Рішення

від 09.09.2010 по справі 2-5242

ВІЛЬНЯНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

     Справа № 2-5242/2010

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М      У К Р А Ї Н И

09 вересня    2010 року                                                м. Вільнянськ

Вільнянський районний суд Запорізької області у складі:

головуючого судді                             Чорненко Л.І.,

при секретарі                                 Тарасової О.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за позовом ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України Вільнянського району Запорізької області про стягнення підвищення до пенсії, як дитині війни, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни»,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся  до суду з цивільним позовом до  Управління Пенсійного фонду України Вільнянського району Запорізької області про стягнення недоплаченої щомісячної соціальної допомоги як дитині війни, вказавши в позовній заяві, що він  відповідно до статті 1 Закону України № 2195-ІУ від 18.11.2004 року «Про соціальний захист дітей війни» є дитиною війни. Згідно зі статтею 6 зазначеного Закону з 1 січня 2006 року йому   повинна виплачуватись щомісячна соціальна допомога у розмірі 30% мінімальної пенсії за віком. У 2006-2007 роках йому така допомога не нараховувалась і не виплачувалась, а у 2008-2009 роках нараховувалась і виплачувалась у неповному розмірі  - 10%.

    У зв’язку з чим   ОСОБА_1  змушений звернутись до суду з вказаним позовом і просить суд:  

- визнати незаконною бездіяльність відповідача, що призвела до порушення його права на 30% підвищення пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 рік та з 22.05.2008 року по теперішній час, передбаченого ст. 6 Закону України «Про  соціальний захист дітей війни», Рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 року № 6-рп/2007 та Рішенням Конституційного Суду України від 22 травня 2008 року №  10-рп/2008;  

- зобов’язати відповідача провести перерахунок його пенсії з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до чинного часу з урахуванням підвищення її на 30% мінімальної пенсії за віком як дитині війни, зобов’язавши сплатити недоплачену суму за строк з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року до чинного часу з урахуванням індексу інфляції щомісячних сум боргу за весь час прострочення;

- судові витрати покласти на відповідача.

Представник відповідача надіслав до суду заяву про те,  що просить дану цивільну справу  розглянути без участі  його представника, та заперечує проти  поданого позову. Однак свої заперечення не надав.

    Позивачем також надіслано заяву про розгляд справи без його присутності у зв’язку з похилим віком  та станом здоров*я.    

    Суд, вивчивши матеріали справи, встановивши обставини справи та перевіривши їх доказами, вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних  підстав.

    Судом встановлено, що позивач  ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 , є особою, на яку поширюється дія ст. 1 Закону, який набрав чинності з 01 січня 2006 року, і він   набув  статусу «дитини війни», а тому згідно зі ст. 6 Закону має право на підвищення пенсії на 30% мінімальної пенсії за віком.

    Відповідно до ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» який набрав чинності 01.01.06 року, дітям війни пенсія підвищується на 30% мінімального розміру пенсії за віком.        

    Згідно з п. 12 ст. 71 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» зупинено на 2007 рік дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

     Але рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2007 р. № 6-рп/2007 визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), певні норми законодавства України, у тому числі, п. 12 ст. 71 та ст. 111 Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік».

 А рішенням Конституційного Суду України від 22.05.2008 р. № 28/2008 № 10-рп/2008) положення статті 67 розділу І, пунктів 2-4, 6-8, 10-18, підпункту 7 пункту 19, пунктів 20-22, 24-34, підпунктів 1-6, 8-12 пункту 35, пунктів 36-100 розділу П «Внесення змін до деяких законодавчих актів України» та пункту 3 розділу Ш «Прикінцеві положення» Закону України «Про Державний бюджет України на 2008 рік та про внесення змін до деяких законодавчих актів України» - визнані такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними).

Таким чином, з прийняттям Конституційним Судом України рішення № 6-рп від 09.07.2007 р. та рішення № 28/2008 (№ 10-рп/2008) від 22.05.2008 р. положення Закону України «Про Державний бюджет України на 2007 рік» та «Про Державний бюджет України на 2008 рік», які призупиняли дію ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» визнані неконституційними, то під час вирішення спору необхідно застосовувати положення Закону з урахуванням його дії в часі за принципом пріоритету тієї норми, яка стала діяти пізніше, тобто положення ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни».

Зміст ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни» не коригувався та вона у 2009 та  2010 роках  не була обмежена у дії.

    На час розгляду цієї справи судом розмір мінімальної пенсії за віком законодавче визначене тільки ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» і згідно цієї норми мінімальна пенсія за віком дорівнює прожитковому мінімуму, встановленому для осіб, що втратили працездатність.  Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум» від 15.07.99 року, прожитковий мінімум застосовується для встановлення розмірів мінімальної заробітної плати та мінімальної пенсії за віком. Таким чином, розмір підвищення до пенсії особам, які мають статус «дитини війни», передбачений ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», повинен обчислюватись виходячи з розміру прожиткового мінімуму встановленого для осіб, що втратили працездатність, який встановлено чинним законодавством на кожний бюджетний рік, а саме 2007, 2008, 2009 роки. Отже, суд вважає заперечення відповідача щодо невизначення розміру мінімальної пенсії здійснення розрахунків необґрунтованими.

Крім того, відповідно до рішення Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.2005р., що є частиною національного законодавства, органи влади не можуть посилатися на відсутність коштів як на причину невиконання своїх зобов’язань.

Невизначеності механізму, джерел та процедури виплати, не є підставою для невиконання Закону. Крім того, після ухвалення рішення судом нарахування і виплата має проводитися в порядку, визначеному законодавством для виконання судових рішень.

Постанова Кабінету Міністрів України від 28.05.2008 року №530 «Деякі питання соціального захисту окремих категорій громадян» є підзаконним нормативним актом і не повинна застосовуватись відповідачем як така, що суперечить Закону, який має вищу юридичну силу.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством. Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов’язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України.

За Преамбулою Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» цей Закон, розроблений відповідно до Конституції України та основ законодавства України про загальнообов’язкове державне соціальне страхування, визначає принципи, засади і механізм функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних  та інших джерел,   передбачених цим Законом, а також регулює порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їх сімей та іншим особам, передбаченим цим Законом.

 Статтею 58 зазначеного Закону на пенсійний фонд покладається керівництво та управління солідарною системою, збір, акумуляція та облік страхових внесків, призначення пенсії та підготовка документів для її виплати, забезпечення своєчасного і в повному обсязі фінансування та виплати пенсій, допомоги на поховання, здійснення контролю за цільовим використанням коштів Пенсійного фонду, вирішення питань, пов’язаних з веденням обліку пенсійних активів застрахованих осіб на  накопичувальних пенсійних  рахунках, здійснення адміністративного управління Накопичувальним фондом та інші функції, передбачені Законом і статусом Пенсійного фонду.

Відповідно до п. 15 Положення «Про Пенсійний фонд України», Пенсійний фонд України здійснює свої повноваження через створенні в установленому порядку територіальні управління.

Надання дітям війни соціальної підтримки є державною програмою соціальної допомоги, яка згідно ст. 87 Бюджетного кодексу України відноситься до виплат Державного бюджету, а Пенсійний фонд України згідно ст. 21 Бюджетного кодексу України є розпорядником бюджетних коштів для здійснення програми соціальної підтримки дітям війни та відповідно до ч. 4 ст. 22 Бюджетного кодексу України розробляє план своєї діяльності до завдань та функцій, визначених нормативно-правовими актами, виходячи з необхідності досягнення конкретних результатів за рахунок бюджетних коштів, а також розробляє на підставі плану діяльності проект кошторису та бюджетні запити і подає їх до Мінфіну України чи місцевого фінансового органу, затверджує кошториси розпорядників бюджетних коштів іншого рівня (до яких відноситься і відповідач) та інше.

Таким чином, вищенаведені норми свідчать про те, що обов’язок по нарахуванню та виплаті позивачу пенсії, підвищеної на 30 відсотків мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України № 2195-1V від 18.11.2004р. – покладено саме на відповідні територіальні управління за місцем його  проживання.

Відповідно до глави 4 Бюджетного кодексу України про бюджетний процес та встановленому у ст. 35 Бюджетного кодексу України порядку розроблення бюджетних запитів, які враховуються при підготовці проекту Державного бюджету України -   що правомірним вважалися б дії відповідача у разі прийняття ним участі у формуванні Бюджету України, як це передбачено діючими нормами-правовими актами, тобто відповідні звернення до Головного Управління та Пенсійного Фонду України з пропозиціями щодо обсягу бюджетних коштів, необхідних для його діяльності після надання Конституційним Судом України роз’яснень щодо неконституційності положень Закону України «Про бюджет України на 2007 рік» та на наступний бюджетний період. І такої можливості відповідач не був позбавлений.

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача щодо визнання незаконною бездіяльність відповідача, та зобов’язання відповідача до нарахування і сплати невиплаченої соціальної допомоги за період з 09.07.07 року по 31.12.07 року та з 22.05.08 року по 03.09.2010  – на день звернення до суду за захистом своїх порушених прав, є законними, обґрунтованими та мають бути задоволені.

    Що стосується індексу інфляції,  то його стягнення  вищевказаними  нормативними актами  не передбачено.

    Відповідно до вимог ч.1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених вимог, а відповідачеві – пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволені яких позивачеві відмовлено.

    У зв’язку з тим, що позов ОСОБА_1  задоволено в частині визнання незаконною бездіяльності Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області, що призвела до порушення права ОСОБА_1  на 30% підвищення його пенсії, з 09.07.2007 року по 31.12.2007 року та з 22.05.2008 року по  03.09.2010 року , передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», стягнути на користь позивача судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. Інші позовні вимоги задоволено частково, тому відповідно до вимог ч. 1 ст. 88 ЦПК України  судовий збір у розмірі 8 грн. 50 коп. та витрати на інформаційно-технічене забезпечення розгляду справи в розмірі 37 грн. стягуються зі сторін пропорційно, а саме, з кожної сторони по 4 грн. 25 коп. та 18 грн. 50 коп.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 57-60, ч. 1 ст. 88 ЦПК  України, ст.ст. 19, 152 Конституції України, рішенням Європейського Суду з прав людини у справі «Кечко проти України» від 08.11.05 року за заявою № 63134/00, Рішенням Конституційного суду України № 6-рп від 09.07.07 року, Рішенням Конституційного Суду України № 10-рп/2008 від 22.05.08 року, ст.ст. 1, 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», ст. 28 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», ст. 2 Закону України «Про прожитковий мінімум»,    

                            ВИРІШИВ:

Цивільний позов ОСОБА_1  до Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області про стягнення підвищення до пенсії, як дитині війни, згідно Закону України «Про соціальний захист дітей війни» – задовольнити частково.

Визнати незаконною бездіяльність Управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області, що призвела до порушення права ОСОБА_1  на 30% підвищення його   пенсії, з 09.07.2007 по 31.12.2007 та з 22.05.2008 по 03.09.2010 , передбаченого ст. 6 Закону України «Про соціальний захист дітей війни», такі дії визнані як незаконні згідно Рішення Конституційного Суду України від 09.07.07 № 6-рп/2007, та Рішення Конституційного Суду  України від 22.05.2008 № 10-рп/2008.

Зобов’язати управління Пенсійного фонду України в Вільнянському районі Запорізької області нарахувати і виплатити на користь ОСОБА_1  недоплачену соціальну допомогу як дитині війни в розмірі 30 відсотків мінімальної пенсії за віком за період з 09 липня 2007 року по 31 грудня 2007 року та за період з 22 травня 2008 року по 03 вересня    2010 року , з урахуванням сплачених сум.

Стягнути на користь ОСОБА_1  з Державного бюджету України судовий збір у розмірі 7 грн. 65 коп. (сім гривні 65 коп.) та витрати на інформаційно-технічне забезпечення розгляду справи в розмірі 18 гривень 50 коп. (вісімнадцять гривень 50 коп.).

В задоволенні іншої частини позову відмовити.

Апеляційна скарга  на рішення  суду подається  протягом десяти днів з дня  його проголошення.  Особи, які брали участь у справі,  але не були  присутні  у судовому  засіданні під час проголошення судового рішення,  можуть подати апеляційну скаргу  протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.  

Суддя   (підпис)                             Л.І. Чорненко.

Вірно: