Рішення

від 05.07.2023 по справі 906/778/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЖИТОМИРСЬКОЇ ОБЛАСТІ

майдан Путятинський, 3/65, м. Житомир, 10002, тел. (0412) 48 16 20,

e-mail: inbox@zt.arbitr.gov.ua, web: https://zt.arbitr.gov.ua,

код ЄДРПОУ 03499916

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" липня 2023 р. м. Житомир Справа № 906/778/22 Господарський суд Житомирської області у складі:

судді Вельмакіної Т.М.

секретар судового засідання: Антонова О.В.

за участю представників сторін:

від позивача: Білоус Р.А. - ордер серія АМ №1015281 (в с/з 16.06.2023);

від відповідача: Ткачук А.О. - ордер АМ № 1035450 від 20.10.2022;

від третьої особи: не прибув,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Житомирі справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд"

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріел Смарт Білдінг"

про визнання майнових прав на квартиру

Товариство з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" звернулося до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" про визнання майнових прав на квартиру в незавершеному будівництвом житловому будинку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вулиця Євгена Рихліка (попередня назва - провулок 5-й Щорса), 4, а саме:

- квартиру, загальною площею 79,91 кв.м., будівельний номер 233, що розташована на 8 поверсі IV секції.

Ухвалою суду від 27.09.2022 позовну заяву залишено без руху та надано час для усунення недоліків.

Ухвалою від 11.10.2022 суд прийняв позовну заяву до розгляду та відкрив провадження у справі за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 10.11.2022. Також рекомендовано позивачу надати пояснення та документальне підтвердження щодо залучення третьої особи - Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріел Смарт Білдінг".

20.10.2022 до суду, з поштовою відміткою "за закінченням терміну зберігання", повернулась копія ухвали від 11.10.2022 , яка направлялася позивачу.

31.10.2022 на адресу суду надійшов відзив на позовну заяву від 30.10.2022.

Ухвалою від 10.11.2022 залучено третю особу на стороні відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріел Смарт Білдінг" та відкладено підготовче засідання на 08.12.2022. Третій особі рекомендовано надати письмові пояснення щодо спірних обставин, одночасно направивши їх копії всім учасникам справи, докази такого надіслання надати суду.

18.11.2022 від представника позивача надійшли письмові пояснення №1430 від 16.11.2022 щодо залучення третьої особи.

06.12.2022, з поштовою відміткою "адресат відсутній за вказаною адресою", повернулась копія ухвали від 10.11.2022, яка направлялася третій особі.

Оскільки ухвала суду повернулась без вручення адресату, судом здійснено пошуковий запит та отримано електронний витяг з Єдиного державного реєстру, згідно якого адреса третьої особи - 03022, м.Київ, провул. Охтирський, буд. 3, офіс.

Ухвалою від 08.12.2022 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання на 05.01.2023; рекомендовано відповідачу направити на адресу третьої особи (03022, м. Київ, провулок Охтирський, буд. 3, офіс) копію відзиву на позовну заяву та додані до нього документи, які надавалися суду і відсутні у третьої особи, а позивачу - направити на адресу третьої особи (03022, м. Київ, провулок Охтирський, буд. 3, офіс) позовні матеріали та копію відповіді на відзив.

Ухвалою від 05.01.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/778/22 до судового розгляду по суті. Судове засідання призначено на 06.02.2023.

26.01.2023 до суду повернулась копія ухвали від 05.01.2023, яка направлялася третій особі з виправленим працівником поштового відділення індексом з - 03022 на - 03195.

В судовому засіданні 06.02.2023 оголошувалася перерва до 06.03.2023.

Ухвалою від 06.03.2023 продовжено строк розгляду справи на підставі ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 та призначено судове засідання на 23.03.2023.

Ухвалою від 23.03.2023 постановлено перейти зі стадії розгляду по суті до стадії підготовчого провадження у справі №906/778/22 та призначено підготовче засідання на 11.04.2023.

Ухвалою суду від 11.04.2023 продовжено строк підготовчого провадження за ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 та відкладено підготовче засідання на 24.04.2023.

Ухвалою від 24.04.2023 суд закрив підготовче провадження та призначив справу №906/778/22 до розгляду по суті на 24.05.2023.

В судовому засіданні 24.05.2023 оголошувалася перерва до 01.06.2023.

Представник відповідача в судовому засіданні 01.06.2023 подав до матеріалів справи лист/довідку №3/31-05/23 від 31.05.2023. Учасники справи надали усні пояснення по суті спору.

В судовому засіданні 01.06.2023, для належного повідомлення третьої особи про час та місце судового засідання, суд оголошував перерву до 16.06.2023.

14.06.2023 до суду від третьої особи надійшло клопотання №4-14/06/23 від 14.06.2023 про розгляд справи без участі представника останньої. Неможливість його прибуття в судове засідання обгрунтовано сімейними обставинами.

Враховуючи клопотання третьої особи, суд оголосив перерву в судовому засіданні до 05.07.2023.

26.06.2023 на адресу суду повернулася копія ухвали господарського суду Житомирської області від 01.06.2023, направлена ТОВ "Ріел Смарт Білдінг" та клопотання №4-14/06/23 від 14.06.2023 останнього, згідно якого третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача просить суд здійснити розгляд справи без її участі.

Представник позивача після перерви в судове засідання не з'явився.

Представник відповідача позовні вимоги заперечував з мотивів, викладених у відзиві на позовну заяву.

Дослідивши матеріали справи, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

15.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" (генпідрядник, відповідач), Акціонерним товариством закритого типу "Олвіта" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" (підрядник, позивач) було укладено Договір №15/09 на будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Ватутіна м. Житомир, секції I-II-IIІ-IV (далі - Договір (а.с. 9-12)).

Як пояснив позивач, від моменту укладення договору та до травня 2010 року позивачем за вказаний період часу було здійснено значний обсяг будівельних робіт, що підтверджується довідками про вартість виконаних робіт та актами приймання виконаних підрядних робіт. Однак, внаслідок не проведення жодних розрахунків перед позивачем з боку відповідача, у визначений договором № 15/09 строк, будівництво завершено не було, а житловий будинок не був введений в експлуатацію.

Водночас, як пояснив позивач, відповідач зареєстрував за собою право власності на незавершений будівництвом об'єкт нерухомого майна, що підтверджується витягом про реєстрацію права власності від 04.09.2009.

22.09.2002 ТОВ "Олвіта-Буд" та ТОВ "Термобуд-Житомир" підписано Акт прийому-передачі квартир в незавершеному ж/б по за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Оліївка, 5-й пров.Щорса, 4, згідно якого сторони визначили, що на підставі договору №15/09 на будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудинковими приміщеннями від 15 червня 2009 року ТОВ "Олвіта-Буд" передає, а ТОВ "Термобуд-Житомир" приймає квартири в незавершеному ж/б по за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Оліївка, 5-й пров.Щорса, 4. Всього, згідно акту, передається одинадцять квартир загальною площею 701,27 кв.м., загальна вартість переданих квартир становить 3506350 (три мільйони п'ятсот шість тисяч триста п'ятдесят) грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 584391,66 грн, виходячи з вартості 1м2 загальної площі житла в розмірі 5000,00 грн (а.с. 13).

Зазначену господарську операцію відповідач відобразив в податковому обліку, оформивши податкову накладну № 04 від 22 вересня 2009 року на майнові права на квартири на загальну суму 3 506 350 (три мільйони п'ятсот шість тисяч триста п'ятдесят) гривень 00 копійок, у тому числі ПДВ у розмірі 584 391 (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі триста дев'яноста одна) гривня 83 копійки (а.с. 14).

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач вказав, що оскільки протягом тривалого часу будівництво житлового будинку не завершується, не може зареєструвати своє право власності, тому 14.05.2020 звернувся до відповідача з листом, в якому просив повідомити про те, що зазначені квартири чи майнові права на них нікому не передані, не відчужені тощо, повідомити, чи не змінювалась проектна документація, у зв'язку з чим зазначені квартири зберегли, або ж не зберегли свою площу та нумерацію, а також повідомити орієнтовну дату завершення будівництва, після якої ТОВ "Термобуд-Житомир" зможе зареєструвати своє право власності на зазначені квартири (а.с. 15).

У відповіді на вказаний лист відповідач повідомив про наявність кримінальної справи в зв'язку з незаконними діями службових осіб ТОВ "Термобуд-Житомир" за фактом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та привласнення чужого майна, що спричинило тяжкі наслідки. Вказав, що у січні 2011 в приміщенні компанії, на підставі постанови від 25.01.2011 у кримінальній справі №11/097003 було проведено виїмку документів, які мають значення для надання відповіді на лист, тому, з метою прискорення надання відповіді на звернення, відповідач запропонував надіслати на його адресу копії всіх документів, що підтверджують виконання робіт та поставку матеріалів, а також документи що підтверджують передачу відповідачем на користь позивача квартир в якості розрахунку за виконані роботи та поставлені матеріали (а.с. 16).

У зв'язку із вказаним, позивач 07.08.2020 направив відповідачу: Договір № 15/09 від 19.06.2009, Акт прийому-передачі квартир, податкову накладну від 22.09.2009, Довідку про вартість виконаних підрядних робіт за липень-вересень 2009, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за вересень 2009, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за жовтень 2009, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за листопад-грудень 2009, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за січень-лютий 2010, довідку про вартість виконаних підрядних робіт за березень 2010, лист № 25/2 від 25.09.2009, лист № 1/01 від 01.10.2009 (а.с. 17).

Оскільки після отримання відповідачем вказаних документів, останній так і не підтвердив наявність прав позивача на зазначені квартири, позивач вважає, що між сторонами наявний спір з приводу права власності на майнові права, що стало підставою для звернення з даним позовом до суду.

Відповідач у відзиві на позовну заяву (а.с. 70-77) позовні вимоги заперечив. Звернув увагу на те, що вказані позивачем довідки про вартість виконаних робіт та акти приймання виконаних підрядних робіт, складені у період січня-березня 2010 року, тобто через чотири місяці після складання 22.09.2009 акту прийому-передачі квартир в незавершеному ж/б за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с. Оліївка, 5-й пров. Щорса, 4. Також відповідач звертає увагу, що договір №15/09 від 15.06.2009 та від 30.06.2009 №30/6, на підставі яких здійснювались позивачем підрядні роботи, підписані директорами ТОВ "Термобуд-Житомир" Музикою М.І. та Борисенком В.К., однак доказів, підтверджуючих повноваження останніх на час укладення договорів, позивач не надав. Вважає, що акт прийому-передачі квартир в незавершеному будівництвом житловому будинку від 22.09.2009 не може бути належним доказом щодо заявлених позовних вимог, оскільки не містить істотних умов договору, а також прямо передбачає передачу саме квартир, на які не зареєстровано право власності, а не майнових прав на них. Також вважає, що суд не може зобов'язати відповідача визнати будь які права власності позивача, зокрема, і на майнові права, оскільки відсутній такий спосіб захисту цивільних прав та інтересі, визначених ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем не надано жодних доказів, які б підтверджували та/або свідчили, що відповідач не визнає чи порушує права та законні інтереси позивача, вказані у позові. Також відповідач вважає, що враховуючи ст. 838, 875 Цивільного кодексу України та зміст Договору №15/09 від 15.06.2009 , генеральний підрядник (АТЗТ "Олвіта") відповідає перед підрядником ТОВ "Термобуд-Житомир" за невиконання або неналежне виконання замовником ТОВ "Олвіта-Буд" своїх обов'язків за договором підряду. Вважає безпідставним посилання позивача на постанову Великої Палати Верховного суду від 14.09.2021 у справі №359/5719/17, оскільки предметом спору у даній справі були права та обов'язки, які виникли між сторонами не тільки на підставі норм Цивільного кодексу України, а й законів України "Про інвестиційну діяльність" та "Про фінансово-кредитні механізми і управління майном при будівництві житла та операціях з нерухомістю". На думку відповідача, зважаючи на норми Закону України "Про інвестиційну діяльність", позивач не є інвестором будівництва багатоквартирного житлового будинку за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Оліївка, вул. Євгена Рихліка, 4.

Також вважає, що позивач пропустив строк позовної давності, що є підставою для відмови у позові.

Позивач у відповіді на відзив (а.с. 88-97) доводи відповідача вважає необґрунтованими, оскільки вважає, що передача майнових прав на квартири згідно акту приймання-передачі відповідає умовам Договору №15/09. Зауважив, що дійсність договорів №15/09 та №30/06 не є предметом цієї справи, тому позивач не зобов'язаний надавати докази щодо способу підписання таких договорів.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріел Смарт Білдінг" не реалізувало процесуальне право на подання пояснень по суті спору. Згідно клопотань від 14.06.2023 просило суд здійснити розгляд справи без його участі.

Оцінивши в сукупності матеріали справи, врахувавши доводи представників сторін, проаналізувавши вимоги законодавства, що регулює відносини між сторонами, господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог, враховуючи наступне.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Приписами п. 3 ч. 1 ст. 3, ст. 627 Цивільного кодексу України закріплено принцип свободи договору, який передбачає, що сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до ст. 174 Господарського кодексу України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Загальні умови виконання господарських зобов'язань визначені статтею 193 Господарського кодексу України, згідно з якою суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена норма кореспондується з приписами статті 526 Цивільного кодексу України, якою встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 875 Цивільного кодексу України, за договором будівельного підряду підрядник зобов'язується збудувати і здати у встановлений строк об'єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов'язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов'язок не покладається на підрядника, прийняти об'єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов'язаних з місцезнаходженням об'єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).

Як передбачено ст. 876 ЦК України, власником об'єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено законом або договором.

Судом встановлено, що 15.06.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" (генпідрядник, відповідач), Акціонерним товариством закритого типу "Олвіта" (генпідрядник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" (підрядник, позивач) було укладено Договір №15/09 на будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Ватутіна м. Житомир, секції I-II-IIІ-IV (далі - Договір (а.с. 9-12)).

Відповідно до п. 1.1. Договору, підрядник зобов'язався забезпечити відповідно до проектної документації та умов Договору виконання комплексу будівельних робіт по будівництву житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Ватутіна в м. Житомир, секції I-II-III-IV та ввести в експлуатацію з інженерними мережами та благоустроєм згідно проекту, замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, а генпідрядник зобов'язується надавати підряднику послуги генпідряду відповідно до умов даного Договору.

Згідно з пунктами 2.1. Договору, договірна ціна робіт для підрядника визначається на основі кошторису відповідно з ДБН Д. 1.1-1-2000, (зі змінами та доповненнями) та є динамічною і визначається по фактичним затратам.

Орієнтовна вартість робіт за договором складає 70 000 000 (сімдесят мільйонів) грн. 00 коп. Договірна ціна є динамічною і може змінюватися в процесі виконання робіт (п. 2.2. Договору).

Згідно з п. 3.1. Договору, замовник проводить розрахунок за виконані роботи щомісячно на підставі актів, підписаних уповноваженими представниками підрядника та генпідрядника, тільки за фактично виконані роботи, незалежно від договірної ціни.

Відповідно до п. 3.2. Договору, акти виконаних робіт (за формами КБ-2в та КБ-3) готує підрядник і надає їх генпідряднику в письмовому та електронному вигляді не пізніше 28 числа звітного місяця, а генпідрядник протягом 3-х днів перевіряє достовірність актів в частині фактично виконаних робіт, їх відповідності показникам якості, і при відсутності явних чи прихованих недоліків підписує його та направляє замовнику, який здійснює оплату. В разі, якщо протягом 3-х днів від генпідрядника не поступило жодних зауважень по наданих актах виконаних робіт, вони вважаються прийнятими та підлягають оплаті замовником відповідно до умов даного Договору.

Оплата виконаних робіт здійснюється на протязі 10 календарних днів з моменту підписання форм і актів. Неякісно виконані роботи або роботи, виконані із неякісних матеріалів і конструкцій, не оплачуються до усунення зауважень (п. 3.3. Договору).

Вид розрахунків: змішаний. Замовник за згодою підрядника, може здійснювати авансування або оплату виконаних робіт шляхом передачі останньому квартир в об'єкті, що будується, за ціною___грн за м2 загальної площі житла. вказана вартість 1 м2 загальної площі житла може змінюватись в процесі будівництва (п. 3.4. Договору).

Строк будівництва житлового будинку становить 18 місяців з дати початку виконання робіт для секцій 1-2 та 9 місяців для секцій 3-4 секцій. Будівництво секцій проводиться поетапно (п. 4.2. договору).

Договір №15/09 від 15.06.2009 набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов'язань у повному обсязі (п. 15.1. договору).

Судом встановлено, що 22.09.2002 ТОВ "Олвіта-Буд" та ТОВ "Термобуд-Житомир" підписано Акт прийому-передачі квартир в незавершеному ж/б по за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Оліївка, 5-й пров.Щорса, 4, згідно якого сторони визначили: на підставі договору №15/09 на будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудинковими приміщеннями від 15 червня 2009 року ТОВ "Олвіта-Буд" передає, а ТОВ "Термобуд-Житомир" приймає наступні квартири в незавершеному ж/б по за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Оліївка, 5-й пров.Щорса, 4:

ІІІ секція:

1) - 2 поверх, кв. № 139а, площею 53,62 кв.м.;

2) - 3 поверх, кв. № 143а, площею 53,62 кв.м.;

3) - 4 поверх, кв. 147а, площею 53,62 кв.м.;

4) - 11 поверх, кв. 177а, площею 39,29 кв.м.;

5) - 11 поверх, кв. 177б, площею 45,79 кв.м.;

6) - 13 поверх, кв. 185а, площею 39,29 кв.м.

ІІІ секція:

7) - 8 поверх, кв. № 233, площею 79,91 кв.м.;

8) - 9 поверх, кв. № 238, площею 79,91 кв.м.;

9) - 10 поверх, кв. № 243, площею 78,78 кв.м.;

10) - 11 поверх, кв. № 245, площею 88,72 кв.м.;

11) - 12 поверх, кв. № 250, площею 88,72 кв.м.

Всього, згідно акту, передається одинадцять квартир загальною площею 701,27 кв.м. Загальна вартість переданих квартир становить 3506350 (три мільйони п'ятсот шість тисяч триста п'ятдесят) грн 00 коп., в т.ч. ПДВ 584391,66 грн, виходячи з вартості 1м2 загальної площі житла в розмірі 5000,00 грн (а.с. 13).

Вищевказаний акт приймання-передачі підписаний представниками сторін та скріплений їх печатками.

Матеріалами справи підтверджено, що зазначену господарську операцію відповідач відобразив у податковому обліку, оформивши податкову накладну № 04 від 22 вересня 2009 року на майнові права на квартири на загальну суму 3 506 350 (три мільйони п'ятсот шість тисяч триста п'ятдесят) гривень 00 копійок у тім числі ПДВ у розмірі 584 391 (п'ятсот вісімдесят чотири тисячі триста дев'яноста одна) гривня 83 копійки (а.с. 14).

Також суд враховує, що згідно з розпорядженням Житомирського міського голови "Про перейменування топонімічних об'єктів та демонтаж пам'ятних знаків у м. Житомир" №112 від 19.02.2016, провулок 5-й Щорса змінено на вулицю Євгена Рихліка (а.с. 55-57).

Відповідно до п.6 ч. 1 ст. 3 ЦК України, загальними засадами цивільного законодавства є справедливість, добросовісність та розумність.

Зазначені засади є одними із керівних ідей цивільного права, згідно з якими здійснюється цивільно-правове регулювання суспільних відносин та які визначають характер поведінки учасників з точки зору необхідності сумлінного здійснення ними своїх цивільних прав і виконання цивільних обов'язків, шанування прав та інтересів інших осіб, моралі суспільства, турботи про власні права й інтереси, а також права та інтереси інших учасників з метою недопущення їх порушення, закріплення можливості адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу.

Принцип справедливості означає визначення нормою права обсягу, межі здійснення захисту цивільних прав та обов'язків особи адекватно її ставленню до вимог правових норм. Добросовісність варто розглядати як вірність з виконання своїх зобов'язань та повага і довіра до контрагентів за зобов'язаннями. Це поняття означає прагнення сумлінно використовувати цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов'язків. Розумність - це дії, що здійснила б у конкретній ситуації людина, яка має відповідний рівень інтелекту, знання та життєвий досвід.

Про намір відповідача провести розрахунки з позивачем квартирами за виконані будівельні роботи також свідчить листування сторін, що передувало складенню акту від 22.09.2009. Зокрема, матеріали справи містять копію листа ТОВ "Термобуд-Житомир" від 16.09.2009 №16/9 (а.с. 51) у якому, зсилаючись на п. 3.4. договору №15/09 від 15.06.2009, просив ТОВ "Олвіта-Буд" розглянути можливість передачі ТОВ "Термобуд-Житомир" квартир в об'єкті для розрахунку з постачальником ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів". Також ТОВ "Термобуд-Житомир", в разі прийняття позитивного рішення по даному питанню, просило ТОВ "Олвіта Буд" вирахувати вартість переданих квартир з вартості виконаних підрядних робіт, яка відображена в актах виконаних робіт, підписаних сторонами по договору №15/09 на будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудинковими приміщеннями від 15 червня 2009 року (а.с. 51).

У відповіді (лист від 17.09.2009 №25/7) ТОВ "Олвіта-Буд" не заперечувало проти розрахунку з ТОВ "Термобуд-Житомир" квартирами в об'єкті, що будується, для подальшого розрахунку ТОВ "Термобуд-Житомир" цими квартирами з ВАТ "Житомирський комбінат силікатних виробів", за умови, якщо вартість переданих квартир буде вирахувана з вартості виконаних ТОВ "Термобуд-Житомир" робіт, яка відображена в актах виконаних робіт, підписаних сторонами по договору №15/09 на будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями від 15 червня 2009 року. Водночас ТОВ "Олвіта-Буд" просило підготувати та направити на його адресу для ознайомлення та підписання акт прийому-передачі необхідних квартир із обов'язковим зазначенням їх будівельного номеру, загальної площі та вартості (а.с. 52).

За змістом положень ч. 1 ст. 202 ЦК України, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 року по справі № 916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Висновок з цього приводу, у разі його необхідності для вирішення справи, повинен робити суд у межах кожної окремої справи.

Підписуючи акт прийому-передачі квартир в незавершеному ж/б від 22.09.2009, сторони визначили та погодили, що позивач отримує право власності на квартири, в рахунок оплати будівельно-монтажних робіт по договору №15/09 від 15.06.2009, умови якого передбачали розрахунки шляхом передачі квартир в об'єкті, що будується (п. 3.4. Договору). Підписаним сторонами актом прийому-передачі квартир підтверджено реалізацію вищевказаних умов Договору №15/09 щодо проведених розрахунків.

Оскільки згідно акту прийому передачі від 22.09.2009 вказано, що відповідач передав позивачу квартири, виписавши при цьому податкову накладну №04 від 22.09.2009 на майнові права згідно договору №15/09 від 15.06.2022, зважаючи на те, що будівництво і на час звернення до суду не завершене, суд оцінивши правовідносини сторін, дійшов висновку, що за актом прийому передачі квартир від 22.09.2009, передано майнові права на квартири, зазначені у ньому.

За вказаного, суд дійшов висновку, що акт приймання-передачі квартир від 22.09.2002 в сукупності з Договором №15/09 від 15.06.2009 та податковою накладною №04 від 22.09.2009 підверджують майнові права позивача на квартири в незавершеному ж/б по за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Оліївка, 5-й пров.Щорса, 4: ІІІ секція: 1) - 2 поверх, кв. № 139а, площею 53,62 кв.м.; 2) - 3 поверх, кв. № 143а, площею 53,62 кв.м.; 3) - 4 поверх, кв. 147а, площею 53,62 кв.м.; 4) - 11 поверх, кв. 177а, площею 39,29 кв.м.; 5) - 11 поверх, кв. 177б, площею 45,79 кв.м.; 6) - 13 поверх, кв. 185а, площею 39,29 кв.м. ІІІ секція: 7) - 8 поверх, кв. № 233, площею 79,91 кв.м.; 8) - 9 поверх, кв. № 238, площею 79,91 кв.м.; 9) - 10 поверх, кв. № 243, площею 78,78 кв.м.; 10) - 11 поверх, кв. № 245, площею 88,72 кв.м.; 11) - 12 поверх, кв. № 250, площею 88,72 кв.м.

Зсилання відповідача на невідповідність довідок (форми КБ-3) та актів приймання виконаних будівельних робіт акту прийому-передачі квартир від 22.09.2009 не спростовує викладені вище обставини, оскільки підписавши акт приймання-передачі квартир від 22.09.2009 відповідач погодив вартість виконаних позивачем робіт за договором №15/09, в рахунок оплати яких передав майнові права, узгодивши у цьому акті визначену в п. 3.4. Договору ціну 1 кв.м.

Також матеріали справи містять договір №30/6 на будівництво групи багатоповерхових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями від 30.06.2009, укладений між ТОВ "БК "Будпрогрес" (замовник), АТЗТ "Олвіта" (генпідрядник), ТОВ "Термобуд-Житомир" (підрядник) (а.с.35-38), за згідно якого підрядник зобов'язується забезпечити відповідно до проектної документації та умов договору виконання комплексу будівельних робіт по будівництву житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: м. Житомир, розі вулиць Ватутіна і Щорса, та ввести в експлуатацію з інженерними мережами та благоустроєм згідно з проектом, замовник зобов'язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, а генпідрядник зобов'язується надавати підряднику послуги генпідряду, відповідно до умов цього договору. Однак, суд не вбачає підстав для дослідження вищевказаного Договору та актів виконаних робіт, а також довідок про їх вартість, оскільки останні не впливають на оцінку обставин, які є предметом судового розгляду у даній справі, так як Акт приймання-передачі квартир від 22.09.2009 сторонами підписано саме на підставі Договору №15/09 на будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудинковими приміщеннями від 15.06.2009.

Також не спростовують встановлені судом обставини посилання відповідача на те, що позивач не надав суду жодних доказів, підтверджуючих повноваження Музики М.І. та Борисенка В.К., на час укладення ними вищевказанх договорів, оскільки судом встановлено, що Договір від 15.06.2006 та акт прийому-передачі квартир від 22.09.2009 підписані зі сторони ТОВ "Олвіта-Буд" директором Д.В. Рогожиним, підпис якого скріплений печаткою ТОВ "Олвіта-Буд". Доказів визнання зазначеного договору недійсним, зокрема з підстав його підписання неуповноваженими особами, до матеріалів справи не надано.

Відповідно до ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

За ч.ч.2-3 ст. 16 ЦК України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема: визнання права; відновлення становища, яке існувало до порушення; визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Суд може відмовити у захисті цивільного права та інтересу особи в разі порушення нею положень частин другої - п'ятої статті 13 цього Кодексу.

Зважаючи на заявлені позивачем вимоги, слід зазначити, що згідно приписів ст. 392 ЦК України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує право власності.

В процесі розгляду справи судом встановлено, що згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, за Товариством з обмеженою відповідальністю "Олвіта Буд" 04.09.2009 зареєстровано право приватної власності на об'єкт незавершеного будівництва, що знаходиться за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Оліївка, вул. Щорса, 5 буд. 4 (а.с. 41).

Відповідно до статті 177 ЦК України об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

У частині першій статті 179 ЦК України надано визначення речі як предмета матеріального світу, щодо якого можуть виникати цивільні права та обов`язки.

Зазначено про їх поділ на нерухомі та рухомі (стаття 181 ЦК України) і що до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення.

Також у статті 182 цього Кодексу передбачено, що право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Стаття 190 ЦК України визначає майно особливим об`єктом, яким вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Окремо вказано, що майнові права є неспоживчою річчю та визнаються речовими правами.

З аналізу вказаних норм можна зробити висновок, що у ЦК України визначення майнового права відсутнє, оскільки у статті 190 ЦК України міститься вказівка лише про те, що майнові права є неспоживчою річчю і визнаються речовими правами. При цьому не викликає сумніву, що майнові права є об`єктом цивільних правовідносин.

Майновими правами визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги (абзац третій частини другої статті 3 Закону України від 12 липня 2001 року № 2658-ІІІ «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність»).

У теорії цивілістики під майновими правами розуміється: 1) у широкому значенні речового права суб`єктивне цивільне право як таке, що стосується майнових цінностей і має грошову оцінку, наприклад, право власності на похідні права, зобов`язальні права (права з договорів, що укладаються з приводу передання майна у власність або користування), майнові права інтелектуальної власності, корпоративні права, тощо; 2) у вузькому значенні - як суб`єктивне право, яке здатне бути самостійним об`єктом обороту; тобто у разі передання майнового права набувач отримує його як можливість претендування на майно або вчинення власних дій відносно майна.

Концепція "майна" в розумінні статті 1 Першого протоколу до Конвенції має автономне значення, тобто не обмежується власністю на матеріальні речі та не залежить від формальної класифікації у внутрішньому праві: певні інші права та інтереси, що становлять активи, також можуть вважатися «правом власності», а відтак і "майном" (пункт 98 рішення ЄСПЛ щодо прийнятності заяви у справі "Броньовські проти Польщі", заява № 31443/96; пункт 22 рішення ЄСПЛ від 10 березня 2011 року у справі «Сук проти України", заява № 10972/05; пункт 74 рішення ЄСПЛ "Фон Мальтцан та інші проти Німеччини" від 02 березня 2005 року, заяви № 71916/01, 71917/01 та 10260/02).

У контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції об`єктами права власності можуть бути, у тому числі, "легітимні очікування" та "майнові права" (рішення ЄСПЛ від 23 жовтня 1991 року у справі "Пайн Велі Девелопмент Лтд. та інші проти Ірландії", заява № 12742/87; ухвала ЄСПЛ від 13 грудня 1984 року щодо прийнятності заяви S. v. the United Kingdom, № 10741/84).

Відповідно до пунктів 21, 24 рішення від 01 червня 2006 року у справі "Федоренко проти України" (№ 25921/02) ЄСПЛ вказав, що право власності може бути "існуючим майном" або "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності чи «законними сподіваннями» отримання права власності. Аналогічна правова позиція сформульована ЄСПЛ і в справі «Стреч проти Сполучного Королівства», заява № 44277/98).

В іншій справі «Н.К.М. проти Угорщини» (NKM v. Hungary, скарга № 66529/11) у рішенні від 14 травня 2013 року ЄСПЛ зазначив, що «правомірні очікування» підлягають захисту як власне майно і майнові права.

У постанові від 30 січня 2013 року № 6-168цс12 Верховний Суд України визначив майнове право як "право очікування", яке є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав.

Майнове право - це обмежене речове право, за яким власник цього права наділений деякими, але не всіма правами власника майна, і яке свідчить про правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно або інше речове право на певне майно в майбутньому.

Визначення майнового права як права очікування та повноваження власника таких прав надано у висновках Верховного Суду України, викладених у постановах від 30 січня 2013 року у справі № 6-168цс12, від 15 травня 2013 року у справі № 6-36цс13, від 04 вересня 2013 року у справі № 6-51цс13, від 24 червня 2015 року у справі № 6-318цс15, від 04 листопада 2015 року у справі № 6-1920цс15, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1858цс15, від 02 грудня 2015 року у справах № 6-1502цс15 та № 6-1732цс15, від 10 лютого 2016 року у справі № 6-2124цс15, від 16 березня 2016 року у справі № 6-290цс16, від 23 березня 2016 року у справі № 6-289цс16, від 30 березня 2016 року у справах № 6-3129цс15 та № 6-265цс16, від 20 квітня 2016 року у справі № 6-2994цс15, від 25 травня 2016 року у справі № 6-503цс16, від 07 грудня 2016 року у справі № 6-1111цс16.

Вказане свідчить про те, що громадяни мають бути впевненими у своїх законних очікуваннях, а також у тому, що набуте ними на законних підставах право, його зміст та обсяг буде ними реалізовано.

Частиною першою статті 328 ЦК України встановлено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

У частині другій статті 331 ЦК України чітко вказано, що право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо договором або законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності на нерухоме майно відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Статтею 2 Закону України від 01 липня 2004 року № 1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» (далі - Закон № 1952-IV) визначено, що державна реєстрація прав на нерухоме майно - це офіційне визнання і підтвердження державою фактів виникнення, переходу або припинення прав на нерухоме майно, обтяження таких прав шляхом внесення відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Державна реєстрація права власності та інших речових прав, крім державної реєстрації права власності на об`єкт незавершеного будівництва, проводиться на підставі: рішення суду, що набрало законної сили, щодо права власності та інших речових прав на нерухоме майно (пункт 9 частини першої статті 27 цього Закону).

Реєстрація права власності на нерухоме майно є лише офіційним визнанням права власності з боку держави (постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 березня 2019 року у справі № 911/3594/17).

Судом встановлено, що на час вирішення справи в суді будівництво житлового будинку за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н., с. Оліївка, 5-й пров. Щорса, 4, не завершено, тому спірна квартира як окремий об`єкт цивільних правовідносин ще не існує.

Право власності на нерухоме майно виникає з моменту прийняття його в експлуатацію, якщо таке передбачено законом чи договором, а повноцінним об`єктом у розумінні ЦК України такий об`єкт стає після його державної реєстрації, оскільки жодних виключень щодо необхідності державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухомі речі, як передбачено в частині першій статті 182 та частині другій статті 331 ЦК України для новоствореної речі, якою є квартира в незавершеному будівництві, цивільне законодавство не містить.

Захист майнових прав в незавершеному будівництві, в разі невизнання відповідачем прав позивача на спірне майно здійснюється в порядку, визначеному законодавством, а якщо такий спеціальний порядок не визначений, то захист здійснюється на загальних засадах цивільного законодавства.

Застосування будь-якого способу захисту цивільного права має бути об`єктивно виправданим та обґрунтованим, а саме: повинно реально відновлювати наявне порушене, оспорене або невизнане право, такий спосіб має відповідати характеру правопорушення та цілям судочинства та не може суперечити принципу верховенства права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Таке право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам.

Такий правовий висновок викладено в постановах Великої Палати Верховного Суду від 05 червня 2018 року у справі № 338/180/17, від 11 вересня 2018 року у справі № 905/1926/16, від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 02 липня 2019 року у справі № 48/340, від 19 травня 2020 року у справі № 916/1608/18.

Визнання права як універсальний спосіб захисту абсолютних та виключних прав і охоронюваних законом інтересів передбачене у статті 16 ЦК України.

У статті 392 ЦК України вказано, що власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Зі змісту статті 392 ЦК України вбачається, що вона містить дві диспозиції, за яких власник майна може звернутися з позовом про визнання права власності: 1) якщо таке право оспорюється або не визнається іншою особою; 2) у разі втрати власником документа, який засвідчує право власності.

Суб`єктом вимог про визнання права власності може будь-яка особа, яка вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів у третіх осіб або претензіями третіх осіб чи необхідністю отримати правовстановлюючі документи.

Позов про визнання права власності на майно подається власником тоді, коли в інших осіб виникають сумніви щодо належності йому цього майна, коли створюється неможливість реалізації позивачем свого права власності через наявність таких сумнівів чи внаслідок втрати правовстановлюючих документів. Позивачем у позові про визнання права власності може бути будь-який учасник цивільних відносин, який вважає себе власником певного майна, однак не може належним чином реалізувати свої правомочності у зв`язку з наявністю щодо цього права сумнівів або претензій з боку третіх осіб. Відповідачем у позові про визнання права власності виступає будь-яка особа, яка сумнівається в належності майна позивачеві, або не визнає за ним права здійснювати правомочності володіння, користування і розпорядження таким майном, або має власний інтерес у межах існуючих правовідносин.

Спосіб захисту, передбачений статтею 392 ЦК України є різновидом загального способу захисту - визнання права, а тому його може бути використано в зобов`язальних відносинах за відсутності іншого, окрім судового, шляху відновлення порушеного права.

Тобто зазначений спосіб захисту як різновид загального способу захисту - визнання права може бути використаний не тільки в речово-правових відносинах, але й у зобов`язально-правових, так як сам по собі факт перебування осіб у тих чи інших відносинах, у тому числі договірних, не може перешкоджати застосуванню до цих відносин норм інститутів загальної частини цивільного права.

З огляду на зазначене, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, що не визнається ТОВ "Олвіта-Буд", вимога про визнання за ним майнових прав на квартиру підлягає задоволенню та надасть йому можливість реалізувати своє право щодо реєстрації за собою у відповідних державних реєстрах речових прав, або щодо отримання відповідної компенсації.

Крім іншого суд вважає за доцільне зауважити, що під час розгляду справи суд з'ясовував в учасників справи про наявність інших осіб, на права та інтереси яких може вплинути рішення у даній справі, зокрема, виходячи із визначеного позивачем об'єкта майнових прав. Натомість по зазначеному питанню учасники справи жодної інформації на підтвердження існування таких осіб не надали. При цьому відповідач не заперечував, що 2-х кімнатну квартиру №233 (8-й поверх) дійсно запроектовано.

Що стосується заяви відповідача про застосування строків позовної давності, суд враховує, що відповідно до ст.256 ЦК України, позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Частиною 3 ст.267 ЦК України передбачено можливість застосування позовної давності лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення рішення судом.

Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (ч.4 ст.267 ЦК України).

Згідно зі статтями 257, 258 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч. 1 ст. 261 ЦК України).

За ч. 5 ст. ст. 261 ЦК України, за зобов'язаннями з визначеним строком виконання перебіг позовної давності починається зі спливом строку виконання. За зобов'язаннями, строк виконання яких не визначений або визначений моментом вимоги, перебіг позовної давності починається від дня, коли у кредитора виникає право пред'явити вимогу про виконання зобов'язання. Якщо боржникові надається пільговий строк для виконання такої вимоги, перебіг позовної давності починається зі спливом цього строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом, позивач дізнався про те, що відповідач не визнає його майнові права на квартири під час здійснення листування (лист позивача від 14.05.2020 та відповідь відповідача від 26.06.2020), а саме після неотримання відповіді останнього на направлені позивачем документи 07.08.2020.

Також суд враховує, що відповідно до положень п.12 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), строки, визначені статтями 257, 258, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк дії такого карантину.

Постановою Кабінету Міністрів України від 11.03.2020 № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, прийнятої відповідно до ст. 29 Закону України Про захист населення від інфекційних хвороб, на усій території України встановлений карантин з 12 березня 2020 року, який у свою чергу постановами Кабінету Міністрів України неодноразово продовжено та триває на даний час.

За приписами пункту 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану строки, визначені статтями 257-259, 362, 559, 681, 728, 786, 1293 цього Кодексу, продовжуються на строк його дії.

Через військову агресію Російської Федерації проти України в Україні введено воєнний стан із 05 год. 30 хв. 24.02.2022 строком на 30 діб (Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022). Законом України від 24.02.2022 №2102-IX затверджено Указ Президента України від 24.02.2022 № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", який у свою чергу продовжено та триває на даний час.

Отже на час дії установленого на території України карантину та воєнного стану строки, визначені статтями 257 Цивільного кодексу України, були продовжені.

З огляду на те, що строк позовної давності продовжується на період дії карантину та воєнного стану, суд дійшов висновку, що позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими вимогами про визнання майнових прав, який було продовжено на строк дії карантину та воєнного стану з 12.03.2020.

Статтею 73 ГПК України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами статей 76, 77 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Враховуючи вище викладене, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими, заявленими відповідно до вимог чинного законодавства та підлягають задоволенню.

Судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись статтями 2, 73-79, 86, 123, 129, 233, 236-238, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Визнати за Товариством з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" (10031, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Народицька, буд. 20, ід. код 34125810) майнові права на квартиру в незавершеному будівництвом житловому будинку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вулиця Рихліка Євгена (попередня назва - провулок 5-й Щорса), 4, а саме: - квартиру, загальною площею 79,91 кв.м., будівельний номер 233, що розташована на 8 поверсі IV секції.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" (12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Оліївка, вул. Рихліка Євгена, буд. 4, ід. код 33671472) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" (10031, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Народицька, буд. 20, ід. код 34125810) 5993,25 грн судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено: 17.07.23

Суддя Вельмакіна Т.М.

1 - до справи;

2,3 - сторонам (рек.).