Постанова

від 27.06.2023 по справі 911/340/22

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, літера А, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@anec.court.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" червня 2023 р. Справа№ 911/340/22

Північний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Тищенко А.І.

суддів: Скрипки І.М.

Михальської Ю.Б.

секретар судового засіданні: Бендюг І.В.,

за участю представників сторін: згідно протоколу судового засідання від 27.06.2023,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури

на рішення

Господарського суду Київської області

від 10.01.2023 (повний текст складено 23.01.2023)

у справі № 911/340/22 (суддя Подоляк Ю.В.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Інвестбуд"

треті особи, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору

1. Товариство з обмеженою відповідальністю "Профтрансінвестиція"

2. Товариство з обмеженою відповідальністю "Дербі Чіпс"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Інвестбуд"

про витребування майна з чужого незаконного володіння

В С Т А Н О В И В :

Короткий зміст позовних вимог

В лютому 2022 року Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд» про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд» об`єкту нерухомого майна: громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2511282032100), розташованого за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 5, який складається з: блок-посту, А; локомотивного депо, Б; будинку служби колії, В; павільйону П-40, Г; побутових приміщення, Д; майстерні з ремонту автотракторної техніки, Е; складу-зарядки, Ж, на користь законного власника Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (вимоги в редакції заяви від 09.08.2022 № 1765).

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що належне йому нерухоме майно незаконно вибуло з його володіння, поза його волі та в подальшому набуте у власність Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд», за яким в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на спірне майно. З огляду на викладене, позивач на підставі статті 388 Цивільного кодексу України просить суд витребувати спірне майно із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд» на свою користь.

У жовтні 2022 року до Господарського суду Київської області надійшов позов Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд» про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд» у власність держави в особі Міністерства інфраструктури України нерухомого майна - Громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2511282032100), розташованого за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 5, який складається з: блок-посту, А (диспечер) (інвентарний номер 10023); локомотивного депо, Б (інвентарний номер 10004); будинку служби колії, В (інвентарний номер 10006); павільйон П-40, Г (інвентарний номер 10014); побутових приміщень, Д (інвентарний номер 10007); майстерні з ремонту автотракторної техніки, Е (інвентарний номер 10008); склада-зарядки, Ж (інвентарний номер 10018).

В обґрунтування позовних вимог прокурор посилається на те, що на його переконання спірне державне нерухоме майно незаконно вибуло з власності держави поза її волею, і набуте у власність відповідачем без жодних правових підстав, у зв`язку з чим, прокурор просить суд на підставі статті 388 Цивільного кодексу України витребувати на користь держави в особі Міністерства інфраструктури України зазначене нерухоме майно.

Короткий зміст рішення місцевого господарського суду та його мотиви

Рішенням Господарського суду Київської області від 10.01.2023 у справі №911/340/22 позов Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» задоволено повністю.

Витребувано з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд» об`єкт нерухомого майна: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2511282032100), розташованого за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 5, який складається з: блок-пост, А; локомотивне депо, Б; будинок служби колії, В; павільйон П-40, Г; побутові приміщення, Д; майстерня з ремонту автотракторної техніки, Е; склад-зарядка, Ж на користь законного власника Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

Присуджено до стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд» на користь Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» 13254 (тринадцять тисяч двісті п`ятдесят чотири) грн. 37 коп. витрат по сплаті судового збору.

В позові Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України відмовлено повністю.

Рішення суду першої інстанції в частині задоволення позову мотивовано тим, що спірне нерухоме майно вибуло з власності Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» поза його волею, і набуто у власність відповідачем від особи, яка не мала права його відчужувати, наявні правові підстави для витребування спірного майна з незаконного володіння відповідача на користь його законного власника Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту». При цьому судом встановлено обставини передачі такого майна у власність первісному позивачу Міністерством до статутного фонду під час корпоратизації позивача.

Відмовляючи у задоволенні позову прокурора, поданого в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, суд зазначив, що заявляючи згаданий позов, прокурор не зазначив та не надав суду доказів перебування спірного майна на час незаконного відчуження, у власності держави в особі Міністерства. Також, прокурором не доведено належними та допустимими доказами незаконність корпоратизації позивача, незаконність передачі спірного майна під час корпоратизації у власність до статутного фонду позивача та незаконність перебування вказаного майна в статутному капіталі товариства.

Короткий зміст вимог апеляційної скарги, письмових пояснень та узагальнення їх доводів

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, Заступник керівника Київської обласної прокуратури звернулось до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, у якій просить скасувати оскаржуване рішення, прийняти нове рішення про задоволення позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, одночасно відмовивши у задоволенні первісного позову Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

В обґрунтування апеляційної скарги прокурор зазначає, що суд дійшов правильного висновку, що спірне нерухоме майно набуто у власність відповідачем від особи, яка не мала права його відчужувати, у зв`язку з чим наявні правові підстави для його витребування з незаконного володіння відповідача на користь його законного власника, як таке, що вибуло поза волею дійсного власника. Разом з тим, з посиланням на правові позиції Верховного Суду, викладені у постановах від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18 та від 12.10.2022 у справі № 922/2773/21, а також норми статті 12 Закону України «Про господарські товариства» та п.п. 15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508 (у редакціях, чинних на час процедури корпоратизації), дійшов неправильного, на думку скаржника, висновку про витребування спірного нерухомого майна у власність ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», а не у власність держави в особі уповноваженого органу управління державним майном.

Так, прокурор вважає, що єдиним засновником та акціонером ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» до сьогоднішнього дня є держава в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Отже, державне майно, передане до статутного капіталу (фонду) державного акціонерного товариства, залишається у державній власності, а відчуження його можливе тільки через визначені законом приватизаційні процедури чи інші законні процедури відчуження державного майна.

Прокурор також доводить, що в результаті процедури перетворення державного унітарного підприємства відбулося припинення юридичної особи-правопопередника та створення юридичної особи- правонаступника із збереженням ідентифікаційного коду правопопередника - 04737111, проте не відбулося зміни форми власності та правового статусу державного майна, що закріплювалося за юридичною особою-правопопередником на праві господарського відання, і саме цей статус майна визначає повноваження та обсяг цивільної дієздатності державного акціонерного товариства щодо нього.

Узагальнені доводи відзиву на апеляційну скаргу та заперечень проти пояснень відповідача

Заперечуючи проти апеляційної скарги, ПрАТ "Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту" подало відзив, у якому позивач за первісним позовом зазначив, що доводи, викладені заступником керівника Київської обласної прокуратури в апеляційній скарзі, є аналогічними доводам, які зазначав позивач в позовній заяві. Всі вказані доводи були предметом дослідження суду першої інстанції та отримали належну правову оцінку. За вказаних обставин, позивач за первісним позовом просить залишити апеляційну скаргу прокурора без задоволення, оскаржуване рішення - без змін.

Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України подано пояснення на апеляційну скаргу, у яких зазначило, що спірне майно мало статус державного, проте у 2001 році було передано Міністерством транспорту України у власність ВАТ «Київ-Дністровське МППЗТ», що узгоджується із нормами статті 12 Закону України «Про господарські товариства», статті 85 Господарського кодексу України, статті 329 Цивільного кодексу України, статті 9 Закону України «Про транспорт» та визначено умовами статуту позивача. При цьому акт передачі нерухомого майна у власність товариства від 30.10.2001 не оскаржено, не скасовано, він є дійсним. Внаслідок корпоратизації позивача все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новоствореного товариства , яке утворилось внаслідок корпоратизації. За вказаних обставин, Міністерство вважає, що судом першої інстанції законно встановлено, що саме ПрАТ «Київ-Дністровське МППЗТ» є власником спірного нерухомого майна, у зв`язку з чим просить оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Відзивів на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило, що, в свою чергу, не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції, відповідно до частини 3 статті 263 Господарського процесуального кодексу України.

Явка представників у судове засідання

В судове засідання 27.06.2023 представники Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Інвестбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Профтрансінвестиція", Товариства з обмеженою відповідальністю "Дербі Чіпс" в судове засідання не з`явились, про причини неявки суд не повідомили, окрім Товариства з обмеженою відповідальністю "Еко-Інвестбуд", яке у клопотанні вх.. №09.1-13/10314/23 від 05.05.2023 просило розглядати справу без його участі.

Також в матеріалах справи містяться конверти з копіями ухвал суду апеляційної інстанції від 18.04.2023, 23.05.2023, які надсилалась Товариству з обмеженою відповідальністю "Профтрансінвестиція" та Товариству з обмеженою відповідальністю "Дербі Чіпс", за адресами, зазначеними у ЄДРПОУ, причиною повернення зазначено «адресат відсутній за вказаною адресою» та «за закінченням терміну зберігання».

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, і повернуто підприємством зв`язку із посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт неотримання скаржником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною невиконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу (постанова Верховного Суду від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла до висновку про те, що відповідач був належним чином повідомлений про дату, час та місце судового засідання та обізнаний про розгляд справи у Північному апеляційному господарському суді, а не отримання поштової кореспонденції учасником справи не залежить від волевиявлення суду.

У свою чергу, відповідно до частини 2 статті 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвали Північного апеляційного господарського суду у справі №911/340/22 оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень.

Також слід врахувати, що Верховний Суд у постанові від 21.02.2018 у справі №2103/490/2012 вказав про те, що сторона, яка бере участь у судовому процесі, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки.

За приписами частини першої ст. 43 Господарського процесуального кодексу України учасники судового процесу та їх представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право кожного на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

З огляду на викладене, а також враховуючи те, що явка представників учасників справи в судові засідання не була визнана обов`язковою, судочинство здійснюється, серед іншого, на засадах рівності та змагальності сторін і учасники судового провадження на власний розсуд користуються наданими ним процесуальними правами, зокрема, правом на участь у судовому засіданні, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про можливість здійснення розгляду апеляційної скарги у даній справі за відсутності представників відповідача та третіх осіб.

Обставини справи встановлені судом першої інстанції та перевірені судом апеляційної інстанції

Як вбачається з матеріалів справи, наказом Міністерства транспорту України «Про перетворення Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту у відкрите акціонерне товариство» від 30.10.2001 № 746, у зв`язку із завершенням роботи комісії по корпоратизації Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту та у відповідності до вимог Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.93 № 508, перетворено Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту у відкрите акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємства промислового залізничного транспорту» (далі - ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ»). Затверджено статут ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ». Затверджено акт передачі нерухомого майна до статутного фонду ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ».

Згідно з актом передачі нерухомого майна у власність Відритому акціонерному товариству «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 30.10.2001, який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746, Міністерство транспорту України передало, а Відрите акціонерне товариство «Київ-Дніпровське МППЗТ» прийняло у власність нерухоме майно згідно переліку наведеного в таблиці, зокрема, спірне майно (позиції №№ 556, 557, 558, 559, 561, 563, 568 зазначеного акта). Вказаний акт підписаний в двосторонньому порядку представниками Міністерства транспорту України та ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та їх підписи скріплені печатками міністерства та товариства.

Актом оцінки вартості майна Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту під час приватизації (корпоратизації), затвердженого Державним секретарем Міністерства транспорту України від 30.10.2001 визначено вартість майна, яке підлягає приватизації (розмір статутного фонду відкритого акціонерного товариства, що створюється під час приватизації (корпоратизації) станом на 31.08.2001 на підставі вимог Методики оцінки вартості майна під час приватизації, даних передавального балансу та результатів інвентаризації його майна.

Актом приймання-передачі нерухомого майна ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» передало, а Київ-Петровська філія «Київ-Дніпровське МППЗТ» прийняла на свій баланс нерухоме майно за переліком, наведеним у таблиці, зокрема, спірне майно, загальна вартість майна наведеного в таблиці станом на 31.08.2001 становила 4465,116 тис. Вказаний акт підписаний в двосторонньому порядку представниками ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» та Київ-Петровської філії «Київ-Дніпровське МППЗТ» та їх підписи скріплені печатками.

Згідно довідки Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» від 24.12.2021 № 2028 станом на 24.12.2021 на балансі Київ-Петрівської філії Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» обліковуються спірне майно - 7 будівель, які знаходяться за адресою: м. Вишгород, вул. Набережна, 5.

У листі від 05.06.2008 № 4121/16/14-08 Міністерство транспорту та зв`язку України підтверджує, що в процесі створення ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», Міністерством транспорту України до статутного фонду ВАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» були передачі об`єкти нерухомості, зокрема, спірне майно.

Наказом Міністерства інфраструктури України від 30.10.2001 № 746 (у редакції наказу Міністерства інфраструктури України від 06.09.2021 № 471) затверджено статут Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» (нова редакція) (далі - Статут), відповідно до якого Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» є новим найменуванням відкритого акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємства промислового залізничного транспорту», заснованого відповідно до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746 шляхом перетворення державного підприємства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємства промислового залізничного транспорту» у відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України від 15.06.1993 № 210 «Про корпоратизацію підприємств» (п. 1.2 Статуту).

У п. 1.3 Статуту зазначено, що Товариство є правонаступником усіх прав та обов`язків ДП «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємства промислового залізничного транспорту» та його філій.

Засновником Товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України, що є правонаступником Міністерства транспорту та зв`язку України, яке є правонаступником Міністерства транспорту України (п. 1.4 Статуту).

Пунктом 4.7 Статуту визначено, що майно товариства є майно, яке відповідно до п. 1.3 Статуту передане у власність та набуте у власність, що складається з основних фондів та обігових коштів, а також інших активів, вартість яких відображена у самостійному балансі Товариства і формується з джерел, не заборонених законодавством України. Товариство є власником майна, переданого йому засновником/акціонерами (п. 4.8 Статуту).

У відповідності до п. 4.10 Статуту розпорядження майном (продаж, списання, передача в заставу та/або управління, в оренду, здійснення внеску до спільної діяльності) здійснюється відповідно до законодавства України та цього Статуту за погодженням, у передбачених законодавством випадках, з Вищим органом Товариства та у визначеному ним порядком. Вищим органом управління товариства є Загальні збори Акціонерів (пп. 9.2.1 п. 9.2 Статуту).

Засновником та єдиним акціонером Товариства є держава в особі Міністерства інфраструктури України (п. 5.1 Статуту)

Як підтверджено матеріалами справи, 01.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Дербі Чіпс» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Профтрансінвестиція» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу нежитлової будівлі № 4350, відповідно до умов якого продавець продав та передав покупцю, а покупець купив та прийняв від продавця громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 5.

У подальшому, 31.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Профтрансінвестиція» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд» (покупець) було укладено договір купівлі-продажу № 876, відповідно до умов якого продавець передає у власність (продає), покупець приймає у власність (купує) громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, 5.

Згідно інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна від 26.01.2022 № 296362141 право власності на громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами, розташованого за адресою: Київська обл., м. Вишгород, вул. Набережна, зареєстроване за Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд».

Звертаючись до суду з даним позовом, Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» зазначає, що належне йому спірне нерухоме майно - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2511282032100), розташованого за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 5, який складається з: блок-посту, А; локомотивного депо, Б; будинку служби колії, В; павільйону П-40, Г; побутового приміщення, Д; майстерні з ремонту автотракторної техніки, Е; складу-зарядки, Ж, незаконно вибуло з його володіння, поза його волі та в подальшому набуте у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд», за яким в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на спірне майно. З огляду на викладене, Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України просило суд витребувати спірне майно із чужого незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд» на свою користь.

У той же час, з аналогічним позовом в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України звернувся Заступник керівника Київської обласної прокуратури, який вказує, що спірне державне нерухоме майно незаконно вибуло з власності держави поза її волею, і набуте у власність відповідачем без жодних правових підстав, у зв`язку з чим, прокурор просить суд на підставі ст. 388 Цивільного кодексу України витребувати на користь держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України зазначене нерухоме майно. Прокурор стверджує, що спірне державне майно закріплене за Приватним акціонерним товариством «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» на праві господарського віддання, а відтак має бути повернуто на користь держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Мотиви та джерела права, з яких виходить суд апеляційної інстанції при прийнятті постанови

Імперативними приписами статті 269 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені в апеляційних скаргах доводи, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, заслухавши пояснення представників учасників справи, колегія суддів дійшла до висновку, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з таких підстав.

Спір у справі виник з тих підстав, що на думку первісного позивача спірне нерухоме майно - громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2511282032100), розташованого за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 5, який складається з: блок-посту, А; локомотивного депо, Б; будинку служби колії, В; павільйону П-40, Г; побутового приміщення, Д; майстерні з ремонту автотракторної техніки, Е; склад-узарядки, Ж, незаконно вибуло з його володіння, поза його волі та в подальшому набуте у власність Товариством з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд».

Аналогічні вимоги заявлено прокурором у позові, подано в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України. Прокурор при цьому вказує, що спірне нерухоме майно незаконно вибуло з власності держави поза її волею, і набуте у власність відповідачем без жодних правових підстав, у зв`язку з чим, прокурор просить суд на підставі статті 388 Цивільного кодексу України витребувати зазначене нерухоме майно на користь держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України.

Таким чином, суду слід встановити дійсного власника спірного майна та обставини, чи дійсно воно було набуте відповідачем без достатніх правових підстав.

Статтею 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Способом захисту цивільних прав та інтересів, згідно з частиною 2 статті 16 Цивільного кодексу України, можуть бути, зокрема, визнання права; визнання правочину недійсним; припинення дії, яка порушує право; відновлення становища, яке існувало до порушення; примусове виконання обов`язку в натурі; зміна правовідношення; припинення правовідношення; відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Кожний суб`єкт господарювання та споживач, відповідно до частини 2 статті 20 Господарського кодексу України має право на захист своїх прав і законних інтересів. Права та законні інтереси зазначених суб`єктів захищаються шляхом, зокрема, визнання наявності або відсутності прав.

Крім того, рішенням Конституційного Суду України від 09.07.2002 визначено, що частина 2 статті 124 Конституції України передбачає право юридичної особи на захист судом своїх прав, встановлює юридичні гарантії їх реалізації, надаючи кожному захищати свої права будь-якими не забороненими законом засобами. Кожна особа має право вільно обирати не заборонений законом засіб захисту прав, у тому числі судовий захист. Суб`єкти правовідносин, у тому числі юридичні особи, у разі виникнення спору можуть звертатися до суду за його вирішенням. Юридичні особи мають право на звернення до суду для захисту своїх прав безпосередньо на підставі Конституції України.

Таким чином, сторона при зверненні з позовом до господарського суду повинна довести, що її суб`єктивне право порушено, не визнано чи оспорюється, а об`єктом захисту є її охоронюваний законом інтерес.

Відповідно до частини 1 статті 316 Цивільного кодексу України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

За змістом статей 317, 319, 321 Цивільного кодексу України власнику належить право володіти, користуватися і розпоряджатися своїм майном на власний розсуд. Право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Частиною 1 статті 328 Цивільного кодексу України передбачено, що право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів.

Отже, враховуючи, що відповідно до статті 328 ЦК України набуття права власності - це певний юридичний механізм, з яким закон пов`язує виникнення в особи суб`єктивного права власності на певні об`єкти, суд при застосуванні цієї норми повинен встановити, з яких саме передбачених законом підстав, у який передбачений законом спосіб особа набула право власності на спірний об`єкт.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном (стаття 391 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статей 387, 388 Цивільного кодексу України вбачається, що власник має право витребувати своє майно в усіх випадках від особи, яка заволоділа ним незаконно, без відповідної правової підстави та від особи, яка набула його безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати.

В силу статті 330 Цивільного кодексу України, якщо майно відчужене особою, яка не мала на це права, добросовісний набувач набуває право власності на нього, якщо відповідно до статті 388 цього Кодексу майно не може бути витребуване у нього.

Так, статтею 1 Указу Президента України «Про корпоратизацію підприємств» від 15.06.2003 № 210/93 (у редакції чинній на час корпоратизації позивача) визначено, що корпоратизацією є перетворення державних підприємств, закритих акціонерних товариств, більш як 75 відсотків статутного фонду яких перебуває у державній власності, а також виробничих і науково-виробничих об`єднань, правовий статус яких раніше не був приведений у відповідність з чинним законодавством у відкриті акціонерні товариства.

Частиною 2 статті 1 Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (у редакції чинній на час корпоратизації позивача) затверджено перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, згідно з додатком 2.

Додатком № 2 до Закону України «Про перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації» (у редакції чинній на час корпоратизації позивача) визначено Перелік об`єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, але можуть бути корпоратизовані, серед яких вказано Київ-Дніпровське підприємство промислового залізничного транспорту (252160, м. Київ, вул. Алма-Атинська, 37, код 04737111).

Відповідно до статті 12 Закону України «Про господарські товариства» (у редакції, чинній на час корпоратизації позивача) товариство є власником майна, переданого йому засновниками і учасниками у власність.

За змістом пунктів 15, 16 Положення про порядок корпоратизації підприємств, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 05.07.1993 № 508 (у редакції, чинній на час корпоратизації позивача), з моменту державної реєстрації відкритого акціонерного товариства активи і пасиви підприємства, структурного підрозділу (одиниці) переходять до відкритого акціонерного товариства. Акціонерне товариство стає правонаступником прав і обов`язків корпоратизованого підприємства. Розмір статутного капіталу відкритих акціонерних товариств, створених відповідно до цього Положення, визначається за діючою Методикою оцінки вартості об`єктів приватизації та оренди.

Внаслідок корпоратизації товариства все майно, включене до статутного фонду останнього, стає власністю новостворюваного товариства, яке утворюється внаслідок корпоратизації. Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах викладена в постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 18.05.2021 у справі № 914/1898/18, від 12.10.2022 у справі № 922/2773/21.

Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» є акціонерним товариством, у якому 100% акцій перебувають у державній власності. Міністерство розвитку громад, територій та інфраструктури України є центральним органом виконавчої влади, який здійснює функції з управління корпоративними правами, що належать державі у розмірі 100% статутного капіталу Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту». Держава, набувши корпоративні права, має право брати участь в управлінні товариством, при цьому власником майна, яке передано до статутного капіталу товариства, є саме це товариство, а не держава.

Право власності на акції, емітовані акціонерним товариством, і право власності на майно, яке належить цьому акціонерному товариству, за своєю формою, є різними через те, що зазначені акції та майно є окремими об`єктами права власності. Поняття «власник майна» та «власник корпоративних прав» не є тотожними.

З огляду на викладене вбачається, що в процесі корпоратизації Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту, яке перетворено у відкрите акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємства промислового залізничного транспорту», останньому згідно з актом передачі нерухомого майна у власність Відритому акціонерному товариству «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 30.10.2001, який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746 у власність до статутного фонду товариства передано, зокрема, спірне майно (позиції №№ 556, 557, 558, 559, 561, 563, 568 зазначеного акта). Відкрите акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємства промислового залізничного транспорту» в подальшому перейменовано на Приватне акціонерне товариство «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту».

В матеріалах справи відсутні докази того, що Міністерство транспорту України передаючи у власність до статутного фонду Відритому акціонерному товариству «Київ-Дніпровське МППЗТ» спірне майно діяло поза межами своїх повноважень і не у спосіб визначений законом.

Наказ Міністерства транспорту України «Про перетворення Київ-Дніпровського міжгалузевого підприємства промислового залізничного транспорту у відкрите акціонерне товариство» від 30.10.2001 № 746 та акт передачі нерухомого майна у власність Відритому акціонерному товариству «Київ-Дніпровське МППЗТ» від 30.10.2001, який є додатком до наказу Міністерства транспорту України від 30.10.2001 № 746, в судовому порядку не були оскаржені та не визнавались недійсними, доказів протилежного суду не надано.

З огляду на викладене, колегія суддів приходить до висновку про те, що акціонерне товариство, створене у процесі корпоратизації, є власником майна, переданого йому засновником до статутного капіталу, а держава є власником акцій такого товариства.

Отже, матеріалами справи підтверджено належність спірного майна позивачу - Приватному акціонерному товариству «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту», яке міністерством було передано у власність до його статутного фонду під час корпоратизації товариства.

Викладеним спростовуються доводи апеляційної скарги прокурора стосовно того, що спірне майно було передано до статутного фонду первісного позивача на праві господарського відання, адже прокурором не взято до уваги положення статті 12 Закону України «Про господарські товариства» у редакції на момент складання акту від 30.10.2011.

Як вбачається з матеріалів справи, спірні об`єкти нерухомого майна за актом приймання передані від 14.09.202 були передані на баланс Київ-Петрівської філії ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», яке є балансоутримувачем цих об`єктів.

Водночас, доказів, які б підтверджували, що законним власником спірного майна на момент його продажу було ТОВ «Дербі Чіпс», яке згідно договору купівлі-продажу нежитлової будівлі від 01.12.2021 № 4350 відчужило вказане майно Товариству з обмеженою відповідальністю «Профтрансінвестиція», яке в свою чергу, на підставі договору купівлі-продажу від 31.12.2021 № 876 відчужило спірне майно на користь відповідача, суду не надано.

Так, частинами 1, 3 статті 388 Цивільного кодексу України визначено, якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом. Якщо майно було набуте безвідплатно в особи, яка не мала права його відчужувати, власник має право витребувати його від добросовісного набувача у всіх випадках.

Незаконним володільцем може бути добросовісний і недобросовісний набувач. Добросовісним набувачем є особа, яка не знала і не могла знати про те, що майно придбане у особи, яка не мала права його відчужувати. Недобросовісний набувач, навпаки, на момент здійснення угоди про відчуження спірного майна знав або міг знати, що річ відчужується особою, якій вона не належить і який на її відчуження не має права. Від недобросовісного набувача майно може бути витребувано в будь-якому випадку. Від добросовісного лише у передбачених законом випадках (ст. 388 Цивільного кодексу України), зокрема, у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

У разі відчуження майна за відплатним договором, відповідно до частини 1 статті 388 Цивільного кодексу України власник має право витребувати це майно від добросовісного набувача лише у разі, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі.

Якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у випадках, передбачених частиною 1 статті 388 Цивільного кодексу України, зокрема, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

Наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Положення статті 388 Цивільного кодексу України застосовується як підстава позову про повернення майна від добросовісного набувача, якщо майно вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно, не з їхньої волі іншим шляхом, яке було відчужене третій особі, якщо між власником та володільцем майна не існує жодних юридичних відносин.

У разі встановлення, що відповідач є добросовісним набувачем, суд повинен установити, чи вибуло майно з володіння власника поза його волею або було продане в порядку виконання судових рішень. Така сама правова позиція міститься в постанові колегії суддів судової палати у цивільних справах Верховного суду України № 6-53цс12 (№ в ЄДРСРУ 27595059).

Добросовісним визначається набувач, який не лише об`єктивно не був проінформований про відсутність у відчужувача майна права на таку дію, але й не міг про це знати, хоча й проявив розумну обачність і обережність у процесі набуття майна.

Однак з урахуванням презумпції добросовісності набувача майна вбачається, що вирішення віндикаційної вимоги залежить від суб`єктивної складової поведінки власника майна чи особи, якій він передав майно у володіння, а саме від того, чи можна вважати їх дії такими, що свідчать про наявність волі на передачу майна.

Крім того, витребування власником майна від добросовісного набувача також можливе, якщо буде встановлено, що власник самостійно здійснив відчуження майна (передачу його у володіння іншій особі) згідно з правочином, який у подальшому визнаний недійсним з підстав наявності дефекту волі правочину - власника майна, але набувач за цим недійсним правочином у свою чергу здійснив відчуження майна також за правочином іншій, третій особі.

З огляду на зазначене та враховуючи те, що об`єкт нерухомого майна: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2511282032100), розташованого за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 5, який складається з: блок-посту, А; локомотивного депо, Б; будинку служби колії, В; павільйону П-40, Г; побутового приміщення, Д; майстерні з ремонту автотракторної техніки, Е; складу-зарядки, Ж, вибув з власності Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» поза його волею, і набуто у власність відповідачем від особи, яка не мала права його відчужувати, наявні правові підстави для витребування спірного майна з незаконного володіння відповідача на користь його законного власника Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту». Доказів протилежного суду не надано.

За таких обставин, позовні вимоги Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» про витребування із незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд» об`єкт нерухомого майна: громадський будинок з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2511282032100), розташованого за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 5, який складається з: блок-посту, А; локомотивного депо, Б; будинку служби колії, В; павільйону П-40, Г; побутового приміщення, Д; майстерні з ремонту автотракторної техніки, Е; складу-зарядки, Ж на користь законного власника Приватного акціонерного товариства «Київ-Дніпровське міжгалузеве підприємство промислового залізничного транспорту» є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Стосовно позову прокурора слід зазначити наступне.

Як встановлено вище, ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ» є власником спірного нерухомого майна, яке Міністерством розвитку громад, територій та інфраструктури України було передано у власність до його статутного фонду під час корпоратизації товариства.

При цьому прокурором не надано доказів незаконності корпоратизації позивача, незаконності передачі спірного майна під час корпоратизації у власність до статутного фонду позивача та незаконності перебування вказаного майна в статутному капіталі товариства.

Прокурором також не наведено положень законодавства, чинних на час проведення корпоратизації товариства, які були порушені. Законодавство щодо приватизації державного майна на яке посилається прокурор, як на правове обґрунтування свої позовних вимог прийнято після проведеної корпоратизації позивача, а тому не застосовується судом до спірних правовідносин. Судова практика на яку посилається прокурор не є подібною з спірними правовідносинами, а тому не проймається судом до уваги.

Стверджуючи, що спірне майно закріплене за позивачем на праві господарського віддання прокурор не надає суду доказів, які підтверджували вказані обставини. З наданих суду доказів, які перелічені вище, вбачається, що спірне майно було передано Міністерством транспорту України саме у власність до статутного фонду новоствореному товариству.

Відтак, прокурором не доведено перебування спірного нерухомого майна його перебування на час незаконного відчуження у власності держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України, напроти, судом встановлено та матеріалами справи підтверджено належність спірного майна на праві власності первісному позивачу.

За огляду на викладене, враховуючи вищезазначене в сукупності, прокурором не доведено тих обставин, на які він посилається, як на підставу своїх позовних вимог, у зв`язку з чим позовні вимоги Заступника керівника Київської обласної прокуратури, заявлені в інтересах держави в особі третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору - Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України до Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд» про витребування з незаконного володіння Товариства з обмеженою відповідальністю «Еко-Інвестбуд» у власність держави в особі Міністерства розвитку громад, територій та інфраструктури України нерухомого майна - Громадського будинку з господарськими (допоміжними) будівлями та спорудами (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 2511282032100), розташованого за адресою: Київська обл., Вишгородський р-н, м. Вишгород, вул. Набережна, 5, який складається з: блок-посту, А (диспечер) (інвентарний номер 10023); локомотивного депо, Б (інвентарний номер 10004); будинку служби колії, В (інвентарний номер 10006); павільйону П-40, Г (інвентарний номер 10014); побутового приміщення, Д (інвентарний номер 10007); майстерні з ремонту автотракторної техніки, Е (інвентарний номер 10008); складу-зарядки, Ж (інвентарний номер 10018), є недоведеними, а відтак задоволенню не підлягають.

Висновки суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги

За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції щодо обґрунтованості позовних вимог ПрАТ «Київ-Дніпровське МППЗТ», тоді як позов прокурора задоволенню не підлягає.

Статтею 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному та повному і об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 28.05.2020 у справі № 909/636/16.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі «Проніна проти України», в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

У рішенні Європейського суду з прав людини «Серявін та інші проти України» вказано, що усталеною практикою Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 9 грудня 1994 року, серія A, N303-A, п. 29).

Отже, з огляду на вищевикладене та встановлені фактичні обставини справи, суд надав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмета доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин, як у матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

При цьому, слід зазначити, що іншим доводам апелянта оцінка судом не надається, адже, вони не спростовують встановлених судом обставин, та не впливають на результат прийнятого рішення.

Враховуючи вищевикладене, апеляційний господарський суд погоджується із висновками місцевого суду як законними, обґрунтованими обставинами й матеріалами справи, детальний аналіз яких, як і нормативне обґрунтування прийнятого судового рішення наведено місцевим судом, підстав для скасування його не знаходить. Доводи апелянта по суті його скарги в межах заявлених вимог, як безпідставні й необґрунтовані не заслуговують на увагу, оскільки не підтверджуються жодними доказами по справі й не спростовують викладених в судовому рішенні висновків.

Оцінюючи вищенаведені обставини, колегія приходить до висновку, що рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2023 у справі №911/340/22 обґрунтоване, відповідає обставинам справи і чинному законодавству, а отже, підстав для його скасування не вбачається, у зв`язку з чим апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Згідно зі статтею 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладається на скаржника.

Враховуючи вищевикладене та керуючись статтями 129, 269, 270, 273, пунктом 1 частини 1 статті 275, статтями 276, 282, 284 Господарського процесуального кодексу України, Північний апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Заступника керівника Київської обласної прокуратури на рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2023 у справі №911/340/22 залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Київської області від 10.01.2023 у справі №911/340/22 залишити без змін.

Матеріали справи №911/340/22 повернути до Господарського суду Київської області.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена у порядку, передбаченому статтями 286-291 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст складено: 20.07.2023.

Головуючий суддя А.І. Тищенко

Судді І.М. Скрипка

Ю.Б. Михальська