Вирок

від 12.02.2024 по справі 686/11578/22

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 лютого 2024 року

м. Хмельницький

Справа № 686/11578/22

Провадження № 11-кп/4820/181/24

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ та справ про адміністративні правопорушення Хмельницького апеляційного суду у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1

суддів ОСОБА_2 , ОСОБА_3

за участю: секретаря судового засідання ОСОБА_4

прокурора ОСОБА_5

обвинуваченого ОСОБА_6

захисника ОСОБА_7

потерпілої ОСОБА_8

розглянула у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Хмельницькому апеляційну скаргу прокурора Окружної прокуратури м.Хмельницького ОСОБА_9 на вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14 листопада 2023 року у об`єднаному кримінальному провадженні №12023243000001036, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань 24 березня 2023 року, яким ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України уродженця міста Бобруйськ, Могильовської області, Республіки Білорусь, зареєстрованого тапроживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , раніше судимого:

- 03.11.2009 Хмельницьким міськрайонним судом Хмельницької області, з урахуванням змін, внесених ухвалою Апеляційного суду Хмельницької області від 20.05.2010 за ч.4 ст. 27, ч.2 ст.186, ч.1 ст.304, ч.1 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки, на підставі ст. 75 КК України звільнений від відбування покарання з встановленням 3 років іспитового строку. Постановою Хмельницького міськрайонного суду 15.02.2012 року іспитовий строк скасовано, направлений для відбування покарання;

- 15.02.2016 Хмельницьким міськрайонним судом за ч.2 ст.186, ст.69 КК України до покарання у виді 240 годин громадських робіт;

- 17.04.2019 Кам`янець-Подільським міськрайонним судом Хмельницької області за ч.2 ст.389, ст.71 КК України до покарання у виді 3 місяців та 15 днів арешту;

- 11.03.2020 Чемеровецьким районним судом Хмельницької області за ч.3 ст.15, ч.2 ст.185, ч.4 ст.70 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки, звільнений 17.12.2021 за відбуттям строку покарання,

визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 190 КК України, та

В С Т А Н О В И Л А:

Короткий зміст оскаржуваного судового рішення та встановлені судом обставини

Вироком Хмельницькогоміськрайонного судуХмельницької областівід 14листопада 2023року ОСОБА_6 визнано винниму вчиненнікримінальних правопорушень,передбачених частиною4статті 185,частиною 2статті 15,частиною 4статті 185,частиною 2статті 190КК України,та призначено йомупокарання:

-за ст. 185 ч. 4 КК України із застосуванням ст.69 КК України у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі,

-за ст. 15 ч. 2 ст. 185 ч. 4 КК України із застосуванням ст.69 КК України 3 (три) роки позбавлення волі,

-за ст. 190 ч. 2 КК України 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначено ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_6 постановлено рахувати з моменту вступу вироку в законну силу.

На підставі та в порядку частини 5 статті 72 КК України зараховано ОСОБА_6 в строк відбуття покарання час його попереднього ув`язнення з 27.04.2023 року до дня набрання вироком законної сили включно із розрахунку один день попереднього ув`язнення за один день позбавлення волі.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_6 залишити попередній тримання під вартою.

Питання речових доказів вирішено на підставі ст.100 КПК України.

Відповідно до вироку суду, 07 травня 2022 року, близько 10:53 години, ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину «Ева» № 1801, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 82, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «РУШ», розуміючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на території України Указом Президента України за № 64/2022 від 24.02.2022, таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, із полиці прилавку з продажу товарів, викрав одне упакування туалетної води «VersaceEauFraiche» (штрих-код товару 247312), об`ємом 100 мл, вартістю 850,50 грн. В подальшому, ОСОБА_6 , того ж дня, близько 10:55 години, не розрахувавшись за вищевказаний товар, вийшов з приміщення магазину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ТОВ «РУШ» майнової шкоди на суму 850,50 грн.

03.10.2022 року, близько 18 год., ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання у приміщенні будинку АДРЕСА_2 з потерпілою ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, свідомо бажаючи їх настання, під час розмови з потерпілою ОСОБА_8 , під вигаданим наміром необхідності порізки дров, без наміру подальшого повернення, попросив останню надати належну їй бензопилу марки «Stihl» моделі «MS180» вартістю 3584,17 грн., на що ОСОБА_8 погодилась та передала вказану бензопилу особисто в руки ОСОБА_6 , після чого покинула його помешкання. ОСОБА_10 , отримавши у володіння вказану бензопилу, розпорядився нею як своїм власним майном, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 3584,17 грн.

07 січня 2023 року, близько 16 год. 15 хв., ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що Указом Президента України за №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, перебуваючи у приміщенні торговельного залу супермаркету «Сільпо», що розташований по вул. Кам`янецькій, 122 в м. Хмельницькому, із полиці умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, викрав три плитки шоколаду «Milka», типу «AlpineMilk», масою 270 гр. кожна, (артикул №914656), вартістю 105 грн. 40 коп. за одну, загальною вартістю 316 грн. 19коп., після чого з викраденим майном намагався покинути місце вчинення кримінального правопорушення, вийшовши за розрахункові каси та не розрахувавшись за вищевказані три плитки шоколаду «Milka», проте ОСОБА_6 , виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, кримінальний злочин не закінчив з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівником охорони супермаркету ТОВ «Сільпо-ФУД» при виході з приміщення магазину, у зв`язку з чим правопорушення не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі.

19 лютого 2023 року, близько 17 год. 31 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні магазину «Економ», що розташований по вул.Інститутській, 10 в місті Хмельницькому, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Тайстра груп», розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на всій території України указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», та який продовжено згідно Указу Президента України № 58/2023 від 06 лютого 2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 19 лютого 2023 року, строком на 90 діб, діючи умисно, таємно, повторно викрав із торгового стелажу одну пляшку алкогольного напою «віскі Jameson 40%» об`ємом 1 л., вартістю 684 грн. 67 коп., після чого, пройшовши повз розрахункові каси покинув місце вчинення кримінального правопорушення, не розрахувавшись за вищевказане майно, в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Тайстра Груп» майнову шкоду на суму 684 грн. 67 коп.

Також 19 лютого 2023 року, близько 19 год. 07 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину «Економ», що розташований по вул.Інститутській, 10 в місті Хмельницькому, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Тайстра груп», розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на всій території України указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, діючи умисно, таємно, повторно викрав із торгового стелажу одну пляшку алкогольного напою «віскі Jameson 40%» об`ємом 1 л., вартістю 684 грн. 67 коп., після чого, пройшовши повз розрахункові каси покинув місце вчинення кримінального правопорушення, не розрахувавшись за вищевказане майно, в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Тайстра Груп» майнову шкоду на суму 684 грн. 67 коп.

21 лютого 2023 року, близько 12 год. 19 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину «Bulka», що розташованийпо ПроспектуМиру 62/Ав м.Хмельницькому,де здійснюєсвою підприємницькудіяльність ТОВ«Фудекспрес», розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на всій території України указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, діючи умисно, таємно, повторно, викрав із торгового стелажу одну пляшку алкогольного напою «лікер Jagermeister» об`ємом 0,7 л., вартістю 353 грн. 25 коп., після чого, пройшов повз розрахункові каси та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, не розрахувавшись за вищевказане майно, та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Фудекспрес» майнову шкоду на суму 353 грн. 25 коп.

24 лютого 2023 року, близько 15 год. 50 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину «Тайстра», що розташований по Львівському Шосе 18 в м. Хмельницькому, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Тайстра Груп», розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на всій території України указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», та який продовжено згідно Указу Президента України № 58/2023 від 06 лютого 2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 19 лютого 2023 року, строком на 90 діб, діючи умисно, таємно, повторно викрав із торгового стелажу одну пляшку алкогольного напою «віскі Ballantines 40% Шотландія» об`ємом 1 л, вартістю 515 грн. 25 коп., після чого, пройшовши повз розрахункові каси покинув місце вчинення кримінального правопорушення, не розрахувавшись за вищевказане майно, та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Тайстра Груп» майнову шкоду на суму 515 грн. 25 коп.

20 березня 2023 близько 11 год. 36 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину «Аврора», що розташованийпо вул.Соборній,15в м.Хмельницькому,де здійснюєсвою підприємницькудіяльність ТОВ«Вигідна покупка»,розуміючи таусвідомлюючи,що вкраїні дієвоєнний стан,який введенийна всійтериторії Україниуказом ПрезидентаУкраїни №64/2022від 24лютого 2022року «Провведення воєнногостану вУкраїні»,діючи умисно,таємно,повторно викравіз торговогостелажу триодиниці товару«Шоколад молочнийMilkaпечиво орео,ваніль» вагою300гкожна,вартістю 139грн.за 1шт., після чого, пройшов повз розрахункові каси не розрахувавшись за вищевказане майно та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Вигідна покупка» майнову шкоду на загальну суму 417 грн.

Такимчином, ОСОБА_6 вчинив кримінальніправопорушення,передбачені частиною4статті 185,частиною 2статті 15,частиною 4статті 185,частиною 2статті 190КК України.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала

Не погодившись із рішенням суду, прокурор Хмельницької обласної прокуратури ОСОБА_9 , не оспорюючи доведеність вини та правильність кваліфікації дій обвинуваченого, подав апеляційну скаргу, в якій просить вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 14.11.2023 стосовно ОСОБА_6 скасувати в частині призначеного йому покарання, ухвалити новий вирок в цій частині, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 6 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст. 70 ч. 1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Вважає, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_6 покарання неправильно застосував закон України про кримінальну відповідальність, застосувавши закон, який не підлягає застосуванню, а саме положення статті 69 КК України, що у свою чергу потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість.

Як вбачається з рішення суду ОСОБА_6 повністю визнав свою вину, сприяв розкриттю злочину, щиро розкаявся у вчиненому, добровільно відшкодував завданий збиток потерпілим (за епізодами викрадення майна в магазинах Аврора та Ева -1801), усунув заподіяну шкоду (за епізодом закінченого замаху на таємне викрадення майна у магазині «Сільпо»), що і суд визнав обставинами, які пом`якшують покарання.

При призначенні ОСОБА_6 більш м`якого покарання, ніж передбачено санкцією ч.4 ст.185 КК України, суд першої інстанції у своєму рішенні не зазначив, яким чином визнання вини, щире каяття обвинуваченого, активне сприяння розкриттю кримінального правопорушення та часткове відшкодування завданої шкоди (не за усіма епізодами кримінальних правопорушень), істотно знижують ступінь тяжкості вчинених ОСОБА_6 кримінальних правопорушень.

При цьому судом не враховано, що обвинувачений раніше 4 рази був засуджений за злочини проти власності, відбував покарання у виді реального позбавлення волі на певний строк, після звільнення із місць позбавлення волі, через незначний проміжок часу, продовжив вчиняти нові аналогічні кримінальні правопорушення, так обвинувачений 17.12.2021 звільнився з місць позбавлення волі, після чого останній не вжив жодних заходів щодо працевлаштування та 07.05.2022, тобто через 5 місяців, знову вчинив новий корисливий злочин (за епізодом викрадення майна у магазині «Ева») задля забезпечення власного існування за рахунок протиправного заволодіння чужим майном, в подальшому після направлення 08.06.2022 обвинувального акту до суду, знаючи та усвідомлюючи, що у суді перебуває на розгляді кримінальне провадження за обвинуваченням його за ч. 4 ст. 185 КК України, не зробивши позитивних висновків, на шлях виправлення не став та з 03.10.2022 по 20.03.2023 продовжував далі вчиняти інші кримінальні правопорушення, Слід також врахувати те, що обвинувачений вчиняв крадіжку товарів не першої необхідності.

Вказане свідчить про неможливість застосування до нього покарання, нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції статті (санкції частини статті) Особливої частини цього Кодексу, через його м`якість, оскільки таке покарання не сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення ним нових кримінальних правопорушень.

Також, в ході судового розгляду встановлено, що ОСОБА_6 ніде не працював, а за місцем проживання характеризувався негативно, згідно висновку органу пробації ризик вчинення повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий.

Щодо часткового відшкодування завданої шкоди, то апелянт зазначає, що її ОСОБА_6 відшкодував фактично після дослідження усіх обставин кримінального правопорушення та на етапі завершення судового слідства, тобто з метою пом`якшення міри призначеного покарання, хоча кримінальні правопорушення вчинялись ним з травня 2022 року, що ставить під сумнів щире каяття обвинуваченого.

На думку прокурора, той факт, що засуджений визнав свою вину, не може безумовно свідчити про щире каяття з приводу вчиненого, адже щире каяття передбачає, окрім визнання особою факту вчинення кримінальних протиправних діянь, ще й щирий жаль з цього приводу та осуд своєї поведінки.

Вказані відомості про особу обвинуваченого свідчать про неможливість застосування положень ст. 69 КК України при призначенні останньому покарання.

Позиції учасників судового провадження

Прокурор у судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, вважає, що вирок стосовно ОСОБА_6 підлягає скасуванню в частині призначення покарання у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність. Просив ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_6 покарання за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 6 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч.2 ст.190 КК України у виді 1 року позбавлення волі. На підставі ст.70 ч.1 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 6 років позбавлення волі. В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Потерпіла ОСОБА_8 не підтримала вимог апеляційної скарги прокурора, просила вирок суду залишити без змін, показавши, що обвинувачений їй допомагав, думає, що і надалі буде допомагати, він просто оступився.

Обвинувачений ОСОБА_6 та його захисник вимоги апеляційної скарги не визнали, просили відмовити у їх задоволенні, вважали, що вирок суду є законним та справедливим.

Заслухавши суддю-доповідача, думку прокурора та потерпілої ОСОБА_8 , обвинуваченого та його захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційної скарги у її межах, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора підлягає задоволенню з наступних підстав.

Мотиви суду

Відповідно до частини 1 статті 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Згідно з вимогами статті 370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу, тобто кожний доказ повинен бути оціненим з точки зору належності, допустимості, достовірності, а сукупність зібраних доказів з точки зору достатності та взаємозв`язку для прийняття відповідного процесуального рішення. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Суд першої інстанції обґрунтовано дійшов висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень, дав належну юридичну оцінку його діям і у відповідності з вимогами норм Кримінального кодексу України, правильно кваліфікував його дії за частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 190 КК України.

Такий висновок суду підтверджується сукупністю узгоджених між собою, належних, допустимих та достатніх доказів, зібраних у встановленому законодавством порядку й досліджених судом з достатньою повнотою та належною оцінкою.

Висновки судупершої інстанціїпро доведеністьвини обвинуваченого ОСОБА_6 у вчиненні інкримінованих кримінальних правопорушень при обставинах, викладених у вироку, а також правильність кваліфікації його дій за частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 190 КК України, ніким із учасників судового провадження не оспорюються, а тому, відповідно до положень частини 1 статті 404 КПК України, фактичні обставини вчинених обвинуваченим кримінальних правопорушень, доведеність вини й кваліфікація злочинних дій в апеляційному порядку не перевіряються.

Вапеляційній скарзіпрокурор оскаржуєрішення судув частиніпризначеного ОСОБА_6 покарання зач.4ст.185та ч.2ст.15,ч.4ст.185КК Україниіз застосуваннямстатті 69КК Українита проситьйого скасуватив ційчастині,у зв`язку з неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що потягло за собою невідповідність призначеного судом покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого через м`якість, не оскаржуючи фактичні обставини справи.

Колегія суддів вважає слушними доводи прокурора про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме вимог статті 69 КК України та призначення ОСОБА_6 покарання нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст.185 КК України, що потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого внаслідок м`якості.

Згідно з вимогами статей 50, 65 КК України та роз`яснень, що містяться у пунктах 1, 2, 8 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику призначення судами кримінального покарання» № 7 від 24 жовтня 2003 року, з наступними змінами, вирішуючи питання про вид та розмір покарання щодо особи, яка визнається винною у вчиненні злочину, суди зобов`язані дотримуватися загальних засад призначення покарання, через які реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання; приймати до уваги ступінь тяжкості вчиненого винною особою злочину, обставини цього злочину, його наслідки, дані про особу винного та обставини справи, що обтяжують чи пом`якшують покарання. Судам належить обговорювати питання про призначення передбаченого законом більш суворого покарання особам, які вчинили злочини на ґрунті пияцтва, алкоголізму, наркоманії, за наявності рецидиву злочину, у складі організованих груп чи за більш складних форм співучасті (якщо ці обставини не є кваліфікуючими ознаками), і менш суворого - особам, які вперше вчинили злочини, неповнолітнім, інвалідам, особам похилого віку і тим, які щиро розкаялись у вчиненому, активно сприяли розкриттю злочину, відшкодували завдані збитки тощо.

Визначаючи ступінь тяжкості вчиненого злочину, суди повинні виходити з класифікації злочинів (за статтею 12 КК України), а також із особливостей конкретного злочину й обставин його вчинення (форма вини, мотив і мета, спосіб, стадія вчинення, кількість епізодів злочинної діяльності, роль кожного зі співучасників, якщо злочин вчинено групою осіб, характер і ступінь тяжкості наслідків, що настали, тощо).

Досліджуючи відомості про особу обвинуваченого, суд повинен з`ясувати його вік, стан здоров`я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи чи навчання, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім`ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Висновки зусіх питань,пов`язанихіз призначеннямпокарання, необхідноналежним чином мотивуватиу вироку.

Призначення основного покарання із застосуванням положень статті 69 КК України, нижчого від найнижчої межі, передбаченої законом за конкретний злочин, або перехід до іншого, більш м`якого виду основного покарання, або непризначення обов`язкового додаткового покарання може мати місце лише за наявності декількох (не менше двох) обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, з урахуванням особи винного. У кожному такому випадку суд зобов`язаний у мотивувальній частині вироку зазначити, які саме обставини справи або дані про особу обвинуваченого він визнає такими, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину і впливають на пом`якшення покарання. При цьому необхідно враховувати не тільки мету й мотиви, якими керувалась особа при вчиненні злочину, а й її роль серед співучасників, поведінку під час та після вчинення злочинних дій тощо.

Положеннями частини 2 статті 50 КК України визначено, що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Відповідно до вимог статті 65 КК України особі, яка вчинила злочин, має бути призначене покарання, необхідне і достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових злочинів. Суд, призначаючи покарання, зобов`язаний врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, дані про особу винного та обставини справи, що пом`якшують і обтяжують покарання. Виходячи з принципу співмірності, цей захід примусу за своїм видом і розміром має бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного. При виборі покарання мають значення і повинні братися до уваги обставини, які його пом`якшують і обтяжують.

Як убачається з вироку, суд першої інстанції визнав обставинами, що пом`якшують покарання те, що ОСОБА_6 повністю визнав свою вину, щиро розкаявся, активно сприяв розкриттю кримінальних правопорушень (по всіх епізодах обвинувачення) та добровільно відшкодував завданий збиток (за епізодами викрадення майна в магазинах «Аврора» та «Ева-1801»), а також відсутність матеріальних та моральних претензії у потерпілого (за епізодом викрадення майна в магазині «Bulka»), усунення заподіяної шкоди (за епізодом закінченого замаху на таємне викрадення майна у магазині «Сільпо»), обставинами, які обтяжують покарання за вчинені кримінальні правопорушення визнав рецидив злочинів, в межах висунутого обвинувачення за епізодами викрадення майна у магазинах «Ева №1801», закінченого замаху на таємне викрадення майна у магазині «Сільпо», заволодіння майном потерпілої ОСОБА_8 .

Крім того, при призначенні покарання суд зазначив, що враховує наявність у обвинуваченого міцних соціальних зв`язків, що він одружений, має захворювання, а також позиції потерпілих, які не наполягали на призначенні суворого покарання та у вирішенні даного питання поклались на думку суду. Разом з цим, обвинувачений характеризується негативно, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних злочинів, на шлях виправлення не став та протягом невеликого проміжку часу вчинив нові умисні, корисливі, кримінальні правопорушення, ряд кримінальних правопорушень вчинив в період розгляду кримінального провадження в суді та згідно висновку органу пробації ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий.

На обґрунтування застосування вимог статті 69 КК України суд першої інстанції зазначив про наявність декількох обставин,які пом`якшуютьпокарання таістотно знижуютьступінь тяжкості вчиненого, а саме повневизнання вини,щире каяття,активне сприяннярозкриттю кримінальнихправопорушень,добровільне відшкодуваннязавданого збитку(заепізодами викраденнямайна вмагазинах «Аврора»та «Ева-1801»),відсутність матеріальнихта моральнихпретензії употерпілого заепізодом викраденнямайна в магазині «Bulka», наявність уобвинуваченого захворювань,наявність міцнихсоціальних зв`язків, у зв`язку з чим вважав за можливе призначити основне покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст. 185 КК України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з такими висновками суду першої інстанції щодо можливості застосування статті 69 КК України, оскільки наведені судом обставини не знижують ступеня тяжкості діянь, вчинених ОСОБА_6 , до такої міри, яка є необхідною і достатньою для застосуванняст. 69 КК Україниі призначення покарання, нижчого від найнижчої межі, встановленої в санкції ч.4 ст. 185 КК України.

Відповідно до позиції Верховного суду, викладеної у справі № 629/2739/18 від 03.02.2021, згідно з якою частина 1 статті 69 КК надає повноваження суду у виключних випадках призначити більш м`яке покарання, ніж мінімальне покарання, передбачене законом за відповідний злочин, лише за наявності кількох обставин, що пом`якшують покарання та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину.

Тобто такі обставини або сукупність обставин мають одночасно відповідати двом умовам: вони визнані такими, що пом`якшують покарання відповідно до частин 1 та/або 2 статті 66 КК України та істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину. Крім того, ці обставини чи сукупність обставин мають знаходитися в причинному зв`язку з цілями та/або мотивами злочину, поведінкою особи під час вчинення злочину та іншими факторами, які безпосередньо впливають на суспільну небезпеку злочину та/або небезпечність винуватої особи.

При визначенні поняття та змісту обставин, що істотно знижують ступінь тяжкості вчиненого злочину, суд має виходити з системного тлумачення статей 66 та 69 КК України та тих статей Особливої частини Кодексу, що визначають певні обставини, як ознаки привілейованих складів злочину, що істотно зменшують їх суспільну небезпечність, наслідком чого є зниження ступеню тяжкості вчиненого злочину. Ці обставини в своїй сукупності повинні настільки істотно знижувати ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, що призначення винному навіть мінімального покарання в межах санкції було би явно несправедливим.

Таким чином, висновки суду першої інстанції про можливість застосування до обвинуваченого ОСОБА_6 положень статті 69 КК України та призначення йому основного покарання нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції частини 4 статті 185 КК України, а саме у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі та за частиною 2 статті 15 частини 4 статті 185 КК України - 3 (трьох) років позбавлення волі, є помилковим і зроблений без належного урахування конкретних обставин справи, тяжкості скоєного й інформації про особу винного, розмір покарання не відповідає загальним засадам призначення покарання, принципам законності, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Норми кримінального законодавства наділяють суд правом виборуувизначених законом межах заходу примусу певного виду і розміру. Така функція суду за своєю правовою природою є дискреційною, оскільки передбачає вибір однієї з альтернативних форм реалізації кримінальної відповідальності і потребує взяття до уваги й оцінки відповідно до визначених законом орієнтирів усіх конкретних обставин справи, без урахування яких обрана міра покаранняне може вважатися справедливою. Справедливість покараннямає визначатися з урахуванням інтересів усіх суб`єктів кримінально-правових відносин, а також інших осіб з погляду підвищення рівня їх безпеки шляхом запобігання вчиненню новихзлочинів і надання підстав правомірно очікувати відповідну протиправному діянню реакцію держави, що є важливим чинником юридичної захищеності людини.

Разом з тим, суд першої інстанції, призначаючи ОСОБА_6 покарання із застосуванням положень статті 69 КК України, належним чином не врахував тяжкість вчинених злочинів, кількість епізодів, що обвинувачений за місцем проживання характеризується негативно, раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів, відбував покарання у виді реального позбавлення волі на певний строк, при цьому, один раз звільнявся від відбування покарання з випробуванням на підставі ст.75 КК України, а також йому призначалось покарання із застосуванням ст.69 КК України, на шлях виправлення не став та протягом невеликого проміжку часу після звільнення з місць позбавлення волі, повторно вчинив нові умисні, корисливі кримінальні правопорушення, при цьому, обвинувачений також вчинив ряд кримінальних правопорушень в період розгляду кримінального провадження в суді та за висновком органу пробації ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий, що свідчить про відсутність позитивних змін в особистості ОСОБА_6 та готовності до самокерованої правослухняної поведінки в суспільстві.

Крім цього, обвинувачений ОСОБА_6 , будучи особою працездатного віку, офіційно не працевлаштований, постійного законного джерела доходу не має, що і стало підґрунтям для вчинення ряду умисних корисливих тяжких злочинів.

За таких обставин, суд першої інстанції, встановивши обставини, які пом`якшують покарання, жодним чином не обґрунтував, яким чином такі пом`якшуючі обставини істотно знижують ступінь тяжкості вчинених злочинів, а також належним чином не врахував дані про особу обвинуваченого.

Відтак, колегія суддів вважає слушними апеляційні доводи прокурора, що ухвалене судом рішення про призначення ОСОБА_6 покарання з застосуванням статті 69 КК України є незаконним і немотивованим, внаслідок чого судом першої інстанції неправильно застосовано закон України про кримінальну відповідальність та обвинуваченому призначено покарання, яке внаслідок м`якості не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Згідно з вимогами статті 409 КПК України, підставами для скасування або зміни вироку при розгляді справи у суді апеляційної інстанції є неправильне застосуваннязакону Українипро кримінальнувідповідальність,а також невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого.

Неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, що тягне за собою скасування або зміну судового рішення, є незастосування судом закону, який підлягає застосуванню, відповідно до вимог пункту 1 частини 1 статті 413 КПК України.

Згідно зі статтею 414 КПК України, невідповідним ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого визнається таке покарання, яке хоч і не виходить за межі, встановлені відповідною статтею (частиною статті) закону України про кримінальну відповідальність, але за своїм видом чи розміром є явно несправедливим через м`якість або через суворість.

Таким чином, на підставі пункту 4 частини 1 статті 409 КПК України, пункту 2частини 1статті 413КПК України, статті 414 КПК України вирок суду першої інстанції підлягає скасуванню в частині призначеного ОСОБА_6 покарання, у зв`язку з неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, а саме застосування статті 69 КК України, яка не підлягає застосуванню, у зв`язку з чим призначене судом покарання є явно несправедливим через м`якість.

На підставі викладеного, приймаючи до уваги вимоги частини 1 статті 420 та частини 1 статті 421 КПК України, колегія суддів вважає за необхідне вирок суду першої інстанції в частині призначеного обвинуваченому ОСОБА_6 покарання скасувати та ухвалити новий вирок у цій частині, оскільки це погіршує становище обвинуваченого, про що просить прокурор в апеляційній скарзі.

Відповідно до вимог статті 404 КПК Українитавраховуючи роз`яснення, що містяться упункті 9 постанови Пленуму Верховного Суду України № 1 від 15 травня 2006 року «Про практику постановлення судами вироків (постанов) при розгляді кримінальних справ в апеляційному порядку», апеляційний суд перевіряє вирок у межах апеляційної скарги і не повинен наводити у своєму вироку доводи на підтвердження тих висновків суду першої інстанції, які не оспорювалися в апеляційній скарзі, і скасовує вирок цього суду лише втій частині, у який визнав його незаконним чи необґрунтованим. Зокрема, якщо в апеляційній скарзі порушено питання про скасування вироку суду першої інстанції у зв`язку з необхідністю застосувати більш суворе покарання або через неправильне звільнення обвинуваченого від відбування покарання, апеляційний суд не наводить у вироку докази на підтвердження винуватості особи у вчиненні злочину, доводи щодо кваліфікації діяння тощо.

Враховуючи вказані норми кримінального процесуального закону та роз`яснення Пленуму Верховного Суду України, колегія суддів не проводила судове слідство з метою з`ясування тих фактичних обставин справи, які не оспорювалися.

Таким чином, колегія суддів визнає доведеним, що ОСОБА_6 07 травня 2022 року, близько 10:53 години, перебуваючи в приміщенні магазину «Ева» № 1801, що знаходиться за адресою: м. Хмельницький, вул. Кам`янецька, 82, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «РУШ», розуміючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на території України Указом Президента України за № 64/2022 від 24.02.2022, таємно, повторно, з корисливих мотивів, шляхом вільного доступу, із полиці прилавку з продажу товарів, викрав одне упакування туалетної води «VersaceEauFraiche» (штрих-код товару 247312), об`ємом 100 мл, вартістю 850,50 грн. В подальшому, ОСОБА_6 , того ж дня, близько 10:55 години, не розрахувавшись за вищевказаний товар, вийшов з приміщення магазину та розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим завдав ТОВ «РУШ» майнової шкоди на суму 850,50 грн.

03.10.2022 року, близько 18 год., ОСОБА_6 , перебуваючи за місцем свого проживання у приміщенні будинку АДРЕСА_2 з потерпілою ОСОБА_8 , діючи умисно, повторно, шляхом зловживання довірою, з корисливих мотивів, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер своїх дій та їх наслідки, свідомо бажаючи їх настання, під час розмови з потерпілою ОСОБА_8 , під вигаданим наміром необхідності порізки дров, без наміру подальшого повернення, попросив останню надати належну їй бензопилу марки «Stihl» моделі «MS180» вартістю 3584,17 грн., на що ОСОБА_8 погодилась та передала вказану бензопилу особисто в руки ОСОБА_6 , після чого покинула його помешкання. ОСОБА_10 , отримавши у володіння вказану бензопилу, розпорядився нею як своїм власним майном, чим завдав потерпілій ОСОБА_8 майнову шкоду на суму 3584,17 грн.

07 січня 2023 року, близько 16 год. 15 хв., ОСОБА_6 , достовірно знаючи, що Указом Президента України за №64/2022 від 24 лютого 2022 року на всій території України введено воєнний стан, перебуваючи у приміщенні торговельного залу супермаркету «Сільпо», що розташований по вул. Кам`янецькій, 122 в м. Хмельницькому, із полиці умисно, таємно, повторно, з корисливих мотивів, викрав три плитки шоколаду «Milka», типу «AlpineMilk», масою 270 гр. кожна, (артикул №914656), вартістю 105 грн. 40 коп. за одну, загальною вартістю 316 грн. 19коп., після чого з викраденим майном намагався покинути місце вчинення кримінального правопорушення, вийшовши за розрахункові каси та не розрахувавшись за вищевказані три плитки шоколаду «Milka», проте ОСОБА_6 , виконавши усі дії, які вважав необхідними для доведення кримінального правопорушення до кінця, кримінальний злочин не закінчив з причин, що не залежали від його волі, оскільки був зупинений працівником охорони супермаркету ТОВ «Сільпо-ФУД» при виході з приміщення магазину, у зв`язку з чим правопорушення не було доведено до кінця з причин, які не залежали від його волі.

19 лютого 2023 року, близько 17 год. 31 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи у приміщенні магазину «Економ», що розташований по вул.Інститутській, 10 в місті Хмельницькому, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Тайстра груп», розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на всій території України указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», та який продовжено згідно Указу Президента України № 58/2023 від 06 лютого 2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 19 лютого 2023 року, строком на 90 діб, діючи умисно, таємно, повторно викрав із торгового стелажу одну пляшку алкогольного напою «віскі Jameson 40%» об`ємом 1 л., вартістю 684 грн. 67 коп., після чого, пройшовши повз розрахункові каси покинув місце вчинення кримінального правопорушення, не розрахувавшись за вищевказане майно, в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Тайстра Груп» майнову шкоду на суму 684 грн. 67 коп.

Також 19 лютого 2023 року, близько 19 год. 07 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину «Економ», що розташований по вул.Інститутській, 10 в місті Хмельницькому, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Тайстра груп», розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на всій території України указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, діючи умисно, таємно, повторно викрав із торгового стелажу одну пляшку алкогольного напою «віскі Jameson 40%» об`ємом 1 л., вартістю 684 грн. 67 коп., після чого, пройшовши повз розрахункові каси покинув місце вчинення кримінального правопорушення, не розрахувавшись за вищевказане майно, в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Тайстра Груп» майнову шкоду на суму 684 грн. 67 коп.

21 лютого 2023 року, близько 12 год. 19 хв. ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину «Bulka», що розташований по Проспекту Миру 62/А в м. Хмельницькому, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Фудекспрес», розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на всій території України указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року, діючи умисно, таємно, повторно, викрав із торгового стелажу одну пляшку алкогольного напою «лікер Jagermeister» об`ємом 0,7 л, вартістю 353 грн. 25 коп., після чого, пройшов повз розрахункові каси та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, не розрахувавшись за вищевказане майно, та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Фудекспрес» майнову шкоду на вказану суму.

24 лютого 2023 року, близько 15 год. 50 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину «Тайстра», що розташований по Львівському Шосе 18 в м. Хмельницькому, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Тайстра Груп», розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на всій території України указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», та який продовжено згідно Указу Президента України № 58/2023 від 06 лютого 2023 року «Про продовження строку дії воєнного стану в Україні» з 19 лютого 2023 року, строком на 90 діб, діючи умисно, таємно, повторно викрав із торгового стелажу одну пляшку алкогольного напою «віскі Ballantines 40% Шотландія» об`ємом 1 л, вартістю 515 грн. 25 коп., після чого, пройшовши повз розрахункові каси покинув місце вчинення кримінального правопорушення, не розрахувавшись за вищевказане майно, та в подальшому розпорядився викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Тайстра Груп» майнову шкоду на суму 515 грн. 25 коп.

20 березня 2023 близько 11 год. 36 хв., ОСОБА_6 , перебуваючи в приміщенні магазину «Аврора», що розташований по вул.Соборній, 15 в м. Хмельницькому, де здійснює свою підприємницьку діяльність ТОВ «Вигідна покупка», розуміючи та усвідомлюючи, що в країні діє воєнний стан, який введений на всій території України указом Президента України №64/2022 від 24 лютого 2022 року «Про введення воєнного стану в Україні», діючи умисно, таємно, повторно викрав із торгового стелажу три одиниці товару «Шоколад молочний Milka печиво орео, ваніль» вагою 300г кожна, вартістю 139 грн. за 1 шт., після чого, пройшов повз розрахункові каси не розрахувавшись за вищевказане майно та покинув місце вчинення кримінального правопорушення, розпорядившись викраденим майном на власний розсуд, чим заподіяв ТОВ «Вигідна покупка» майнову шкоду на загальну суму 417 гривень.

Таким чином, ОСОБА_6 вчинив кримінальні правопорушення, передбачені частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 190 КК України.

При призначені ОСОБА_6 покарання, його виду та розміру, колегія суддів враховує наступне.

У відповідностідо практикиЄвропейського судуз правлюдини,складовим елементомпринципу верховенстваправа єочікування відсуду застосуваннядо кожногозлочинця такогопокарання,яке законодавецьвважає пропорційним(справа«Скополла протиІталії» від17.09.2009).Для того,щоб втручаннявважалося пропорційним,воно маєвідповідати тяжкостіправопорушення іне становитиособистий інадмірний тягардля особи(справаІзмайлов протиРосії від16.10.2008).

Керуючись загальними засадами призначення покарання, а саме статтею 65 КК України, суд має призначати покарання конкретній особі за конкретний злочин, максимально індивідуалізуючи покарання. Особі, яка вчинила злочин, має бути призначено покарання необхідне й достатнє для її виправлення і попередження нових злочинів. Виходячи з указаної мети й принципів справедливості та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного, які підлягають обов`язковому врахуванню. Під час вибору покарання мають значення обставини, які його пом`якшують та обтяжують, відповідно до положень статей 66 та 67 КК України.

Зогляду нанаведене,призначаючи покаранняобвинуваченому ОСОБА_6 колегія суддіввраховує ступіньтяжкості іконкретні обставинивчинених нимкримінальних правопорушень,кількість епізодівта їхнаслідки,а саме,що ОСОБА_6 вчинив7епізоди тяжкихумисних корисливихзлочини противласності,всі скоєнов умовахвоєнного стану,що істотно підвищує суспільну небезпечність вчиненого, загальну вартістьвикрадених товарів,які неє товарамипершої необхідності, що відповідно до статті 12 КК України вчинені ним кримінальні правопорушення є тяжкими та нетяжким (ч.2 ст.190 КК) злочинами, вчинені з прямим умислом та корисливим мотивом, відомості про особу обвинуваченого, а саме що обвинувачений характеризується негативно за місцем проживання, як схильний до вживання алкогольних напоїв та неодноразово притягувався до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.51, ст.176, 178 КУпАП, з 2009 року перебуває на профілактичному спостереженні у лікаря-нарколога за епізодичне вживання канабіноїдів, алкоголю; будучи особоюпрацездатного віку,офіційно непрацевлаштований,постійного законногоджерела доходуне має,що істало підґрунтямдля вчиненняряду корисливихтяжких злочинів; раніше неодноразово судимий за вчинення умисних корисливих злочинів проти власності, на шлях виправлення не став та протягом невеликого проміжку часу після звільнення з місць позбавлення волі знов вчинив аналогічні умисні, корисливі кримінальні правопорушення. При цьому, обвинувачений також вчинив ряд кримінальних правопорушень в період розгляду кримінального провадження в суді, що свідчитьпро відсутністьпозитивних змінв особистості ОСОБА_6 та готовностідо самокерованоїправослухняної поведінкив суспільстві.

Колегія суддів враховує як обставину, що обтяжує покарання, рецидив кримінальних правопорушень.

Згідно висновку органу пробації ризик вчинення обвинуваченим повторного кримінального правопорушення оцінюється як дуже високий.

Виходячи із системного тлумачення законодавства та із усталеної судової практики (постанова Верховного Суду від 22.03.2018 року по справі №759/7784/15-к, провадження № 51-2607 км 18; постанова Верховного Суду від 06.07.2021 року по справі № 243/3208/19, провадження № 51-765км21; постанова Касаційного кримінального суду у складі Верховного суду у справі № 520/16394/16-к від 27 квітня 2021 року, постанова Верховного Суду від 14 листопада 2022 року у справі № 640/3693/15-к), щире каяття, характеризуючи ставлення винної особи до вчиненого нею злочину, означає, що особа визнає свою вину, дає правдиві показання, щиро жалкує про вчинене, негативно оцінює злочин, бажає виправити ситуацію, що склалася, співчуває потерпілому, демонструє готовність понести заслужене покарання.

Про щирість каяття особи свідчить і поведінка засудженого після вчинення злочину. Якщо особа сприяє розкриттю вчиненого нею злочину (викриває співучасників, видає знаряддя та засоби вчинення злочину, видає або допомагає у розшуку майна здобутого злочинним шляхом, надає інші докази тощо), добровільно відшкодовує завдані збитки або усуває завдану шкоду, такі дії об`єктивно підтверджують щире каяття особи.

У контексті зазначеного слід послатися й на роз`яснення, що містяться у пункті 3 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства про звільнення особи від кримінальної відповідальності» від 23 грудня 2005 року № 12, відповідно до яких щире розкаяння характеризує суб`єктивне ставлення винної особи до вчиненого злочину, яке виявляється в тому, що вона визнає свою провину, висловлює жаль з приводу вчиненого та бажання виправити ситуацію, що склалася.

Щире каяття - це певний психічний стан винної особи, коли вона засуджує свою поведінку, прагне усунути заподіяну шкоду та приймає рішення більше не вчиняти злочинів, що об`єктивно підтверджується визнанням особою своєї вини, розкриттям всіх відомих їй обставин вчиненого діяння, вчиненням інших дій, спрямованих на сприяння розкриттю злочину, або відшкодування заданих збитків чи усунення заподіяної шкоди.

Основною формою прояву щирого каяття є повне визнання особою своєї вини та правдива розповідь про всі відомі їй обставини вчиненого злочину. Якщо особа приховує суттєві обставини вчиненого злочину, що значно ускладнює розкриття злочину, визнає свою вину лише частково для того, щоб уникнути справедливого покарання, її каяття не можна визнати щирим, справжнім.

Зважаючи на наведене, обставини провадження, колегія судів при призначені покарання обвинуваченому також враховує, що ОСОБА_6 повністю визнав свою вину та активно сприяв розкриттю злочинів, в 2023 році створив сім`ю, але зазначає, що це не свідчить про міцність соціальних зв`язків обвинуваченого, що за двома епізодами ОСОБА_6 добровільно відшкодував збитки (заепізодами викраденнямайна вмагазинах «Аврора»та «Ева-1801» (а/п 148, 149 т3)), стан здоров`я обвинуваченого (а/п 146 т3).

Колегія суддів при призначені покарання обвинуваченому визнає обставинами, що пом`якшують покарання щире каяття та активне сприяннярозкриттю кримінальнихправопорушень, а також добровільне відшкодування частини завданої майнової шкоди.

Також колегія суддів враховує позиції потерпілих, які не наполягали на призначенні суворого покарання, відсутність матеріальнихта моральнихпретензії употерпілого заепізодом викраденнямайна вмагазині «Bulka». При цьому наголошує, що позиція потерпілих не є вирішальною при призначенні покарання.

Доводи апеляційної скарги прокурора щодо сумніву відносно щирого каяття обвинуваченого ОСОБА_6 , оскільки він відшкодував заподіяну шкоду після дослідження усіх обставин кримінального правопорушення та на етапі завершення судового слідства, тобто з метою пом`якшення міри призначеного покарання, колегія суддів не бере до уваги, оскільки обвинувачений повністю визнав вину, давав послідовні покази щодо обставин вчинених злочинів, окрім цього, в обвинувальних актах обставинами, які пом`якшують покарання обвинуваченого зазначені саме щире каяття та активне сприяння розкриттю кримінальних правопорушень.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, з призначенням покарання обвинуваченому ОСОБА_6 у видіпозбавлення волі, у межах санкцій ч. 4 ст. 185 КК України та ч. 2 ст. 190 КК України, а саме за ч. 4 ст. 185 КК України у виді 6 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 15, ч. 4 ст. 185 КК України у виді 5 років позбавлення волі, за ч. 2 ст. 190 КК України у виді 1 року позбавлення волі, призначивши остаточне покарання на підставіч.1ст.70КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, застосувавши принцип поглинення менш суворого покарання більш суворим, у виді позбавлення волі на строк 6 років, яке буде відповідати тяжкості кримінальних правопорушень, сприятиме виправленню обвинуваченого та попередженню вчинення нових злочинів як ним, так і іншими особами, а також не буде становити «особистого надмірного тягаря для особи» та відповідатиме справедливому балансу між загальними інтересами суспільства й вимогами захисту основоположних прав конкретної особи.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що вирок суду першої інстанції щодо ОСОБА_6 підлягає скасуванню в частині призначеного покарання, з ухваленням в цій частині нового вироку, у зв`язку із неправильним застосуванням судом закону України про кримінальну відповідальність, що у свою чергу потягло невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого, задовольнивши апеляційну скаргу прокурора.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 420 КПК України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу прокурора окружної прокуратури міста Хмельницького задовольнити.

Вирок Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 24 березня 2023 року, яким ОСОБА_6 визнано винним у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 15, частиною 4 статті 185, частиною 2 статті 190 КК України, скасувати в частині призначеного покарання та ухвалити новий вирок у цій частині.

Призначити ОСОБА_6 покарання за ст.185ч.4КК України увиді 6(шести)років позбавленняволі,за ст.15ч.2ст.185ч.4КК України 5(п`ять)років позбавленняволі,за ст.190 ч.2 КК України 1 (один) рік позбавлення волі.

На підставі частини 1 статті 70 КК України за сукупністю кримінальних правопорушень, шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначити ОСОБА_6 остаточне покарання у виді 6 (шести) років позбавлення волі.

В іншій частині вирок суду залишити без змін.

Вирок набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржений бути оскаржений у касаційному порядку до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня його проголошення, а засудженим, який тримається під вартою, - у той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Судді

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3