Ухвала

від 05.02.2024 по справі 916/1074/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

05 лютого 2024 року

м. Київ

cправа №916/1074/23

29.10.2024

м. Київ

справа №916/1074/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Вронська Г.О. - головуюча, Губенко Н.М., Студенець В.І.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Приватного підприємства "Лоджікфокс"

на рішення Господарського суду Одеської області

у складі судді: Мостепаненко Ю.І.

від 11.07.2023

та на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду

у складі колегії суддів: Філінюк І.Г., Аленін О.Ю., Діброва Г.І

від 05.12.2023

у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Лімітед"

до Приватного підприємства "Лоджікфокс"

про стягнення 1 221 963,93 грн,

та за зустрічним позовом Приватного підприємства "Лоджікфокс"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еверест Лімітед"

про стягнення 3 867 187,47 грн,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Еверест Лімітед" (далі - Позивач) звернулося до Господарського суду Одеської області з позовом до Приватного підприємства «Лоджікфокс» (далі - Відповідач, Скаржник) про стягнення 1 221 963,93 грн заборгованості, з яких: 1 205 776,80 грн - основний борг, 6 540,92 грн - 3 відсотки річних, 9 646,21 грн - інфляційні втрати.

Відповідач також звернувся до Господарського суду Одеської області із зустрічним позовом до Позивача про стягнення 3 867 187,47 грн заборгованості, з яких: 2 809 870,46 грн - основний борг, 311 749,01 грн - інфляційні втрати, 380 000,00 грн - витрат, понесених за зберігання товару, 365 568 грн - неустойка за понадмірне використання контейнерного обладнання (детеншн).

Рішенням Господарського суду Одеської області від 11.07.2023 у справі №916/1074/23 у задоволенні первісного позову про стягнення 1 221 963,93 грн - відмовлено. У задоволенні зустрічного позову про стягнення 3 867 187,47 грн - відмовлено.

Не погодившись із вказаним судовим рішенням, Відповідач за первісним позовом звернувся до Південно-західного апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, в якій просив рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2023 скасувати в частині відмови в задоволенні зустрічного позову та прийняти нове рішення, яким задовольнити зустрічний позов про стягнення заборгованості в розмірі 3 867 187,47 грн, іншу частину рішення залишити без змін.

Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі №916/1074/23 рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2023 в частині відмови у задоволенні зустрічного позову Відповідача до Позивача про стягнення 3 867 187,47 грн залишено без змін.

Відповідач за первісним позовом звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі №916/1074/23.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, Верховний Суд встановив, що скаргу подано без додержання вимог, викладених у пункті 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу (далі - ГПК України), згідно з якими у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 287 цього Кодексу підстави (підстав), з огляду на таке.

Відповідно до частини другої статті 287 ГПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно в таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України у касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні (абзац 2 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу).

У цьому випадку необхідно чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення сформованій правозастосовчій практиці.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 287 ГПК України в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду (абзац 3 пункту 5 частини другої статті 290 цього Кодексу). Cкаржник повинен чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідного судового рішення та номер справи, навести сам висновок і змістовно обґрунтувати необхідність відступлення від нього.

Якщо підставою для відкриття касаційного провадження скаржник вважає наявність випадку, передбаченого пунктом 3 частини другої статті 287 ГПК України, він повинен зазначити норму права, єдину практику застосування якої необхідно сформувати, обставини справи, до яких ця норма повинна застосовуватись, який висновок зробили суди попередніх інстанцій з цього питання та обґрунтувати, у чому полягає непогодження із ним.

Оскаржуючи в касаційному порядку судові рішення на підставі пункту 4 частини другої статті 287 ГПК України необхідно зазначити, яке саме процесуальне порушення з передбачених частинами першою, третьою статті 310 цього Кодексу призвело до прийняття незаконного судового рішення.

При цьому необхідно враховувати, що за змістом пункту 1 частини третьої статті 310 ГПК України відкриття касаційного провадження через недослідження зібраних у справі доказів можливе лише за умови наявності у касаційній скарзі інших обґрунтованих підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 287 цього Кодексу.

Отже, системний аналіз наведених положень ГПК України дає підстави для висновку, що при касаційному оскарженні судових рішень, зазначених у пунктах 1, 4 частини першої статті 287 ГПК України, у касаційній скарзі обґрунтування неправильного застосування судом (судами) норм матеріального права чи порушення норм процесуального права має обов`язково наводитися у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт (пункти) частини другої статті 287 ГПК України як на підставу для касаційного оскарження судового рішення.

Таким чином, процесуальний закон покладає на скаржника обов`язок зазначати у касаційній скарзі про неправильне застосування конкретних норм матеріального та/або порушення норм процесуального права, яке допустили суди попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень та чітко визначити конкретну підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, передбачену (передбачені) статтею 287 ГПК України, з вказівкою на конкретні висновки суду, рішення якого оскаржується, із одночасним зазначенням норм права (пункт, частина, стаття), які неправильно застосовані цим судом при прийнятті відповідного висновку. Крім того, скаржник повинен чітко вказати, яку саме норму права судами першої та (або) апеляційної інстанцій було застосовано без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку, або обґрунтувати необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судами попередніх інстанцій в оскаржуваних судових рішеннях.

Суд звертає увагу, що відповідно до приписів ГПК України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема стосовно строку подання касаційної скарги, її форми та змісту.

Скаржник у тексті касаційної скарги підставою касаційного оскарження судових рішень зазначає пункт 1 частини другої статті 287 ГПК України, водночас, не вказує які саме норми права були порушенні судами попередніх інстанцій без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Також відповідно до пункту 2 частини четвертої статті 290 ГПК України до касаційної скарги додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справляння судового збору, платників, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначено Законом України "Про судовий збір".

Згідно з частиною першою статті 4 Закону України "Про судовий збір", судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2023 рік" встановлено у 2023 році прожитковий мінімум для працездатних осіб з 1 січня 2023 року у сумі 2 684,00 грн.

Ставка судового збору, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви майнового характеру, становила 1,5 відсотка ціни позову, але не менше 1 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб і не більше 350 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частини четвертої статті 6 Закону "Про судовий збір", якщо скаргу (заяву) подано про перегляд судового рішення в частині позовних вимог (сум, що підлягають стягненню за судовим рішенням), судовий збір за подання скарги (заяви) вираховується та сплачується лише щодо перегляду судового рішення в частині таких позовних вимог (оспорюваних сум).

Підпунктом 5 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України "Про судовий збір" за подання касаційної скарги на рішення суду ставки судового збору встановлюються у розмірі 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви.

З огляду на предмет спору та вимоги касаційної скарги, при поданні цієї касаційної скарги Скаржник повинен був сплатити судовий збір у розмірі 116 015,62 грн (200 % від (3 867 187,47 грн х 1,5 : 100 % = 58 007,81 грн)).

Разом з касаційною скаргою Скаржник подав до Верховного Суду заяву [клопотання] про відстрочення/розстрочення сплати судових витрат, зменшення розміру судових витрат (звільнення від їх сплати), в якій просить відтермінувати сплату судового збору до ухвалення постанови у справі №916/1074/23 з огляду на те, що на даний час у нього відсутня можливість здійснити сплату судового збору до ухвалення постанови у справі , з огляду на запровадження воєнного стану на території України, у зв`язку із широкомасштабною збройною агресією російської федерації проти України. Ситуація що склалася в країні призвела до тимчасового скрутного становища Скаржника, а тому його майновий стан не дозволяє сплатити суму судового збору у повному обсязі.

Верховний Суд розглянув зазначене клопотання та дійшов висновку про відмову у його задоволенні з таких підстав.

Відповідно до статті 8 Закону України "Про судовий збір", враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Із системного аналізу змісту норм зазначеної статті вбачається, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України "Про судовий збір" не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої цієї статті можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18).

Предметом справи, що розглядається, не є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю.

Таким чином, Скаржник не відноситься до переліку осіб, зазначених у статті 8 Закону України "Про судовий збір", а тому в задоволенні клопотання про відтермінування сплати судового збору до ухвалення постанови у справі №916/1074/23 слід відмовити.

Відповідно до частини другої статті 174 ГПК України в ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд у такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).

Оскільки суд касаційної інстанції має застосовувати вказані вимоги до касаційних скарг, Скаржнику необхідно усунути недоліки касаційної скарги, а саме:

- вказати підставу (підстави) касаційного оскарження судового рішення, із зазначенням відповідного пункту частини другої статті 287 ГПК України;

- у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 287 ГПК України, чітко вказати норму права, висновок про застосування якої був сформований Верховним Судом, дату прийняття відповідної постанови та номер справи, навести сам висновок і в чому полягає невідповідність оскарженого судового рішення;

- надати Суду документ, що підтверджує сплату судового збору у розмірі 116 015,62 грн.

З огляду на викладене Верховний Суд дійшов висновку про залишення касаційної скарги Скаржника на рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі №916/1074/23 без руху на підставі частини другої статті 292 ГПК України.

Керуючись статтями 174, 234, 287, 290, 292 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Клопотання Приватного підприємства "Лоджікфокс" про відтермінування сплати судового збору до ухвалення постанови у справі №916/1074/23 за подання касаційної скараги на рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі №916/1074/23 - відхилити.

2. Касаційну скаргу Приватного підприємства "Лоджікфокс" на рішення Господарського суду Одеської області від 11.07.2023 та постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 05.12.2023 у справі №916/1074/23 залишити без руху.

3. Надати Приватному підприємству "Лоджікфокс" строк для усунення недоліків протягом десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

4. Роз`яснити Приватному підприємству "Лоджікфокс", що у разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали скарга вважатиметься неподаною та буде повернута скаржнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає оскарженню.

Головуюча Г. Вронська

Судді Н. Губенко

В. Студенець