Ухвала

від 13.07.2023 по справі 910/2577/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

м. Київ

13.07.2023Справа № 910/2577/23

За заявоюПриватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"про стягнення витрат на правову допомогуу справі № 910/2577/23За позовомОб`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еверест"до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд"про скасування державної реєстрації прав власності Суддя Підченко Ю.О. Секретар судового засідання Лемішко Д.А.

Представники сторін: від позивача:Тетеря І.А.;від відповідача:Пожидаєв І.В.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У провадженні Господарського суду міста Києва перебувала справа № 910/2577/23 за позовом Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еверест" (далі також - позивач, ОСББ "Еверест") до Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (далі також - відповідач, ПрАТ "ХК "Київміськбуд") відповідно до якого позивач просив:

- скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2674324480000): квартира 1, за адресою: м. Київ, вул. Гришка Михайла (Дарницький р-н), буд. 9 (номер запису про право власності: 48816974; дата, час державної реєстрації: 10.12.2022 о 17:06:20 год);

- скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2674327180000): квартира 2, за адресою: м. Київ, вул. Гришка Михайла (Дарницький р-н), буд. 9 (номер запису про право власності: 48817053; дата, час державної реєстрації: 10.12.2022 о 17:18:06 год);

- скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2674329780000): квартира 3, за адресою: м. Київ, вул. Гришка Михайла (Дарницький р-н), буд. 9 (номер запису про право власності: 48817119; дата, час державної реєстрації: 10.12.2022 о 17:47:54 год);

- скасувати державну реєстрацію права власності відповідача на об`єкт нерухомого майна (реєстраційний номер 2674331480000): квартира 178, за адресою: м. Київ, вул. Гришка Михайла (Дарницький р-н), буд. 9 (номер запису про право власності: 48817166; дата, час державної реєстрації: 10.12.2022 о 17:58:37).

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.06.2023 у задоволенні позову відмовлено повністю.

28.06.2023 до суду звернувся представник Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" із заявою про стягнення витрат на правову допомогу за наслідком розгляду господарської справи та прийняття додаткового рішення про стягнення витрат в розмірі 115 000,00 грн.

Відповідно до ухвали від 04.07.2023 заяву призначено до розгляду на 13.07.2023.

12.07.2023 від позивача надійшли письмові заперечення проти стягнення витрат на правову допомогу.

Представник позивача безпосередньо в судовому засіданні 13.07.2023 заперечував проти заявлених відповідачем витрат та усно просив їх зменшити на 50%.

Представник відповідача, у свою чергу, в судовому засіданні 13.07.2023 наполягав на задоволенні своїх вимог та надав усні пояснення.

Заслухавши доводи представників сторін та враховуючи письмові пояснення, за результатами розгляду заяви суд вважає за необхідне звернути увагу на наступне.

Відповідно до ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Згідно зі ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).

Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається з наявних у матеріалах справи фактичних даних, у відзиві на позов відповідачем було заявлено орієнтовний розрахунок судових витрат на послуги адвоката в розмірі 101 000,00 грн.

Рішення суду у справі № 910/2577/23 ухвалене 15.06.2023, а заяву про розподіл витрат та докази понесення таких витрат надіслано до суду 20.06.2023 (відповідно до штампу на конверті). Тобто, відповідачем відповідну заяву подано з дотриманням вимог ч. 8 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України.

В заяві від 28.06.2023 відповідачем заявлено до стягнення з позивача витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 115 000,00 грн.

Відповідно до ч. 6 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.

З огляду на те, що розгляд справи № 910/2577/23 зайняв досить тривалий проміжок часу, а представником відповідача долучено детальний розрахунок наданих його представниками послуг, то суд вважає, що фактично відповідачем доведено неможливість у повній мірі передбачити розмір понесених витрат на час подання відзиву.

Заперечуючи проти задоволення вимог відповідача, представник Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еверест" посилався у письмових поясненнях, зокрема, на таке:

- відсутні докази понесення судових витрат відповідачем;

- розмір заявлених до стягнення витрат на правову допомогу є очевидно завищеним.

За змістом п. 4 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Частинною 2 ст. 901 Цивільного кодексу України встановлено, що положення цієї глави (глави 63 "Послуги. Загальні положення" підрозділу 1 розділу III Книги п`ятої цього Кодексу) можуть застосовуватися до всіх договорів про надання послуг, якщо це не суперечить суті зобов`язання.

Згідно з ч. 1 ст. 903 Цивільного кодексу України якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність").

Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність" № 5076-VI).

При встановленні розміру гонорару відповідно до частини третьої статті 30 Закону № 5076-VI врахуванню підлягають складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, витрачений ним час, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини.

Також, за статтею 28 Правил адвокатської етики, затверджених Звітно-виборним з`їздом адвокатів України від 9 червня 2017 року гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів професійної правничої (правової) допомоги клієнту.

Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата тощо), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги.

Розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом. Адвокат має право у розумних межах визначати розмір гонорару, виходячи із власних міркувань. При встановленні розміру гонорару можуть враховуватися складність справи, кваліфікація, досвід і завантаженість адвоката та інші обставини. Погоджений адвокатом з клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розмір гонорару може бути змінений лише за взаємною домовленістю. В разі виникнення особливих по складності доручень клієнта або у випадку збільшення затрат часу і обсягу роботи адвоката на фактичне виконання доручення (підготовку до виконання) розмір гонорару може бути збільшено за взаємною домовленістю.

Непогодження клієнтом та/або особою, яка уклала договір в інтересах клієнта, розміру гонорару при наданні доручення адвокату або в ході його виконання є підставою для відмови адвоката від прийняття доручення клієнта або розірвання договору на вимогу адвоката.

Тож, домовленості про сплату гонорару за надання правничої допомоги є такими, що склалися між адвокатом та клієнтом, в межах правовідносин яких слід розглядати питання щодо дійсності такого зобов`язання.

Верховний Суд у постанові від 09.04.2019 р. у справі №826/2689/15 зазначив, зокрема, що чинним процесуальним законодавством не передбачено обов`язку сторони, яка заявляє клопотання про відшкодування витрат на правничу допомогу, доводити обґрунтованість їх ринкової вартості, а тому сторона не повинна надавати докази на підтвердження обґрунтованості ринкової вартості послуг.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, застосовує аналогічний підхід та вказує, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, якщо вони були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (див. mutatis mutandis рішення ЄСПЛ у справі "East/West Alliance Limited" проти України" від 23 січня 2014 року (East/West Alliance Limited v. Ukraine, заява № 19336/04, § 268)).

У рішенні (щодо справедливої сатисфакції) від 19 жовтня 2000 року у справі "Іатрідіс проти Греції" (Iatridis v. Greece, заява № 31107/96) ЄСПЛ вирішував питання обов`язковості для цього суду угоди, укладеної заявником зі своїм адвокатом стосовно плати за надані послуги, що співставна з "гонораром успіху". ЄСПЛ указав, що йдеться про договір, відповідно до якого клієнт погоджується сплатити адвокату як гонорар відповідний відсоток суми, якщо така буде присуджена клієнту судом. Такі угоди, якщо вони є юридично дійсними, можуть підтверджувати, що у заявника дійсно виник обов`язок заплатити відповідну суму гонорару своєму адвокатові. Однак, угоди такого роду, зважаючи на зобов`язання, що виникли лише між адвокатом і клієнтом, не можуть зобов`язувати суд, який має оцінювати судові та інші витрати не лише через те, що вони дійсно понесені, але й ураховуючи також те, чи були вони розумними (§ 55).

Втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Відповідна позиція наведена у постанові Верховного Суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Як вбачається з п. 3.2. договору № 22011 від 10.08.2022 про надання правової (правничої допомоги), гонорар, порядок його обчислення та сплати встановлюється за погодженням сторін у додаткових угодах.

Згідно з п.п. 2, 3 Додаткової угоди № 6 до договору, вартість послуг (гонорар) складає 100 000,00 грн. У випадку оскарження в апеляційній/касаційній інстанції ухвали суду першої інстанції за наслідками розгляду заяви про забезпечення позову, клієнт додатково сплачує за послугу (гонорар) підготовки процесуальних документів та участі в судових засіданнях у сумі 15 000,00 грн за супроводження кожної інстанції.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Неврахування судом умов договору про надання правової допомоги щодо порядку обчислення гонорару не відповідає принципу свободи договору, закріпленому у статті 627 ЦК України.

Частинами першою та другою статті 30 Закону № 5076-VI встановлено, що порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

З аналізу зазначеної норми слідує, що гонорар може встановлюватися у формі:

- фіксованого розміру,

- погодинної оплати.

Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки - підставою для виплати гонорару, який визначений у формі погодинної оплати, є кількість витрачених на надання послуги годин помножена на вартість такої (однієї) години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв.

Оскільки до договору про надання правової допомоги застосовують загальні вимоги договірного права, то гонорар адвоката, хоч і визначається частиною першою статті 30 Закону № 5076-VI як "форма винагороди адвоката", але в розумінні ЦК України становить ціну такого договору.

Фіксований розмір гонорару у цьому контексті означає, що у разі настання визначених таким договором умов платежу - конкретний склад дій адвоката, що були вчинені на виконання цього договору й призвели до настання цих умов, не має жодного значення для визначення розміру адвокатського гонорару в конкретному випадку.

Таким чином, визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та/або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону № 5076-VI, враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.

Частина третя статті 126 ГПК України встановлює, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Оцінюючи зміст зазначених приписів суд наголошує, що подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат.

Саме лише незазначення учасником справи в детальному описі робіт (наданих послуг) витрат часу на надання правничої допомоги не може перешкодити суду встановити розмір витрат на професійну правничу допомогу (у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару).

Правомірне очікування стороною, яка виграла справу, відшкодування своїх розумних, реальних та обґрунтованих витрат на професійну правничу допомогу не повинно обмежуватися з суто формалістичних причин відсутності в детальному описі робіт (наданих послуг) відомостей про витрати часу на надання правничої допомоги, у випадку домовленості між сторонами договору про встановлений фіксований розмір обчислення гонорару.

Частина третя статті 126 ГПК України конкретного складу відомостей, що мають бути зазначені в детальному описі робіт (наданих послуг), не визначає, обмежуючись лише посиланням на те, що відповідний опис має бути детальним.

Тому, враховуючи принципи рівності і справедливості, правової визначеності, ясності і недвозначності правової норми як складові принципу верховенства права, визначення необхідного і достатнього ступеня деталізації опису робіт у цьому випадку є виключною прерогативою учасника справи, що подає такий опис.

Вказану правову позицію наведено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 № 922/1964/21.

Витрати на професійну правничу допомогу в разі підтвердження обсягу наданих послуг, виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою чи тільки має бути сплачено (постанова Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19).

Відповідно до положень ч. 6 ст. 11 Цивільного кодексу України, у випадках, встановлених актами цивільного законодавства або договором, підставою виникнення цивільних прав та обов`язків може бути настання або ненастання певної події.

На доведення понесених витрат відповідачем надано:

- копію договору про надання правової (правничої) допомоги № 22011 від 10.08.2022;

- копію Додаткової угоди № 6;

- копію Акту № 4 від 11.05.2023 на суму 15 000,00 грн;

- копію Акту № 5 від 19.06.2023 на суму 100 000,00 грн.

Крім того, як вбачається з ухвали Північного апеляційного господарського суду від 31.05.2023 у справі № 910/2577/23, Приватному акціонерному товариству "Холдингова компанія "Київміськбуд" відмовлено в ухваленні додаткової постанови за заявою про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції.

Вказану ухвалу мотивовано тим, що оскільки, 31.05.2023 Північним апеляційним господарським судом не переглядалось рішення суду першої інстанції, прийнятого за результатами розгляду справи по суті (розгляд справи по суті у цій справі не завершений і місцевим господарським судом не приймалось рішення по суті вирішення спору), а предметом апеляційного оскарження була лише ухвала місцевого господарського суду про відмову у забезпеченні позову, то у колегії апеляційного господарського суду відсутні підстави для ухвалення додаткової постанови за заявою відповідача.

З огляду на наведене, питання розподілу витрат на професійну правничу допомогу за представництво інтересів в суді апеляційної інстанції за перегляд Господарського суду міста Києва від 16.03.2023 про відмову у забезпеченні позову, суду має бути вирішено за результатами розгляду спору по суті (подібний висновок викладено в ухвалі Верховного Суду від 22.02 2022 у справі №910/5257/21).

Судом надано оцінку наданим відповідачем доказам понесених витрат та обсягу наданих послуг та враховані доводи позивача. З огляду на наявні в матеріалах справи фактичні дані відповідачем доведено розмір та обсяг витрат на професійну правничу допомогу, який становить 115 000,00 грн.

Крім того, прийнято до уваги правову позицію щодо права суду зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони, яку викладено в постанові Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в складі Верховного Суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19.

У розумінні положень частини 5 статті 126 Господарського процесуального кодексу України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Об`єднана палата зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, визначені також положеннями частин 6, 7, 9 статті 129 цього Кодексу.

Таким чином, зважаючи на наведені положення законодавства, у разі недотримання вимог частини 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем не доведено надмірності понесених відповідачем витрат на правову допомогу та не надано доказів про наявність підстав зменшити розмір таких витрат. Суд відмовляє в задоволенні усної заяви позивача про зменшення заявленого розміру витрат на 50%.

Зважаючи на наявні в матеріалах справи фактичні дані, суд дійшов висновку, що відповідачем та його представником доведено належними та допустимими доказами обсяг виконаних робіт за договором про надання правової допомоги, а тому вимоги відповідача про стягнення з позивача витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 115 000,00 грн підлягають задоволенню та покладаються на позивача.

Керуючись ст.ст. 42, 86, 123, 126, 129, 233, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Заяву Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" про стягнення витрат на правову допомогу задовольнити.

2. Стягнути з Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Еверест" (02140, м. Київ, вул. М. Гришка, 9; код ЄДРПОУ 35618426) на користь Приватного акціонерного товариства "Холдингова компанія "Київміськбуд" (01010, м. Київ, вул. М.Омеляновича-Павленка, 4/6; код ЄДРПОУ 23527052) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 115 000,00 грн. Видати наказ.

Згідно з ч. 1 ст. 235 Господарського процесуального кодексу України дана ухвала набирає законної сили негайно з моменту її підписання та може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі апеляційної скарги до Північного апеляційного господарського суду протягом 10 днів з дня її підписання.

Повний текст ухвали складено та підписано - 18.07.2023

Суддя Ю.О. Підченко