованого пунктом 1 ст. 6 Конвенції права (рішення ЄСПЛ у справі "Іммобільяре Саффі" проти Італії" від 28.07.99).

Враховуючи те, що існування заборгованості, підтверджене обов`язковими та такими, що підлягають виконанню, судовими рішеннями, надає особі, на чию користь воно було винесено, "легітимні сподівання" на те, що заборгованість буде йому сплачено та така заборгованість становить "майно" цієї особи у розумінні ст. 1 Першого протоколу до Конвенції (рішення у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008), то з метою недопущення порушення гарантованих Конституцією України та Конвенцією права на справедливий суд та права на повагу до приватної власності суд, який надає відстрочку чи розстрочку у виконанні рішення, у кожному конкретному випадку повинен встановити: 1) чи затримка у виконанні рішення зумовлена особливими і непереборними обставинами; 2) чи передбачена домовленістю сторін у національному законодавстві компенсація "потерпілій стороні" за затримку виконання рішення, ухваленого на його користь судового рішення, та індексації присудженої суми; 3) чи не є період виконання рішення надмірно тривалим для стягувача як "потерпілої сторони"; 4) чи дотримано справедливий баланс інтересів сторін у спорі.

Відповідно до ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суд застосовує при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

За змістом ч. 1 ст. 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

У відповідності до ч. 3 ст. 13, ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Так, встановлення та підтвердження факту наявності обставин, на які посилається заявник, можливо лише внаслідок сукупного аналізу відповідних доказів щодо наявності зазначених обставин, що безпосередньо ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у момент звернення рішення до виконання.

Суд зазначає, що обставини щодо скрутного фінансового становища, з урахуванням положень ст. 331 ГПК України, не являються виключними обставинами, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, адже наявність таких обставин прямо залежить від власної діяльності самого відповідача.

Так, недостатність чи відсутність коштів не можна вважати безумовними винятковими обставинами, за наявності яких має бути надано розстрочення виконання судового рішення, а тому посилання заявника на скрутне фінансове становище не є достатньою підставою для розстрочення виконання рішення суду.

Разом з тим, суд критично відноситься до посилань відповідача щодо введення в Україні воєнного стану як на підставу для відстрочення виконання рішення, а також щодо наявності дебіторської заборгованості та відкритих відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» виконавчих проваджень, так як вказані обставини не можуть бути безумовною підставою для розстрочення виконання судового рішення.

Крім того, обставини впливу воєнного стану на спроможність виконання договірних зобов`язань мають доводитися відповідачем щодо конкретних правовідносин. Натомість у матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували вплив будь-яких форс-мажорних обставин на можливість виконання відповідачем своїх зобов`язань. Отже, посилання на військову агресію без надання належних та допустимих доказів безпосереднього впливу зазначених обставин на можливість виконання судового рішення також не є підставою для розстрочення виконання рішення.

З огляду на те, що виконання судового рішення є невід`ємною складовою права кожного на судовий захист, з урахуванням відсутності у матеріалах справи належних та допустимих доказів винятковості обставин, з якими закон пов`язує можливість розстрочення виконання судового рішення, а також враховуючи інтереси позивача та ступінь вини відповідача у виникненні спору, суд зазначає, що розстрочення виконання рішення у даному випадку суперечитиме завданням господарського судочинства, якими, зокрема, є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів держави, фізичних та юридичних осіб.

Отже враховуючи встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси як боржника, так і стягувача, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане у встановленому законом порядку, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви представника відповідача, у зв`язку з чим у задоволенні заяви про розстрочення виконання рішення слід відмовити.

Керуючись ст. ст. 234, 235, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1. У задоволенні заяви (вх. № 2-1600/23 від 20.10.2023) представника Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛАКОСА» про розстрочення виконання рішення у справі № 916/1046/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили в порядку ст. 235 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржена до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подання апеляційної скарги в строк, передбачений ч. 1 ст. 256 Господарського процесуального кодексу України.

Вступну та резолютивну частини ухвали оголошено 29 листопада 2023 р.

У зв`язку з відключенням внаслідок кібератаки комп`ютерної мережі суду та відновлення бази даних Автоматизованої системи "Діловодство спеціалізованого суду" на серверному обладнанні з 30.11.2023 до 07.12.2023, повний текст ухвали складено та підписано 11.12.2023.

Суддя Р.В. Волков