Постанова

від 12.07.2023 по справі 939/36/23

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 липня 2023 року місто Київ

справа №939/36/23

провадження№22-ц/824/8486/2023

Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача - Шкоріної О.І., суддів - Поливач Л.Д., Стрижеуса А.М., за участю секретаря судового засідання - Онопрієнко К.С.

сторони:

позивач - ОСОБА_1

відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю " Київхліб агро"

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Києві апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гаращенко Ігорем Володимировичем,

на ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року, постановлену у складі судді Герасименко М.М.,

у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю " Київхліб агро" про стягнення заборгованості,-

В С Т А Н О В И В:

Ухвалою Бородянського районного суду Київської області від 23 березня 2023року відмовлено у задоволенні заяви представника позивача - адвоката Гаращенка І.В. про забезпечення позову ОСОБА_1 до ТОВ "Київхліб агро" про стягнення заборгованості.

Не погоджуючись з такою ухвалою, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гаращенко І.В. подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу суду першої інстанції та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі. Вжити заходи забезпечення позову шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо розірвання договорів оренди землі, в яких ТОВ «Київхліб Агро» є орендарем землі; заборонити державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації, у тому числі будь-яким акредитованим суб`єктам, нотаріусам, іншим особам та органам, які виконують функції державного реєстратора прав на нерухоме майно відповідно до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо припинення права оренди земельних ділянок в яких ТОВ "Київхліб Агро" є орендарем землі; заборонити земельним кадастровим реєстраторам, які входять до складу Державної служби України з питань геодезії, картографії та кадастру та її територіальних органів, вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються припинення права оренди земельних ділянок в яких ТОВ "Київхліб Агро" є орендарем землі; накласти арешт на грошові кошти у розмірі 713102,96 грн. на поточних банківських рахунках, що належать відповідачу.

Вважає ухвалу суду незаконною, необґрунтованою, прийнятою з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права, висновки суду не відповідають обставинам справи, ухвала є такою, що підлягає скасуванню.

Зокрема зазначає, що існує ймовірність того, що відповідач виведе грошові кошти із власних банківських рахунків, а розірвання договорів оренди землі буде підставою «завершення» господарської діяльності Товариства. Вказані обставини призведуть до неможливості відновлення порушених інтересів позивача та виконання рішення суду.

Підтвердження наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування забезпечення позову, є невиконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за договорами оренди землі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ТОВ "Київхліб Агро" - адвокат Гладишева С.Д. заперечувала проти доводів апеляційної скарги, просила апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гаращенко І.В. доводи апеляційної скарги підтримав в повному обсязі, просив апеляційну скаргу задовольнити, ухвалу суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову в повному обсязі.

Представник відповідача ТОВ " Київхліб Агро" - адвокат Довгалюк Р.О. в судовому засіданні заперечував проти доводів апеляційної скарги, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, ухвалу суду першої інстанції залишити без змін.

Заслухавши доповідь судді Шкоріної О.І., вислухавши пояснення осіб, які з`явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість постановленої у справі ухвали, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, виходячи з наступного.

Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заявником не надано належних та допустимих доказів , які б свідчили про існування ризиків можливого істотного ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду або ефективного захисту. У матеріалах справи відсутні докази щодо вчинення відповідачем реальних дій, направлених на виведення грошових коштів із власних банківських рахунків або припинення господарської діяльності. Вжиття заходів шляхом заборони відповідачу вчиняти дії щодо розірвання договорів оренди землі, заборони державним реєстраторам вчиняти будь-які реєстраційні дії щодо припинення права оренди земельних ділянок, в яких ТОВ " Київхліб Агро" є орендарем землі, може призвести до необґрунтованого втручання у господарську діяльність товариства, а також порушувати права інших осіб.

Колегія суддів вважає, що висновки суду першої інстанції зроблені на підставі повного та об`єктивного дослідження наданих доказів та в повній мірі відповідають вимогам чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 149 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 150 ЦПК України позов забезпечується шляхом заборони вчиняти певні дії.

Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Співмірність передбачає співвідношення негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати в результаті невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється судом, зокрема, з урахуванням співвідношення права (інтересу), про захист яких просить заявник, з майновими наслідками заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Відповідно до п. 4 постанови Пленуму Верховного Суду України від 22 грудня 2006 року №9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв`язку із застосуванням відповідних заходів. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише у разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до даних дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб, чи учасників процесу (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 28 березня 2019 року у справі № 824/239/2018).

Метою забезпечення позову є вжиття судом, у провадженні якого знаходиться справа, заходів щодо охорони матеріально-правових інтересів позивача від можливих недобросовісних дій із боку відповідача з тим, щоб забезпечити позивачу реальне та ефективне виконання судового рішення, якщо воно буде прийняте на користь позивача, в тому числі задля попередження потенційних труднощів у подальшому виконанні такого рішення.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб`єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов`язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника).

У постанові Верховного Суду від 24 грудня 2019 року у справі № 569/2011/18 зазначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням такого: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову, забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу, наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову, ймовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів, запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Інститут забезпечення позову є елементом права на судовий захист і спрямований на те, щоб не допустити незворотності певних наслідків відповідних дій щодо відновлення порушеного права.

Отже, вирішуючи питання про забезпечення позову, суд надає оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення адміністративного суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, колегія суддів зазначає, що будь-яке забезпечення позову в справі є надання тимчасового захисту до вирішення справи по суті, який застосовується у виключних випадках за наявності об`єктивних обставин, які дозволяють зробити обґрунтоване припущення, що невжиття відповідних заходів потягне за собою більшу шкоду, ніж їх застосування.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі №381/4019/18 (провадження №14-729цс19) вказано, що «співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову».

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15 вересня 2020 року у справі №753/22860/17 (провадження №14-88цс20) дійшла висновку, що умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде співмірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 18 травня 2021 року у справі №914/1570/20 зазначила про те, що «під забезпеченням позову розуміють сукупність процесуальних дій, що гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Таким чином, особам, які беруть участь у справі, надано можливість уникнути реальних ризиків щодо утруднення чи неможливості виконання рішення суду, яким буде забезпечено судовий захист законних прав, свобод та інтересів таких осіб. При цьому важливим є момент об`єктивного існування таких ризиків, а також того факту, що застосування заходів забезпечення позову є дійсно необхідним, що без їх застосування права, свободи та законні інтереси особи (заявника клопотання) будуть порушені, на підтвердження чого є належні й допустимі докази. Також важливо, щоб особа, яка заявляє клопотання про забезпечення позову, мала на меті не зловживання своїми процесуальними правами, порушення законних прав відповідного учасника процесу, до якого зазначені заходи мають бути застосовані, а створення умов, за яких не існуватиме перешкод для виконання судового рішення. Отже, при використанні механізму забезпечення позову учасники спору повинні належним чином обґрунтовувати підстави застосування відповідного заходу забезпечення позову у конкретній справі; зазначати обставини, які свідчать про те, що неприйняття зазначеного заходу може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; підтверджувати такі обставини належними й допустимими доказами».

Відповідний вид забезпечення позову повинен стосуватися предмета спору.

Предметом спору у цій справі є стягнення заборгованості за договорами оренди землі, штрафу за несвоєчасне виконання зобов`язань, 3% річних та індекс інфляції за весь час прострочення зобов`язання, тобто є вимогами майнового характеру.

Жодних немайнових вимог позивачем не заявлено, а тому такий захід забезпечення позову, як заборона відповідачу вчиняти дії щодо розірвання договорів оренди землі; заборона державним реєстраторам прав на нерухоме майно та органам державної реєстрації вчиняти будь-які реєстраційні дії, щодо припинення права оренди земельних ділянок в яких ТОВ "Київхліб Агро" є орендарем землі; заборона земельним кадастровим реєстраторам вносити до Державного земельного кадастру будь-які відомості, які стосуються припинення права оренди земельних ділянок в яких ТОВ "Київхліб Агро" є орендарем землі не відповідає змісту порушеного права, та не є співмірними із заявленими вимогами у цій справі.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції що заходи забезпечення позову, які просить застосувати позивач, може призвести до необґрунтованого втручання у господарську діяльність товариства, а також порушувати права інших осіб.

Крім цього, законодавчо визначено, що при вирішенні питання про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти, суд може накласти арешт лише на грошові кошти, що належать відповідачеві. Тобто, суд має перевірити, які конкретно грошові кошти належать відповідачеві і де вони знаходяться.

Саме з цією метою положеннями частини першої ст.151 ЦПК України передбачено, що у заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено: предмет позову та обґрунтування необхідності забезпечення позову, захід забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

За таких обставин, законодавством передбачений обов`язок зазначення в заяві про забезпечення позову інших відомостей, необхідних для забезпечення позову.

Із наведеного слідує, що відомості про те, на яких рахунках та в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача є необхідними для забезпечення позову.

Разом з тим, звертаючись із заявою про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на банківських рахунках товариства, представник позивача ОСОБА_1 - адвокат Гаращенко І.В. не вказав, на яких рахунках та, в яких банківських установах перебувають грошові кошти відповідача, на які він просить накласти арешт.

Суд вправі накласти арешт на кошти, які обліковуються на рахунках у банках або в інших кредитно-фінансових установах, у межах розміру сум позовних вимог та можливих судових витрат.

При цьому, відомості про наявність рахунків, їх номери та назви відповідних установ, в яких вони відкриті, надаються суду заявником. Наведених вимог при поданні до суду заяви про забезпечення позову позивачем дотримано не було.

Потенційно може виникнути ситуація, коли буде накладено арешт на рахунки, що використовуються товариством для виплати заробітної плати, для обліку коштів соціального страхування, тобто є рахунками зі спеціальним режимом використання або майно не належить відповідачу чи можуть бути порушені права інших осіб у зв`язку із застосуванням відповідних заходів.

Такий спосіб забезпечення позову, як накладення арешту на грошові кошти може обмежити права працівників на отримання заробітної плати та позбавити товариство можливості сплачувати податки, збори та обов`язкові платежі до бюджетів різних рівнів.

Наданих суду відомостей недостатньо, щоб надати правову оцінку ймовірності порушення у зв`язку із вжиттям заходів забезпечення позову в спосіб, який просить позивач, прав та охоронюваних законом інтересів осіб, а також створення перешкод у здійсненні товариством господарської діяльності.

Відповідно до ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Докази мають бути належними, допустимими, достовірними та достатніми (ст. ст. 77-80 ЦПК України).

Статтею 81 ЦПК України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом.

Позивачем не надано переконливих доказів, які б свідчили про те, що невжиття заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду. Також позивачем не доведено наявності наміру відповідача будь яким чином вчинити дії з метою уникнення виконання рішення суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення заяви представника позивача ОСОБА_1 - адвоката Гаращенка І.В. про забезпечення позову.

Доводи апеляційної скарги є аналогічними за змістом заяви про забезпечення позову, зводяться до незгоди з ухвалою суду першої інстанції, і не спростовують висновків суду першої інстанції, оскільки зі змісту заяви та матеріалів справи не вбачається, що невжиття заходів забезпечення позову може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

За таких обставин суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність передбачених процесуальним законом підстав для задоволення заяви.

Керуючись ст.ст. 259, 268, 371,367, 374, 375, 381-384, 390, 435 ЦПК України,

суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану адвокатом Гаращенко Ігорем Володимировичем, залишити без задоволення.

Ухвалу Бородянського районного суду Київської області від 23 березня 2023 року залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Суддя-доповідач: О.І. Шкоріна

Судді: Л.Д. Поливач

А.М. Стрижеус