Постанова

від 10.10.2023 по справі 906/778/22

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10 жовтня 2023 року Справа №906/778/22

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючий суддя Мельник О.В.

суддя Олексюк Г.Є.

суддя Гудак А.В.

секретар судового засідання Стафійчук К.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" на рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2023 у справі №906/778/22 (суддя Вельмакіна Т.М., повний текст рішення складено 17.07.2023)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріел Смарт Білдінг"

про визнання майнових прав на квартиру

За участю представників:

позивача - Білоуса Р.А.,

відповідача - Ткачука А.О.,

третьої особи -не з`явився,

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Житомирської області від 05.07.2023 позов задоволено. Визнано за ТОВ "Термобуд-Житомир" майнові права на квартиру в незавершеному будівництвом житловому будинку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, вулиця Рихліка Євгена (попередня назва - провулок 5-й Щорса), 4, а саме: -квартиру, загальною площею 79,91 кв.м., будівельний номер 233, що розташована на 8 поверсі IV секції. Стягнуто з ТОВ "Олвіта-Буд" на користь ТОВ "Термобуд-Житомир" 5993,25 грн судового збору.

Мотивуючи своє рішення, суд першої інстанції вказав, що підписуючи акт прийому-передачі квартир в незавершеному ж/б від 22.09.2009, сторони визначили та погодили, що позивач отримує право власності на квартири, в рахунок оплати будівельно-монтажних робіт по договору №15/09 від 15.06.2009, умови п.3.4 якого передбачали розрахунки шляхом передачі квартир в об`єкті, що будується.

Оскільки згідно акта прийому-передачі від 22.09.2009 вказано, що відповідач передав позивачу квартири, виписавши при цьому податкову накладну №04 від 22.09.2009 на майнові права згідно договору №15/09 від 15.06.2022, зважаючи на те, що будівництво на час звернення до суду незавершене, суд оцінивши правовідносини сторін, дійшов висновку, що за актом прийому передачі квартир від 22.09.2009, передано майнові права на квартири, зазначені у ньому. Відтак, акт приймання-передачі квартир від 22.09.2002 в сукупності з договором №15/09 від 15.06.2009 та податковою накладною №04 від 22.09.2009 підтверджують майнові права позивача на квартиру № 233 (8 поверх), площею 79,91 кв.м.

З огляду на зазначене, з метою ефективного відновлення порушеного права позивача, що не визнається ТОВ "Олвіта-Буд", вимога про визнання за ним майнових прав на квартиру підлягає задоволенню та надасть йому можливість реалізувати своє право щодо реєстрації за собою у відповідних державних реєстрах речових прав, або щодо отримання відповідної компенсації.

Щодо застосування строків позовної давності суд, враховуючи п.12, 19 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, постанову КМУ від 11.03.2020 №211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2", а також Указ Президента України від 24.02.2022 №64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", зазначив, що позивачем не пропущено строк позовної давності за заявленими вимогами про визнання майнових прав, оскільки його було продовжено на період дії карантину та воєнного стану з 12.03.2020.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, відповідач звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить оскаржуване рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.

Апелянт, зокрема, вказує, що ТОВ "Термобуд-Житомир", як підрядник, будівельні роботи по договору №15/09 від 15.06.2009 взагалі не виконувало, у зв`язку з чим акти виконаних робіт за формою КБ-2 та КБ-3 на виконання п.3.1, 3.2 договору не складались. При цьому, звертає увагу, акт прийому-передачі квартир від 22.09.2009 був складений на виконання п.3.4 договору №15/09 від 15.06.2009як авансування робіт, які підрядник повинен був виконати у строки, встановлені п.4.1, 4.2 вказаного договору.

Скаржник також вказує, що податкова накладна №04 від 22.09.2009 за своєю правовою природою не є первинним документом в розумінні Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", а тому не може підтверджувати здійснення спірної господарської операції, у зв`язку з чим не є належним та достатнім доказом, що підтверджує факт здійснення передачі позивачу майнових прав на квартиру.

Крім того, зауважує, що зміст податкової накладної №04 не відповідає та суперечить змісту акту прийому-передачі квартир від 22.09.2003, оскільки об`єктом передачі згідно акта є нерухоме майно (квартири в незавершеному будівництві), а згідно накладної майнові права згідно договору.

Вважає, що про можливе порушення своїх прав позивачу стало відомо в 2010 році, коли було зупинено будівництво житлового будинку, тобто з моменту виникнення можливого порушення прав ТОВ "Термобуд-Житомир" до моменту його звернення з даним позовом минуло більше 10 років, а відтак останнім пропущено строк позовної давності.

Позивач та третя особа своїм правом подачі відзиву на апеляційну скаргу відповідно до ст.263 ГПК України не скористались.

Згідно з ч.3 ст.263 ГПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції у межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши апеляційну скаргу в межах вимог та доводів наведених в ній, вивчивши матеріали справи, наявні в ній докази, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Північно-західного апеляційного господарського суду дійшла наступного висновку.

Як вірно встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, 15.06.2009 між товариством з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" (генпідрядник), акціонерним товариством закритого типу "Олвіта" (генпідрядник) та товариством з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" (підрядник) було укладено договір №15/09 на будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вулиці Ватутіна м. Житомир, секції I-II-IIІ-IV (т.1, а.с.9-12).

Згідно з п.1.1 договору, підрядник зобов`язується забезпечити відповідно до проектної документації та умов договору виконання комплексу будівельних робіт по будівництву житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями по вул. Ватутіна в м. Житомир, секція І-ІІ-ІІІ-IV та ввести в експлуатацію з інженерними мережами та благоустроєм, згідно з проектом. Замовник зобов`язується прийняти виконані роботи та оплатити їх вартість, а генпідрядник зобов`язується надати підряднику послуги генпідряду, відповідно до умов даного договору.

Пунктами 2.1, 2.2 договору визначено, що договірна ціна робіт для підрядника визначається на основі кошторису, відповідно до ДБН Д.1.1-1-2000 (зі змінами та доповненнями) та є динамічною і визначається по фактичним затратам. Орієнтовна вартість робіт, за договором становить 70 000 000,00 грн. Договірна ціна є динамічною і може змінюватися в процесі виконання робіт.

Відповідно до п. 3.1. договору, замовник проводить розрахунок за виконані роботи щомісячно на підставі актів, підписаних уповноваженими представниками підрядника та генпідрядника, тільки за фактично виконані роботи незалежно від договірної ціни.

Акти виконаних робіт (за формами КБ-2в та КБ-3) готує підрядник і надає їх генпідряднику в письмовому та електронному вигляді не пізніше 28 числа звітного місяця, генпідрядник протягом 3-х днів перевіряє достовірність актів в частині фактично виконаних робіт, їх відповідність показникам якості, і при відсутності явних чи прихованих недоліків підписує його та направляє замовнику, який здійснює оплату. В разі, якщо протягом 3-х днів, від генпідрядника не надходило жодних зауважень по наданих актах виконаних робіт, вони вважаються прийнятими та підлягають оплаті замовником, відповідно умов даного договору (пункт 3.2. договору).

У відповідності до п.3.3 договору, сторонами визначено, що оплата виконаних робіт здійснюється протягом 10 (десяти) календарних днів з моменту підписання форм і актів. Неякісно виконані роботи або роботи, виконані із неякісних матеріалів і конструкцій, не оплачуються до усунення зауважень.

Сторони у п. 3.4 договору погодили змішаний вид розрахунків. Замовник, за згодою підрядника, може здійснювати авансування або оплату виконаних робіт шляхом передачі підряднику квартир в об`єкті, що будується, за ціною _____грн за 1 кв.м загальної площі житла. Вказана вартість 1 кв.м загальної площі житла може змінюватись в процесі будівництва.

Строк будівництва житлового будинку становить 18 місяців з дати початку виконання робіт для секцій 1-2 та 9 місяців для секцій 3-4 секцій. Будівництво секцій проводиться поетапно (пункт 4.2. договору).

Згідно п.10.1 договору, підрядник виконує роботи відповідно до проектної документації, будівельними нормами і графіками виконання робіт.

Договір №15/09 від 15.06.2009 набирає чинності з моменту підписання його сторонами та діє до виконання сторонами своїх зобов`язань у повному обсязі (п. 15.1. договору).

22.09.2009 між ТОВ "Олвіта-Буд" та ТОВ "Термобуд-Житомир" підписано акт прийому-передачі квартир в незавершеному житловому будинку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, 5-й провулок Щорса, 4 (т.1, а.с.13).

За умовами вказаного акта, на підставі договору №15/09 на будівництво групи багатоповерхових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями від 15.06.2009, ТОВ "Олвіта-Буд" передало, а ТОВ "Термобуд-Житомир" прийняло 11 (одинадцять) квартир, згідно з переліком, площею 701,27 кв.м вартістю 3 506 350,00 грн з розрахунку вартості за 1 кв.м у розмірі 5 000,00 грн, серед яких квартира під будівельним номером 233, площею 79,91 кв.м., що розташована на 8 поверсі IV секції.

Вказану господарську операцію відповідач відобразив в податковому обліку, оформивши податкову накладну № 04 від 22.09.2009 на майнові права на квартири на загальну суму 3 506 350,00 грн, у тому числі ПДВ у розмірі 584 391,83 грн (т.1, а.с. 14).

Згідно з розпорядженням Житомирського міського голови "Про перейменування топонімічних об`єктів та демонтаж пам`ятних знаків у м.Житомир" №112 від 19.02.2016, провулок 5-й Щорса змінено на вулицю Євгена Рихліка (т.1, а.с. 55-57).

Листом від 14.05.2020, у зв`язку із незавершенням протягом тривалого часу будівництва житлового будинку та відповідно не можливістю зареєструвати своє право власності, позивач звернувся до відповідача та просив повідомити про те чи зазначені квартири, чи майнові права на них нікому не передані, не відчужені тощо, чи не змінювалась проектна документація, у зв`язку з чим зазначені квартири зберегли, або ж не зберегли свою площу та нумерацію, а також повідомити орієнтовну дату завершення будівництва, після якої ТОВ "Термобуд-Житомир" зможе зареєструвати своє право власності на зазначені квартири (т.1, а.с. 15).

У відповідь на вказаний лист відповідач повідомив про наявність кримінальної справи в зв`язку з незаконними діями службових осіб ТОВ "Термобуд-Житомир" за фактом внесення до офіційних документів завідомо неправдивих відомостей та привласнення чужого майна, що спричинило тяжкі наслідки. Вказав, що у січні 2011 в приміщенні компанії, на підставі постанови від 25.01.2011 у кримінальній справі №11/097003 було проведено виїмку документів, які мають значення для надання відповіді на лист, тому, з метою прискорення надання відповіді на звернення, відповідач запропонував надіслати на його адресу копії всіх документів, що підтверджують виконання робіт та поставку матеріалів, а також документи, що підтверджують передачу відповідачем на користь позивача квартир в якості розрахунку за виконані роботи та поставлені матеріали (т.1, а.с.16).

07.08.2020 позивач направив відповідачу наступні документи: договір 15/09 від 19.06.2009, акт прийому-передачі квартир, податкову накладну від 22.09.2009, довідки про вартість виконаних підрядних робіт (за липень-вересень 2009, за вересень 2009, за жовтень 2009, за листопад-грудень 2009, за січень-лютий 2010, за березень 2010), лист №25/2 від 25.09.2009, лист №1/01 від 01.10.2009 (т.1, а.с. 17).

Однак, відповідач після отримання вказаних документів будь-якої відповіді не надав, наявність прав позивача на зазначені квартири не підтвердив, що і стало підставою для звернення ТОВ "Термобуд-Житомир" з позовом до суду про визнання майнових прав на квартиру.

Аналізуючи встановлені обставини справи та надаючи їм оцінку в процесі апеляційного перегляду, колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Згідно зі ст.509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) зобов`язання виникають із підстав, встановлених статтею 11 ЦК України.

Відповідно до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

За змістом положень статей 626, 627 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з приписами ст.525, 526, 629 ЦК України та ст.193 ГК України договір є обов`язковим для виконання сторонами, а зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, правовідносини сторін виникли на підставі договору №15/09 на будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями від 15.09.2009, який за своєю правовою природою є договором будівельного підряду, та є підставою для виникнення у сторін господарських зобов`язань відповідно до положень ст.173, 174 ГК України та ст. 11, 202, 509 ЦК України.

Відповідно до ч.1 ст.875 ЦК України, за договором будівельного підряду підрядник зобов`язується збудувати і здати у встановлений строк об`єкт або виконати інші будівельні роботи відповідно до проектно-кошторисної документації, а замовник зобов`язується надати підрядникові будівельний майданчик (фронт робіт), передати затверджену проектно-кошторисну документацію, якщо цей обов`язок не покладається на підрядника, прийняти об`єкт або закінчені будівельні роботи та оплатити їх.

Договір будівельного підряду укладається на проведення нового будівництва, капітального ремонту, реконструкції (технічного переоснащення) підприємств, будівель (зокрема житлових будинків), споруд, виконання монтажних, пусконалагоджувальних та інших робіт, нерозривно пов`язаних з місцезнаходженням об`єкта (ч. 2 ст. 875 ЦК України).

Статтею 876 ЦК України, власником об`єкта будівництва або результату інших будівельних робіт є замовник, якщо інше не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.1 ст.877 ЦК України зазначено, що підрядник зобов`язаний здійснювати будівництво та пов`язані з ним будівельні роботи відповідно до проектної документації, що визначає обсяг і зміст робіт та інші вимоги, які ставляться до робіт та до кошторису, що визначає ціну робіт.

Матеріально-технічне забезпечення будівництва покладається на підрядника, якщо інше не встановлено договором будівельного підряду. Договором на замовника може бути покладений обов`язок сприяти підрядникові у забезпеченні будівництва водопостачанням, електроенергією тощо, а також у наданні інших послуг (ч.1 ст.879 ЦК України).

Згідно ч.4 ст. 882 ЦК України, передання робіт підрядником і прийняття їх замовником оформляється актом, підписаним обома сторонами. У разі відмови однієї із сторін від підписання акта про це вказується в акті і він підписується другою стороною.

Якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково (ч.1 ст. 854 ЦК України).

Судом встановлено, що пунктом 3.4 договору сторони погодили змішаний вид розрахунків. Замовник, за згодою підрядника, може здійснювати авансування або оплату виконаних робіт шляхом передачі підряднику квартир в об`єкті, що будується, за ціною _____грн за 1 кв.м загальної площі житла. Вказана вартість 1 кв.м загальної площі житла може змінюватись в процесі будівництва.

Аналізуючи вказаний пункт договору, вбачається, що сторони фактично передбачали можливість авансування або оплати виконаних робіт шляхом передачі підряднику майнових прав на квартири, оскільки об`єкт лише будувався та не був введений в експлуатацію у встановленому законом порядку.

При цьому, колегія суддів вважає за необхідне звернути увагу, що відповідно до ч.1 ст.177 ЦК України, об`єктами цивільних прав є речі, у тому числі гроші та цінні папери, інше майно, майнові права, результати робіт, послуги, результати інтелектуальної, творчої діяльності, інформація, а також інші матеріальні і нематеріальні блага.

Згідно ст. 190 ЦК України, майном як особливим об`єктом вважаються окрема річ, сукупність речей, а також майнові права та обов`язки. Майнові права є неспоживною річчю. Майнові права визнаються речовими правами.

За приписами ст.3 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні" (в редакції, чинній станом на вересень 2009 року), зазначено, що майновими правами, які можуть оцінюватися, визнаються будь-які права, пов`язані з майном, відмінні від права власності, у тому числі права, які є складовими частинами права власності (права володіння, розпорядження, користування), а також інші специфічні права (права на провадження діяльності, використання природних ресурсів тощо) та права вимоги.

У відповідності до ч.1 ст.317, ч.1, 2 ст.328 ЦК України, власникові належать права володіння, користування і розпорядження своїм майном. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема з правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

За приписами ч.1, 2 ст. 331 ЦК України, право власності на нову річ, яка виготовлена (створена) особою, набувається нею, якщо інше не встановлено договором або законом. Особа, яка виготовила (створила) річ зі своїх матеріалів на підставі договору, є власником цієї речі. Право власності на новостворене нерухоме майно (житлові будинки, будівлі, споруди тощо) виникає з моменту завершення будівництва (створення майна). Якщо законом передбачено прийняття нерухомого майна до експлуатації, право власності виникає з моменту його прийняття до експлуатації. Якщо право власності відповідно до закону підлягає державній реєстрації, право власності виникає з моменту державної реєстрації.

Державній реєстрації підлягає право власності тільки на ті об`єкти нерухомого майна, будівництво яких закінчено та які прийнято в експлуатацію у встановленому порядку.

Частиною 4 ст.334 ЦК України визначено, що права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.10.2019 в справі №761/5156/13-ц вказано, що під майновим правом варто розуміти "право очікування", що є складовою частиною майна як об`єкта цивільних прав. Майнове право засвідчує правомочність його власника отримати право власності на нерухоме майно чи інше речове право на відповідне майно в майбутньому. Тобто, майнове право - це обмежене речове право, за яким його власник наділений певними, але не всіма, правами щодо майна (постанова Верховного Суду України від 30.03.2016 у справі № 6-265цс16).

Враховуючи викладене, а також приймаючи до уваги ст.16 ЦК України щодо способів захисту прав та інтересів, апеляційний суд вважає, що визнання майнових прав як спосіб захисту є ефективним, оскільки неможливість визнання права власності на недобудовані об`єкти, які не прийняті в експлуатацію є очевидним, а визнання за позивачем майнових прав певною мірою вирішує спір на цій стадії з іншими особами щодо належності прав на це нерухоме майно.

Водночас, аналізуючи п.3.4 договору щодо виду розрахунків за виконані будівельні роботи, апеляційний суд дійшов висновку, що вказаний договір містить елементи договору міни (бартеру), а відтак є змішаним договором.

Відповідно до ч.1, 2 ст.715 ЦК України, за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність один товар в обмін на інший товар. Кожна із сторін договору міни є продавцем того товару, який він передає в обмін, і покупцем товару, який він одержує взамін.

Частиною 5 ст.715 ЦК України передбачено, що договором може бути встановлений обмін майна на роботи (послуги).

Як визначено ч.1, 2 ст.293 Господарського кодексу України (далі - ГК України), за договором міни (бартеру) кожна із сторін зобов`язується передати другій стороні у власність, повне господарське відання чи оперативне управління певний товар в обмін на інший товар. Сторона договору вважається продавцем того товару, який вона передає в обмін, і покупцем товару, який вона одержує взамін.

До договору міни (бартеру) застосовуються правила, що регулюють договори купівлі-продажу, поставки, контрактації, елементи яких містяться в договорі міни (бартеру), якщо це не суперечить законодавству і відповідає суті відносин сторін (ч.5 ст.293 Господарського кодексу України).

Відповідно до ч.2 ст.655 ЦК України, предметом договору купівлі-продажу можуть бути майнові права. До договору купівлі-продажу майнових прав застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не випливає із змісту або характеру цих прав.

Як визначено ст.658 ЦК України, право продажу товару, крім випадків примусового продажу та інших випадків, встановлених законом, належить власникові товару.

За договором купівлі-продажу майнових прав покупець отримує у власність не індивідуально визначене нерухоме майно з усіма притаманними йому властивостями, а майнові права на ще не існуюче майно, яке може стати таким при сукупності всіх передбачених будівельною документацією обставин.

Згідно із ч.2 ст.180 ГК України, яка кореспондується з ч.1 ст.638 ЦК України, господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов.

Відповідно до ч.2 ст.189 ГК України, ціна є істотною умовою господарського договору

При цьому, колегія суддів враховує, що у відповідності до ч.3 ст.715 ЦК України, договором міни (бартеру) може бути встановлена доплата за товар більшої вартості, що обмінюється на товар меншої вартості.

Із системного аналізу ст.180, 189 ГК України, ст. 638 ЦК України, в сукупності із наведеною ч.3 ст.715 ЦК України, апеляційний суд дійшов висновку, що ціна є істотною умовою договору міни (бартеру) та як наслідок без погодження сторонами ціни договору такий договір є неукладений.

Таким чином, суд зауважує, що при укладенні договору міни (бартеру) має бути визначена вартість предмету такого договору (майна, майнових прав, робіт, послуг тощо).

Умовами п. 3.4 договору визначено право замовника, за згодою підрядника, здійснювати авансування або оплату виконаних робіт шляхом передачі підряднику квартир в об`єкті, що будується, за ціною _____грн за 1 кв.м загальної площі житла.

Однак, вказаним пунктом договору не визначено вартість як майнових прав на квартиру, так і вартість виконаних робіт, які підлягають обміну.

Із метою проведення розрахунків, 22.09.2009 між ТОВ "Олвіта-Буд" та ТОВ "Термобуд-Житомир" підписано акт прийому-передачі квартир в незавершеному житловому будинку за адресою: Житомирська область, Житомирський район, село Оліївка, 5-й провулок Щорса, 4 (т.1, а.с.13).

Як вбачається зі змісту вказаного акта, сторони погодили загальну вартість переданих квартир, яка становить 3506350,00 грн та вартість 1 м2 в розмірі 5000,00 грн.

Апеляційний суд зауважує, що визнання майнових прав на спірну квартиру в незавершеному будівництві обумовлено виконанням будівельних робіт за договором №15/09 на будівництво групи багатоповерхових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями від 15.06.2009 та оплатою виконаної роботи, тобто підписуючи акт прийому-передачі квартир, сторони фактично погодили міну майнових прав на квартиру на вартість послуги з виконання будівельних робіт, які мав здійснити підрядник та які на підставі актів форми КБ-2, КБ-3 у відповідності до п.3.1, 3.2 договору має прийняти замовник.

Оцінюючи надані позивачем на підтвердження факту виконання робіт, копії актів форми КБ-3 та КБ-2в за липень-грудень 2009 року (т.1, а.с.19-28) та січень-березень 2010 року (т.1, а.с.29-34), колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Із аналізу змісту вказаних довідок та актів за 2009 рік вбачається, що замовником є ТОВ "БК "Будпрогрес"; генпідрядником - АТ ЗТ "Олвіта", підрядником - ТОВ "Термобуд-Житомир" за договором №30/06 від 30.06.2009; найменування будівництва та його адреса: будівництво групи багатоповерхових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: Житомирська обл., Житомирський р-н, с. Оліївка, пров. Щорса, 4.

При цьому, згідно довідок та актів за 2010 рік замовником є ТОВ "Олвіта-Буд", забудовником - ТОВ "БК "Будпрогрес"; генпідрядником - АТ ЗТ "Олвіта", підрядником - ТОВ "Термобуд-Житомир" за договором №30/06 від 30.06.2009; найменування будівництва та його адреса: будівництво групи багатоповерхових будинків з вбудовано-прибудованими приміщеннями за адресою: Житомирська область, Житомирський район, с.Оліївка, пров.Щорса,4.

Позивач, зокрема, вказує, що виконання комплексу будівельних робіт по будівництву житлового будинку здійснювалося і за договором №30/6 від 30.06.2009 (т.1, а.с.35-38), укладеним між ТОВ "БК "Будпрогрес", АТЗТ "Олвіта" і ТОВ "Термобуд-Житомир", тобто на вказаному об`єкті було два замовника. У підприємства немає інших актів виконаних робіт, окрім тих, які долучені до матеріалів справи, що не заперечувалося представником позивача в судовому засіданні 10.10.2023 року.

Таким чином, наявні в матеріалах справи акти форми КБ-3 та КБ-2в за липень-грудень 2009 року (т.1, а.с.19-28) та січень-березень 2010 року (т.1, а.с.29-34) не є належними доказами в розумінні ст.76 ГПК України, на підтвердження факту виконання робіт та їх вартості за спірним у даній справі договором №15/09 від 15.09.2009, сторонами якого є ТОВ "Олвіта-Буд" та ТОВ "Термобуд-Житомир", оскільки містять посилання на інший договір №30/6 від 30.06.2009, який укладений між іншими юридичними особами.

Враховуючи, що пунктом 3.4 договору сторонами не досягнуто згоди щодо вартості об`єктів, які підлягають обміну, а також за відсутності доказів в підтвердження обсягу та вартості виконаних робіт (актів форми КБ-2в та КБ-3), приймаючи до уваги загальні положення законодавства щодо укладення господарських договорів, колегія суддів дійшла висновку про неукладеність договору міни, як елементу укладеного сторонами договору підряду в силу приписів ст. 189 ГК України, ст. 638 ЦК України.

Оцінюючи висновки суду першої інстанції про те, що акт прийому-передачі квартир в незавершеному житловому будинку від 22.09.2009 підтверджує майнові права позивача на квартири, апеляційний суд враховує наступне.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.08.2022 у справі № 916/546/21 зазначила, що залежно від встановлених судами обставин конкретної справи, документ, який сторони справи іменують як "акт приймання-передачі", може як підтверджувати певні факти та бути документом первинного бухгалтерського обліку, так і мати ознаки правочину, тобто бути спрямованим на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

Встановлення правової природи акта приймання-передачі - це питання дослідження як змісту такого акта приймання-передачі, так і інших доказів, наявних у матеріалах справи. Таким чином, суд досліджує акт в кожному конкретному випадку та надає йому оцінку в залежності від того, чи підтверджує він волевиявлення сторін, а також чи має він юридичні наслідки, в залежності від чого суд робить висновок щодо того, чи є акт правочином та щодо ефективного способу захисту (постанова Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 18.07.2023 у справі №910/9159/21).

Зважаючи на викладене, приймаючи до уваги встановлення факту неукладеності п.3.4 договору, що містить ознаки бартерної операції, апеляційний суд вважає, що акт приймання-передачі нерухомого майна не є самостійним правочином та видом договору, оскільки зазначений акт укладений на виконання договору №15/09 на будівництво групи багатоповерхових житлових будинків з вбудованими-прибудованими приміщеннями від 15.06.2009 року, а відтак вказаний акт не може бути самостійною підставою для виникнення будь-яких зобов`язань та юридичних наслідків для сторін із врахуванням ст.638, 639 ЦК України, що не було враховано судом першої інстанції. З огляду на що колегія суддів дійшла висновку про скасування рішення Господарського суду Житомирської області від 05.07.2023 та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позову товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир".

Відповідно до п.2, 4 ч.1 ст.277 ГПК України підставами для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення є недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; неправильне застосування норм матеріального права.

Щодо застосування строку позовної давності, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне вказати наступне.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Згідно ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові (частини третя та четверта статті 267 ЦК України).

Перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (частина перша статті 261 ЦК України).

Якщо позовні вимоги господарським судом визнано обґрунтованими, а стороною у справі заявлено про сплив позовної давності, то суд зобов`язаний застосувати до спірних правовідносин положення ст.267 ЦК України та вирішити питання про наслідки такого спливу (тобто або відмовити в позові у зв`язку зі спливом позовної давності, або, за наявності поважних причин її пропущення, - захистити порушене право).

Отже, за змістом названих норм, позовна давність застосовується лише за наявності порушення права особи.

Перш ніж застосовувати позовну давність, господарський суд повинен з`ясувати та зазначити в судовому рішенні, чи порушене право або охоронюваний законом інтерес позивача, за захистом якого той звернувся до суду. У разі, коли такі право чи інтерес не порушені, суд відмовляє в позові з підстав його необґрунтованості. І лише, якщо буде встановлено, що право або охоронюваний законом інтерес особи дійсно порушені, але позовна давність спливла і про це зроблено заяву іншою стороною у справі, суд відмовляє в позові у зв`язку зі спливом позовної давності - за відсутності наведених позивачем поважних причин її пропущення.

Відтак, враховуючи, що при розгляді даного спору колегія суддів встановила відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, заява про застосування строків позовної даності задоволенню не підлягає, а вказаний строк до спірних правовідносин не може бути застосований.

Враховуючи приписи ст.129 ГПК України, колегією суддів, з підстав скасування судового рішення та задоволення апеляційної скарги, здійснено перерозподіл судових витрат зі сплати судового збору.

Керуючись ст. 269, 270, 273, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" на рішення господарського суду Житомирської області від 05.07.23р. у справі №906/778/22 - задоволити.

2. Рішення господарського суду Житомирської області від 05.07.23р. у справі №906/778/22 скасувати та прийняти нове рішення.

3. У позові Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" про визнання майнових прав на квартиру - відмовити.

4. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Термобуд-Житомир" (10031, Житомирська обл., м. Житомир, вул. Народицька, буд. 20, ід. код 34125810) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Олвіта-Буд" (12402, Житомирська обл., Житомирський р-н, село Оліївка, вул. Рихліка Євгена, буд. 4, ід. код 33671472) 8989,87 грн (вісім тисяч дев`ятсот вісімдесят дев`ять гривень вісімдесят сім копійок) судового збору за розгляд справи в суді апеляційної інстанції.

5. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду у порядку та строк, передбачений ст. 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складений "11" жовтня 2023 р.

Головуючий суддя Мельник О.В.

Суддя Олексюк Г.Є.

Суддя Гудак А.В.