Постанова

від 28.06.2023 по справі 2-881/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Постанова

Іменем України

28 червня 2023 року

місто Київ

справа № 2-881/11

провадження № 61-2851св23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:

головуючого - Ступак О. В.,

суддів: Гулейкова І. Ю, Олійник А. С., Погрібного С. О., Яремка В. В. (суддя-доповідач),

учасники справи:

заявник (боржник) - ОСОБА_1 ,

стягувач - Акціонерне товариство «ТАСКОМБАНК»,

суб`єкт оскарження - приватний виконавець виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачук Любомир Михайлович,

розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жарський Тарас Володимирович, на постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року у складі колегії суддів: Бойчука І. В., Пнівчук О. В., Томин О. О.,

ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА

Короткий зміст позовних вимог

У серпні 2022 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою про визнання протиправною оцінки майна від 19 липня 2022 року, а саме: нежитлового приміщення, загальною площею 623,7 кв. м, за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якого визначена у розмірі 6 463 900,00 грн.

Скаргу обґрунтовував тим, що на виконанні у приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Л. М. (далі - приватний виконавець Ткачук Л. М.) перебуває виконавче провадження № 66518483 з примусового виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2011 року про стягнення з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Фольксбанк» (далі - ПАТ «Фольксбанк») заборгованості за кредитним договором у розмірі 75 428,72 дол. США та 4 166,56 грн, що в еквіваленті становить 605 393,80 грн, судового збору у розмірі 1 700,00 грн та витрат на інформаційно-технічне забезпечення у розмірі 120,00 грн.

У серпні 2022 року він отримав повідомлення від приватного виконавця Ткачука Л. М. від 04 серпня 2022 року № 864 про результати проведеної 19 липня 2022 року оцінки описаного та арештованого майна, яке належить боржнику, - нежитлового приміщення, загальною площею 623,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , вартість якого згідно з оцінкою 6 463 900,00 грн.

Водночас попередньо (08 вересня 2021 року) на замовлення головного державного виконавця Косівського відділу державної виконавчої служби у Косівському районі Івано-Франківської області Південно-Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Івано-Франківськ) Винничука О. М. була проведена оцінка цього ж нерухомого майна, згідно з якою його вартість становить 11 831 200,00 грн.

Проведена в рамках виконавчого провадження № 66518483 оцінка належного ОСОБА_1 нерухомого майна від 19 липня 2022 року є значно заниженою, проведеною з порушенням Закону України «Про оцінку майна», Національного стандарту № 1 «Загальні оцінки майна і майнових прав», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 10 вересня 2003 року № 1440 (далі - Національний стандарт № 1), та Національного стандарту № 2 «Оцінка нерухомого майна», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2004 року № 1442 (далі - Національний стандарт № 2).

Посилаючись на те, що реалізація майна за заниженою ціною завдасть йому суттєвих збитків, ОСОБА_1 просив визнати протиправною оцінку майна у розмірі 6 463 900,00 грн.

Короткий зміст рішень судів

Ухвалою Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2022 року скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Визнано неправомірною оцінку майна від 19 липня 2022 року - нежитлового приміщення, загальною площею 623,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , якою визначено вартість об`єкта оцінки у розмірі 6 463 900,00 грн.

Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що оцінка нерухомого майна має здійснюватися відповідно до Національного стандарту № 2 з урахуванням Національного стандарту №1 .

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап під час якого, зокрема, здійснюється ознайомлення з об`єктом оцінки.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки.

Отже, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, витратний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

У висновках про вартість майна від 19 липня 2022 року та 08 вересня 2021 року відсутні відомості про неможливість особистого огляду об`єктів дослідження, не зазначено обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, що є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та частини першої, шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».

Водночас наданий ОСОБА_1 висновок експерта, складений за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 05 жовтня 2022 року, здійснено при безпосередньому доступі до об`єкта оцінки та його особистому огляді, і визначена у ньому ринкова вартість об`єкта оцінки підтверджує доводи заявника щодо значно заниженої вартості нерухомого майна, вказаної у висновку від 19 липня 2022 року.

Оскільки реалізація описаного й арештованого майна за заниженою ціною може завдати суттєвих збитків стягувачу у вигляді неотриманого доходу, а боржнику - у вигляді передання майна на реалізацію за суттєво нижчою від ринкової вартістю, суд першої інстанції дійшов висновку про обґрунтованість скарги ОСОБА_1 .

Постановою Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року апеляційні скарги Акціонерного товариства «ТАСКОМБАНК» (далі - АТ «ТАСКОМБАНК») та приватного виконавця Ткачука Л. М. задоволено частково.

Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2022 року скасовано та ухвалено нове судове рішення про відмову у задоволенні скарги ОСОБА_1 .

Постанова суду апеляційної інстанції мотивована тим, що згідно з рецензією від 26 жовтня 2022 року звіт про незалежну оцінку нежитлового приміщення (торгово-офісні приміщення), загальною площею 623,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , від 19 липня 2022 року відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і може використовуватися з метою, зазначеною у звіті.

Взявши до уваги висновок від 19липня 2022 року про вартість нерухомого майна, звіт від 08 вересня 2021 року про оцінку нерухомого майна та висновок оціночно-будівельної експертизи № 05/10/22 від 05 жовтня 2022 року, здійснений при безпосередньому доступі до об`єкта оцінки та його особистому огляді, суд першої надав перевагу висновку від 19 липня 2022 року, зазначивши, що оцінка майна зроблена дистанційно без огляду нерухомого майна та визначена за результатом її проведення ціна на нерухоме майно є значно заниженою.

Водночас суд першої інстанції не урахував, що при виконанні звітів застосовувалися різні курси Національного банку України до долара США, а тому ринкова вартість об`єкта нерухомого майна складала таку різницю при його оцінці.

Зважаючи на наведене, суд апеляційної інстанції вважав помилковим посилання суду першої інстанції, як на підставу для задоволення скарги ОСОБА_1 , що оцінка майна зроблена дистанційно без огляду нерухомого майна, оскільки відсутність даних про огляд об`єкта оцінки не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує можливість визнання протиправним і скасування звіту про оцінку такого майна.

Оскільки дії приватного виконавця щодо визначення вартості майна боржника відповідають вимогам Закону України «Про виконавче провадження», спрямовані на виконання рішення суду, а зміст звіту про оцінку майна відповідає Національним стандартам та підтверджує достовірність та об`єктивність оцінки майна і висновку про його вартість, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення скарги ОСОБА_1 .

Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги і позиції інших учасників

У березні 2023 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жарський Т. В., звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить постанову апеляційного суду скасувати та ухвалити нове судове рішення про задоволення вимог скарги у повному обсязі.

Касаційна скарга обґрунтована тим, що суд апеляційної інстанції не надав належної правової оцінки доводам заявника про те, що оцінка належного ОСОБА_1 нерухомого майна від 19 липня 2022 року є значно заниженою, проведеною з порушенням вимог Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1 та Національного стандарту № 2, зокрема без огляду оцінювачем належного ОСОБА_1 нерухомого майна.

Апеляційний суд помилково не взяв до уваги висновок експерта, складений за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 05 жовтня 2022 року у справі № 05/10/22, згідно з яким ринкова вартість нежитлового приміщення, загальною площею 623,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 9 047 170,00 грн.

Як на підставу касаційного оскарження заявник посилається на неправильне застосування норм матеріального права, а саме: Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», Національного стандарту № 1, Національного стандарту № 2; неврахування висновків, викладених у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц, у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі № 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі № 753/3055/18.

Рух справи в суді касаційної інстанції

Ухвалою Верховного Суду від 22 березня 2023 рокувідкрито касаційне провадження за касаційною ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жарський Т. В., на підставах, передбачених пунктами 2, 3 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України).

Ухвалою Верховного Суду від 20 червня 2023 року справу призначено до судового розгляду.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА

Позиція Верховного Суду

Відповідно до частини першої статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу.

Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.

Вивчивши матеріали цивільної справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню з огляду на таке.

Встановлені судами обставини

Суди встановили, що рішенням Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2011 року стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Фольксбанк» заборгованість за кредитним договором від 05 грудня 2007 року № 06-2/17К10 у розмірі 75 428,72 дол. США та 4 166,56 грн, судовий збір у розмірі 1 700,00 грн та витрати на інформаційно-технічне забезпечення судового розгляду в розмірі 120,00 грн.

На виконання зазначеного рішення суду 31 січня 2012 року видано виконавчий лист № 2-881/2011.

16 серпня 2021 року приватний виконавець Ткачук Л. М. відкрив виконавче провадження № 66518483 з примусового виконання рішення Косівського районного суду Івано-Франківської області від 02 листопада 2011 року.

Згідно зі звітом про незалежну оцінку майна від 09 вересня 2021 року, а саме нежитлового приміщення (торгово-офісні приміщення), загальною площею 623,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , станом на 08 вересня 2021 року становить 11 831 200,00 грн.

Відповідно до висновку від 19 липня 2022 року, складеного суб`єктом оціночної діяльності фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за результатами оцінки описаного та арештованого майна, а саме: нежитлового приміщення (торгово-офісні приміщення), загальною площею 623,7 кв. м, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , ринкова вартість зазначеного нерухомого майна становить 6 463 900,00 грн.

19 серпня 2022 року приватний виконавець Ткачук Л. М. повідомив ОСОБА_1 про результати оцінки належного йому нерухомого майна.

Відповідно до висновку судового експерта Худака М. Я., складеного за результатами проведення оціночно-будівельної експертизи від 05 жовтня 2022 року № 05/10/22, ринкова вартість нежитлового приміщення (торгово-офісних приміщень), розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , становить 9 047 170,00 грн.

Згідно з рецензією від 26 жовтня 2022 року, складеною суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , звіт про незалежну оцінку вартості арештованого нежитлового приміщення від 19 липня 2022 року, наданий приватному виконавцю Ткачуку Л. М., відповідає вимогам нормативно-правових актів з оцінки майна і може використовуватися з метою зазначеною у звіті.

Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права

Відповідно до статті 1 Закону України «Про виконавче провадження» визначено виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виконавець зобов`язаний вживати передбачених Законом України «Про виконавче провадження» заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії (частина перша статті 18 Закону).

Згідно з пунктами 6, 15, 22 частини третьої статті 18 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право: накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; залучати в установленому порядку понятих, працівників поліції, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання; здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом.

Для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, виконавець виносить постанову про залучення експерта або спеціаліста (кількох експертів або спеціалістів), а для проведення оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання (частина перша статті 20 Закону України «Про виконавче провадження»).

Згідно з частиною першою статті 58 Закону України «Про виконавче провадження» визначення вартості майна боржника проводиться державним виконавцем за ринковими цінами, що діють на день визначення вартості майна.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 березня 2018 року у справі № 914/881/17 (провадження № 12-18гс18) зроблено висновок, що «чинним законодавством України передбачені підстави відповідальності суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання в разі неналежного виконання (зокрема, недостовірність чи необ`єктивність оцінки майна) ним своїх обов`язків. Водночас звіт про оцінку майна є документом, що містить висновки про вартість майна та підтверджує виконані процедури з оцінки майна суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання відповідно до договору. Звіт підписується оцінювачами, які безпосередньо проводили оцінку майна, і скріплюється підписом керівника суб`єкта оціночної діяльності (частина перша статті 12 Закону № 2658-III). Системний аналіз наведених норм чинного законодавства свідчить про те, що звіт по оцінку майна є документом, який фіксує дії суб`єкта оціночної діяльності - суб`єкта господарювання щодо оцінки майна, здійснювані ним у певному порядку та спрямовані на виконання його професійних обов`язків, визначених законом і встановлених відповідним договором. Звіт про оцінку майна не створює жодних правових наслідків для учасників правовідносин з оцінки майна, а лише відображає та підтверджує зроблені суб`єктом оціночної діяльності - суб`єктом господарювання висновки і його дії щодо реалізації своєї практичної діяльності. Отже, встановлена правова природа звіту про оцінку майна унеможливлює здійснення судового розгляду щодо застосування до нього наслідків, пов`язаних зі скасуванням юридичних актів чи визнанням недійсними правочинів».

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 червня 2019 року у справі № 308/12150/16-ц (провадження № 14-187цс19), на яку посилається заявник у касаційній скарзі зазначено, що право на звернення зі скаргою на дії чи бездіяльність державного виконавця пов`язане з наявністю судового рішення, ухваленого за правилами ЦПК України. Оскарження рішень, дій чи бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби, вчинених на виконання судових рішень, ухвалених у порядку цивільного судочинства, передбачено у ЦПК України, у таких випадках виключається адміністративна юрисдикція. Визначення вартості майна боржника є процесуальною дією державного виконавця (незалежно від того, яка конкретно особа - сам державний виконавець чи залучений ним суб`єкт оціночної діяльності - здійснювала відповідні дії) щодо примусового виконання рішень відповідних органів, уповноважених осіб та суду. Тому оскаржити оцінку майна можливо в порядку оскарження рішень та дій виконавців.

Аналогічний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 20 березня 2019 року у справі № 821/197/18/4440/16 (провадження

№ 11-1200апп18).

Згідно зі статтею 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вони вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до частини п`ятої статті 57 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець повідомляє про результати визначення вартості чи оцінки майна сторонам не пізніше наступного робочого дня після дня визначення вартості чи отримання звіту про оцінку. У разі якщо сторони не згодні з результатами визначення вартості чи оцінки майна, вони мають право оскаржити їх у судовому порядку в 10-денний строк з дня отримання відповідного повідомлення. Сторона вважається ознайомленою з результатами визначення вартості чи оцінки арештованого майна, якщо їй надіслано повідомлення про результати визначення вартості чи оцінки майна за адресою, зазначеною у виконавчому документі, або за місцем фактичного проживання чи перебування такої сторони, достовірно встановленим виконавцем. Оскарження в судовому порядку результатів визначення вартості чи оцінки майна не зупиняє передачі майна на реалізацію, крім випадків зупинення передачі майна на реалізацію судом.

Згідно зі статтею 3 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» оцінка майна, майнових прав - це процес визначення їх вартості на дату оцінки за процедурою, встановленою нормативно-правовими актами, зазначеними в статті 9 цього Закону, і є результатом практичної діяльності суб`єкта оціночної діяльності.

За статтею 13 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» для з`ясування та роз`яснення питань, що виникають під час здійснення виконавчого провадження і потребують спеціальних знань, державний виконавець із власної ініціативи або за заявою сторін призначає своєю постановою експерта або спеціаліста (у разі необхідності - кількох експертів або спеціалістів), а для оцінки майна - суб`єктів оціночної діяльності - суб`єктів господарювання.

Відповідно до частин першої, шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» методичне регулювання оцінки майна здійснюється у відповідних нормативно-правових актах з оцінки майна: положеннях (національних стандартах) оцінки майна, що затверджуються Кабінетом Міністрів України, методиках та інших нормативно-правових актах, які розробляються з урахуванням вимог положень (національних стандартів) і затверджуються Кабінетом Міністрів України або Фондом державного майна України. Положення (національні стандарти) оцінки майна є обов`язковими до виконання суб`єктами оціночної діяльності під час проведення ними оцінки майна всіх форм власності та в будь-яких випадках її проведення.

Таким нормативно-правовим актом з оцінки майна, зокрема є Національний стандарт № 1.

Відповідно до пункту 1 зазначеного акта Національний стандарт № 1 є обов`язковим для застосування під час проведення оцінки майна та майнових прав суб`єктами оціночної діяльності, а також особами, які відповідно до законодавства здійснюють рецензування звітів про оцінку майна. Поняття, що вживаються у цьому Стандарті, використовуються в інших національних стандартах.

Згідно з пунктом 50 Національного стандарту № 1 проведенню незалежної оцінки майна передує підготовчий етап, на якому здійснюється:

ознайомлення з об`єктом оцінки, характерними умовами угоди, для укладення якої проводиться оцінка;

визначення бази оцінки;

подання замовнику пропозицій стосовно істотних умов договору на проведення оцінки.

Відповідно до пункту 51 Національного стандарту № 1 незалежна оцінка майна проводиться у такій послідовності:

укладення договору на проведення оцінки;

ознайомлення з об`єктом оцінки, збирання та оброблення вихідних даних та іншої інформації, необхідної для проведення оцінки;

ідентифікація об`єкта оцінки та пов`язаних з ним прав, аналіз можливих обмежень та застережень, які можуть супроводжувати процедуру проведення оцінки та використання її результатів;

вибір необхідних методичних підходів, методів та оціночних процедур, що найбільш повно відповідають меті оцінки та обраній базі, визначеним у договорі на проведення оцінки, та їх застосування;

узгодження результатів оцінки, отриманих із застосуванням різних методичних підходів;

складання звіту про оцінку майна та висновку про вартість об`єкта оцінки на дату оцінки;

доопрацювання (актуалізація) звіту та висновку про вартість об`єкта оцінки на нову дату (у разі потреби).

Згідно з пунктом 56 Національного стандарту № 1 звіт про оцінку майна, що складається у повній формі, повинен містити: опис об`єкта оцінки, який дає змогу його ідентифікувати; письмову заяву оцінювача про якість використаних вихідних даних та іншої інформації, особистий огляд об`єкта оцінки (у разі неможливості особистого огляду - відповідні пояснення та обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки), дотримання національних стандартів оцінки майна та інших нормативно-правових актів з оцінки майна під час її проведення, інші заяви, що є важливими для підтвердження достовірності та об`єктивності оцінки майна і висновку про його вартість.

Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» замовниками оцінки майна можуть бути особи, яким зазначене майно належить на законних підставах або у яких майно перебуває на законних підставах, а також ті, які замовляють оцінку майна за дорученням зазначених осіб. Замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці на законних підставах, отримання ним необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення його оцінки..

Отже, виходячи з наведених норм, незважаючи на вибір експертом методичного підходу оцінки майна (дохідний, порівняльний), підготовці та проведенню незалежної експертизи майна передує в будь-якому випадку ознайомлення з об`єктом оцінки шляхом доступу до нього.

Подібні висновки викладено у постановах Верховного Суду від 19 грудня 2019 року у справі № 211/2171/15, від 01 жовтня 2020 року у справі

№ 2-2394/10, від 15 жовтня 2020 року у справі № 917/628/17, від 07 квітня 2021 року у справі №753/3055/18, на які посилається заявник у касаційній скарзі.

Вирішуючи вимоги скарги ОСОБА_1 , суд першої інстанції, урахувавши наведені висновки Верховного Суду, обґрунтовано виходив з того, що оскільки висновок про вартість майна від 19 липня 2022 року складено без огляду об`єкта оцінки, у ньому відсутні відомості про неможливість особистого огляду об`єктів дослідження, не зазначено обґрунтування застережень і припущень щодо використання результатів оцінки, здійсненої без особистого огляду, зазначене є порушенням пункту 56 Національного стандарту № 1 та частин першої, шостої статті 9 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні», що є підставою для визнання оцінки майна від 19 липня 2022 року неправомірною.

Суд апеляційної інстанції, зазначеного не врахував, помилково скасував законне та обґрунтоване судове рішення суду першої інстанції, пославшись на висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 27 серпня 2020 року у справі № 295/11078/14-ц, про те, що відсутність даних про огляд об`єкта оцінки не є тією обставиною, з якою законодавство пов`язує можливість визнання протиправним і скасування звіту про оцінку нерухомого майна.

У зазначеній постанові Верховний Суд виходив з того, що «задовольняючи скаргу ОСОБА_1, суд апеляційної інстанції пов`язував незаконність звіту з відсутністю даних про огляд об`єкта оцінки, виходячи з однакової дати призначення суб`єкта оціночної діяльності та огляду належної заявнику квартири, однак такий висновок суду ґрунтується на припущеннях, що заборонено в силу положення частини шостої статті 81 ЦПК України».

Натомість у постанові Верховного Суду від 19 червня 2023 року у справі № 909/121/22 зазначено, що «обов`язок оцінювача щодо здійснення особистого огляду об`єкта оцінки прямо передбачений чинним законодавством, при цьому обґрунтованих, вмотивованих та аргументованих міркувань щодо неможливості особистого огляду об`єкта оцінки судом апеляційної інстанції не встановлено. Верховний Суд акцентує, що ознайомлення з об`єктом оцінки полягає в дослідженні оцінювачем вихідних даних (кількісних, якісних показників) та іншої інформації, необхідної для здійснення оцінки, та в особистому огляді оцінювачем об`єкта оцінки, що в кінцевому результаті безпосередньо може вплинути на визначення вартості оцінюваного майна та, відповідно, призвести до реалізації описаного та арештованого майна за заниженою/завищеною ціною, а відтак і на достовірність та об`єктивність оцінки майна. У свою чергу замовники оцінки повинні забезпечити доступ суб`єкта оціночної діяльності до майна, що підлягає оцінці, на законних підставах, отримання ним (замовником) необхідної та достовірної інформації про зазначене майно для проведення оцінки».

Крім того, суд апеляційної інстанції в оскаржуваній постанові, пославшись на рецензію від 26 жовтня 2022 року, складену суб`єктом оціночної діяльності ОСОБА_3 , на звіт про незалежну оцінку вартості арештованого нежитлового приміщення від 19 липня 2022 року, додану АТ «ТАСКОМБАНК» до апеляційної скарги, не врахував, що вона не спростовує висновок суду першої інстанції, що така оцінка здійснена без огляду об`єкта оцінки.

Узагальнюючи наведене, колегія суддів дійшла висновку, що доводи касаційної скарги про порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права знайшли своє підтвердження, що є підставою для скасування постанови Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року та залишення в силі ухвали Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2022 року.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

Згідно зі статтею 413 ЦПК України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Оскільки суд апеляційної інстанції не спростував належним чином обставин, встановлених судом першої інстанції, допустив неправильне застосування норми матеріального права та порушення норм процесуального права, постанова суду апеляційної інстанції підлягає скасуванню із залишенням в силі ухвали суду першої інстанції.

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанцій, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

За подання касаційної скарги ОСОБА_1 сплатив 429,44 грн судового збору.

Тому з приватного виконавця Ткачука Л. М. на користь заявника підлягає стягненню 429,44 грн - витрати зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Керуючись статтями 400, 406, 409, 413, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Жарський Тарас Володимирович, задовольнити.

Постанову Івано-Франківського апеляційного суду від 22 грудня 2022 року скасувати.

Ухвалу Косівського районного суду Івано-Франківської області від 12 жовтня 2022 року залишити в силі.

Стягнути з приватного виконавця виконавчого округу Івано-Франківської області Ткачука Любомира Михайловича на користь ОСОБА_1 429,44 грн - на відшкодування витрат зі сплати судового збору за подання касаційної скарги.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий О. В. Ступак

Судді: І. Ю. Гулейков

А. С. Олійник

С. О. Погрібний

В. В. Яремко