Ухвала

від 18.07.2023 по справі 686/11578/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

18 липня 2023 року

м. Хмельницький

Справа № 686/11578/22

Провадження № 11-кп/4820/552/23

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1 ,

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

за участю секретаря

судового засідання ОСОБА_4 ,

прокурора ОСОБА_5 ,

обвинуваченого ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні та в режимі відеоконференції виділене провадження у кримінальному провадженні про обвинувачення ОСОБА_6 за ч.4 ст.185, ч.2 ст.15, ч.4 ст.185, ч.2 ст.190 КК України, за апеляційною скаргою обвинуваченого ОСОБА_6 на ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2023 року,

в с т а н о в и л а :

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 16 червня 2023 року дію запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 продовжено судом по 14 серпня 2023 року включно. До спливу цього строку судове провадження завершити не представляється можливим.

Прокурор заявив клопотання, проти якого заперечили обвинувачений та його захисник, про продовження відносно обвинуваченого ОСОБА_6 дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, посилаючись на те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України.

Ухвалою Хмельницького міськрайонного суду від 07 липня 2023 року серед іншого, продовжено дію обраного під час досудового розслідування щодо обвинуваченого ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по 04 вересня 2023 року включно.

Продовжуючи запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, суд першої інстанції мотивував своє рішення тим, що неможливо запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, про що заявили захисник та обвинувачений, та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого та виконання ним процесуальних рішень по справі.

Обвинувачений ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просив скасувати ухвалу Хмельницького міськрайонного суду від 07 липня 2023 року та змінити йому запобіжний захід із тримання під вартою на більш м`який - не пов`язаний з ув`язненням.

Уважав, що ризиків, передбачених ст.177 КПК України у судовому засіданні суду першої інстанції не встановлено та на їх підтвердження не надано жодних доказів.

Посилався на те, що в умовах перебування під вартою у нього значно погіршився стан здоров`я та належного медичного обстеження йому не надано.

При цьому, зазначав, що сумлінно виконує покладені на нього обов`язки та наміру перешкоджати кримінальному провадженню не має.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду з викладом змісту оскаржуваного судового рішення та доводів апеляційної скарги; заперечення прокурора ОСОБА_5 проти апеляційної скарги; перевіривши матеріали провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про таке.

14 липня 2023 року на адресу апеляційного суду надійшло клопотання захисника ОСОБА_7 про розгляд вказаної апеляційної скарги без її участі, скаргу підтримувала та просила задовольнити її в повному обсязі з викладених мотивів.

Ураховуючи наведене, колегія суддів апеляційного суду вважає за можливе провести судове засідання без безпосередньої участі захисника та обвинуваченого, який самовільно залишив судове засідання.

Так, відповідно до ч.3 ст.331 КПК України за наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов`язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув`язнення.

На думку суду першої інстанції, прокурор довів, що наразі продовжують існувати ризики, передбачені ст.177 КПК України, які не зменшилися, що у свою чергу давало підстави для продовження обвинуваченому запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

Окрім того, стороною обвинувачення доведено неможливість запобігання ризикам, передбаченим ст.177 КПК України, шляхом застосування більш м`яких запобіжних заходів, та що такі заходи не забезпечать належної процесуальної поведінки обвинуваченого.

Суд першої інстанції обґрунтовано врахував, що ризики, які були доведені прокурором в суді при обранні обвинуваченому ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, суттєво не зменшились.

Так, обвинуваченому інкримінується вчинення кримінальних правопорушень в період розгляду судом іншого кримінального провадження, при цьому останній раніше неодноразово судимий, не працевлаштований, обвинувачується у вчиненні умисних тяжких злочинів проти власності, за які передбачено покарання у виді позбавлення волі, у тому числі, на строк до восьми років, у справі не з`ясовано обставини, встановлені під час кримінального провадження, не перевірено їх доказами, в тому числі не допитані потерпілі та свідки, а відтак обвинувачений, знаходячись на волі, може переховуватись від суду, а також вчинити інше кримінальне правопорушення.

Колегія суддів апеляційного суду приходить до висновку про те, що стороною обвинувачення у суді першої інстанції наведено достатньо підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою щодо обвинуваченого ОСОБА_6 .

У відповідності з приписами ст.183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України.

Згідно з ст.177 КПК України метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Колегія суддів апеляційної інстанції приходить до висновку, що продовжений запобіжний захід у вигляді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 відповідає характеру та тяжкості вчинених правопорушень, а встановлені ризики, передбачені ст.177 КПК України, є доведеними і вони виключають на даний час можливість зміни запобіжного заходу на більш м`який.

На думку колегії суддів, не знайшли свого підтвердження доводи, зазначені у апеляційній скарзі обвинуваченим.

Суд першої інстанції врахував обставини, на які зверталося увагу у апеляційній скарзі, також вони були перевірені колегією суддів апеляційного суду.

Згідно ч.2 ст.177 КПК України підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені ч.1 ст.177 КПК України.

Відповідно до усталеної судової практики - суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів. Також у своїх рішеннях суд зазначав, що особлива тяжкість деяких злочинів може викликати таку реакцію суспільства і соціальні наслідки, які виправдовують попереднє ув`язнення як виключну міру запобіжного заходу протягом певного часу.

Враховуючи наведені ризики, визначені у ст.178 КПК України обставини в їх сукупності, місцевий суд обґрунтовано продовжив строк дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 .

Колегія суддів вважає, що найсуворіший запобіжний захід наразі зможе запобігти ризикам, передбаченим ст.177 КПК України та забезпечить належну процесуальну поведінку обвинуваченого.

Тому приходить до висновку, що більш м`які запобіжні заходи, на які є посилання у апеляційній скарзі, забезпечити виконання цієї функції обвинуваченим не зможуть.

Відтак, місцевий суд врахував усі обставини провадження, об`єктивно оцінив особистість обвинуваченого, його соціальні зв`язки, тяжкість кримінальних правопорушень (злочинів), у вчиненні яких обвинувачується останній, стан його здоров`я та обґрунтовано прийняв рішення про необхідність продовження строку дії вищевказаного запобіжного заходу.

Такий висновок суду є обґрунтованим та відповідає фактичним обставинам провадження.

При вирішенні питання про продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою враховуються вимоги дотримання розумного строку як застосування такого запобіжного заходу, так і продовження строку тримання під вартою. Продовження тримання під вартою може бути виправдано тільки за наявності конкретного суспільного інтересу, який незважаючи на презумпцію невинуватості, превалює над принципом поваги до свободи особистості (п.79 ЄСПЛ у справі «Харченко проти України»).

Так, п.79 Рішення визначено, що питання про те, чи є тривалість тримання під вартою обґрунтованою, не можна вирішувати абстрактно. Воно має вирішуватися в кожній справі з урахуванням конкретних обставин, підстав, якими національні органи мотивували свої рішення, та належно задокументованих фактів, на які посилався заявник у своїх клопотаннях про звільнення з-під варти. Таке, що продовжується, тримання під вартою може бути виправданим у тій чи іншій справі лише за наявності специфічних ознак того, що цього вимагають істинні вимоги публічного інтересу, які, незважаючи на існування презумпції невинуватості, переважують правило поваги до особистої свободи.

Колегією суддів встановлено, що рішення суду першої інстанції є обґрунтованим та постановлено з дотриманням зазначених вимог чинного законодавства.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству.

Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови»). Серйозність покарання є ревалентною обставиною в оцінці ризику того, що обвинувачений може втекти («Ідалов проти Росії», «Гарицьки проти Польщі», «Храїді проти Німеччини», «Ілійков проти Болгарії»), а наявність судимості може стати підставою для обґрунтування того, що обвинувачений може вчинити новий злочин («Сельчук проти Туреччини», «Мацнеттер проти Австрії»).

У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту.

Європейський суд з прав людини неодноразово підкреслював, що наявність підстав для тримання особи під вартою має оцінюватись в кожному кримінальному провадженні з урахуванням його конкретних обставин.

Застосовуючи запобіжний захід у виді тримання під вартою, необхідно виходити із того, що судове рішення повинно забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони прав і інтересів як суспільства, так і потерпілого.

За таких обставин колегія суддів апеляційного суду уважає, що у даному випадку суспільний інтерес у завершенні неупередженого розгляду даного кримінального провадження слід визнати виключними обставинами, згідно з якими лише продовження строку дії застосування раніше обраного запобіжного заходу зможе запобігти визначеним ризикам.

Отже, обставини провадження свідчать про те, що заявлені ризики продовжують існувати та вони виправдовують продовження строку дії запобіжного заходу, який застосований до обвинуваченого у вигляді тримання під вартою.

Обставини, на які є посилання у поданій апеляційній скарзі, не можуть бути підставами для зміни запобіжного заходу на не пов`язаний з триманням під вартою.

Колегія суддів зазначає, що встановлені судом першої інстанції ризики є обґрунтованими та знайшли своє підтвердження при перегляді справи.

З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для зміни застосованого (продовженого) запобіжного заходу.

Відтак, колегія суддів апеляційного суду підстав для скасування ухвали місцевого суду не знаходить.

Керуючись ст.ст.177, 178, 183, 404, 407 КПК України, колегія суддів,

п о с т а н о в и л а :

Ухвалу Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 07 липня 2023 року щодо продовження строку дії запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою до обвинуваченого ОСОБА_6 по 04 вересня 2023 року включно залишити без змін, а його апеляційну скаргу - без задоволення.

Ухвала набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3