Рішення
від 11.07.2023 по справі 916/1074/23
ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ


ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"11" липня 2023 р.м. Одеса Справа № 916/1074/23

Господарський суд Одеської області у складі судді Мостепаненко Ю.І.

при секретарі судового засідання Петровій О.О.,

за участю представників сторін:

від позивача (відповідача за зустрічним позовом) ТОВ "Еверест Лімітед" - Пастухов Ю.В. (керівник, в порядку самопредставництва);

від відповідача (позивача за зустрічним позовом) ПП"Лоджікфокс" - Шарандак А.А. (ордер ВН № 1215858 від 11.07.2023),

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу № 916/1074/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Лімітед" (03142, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 44, код ЄДРПОУ 38980356)

до відповідача Приватного підприємства "Лоджікфокс" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, б.103, офіс 207, код ЄДРПОУ 34738506)

про стягнення 1 221 963,93 грн.,

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Лоджікфокс" (65003, м. Одеса, вул. Чорноморського козацтва, б.103, офіс 207, код ЄДРПОУ 34738506)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Лімітед" (03142, м. Київ, проспект Академіка Палладіна, 44, код ЄДРПОУ 38980356)

про стягнення 3 867 187,47 грн.,

ВСТАНОВИВ:

17.03.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест Лімітед" звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Приватного підприємства "Лоджікфокс", в якій просить суд стягнути з відповідача 1 221 963,93 грн. - заборгованості, у тому числі: 1 205 776,80 грн. - основної заборгованості, 6 540,92 грн. - 3% річних, 9 646,21 грн. - інфляційних витрат, а також суму судових витрат. Позовні вимоги обґрунтовані непоставкою відповідачем товару на виконання укладеного між сторонами договору у спрощений спосіб, у зв`язку з чим позивач вимагає повернення суми попередньої оплати.

Зокрема, позивач вказує, що між ТОВ „Еверест Лімітед" (покупець) та ПП „Лоджікфокс" (продавець) на початку листопада 2021 р. було досягнуто усної домовленості щодо поставки корпусів з блоками та без блоків живлення в кількості 1500 штук на умовах їх попередньої оплати покупцем, тобто сторонами було укладено договір у спрощений спосіб в усній формі. Доказами укладання сторонами даного усного договору, а також доказами його одностороннього виконання позивачем, є направлений продавцем - ПП „Лоджікфокс" (відповідач) - з використанням засобів електронної пошти - рахунок №754 від 09.11.2021 р. на постачання вказаної кількості корпусів на суму 1205776,80 грн., а також оплата вказаного рахунку, вчинена покупцем (позивачем) 11 та 16 листопада 2021р. платіжними дорученнями № 3424 та № 3452 на рахунок відповідача НОМЕР_1 в АТ „Прокредит Банк" шляхом двох перерахувань, кожне по 602 888,40 грн., на загальну суму - 1205776,80 грн.

Таким чином, позивач вказує, що за фактом вчинення сторонами вказаних дій у відповідача виник обов`язок продати (поставити) визначений в рахунку №754 від 09.11.2021 р. товар, а у позивача отримати від відповідача товар, а в разі неотримання - вимагати повернення перерахованих ним у вигляді попередньої оплати коштів за товар.

Як зазначає позивач, у письмовій формі договір між сторонами не укладався. Строки поставки на означений товар сторонами були обумовлені в ході перемовин та складали 45-робочих днів з дати надходження попередньої оплати. За правилами ділового обороту, що об`єктивно склалися на ринку поставок щодо спорідненого товару, на такого роду товар строки поставки не перевищують, зазвичай, 45-60 робочих днів.

При цьому, позивач наголошує, що зазначений в тексті названого рахунку договір №LO-000000000060 від 20.08.2020 р. сторонами не укладався, і посилання на нього з боку ПП „Лоджікфокс" є помилковим, що пов`язано, вочевидь, з формуванням рахунку в електронному вигляді в обліковій програмі 1С, за правилами заповнення форм документів, яка не дає можливості сформувати і роздрукувати рахунок без зазначення у відповідних графах визначеної ними інформації.

З приводу наявності/відсутності у відповідача примірника оригіналу вказаного договору в паперовому або електронному вигляді, позивач звернувся до відповідача листом №0603/23 від 06.02.2023 р., який відповідачем залишено без відповіді.

Наразі, позивач стверджує, що відповідач свої зобов`язання щодо поставки товару на даний час не виконав, попередню оплату - на вимогу позивача від 12.12.2022 р. - не повернув. Так, позивач, з посиланням на ч.2 ст. 530 ЦК України, ч. 1 і ч. 2 ст. 222 ГК України, вказує, що у направленій на адресу відповідача претензії від 12.12.2022 р. вимагав протягом 7 календарних днів з моменту отримання претензії сплатити на його користь суму 1 205 776,80 грн. на свій розрахунковий рахунок в АТ «ОТП БАНК». Вказана претензія була отримана відповідачем 17.12.2022 р., однак залишена ним без задоволення.

З огляду на вказане, позивач, з посиланням на ст. 625 ЦК України, здійснив нарахування 3% річних та інфляційних втрат на вказану суму неповернутої відповідачем передоплати.

Разом із позовом ТОВ "Еверест Лімітед" подало до господарського суду клопотання про витребування доказів (вх. № 8591/23 від 17.03.2023), відповідно до якого позивач на підставі ст.ст. 13, 80, 81, 91 ГПК України просив витребувати у ПП „Лоджікфокс" оригінал договору LO-000000000060 від 20.08.2020 р. у зв`язку з відсутністю такого договору у позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.03.2022 р. позовну заяву ТОВ "Еверест Лімітед" залишено без руху та встановлено десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху шляхом надання до суду: доказів направлення ТОВ "Лоджікфокс" засобами електронної пошти рахунку №754 від 09.11.2021 ТОВ "Еверест Лімітед" та доказів отримання ПП „Лоджікфокс" 17.12.2022 року претензії від 12.12.2022. Також вказаною ухвалою суду запропоновано позивачу надати до суду: письмові пояснення щодо посилання у претензії №12122 від 12.12.2022 та у листі № 0603/23 від 06.03.2023 на рахунок №354 від 09.11.2021, тоді як до матеріалів позовної заяви додано рахунок №754 від 09.11.2021 року.

31.03.2023 р. до суду від ТОВ "Еверест Лімітед" надійшла заява про усунення недоліків позовної заяви (вх. № 10461/23), до якої заявник додав письмові пояснення щодо посилання у претензії №12/122 від 12.12.2022 та листі №0603/23 від 06.03.2023 на рахунок «№354 від 09.11.2021» та докази відправлення засобами електронної пошти рахунку №754 від 09.11.2021 на адресу ТОВ "Еверест Лімітед", докази отримання ТОВ "Лоджікфокс" 17.12.2022 року претензії.

Враховуючи перебування судді Мостепаненко Ю.І. з 27.03.2023 по 07.04.2023 у відпустці, листом господарського суду Одеської області №916/1074/23/1956/2023 від 31.03.2023 ТОВ "Еверест Лімітед" було повідомлено про відкладення розгляду заяви про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 10.04.2023 р. прийнято до розгляду позовну заяву ТОВ "Еверест Лімітед" та відкрито провадження у справі № 916/1074/23 за правилами загального позовного провадження із призначенням підготовчого засідання на 10.05.2023 р.

27.04.2023р. до суду від відповідача - ТОВ "Лоджікфокс" надійшла зустрічна позовна заява (вх. №1810/23), відповідно до якої останній просить суд стягнути з ТОВ "Еверест Лімітед" 3867187,47 грн. - заборгованості, у тому числі: 2809870,46 грн. - основної заборгованості, 311749,01 грн. - інфляційних витрат, 380000 грн. - витрат, понесених за зберігання товару, 365568 грн. - неустойки за понадмірне використання контейнерного обладнання (детеншн), а також суму судових витрат.

В обґрунтування зустрічних позовних вимог ПП "Лоджікфокс" зазначає, що між сторонами було укладено договір поставки №LO-000000000060 від 20.08.2020. При цьому, 09.09.2021 між ТОВ "Еверест Лімітед" та ПП "Лоджікфокс" було укладено та підписано замовлення на придбання товару на загальну суму 4 015 647,26 грн., яким обумовлено наступні умови оплати: 30% - передоплата, 70% - протягом 7 днів з моменту здійснення поставки товару.

Разом з тим, відповідно до встановлених сторонами домовленостей, ПП "Лоджікфокс" 09.11.2021 було виставлено ТОВ "Еверест Лімітед" рахунок на оплату №754 за договором №LO-000000000060, на підставі якого ТОВ "Еверест Лімітед" було перераховано передоплату на рахунок ПП "Лоджікфокс" - відповідно до платіжних доручень № 3424 від 11.11.2021р. та № 3452 від 16.11.2021р. на загальну суму 1 205 776,80 грн. Однак, як стверджує відповідач, останні 70% від вартості товару, а саме 2809870,46 грн., ТОВ "Еверест Лімітед" зобов`язалося сплатити протягом 7 днів з дня поставки замовленого товару на адресу, зазначену в замовленні, проте, після завершення поставки ТОВ "Еверест Лімітед" не виконало зобов`язання з оплати вартості замовленого товару у встановлений сторонами строк, та не забрало замовлений товар.

12.12.2022р. ТОВ "Еверест Лімітед" на адресу ПП "Лоджікфокс" було направлено претензію № 2/157, в якій зазначено, що товар, замовлений товариством, не був поставлений у розумні строки, у зв`язку з чим ТОВ "Еверест Лімітед" втратило комерційний інтерес в поставці зазначеного товару. Відтак, ТОВ "Еверест Лімітед" вимагало сплатити суму 1 205 776,80 грн., яка були сплачена покупцем відповідно до платіжних доручень № 3424 та 3452.

У відповідь на претензію, ПП "Лоджікфокс" 05.01.2023 року було направлено на адресу покупця звернення, в якому підприємство повідомило, що постачальником було виконано усі вимоги договору LO-000000000060 від 20.08.2020 року, усі зобов`язання, які були покладені на нього відповідно до договору, крім того, зазначено, що товар, який не був вчасно прийнятий ТОВ "Еверест Лімітед", вже довгий час перебуває на складі постачальника, а ПП "Лоджікфокс", у свою чергу, несе витрати щодо зберігання товару, належного товариству. Так, відповідач вказує, що постачальник повідомив про можливість у будь-який час доставити замовлений та сплачений покупцем товар на зазначену ним адресу, та просив дотримуватись погоджених між ПП "Лоджікфокс" та ТОВ "Еверест Лімітед" умов, у найближчі строки прийняти товар, що очікує.

Проте, відповідач ніяк не відреагував на викладену в листі ПП "Лоджікфокс" пропозицію забрати товар та по сьогодні ігнорує наявну можливість його забрати. Крім того, відповідач вказує, що станом на сьогодні ТОВ "Еверест Лімітед" не було сплачено всю вартість поставленого товару, що призводить до істотного порушення останнім умов договору LO- 000000000060 від 20.08.2020 року. Будь-яких об`єктивних обґрунтувань щодо неможливості або поважності причин невиконання взятих на себе зобов`язань, на адресу ПП "Лоджікфокс" не надходило.

Отже, відповідач вказує, що невиконання обов`язків позивачем призвело до формування у нього заборгованості перед ПП "Лоджікфокс", яка складає 2 809 870,46 грн., та на яку відповідачем нараховано інфляційні втрати на підставі ст. 625 ЦК України, що заявлені до стягнення разом із сумою боргу.

Крім того, відповідач зазначає, що під час очікування виконання покладених на ТОВ "Еверест Лімітед" зобов`язань зіткнувся з додатковими витратами, які не планував понести. Зокрема, оскільки по сьогодні товар, замовлений позивачем, перебуває на складі, орендованому ПП "Лоджікфокс", підприємство змушене щомісячно сплачувати послуги зі зберігання товару. Так, станом на сьогодні сплачена ПП "Лоджікфокс" сума за зберігання товару становить 380 000грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами від: 04.07.2022 р., 02.08.2022 р., 05.09.2022 р., 04.10.2022 р., 03.11.2022 р., 05.12.2022 р.; платіжною інструкцією № 971 від 29.03.2023 року з призначенням: «сплата за зберігання товару за січень, лютий, березень 2023р..»; платіжною інструкцією № 984 від 03.04.2023 року з призначенням: «сплата за зберігання товару за квітень 2023р..».

До того ж, відповідач зазначає, що під час поставки замовленого ТОВ «Еверест Лімітед» товару через ситуацію, що склалася в країні 24 лютого 2022 року, ПП "Лоджікфокс" зіткнулось з проблемою перетину кордону, що призвело до понаднормового використання контейнерного обладнання та нарахування додаткових витрат. Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕС ЮКРЕЙН ЛТД», яке є офіційним агентом в Україні судноплавних компаній EVERGREEN GROUP, було надіслано ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» (експедитору) рахунок з призначенням «штрафна санкція за наднормативне використання контейнером обладнання» на суму 365 568 грн., на підставі чого ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» виставлено ПП "Лоджікфокс" рахунок № 8453 на суму 365 568 грн., який, в свою чергу, був сплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 725 від 20.05.2022. Оскільки вищенаведені витрати ПП "Лоджікфокс" понесло під час виконання зобов`язань з поставки товару ТОВ «Еверест Лімітед», відповідач вважає, що вказані витрати в сумі 365 568 грн., сплачені в якості детеншну, підлягають стягненню з позивача.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 02.05.2023 зустрічну позовну заяву ПП "Лоджікфокс" до ТОВ "Еверест Лімітед" про стягнення 3 867 187,47 грн. прийнято до спільного розгляду з первісним позовом та об`єднано їх в одне провадження у справі № 916/1074/23, що розглядається за правилами загального позовного провадження. Також, вказаною ухвалою суду запропоновано ПП "Лоджікфокс" надати до суду: нотаріально засвідчений переклад на українську мову коносаменту № 149116620608 (на 2 арк).

05.05.2023 до суду від ТОВ "Еверест Лімітед" надійшло клопотання (вх. № 14876/23), згідно якого позивач за первісним позовом просив суд забезпечити його участь в судових засіданнях у справі № 916/1074/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду з використанням власних технічних засобів, з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon", яке задоволено ухвалою суду від 05.05.2023р.

10.05.2023 від ТОВ "Еверест Лімітед" надійшов відзив на зустрічний позов (вх. № 15381/23), в якому останнє просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову про стягнення заборгованості. Так, позивач не визнає факту наявності (існування) у відповідача належно укладених та підписаних з боку ТОВ "Еверест Лімітед" договору та додатку №1 до нього, на які відповідач посилається, як на такі, що підтверджують підстави виникнення права вимоги оплати, терміни щодо її виникнення і початку нарахувань штрафних санкцій товариству.

Разом з вказаним відзивом на зустрічний позов ТОВ "Еверест Лімітед" подано до суду клопотання про призначення судово-почеркознавчої експертизи (вх. № 15382/23 від 10.05.2023), на вирішення якої поставити наступні питання:

- чи виконано підпис від імені особи директора Пастухова Юрія Володимировича в договорі поставки №LO-000000000060 від 20.08.2020 р., а також додатку №1 від 09.09.2021 р. до нього, тією особою, від імені якої він зазначений, чи іншою особою?

- у якій послідовності виконувались реквізити даного документа (підпис, відтиск печатки, текст тощо)?

- чи виготовлено наданий документ шляхом монтажу за допомогою комп`ютерної або копіювально-розмножувальної техніки?

- чи нанесено відтиск печатки (штампа, факсиміле) в наданих документах печаткою (штампом, факсиміле), зразки відбитків якої надано на експертизу.

Під час підготовчого засідання 10.05.2023 представник ТОВ "Еверест Лімітед" просив суд задовольнити клопотання про витребування доказів стосовно витребування у ПП "Лоджіксфокс" оригіналу договору поставки №LO-000000000060 від 20.08.2020 року, що було заявлено разом із позовом. Також представник позивача усно доповнив клопотання вимогою про витребування додатку № 1 від 09.09.2021 року до договору поставки №LO-000000000060 від 20.08.2020 року.

Крім того, у підготовчому засіданні 10.05.2023 р. представник ПП "Лоджікфокс" заявив усне клопотання про відкладення розгляду справи для надання можливості ознайомитися з клопотанням ТОВ "Еверест Лімітед".

Вказане усне клопотання представника ПП "Лоджікфокс" про відкладення розгляду справи судом було задоволено, про що у підготовчому засіданні 10.05.2023 судом постановлено протокольну ухвалу, якою відкладено підготовче засідання у справі на 30.05.2023. Поряд з цим судом оголошено протокольну ухвалу, якою зобов`язано представника ПП "Лоджікфокс" надати у наступне судове засідання оригінали договору поставки №LO-000000000060 від 20.08.2020 року та додатку №1 від 09.09.2021 року до договору поставки №LO-000000000060 від 20.08.2020 року. Також судом протокольною ухвалою 10.05.2023 р. задоволено усне клопотання представника позивача про участь у судовому засіданні в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду та призначено наступне судове засідання до розгляду за участю представника позивача поза межами приміщення суду з використанням системи відеоконференцзв`язку "EаsyCon".

17.05.2023 від ПП "Лоджікфокс" до суду надійшла відповідь на відзив на зустрічний позов (вх.№ 16365/23), в якій підприємство підтримує зустрічний позов та просить його задовольнити. Стосовно тверджень позивача щодо ненадання відповідачем документів, що підтверджують наявність будь-яких претензій до ТОВ "Еверест Лімітед" щодо невивезення товару, його оплати та врегулювання спору в досудовому порядку, ПП "Лоджікфокс" вказує, що ще у червні 2022 року підприємство повідомило ТОВ "Еверест Лімітед" про доставку товару та можливість забрати його. Крім іншого, 05.01.2023 року ПП "Лоджікфокс" було направлено на адресу ТОВ "Еверест Лімітед" звернення, в якому підприємство повідомило про виконання зі свого боку усіх зобов`язань, які були покладені на нього договором, та зазначило, що товар, який не був вчасно прийнятий ТОВ "Еверест Лімітед", вже довгий час перебуває на складі постачальника, з приводу чого підприємство несе витрати щодо зберігання товару, належного товариству. Проте, ТОВ "Еверест Лімітед" ніяк не відреагувало на викладену в листі ПП "Лоджікфокс" пропозицію забрати товар.

Щодо посилань ТОВ "Еверест Лімітед" у своєму відзиві на нікчемність укладених між сторонами договору LO-000000000060 від 20.08.2020 року та замовлення від 09.09.2021р., з огляду на те, що директор товариства - Пастухов Ю.В. особисто не підписував вказаний договір LO-000000000060 і замовлення від 09.09.2021, та відтиску круглої печатки на свій підпис не ставив, відповідач заважує про таке. Договір LO-000000000060 був укладений 20.08.2020 року, а замовлення - 09.09.2021, тобто з моменту підписання договору пройшло майже три роки, а з моменту підписанні замовлення півтора роки. В свою чергу, факт того, що директор ТОВ "Еверест Лімітед" не пам`ятає про підписання договору LO-000000000060 та замовлення, не може вважатись належним підтвердженням непідписання зазначених документів, а також спростовувати наявність між ПП "Лоджікфокс" та ТОВ "Еверест Лімітед" господарських зобов`язань.

Так, відповідач вважає, що дії ТОВ "Еверест Лімітед" свідчать про ухилення від виконання зобов`язань за договором, які призвели до формування у нього заборгованості перед ПП "Лоджікфокс" в сумі 3 867 187,47 грн. (в яку, зокрема, входить основна сума боргу товариства за невиконане зобов`язання, понесені витрати зі зберігання товару, детеншн та інфляційні витрати).

Наразі, разом із відповіддю на відзив на зустрічний позов ПП "Лоджікфокс" подано клопотання про залучення до матеріалів справи листування між ПП "Лоджікфокс" та ТОВ "Еверест Лімітед" та нотаріально засвідченого перекладу на українську мову коносаменту № 149116620608.

30.05.2023 від ТОВ "Еверест Лімітед" надійшли заперечення на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 17704/23). Зокрема, позивач вважає, що додану відповідачем частину електронного листування (скріншотів) від імені представників ПП "Лоджікфокс" з одного боку та ОСОБА_1 за період 06-10.09.2021 не можна приймати до уваги в якості належних та допустимих доказів, з огляду на те, що:

- ОСОБА_1 не являвся працівником ТОВ "Еверест Лімітед" і не уповноважувався директором останнього на проведення переговорів з приводу придбання товарів і, зокрема, корпусів;

- за змістом листування ОСОБА_1 проводив перемови з приводу придбання корпусів чотирьох моделей, в той час, як у замовленні від 09.09.2021р. фігурують тільки 2 моделі корпусів, кількість яких значно відрізняються з кількістю, узгоджуваних ОСОБА_1 в своїх листах;

- у листуванні ОСОБА_1 з менеджерами ПП "Лоджікфокс" відсутні посилання на укладення між сторонами будь-якого договору, в тому числі, і доданого до матеріалів зустрічного позову договору від 20.08.2020, переписка носить попередній характер і ніяким чином - за своїм змістом - не узгоджується з наявним, на час її проведення, з вже погодженим та, начебто підписаним за версією відповідача, директорами сторін замовленням на придбання товарів від 09.09.2021р.

В частині листування за участю ОСОБА_8 товариство звертає увагу на ті факти, що жодних документів з приводу повноважень ОСОБА_8, як належного представника позивача (ТОВ "Еверест Лімітед"), а саме довіреності ти інших належних документів, відповідачем чи його представником в обґрунтування заявлених вимог не надано і до матеріалів справи не долучено.

Наразі, ТОВ "Еверест Лімітед" вказує, що сплативши виставлену відповідачем суму за рахунком №754 від 09.11.2021р. за номенклатурою, кількістю і ціною, визначеними сторонами та зазначеними особисто відповідачем у рахунку на товар, позивач вчинив дії щодо схвалення усного правочину стосовно поставки корпусів саме у кількості 1200 шт. моделі «Everest 61 16» та 300 шт. моделі «Everest 8800».

Також ТОВ "Еверест Лімітед" наполягає на тому, що договір і додаток № 1 до нього, вказані у зустрічному позові, позивачем не підписувались та не погоджувались. Наразі, позивач зауважує, що в додатку №1 вказані реквізити, якими позивач - станом на дату підписання вказаного додатку 09.09.2021 року - не користувався близько 4 місяців з причини закриття рахунку в АБ «ПриватБанк» ще в травні 2021 р. З приводу підтвердження даного факту до «Приватбанку» подано відповідний запит, відповідь на який позивач на дату підписання цих заперечень не отримав. Відтак, позивач вказує, що у тексті додатку №1 від 09.09.2021р. особою (особами), які фабрикували (підробляли) даний документ, в розділі „Покупець" через їх недостатню поінформованість (незнання реальних обставин, пов`язаних з господарською діяльністю ТОВ „Еверест Лімітед", вказано банківські реквізити АТ КБ «Приватбанк», в той час як даний рахунок, і взагалі всі рахунки позивача в цьому банку, було закрито в травні 2021 р. Фактично з травня 2021 р. і до тепер позивач має названі ним у тексті позову платіжні реквізити в АТ «ОТП Банк». Тобто, як вказує позивач, рахунок на дату, зазначену в додатку №1 - 09.09.2021 вже 4 календарних місяці, як не діяв і не використовувався позивачем у господарській діяльності, та, відповідно, не зазначався директором в господарських документах позивача ТОВ „Еверест Лімітед".

Стосовно доданих відповідачем до зустрічного позову копій митних декларацій та копії коносаменту №149116620608 та його перекладу на українську мову - позивач не оспорює фактів замовлення самим відповідачем за власною ініціативою корпусів, зазначених у митних деклараціях у визначеній кількості, вартості, моделях і комплектуючих, однак вказує, що для кого (для власних чи в інтересах іншої юридичної особи) ПП "Лоджікфокс" придбавало та завезло понад замовленої ТОВ „Еверест Лімітед" кількості корпусів додаткову кількість цих моделей корпусів, товариству невідомо, і ПП "Лоджікфокс з цього приводу його не повідомляло.

Також ТОВ „Еверест Лімітед" вказує, що ПП "Лоджікфокс" всупереч приписів ст. 74 ГПК України не було доведено факту своєчасного здійснення поставки товару, належного повідомлення сторони позивача стосовно необхідності його отримання та не надано доказів повернення попередньої оплати. Натомість ТОВ „Еверест Лімітед" документально доведено, що воно направило ПП "Лоджікфокс" претензію №2/157 від 12.12.2022 про відмову від усного договору поставки і товару, та вимагало повернення грошових коштів за непоставлений товар. Проте цю вимогу відповідач не виконав, висунувши зустрічні позовні вимоги.

Наразі, позивач зазначає, що відповідачем не було вчинено дій щодо виконання обов`язку з доставки товари, як це обумовлено ст. 664 ЦК України, адже доказів їх вчинення відповідачем до матеріалів справи не надано. Позивач вказує, що бездіяльність відповідача, як постачальника (кредитора) виразилась також і в невчиненні повідомлення/повідомлень ТОВ „Еверест Лімітед" щодо отримання ним раніше замовленого позивачем, необхідності його доставки або вивозу та знаходження товару на зберіганні на складах, орендованих у третьої особи за ініціативою відповідача. Таким чином, товариство вважає, що має місце невчинення ПП "Лоджікфокс" (кредитором за зустрічним позовом) передбачених законом і договором дій, тобто: прострочення кредитора відбулось через його бездіяльність, а позивач за первісним позовом своє основне зобов`язання виконав повністю та своєчасно.

З огляду на викладене, позивач просить суд відмовити у задоволенні зустрічного позову та задовольнити первісний позов.

Судове засідання у справі № 916/1074/23, призначене на 30.05.2023, не відбулось, у зв`язку з перебуванням судді Мостепаненко Ю.І. з 29.05.2023 на лікарняному, про що секретарем судового засідання складено відповідну довідку.

13.06.2023 до господарського суду надішли письмові пояснення ПП "Лоджікфокс" щодо заперечень позивача на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (вх. № 194727/23), в яких відповідач вказує про недоведеність доводів позивача про те, що у листуванні між сторонами брала участь особа, яка, нібито, не була в трудових відносинах з ТОВ „Еверест Лімітед", оскільки останнє не підкріплює свої твердження достатніми доказами, а лише надало довідку № 2505/1д від 25.05.2023, яка, в свою чергу, ніяк не підтверджує реальність вказаних доводів.

Крім іншого, ПП "Лоджікфокс" вказує, що доводи ТОВ „Еверест Лімітед" про користування доменним ім`ям, з якого велось листування, використовувалось не тільки ТОВ „Еверест Лімітед", а й іншою компанією, - не обґрунтовані, оскільки не підкріплюється жодними належними доказами. Також, ПП "Лоджікфокс" заперечує проти доводів позивача щодо можливості узгодження замовлення не з ТОВ „Еверест Лімітед", а з іншим підприємством - ТОВ «Ай Ті Корпоративні Рішення", яке користувалось доменним ім`ям та з яким ОСОБА_1 , нібито, на той час був у трудових відносинах, оскільки між ПП "Лоджікфокс" та ТОВ «Ай Ті Корпоративні Рішення" не було господарських відносин з приводу поставлення товару, що унеможливлює фактичне ведення з ними листування з приводу замовлення обладнання.

Щодо протоколу загальних зборів учасників Товариства з обмеженою відповідальністю „Еверест Лімітед", в якому вказано, що між ТОВ „Еверест Лімітед" та ПП "Лоджікфокс", нібито, було укладено „усну" угоду в розмірі 1 205 776,80 грн., відповідач зазначає, що при поданні відзиву на зустрічний позов позивач не надав вищезазначений документ, який, нібито, підтверджує наявність саме усної угоди та саме на зазначену суму. Вищенаведені обставини, на думку відповідача, свідчать про те, що даний протокол було складено вже після початку розгляду справи та спрямований для введення суду в оману та слугує способом ухилитись від відповідальності за не виконання покладених на нього зобов`язань. При цьому, ПП "Лоджікфокс"звертає увагу на те, що - відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України - виключно у письмовій формі належить вчиняти правочини між юридичними особами. З огляду на те, що законом чітко передбачено необхідність укладання договорів між юридичними особами лише у письмовій формі, цілком абсурдним є укладання між сторонами усної угоди.

Щодо банківських реквізитів позивача у додатку до договору ПП "Лоджікфокс" вказує, що позивач не наводить жодного доказу направлення та отримання АТ «Приватбанк» звернення, до того ж, само по собі таке звернення ніяким чином не спростовує дійсності договору, укладеного між ТОВ „Еверест Лімітед" та ПП „Лоджікфокс". Також, підприємство вважає доводи ТОВ „Еверест Лімітед" з цього приводу безпідставними, зокрема, й через те, що в зазначеному договорі та в замовленні від 09.09.2021р. вказані реквізити товариства, як в АТ КБ „Приватбанк", так і АТ „ОТП Банк". При цьому, відповідач зауважує, що ТОВ „Еверест Лімітед" неодноразово проводились перерахунки з рахунку в АТ «ОТП Банк» на рахунок ПП „Лоджікфокс" в період з 2020 року та 2021 рік, що підтверджується: інформацією, наданою АБ «Південний» про надходження на рахунок ПП „Лоджікфокс", та платіжними дорученнями № 3101 від 15.09.2021р., № 3102 від 15.09.2021 р., № 5234 від 12.02.2020 р., № 2828 від 21.07.2021р.

До того ж, ПП „Лоджікфокс" зазначає, що вищенаведені обставини підтверджують існування між сторонами господарських відносин за договором від 20.08.2020р. і до підписання замовлення від 09.09.2021р., що було єдиним аргументом позивача на підтримку його позиції. Наведене також підтверджується рахунками на оплату № 588 від 09.09.2021р, № 592 від 10.09. 2021р. та № 464 від 19.07.2021р., в яких підставою для формування даних зазначено саме договір від 20.08.2020р., а також безліччю видаткових накладних, підписаних ТОВ „Еверест Лімітед" особисто.

Щодо необґрунтованих доводів ТОВ „Еверест Лімітед" з приводу відсутності в договорі конкретизації вартості (ціни) постачання товару, дати, місця поставки та умов оплати, ПП „Лоджікфокс" зазначає, що договір укладений між сторонами є довгостроковим договором. В п. 3.1. договору встановлено, що товар поставляється партіями відповідно до замовлень покупця, в яких зазначається асортимент, кількість товару, строк та умови поставки. На виконання цього пункту договору cторонами було підписано замовлення від 09.09.2021 року. Крім іншого, ПП „Лоджікфокс" зазначає, що позивач неодноразово повідомлявся про доставку товару та можливість забрати його: як засобами електронного, так і поштового зв`язку. Наразі відповідач зауважує, що позивач визнає наявні між сторонами відносини з приводу поставки замовленого товару, при цьому, протиправно вважає, що після виконання ПП „Лоджікфокс" належним чином своїх зобов`язань, ТОВ „Еверест Лімітед" має право односторонньо відмовитись від покладених на нього обов`язків.

У зв`язку з тим, що питання щодо встановлення наявності господарських правовідносин між ТОВ „Еверест Лімітед" та ПП „Лоджікфокс" не було первинним предметом розгляду за зустрічним позовом, і відповідачем не було подано до суду відповідні докази на підтвердження вищезазначених відносин з ТОВ „Еверест Лімітед" разом з зустрічною позовною заявою, а питання щодо підтвердження наявності таких правовідносин виникло тепер, відповідачем у вказаних пояснення заявлено клопотання про поновлення строку на подачу вищенаведених доказів: копій рахунків на оплату, платіжних інструкцій, видаткових накладних, виписки АБ „Південний".

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.06.2023 у справі № 916/1074/23 строк підготовчого провадження продовжено на 30 днів та призначено підготовче засідання у справі №916/1074/23 на 23 червня 2023 р. об 10:00. Також вказаною ухвалою суду витребувано від ПП "Лоджікфокс" оригінали: договору №LO-000000000060 від 20.08.2020 та додатку №1 від 09.09.2021 до договору поставки №LO-000000000060 від 20.08.2020 року, при цьому зобов`язано ПП "Лоджікфокс" надати оригінали витребуваних документів в строк до 23.06.2023р.

Під час підготовчого засідання 23.06.2023 представником ПП „Лоджікфокс" було заявлене усне клопотання про поновлення процесуального строку на подачу доказів, а саме: останній просив суд задовольнити заяву про долучення доказів, яка була подана додатком до відповіді на відзив (17.05.2023) та долучити до матеріалів справи додані докази. Вказане клопотання представника ПП "Лоджікфокс" про поновлення строку на подачу доказів та про долучення доказів до матеріалів справи судом було задоволено, про що постановлено протокольну ухвалу, яку занесено до протоколу судового засідання від 23.06.2023.

Також, у підготовчому засіданні 23.06.2023 представник ТОВ „Еверест Лімітед" заявив усне клопотання про поновлення процесуального строку на подачу доказів, які додані до заперечень на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву (30.05.2023), та просив суд долучити додані докази до матеріалів справи. Суд, розглянувши усне клопотання представника ТОВ "Еверест Лімітед", протокольною ухвалою визнав поважними причини пропуску строку на подання доказів та заперечень, та поновив процесуальний строк на подання доказів, доданих до заперечень на відповідь на відзив на зустрічну позовну заяву, долучивши їх до матеріалів справи, про що також зазначено в протоколі судового засідання від 23.06.2023.

Поряд з цим, представником ТОВ "Еверест Лімітед" у підготовчому засіданні було подано заяву про долучення доказів за вих. № 2/102 від 22.06.2023 та заявлено усне клопотання про поновлення строку на подання доданих до заяви доказів. Таке клопотання представника ТОВ "Еверест Лімітед" судом задоволено, про що оголошено протокольну ухвалу, якою поновлено процесуальний строк на подання доказів, долучивши їх до матеріалів справи.

Крім того, суд у підготовчому засіданні 23.06.2023 року, розглянувши клопотання ПП "Лоджікфокс" про поновлення строку на подання доказів, викладене у письмових поясненнях (вх. № 194727/23 від 13.06.2023), визнав поважними причини пропуску строку на подання доказів та поновив процесуальний строк на подання доказів, долучивши їх до матеріалів справи.

Також під час підготовчого засідання представник ПП "Лоджікфокс" надав суду для огляду витребувані ухвалою суду від 16.06.2023 оригінали договору №LO-000000000060 від 20.08.2020 та додатку №1 від 09.09.2021 до договору поставки №LO-000000000060 від 20.08.2020 року. В судовому засіданні керівник ТОВ "Еверест Лімітед" Пастухов, ознайомившись з оригіналами вказаних документів, підтвердив, що надані ПП "Лоджікфокс" в судовому засіданні оригінали документів відповідають копіям документів, наявних в матеріалах справи, проте, зазначив, що на наданих оригіналах документів міститься не його підпис, при цьому відтиск печатки відмінний від відтиску печатки ТОВ "Еверест Лімітед", тому наполягав на своєму клопотанні про проведення експертизи.

У підготовчому засіданні представник ПП "Лоджікфокс" надав письмові заперечення на клопотання позивача про призначення судово-почеркознавчої експертизи (вх. № 20747/23 від 23.06.2023), в яких просив вказане клопотання залишити без задоволення, посилаючись на те, що у даному випадку спір про стягнення заборгованості за договором поставки № LО-000000000060 від 20.08.2020 року, тоді як ТОВ "Еверест Лімітед" в клопотанні про призначення почеркознавчої експертизи договору поставки та додаткової угоди до нього просить поставити питання, що стосуються з`ясування обставин, які не входять в предмет доказування по даній справі. Також представник ПП "Лоджікфокс" зауважує, що незалежно від результатів експертного дослідження така експертиза не вплине на вирішення спору, оскільки суд при вирішенні справи обмежений рамками позовних вимог, і призначення експертизи не відміняє дію правомірності договору. Таким чином, представник ПП "Лоджікфокс" вважає, що ТОВ "Еверест Лімітед" клопоче про призначення почеркознавчої експертизи договору поставки № L0000000000060 від 20.08.2020 року та додатку № 1 від 09.09.2021 року, які не є предметом доказу, а є доказом на спростування позовних вимог. Відтак, на думку представника ПП "Лоджікфокс", неприпустимо ставити перед судовими експертами питання, вирішення яких не спрямовано на встановлення даних, що входять до предмета доказування у справі, а також правові питання, вирішення яких чинним законодавством віднесено до компетенції суду. До того ж представник ПП "Лоджікфокс" зазначає, що Господарським судом міста Києва розглядається справа № 910/14496/22 за позовом Товариство з обмеженою відповідальністю «Софт логістика» до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Лімітед" про стягнення 27093186,84 грн., а саме 13090173,82 грн. основного боргу, 1 977 483,36 грн. пені, 2 491 047,37 грн. процентів річних, 2922168,57 грн. інфляційних втрат, 6612313,72 грн. курсових витрат (збитків), при цьому позов обґрунтовано порушенням ТОВ "Еверест Лімітед" своїх зобов`язань за договором поставки обладнання від 15.07.2019 року в частині своєчасної та повної оплати поставленого товару (обладнання), внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість у сумі 27093186,84 грн. З огляду на існування у Господарському суді м. Києва невирішеного процесу з вказаною ціною позову, на думку представника ПП "Лоджікфокс", існують реальні ризики щодо неплатоспроможності ТОВ "Еверест Лімітед" через деякий час, тому будь-яке невиправдане затягнення процесу по даній справі № 916/1074/23 за участю ПП "Лоджікфокс", може призвести до неможливості виконання рішення та стягнення відповідної заборгованості з ТОВ "Еверест Лімітед".

Судом за результатами розгляду клопотання ТОВ "Еверест Лімітед" про проведення експертизи (вх. № 15382/23 від 10.05.2023) було оголошено протокольну ухвалу, якою відмовлено у задоволенні цього клопотання, з огляду на його необґрунтованість, про що вказано в протоколі судового засідання від 23.06.2023р.

Під час розгляду вказаного клопотання судом враховано, що відповідно до ч. 1 ст. 99 ГПК України - суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи призначає експертизу у справі за сукупності таких умов: 1) для з`ясування обставин, що мають значення для справи, необхідні спеціальні знання у сфері іншій, ніж право, без яких встановити відповідні обставини неможливо; 2) жодною стороною не наданий висновок експерта з цих самих питань або висновки експертів, надані сторонами, викликають обґрунтовані сумніви щодо їх правильності, або за клопотанням учасника справи, мотивованим неможливістю надати експертний висновок у строки, встановлені для подання доказів, з причин, визнаних судом поважними, зокрема через неможливість отримання необхідних для проведення експертизи матеріалів.

Судова експертиза призначається лише у разі дійсної потреби у спеціальних знаннях для встановлення фактичних даних, що входять до предмета доказування, тобто у разі, коли висновок експерта не можуть замінити інші засоби доказування. Якщо наявні у справі докази є взаємно суперечливими, їх оцінку, в разі необхідності, може здійснити господарський суд із призначенням відповідної судової експертизи. Водночас призначення експертизи є правом, а не обов`язком суду, вона здійснюється у разі встановлення судом недостатності доказів, наявних у матеріалах справи для можливості прийняття рішення за результатами розгляду (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 22.01.2020 у справі № 902/368/16 та від 03.12.2019 у справі № 902/235/19).

У даному випадку предметом зустрічного позову є стягнення заборгованості за договором поставки № LO-000000000060 від 20.08.2020, натомість позивачем у первісному позові заявлено вимоги про стягнення предоплати з огляду на непоставку товару за усною угодою,

Водночас, під час дослідження наданих представником ПП "Лоджікфокс" оригіналу спірного договору поставки № LO-000000000060 від 20.08.2020 і додатку № 1 від 09.09.2021 до цього договору, судом встановлено, що оригінал договору і додатку № 1 містять підписи директора ТОВ "Еверест Лімітед", що скріплено печаткою Товариства, тобто у вказаних документах містяться обов`язкові реквізити.

Враховуючи обставини справи, характер спірних правовідносин, суд вважає, що для вирішення спору у даній справі у суду відсутня потреба у проведенні судової почеркознавчої експертизи, оскільки призначення експертизи в даній справі не відмінятиме дію презумпції правомірності договору. В постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №2-383/2010 міститься позиція, згідно якої стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину, і ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Отже, незалежно від результатів експертного дослідження експертиза не вплине на вирішення спору, оскільки суд при вирішенні справи обмежений рамками позовних вимог, предметом яких є вимоги про стягнення, а не вимоги про визнання договору недійсним.

В той же час, недотримання порядку призначення та проведення судової експертизи має наслідком затягування судового процесу і призводить до порушення вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, учасником якої є Україна, стосовно права кожного на розгляд його справи упродовж розумного строку.

Разом з тим, наявні у справі докази дають можливість встановити фактичні дані, які входять до предмета доказування, тому, на думку суду, проведення експертизи є недоцільним.

В підготовчому засіданні 23.06.2023 року представники сторін заявили, що вважають за можливе закрити підготовчого провадження, з огляду на що судом оголошено протокольну ухвалу про закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи № 916/1074/23 до розгляду по суті в судовому засіданні на 28.06.2023р., про що повідомлено представників сторін під розписку.

28.06.2023 року від ТОВ "Еверест Лімітед" електронною поштою надійшло клопотання про повернення до розгляду справи у підготовче провадження (вх. № 21377/23), в якому викладено клопотання про призначення судової експертизи за ініціативою суду.

Також, 28.06.2023 від ТОВ "Еверест Лімітед" надійшло електронною поштою клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку і долучення до матеріалів справи копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.06.2023 року про реєстрацію кримінального провадження №12023100080002416 на 2 арк. (вх. № 21325/23).

Під час судового засідання 28.06.2023 судом за результатами розгляду клопотання ТОВ "Еверест Лімітед" про повернення до розгляду справи у підготовчому провадженні оголошено протокольну ухвалу, якою відмовлено у задоволенні цього клопотання, оскільки нормами ГПК не передбачено можливість суду на стадії розгляду справи по суті повертатись до розгляду справи у підготовчому провадженні, до того ж зазначено, що питання щодо проведення експертизи було розглянуто у попередньому підготовчому засіданні суду. Також, судом залишено без розгляду клопотання ТОВ "Еверест Лімітед" про поновлення пропущеного процесуального строку та долучення до матеріалів справи копії витягу з ЄРДР від 27.06.2023, оскільки цей витяг не було додано в якості додатку до зазначеного клопотання ТОВ "Еверест Лімітед", у зв`язку з чим канцелярією суду складено акт від 28.06.2023 про відсутність додатку до клопотання.

В судовому засіданні 28.06.2023 судом оголошено протокольну ухвалу про перерву в розгляді справи по суті до 30.06.2023.

30.06.2023 на електронну адресу суду від ТОВ "Еверест Лімітед" надійшло клопотання про відкладення розгляду справи (вх. № 21720/23), оскільки директор Товариства з 30.06.2023 не може представляти інтереси товариства у зв`язку з перебуванням до 10.07.2023 у відрядженні для проведення випробувань виробів.

З огляду на вказане клопотання та його задоволення судом, в засіданні суду 30.06.2023 було оголошено протокольну ухвалу, якою відкладено розгляд справи по суті на 11.07.2023.

Наразі 04.07.2023 на адресу суду поштою надійшло клопотання ТОВ "Еверест Лімітед" про поновлення пропущеного процесуального строку і долучення до матеріалів справи копії витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.06.2023 року (електронною поштою надходило 28.06.2023 вх. № 21325/23), до якого додано копію вказаного витягу.

Враховуючи те, що наведені у клопотанні обставини мали місце після закриття підготовчого провадження та витяг складено 27.06.2023, судом задоволено наведене клопотання та залучено документи до матеріалів справи.

06.07.2023 до господарського суду надійшла заява ПП "Лоджікфокс" про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 22455/23), в якій заявник просив суд поновити строк для подання наявних у позивача доказів та долучити до матеріалів справи № 916/1074/23 наступні докази: копію нотаріально завіреної заяви Кременюка І.О., зареєстрованої в реєстрі № 624, копію звернення ПП "Лоджікфокс" до ТОВ "Еверест Лімітед" від 23 червня 2022 року; копію видаткової накладної № 1056 від 23 червня 2022 року; копію опису вкладення на підтвердження направлення звернення та видаткової накладної; фото-докази наявності товару, замовленого ТОВ "Еверест Лімітед".

11.07.2023 від ТОВ "Еверест Лімітед" до суду надійшла заява з процесуальних питань (вх. № 22941/23), в якій останній просив суд відмовити у задоволенні заяви представника відповідача про долучення доказів до матеріалів справи від 05.07.2023 (надійшла до суду 06.07.2023 вх. № 22455/23). Наразі, у вказаній заяві ТОВ "Еверест Лімітед", також, заявлено клопотання про поновлення пропущеного процесуального строку та прийняття його заяви про долучення до справи наступних документів: копії протоколу №43 Загальних зборів учасників ТОВ "Еверест Лімітед" від 07.07.2022 р. та сторінки 1, 3, 10 витягу з ЄДР юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань № 29921717 від 13.12.2022 р.

Також, 11.07.2023 від ТОВ "Еверест Лімітед" до суду надійшли письмові пояснення по справі (вх.№ 22941/23), в яких, серед іншого, позивач зауважує, що первісні та зустрічні вимоги ґрунтуються на різних правових підставах, хоча формально є взаємопов`язаними.

До того ж, 11.07.2023 ПП "Лоджікфокс" звернулось до суду з клопотанням про відкладення судового розгляду та надання можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Під час судового засідання 11.07.2023 року судом було оголошено технічну перерву для надання представнику ПП "Лоджікфокс" можливості ознайомитися з матеріалами справи.

Крім того, господарським судом 11.07.2023 постановлено ухвалу, якою відмовлено у задоволенні клопотань ПП "Лоджікфокс" та ТОВ "Еверест Лімітед" про поновлення строку на подачу доказів, залишено без розгляду заяви ПП "Лоджікфокс" про долучення доказів від 06.07.2023 (вх. № 22455/23) та заяву з процесуальних питань ТОВ "Еверест Лімітед" від 11.07.2023 (вх. № 22941/23) на підставі ч. 2 ст. 207 ГПК України та ч. 2 ст. 118 ГПК України.

В судовому засіданні під час розгляду справи по суті 11.07.2023 представник ТОВ "Еверест Лімітед" підтримав первісні позовні вимоги в повному обсязі, просив суд їх задовольнити, проте заперечував проти задоволення зустрічного позову, натомість представник ПП "Лоджікфокс" заперечував проти задоволення первісного позову, наразі наполягав на задоволенні зустрічного позову.

В судовому засіданні від 11.07.2023 року було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення учасників справи, суд встановив наступне.

Як свідчать матеріали справи, 20 серпня 2020 року між Приватним підприємством „Лоджікфокс" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю „Еверест Лімітед" (покупець) укладено договір поставки № LO-000000000060, відповідно до умов п. 1.1 якого відповідач як постачальник зобов`язується поставити позивачу як покупцеві товар, а позивач як покупець зобов`язується прийняти та вчасно оплатити вартість товару на умовах даного договору. Кількість та асортимент товару, адреси, строки та умови поставки кожної конкретної партії товару, що постачається згідно з даним договором, погоджуються та визначаються сторонами у замовленнях (п. 1.2 договору). Ціна, загальна кількість, асортимент та номенклатура товару зазначаються у бухгалтерських документах постачальника - видаткових накладних, які після підписання сторонами мають юридичну силу специфікації в розумінні статті 266 Господарського кодексу України, та є невід`ємною частиною цього договору (п. 1.3 договору).

В п. 2.1 договору передбачено, що вартість товару визначається для кожної партії окремо та відображається у видаткових накладних.

Загальна ціна договору залишається відкритою, а остаточна сума договору складає суму всіх накладних, на підставі яких здійснюється поставка товару за даним договором протягом строку дії договору (п. 2.2 договору).

За умовами п. 2.3 договору покупець зобов`язаний оплачувати кожну партію переданого постачальник товару. Оплата за товар, переданий постачальником покупцю по кожній накладній, здійснюється покупцем з відстроченням оплати - протягом 30 календарних днів з дати передачі товару перевізникові або службі доставки для вручення покупцеві.

Згідно з п. 2.4 договору розрахунки за товар здійснюються покупцем у національній валюті України - гривні шляхом перерахування відповідної суми на поточний рахунок постачальника із зазначенням у платіжних дорученнях номера даного договору, рахунку-фактури або видаткової накладної.

Відповідно до п. 2.5 договору оплата вважається такою, що відбулася, з моменту зарахування відповідних коштів у повному обсязі на поточний рахунок постачальника.

Рахунок дійсний до сплати протягом 1 (одного) банківського дня (п. 2.6 договору).

В розділі 3 договору визначені умови, строки та порядок поставки. Зокрема, за п.3.1 договору товар поставляється партіями відповідно до замовлень покупця, в яких зазначається асортимент, кількість товару, строк та умови поставки. Замовлення подається письмовому вигляді (по факсу або електронною поштою).

Відповідно до п. 3.2. договору поставка товару покупцю здійснюється в термін, погоджений в письмовій формі з постачальником, на кожну окрему партію товару, відповідно до умов цього договору.

При передачі товару постачальник зобов`язаний передати необхідну документацію на товар, а покупець зобов`язаний прийняти товар і підписати всі необхідні документи, що підтверджують передачу товару покупцю, а також надати постачальнику належним чином оформлене доручення на отримання товарно-матеріальних цінностей відповідною особою (п. 3.3 договору).

Передача всього товару або його частини може здійснюватися постачальником достроково за письмовою згодою покупця (п. 3.4 договору).

За умовами п. 3.5 договору приймання-передача товару оформляється шляхом підписання сторонами видаткових накладних.

Факт поставки товару підтверджує видаткова накладна, підписана обома сторонами (п. 3.6 договору).

Датою поставки товару вважається дата, вказана у видатковій накладній (п. 3.7 договору).

Відповідно до п. 3.8 договору право власності та ризик випадкового знищення та/або пошкодження на товар переходить до покупця з дати поставки товару покупцю. Якщо покупець не підписав видаткові накладні протягом 10 (десяти) робочих днів з дати передачі таких накладних постачальником і не надав письмову мотивовану відмову від їх підписання, то товар вважається прийнятим відповідно до документів про постачання товару, які підписані постачальником в односторонньому порядку (п. 3.9 договору).

Порядок прийому товару за якістю, кількістю та упаковка товару наведено в розділі 4 договору. Так, в п. 4.2 договору вказано, що товар вважається переданим постачальником і прийнятим покупцем: за якістю - під час передачі товару представнику покупця; за кількістю - під час передачі товару представнику покупця згідно з даними, зазначеними у відповідній видатковій накладній.

Згідно з п. 4.10 договору постачальник буде вважатися таким, що належним чином виконав зобов`язання з поставки товарів, якщо він поставив товари покупцю у відповідності з погодженим замовленням та за ціною, узгодженою у рахунку, з усією супровідною документацією, яка вимагається діючим в Україні законодавством.

Відповідно до п. 9.1 договору останній набирає чинності та вступає в дію в момент підписання його сторонами та діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань за ним. Якщо жодна зі сторін не пізніше ніж за 30 (тридцять) календарних днів до дати закінчення терміну дії даного договору не виявить ініціативу щодо його (договору) розірвання. Договір вважається пролонгованим

(продовженим) на кожен наступний календарний рік на умовах, викладених у ньому (у договорі).

Договір може бути припинений або достроково розірваний виключно за взаємною згодою сторін (за винятком обставин, визначених у пунктах 7.4. та 9.3. договору) з обов`язковим складанням додаткової угоди, підписаної сторонами чи їх уповноваженими представниками (п. 9.2 договору).

Також з матеріалів справи вбачається, що 09.09.2021 між ПП „Лоджікфокс" (постачальник) та ТОВ „Еверест Лімітед" (покупець) укладено додаток № 1 до договору поставки № LO-000000000060 від 20.08.2020 „Замовлення на придбання Товару", відповідно до якого предметом поставки є: корпус Everest 6116-400w 12cm MATX, 2xUSB2.0 у кількості 4 000 шт., корпус Everest 8800 no PS у кількості 996 шт. на загальну суму 4 015 647,26 грн. У вказаному додатку передбачено, що поставка здійснюється транспортом до адреси: м. Одеса, вул. Моторна, 8Б, за рахунок постачальника; дата поставки товару - 31.03.2022 року; умови оплати - 30% предоплата, 70% протягом 7 днів з моменту здійснення поставки товару до м. Одеса.

Наразі, ПП „Лоджікфокс" надано до суду копії видаткових накладних № LO-0000709 від 10.11.2020 р., № LO-0000715 від 16.11. 2020р., № LO-0000547 від 22.09.2020р., № LO-0000654 від 26.10.20020р., № LO-0000010 від 04.01.2021р., № LO-000003 від 04.01.2021р., № LO-0000075 від 11.02.2021р., № LO-0000093 від 15.02.2021р., № LO-0000151 від 26.03.2021р., № LO-0000150 від 26.03.2021р., № LO-0000253 від 18.05.2021р., з яких вбачається здійснення ПП „Лоджікфокс" у період дії вказаного вище договору поставки на користь ТОВ „Еверест Лімітед" комп`ютерних корпусів, у т.ч. корпусів „Everest" 6116.

Крім того, ПП „Лоджікфокс" надано копії рахунків на оплату № 464 від 19.07.2021р., № 588 від 09.09.2021р. та № 592 від 10.09.2021р. за корпуса „Everest" 6116 з блоком живлення, корпуса „Everest" 8800, корпуса „Everest" S602 BS з блоком живлення, в яких підставою для оплати вказано „договір № 60 від 20.08.2020", і копії платіжних інструкцій № 3101 від 15.09.2021р. про оплату рахунку № 588 від 09.09.2021, № 3102 від 15.09.2021р. про оплату рахунку № 592 від 10.09.2021, № 2828 від 21.07.2021р. про оплату рахунку № 464 від 19.07.2021.

Щодо наданої ПП „Лоджікфокс" копії платіжної інструкції № 5234 від 12.02.2020р., то суд зазначає, що остання не відноситься до спірних правовідносин, з огляду на вчинення платежу до підписання вказаного договору поставки.

Між тим, ТОВ „Еверест Лімітед" визнає факт існування господарських відносин між сторонами за вказаними первинними документами: видатковими накладними, рахунками на оплату і платіжними документами, однак керівник товариства заперечує факт підписання ним вищевказаного договору поставки від 20.08.2020 № LO-000000000060 і додатку № 1 від 09.09.2021 до цього договору.

За положеннями ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

При цьому, як свідчать матеріали справи, у листопаді 2021 року ПП „Лоджікфокс" виставлено ТОВ „Еверест Лімітед" рахунок на оплату № 754 від 09.11.2021р. на загальну суму 1 205 776,80 грн. за корпуси „Everest" 6116 з блоком живлення 400W та кабелем і за корпуси „Everest" 800, підставою оплати в рахунку вказано „договір № LO-000000000060 від 20.08.2020".

Вказана в рахунку № 754 від 09.11.2021 року сума була сплачена ТОВ „Еверест Лімітед" згідно платіжних доручень № 3424 від 11.11.2021 на суму в розмірі 602 888,40 грн. і № 3452 від 16.11.2021 на суму в розмірі 602 888,40 грн.

В свою чергу, ТОВ „Еверест Лімітед" зазначає, що між ним, як покупцем, і ПП „Лоджікфокс", як продавцем, на початку листопада 2021 р. була досягнута усна домовленість щодо поставки корпусів з блоками та без блоків живлення в кількості 1500 штук на умовах їх попередньої оплати покупцем, тобто сторонами було укладено договір у спрощений спосіб в усній формі. Доказами укладання сторонами вказаного усного договору, а також доказами його одностороннього виконання позивачем, ТОВ „Еверест Лімітед"визначає вищевказаний рахунок № 754 від 09.12.2021р. та платіжні доручення № 3424 від 11.11.2021 і № 3452 від 16.11.2021. Таким чином, позивач вказує, що за фактом вчинення сторонами вказаних дій у відповідача виник обов`язок продати (поставити) визначений в рахунку №754 від 09.11.2021 р. товар, а у позивача отримати від відповідача товар, а в разі неотримання - вимагати повернення перерахованих ним у вигляді попередньої оплати коштів за товар.

Між тим, вказані доводи ТОВ „Еверест Лімітед" про укладення договору поставки у спрощений спосіб в усній формі суд вважає безпідставними, оскільки такі доводи не підтверджені належними доказами і спростовуються матеріалами справи. Так, позивачем не надано жодного доказу щодо досягнення між сторонами саме усної домовленості на поставку товару, вказаного в рахунку № 754.

Частина 1 статті 202 ЦК України визначає, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до частини першої статті 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Згідно ч. 1 та 2 ст. 206 ЦК України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність; юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів.

За приписами ч. 1 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв`язку.

Наразі в п. 1 ч. 1 ст. 208 ЦК України передбачено, що у письмовій формі належить вчиняти, зокрема, правочини між юридичними особами.

Відповідно до частини першої статті 181 ГК України господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

При цьому відповідно до ч. 1, 2 ст. 218 ЦК України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Правочин, для якого законом встановлена його недійсність у разі недодержання вимоги щодо письмової форми, укладений усно і одна із сторін вчинила дію, а друга сторона підтвердила її вчинення, зокрема шляхом прийняття виконання, такий правочин у разі спору може бути визнаний судом дійсним.

Відповідно до ч. 2 ст. 184 ГК України укладення договору на основі вільного волевиявлення сторін може відбуватися у спрощений спосіб або у формі єдиного документа, з додержанням загального порядку укладення договорів, встановленого статтею 181 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 1 ст. 639 ЦК України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Посилання позивача на те, що в протоколі загальних зборів учасників ТОВ „Еверест Лімітед" від 09.11.2021 вказано, що між ТОВ „Еверест Лімітед" та ПП "Лоджікфокс" була укладена „усна" угода в розмірі 1 205 776,80 грн., судом до уваги не приймаються, оскільки цей протокол не є належним і допустимим доказом вчинення між сторонами усної угоди.

Згідно з частинами 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, якими суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою (постанова Верховного Суду від 22 квітня 2021 року у справі N 904/1017/20).

За змістом частин 1, 2 статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Відповідно до статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються (стаття 77 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно зі статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Слід зазначити, що із внесенням 17.10.2019 р. змін до Господарського процесуального кодексу України його статтю 79 Господарського процесуального кодексу України викладено у новій редакції, чим фактично впроваджено в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

Зазначений стандарт підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надають позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію вказаного стандарту доказування необхідним є не надання достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надання саме тієї кількості, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Так, тлумачення змісту статті 79 Господарського процесуального кодексу України свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були.

Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" ("J.K. AND OTHERS v. SWEDEN") ЄСПЛ наголошує, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри".

Схожий стандарт під час оцінки доказів застосовано у рішенні ЄСПЛ від 15.11.2007 у справі "Бендерський проти України" ("BENDERSKIY v. Ukraine"), в якому суд оцінюючи фактичні обставини справи звертаючись до балансу вірогідностей вирішуючи спір виходив з того, що факти встановлені у експертному висновку, є більш вірогідним за інші докази.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язку вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Тобто певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі N 129/1033/13-ц, провадження N 14-400цс19; пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2021 року у справі N 904/2104/19, провадження N 12-57гс21). Подібний висновок викладений також у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі N 910/14//17, від 23.10.2019 у справі N 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі N 902/761/18, від 04.12.2019 у справі N 917/2101/17, від 04.02.2021 у справі N 910/11534/18, від 07.07.2021 у справі № 916/2620/20.

Отже, покладений на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність передбачає, що висновки суду можуть будуватися на виводах про те, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Застосовуючи концепцію вірогідності доказів, суд зауважує, що наявні в матеріалах справи докази є більш вірогідними про те, що між сторонами вчинено письмовий правочин з поставки товару у вигляді договору № LO-000000000060 від 20.08.2020 року, аніж доводи позивача про усну домовленість між сторонами, - які не знайшли свого підтвердження.

Зокрема, у вищевказаному рахунку № 754 від 09.11.2021 року підставою для сплати визначено саме договір № LO-000000000060 від 20.08.2020 року. Позивач, здійснивши оплату такого рахунку, погодився з умовами і підставами для його виставлення. Наразі, судом критично оцінюються доводи позивача про те, що посилання з боку ПП „Лоджікфокс" в рахунку на оплату саме на договір № LO-000000000060 від 20.08.2020 року є помилковим і пов`язано, вочевидь, з формуванням рахунку в електронному вигляді в обліковій програмі 1С, за правилами заповнення форм документів, яка не дає можливості сформувати і роздрукувати рахунок без зазначення у відповідних графах визначеної ними інформації. Адже, як свідчать матеріали справи, у раніше виставлених ПП „Лоджікфокс" рахунках на оплату № 464 від 19 липня 2021 року, № 588 від 09 вересня 2021 року та № 592 від 10 вересня 2021 року, які також були оплачені з боку позивача, підставою для оплати теж було вказано той самий договір № 60 від 20.08.2020, незважаючи на короткий номер договору без буквеного позначення і нулів.

При цьому судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що зазначений в тексті вказаного рахунку договір № LO-000000000060 від 20.08.2020 р. сторонами не укладався, і цей договір у ТОВ „Еверест Лімітед" відсутній, з огляду на що останнє звернулось до відповідача з листами № 0702/23 від 07.02.2023 і № 0603/23 від 06.02.2023 року. Так, судом під час судового засідання було оглянуто оригінали спірного договору поставки № LO-000000000060 від 20.08.2020 і додатку № 1 від 09.09.2021 до цього договору та встановлено наявність в них підписів з обох сторін - ПП „Лоджікфокс" і ТОВ "Еверест Лімітед" та печаток юридичних осіб, що свідчить про вчинення сторонами письмового правочину.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 червня 2019 року у справі № 643/17966/14-ц (провадження № 14-203цс19) зазначено, що стаття 204 ЦК України закріплює презумпцію правомірності правочину. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумпція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. Таким чином, у разі неспростування презумпції правомірності договору, всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а створені обов`язки підлягають виконанню.

До того ж, в матеріалах справи, як вже зазначалось вище, містяться рахунки на оплату по вказаному договору і платіжні документи про їх оплату за період липня-вересня 2021 року до моменту виставлення рахунку № 754, що свідчить про обізнаність позивача щодо наявності договору. Також наявні в матеріалах справи копії видаткових накладних: № LO-0000547 від 22 вересня 2020 року, № LO-0000654 від 26 жовтня 20020 року, № LO-0000709 від 10 листопада 2020 року, № LO-0000715 від 16 листопада 2020 року, № LO-0000010 від 4 січня 2021 року, № LO-000003 від 4 січня 2021 року, № LO-0000075 від 11 лютого 2021 року, № LO-0000093 від 15 лютого 2021 року, № LO-0000151 від 26 березня 2021 року, № LO-0000150 від 26 березня 2021 року, № LO-0000253 від 18 травня 2021 року, підтверджують здійснення відповідачем поставок товару - комп`ютерних корпусів у період дії договору з вересня 2020 року по травень 2021 року, незважаючи на те, що у цих накладних вказано підставою для замовлення відповідні рахунки-фактури.

Згідно із положеннями Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи (частина перша статті 9); первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов`язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Первинні документи повинні мати такі обов`язкові реквізити: найменування підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), дата складання, зміст та обсяг господарської операції, одиниця виміру господарської операції (у натуральному та/або вартісному виразі), посади і прізвища осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Документ має бути підписаний особисто, а підпис може бути скріплений печаткою.

Відповідно до статті 58-1 Господарського кодексу України суб`єкт господарювання має право використовувати у своїй діяльності печатки. Використання суб`єктом господарювання печатки не є обов`язковим. Виготовлення, продаж та/або придбання печаток здійснюється без одержання будь-яких документів дозвільного характеру.

Яке неодноразово зазначав Верховний Суд у своїх правових висновках (зокрема, постанови від 06.11.2018 у справі N 910/6216/17, від 05.12.2018 у справі N 915/878/16, від 03.02.2020 у справі N 909/1073/17, від 18.08.2020 у справі N 927/833/18), встановивши наявність відбитку печатки відповідача на спірних документах та, враховуючи, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на договорах, накладних, суди мають дослідити питання встановлення обставин, що печатка була загублена відповідачем, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа.

З`ясування відповідних питань і оцінка пов`язаних з ними доказів має істотне значення для вирішення такого спору, оскільки це дозволило б з максимально можливим за даних обставин ступенем достовірності ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних господарських операцій.

У відповідності до правової позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20.12.2018 у справі N 910/19702/17, відсутність у видаткових накладних назви посади особи, яка отримала товар за цією накладною, за наявності підпису у цій накладній, який засвідчений відтиском печатки покупця, не може свідчить про те, що такі видаткові накладні є неналежними доказами у справі. Відтиск печатки на видаткових накладних є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими накладними.

Наразі, слід зазначити, що наявні матеріали справи не містять належних та допустимих доказів в підтвердження фактів протиправності використання печатки товариства відповідача чи доказів її втрати, або іншого вибуття її у спірний період з відання цієї юридичної особи. Так само і не надано доказів звернення до правоохоронних органів, у зв`язку із втратою чи викраденням печатки.

Відтак, беручи до уваги повну відповідальність позивача за законність використання його печатки, а також з огляду на відсутність в матеріалах справи доказового підтвердження факту втрати чи викрадення печатки ТОВ „Еверест Лімітед", а відтак її використання поза волею цієї юридичної особи, суд доходить до висновку, що відтиск печатки на спірному договорі поставки від 20.08.2020 та додатку № 1 до нього є свідченням участі особи у здійсненні господарської операції за цими документами.

При цьому, судом враховано інші докази по справі, які достеменно свідчать про наявність господарських відносин між сторонами, здійснення ПП „Лоджікфокс" інших поставок товару та його отримання ТОВ „Еверест Лімітед", а також здійснення товариством оплат на користь ПП „Лоджікфокс" за поставку товару по цьому договору до спірного періоду, які містять реквізити, що збігаються із тими, що вказані у рахунку № 754 від 09.11.2021.

Поряд з цим, слід зазначити, що на протязі більше ніж 1,4 року позивач жодним чином не заперечував проти наявності вказаного договору.

За таких обставин, суд вважає, що виставлення з боку ПП „Лоджікфокс" рахунку на оплату № 754 від 09.12.2021 року на суму 1 205 776,80 грн. та дії ТОВ „Еверест Лімітед" щодо сплати вказаного рахунку згідно платіжних доручень № 3424 від 11.11.2021 і № 3452 від 16.11.2021 в загальній сумі 1 205 776,80 грн. - були здійснені сторонами саме в межах договору № LO-000000000060 від 20.08.2020, протилежного ТОВ „Еверест Лімітед" не доведено.

Крім того, в ст. 204 Цивільного кодексу України закріплено презумцію правомірності правочину, яка означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, доки ця презумція не буде спростована, зокрема, на підставі рішення суду, яке набрало законної сили.

При цьому матеріали справи не містять доказів визнання недійсним спірного договору.

Доводи позивача про те, що ТОВ „Еверест Лімітед" не могло заявити у первісному позові вимоги про визнання договору № LO-000000000060 від 20.08.2020 недійсним з огляду на те, що його вимоги ґрунтуються на усному правочині від 09.11.2021, судом оцінюються критично, з огляду на обізнаність позивача про наявність такого договору ще під час прийняття товару за видатковими накладними, а також здійснення оплат у липні і вересні 2021 року по рахункам, в яких також вказано цей договір. На протязі всього періоду до теперішнього часу ТОВ „Еверест Лімітед" не було позбавлено права оспорити такий договір в окремому судовому провадженні.

Щодо доводів ТОВ „Еверест Лімітед" про те, що, у разі зміни предмета первісного позову, така зміна буде вважатися новим позовом, внаслідок чого це б потягло відмову суду у прийнятті такої заяви, суд зазначає, що подання відповідної заяви є правом позивача, а не обов`язком.

Крім того, судом відхиляються доводи ТОВ „Еверест Лімітед" про те, що первісні та зустрічні вимоги ґрунтуються на різних правових підставах: первісний позов - на усному правочині від 09.11.2021, зустрічний позов - на договорі поставки від 20.08.2020 і додатку № 1. Так, слід зазначити, що, зважаючи на положення частини другої статті 180 Господарського процесуального кодексу України, зустрічний позов приймається до спільного розгляду з первісним позовом за умови не лише їх взаємопов`язаності, а й доцільності їх спільного розгляду. Відповідний висновок наведено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 20.03.2019 р. у справі № 910/2987/18.

Судом також відхиляються посилання ТОВ „Еверест Лімітед" на відкриття кримінального провадження №12023100080002416 стосовно підробки документів згідно витягу з Єдиного реєстру досудових розслідувань від 27.06.2023 року, оскільки за приписами ч. 6 ст. 75 ГПК України лише обвинувальний вирок суду в кримінальному провадженні або постанова суду, якою особу притягнуто до адміністративної відповідальності у справі про адміністративне правопорушення, які набрали законної сили, є обов`язковими для господарського суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, стосовно якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питанні, чи мали місце ці дії (бездіяльність) та чи вчинені вони цією особою.

Однак, на момент розгляду справи відсутній обвинувальний вирок суду, який був би обов`язковим для господарського суду під час розгляду даної справи.

З огляду на вищенаведене, суд доходить висновку про правомірність спірного договору поставки № LO-000000000060 від 20.08.2020р. та укладення останнього з боку ТОВ „Еверест Лімітед". Тим більш, що матеріалами справи підтверджується виконання позивачем зобов`язань за спірним договором, що не спростовано останнім.

Щодо доводів ТОВ „Еверест Лімітед" про те, що у додатку № 1 від 09.09.2021р. до договору поставки містяться невірні банківські реквізити позивача, з огляду на закриття ним рахунку в АТ „Приватбанк", то суд зазначає, що факт закриття такого рахунку і його зазначення в додатку № 1 до договору не тягне за собою його недійсність.

Більш того, з наявного в матеріалах справи листування між ПП „Лоджікфокс" і ТОВ „Еверест Лімітед" (а.с. 207-245 т. 1) вбачається, що між відповідальними особами сторін велись перемовини в період з 06.09.2021 по 06.12.2021, зокрема, щодо поставки саме спірних корпусів „Everest" 6116 з блоком живлення 400W та кабелем і корпусів „Everest" 800, які обумовлені додатком № 1 до договору, зокрема, з боку ТОВ „Еверест Лімітед" - ОСОБА_1 та представниками ПП «Лоджікфокс»: Олександром Москвиновим (регіональний менеджер оптового відділу) і Кременюком Ігорем Олеговичем у період з 06.09.2021 по 10.09.2021 р.; з боку ТОВ „Еверест Лімітед" ОСОБА_8 з названими О.Москвиновим та І.О.Кременюком в період з 13.10.2021 р. по 09.11.2021 р.; між менеджерами відповідача за 06.12.2021 з копіюванням переписки, проведеної ними в листопаді 2021. При цьому, з листування вбачається, що відповідальна особа ТОВ „Еверест Лімітед" ОСОБА_1 проводив перемовини про намір замовити корпуси 4-х моделей, а саме: «Everest 6116» в кількості 1 000 шт, «Everest 8800» в кількості 800 шт., «LP 6103» в кількості 300 шт. та «Everest 602» в кількості 400 шт.

Наразі судом не приймаються до уваги доводи позивача про те, що у листуванні між сторонами брала участь особа, яка вже не була в трудових відносинах з ТОВ „Еверест Лімітед", зокрема, з посиланням на те, що ОСОБА_1 було звільнено 31.05.2021 згідно довідки № 2505/1д від 25.05.2023. Так, вказана довідка в розумінні ст. 76, 77 ГПК України не є належним і допустимим доказом звільнення вказаної особи, оскільки за змістом ст. 47 КЗпП України звільнення працівника оформлюється наказом (розпорядженням) роботодавця. Такий наказ про звільнення зазначеної особи позивачем не надано.

Стосовно доводів ТОВ „Еверест Лімітед" про користування доменним ім`ям, з якого велось листування, не тільки ТОВ „Еверест Лімітед", а й іншою компанією, суд вважає такі доводи не обґрунтованими, оскільки вони не підтверджені жодними належними доказами. Не приймаються також до уваги суду й припущення позивача щодо можливості узгодження представниками ПП «Лоджікфокс» замовлення не з ТОВ „Еверест Лімітед", а з іншим підприємством - ТОВ «Ай Ті Корпоративні Рішення", яке користувалось доменним ім`ям, та з яким ОСОБА_1 нібито на той час був у трудових відносинах. Адже вищенаведене є лише припущеннями позивача, що не ґрунтуються на відповідних доказах, і позивач не надав жодних доказів наявності між ПП "Лоджікфокс" та ТОВ «Ай Ті Корпоративні Рішення" господарських відносин з приводу поставки товару, що виключає можливість віднесення наявного у справі листування до перемовин між вказаними суб`єктами з приводу замовлення обладнання.

До того ж, у вказаному листуванні за 09.11.2021 міститься звернення менеджера ТОВ „Еверест Лімітед" ОСОБА_8 (а.с. 233-234 т. 1) щодо виставлення ПП «Лоджікфокс» рахунку на передоплату (09.11.2021 о 10:52) і відповідь його про виставлення рахунку юридичній особі - „Еверест Лімітед" (09.11.2021 о 11:14). Наразі, сам позивач до письмових пояснень, доданих до супровідного листа на виконання ухвали суду про усунення недоліків (а.с. 57-61 т.1), надав скріншот електронної переписки між сторонами (а.с. 62. т.1) щодо направлення відповідачем на електронну адресу позивача, зокрема, менеджера ОСОБА_8 рахунку №754 від 09.11.2021 в форматах «Excel» та «PDF» (09.11.2021 о 12:13), де зазначено номер спірного договору.

З тексту електронного листа, зміст якого відображений в наданому позивачем скріншоті, вбачається, що листування вели співробітники ТОВ „Еверест Лімітед" - ОСОБА_9 та ОСОБА_8. ТОВ „Еверест Лімітед" не оспорюється факт перебування вказаних осіб з товариством у трудових відносинах: ОСОБА_9 в період з 13.05.2014 р. по 01.03.2022 р., ОСОБА_8 в період з 11.12.2018 р. по 01.03.2022. При цьому, позивач визнає, що вказані особи були уповноваженими особами, яким позивачем було надано у користування відповідні електронні адреси з використанням домену «everest.ua», який використовувався позивачем для електронного листування на протязі всього періоду господарських взаємовідносин з ПП «Лоджікфокс» та використовується ним.

Крім того, до електронного листа від 09.11.2021 ПП «Лоджікфокс», окрім рахунку, було прикріплено в додатку також лист щодо проведення ним подальшого листування та обміну документами з позивачем виключно в електронному вигляді з використанням кваліфікованих електронних підписів, які відповідають вимогам Закону України «Про електронні довірчі послуги» № 2155-VІІІ від 05 10.2017 р.

Оцінюючи надані сторонами роздруківки електронної переписки, в якості належних доказів по справі, господарський суд зазначає таке.

Згідно зі статтею 96 ГПК України електронними доказами є інформація в електронній (цифровій) формі, яка містить дані про обставини, що мають значення для справи, зокрема електронні документи (в тому числі текстові документи, графічні зображення, плани, фотографії, відео- та звукозаписи тощо). Такі дані можуть зберігатися, зокрема, на портативних пристроях (картах пам`яті, мобільних телефонах тощо), серверах, системах резервного копіювання, інших місцях збереження даних в електронній формі (в тому числі в мережі Інтернет).

Електронні докази подаються в оригіналі або в електронній копії, засвідченій електронним цифровим підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронний цифровий підпис". Законом може бути передбачено інший порядок засвідчення електронної копії електронного доказу.

Учасники справи мають право подавати електронні докази в паперових копіях, посвідчених в порядку, передбаченому законом. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом.

Учасник справи, який подає копію електронного доказу, повинен зазначити про наявність у нього або іншої особи оригіналу електронного доказу.

Якщо подано копію (паперову копію) електронного доказу, суд за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи може витребувати у відповідної особи оригінал електронного доказу. Якщо оригінал електронного доказу не поданий, а учасник справи або суд ставить під сумнів відповідність поданої копії (паперової копії) оригіналу, такий доказ не береться судом до уваги.

Відповідно до частин першої, другої статті 5 Закону України „Про електронні документи та електронний документообіг" N 851-IV електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа. Склад та порядок розміщення обов`язкових реквізитів електронних документів визначається законодавством.

Згідно із частиною першою статті 7 Закону N 851-IV оригіналом електронного документа вважається електронний примірник документа з обов`язковими реквізитами, у тому числі з електронним підписом автора або підписом, прирівняним до власноручного підпису відповідно до Закону України "Про електронні довірчі послуги".

З наведених норм права вбачається, що процесуальний закон чітко регламентує можливість та порядок використання інформації в електронній формі (у тому числі текстових документів, фотографій тощо, які зберігаються на мобільних телефонах або на серверах, в мережі Інтернет), як доказу у судовій справі. Паперова копія електронного доказу не вважається письмовим доказом, однак є однією з форм, у якій учасник справи має право подати електронний доказ (частина третя статті 96 ГПК України), який, у свою чергу, є засобом встановлення даних, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (пункт 1 частини другої статті 73 ГПК України).

В постанові Великої Палати Верховного Суду у справі № 916/3027/21 від 21.06.2023 зазначено, що поняття електронного доказу є ширшим за поняття електронного документа. Електронний документ - документ, інформація в якому зафіксована у вигляді електронних даних, включаючи обов`язкові реквізити документа, в тому числі електронний підпис. Натомість електронний доказ - це будь-яка інформація в цифровій формі, що має значення для справи. Повідомлення (з додатками), відправлені електронною поштою чи через застосунки-месенджери, є електронним доказом, який розглядається та оцінюється судом відповідно до статті 86 ГПК України за своїм внутрішнім переконанням у сукупності з іншими наявними у матеріалах справи доказами. Якщо з урахуванням конкретних обставин справи суд дійде висновку про те, що відповідне листування дає змогу встановити його учасників та може підтверджувати ті чи інші доводи сторін, наприклад, щодо наявності між ними відповідних відносин, ведення певних перемовин тощо, суд може прийняти таке листування як доказ і в такому разі надати йому оцінку сукупно з іншими доказами у справі.

В даній справи керівник ТОВ „Еверест Лімітед" Пастухов Ю.В. не заперечував обставин того, що його відповідальні особи вели переписку з ПП «Лоджікфокс» подібного змісту, як зазначено у наданих суду роздруківках, не ставив під сумнів відповідність поданої відповідачем копії (паперової копії) оригіналу, оскільки сам надав скріншот з листування щодо отримання рахунку на оплату, тому у суду наявні всі правові підстави для того, щоб оцінювати цей доказ нарівні з іншими доказами у справі.

Відтак, виходячи з наведеного, суд вважає, що вищевказане листування стосувалось саме предмета поставки за спірним договором і додатком № 1 до нього, і підтверджує наявність між сторонами договірних правовідносин за спірним договором. Натомість доводи ТОВ „Еверест Лімітед" лише про те, що в листуванні відсутнє посилання на спірний договір, суд вважає безпідставними.

Щодо обставин виконання договору сторонами за спірним замовленням, суд зазначає наступне.

Частиною першою статті 11 Цивільного кодексу України встановлено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, зокрема, з договорів та інших правочинів.

Згідно зі ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч. 1 статті 173 Господарського кодексу України господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За змістом частини першої статті 174 Господарського кодексу України господарські зобов`язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Згідно з частиною першою статті 175 Господарського Кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утриматися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини четвертої статті 179 Господарського кодексу України при укладенні господарських договорів сторони можуть визначати зміст договору на основі: вільного волевиявлення, коли сторони мають право погоджувати на свій розсуд будь-які умови договору, що не суперечать законодавству; примірного договору, рекомендованого органом управління суб`єктам господарювання для використання при укладенні ними договорів, коли сторони мають право за взаємною згодою змінювати окремі умови, передбачені примірним договором, або доповнювати його зміст; типового договору, затвердженого Кабінетом Міністрів України, чи у випадках, передбачених законом, іншим державним органом або органом державної влади, коли сторони не можуть відступати від змісту типового договору, але мають право конкретизувати його умови; договору приєднання, запропонованого однією стороною для інших можливих суб`єктів, коли ці суб`єкти у разі вступу в договір не мають права наполягати на зміні його змісту.

Частинами 1 - 3 статті 180 Господарського кодексу України унормовано, що зміст господарського договору становлять умови договору, визначені угодою його сторін, спрямованою на встановлення, зміну або припинення господарських зобов`язань, як погоджені сторонами, так і ті, що приймаються ними як обов`язкові умови договору відповідно до законодавства. Господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода. При укладенні господарського договору сторони зобов`язані у будь-якому разі погодити предмет, ціну та строк дії договору.

Частиною 1 ст. 265 ГК України встановлено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В свою чергу відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до вимог статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Зобов`язана сторона має право відмовитися від виконання зобов`язання у разі неналежного виконання другою стороною обов`язків, що є необхідною умовою виконання.

При цьому, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення ЦК України з урахуванням особливостей, передбачених ГК України.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

За положеннями статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Згідно ч. 1 ст. 663 ЦК України, продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Частиною першою статті 664 Цивільного кодексу України передбачено, що обов`язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов`язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару. Договором купівлі-продажу може бути встановлений інший момент виконання продавцем обов`язку передати товар.

Відповідно до статті 689 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний прийняти товар, крім випадків, коли він має право вимагати заміни товару або має право відмовитися від договору купівлі-продажу. Покупець зобов`язаний вчинити дії, які відповідно до вимог, що звичайно ставляться, необхідні з його боку для забезпечення передання та одержання товару, якщо інше не встановлено договором або актами цивільного законодавства.

Частиною 1 ст. 691 ЦК України передбачено, що покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Статтею 692 ЦК України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно ст. 693 Цивільного кодексу України якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу. У разі невиконання покупцем обов`язку щодо попередньої оплати товару застосовуються положення статті 538 цього Кодексу. Якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

Так, у даній справі обставини здійснення ТОВ „Еверест Лімітед" передоплати на користь ПП „Лоджікфокс" замовленого товару сторонами у справі не заперечуються.

Наразі, необхідним у даному спорі є встановлення судом обставин щодо передачі ПП „Лоджікфокс" позивачу замовленого товару згідно додатку № 1 до договору, у т.ч. вказаного товару в рахунку № 754, що був оплачений позивачем.

Між тим, як свідчать матеріали справи, замовлений позивачем товар ПП „Лоджікфокс" замовляв з Китаю. Згідно коносаменту № 149116620608, EVERGREEN LINE прийняло на себе зобов`язання здійснювати на судні СМА CGM VOLGA 0BXBFW1MA з порту завантаження - SHEKOU (China) до порту ODESSA (Ukraine) доставку товару в ISO-стандартних контейнерах: EMCU8791841, TCNU7524617, TCNU2418398, TGBU6534400. Експедитором виступило Товариство обмеженою відповідальністю «ФЬОРСТ ВЕЙ».

Згідно доданих ПП „Лоджікфокс" до зустрічного позову копій митних декларацій № UA500420/2022/001912, № UA500020/2022/010239, № UA500420/2022/002062, № UA500020/2022/010573- корпуси для комп`ютерів Everest 8800, Everest 6116, Everest 6103, кабелі для електроживлення блоків персональних комп`ютерів Everest були отримані ПП „Лоджікфокс" у червні 2022 року (09.06.2022, 11.06.2022, 13.06.2022, 18.06.2022 відповідно за вказаними деклараціями).

За ствердженнями відповідача, 01.07.2022 року, ПП „Лоджікфокс" було поставлено товар на адресу, зазначену в замовлені: м. Одеса, вул. Моторна, 8Б.

Разом з тим, строк поставки в додатку № 1 до договору було встановлено - 31.03.2022. Однак, матеріали справи не містять жодних звернень ТОВ „Еверест Лімітед" до ПП „Лоджікфокс" стосовно поставки замовленого товару.

12.12.2022р. ТОВ „Еверест Лімітед" на адресу ПП „Лоджікфокс" було направлено претензію № 2/157, в якій зазначено, що товар, замовлений ТОВ „Еверест Лімітед", не був поставлений в розумні строки, у зв`язку з чим ТОВ „Еверест Лімітед" втратило комерційний інтерес в поставці зазначеного товару. У зв`язку з цим позивач заявив вимогу до ПП „Лоджікфокс" про сплату суми в розмірі 1 205 776,80 грн., яка була сплачена покупцем відповідно до платіжних доручень № 3424 та 3452.

У відповідь на претензію № 2/157 від 12.12.2022р., ПП „Лоджікфокс" 05.01.2023р. було направлено на адресу покупця звернення, в якому підприємство повідомило, що постачальником було виконано усі вимоги договору LO-000000000060 від 20.08.2020 року, виконано всі зобов`язання, які були покладені на нього відповідно до вищевказаного договору. Крім того, ПП „Лоджікфокс" у відповіді було зазначено, що товар, який не був вчасно прийнятий ТОВ „Еверест Лімітед", вже довгий час перебуває на складі постачальника, а ПП „Лоджікфокс", у свою чергу, несе витрати щодо зберігання товару належного ТОВ „Еверест Лімітед". Наразі, відповідач, як постачальник, повідомив про можливість у будь-який час доставити замовлений та сплачений покупцем товар на зазначену ним адресу, та просив дотримуватись погоджених між сторонами умов, у найближчі строки прийняти товар, що очікує.

Однак, жодних заперечень з боку позивача щодо вказаних доводів ПП „Лоджікфокс" про ухилення ТОВ „Еверест Лімітед" від отримання замовленого товару матеріали справи не містять.

Поряд з цим, суд зауважує, що за умовами п. 3.5, п. 3.6 договору: приймання-передача товару оформлюється шляхом підписання сторонами видаткових накладних, і факт поставки товару підтверджує саме видаткова накладна, підписана обома сторонами.

Проте, матеріали справи не містять відповідних видаткових накладних стосовно поставки товару, зазначеного в рахунку № 754 і додатку № 1 до договору, у зв`язку з чим доводи ПП „Лоджікфокс" про виконання ним своїх зобов`язань в повному обсязі суд вважає безпідставними. При цьому, суд зауважує, що додана ПП „Лоджікфокс" до заяви про долучення доказів до матеріалів справи (вх. № 22455/23 від 06.07.2023) копія видаткової накладної № 1056 від 23 червня 2022 року з копією опису вкладення - на підтвердження направлення звернення та видаткової накладної, судом не приймаються в якості доказів на підставі ч. 8 ст. 80 ГПК України з урахуванням відмови у поновленні строку на подачу цих доказів згідно ухвали суду від 11.07.2023.

Однак, обставини щодо відсутності доказів передачі товару з боку ПП „Лоджікфокс" і його отримання з боку ТОВ „Еверест Лімітед" не свідчать про наявність у останнього правових підстав для повернення спірної суми передоплати, з огляду на відхилення судом доводів позивача про наявність між сторонами усної угоди з поставки спірного товару.

До того ж, відсутність у даному випадку належним чином оформлених первинних документів, які б підтверджували факт поставки ПП „Лоджікфокс" позивачу обумовленого товару, не усуває обов`язок позивача заперечувати проти доводів ПП „Лоджікфокс" про здійснення спірної поставки і ухилення позивача від прийняття товару шляхом надання відповідних доказів на спростування вказаних доводів, зокрема, надання доказів на спростування аргументів відповідача про те, що товар перебуває на складі за визначеною в замовленні - додатку № 1 до договору адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8Б. Адже, ПП „Лоджікфокс" - на підтвердження своїх доводів надав договір № LO-9/21 від 02.01.2020 р. про надання послуг відповідального зберігання щодо зберігання товару за адресою: м. Одеса, вул. Моторна, 8Б, акти про надання ПП „Лоджікфокс" з боку ФОП Блехман Оксани Петрівни послуг зі зберігання з липня 2022 року по березень 2023 року, видаткові касові ордери за вказаний період, платіжну інструкцію № 984 від 03.04.2023 року. Проте, ТОВ „Еверест Лімітед" вказані доводи ПП „Лоджікфокс" у справі не спростовано.

Аналогічним чином Велика Палата Верховного Суду оцінила доводи позивача в постанові від 21.06.2023 у справі № 916/3027/21 зі спору про стягнення попередньої оплати.

Справедливість, добросовісність та розумність є загальними засадами цивільного законодавства (ст. 3 ЦК України). Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості (ч. 3 ст.509 ЦК).

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що ТОВ „Еверест Лімітед" не доведено належним чином вимоги позовної заяви в частині стягнення суми попередньої оплати за договором поставки в розмірі 1 205 776,80 грн., тому вказані вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Аналогічно суд вважає такими, що не підлягають задоволенню, вимоги позивача про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 6 540,92 грн. та інфляційних втрат в сумі 9 646,21 грн.

Так, частиною другою статті 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Передбачене законом право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням процентів річних є способом захисту його майнового права та інтересу, суть якого полягає у отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Наразі слід зазначити, що згідно положень ЦК проценти річних є самостійною формою цивільно-правової відповідальності за порушення грошових зобов`язань.

Так, зобов`язання зі сплати річних процентів та інфляційних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного і поділяє його долю. Відповідно й вимога про сплату інфляційних та річних процентів є додатковою до основної вимогою. Такий висновок наведено в постанові ВП ВС від 07.04.2020 р. у справі №910/4590/19.

Враховуючи вищенаведені судом обставини щодо відсутності у відповідача грошового зобов`язання по сплаті коштів, що не спростовано позивачем, суд не вбачає правових підстав для нарахування позивачем 3% річних та інфляційних втрат.

Щодо вимог відповідача за зустрічним позовом, суд зазначає наступне.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу.

Покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу (ч. 1 ст. 691 ЦК України).

Частиною 1 статті 692 Цивільного кодексу України визначено, що покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до умов додатку № 1 до договору - замовленні на придбання товару, оплата спірного товару здійснюється в наступному порядку: 30% передоплата, 70% протягом 7 днів з моменту здійснення поставки товару до м. Одеса.

Разом з тим, враховуючи відсутність належних і допустимих доказів щодо прийняття спірного товару позивачем, як-то видаткові накладні про передачу товару, суд вважає передчасними доводи відповідача про виникнення у позивача обов`язку з оплати цього товару.

Поряд з цим, суд зауважує, що за умовами п. 3.9 договору, у разі, якщо покупець не підписав видаткові накладні протягом 10 (десяти) робочих днів з дати передачі таких накладних постачальником і не надав письмову мотивовану відмову від їх підписання, то товар вважається прийнятим відповідно до документів про постачання товару, які підписані постачальником в односторонньому порядку.

Однак, ПП „Лоджікфокс" не надано доказів відповідної передачі позивачу видаткових накладних на поставку спірного товару, тому вказані положення п. 3.9 договору не можуть бути застосовані у цьому спорі.

За таких обставин, суд не вбачає підстав для стягнення з позивача суми в розмірі 2 809 870,46 грн., що дорівнює залишку 70% від вартості всього товару згідно додатку № 1 за зустрічним позовом, у зв`язку з чим такі вимоги ПП „Лоджікфокс" у зустрічному позові не підлягають задоволенню. Також, з урахуванням вказаного, суд вважає безпідставними похідні вимоги ПП „Лоджікфокс" у зустрічному позові в частині стягнення нарахованих інфляційних втрат на вказану суму боргу на підставі ст. 625 ЦК України в загальній сумі 311 749,01 грн.

Щодо вимог ПП „Лоджікфокс" у зустрічному позові про стягнення з позивача понесених витрат за зберігання товару в сумі 380 000 грн. та неустойки за наднормативне використання контейнерного обладнання (детенш) в сумі 365 568 грн., суд зазначає наступне.

Так, в обґрунтування вказаних вимог ПП „Лоджікфокс" посилається на те, що замовлений ТОВ "Еверест Лімітед" товар до тепер перебуває на складі, орендованому підприємством, у зв`язку з чим останнє змушене щомісячно сплачувати послуги зі зберігання товару. Зокрема, сплачена ПП "Лоджікфокс" сума за зберігання становить 380 000 грн., що підтверджується видатковими касовими ордерами: від 04 липня 2022 р., 02 серпня 2022 р., 05 вересня 2022 р., 04 жовтня 2022 р., 03 листопада 2022 р., 05 грудня 2022 р.; платіжною інструкцією № 971 від 29 березня 2023 року з призначенням: «сплата за зберігання товару за січень, лютий, березень 2023р..»; платіжною інструкцією № 984 від 03 квітня 2023 року з призначенням: «сплата за зберігання товару за квітень 2023р..».

До того ж, відповідач зазначає, що під час поставки замовленого ТОВ «Еверест Лімітед» товару - через ситуацію, що склалася в країні 24 лютого 2022 року - ПП "Лоджікфокс" понесло витрати у зв`язку з понаднормовим використанням контейнерного обладнання та нарахування додаткових витрат. Товариством з обмеженою відповідальністю «БІ ЕС ЮКРЕЙН ЛТД», яке є офіційним агентом в Україні судноплавних компаній EVERGREEN GROUP, було надіслано ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ» (експедитору) рахунок з призначенням «штрафна санкція за наднормативне використання контейнером обладнання» на суму 365 568 грн., на підставі чого ТОВ «ФЬОРСТ ВЕЙ», було виставлено ПП "Лоджікфокс" рахунок № 8453 на суму 365568 грн., який в свою чергу був сплачений відповідачем, що підтверджується платіжним дорученням № 725 від 20 травня 2022. Оскільки вищенаведені витрати ПП "Лоджікфокс" понесло під час виконання зобов`язань з поставки товару ТОВ «Еверест Лімітед», відповідач вважає, що вказані витрати в сумі 365 568 грн., сплачені в якості детеншну, підлягають стягненню з позивача.

Між тим, суд зауважує, що відповідно до ст.ст. 42, 44 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку. Підприємництво здійснюється на основі, зокрема комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

У разі здійснення підприємницької діяльності особа має усвідомлювати, що така господарська діяльність здійснюється нею на власний ризик, особа має здійснювати власний комерційний розрахунок щодо наслідків здійснення відповідних дій, самостійно розраховувати ризики настання несприятливих наслідків в результаті тих чи інших її дій та самостійно приймати рішення про вчинення (чи утримання від вчинення) таких дій.

Якщо обидві сторони правочину є суб`єктами господарської діяльності (професійними комерсантами, підприємцями), стандарти усвідомлення ризиків при вчиненні відповідного правочину є іншими, ніж у випадку, якщо б стороною правочину були дві фізичні особи, або суб`єкт господарювання та пересічний громадянин. Стандарт розумної та обачливої поведінки комерсанта набагато вищий, порівняно зі стандартом пересічної розумної людини.

Подібна позиція викладена в постанові Верховного Суду від 27.01.2021 у справі №910/17876/19.

Отже, в даному випадку, відповідач, вступаючи у правовідносини, зокрема при укладенні спірного договору поставки, мав усвідомлювати відповідні ризики своєї діяльності.

Покладення власних витрат на позивача, як покупця товару, відповідачем не обґрунтовано жодним чином. Такі вимоги суд розцінює саме, як вимоги про відшкодування збитків.

У частині першій та пунктах 4, 5 частини третьої статті 162 ГПК України в чинній редакції передбачено, що в позовній заяві позивач викладає свої вимоги щодо предмета спору та їх обґрунтування. Позовна заява повинна містити, зокрема, зміст позовних вимог: спосіб (способи) захисту прав або інтересів, передбачений законом чи договором, або інший спосіб (способи) захисту прав та інтересів, який не суперечить закону і який позивач просить суд визначити у рішенні, та виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги; зазначення доказів, що підтверджують вказані обставини.

Позовна заява обов`язково повинна містити предмет позову та підстави позову. Предмет позову - це певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення, яке опосередковується відповідним способом захисту прав або інтересів. Підстави позову - це обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги щодо захисту права та охоронюваного законом інтересу. Водночас правові підстави позову - це зазначена в позовній заяві нормативно-правова кваліфікація обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги.

У процесуальному законодавстві діє принцип «jura novit curia» («суд знає закони»), який полягає в тому, що: 1) суд знає право; 2) суд самостійно здійснює пошук правових норм щодо спору безвідносно до посилання сторін; 3) суд самостійно застосовує право до фактичних обставин спору (da mihi factum, dabo tibi jus). Активна роль суду в цивільному процесі проявляється, зокрема, у самостійній кваліфікації судом правової природи відносин між позивачем та відповідачем, виборі і застосуванні до спірних правовідносин відповідних норм права, повного і всебічного з`ясування обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, при вирішенні спору суд в межах своїх процесуальних функціональних повноважень та в межах позовних вимог встановлює зміст (правову природу, права та обов`язки ін.) правовідносин сторін, які випливають із встановлених обставин, та визначає правову норму, яка підлягає застосуванню до цих правовідносин. Законодавець указує саме на «норму права», що є значно конкретизованим, аніж закон. Більше того, з огляду на положення ГПК України така функціональність суду носить імперативний характер. Підсумок такої процесуальної діяльності суду знаходять своє відображення в судовому рішенні, зокрема у його мотивувальній й резолютивній частинах.

Отже, обов`язок надати правову кваліфікацію відносинам сторін виходячи з фактів, установлених під час розгляду справи, та визначити, яка правова норма підлягає застосуванню для вирішення спору, покладено саме на суд, що є складовою класичного принципу jura novit curia.

Враховуючи наведене та обставини зустрічного позову щодо заявлення відповідачем вимог про стягнення збитків за неналежне виконання позивачем своїх обов`язків з прийняття спірного товару, суд вважає за необхідне дослідити наявність підстав для такого відшкодування.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою для господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин, у т.ч. у вигляді відшкодування збитків, є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Разом з тим, в силу положень ст. 224 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання або установлені вимоги щодо здійснення господарської діяльності, повинен відшкодувати завдані цим збитки суб`єкту, права або законні інтереси якого порушено. Під збитками розуміються витрати, зроблені управненою стороною, втрата або пошкодження її майна, а також не одержані нею доходи, які управнена сторона одержала б у разі належного виконання зобов`язання або додержання правил здійснення господарської діяльності другою стороною.

Ч. 1 ст. 225 Господарського кодексу України визначено, що до складу збитків, що підлягають відшкодуванню особою, яка допустила господарське правопорушення, включаються: вартість втраченого, пошкодженого або знищеного майна, визначена відповідно до вимог законодавства; додаткові витрати (штрафні санкції, сплачені іншим суб`єктам, вартість додаткових робіт, додатково витрачених матеріалів тощо), понесені стороною, яка зазнала збитків внаслідок порушення зобов`язання другою стороною; неодержаний прибуток (втрачена вигода), на який сторона, яка зазнала збитків, мала право розраховувати у разі належного виконання зобов`язання другою стороною; матеріальна компенсація моральної шкоди у випадках, передбачених законом.

При визначенні розміру збитків, якщо інше не передбачено законом або договором, враховуються ціни, що існували за місцем виконання зобов`язання на день задоволення боржником у добровільному порядку вимоги сторони, яка зазнала збитків, а у разі якщо вимогу не задоволено у добровільному порядку, - на день подання до суду відповідного позову про стягнення збитків (ч. 3 ст. 225 ГК України).

Згідно положень ст. 226 Господарського кодексу України учасник господарських відносин, який вчинив господарське правопорушення, зобов`язаний вжити необхідних заходів щодо запобігання збиткам у господарській сфері інших учасників господарських відносин або щодо зменшення їх розміру, а у разі якщо збитків завдано іншим суб`єктам, - зобов`язаний відшкодувати на вимогу цих суб`єктів збитки у добровільному порядку в повному обсязі, якщо законом або договором сторін не передбачено відшкодування збитків в іншому обсязі. Сторона, яка порушила своє зобов`язання або напевно знає, що порушить його при настанні строку виконання, повинна невідкладно повідомити про це другу сторону. У протилежному випадку ця сторона позбавляється права посилатися на невжиття другою стороною заходів щодо запобігання збиткам та вимагати відповідного зменшення розміру збитків. Сторона господарського зобов`язання позбавляється права на відшкодування збитків у разі якщо вона була своєчасно попереджена другою стороною про можливе невиконання нею зобов`язання і могла запобігти виникненню збитків своїми діями, але не зробила цього, крім випадків, якщо законом або договором не передбачено інше. Не підлягають відшкодуванню збитки, завдані правомірною відмовою зобов`язаної сторони від подальшого виконання зобов`язання.

Отже, обов`язок з відшкодування збитків настає для суб`єктів господарювання у разі порушення господарського зобов`язання в результаті неналежного виконання (або невиконання) умов договору (ст. ст. 224, 225 Господарського України, ст. 623 Цивільного кодексу України).

Відшкодування збитків є видом відповідальності учасників цивільних правовідносин за шкоду, яка є негативним наслідком правопорушення. При цьому збиток - це грошова оцінка шкоди, яка підлягає відшкодуванню за неможливості, недоцільності або у разі відмови потерпілого від відшкодування шкоди в натурі.

Ч. 1 ст. 22 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. В ч. 2 ст. 22 цього ж Кодексу наведено поняття збитків, якими є: 1) втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); 2) доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відповідно до ч. 1 ст. 623 Цивільного кодексу України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані цим збитки.

Так, відповідно до вказаних положень ст. 623 та ст. 22 Цивільного кодексу України відшкодуванню підлягають збитки, причиною яких є порушення зобов`язання, якого припустився боржник.

Слід зазначити, що для застосування такої міри відповідальності, як відшкодування збитків, потрібна наявність всіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка (дія чи бездіяльність особи); шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв`язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Отже, на відповідача, як позивача за зустрічним позовом, покладений обов`язок доведення вини правопорушника, факту невиконання або неналежного виконання зобов`язання, прямого причинного зв`язку між порушенням зобов`язання і завданими збитками та їх розмір.

Наразі, стосовно вини позивача господарський суд зазначає, що відповідачем не доведено належними та допустимими доказами вини позивача у заподіяних витратах. Зокрема, відповідач не надав належні та допустимі докази того, що ним вжито заходів з передачі позивачу спірного товару, а останній не прийняв його.

У даному випадку, вина позивача, протиправність його поведінки, наявність та розмір збитків, завданих протиправною поведінкою, не підтверджуються наявними в матеріалах справи доказами.

Враховуючи наявні в матеріалах справи докази та обставини справи, суд вважає, що відповідачем у зустрічному позові не було доведено належними та допустимими доказами вини позивача, його протиправної поведінки у вигляді неприйняття товару, що спричинило шкідливий результат для зобов`язаного контрагента, а відтак не може вважатися доведеним причинний зв`язок між заподіяною шкодою та поведінкою особи.

В свою чергу, вищенаведені обставини не дають підстави для покладення на позивача обов`язку по відшкодуванню витрат відповідача, понесених за зберігання товару в сумі 380 000 грн. та по сплаті неустойки за наднормативне використання контейнерного обладнання (детенш) в сумі 365 568 грн.

Разом з тим, суд зауважує, що при наданні оцінки всім доводам учасників судового процесу судом враховано, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Наразі суд не вбачає необхідності надавати оцінку іншим доводам учасників справи, оскільки така оцінка не впливає на вказані вище висновки суду.

Вирішуючи питання щодо доцільності надання правової оцінки іншим доводам сторін, суд виходить з того, що Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

Частинами 1, 3 статті 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу свої вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі повного, всебічного та безпосереднього дослідження наявних в матеріалах справи доказів у сукупності, з урахуванням всіх обставин справи, суд доходить висновку про відсутність підстав для задоволення як первісного позову, так і зустрічного позову.

Враховуючи відмову в задоволенні первісних позовних вимог, керуючись ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на позивача. Також, враховуючи відмову в задоволенні зустрічних позовних вимог ПП "Лоджікфокс", керуючись ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору покладаються на вказане підприємство як позивача за зустрічним позовом.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Лімітед" до Приватного підприємства "Лоджікфокс" про стягнення 1 221 963,93 грн. відмовити.

2. Витрати по сплаті судового збору за подачу первісного позову покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест Лімітед".

3. У задоволенні зустрічного позову Приватного підприємства "Лоджікфокс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Лімітед" про стягнення 3 867 187,47 грн. відмовити.

4. Витрати по сплаті судового збору за подачу зустрічного позову покласти на Приватне підприємство "Лоджікфокс".

Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено до Південно-західного апеляційного господарського суду в порядку ст.256 ГПК України.

Повний текст рішення складено 18 липня 2023 р.

Суддя Ю.І. Мостепаненко

СудГосподарський суд Одеської області
Дата ухвалення рішення11.07.2023
Оприлюднено20.07.2023
Номер документу112271022
СудочинствоГосподарське
КатегоріяСправи позовного провадження Справи у спорах, що виникають із правочинів, зокрема, договорів Невиконання або неналежне виконання зобов’язань купівлі-продажу поставки товарів, робіт, послуг

Судовий реєстр по справі —916/1074/23

Ухвала від 04.04.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Вронська Г.О.

Ухвала від 05.02.2024

Господарське

Касаційний господарський суд Верховного Суду

Вронська Г.О.

Постанова від 05.12.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 07.11.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 11.09.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 02.08.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Ухвала від 20.07.2023

Господарське

Південно-західний апеляційний господарський суд

Філінюк І.Г.

Рішення від 11.07.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Мостепаненко Ю.І.

Ухвала від 11.07.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Мостепаненко Ю.І.

Ухвала від 30.06.2023

Господарське

Господарський суд Одеської області

Мостепаненко Ю.І.

🇺🇦 Опендатабот

Опендатабот — сервіс моніторингу реєстраційних даних українських компаній та судового реєстру для захисту від рейдерських захоплень і контролю контрагентів.

Додайте Опендатабот до улюбленого месенджеру

ТелеграмВайбер

Опендатабот для телефону

AppstoreGoogle Play

Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці

© 2016‒2023Опендатабот

🇺🇦 Зроблено в Україні