Постанова

від 19.07.2023 по справі 910/14502/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" липня 2023 р. Справа№ 910/14502/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Мальченко А.О.

Козир Т.П.

Секретар судового засідання: Мельничук О.С.,

За участю представників сторін

від позивача за первісним позовом - Олейник Н.О.,

від відповідача 1 за первісним позовом - не з`явились,

від відповідача 2 за первісним позовом - не з`явились,

розглянувши апеляційну скаргу

ОСОБА_1

на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 (повний текст рішення складено 01.05.2023)

у справі № 910/14502/22 (суддя Карабань Я.А.)

За позовом Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК"

до:

1. Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНА М"

2. ОСОБА_1

про стягнення 1 824 699,62 грн,

та за зустрічним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНА М"

до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК"

за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - ОСОБА_1

про внесення змін до кредитного договору, -

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНА М" та ОСОБА_1 про стягнення 1 824 699, 62 грн.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що позичальник в порушення умов договору допустив прострочення виконання договірних зобов`язань. Отже, станом на 28.11.2022 року у відповідача-1 виникла заборгованість по кредиту в розмірі 1 650 000, 00 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 174 699, 62 грн., у зв`язку з чим банк звернувся до суду первісним позовом до суду щодо солідарного стягнення вказаної суми заборгованості з боржника та поручителя.

У січні 2023 року від Товариство з обмеженою відповідальністю "РОНА М" звернулося до Господарського суду міста Києва з зустрічною позовною заявою до Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" про внесення змін до кредитного договору.

Зустрічний позов обґрунтовано тим, що сторонами самостійно не досягнуто згоди щодо внесення змін до договору через настання обставин, які істотно змінилися, а саме через ведення воєнного стану на території України.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року первісні позовні вимоги задоволено повністю. Присуджено до стягнення солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНА М" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" 1 650 000 грн. 00 коп. основного боргу по тілу кредиту та 174 699 грн. 62 коп. заборгованості за процентами, а також з Товариства з обмеженою відповідальністю "РОНА М" та ОСОБА_1 на користь Акціонерного товариства Комерційного банку "ПРИВАТБАНК" 13 685 грн. 25 коп. судового збору з кожного. У задоволенні зустрічного позову відмовлено в повному обсязі.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач-1 за первісним позовом не заперечує факт наявності заборгованості в заявленому розмірі, однак вказує, що в зв`язку з введенням воєнного стану товариство зупинило господарську діяльність, яку планує відновити в лютому 2023 року, а тому на даний час немає можливості виконувати свої грошові зобов`язання за кредитним договором. Втім, судом першої інстанції встановлено, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що підприємство ТОВ "РОНА М" не може здійснювати свою господарську діяльність, а в матеріалах справи відсутні та позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання ним зобов`язань за кредитним договором. Відтак, суд першої інстанції встановив, що відповідачі 1 та 2 за первісним позовом, у порушення норм Цивільного кодексу України та умов кредитного договору б/н від 01.10.2021 року, договору поруки від 01.10.2021 року не здійснили погашення заборгованості за кредитом у розмірі 1 650 000, 00 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 174 699,62 грн., тобто не виконали свої зобов`язання належним чином, а тому первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Не погодившись із прийнятим рішенням, ОСОБА_1 звернувся до Північного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року та прийняти нове рішення, яким в задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Вимоги та доводи апеляційної скарги мотивовані тим, що судом першої інстанції порушено підсудність розгляду справи, оскільки відповідач 2 є фізичною особою, тому спір має розглядатись судом загальної юрисдикції, а не господарським судом. Також на думку скаржник строк оплати відповідачем 1 на користь позивача не настав і становить до 13.07.2023 року. При цьому скаржник звертає увагу, що на затримку сплати кредитних коштів вплинули обставини непереборної сили, про що позивач належним чином був повідомлений.

Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 05.05.2023 року сформовано колегію суддів у складі: головуючий суддя Агрикова О.В., судді Скрипка І.М., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 08.05.2023 року відкладено вирішення питання щодо подальшого руху апеляційної скарги ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року та витребувано з Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/11332/21.

17.05.2023 року через відділ забезпечення автоматизованого розподілу, контролю та моніторингу виконання документів з Господарського суду міста Києва надійшли матеріали справи №910/11332/21.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 22.05.2023 року відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року у справі №910/14502/22, розгляд справи призначено на 07.06.2023 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 01.06.2023 року, у зв`язку з відпусткою судді Скрипки І.М., сформовано для розгляду справи №910/14502/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: ОСОБА_2, Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 07.06.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року у справі №910/14502/22 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі та призначено розгляд справи на 19.07.2023 року.

Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 18.07.2023 року, у зв`язку з звільненням судді ОСОБА_2 у відставку, сформовано для розгляду справи №910/14502/22 колегію суддів у складі головуючого судді: Агрикової О.В., суддів: Козир Т.П., Мальченко А.О.

Ухвалою Північного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року у справі №910/14502/22 прийнято до провадження колегією суддів у визначеному складі.

В судовому засіданні 19.07.2023 року представник позивача за первісним позовом надав усні пояснення по справі, відповів на запитання суду, просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представники відповідача 1 за первісним позовом та відповідача 2 за первісним позовом в судове засідання не з`явились, про дату та час судового засідання повідомлені належним чином.

Відповідно до п. 12, ст. 270 Господарського процесуального кодексу України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином, відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Враховуючи те, що наявні матеріали справи є достатніми для всебічного, повного і об`єктивного розгляду справи, та зважаючи на обмежений процесуальний строк розгляду апеляційної скарги, судова колегія визнала за можливе розглянути апеляційну скаргу у відсутності представників відповідачів за первісним позовом.

Статтями 269 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши докази, проаналізувавши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм чинного законодавства, Північний апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, 01.10.2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю "РОНА М" (клієнт) звернулося до Акціонерного товариства Комерційний банк "Приватбанк" (банк) із заявою про приєднання до Умов і правил надання послуги "Овердрафтовий кредит" із використанням електронного цифрового підпису, яка разом із Умовами та правилами надання банківських послуг і Тарифами Банку, що розміщені у мережі Інтернет на сайті http://privatbank.ua, що фактично становить умови укладеного між сторонами кредитного договору б/н від 01.10.2021 (надалі - кредитний договір). (а.с. 17-20).

У вказаній заяві про приєднання зазначені наступні істотні умови кредитного договору:

Мета кредиту: поповнення обігових коштів для забезпечення безперервності здійснення платежів в умовах нестачі коштів на рахунку клієнта.

Вид кредиту: овердрафтовий кредит.

Поточний рахунок клієнта: НОМЕР_1 .

Мінімальний розмір ліміту: 50 000, 00 грн., максимальний розмір ліміту: 4 000 000, 00 грн.

Перелік відсоткових ставок для корпоративних клієнтів: 1-3 дні - 12,5000000% річних; 4-7 днів 13,0000000% річних; 8-15 дні - 13,5000000% річних; 16-30 дні - 14,0000000% річних; понад 30 днів 28,0000000% річних.

Період безстрокового користування кредитом: 30 днів.

Строк користування кредитом: 12 місяців.

Відповідно до пункту 3.2.4.1.1. Умов банк за наявності вільних грошових коштів та за умови належного оформлення договору поруки зобов`язується здійснити овердрафтове обслуговування клієнта, яке полягає у проведенні платежів клієнта понад залишок коштів на його поточному рахунку, відкритому в банку, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту, встановленого відповідно до п. 3.2.4.1.5. цього договору, шляхом дебетування поточного рахунку в порядку та на умовах, визначених Умовами та Правилами надання банківських послуг (надалі - договір) в обмін на зобов`язання клієнта з повернення кредиту, сплати процентів в обумовлені цим договором терміни. Овердрафт (далі - кредит) надається для поповнення обігових коштів для забезпечення безперервності здійснення платежів в умовах нестачі коштів на поточному рахунку клієнта.

Згідно з п. 3.2.4.1.2. Умов банк здійснює обслуговування ліміту клієнта, що полягає у проведенні його платежів понад залишок коштів на поточному рахунку клієнта, за рахунок кредитних коштів в межах ліміту шляхом дебетування поточного рахунку. При цьому утворюється дебетове сальдо. Дебетове сальдо по поточному рахунку клієнта - це сума грошових коштів, перерахованих банком на підставі розрахункових документів клієнта з його поточного рахунку протягом операційного дня понад його залишку на поточному рахунку з урахуванням вхідного залишку на початок банківського дня.

Клієнт приєднується до договору шляхом підписання анкети-заяви клієнта юридичної особи - резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заяви про приєднання до Умов та правил надання послуги "Овердрафтовий кредит" в системі "Приват24 для бізнесу" із використанням кваліфікованого електронного підпису (далі - КЕП), що разом з цими Умовам та Правилами становлять кредитний договір. Клієнт банку, який приєднався до Умов та Правил надання банківських послуг в повному обсязі шляхом підписання іншої заяви або документа та має відкритий поточний рахунок в банку, приєднується до послуги шляхом підписання заяви в системі "Приват24 для бізнесу" із використанням КЕП. Приєднання до цього договору є прямою і безумовною згодою клієнта щодо встановлення банком будь-якого розміру ліміту (п.3.2.4.1.3. Умов).

Ліміт за умовами цього договору - це сума грошових коштів, в межах якої банк зобов`язується виконувати розрахункові документи клієнта понад залишок грошових коштів на його поточному рахунку. Ліміт розраховується за затвердженою внутрішньо-банківської методикою на підставі даних про рух грошових коштів на поточному рахунку з урахуванням кількості контрагентів, балансу підприємства та звіту про фінансові результати на останню звітну дату, показника ліквідності діяльності, співвідношення власних і позикових коштів, платоспроможності, кредитної історії, на підставі непогашеної/их відкритої/их вантажної/их митної/их декларації/й, очищеної/их від передоплати, з урахуванням якості роботи клієнта з експорту та інших показників відповідно до внутрішньобанківських нормативних документів та нормативних актів НБУ (п.3.2.4.1.4. Умов).

Згідно з п. 3.2.4.1.8. Умов платежі клієнта в порядку, встановленому цим договором, проводяться банком протягом одного року з моменту приєднання клієнта до договору. В разі якщо за 30 днів до закінчення встановленого в даному пункті строку, сторони не заявили про припинення овердрафтового кредитування, строк проведення платежів клієнта в порядку, встановленому цим договором, пролонгується щоразу на 365/366 днів. Строк кредиту може бути змінений відповідно до п.п. 3.2.4.1.13., 3.2.4.2.3.4. цього договору.

Відповідно до пункту 3.2.4.1.9. Умов період безперервного користування кредитом складає 30 днів. Період безперервного користування кредитом - це період, протягом якого безперервно існувало дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта. Початком періоду безперервного користування кредитом вважається перший день, з якого безперервно існує дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту не впливають на зміну дати початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку клієнта зафіксовано нульове дебетове сальдо.

Зобов`язання клієнта забезпечуються договором поруки відповідно до п. 3.2.4.2.2.15. цього договору (п.3.2.4.1.10. Умов).

Згідно з п.3.2.4.3.1. Умов за користування кредитом з дати виникнення дебетового сальдо на поточному рахунку клієнта при закритті банківського дня, клієнт сплачує проценти у розмірі, встановленому чинними тарифами банку. Розмір процентної ставки залежить від строку користування кредитом (диференційована процентна ставка) та розраховується щоденно відповідно до наступного порядку:

3.2.4.3.1.1. За 1-ий день користування кредитом розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою інтервалу "1-3 дні".

3.2.4.3.1.2. У разі непогашення кредиту після закінчення 3-х днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 4-го дня розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою інтервалу "4-7 днів".

3.2.4.3.1.3. У разі непогашення кредиту після закінчення 7 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 8-го дня розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою інтервалу "8-15 днів".

3.2.4.3.1.4. У разі непогашення кредиту після закінчення 15 днів з дати початку періоду безперервного користування кредитом починаючи з 16-го дня розрахунок процентів здійснюється за процентною ставкою інтервалу "16-30 днів".

Відповідно до пункту 3.2.4.3.2. Умов у разі повного погашення кредиту - виникнення на поточному рахунку нульового дебетового сальдо при закритті банківського дня, починаючи з наступного дня, клієнту надається кредит із сплатою процентів за цей день за процентною ставкою інтервалу "1-3 дня", і з цього дня починається відлік наступного періоду безперервного користування кредитом. У разі встановлення банком у порядку, передбаченому п. 3.2.4.2.3.11. цього договору, зменшеної (збільшеної) процентної ставки, умови цього пункту вважаються скасованими з дати встановлення зменшеної (збільшеної) процентної ставки. Сплата процентів за користування кредитом здійснюється у термін до закінчення безперервного періоду користування кредитом, зазначеного у п. 3.2.4.1.9. цього договору.

Розрахунок процентів здійснюється щодня, починаючи з дати утворення на поточному рахунку дебетового сальдо при закритті банківського дня та початку періоду безперервного користування кредитом, за кількість днів користування кредитними коштами, виходячи з 360 днів на рік. Зменшення або збільшення заборгованості по кредиту у період безперервного користування кредитом, визначеного у п. 3.2.4.1.9. цього договору, не впливає на зміну початку періоду безперервного користування кредитом. Датою закінчення періоду безперервного користування кредитом вважається день, після закінчення якого на поточному рахунку клієнта зафіксоване нульове дебетове сальдо. Розрахунок процентів здійснюється до повного погашення заборгованості по кредиту на суму залишку заборгованості по кредиту. День повернення кредиту до часового інтервалу нарахування процентів не включається. Нарахування процентів здійснюється у дату сплати (п.3.2.4.3.4. Умов).

Також, я якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором, 01.10.2021 року між Акціонерним товариством Комерційний банк "Приватбанк" (банк) та ОСОБА_1 (поручитель/відповідач-2 за первісним/третя особа за зустрічним позовом) було укладено договором поруки №K1R1LVFWX2QOK/DP (надалі - договір поруки; а.с. 22-24), предметом якого відповідно до п.1.1. є надання поруки поручителем перед банком за виконання Товариством з обмеженою відповідальністю "РОНА М" (клієнт/відповідач-1 за первісним/позивач за зустрічним позовом), зобов`язань за Умовами та Правилами надання послуги "Овердрафтовий кредит", розміщеними на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою ://privatbank.ua/terms, анкетою-заявою клієнта юридичної особи - резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заявою про приєднання до Умов та правил надання послуги "Овердрафтовий кредит" від 01.10.2021, які разом становлять кредитний договір між банком та клієнтом (далі - "кредитний договір"), по сплаті:

а) процентів за користування кредитом відповідно до п. 3.2.4.3.1. кредитного договору, що залежить від інтервалу існування непогашеного залишку по кредиту, тобто в день, після закінчення якого зафіксовано нульове дебетове сальдо на поточному рахунку клієнта № НОМЕР_1 відкритому в банку, згідно чинних тарифів банку: протягом 1-3 днів в розмірі 12,5% річних, протягом 4-7 днів в розмірі -13,5% річних: протягом 8-15 днів в розмірі 13.5% річних; протягом 16-30 днів в розмірі 14 річних; період повного погашення процентів за користування кредитом не пізніше дати закінчення періоду безперервного користування кредитом, у відповідності до п.3.2.4.3.3. кредитного договору;

б) прострочених процентів відповідно до п.3.2.4.3.3. кредитного договору у випадку порушення клієнтом строку погашення заборгованості за кредитом, встановлених чинними тарифами банку у розмірі 28% річних від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту;

в) процентів у випадку порушення клієнтом строку повернення кредиту, встановлених п.3.2.4.4.1. кредитного договору у розмірі 28% від суми залишку непогашеної заборгованості по кредиту;

г) штрафів, пені та інші платежі, відшкодувати збитки у відповідності, порядку та строки, зазначені у кредитному договорі;

д) кредиту з максимальним розміром ліміту за кредитним договором в розмірі 4 000 000 грн.

Якщо під час виконання кредитного договору зобов`язання клієнта, що забезпечені цим договором збільшуються, внаслідок чого збільшується обсяг відповідальності поручителя, поручитель при укладанні цього договору дає свою згоду на збільшення зобов`язань за кредитним договором в розмірі таких збільшень. Додаткових узгоджень про такі збільшення з поручителем не потрібні.

Відповідно до п. 1.2. договору, поручитель відповідає перед банком за виконання зобов`язань за кредитним договором у тому ж розмірі, що і клієнт, включаючи сплату кредиту, процентів нарахованих за користування кредитом, винагород, штрафів, пені та інших платежів, відшкодування збитків. Згідно цього пункту поручитель відповідає перед банком всіма власними коштами та майном, яке належить йому на праві власності.

Поручитель з умовами кредитного договору ознайомлений (п. 1.3. договору).

Згідно з п. 1.5. договору поруки у випадку невиконання клієнтом зобов`язань за кредитним договором клієнт та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Сторони взаємно домовились, що порука за цим договором припиняється через 15 (п`ятнадцять) років після укладення цього договору. У випадку виконання боржником та/або поручителем всіх зобов`язань за кредитним договором цей договір припиняє свою дію (п.4.1 договору).

14.07.2022 року боржником (відповідачем-1 за первісним/позивачем за зустрічним позовом) було надіслано банку заяву-анкету про зміну умов договору. (а.с. 26).

В свою чергу, Банком було погоджено зміни умов договору протоколом рішення про короткострокову реструктуризацію та пропозицією про зміни істотних умов кредитування за договором (надалі - пропозиція; а.с. 30), а саме відповідно до пропозиції встановлено:

- сума позичальника за неповернутими кредитними коштами по кредитному договору становить 1 650 000, 00 грн, при цьому подальше надання банком позичальнику кредитних коштів за кредитним договором не здійснюється;

- кінцевий термін повернення кредиту встановлюється до 13.07.2023 року (включно). Погашення заборгованості за кредитом (повернення кредиту) здійснюється позичальником відповідно до графіку наведеного в п.4 пропозиції;

- проценти за користування кредитом у розмір 16% річних.

Усі інші умови кредитного договору, що не змінені в пропозиції, залишились чинними.

Отже, спір у даній справі на думку позивача за первісним позовом виник у зв`язку з тим, що позичальник в порушення умов договору допустив прострочення виконання договірних зобов`язань, у зв`язку з чим банк звернувся до суду первісним позовом до суду щодо солідарного стягнення вказаної суми заборгованості з боржника та поручителя.

Відповідач-1 за первісним позовом (боржник) в свою чергу, заперечував проти первісного позову та заявив зустрічний позов, у якому просив суд подовжити строк виконання зобов`язання за кредитним договором №б/н від 01.10.2021 року на період дії воєнного стану на території України та 30 календарних днів після його припинення, з посиланням на істотну зміну обставин, а саме введення воєнного стану.

Місцевий господарський суд задовольняючи первісний позов та відмовляючи у задоволенні зустрічного позову встановив, що позивач за зустрічним позовом не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії договору на змінених умовах, а також те, що відповідачі 1 та 2 за первісним позовом, у порушення норм Цивільного кодексу України та умов кредитного договору б/н від 01.10.2021 року, договору поруки від 01.10.2021 року не здійснили погашення заборгованості за кредитом у розмірі 1 650 000, 00 грн. та заборгованості за процентами в розмірі 174 699,62 грн., тобто не виконали свої зобов`язання належним чином, а тому первісний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Колегія суддів дослідивши матеріали справи погоджується з даним висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною першою статті 1054 Цивільного кодексу України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти.

Згідно зі статтею 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Частиною першою статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За змістом статті 1056-1 Цивільного кодексу України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до листа Національного банку України від 31.10.2001 р. № 12-111/1355-6569 "Роз`яснення щодо відображення в бухгалтерському обліку кредитів "овердрафт" відповідно до Інструкції про застосування Плану рахунків бухгалтерського обліку комерційних банків України" овердрафт - це короткостроковий кредит, що надається надійному клієнту понад його залишок на поточному рахунку в цьому банку в межах заздалегідь обумовленої суми шляхом дебетування його рахунка. При цьому утворюється дебетове сальдо. Овердрафт оформлюється договором, в якому зазначається ліміт овердрафту, умови його використання, відсотки за ним, а також відповідальність за несвоєчасне повернення. Відсотки за овердрафтом нараховуються на дебетовий залишок за рахунком за заздалегідь визначеною процентною ставкою. Враховуючи особливості надання кредиту "овердрафт", який надається лише надійним клієнтам банку, у разі порушення строків сплати основного боргу або процентів за овердрафтом банк має віднести заборгованість за овердрафтом на відповідні рахунки короткострокових кредитів.

Проценти за овердрафтом нараховуються згідно з договором за овердрафтом та обліковою політикою банку, але не рідше одного разу на місяць. Порядок сплати процентів визначається договором і здійснюється з поточного рахунка клієнта. У разі прострочення сплати процентів за овердрафтом, відповідна сума нарахованих процентів переноситься на рахунок прострочених нарахованих доходів.

У разі прострочення строку погашення основної суми боргу за овердрафтом, залишок за овердрафтом переноситься на рахунок простроченої заборгованості за наданими кредитами.

Як вже було зазначено вище, 14.07.2022 року відповідачем-1 за зустрічним позовом було надіслано банку заяву-анкету про зміну умов договору, за результати розгляду якої банком було погоджено зміни умов договору протоколом рішення про короткострокову реструктуризацію та пропозицією про зміни істотних умов кредитування за договором (надалі - пропозиція), а саме відповідно до пропозиції встановлено, що: сума позичальника за неповернутими кредитними коштами по кредитному договору становить 1 650 000, 00 грн., при цьому подальше надання банком позичальнику кредитних коштів за кредитним договором не здійснюється; кінцевий термін повернення кредиту встановлюється до 13.07.2023 року (включно). Погашення заборгованості за кредитом (повернення кредиту) здійснюється позичальником відповідно до графіку наведеного в п.4 пропозиції; проценти за користування кредитом у розмір 16% річних.

Місцевим господарським судом досліджено, що відповідно до погодженого графіку, відповідач-1 за первісним позовом суми нарахованих до 13.07.2023 року та не сплачених процентів мав сплатити позивачу за первісним позовом до:

14.08.2022 року - 29 159, 50 грн., до 14.09.2022 року - 29 159,51 грн., до 14.10.2022 року - 29 159,51 грн., а починаючи з 14.11.2022 року до 14.06.2023 року по 183 333, 33 грн. та до 13.07.2023 року - 183 333, 36 грн. сум кредиту, всього 1 737 478,51 грн.

В матеріалах справи наявна банківська виписка з якої вбачається, що за період з 03.02.2022 року по 28.11.2022 року відповідачем-1, після погодження графіку, було сплачено грошові кошти не в повному обсязі, а саме: 28.10.2022 року - 40, 00 грн., 28.10.2022 року - 7 000, 00 грн. та 28.11.2022 року - 7 000, 00 грн., а всього 14 040, 00 грн. (а.с. 33-43).

Банк, 25.11.2022 року у зв`язку із порушенням графіку погашення заборгованості направив позичальнику та поручителю претензію за вих.№11001К1R1S01R від 21.11.2022 року про сплату в семиденний строк від дати пред`явлення претензії суми заборгованості, яка станом на 21.11.2023 року складала 1 826 138, 51 грн. (а.с. 44-45).

Отже, суд першої інстанції обґрунтовано встановив, що за кредитним договором б/н від 01.10.2021 року перед позивачем за первісним позовом у відповідача-1 утворилася заборгованість по кредиту в розмірі 1 650 000, 00 грн. та заборгованість за процентами в розмірі 174 699,62 грн., що підтверджується також детальним розрахунком заборгованості станом на 28.11.2022 року, долученими позивачем до матеріалів справи. (а.с. 31-32).

Що ж до наявності підстав для солідарного стягнення заборгованості за Кредитним договором з відповідачів за первісним позовом на підставі Договору поруки, колегія суддів зазначає наступне.

В якості забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором 01.10.2021 року між позивачем за первісним позовом (банк) та відповідачем-2 за первісним позовом (поручитель) було укладено договір поруки №K1R1LVFWX2QOK/DP відповідно до п.1.1. є надання поруки поручителем перед банком за виконання відповідачем-1 за первісним/позивачем за зустрічним позовом, зобов`язань за Умовами та Правилами надання послуги "Овердрафтовий кредит", розміщеними на офіційному сайті банку в мережі інтернет за адресою ://privatbank.ua/terms, анкетою-заявою клієнта юридичної особи - резидента про приєднання до умов і правил надання банківських послуг та заявою про приєднання до Умов та правил надання послуги "Овердрафтовий кредит" від 01.10.2021 року, які разом становлять кредитний договір між банком та клієнтом. (а.с. 22-24).

Згідно з п. 1.5. договору, у випадку невиконання клієнтом зобов`язань за кредитним договором клієнт та поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Частиною першою статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Згідно з частинами першою та другою статті 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

Частинами першою та другою статті 554 Цивільного кодексу України встановлено, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Кредитор, який одержав виконання обов`язку не в повному обсязі від одного із солідарних боржників, має право вимагати недоодержане від решти солідарних боржників. Солідарні боржники залишаються зобов`язаними доти, доки їхній обов`язок не буде виконаний у повному обсязі (частини перша та друга статті 543 Цивільного кодексу України).

Відтак, оскільки колегією суддів вище встановлено, що відповідач 1 за первісним позовом не виконав належним чином умови Кредитного договору, то позовні вимоги щодо солідарного стягнення заборгованості з відповідачів за первісним позовом є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо посилання скаржник на той факт, що строк оплати відповідачем 1 на користь позивача не настав і становить до 13.07.2023 року колегія суддів зазначає наступне.

Пунктом 3.2.4.1.12. Умов сторони погодили, що для повідомлення Клієнта про розмір Ліміту, його зміну та узгодження інших змін до цього договору, Банк на свій вибір здійснює повідомлення Клієнта: в письмовій формі або через встановлені засоби електронного зв`язку Банку і Клієнта (система клієнт-банк, Систему «Приват24 для бізнесу», SMS-повідомлення на останні відомі Банку номера телефонів, надані Банку при ідентифікації та актуалізації даних Клієнта або інші засоби). Сторони узгодили, що Банк має право на свій розсуд обирати та використовувати будь-який із способів, визначених цим пунктом, для будь-яких повідомлень, що повинні бути здійснені Банком згідно цього Договору.

Крім цього, згідно з п. 3.2.4.1.13. Умов сторони взаємно домовились, що будь-яка істотна умова кредитування може змінюватися протягом дії цього Договору при настанні будь-якої з обставин, зокрема порушення Клієнтом будь-якої умови цього Договору. Сторони визначили, що зміни, які стосуються істотних умов кредитування можуть здійснюватися в тій же формі в якій укладено цей Договір або без підписання Сторонами договору про внесення змін до цього Договору шляхом направлення Банком Клієнту повідомлення відповідно до п. 3.2.4.1.12 цього Договору.

Також, сторонами погоджено в п. 3.2.4.2.3.4. Умов, що при настанні будь-якої з подій, зокрема порушенні Клієнтом будь-якого із зобов`язань, передбачених умовами цього Договору, у т.ч. у випадку порушення цільового використання кредиту, Банк на свій розсуд, має право зокрема змінити умови цього Договору - зажадати від Клієнта дострокове повернення Кредиту, сплати процентів за його користування, виконання інших зобов`язань за цим Договором у повному обсязі шляхом відправлення Повідомлення Банка. При цьому згідно зі ст. 212, 611, 651 ЦКУ за зобов`язаннями, терміни виконання яких не наступили, терміни вважаються такими, що наступили у зазначену у Повідомленні Банка дату. У цю дату Клієнт зобов`язується повернути суму кредиту у повному обсязі, проценти за фактичний строк його користування, повністю виконати інші зобов`язання за цим Договором.

Отже, умовами договору сторони передбачили, що в разі наявності будь-яких порушень з боку позичальника, банк має право вимагати дострокового повернення кредиту та процентів за його користування.

Як вже вище було зазначено, оскільки позичальником допущено порушення графіку погашення заборгованості, обумовленого сторонами в пропозиції про зміни істотних умов кредитування за договором (а.с. 30), банк користуючись наданим йому правом в договорі, вправі вимагати дострокового повернення кредиту та сплати процентів за його користування шляхом повідомлення банка, зокрема претензій №11001К1R1S01R від 21.11.2022 року та досудової вимоги. (а.с. 44-45, 98).

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що на час звернення Банку з даним позовом строк виконання зобов`язань позичальника є таким, що настав, а тому суд першої інстанції обґрунтовано задовольнив первісні позовні вимоги.

Щодо зустрічних позовних вимог колегія суддів зазначає наступне.

Як вже було вище зазначено, відповідач-1 за первісним позовом не заперечує факт наявності заборгованості в заявленому розмірі, однак вказує, що в зв`язку з введенням воєнного стану товариство зупинило господарську діяльність, яку планує відновити в лютому 2023 року, а тому на даний час немає можливості виконувати свої грошові зобов`язання за кредитним договором.

Відтак, на думку позивача за зустрічним позовом, строк виконання грошового зобов`язання має бути подовжено, в зв`язку з обставинами, які істотно змінились, а саме через введення воєнного стану на території України.

Згідно зі ст. 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Згідно зі ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Положеннями статті 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання/зміни договору не з безпосередньою наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, що настають при такій істотній зміні обставин.

Зокрема, при вирішенні спорів про розірвання/зміну договорів з підстав, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута.

Таким чином, закон пов`язує можливість розірвання договору безпосередньо не з наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, при істотній зміні обставин. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 року у справі №910/12154/16, від 17.04.2018 року у справі № 927/763/17.

Крім цього, колегія суддів звертає увагу, що підставою для звернення до суду із вимогою про зімну договору на підставі ст. 652 Цивільного кодексу України в будь-якому випадку необхідним є умова щодо попереднього узгодження сторонами внесення таких змін у договір, а вже в разі, якщо сторони не досягли згоди щодо внесення змін у договір, такий спір може бути передано на розгляд суду.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач за зустрічним позовом не звертався до Банку з пропозицією внести зімни у кредитний договір щодо продовження строку виконання зобов`язань за договором на період дії воєнного стану на території України та 30 календарних днів після його припинення.

В матеріалах справи наявні два листи позивача за зустрічним позовом, зокрема №23 від 12.09.2022 року (а.с. 97) в якому товариство викладає обставини, що воно зіткнулося з проблемою зниження об`ємів макулатури та вказує, що 12 вересня поточного року заплановані перемовини з керівництвом паперової фабрики з метою досягнення домовленостей щодо об`ємів постачання макулатури і підписання специфікації, що надасть товариству можливість надати Банку необхідну інформацію щодо строків і сум погашення заборгованості по кредиту.

Крім того, наявний лист без дати та без номеру, в якому позивач за зустрічним позовом повідомляє Банк, що в даний час товариство не працює, та готується новий бізнес проект, який запрацює з лютого 2023 року, що дасть змогу збільшити місячні платежі і також повністю погасити заборгованість по кредиту. (а.с. 99).

Отже, колегія суддів зазначає, що вказані вище листи не є пропозиціями Банку щодо внесення змін у договір, а є лише інформативними листами щодо обставин господарської діяльності товариства.

Крім цього, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що введення воєнного стану на території України не свідчить про те, що підприємство ТОВ "РОНА М" не може здійснювати свою господарську діяльність.

В матеріалах справи відсутні та позивачем за зустрічним позовом не надано належних та допустимих доказів впливу саме воєнного стану на можливість виконання ним зобов`язань за кредитним договором.

Також, колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції, що обставини відносно введення воєнного стану стосуються не лише товариства, а також й Банку, та ставлять їх в однакові умови здійснення діяльності.

Відтак, зміна договору в односторонньому порядку на невизначений строк матиме наслідком порушення співвідношення майнових інтересів сторін і позбавить заінтересовану сторону - Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" того, на що воно розраховувало при укладенні кредитного договору. Тобто, в разі задоволення такого позову судом був би не дотриманий принцип справедливого розподілу між сторонами негативних наслідків зміни обставин.

Більше того, як вже було вище зазначено, Банк в зв`язку із веденням воєнного стану пішов на зустріч товариству, внаслідок чого 14.07.2022 року вже вносилися зміни щодо продовження строку кредитування.

Отже, оскільки позивач за зустрічним позовом не надав доказів звернення до Банку з пропозицією внести зміни у договір, а також не навів виняткових випадків, з якими законодавець пов`язує можливість примусу сторони договору до продовження дії договору на змінених умовах, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відмови у задоволенні зустрічних позовних вимог.

Щодо посилання скаржника, що судом першої інстанції порушено підсудність розгляду справи, оскільки відповідач 2 є фізичною особою, тому спір має розглядатись судом загальної юрисдикції, а не господарським судом колегія суддів зазначає наступне.

В постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 року по справі №910/1733/18 викладено наступні висновки щодо підсудності аналогічного спору господарським судам.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, можуть бути суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Відповідно до частини першої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України у редакції вищевказаного Закону суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

За змістом частини першої статті 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, порукою.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого первісного позову, Акціонерне товариство Комерційний банк "ПРИВАТБАНК" як кредитор подало до господарського суду позов до ОСОБА_1 , як поручителя за договором поруки, що укладений на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа.

Тобто, між позивачем та відповідачем 1 за первісним позовом наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, стороною якого є юридична особа, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до положень частини другої статті 4 Господарського процесуального кодексу України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування

За статтею 45 Господарського процесуального кодексу України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, зазначені в статті 4 цього Кодексу, тобто, і фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 Господарського процесуального кодексу України (як приклад, пункти 5, 10, 14 статті 20 Господарського процесуального кодексу України).

Отже, враховуючи викладене, з дати набрання чинності Господарського процесуального кодексу України в редакції Закону України "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Положення пункту 1 частини першої статі 20 Господарського процесуального кодексу України не пов`язують також належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці, з об`єднанням таких позовних вимог із вимогами до особи - боржника за основним зобов`язанням.

Предметом розгляду за даним позовом є стягнення заборгованості за кредитним договором, сторонами якого є суб`єкти господарювання. Крім цього, позивачем за первісним позовом заявлена позовна вимога до поручителя, який уклав правочин в забезпечення виконання зобов`язання відповідача-1 за первісним позовом (суб`єкта господарської діяльності).

За таких обставин, враховуючи приписи статей 4, 20, 45 Господарського процесуального кодексу України, даний позов підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Викладене узгоджується із правовою позицією Великої Палати Верховного Суду, викладеною у постанові від 13.03.2018 року у справі № 415/2542/15-ц.

Отже, вирішуючи спір по суті заявлених позовних вимог, суд першої інстанції повно та всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов`язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах.

Інших належних доказів на підтвердження своїх доводів та заперечень викладених в поданій апеляційній скарзі, скаржником не було надано суду апеляційної інстанції.

Колегія суддів також зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довод. (рішення Суду у справі Трофимчук проти України, no. 4241/03, від 28.10.2010).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення.

У справі, що розглядається, колегія суддів дійшла висновку, що судом першої інстанції було надано скаржнику вичерпну відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах, а доводи, викладені в апеляційній скарзі не спростовують обґрунтованих та правомірних висновків місцевого господарського суду.

Згідно із ст. 129 ГПК України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст.ст. 74, 129, 269, 275, 276, 281 - 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року у справі №910/14502/22 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 18.04.2023 року у справі № 910/14502/22 залишити без змін.

3. Повернути до Господарського суду міста Києва матеріали справи №910/14502/22.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанова апеляційної інстанції може бути оскаржена до Верховного Суду у порядку та в строк передбаченими ст.ст. 287-289 ГПК України.

Повний текст постанови складено 19.07.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді А.О. Мальченко

Т.П. Козир