Рішення

від 18.07.2023 по справі 918/458/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Набережна, 26-А, м. Рівне, 33013, тел. (0362) 62 03 12, код ЄДРПОУ: 03500111,

e-mail: inbox@rv.arbitr.gov.ua, вебсайт: https://rv.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"18" липня 2023 р. м. РівнеСправа № 918/458/23

Господарський суд Рівненської області у складі головуючого судді Пашкевич І.О., за участі секретаря судового засідання Гусевик І.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (вул. Є Коновальця, 44-б, офіс 204, поверх 2, Київ 133, 01133, код ЄДРПОУ 38900925)

до відповідача-1 Державного підприємства "Бурштин України" (вул. Київська 94, Рівне, 33027, код ЄДРПОУ 42956062)

до відповідача-2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (вул. Петра Могили,24, Рівне, 33001, код ЄДРПОУ 34112754)

про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021

у судовому засіданні приймали участь:

- представник позивача: Хомич Олексій Олексійович (в режимі ВКЗ);

- представник відповідача-2: Качан Оксана Михайлівна

Відповідно до ч. 14 ст. 8, ст. 222 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), при розгляді судової справи здійснювалося фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу програмно-апаратного комплексу "Діловодство суду".

ВСТАНОВИВ:

15 травня 2023 року на поштову адресу Господарського суду Рівненської області надійшов позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (далі - ТОВ "Українська бурштинова компанія", УБК, позивач) до Державного підприємства "Бурштин України" (далі - ДП "Бурштин України", відповідач-1) до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - Регіональне відділення, Фонд, відповідач-2) про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності наступною датою - 24.02.2022.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 27.07.2021 між Фондом як балансоутримувачем та УБК як орендарем було укладено договір оренди нерухомого майна № 5997-2021, що належить до державної власності.

До 24.02.2023 ТОВ "Українська бурштинова компанія" належним чином виконувало свої обов`язки, в тому числі сплачуючи всі належні орендні платежі.

Водночас після введення на території України воєнного стану, що було наслідком початку бойових дій російської федерації проти України, у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 вся територія міста Києва перебувала у зоні проведення бойових дій, у зв`язку з чим, з метою захисту життя та здоров`я працівників товариства, ТОВ "Українська бурштинова компанія" було прийнято наказ "Про простій", яким було зупинено виконання робіт у всіх відділах та структурних підрозділах ТОВ "Українська бурштинова компанія" на період з 24.02.2022 до останнього дня строку дії воєнного стану.

Позивач стверджує, що з причин які не залежали від його волі, він не міг належним чином виконувати свої зобов`язання, що передбачені договором, і у нього зник майновий інтерес у продовженні оренди нерухомого майна, а сам об`єкт оренди не використовувався ним за цільовим призначенням.

Вказане зумовило істотну зміну обставин і призвело до серйозного дефіциту кваліфікованих кадрів на ринку праці, що вкотре підтверджує відсутність для УБК підстав у скасуванні власного простою, оскільки на підприємстві фактично нікому працювати, а нових працівників з прийнятними умовами праці знайти вкрай складно.

ТОВ "Українська бурштинова компанія" зазначає, що форс-мажорні обставини у вигляді війни (воєнних дій) російської федерації проти України, що спричинили введення воєнного стану з 05:30 год. 24.02.2022, а також їх наслідки (перебування м. Києва в зоні ведення активних бойових дій, введення простою та підприємстві УБК, масова міграція і внутрішнє переміщення мешканців м. Києва і Київської області і т.п.) є тими підставами, які звільняють позивача від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань, і водночас є доказами існування істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення Договору.

УБК вказує, що 28.07.2022 надіслав відповідачу-2 повідомлення про настання форс-мажорних обставин та розірвання договору оренди на підставі ст. 652 ЦК України, проте такий договір зі сторони балансоутримувача підписано не було.

Враховуючи що сторони не дійшли згоди про розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, позивач просить суд розірвати Договір датою 24.02.2022 у зв`язку із зміною істотних обставин.

Ухвалою від 18.05.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 918/458/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Підготовче засідання у справі призначено на 15.06.2023.

05 червня 2023 року від відповідача-2 надійшов відзив із запереченнями проти задоволення позовних вимог, у якому останній вказує, що дія спірного договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 припинена 10.01.2023 на підставі наказу Регіонального відділення № 20 від 19.01.2023. Отже, позивач просить розірвати вже розірваний Договір. Окрім того, відповідач-2 вказує, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. При цьому саме лише посилання на лист ТПП № 2024/02.0-7.1 не є достатнім доказом того, що форс-мажор вплинув на можливість належного виконання умов договору.

Ухвалою від 15.06.2023 закрито підготовче провадження у справі № 918/458/23. Призначено справу № 918/458/23 до судового розгляду по суті на 04.07.2023.

03 липня 20213 року від відповідача-2 надійшли пояснення. У даних поясненнях Фонд звертає увагу на наявність рішення від 06.06.2023 у справі № 910/3079/23 за позовом Регіонального відділення до УБК про стягнення заборгованості за Договором № 5997-2021 від 27.07.2021, а також висновки господарського суду Рівненської області, наведені у даному рішенні. Фонд зазначає, що означене рішення має преюдиціальний характер для вирішення справи № 918/458/23.

Ухвалою від 04.07.2023 оголошено перерву у судовому засіданні з розгляду справи № 918/458/23 по суті на 18.07.2023. Постановлено провести судове засідання 18.07.2023 із представником позивача адвокатом Хомичем Олексієм Олексійовичем в режимі відеоконференції.

18 липня 2023 року відповідач-1 не забезпечив участь свого уповноваженого представника у судове засідання, хоча належним чином повідомлений про час, дату та місце проведення даного судового засідання.

Згідно з ч. 1 ст. 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Зважаючи на те, що явка учасників справи у судове засідання 18.07.2023 не визнавалася обов`язковою, суд дійшов висновку про можливість проведення судового засідання з розгляду справи по суті без участі представника Державного підприємства "Бурштин України".

Присутні у судовому засіданні представники учасників справи підтримали свої правові позиції, викладені у заявах по суті спору.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються аргументи позивача та заперечення відповідача-2, об`єктивно оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовних вимог виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що 07.07.2021 Фондом державного майна України по Рівненській та Житомирській областях прийнято наказ № 694, яким затверджено протокол проведення електронного аукціону № LLE001-UA-20210609-66492 з оренди нерухомого майна - Виробничі приміщення № 94, № 95, № 96, № 97, № 115, №117 площею 235.5 кв. м., за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Київська, 94, що перебувають на балансі Державного підприємства «Бурштин України» (далі - протокол).

Переможець аукціону - позивач ТОВ «Українська Бурштинова Компанія».

Судом встановлено, що 27.07.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (орендодавець/позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (орендар/відповідач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5997-2021, відповідно до предмету якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 умов, вартість якого становить суму визначену у пункті 6 умов. Майно передасться в оренду для використання згідно з пунктом 7 умов.

Об`єктом оренди є нерухоме майно: виробничі приміщення №94, №95, №96, №97, №115, №117 площею 235,5 кв.м., розміщене за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Київська, 94, що перебувають на балансі Державного підприємства "Бурштин України".

Строк дії договору 5 років з дати набрання чинності цим договором (п. 12.1. Договору).

Відповідно до п. 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

Матеріалами справи стверджується, що 27.07.2021 сторонами підписано акт приймання - передавання майна.

З наведених обставин видно, що спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з підстав істотної обставин.

Щодо аргументів відповідача про те, що існує рішення у іншій справі, яке має преюдиційний характер для вирішення даної справи, суд зазначає наступне.

Преюдиційність - у процесуальному праві обов`язок суду, який розглядає справу, прийняти без перевірки та доказів факти, які раніше вже були встановлені набравшим законної сили судовим рішенням або вироком у будь-якій іншій справі. Преюдиційність дозволяє уникнути ухвалення суперечливих судових актів щодо одного й того ж питання та вирішувати справи з найменшими витратами часу та засобів.

Верховний Суд вже неодноразово у своїх постановах зазначав про особливості застосування інститут преюдиції. Преюдиційні обставини є обов`язковими для суду, який розглядає справу. Тобто факти, установлені у прийнятих раніше судових рішеннях, мають для суду преюдиціальний характер. Преюдиціальність означає обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набрало законної сили, в одній справі, для суду при розгляді інших справ (постанова КГС ВС від 26.11.2019 по справі №922/643/19). Правило про преюдицію сприяє додержанню процесуальної економії.

Водночас судом встановлено, що рішення Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 у справі № 910/3079/23 станом на 18.07.2023 не набрало законної сили, позаяк оскаржене в апеляційному порядку. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 07.07.2023 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 06.06.2023 у справі №910/3079/23 в порядку письмового провадження. А отже, висновки господарського суду викладені у вказаному рішенні, судом про вирішенні даного спору до уваги не приймаються.

Згідно з положеннями ст. 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у володіння та користування за плату на певний строк.

Відповідно до ч. 1 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Статтею 188 Господарського кодексу України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

Зокрема, відповідно до вимог ч. 4 ст. 652 Цивільного кодексу України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, закон пов`язує можливість розірвання договору не з безпосередньою наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених ч. 2 ст. 652 Цивільного кодексу України, що настають при такій істотній зміні обставин.

Зокрема, при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута.

Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17.

Як вбачається із наявних у матеріалах справи фактичних даних, у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України, беручи до уваги наявність активних бойових (воєнних дій) у Київській області та місті Києві станом на 24.02.2022, з метою захисту життя та здоров`я всіх працівників товариства, керуючись ст. 34 Кодексу законів про працю України, УБК було прийнято наказ «Про простій» № 01-24/02 від 24.02.2022, яким було зупинено виконання робіт у всіх відділах та структурних підрозділах УБК на період з 24.02.2022 до останнього дня строку дії воєнного стану, серед іншого, на період такого тимчасового призупинення робіт наказано вважати такими, що перебувають у простої, всіх працівників УБК, крім директора.

З матеріалів справи вбачається, що 28.07.2022 позивач надіслав відповідачу повідомлення від 26.07.2022 про настання форс-мажорних обставин та Договір № 5997-2021-р від 26.07.2022 про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 на підставі статті 652 ЦК України.

У відповідь на вказане повідомлення позивача Фонд направив лист № 18-02-1772 від 02.08.2022, у якому зазначив, що в УБК існує заборгованість за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021. Що стосується розірвання Договору - то Фонд направив для УБК три примірники Договору про припинення та зразок акту повернення з оренди нерухомого майна.

У подальшому Фонд направив для УБК та адвоката позивача лист № 18-02-2474 від 24.10.2022 у відповідь на адвокатський запит № 04-12/10/22аз від 12.10.2022 (у якому адвокат Хомич О.О. вказав що у наданих орендодавцем примірниках договору про припинення як підписанта вказано особу яка припинила виконувати обов`язки керівника балансоутримувача), до якого долучив три примірники Договору про припинення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 із врахуванням зазначених у запиті зауважень. Фонд нагадав про існуючу в УБК заборгованість за Договором.

Також Фонд направив для УБК та адвоката позивача лист № 11-02-2581 від 07.11.2022 у відповідь на адвокатський запит № 01-31/10/22аз від 31.10.2022 щодо припинення договору оренди та сплати заборгованості з орендної плати.

Крім того, на адресу Фонду було направлено адвокатський запит № 01-15/11/22аз від 15.12.2022, у якому адвокат позивача Хомич О.О. просив надати докази підписання зі сторони Регіонального відділення і відправки Державному підприємству "Бурштин України" 3-х примірників Договору про припинення оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021.

У відповідь на адвокатський запит № 01-15/11/22аз від 15.12.2022 Фонд надіслав лист № 18-02-2916 від 20.12.2022, у якому зазначив, що Договір про припинення був підписаний з боку Регіонального відділення і переданий на підпис директору Державного підприємства "Бурштин України" Івану Пустовіту особисто за місцем розташування балансоутримувача. Однак, станом на даний час підписаних з боку балансоутримувача примірників Договору Регіональному відділенню повернуто не було. Фонд нагадав про існуючу в УБК заборгованість за Договором.

Крім того, на адресу Державного підприємства "Бурштин України" було направлено адвокатський запит № 01-16/12/22аз від 16.12.2022, у якому адвокат позивача просив надати оригінальний примірник Договору про припинення оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021, підписаного всіма сторонами даного договору.

Однак, як встановлено судом, Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 не було розірвано ані за взаємною згодою сторін, ані у зв`язку зі зміною істотних обставин на підставі ст. 652 ЦК України.

В той же час, суд відзначає, що в матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту істотної зміни обставин, якими сторони керувалися на момент укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач посилається на наказ про простій, а також те що він повідомив відповідача-2 про настання форс-мажорних обставин.

Суд відхиляє аргументи позивача про наявність підстав для звільнення позивача від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань, та наявність доказів існування істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення Договору - а саме фактів перебування м. Києва в зоні ведення активних бойових дій, введення простою та підприємстві УБК, масова міграція і внутрішнє переміщення мешканців м. Києва і Київської області і т.п. При цьому суд зауважує, що правовідносини які є спірними - склалися з приводу оренди приміщень, що знаходяться на території міста Рівного, яке не перебувало у зоні бойових дій.

Позивач посилаючись на введення воєнного стану в Україні стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили наявність підстав для розірвання договору.

Листом-роз`ясненням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, господарський суд дійшов до наступних висновків.

У законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

Проте, в ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

Таким чином, використання загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинен супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

Дійсно, за загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний суд у постанові від 25.01.2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому, той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.

Аналогічного висновку дійшов ВС й у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

Довідка ТПП - єдиний регламентований законодавством і загальноприйнятий документ, який підтверджує факт настання форс-мажорних обставин. Але для суду одного документу може бути недостатньо. Судова практика одностайна в тому, що обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально (Постанова ВС від 15.02.2022 у справі № 910/4532/21). Такими доказами можуть бути, зокрема, сертифікат ТПП України. При цьому, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до ТПП, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання;

При цьому, сертифікат ТПП України є не єдиним документом на підтвердження надзвичайних обставин - обставини форс-мажору можуть доводитися будь-якими доказами. Така позиція ВС викладена в постанові від 21.07. 2021 по справі № 912/3323/20.

Відповідно до регламенту Торгово-промислової палати України, остання засвідчує форс-мажорні обставини з усіх питань договірних відносин. Регіональні ТПП можуть засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком зобов`язань за зовнішньоторговельними угодами і міжнародними договорами України, зовнішньоекономічними угодами, а також угодами між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою, тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за них настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

За умовами п. 6.2. регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви подається окремий комплект документів, зокрема копія договору (контракту, угоди) з відповідними додатками, специфікаціями та інші документи, що підтверджують обсяг і термін настання виконання зобов`язання.

Як вбачається з листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24.02.2022 воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

28 лютого 2022 року ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім, такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує позивач.

Тобто головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

Щоб засвідчити форс-мажорні обставини відповідачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

Всупереч вимог ЦК України позивач повідомив відповідача-2 про виникнення непереборних обставин лише листом від 26.07.2022, а доказів звернення ТПП за отримання сертифікату не надав.

Крім цього, господарський суд бере до уваги, що позивач мав змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а поважних причин неможливості звернутися суду не повідомив.

Суд дійшов висновку, що позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність всіх чотирьох умов для розірвання договору за рішенням суду внаслідок істотної зміни обставин.

При цьому, як вбачається із матеріалів справи, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях № 20 від 19.01.2023 "Про прийняття рішення про припинення дії договору оренди" відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-ІХ, п. 12.7.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021, ч. 1 ст. 782 ЦК України, на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Бурштин України" від 10.01.2023 та акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства "Бурштин України" від 10.01.2023 - було наказано дію Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 - виробничих приміщень № 94, 95, 96, 97, 115, 117 загальною площею 235, 5 кв.м., що розташовані за адресою м. Рівне, вул. Київська, 94, укладеного із ТОВ "Українська бурштинова компанія" (код ЄДРПОУ 38900925) припинити із 10.01.2023.

Листом № 11-02-0297 від 23.01.2023 Фонд повідомив УБК про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 у зв`язку із наказом Регіонального відділення № 19 від 19.01.2023. Лист направлений для позивача 24.01.2023.

З огляду на викладене, судом встановлено, що оспорюваний договір, який позивач просить суд розірвати із 24.02.2022 - Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 станом на дату пред`явлення позову (10.05.2023) є розірваним.

При цьому суд зазначає, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився). Аналогічну правову позицію викладено у постановах Верховного Суду від 07.10.2021 у справі № 904/2903/20, від 18.11.2019 у справі № 910/16750/18, від 19.05.2020 у справі №911/991/19.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 ЦК України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

За змістом зазначених норм розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Відповідний висновок також міститься у постанові Верховного Суду від 07.08.2018 у справі №910/7981/17.

Враховуючи вищевикладене, суд вказує про те, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), у зв`язку з чим вимога позивача про розірвання договору є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

При цьому суд звертає увагу, що дата розірвання договору на підставі рішення суду могла б бути днем набрання чинності відповідним рішенням суду, а не дата визначена стороною у справі. Аналогічні позиції викладені у Постанові ОП ВС у складі колегії суддів КГС від 25.05.2018 у справі № 61/341, Постанові ВС від 30.01.2020 у справі № 905/887/19, Постанові ВС від 16.10.2020 у справі № 905/514/19, Постанові ВС від 24.10.2019 по справі № 46/406, Постанові ВС від 08.10.2019 у справі № 908/203/19.

Суд, враховуючи вищенаведені правові висновки Верховного Суду у подібних спірних правовідносинах, дійшов до висновку про відсутність підстав для задоволення вимоги позивача про розірвання з 24.02.2022 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021.

Відповідно до ст. 13 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

За приписами ч. 1 ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 76 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 ГПК України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч. 1 ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

За результатами з`ясування обставин, на які позивач посилається як на підставу своїх вимог, а відповідач-2 своїх заперечень, підтверджених тими доказами, які були дослідженні в судовому засіданні, і з наданням оцінки всім аргументам у їх сукупності та взаємозв`язку, як це передбачено вимогами ст. ст. 75-79, 86 ГПК України, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позову.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, то судовий збір, сплачений позивачем згідно з квитанцією від 09.05.2023 № 32528798800006871172 у розмірі 2 684 грн 00 коп. залишається за позивачем.

Керуючись ст. ст. 73, 74, 76-79, 91, 120, 123, 129, 233, 238, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. У задоволенні позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Північно - західного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення у порядку визначеному ст. 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано "20" липня 2023 року

Інформацію по справі, що розглядається можна отримати на сторінці суду на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою: http://rv.arbitr.gov.ua/sud5019/.

Суддя І.О. Пашкевич