Постанова

від 30.10.2023 по справі 918/458/23

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПІВНІЧНО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 жовтня 2023 року Справа № 918/458/23

Північно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г. , суддя Саврій В.А.

секретар судового засідання Кушнірук Р.В.

за участю представників сторін:

позивача: представник Хомич О.О. - адвокат

відповідача 2: представник Качан О.М. - в порядку самопредставництва

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області, ухваленого 18.07.23р. суддею Пашкевич І.О. у м.Рівному, повний текст складено 20.07.23р. у справі № 918/458/23

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія"

до відповідача-1 Державного підприємства "Бурштин України"

до відповідача-2 Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях

про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021

ВСТАНОВИВ:

1. Процесуальне рішення, яке оскаржується у суді апеляційної інстанції.

1.1. Предметом оскарження в суді апеляційної інстанції є рішення Господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі №918/458/23.

Рішенням Господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі № 918/458/23 відмовлено у задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" до Державного підприємства "Бурштин України", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021.

2. Короткий зміст рішення суду першої інстанції.

2.1. Між сторонами спору 27.07.2021: орендодавець, балансоутримувач та орендар було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5997-2021, відповідно до предмету якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у п. 4 умов, вартість якого становить суму визначену у пункті 6 умов. Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 умов. Об`єктом оренди є нерухоме майно: виробничі приміщення №94, №95, №96, №97, №115, №117 площею 235,5 кв.м., розміщене за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Київська, 94, що перебувають на балансі ДП "Бурштин України". Строк дії договору 5 років з дати набрання чинності цим договором (п. 12.1. Договору). 27.07.2021 сторонами підписано акт приймання - передачі майна за договором оренди.

2.2. Враховуючи загальновідомі події в Україні, які виникли з 24.02.2022 введення воєнного стану на всій її території, неможливістю виконання умов договору, запровадження простою на підприємстві (м. Київ) позивач 10.05.2023 звернувся з позовом до суду про розірвання з 24.02.2022 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021. Спірні правовідносини є за своїм змістом майновими, договірними та стосуються розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з підстав істотної обставин. Однак, як встановлено судом, Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 не було розірвано ані за взаємною згодою сторін, ані у зв`язку зі зміною істотних обставин на підставі статті 652 ЦК України.

2.3. В матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту істотної зміни обставин, якими сторони керувалися на момент укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021.

2.4. Позивач посилаючись на введення воєнного стану в Україні стверджує, що ці обставини (форс-мажорні) зумовили наявність підстав для розірвання договору. При цьому, загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Даний лист видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання. Таким чином, використання загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинен супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином. Форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

2.5. В силу Закону та Регламенту Торгово-промислової палати, щоб засвідчити форс-мажорні обставини позивачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

2.6. Всупереч вимог ЦК України позивач повідомив відповідача-2 про виникнення непереборних обставин лише листом від 26.07.2022, а доказів звернення ТПП за отримання сертифікату не надав. Позивачем не доведено належними та допустимими доказами наявність всіх чотирьох умов для розірвання договору за рішенням суду внаслідок істотної зміни обставин.

2.7. Разом з тим, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях № 20 від 19.01.2023 "Про прийняття рішення про припинення дії договору оренди" відповідно до ст. 24 ЗУ "Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-ІХ, п. 12.7.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021, ч. 1 ст. 782 ЦК України, на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Бурштин України" від 10.01.2023 та акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства "Бурштин України" від 10.01.2023 - було наказано дію Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 - виробничих приміщень № 94, 95, 96, 97, 115, 117 загальною площею 235, 5 кв.м., що розташовані за адресою м. Рівне, вул. Київська, 94, укладеного із ТОВ "Українська бурштинова компанія" (код ЄДРПОУ 38900925) припинити із 10.01.2023, про що повідомлено позивача листом № 11-02-0297 від 23.01.2023

2.8. Оспорюваний договір, який позивач просить суд розірвати із 24.02.2022 - Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 станом на дату пред`явлення позову (10.05.2023) є розірваним. Відповідно вимога позивача про розірвання договору є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

3. Доводи особи, яка подала апеляційну скаргу; короткий зміст вимог апеляційної скарги.

3.1. Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції, позивач Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" звернулося до апеляційного суду з апеляційною скаргою, у якій скаржник просить апеляційну скаргу на рішення Господарського суду Рівненської області у справі №918/458/23 від 18.07.2023 задоволити у повному обсязі; рішення Господарського суду Рівненської області у справі № 918/458/23 від 18.07.2023 скасувати у повному обсязі і постановити нове, яким позовні вимоги - задовольнити у повному обсязі; розірвати договір договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5997-2021 від 27.07.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія", Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях та Державним підприємством "Бурштин України" наступною датою - 24.02.2022.

3.2. Апеляційна скарга мотивована тим, що позивач категорично не погоджується з вищевказаним оскаржуваним рішенням, яке є безпідставним, необґрунтованим, невмотивованим і протиправним через неврахування ним відповідних норм права та обставин і доказів у справі. Так, 07.07.2021 переможцем електронного аукціону з оренди нерухомого майна - Виробничі приміщення № 94, № 95, № 96, № 97, № 115, № 117 площею 235.5 кв. м., що перебувають на балансі ДП «Бурштин України» (Рівненська область, м. Рівне, вулиця Київська, 94) визначено ТОВ "Українська бурштинова компанія". 27.07.2021 між ФДМ по Рівненській та Житомирській областях (орендодавцем), ДП «Бурштин України» як балансоутримувачем та УБК як орендарем було укладено договір оренди нерухомого майна №5997-2021, що належить до державної власності

3.3. До 24.02.2022 УБК виконувало свої обов`язки, визначені Договором, зокрема, п. п. 9.1., 10.1., 11, 16 Змінюваних умов договору та п. п. 3.1., 3.5., 4.5 Незмінюваних умов договору, а саме внесено авансовий та забезпечувальний платежі у розмірі, визначеному договором та сплачувало орендну плату, що підтверджується наявними у матеріалах справи платіжними дорученнями (інструкціями), на вказані обставини і докази суд першої інстанції належним чином уваги не звернув, тим самим не з`ясувавши всіх обставин, які мають значення для правильного розгляду даної справи, зокрема, щодо здійснених ТОВ "Українська бурштинова компанія" оплат по договору.

3.4. в подальшому, зв`язку з введенням на всій території України воєнного стану з 24.02.2022, беручи до уваги наявність активних бойових дій у Київській області та місті Києві станом на 24.02.2022 , з метою захисту життя та здоров`я всіх працівників товариства, керуючись ст. 34 КЗпП України), ТОВ "Українська бурштинова компанія" було прийнято наказ «Про простій» № 01-24/02 від 24.02.2022, яким було зупинено виконання робіт у всіх відділах та структурних підрозділах УБК на період з 24.02.2022до останнього дня строку дії воєнного стану, і на період такого тимчасового призупинення робіт наказано вважати такими, що перебувають у простої, всіх працівників Товариства, крім директора. , У зв`язку з цим, після 24.02.2022 УБК з причин, які не залежали від нього, не мало можливості належним чином виконувати свої обов`язки, передбачені договором, і в нього зник майновий інтерес у продовженні оренди нерухомого майна за договором, а сам об`єкт не використовувався ним за цільовим призначенням і Товариство фактично з`їхало з орендованих ним приміщень за договором.

3.5. Також, скаржник зазначає про серйозний дефіцит кваліфікованих кадрів на ринку праці, у зв`язку із початком війни, активними бойовими діями (внутрішньопереміщені особи, виїзд людей за кордон), що вкотре підтверджує відсутність для УБК підстав у скасуванні власного простою, оскільки на підприємстві фактично нікому працювати, а нових працівників з прийнятними умовами праці знайти вкрай складно. Суд встановив, що вищевказані обставини не мають значення для розгляду справи, оскільки орендовані приміщення знаходяться не у м. Києві, а у м. Рівному, яке у свою чергу не перебувало в зоні бойових дій. Проте, вказані висновки є необґрунтованими, оскільки, як вже зазначалося ум. Києві знаходиться основний офіс Товариства а відтак бойові дії в м. Києві, простій на підприємстві УБК всіх працівників і їх масова, міграція та внутрішнє переміщення в межах України прямо вплинули на можливість і доцільність використання останнім орендованих приміщень у м. Рівному, а самі по собі такі обставини вже свідчать про істотну зміну обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору (ст. 652 ЦК України). ,

3.6. Враховуючи вказані події, які відбуваються в України з 24.12.2022, умови укладеного між сторонами договору, скаржник посилаючись на норми Цивільного кодексу України ст.617, 762, статтю 218 ГК України та частину ч. 2 ст. 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Лист Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022, апелянт зазначає що вищевказані обставини з моменту їх початку і до моменту офіційного закінчення є форс-мажорними обставинами для всіх суб`єктів господарської діяльності. При цьому, суд в оскаржуваному рішенні зазначив, що використання загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7:1 з метою підтвердження форс4 мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської Федерації проти України є неможливим, адже на думку судом такті доказом має бути саме сертифікат ТПП України та інші докази на підтвердження форс-мажору.

3.7. Проте, на противагу ньому 13.05.2022 ТПП України на своєму сайті в черговий раз підтвердила, що в черговий раз підтвердила те, що вищевказаний лист є офіційним та достатнім доказом на підтвердження вищевказаних Форс-мажорних обставин. Крім того, не містить положень про обов`язкове надання сторонами саме сертифікату ТПП України на підтвердження існування форс-мажорних обставин. Форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) у вигляді війни (воєнних дій) російської федерації проти України, що спричинили введення в Україні воєнного стану з 05:30 24.02.2022, а також їх наслідки (перебування м. Києва в зоні ведення активних бойових дій, введення простою на підприємстві, масова міграція і внутрішнє переміщення мешканців м. Києва і Київської області і т.п. є тими підставами, які звільняють Товариство від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань, і водночас є доказами існування істотної зміни обставин, якими сторони договору керувалися під час його укладення. Враховуючи вищевикладене, Товариство надіслало Фонду повідомлення про настання форс-мажорних обставин та розірвання договору оренди на підставі ст. 652 ЦК України від 26.07.2022 (копія повідомлення та доказів, його надсилання наявна у матеріалах справи).

3.8. У подальшому Фонд як орендодавець та УБК як орендар (його представники) досить довгий період часу листувалися між собою з приводу розірвання договору, а взаємною згодою сторін, проте договір про припинення (розірвання) договору так і не було підписано зі сторони балансоутримувача, що підтверджується наявними у матеріалах справи листами і адвокатськими запитами представника Товариства. Врешті, 14.02.2023 Фонд як орендодавець стягнув з УБК як орендаря забезпечувальний платіж у розмірі 30 678.90 грн, в якості погашення боргу за договором, що підтверджується довідкою про стан надходження орендної плати по договору оренди № 5997-2021.

3.9. Всі вищевказані обставини дають підстави вважати, що у даному випадку були наявні всі 4 (чотири) умови (підстави) для розірвання Договору датою 24.02.2022, передбачені ст. 652 ЦК України, а саме: 1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане (Товариство та інші сторони (орендодавець, балансоутримувач), укладаючи договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021, виходили з того, що повномасштабна війна російської федерації проти України не настане, однак це трапилося приблизно через півроку після цього - 24.02.2022); 2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися (Товариство як звичайна юридична особа приватного права об`єктивно ніяк не могло усунути повномасштабну війну, почату російською федерацією, та причинених нею численних негативних наслідків, описаних в цьому позові, при всій своїй турботливості та обачності, які від нього вимагалися); 3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору (виконання договору без його розірвання датою 24.02.2022 - дійсно, порушило б співвідношення майнових інтересів сторін, адже Товариство з причин, що не залежали від нього, не мав можливості належним чином виконувати його обов`язки, передбачені Договором (зокрема, сплачувати орендну плату через простій), і в нього зник майновий інтерес у продовженні оренди нерухомого майна за договором, а сам об`єкт не використовувався ним за цільовим призначенням, починаючи з 24.02.2022; при цьому Товариство, яке фактично припинило всю господарську діяльність через війну, зобов`язаний був би надалі сплачувати орендну плату іншим сторонам Договору, які фактично не несли б таких майнових втрат, як УБК); 4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона ні з Договору, ні зі звичаїв ділового/обороту на випливає того, що ризик зміни зазначених обставин несе орендар; адже останній лише частково взяв на себе ризики з випадкового знищення (пошкодження) об`єкта оренди і не несе відповідальність за настання форс-мажорних обставин, в т.ч. війни, воєнних дій, введеного у зв`язку з цим воєнного стану та їх наслідків, та відповідно не несе ризиків зміни будь-яких істотних обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору).

3.10. Тобто, позивач довів наявність всіх підстав, передбачених ст. 652 ЦК України, для розірвання договору датою 24.02.2022. Але враховуючи той факт, що сторонам договору не вдалося дійти взаємної згоди Про його розірвання на цій підставі, що видно з усіх вищевказаних листів, Товариство і було підготовлено та подано до суду даний позов про розірвання договору з цих підстав. В даному випадку, договір повинен був бути розірваний судом датою 24.02.2022 у зв`язку, з вищевказаною істотною зміною обставин та враховуючи неможливість УБК користуватися орендованими приміщеннями через вищевказані форс-мажорні обставини. Суд першої інстанції. приймаючи незаконне, невмотивоване та необґрунтоване оскаржуване рішення, неповною мірою з`ясував всі вищевказані обставини (щодо наявності всіх умов, передбачених ст. 652 ЦК України для позивача та підтвердження їх доказами) і відповідно неправильно застосував норми матеріального права, а саме - не застосував ст. 652 ЦК України, яка підлягала застосуванню у даному випадку у поєднанні з задоволенням позовної заяви, враховуючи все вищевикладене.

4. Відзив на апеляційну скаргу, заяви та клопотання, які надійшли від учасників апеляційного провадження, заяви про відводи та самовідводи.

4.1. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях у відзиві на апеляційну скаргу просить відмовити у задоволенні апеляційної скарги ТОВ «Українська бурштинова компанія» повністю, а рішення Господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі №918/458/23 - залишити без змін.

4.1.1. Вважає рішення Господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі №918/458/23 законним, обґрунтованим та таким, що прийняте із повним дотриманням норм матеріального та процесуального права. При цьому, зазначає, що посилання відповідача лише на Лист ТПП від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не є достатнім доказом того, що форс-мажор вплинув на можливість належного виконання умов договору, схожа правова позиція викладена у Постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.08.2022 у справі №922/854/21. Так, у своїй постанові від 21.08.2022 у справі № 910/15264/21 Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду звернув увагу на те, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання.

4.2. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 29.08.2023, колегією суддів колегію суддів у складі: головуючий суддя Юрчук М.І., суддя Крейбух О.Г., суддя Саврій В.А. відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі № 918/458/23. Розгляд апеляційної скарги призначено на 20.09.2023 об 14:30 год.

4.3. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 14.09.2023 задоволено клопотання представника апелянта-позивача про участь у судовому засіданні 20.09.2023 у справі №918/458/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

4.4. У зв`язку із відпусткою судді члена-колегії Крейбух О.Г. судове засідання 20 вересня 2023 року об 14:30 год. у справі №918/458/23 не відбулося. Учасники провадження у справі були повідомлені про неможливість проведення судового засідання у телефонному режимі, шляхом: розміщення відповідної інформації на сторінці суду офіційного веб-порталу "Судова влада в Україні" в мережі Інтернет та надіслання довідки на відомі суду електронні адреси учасників провадження у справі.

4.5. Ухвалою Північно-західного апеляційного господарського суду від 09.10.2023 апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі № 918/458/23 призначено до розгляду у судовому засіданні на 30.10.2023 об 11:30 год., із врахуванням раніше поданого клопотання представника апелянта-позивача про участь у судовому засіданні у справі №918/458/23 в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду, з використанням власних технічних засобів.

4.6. До початку розгляду даної апеляційної скарги по суті, ні під час її розгляду від учасників провадження у даній справі заяв про відвід складу суду чи судді колегії не заявлялося. Суддями колегії самовідводи не заявлялися.

4.7. Відповідач 1 не забезпечив явку повноважного представника у судове засідання 30.10.2023, причини не явки суду не повідомив.

4.8. В судовому засіданні 30.10.2023 представник позивача-апелянта (в режимі відеоконференції) підтримав доводи апеляційної скарги, просив її задоволити. Надав пояснення в обґрунтування своєї позиції. Просив скасувати рішення суду першої інстанції від 18.07.2023 у даній справі, та прийняти нове, яким задоволити позовні вимоги позивача у повному обсязі.

4.9. В судовому засіданні30.10.2023 представник відповідача 2 по суті розгляду апеляційної скарги, заперечила доводи апеляційної скарги; надала пояснення в обґрунтування своєї позиції, просила оскаржуване рішення суду першої інстанції від 18.07.2023 залишити без змін, а апеляційну скаргу позивача без задоволення

5. Межі перегляду справи в суді апеляційної інстанції.

Суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. У суді апеляційної інстанції не приймаються і не розглядаються позовні вимоги та підстави позову, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції (стаття 269 ГПК України).

6. Законодавство, яке застосоване апеляційним судом при розгляді апеляційної скарги.

6.1. Під час розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі №918/458/23 Північно-західний апеляційний господарський суд застосував:

6.1.1. Норми матеріального права:

Конституція України;

Цивільний кодекс України (далі по тексту постанови також - ЦК України);

Господарський кодекс України (далі по тексту постанови також - ГК України);

Закон України "Про торгово-промислові палати в Україні"

Закон України "Про судовий збір".

6.1.2. Норми процесуального права:

Господарський процесуальний кодекс України, в редакції чинній з 15 грудня 2017 року (далі по тексту постанови також - ГПК України).

6.2. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина 4 ст.236 ГПК України).

7. Розгляд апеляційної скарги по суті. Обставини справи.

7.1. Північно-західний апеляційний господарський суд, розглянувши доводи апеляційної скарги, відзиву на апеляційну скаргу, заслухавши у судовому засіданні пояснення представника позивача (апелянта) та відповідача 2, дослідивши наявні матеріали справи, перевіривши повноту встановлення обставин справи та їх юридичну оцінку, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, зазначає наступне.

7.2. Як вбачається матеріалів справи, що згідно наказу 07.07.2021 Фондом державного майна України по Рівненській та Житомирській областях № 694 затверджено протокол проведення електронного аукціону № LLE001-UA-20210609-66492 з оренди нерухомого майна - Виробничі приміщення № 94, № 95, № 96, № 97, № 115, №117 площею 235.5 кв. м., за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Київська, 94, що перебувають на балансі Державного підприємства Бурштин України (далі по тексту - Протокол).

7.2.1. Переможець аукціону - Товариство з обмеженою відповідальністю Українська Бурштинова Компанія.

7.3. В подальшому, що 27.07.2021 між Регіональним відділенням Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (Орендодавець), Товариством з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" (Орендар) та Державним підприємством "Бурштин України" (Балансоутримувач) було укладено договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності №5997-2021, відповідно до предмету якого орендодавець і балансоутримувач передають, а орендар приймає у строкове платне користування майно, зазначене у пункті 4 умов, вартість якого становить суму визначену у пункті 6 умов. Майно передається в оренду для використання згідно з пунктом 7 умов Договору цільове призначення майна.

7.4. Об`єктом оренди є нерухоме майно: виробничі приміщення №94, №95, №96, №97, №115, №117 площею 235,5 кв.м., розміщене за адресою: Рівненська область, місто Рівне, вулиця Київська, 94, що перебувають на балансі Державного підприємства "Бурштин України" (пункт 4.1 Договору).

7.5. Згідно пункту 2.1. Договору, орендар вступає у строкове платне користування майном у день підписання акта приймання-передачі майна. Акт приймання-передачі підписується між орендарем і балансоутримувачем одночасно з підписанням цього договору. Акт приймання-передачі майна в оренду та акт повернення майна з оренди складаються за формою, що розробляється фондом державного майна і оприлюднюється на його офіційному веб-сайті.

7.6. Строк дії договору 5 років з дати набрання чинності цим договором (пункт 12.1. Договору).

7.7. Пунктом 6.1. Договору визначено, що балансова залишкова вартість, визначена на підставі фінансової звітності Балансоутримувача становить - 1518748,47 грн. (станом на 31.05.2021). Сума, яка дорівнює визначеній у пункті 6.1. Умов (страхова вартість) (пункт 6.2.1.)

7.8. Договір підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений їх печатками.

7.9. 22.07.2021 Орендарем сплачено авансовий внесок згідно договору №5997-2021 в розмірі 30678,00 грн. (платіжна інструкція №8) та забезпечувальний депозит в розмірі 30678,00 грн. (платіжна інструкція №9).

7.10. 27.07.2021 між Орендарем та Балансоутримувачем згідно Договору підписано Акт приймання передачі нерухомого майна, що належить до державної власності (а.с. 30).

7.11. 27.10.2021 до договору №5997-2021 від 27.07.2021 внесено зміни. Так, сторонами договору пункт 6.2.1. Змінюваних умов Договору оренди викладено в такій редакції: сума визначена в порядку, передбаченому абзацом третім пункту 175 Порядку (застосовується, якщо ринкова вартість майна не визначалася) - 1533945,00 грн.

7.12. З наявних у матеріалах справи платіжних інструкцій вбачається, що Орендар ТОВ "Українська бурштинова компанія" у листопаді грудні 2021 року та у лютому 2022 сплачував оренду нерухомого майна згідно договору №5997-2021 від 27.07.2021.

7.13. Разом з тим, як встановлено за матеріалами справи у зв`язку з введенням в Україні воєнного стану через військову агресію російської федерації проти України із 05:30год 24 лютого 2022 на підставі Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні", беручи до уваги наявність активних бойових (воєнних дій) у Київській області та місті Києві станом на 24.02.2022, з метою захисту життя та здоров`я всіх працівників товариства, керуючись ст.34 Кодексу законів про працю України, ТОВ "Українська бурштинова компанія" було прийнято наказ Про простій № 01-24/02 від 24.02.2022, яким було зупинено виконання робіт у всіх відділах та структурних підрозділах УБК на період з 24.02.2022 до останнього дня строку дії воєнного стану, серед іншого, на період такого тимчасового призупинення робіт наказано вважати такими, що перебувають у простої, всіх працівників ТОВ "Українська бурштинова компанія", крім директора (а.с.40).

7.14. Так, в подальшому, 28.07.2022 Орендар - ТОВ "Українська бурштинова компанія" надіслав Орендодавцю (ФДМУ Регіональне відділення) та Балансоутримувачу (ДП "Бурштин України") повідомлення від 26.07.2022 про настання форс-мажорних обставин та Договір № 5997-2021-р від 26.07.2022 про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 на підставі статті 652 ЦК України (а.с. 56-62).

7.15. 02.08.2022 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях у відповідь на повідомлення орендаря Фонд у листі № 18-02-1772 зазначив, що у ТОВ "Українська бурштинова компанія" існує заборгованість за Договором оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021. Що стосується розірвання Договору - то Фонд направив для ТОВ "Українська бурштинова компанія" три примірники Договору про припинення та зразок акту повернення з оренди нерухомого майна.

7.16. Надалі, 24.10.2022 Регіональне відділення Фонду направило для ТОВ "Українська бурштинова компанія" та його адвоката лист №18-02-2474 у відповідь на адвокатський запит № 04-12/10/22аз від 12.10.2022 (у якому адвокат Хомич О.О. вказав що у наданих орендодавцем примірниках договору про припинення як підписанта вказано особу яка припинила виконувати обов`язки керівника балансоутримувача), до якого долучив три примірники Договору про припинення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 із врахуванням зазначених у запиті зауважень. Фонд нагадав про існуючу в ТОВ "Українська бурштинова компанія" заборгованість за Договором.

7.17. Також, 07.11.2022 Регіональне відділення Фонду направило для ТОВ "Українська бурштинова компанія" та його адвоката позивача лист № 11-02-2581 у відповідь на адвокатський запит № 01-31/10/22аз від 31.10.2022 щодо припинення договору оренди та сплати заборгованості з орендної плати.

7.18. Крім того, матеріалами справи підтверджується, що на адресу Регіональне відділення Фонду 15.12.2022 було направлено адвокатський запит № 1-15/11/22аз, у якому адвокат ТОВ "Українська бурштинова компанія" Хомич О.О. просив Фонд надати докази підписання зі сторони Регіонального відділення і відправки Державному підприємству "Бурштин України" 3-х примірників Договору про припинення оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021.

7.19. У відповідь на вказаний адвокатський запит № 01-15/11/22аз Регіональне відділення Фонду у листі № 18-02-2916 від 20.12.2022 зазначило, що Договір про припинення був підписаний з боку Регіонального відділення і переданий на підпис директору Державного підприємства "Бурштин України" Івану Пустовіту особисто за місцем розташування балансоутримувача. Однак, станом на даний час підписаних з боку Балансоутримувача примірників Договору Регіональному відділенню повернуто не було.

7.20. Також Регіональне відділення Фонду нагадало ТОВ "Українська бурштинова компанія" про існуючу заборгованість за Договором.

7.21. Крім того, 16.12.2022 на адресу Державного підприємства "Бурштин України" адвокатом ТОВ "Українська бурштинова компанія" також було направлено адвокатський запит № 01-16/12/22аз, у якому останній просив надати оригінальний примірник Договору про припинення оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021, підписаного всіма сторонами даного договору.

7.22. Згідно наявних у матеріалах справи доказів, станом на травень 2023 року Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 не було розірвано сторонами ні за їх взаємною згодою, ані у зв`язку зі зміною істотних обставин на підставі статті 652 ЦК України.

7.23. Так як і відсутні, матеріалах справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту істотної зміни обставин, якими сторони керувалися на момент укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021.

7.24. Разом з тим, 10.05.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" звернулося до Господарського суду Рівненської області з позовом (вх.2443/23 від 15.05.2023) до Державного підприємства "Бурштин України" (далі - ДП "Бурштин України") до Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (далі - Регіональне відділення, Фонд) про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності наступною датою - 24.02.2022.

7.25. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 18.05.2023 прийнято вказану позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №918/458/23. Постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження. Призначено підготовче засідання у справі.

7.25.1. В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що 27.07.2021 між Регіональним відділенням Фонду як орендодавцем, ДП "Бурштин України" як балансоутримувачем та ТОВ "Українська бурштинова компанія" як орендарем було укладено договір оренди нерухомого майна № 5997-2021, що належить до державної власності. До 24.02.2022 ТОВ "Українська бурштинова компанія" належним чином виконувало свої обов`язки, в тому числі сплачуючи всі належні орендні платежі.

7.25.2. Водночас після введення на території України воєнного стану, що було наслідком початку бойових дій російської федерації проти України, у період з 24.02.2022 по 30.04.2022 вся територія міста Києва перебувала у зоні проведення бойових дій, у зв`язку з чим, з метою захисту життя та здоров`я працівників товариства, ТОВ "Українська бурштинова компанія" було прийнято наказ "Про простій", яким було зупинено виконання робіт у всіх відділах та структурних підрозділах ТОВ "Українська бурштинова компанія" на період з 24.02.2022 до останнього дня строку дії воєнного стану.

7.25.3. Позивач стверджує, що з причин які не залежали від його волі, він не міг належним чином виконувати свої зобов`язання, що передбачені договором, і у нього зник майновий інтерес у продовженні оренди нерухомого майна, а сам об`єкт оренди не використовувався ним за цільовим призначенням. Вказане зумовило істотну зміну обставин і призвело до серйозного дефіциту кваліфікованих кадрів на ринку праці, що вкотре підтверджує відсутність для Товариства підстав у скасуванні власного простою, оскільки на підприємстві фактично нікому працювати, а нових працівників з прийнятними умовами праці знайти вкрай складно.

7.25.4. ТОВ "Українська бурштинова компанія" зазначає, що форс-мажорні обставини у вигляді війни (воєнних дій) російської федерації проти України, що спричинили введення воєнного стану з 05:30 год. 24.02.2022, а також їх наслідки (перебування м. Києва в зоні ведення активних бойових дій, введення простою на підприємстві, масова міграція і внутрішнє переміщення мешканців м. Києва і Київської області і т.п.) є тими підставами, які звільняють позивача від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань, і водночас є доказами існування істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення Договору. Позивач вказує, що 28.07.2022 надіслав відповідачу-2 повідомлення про настання форс-мажорних обставин та розірвання договору оренди на підставі статті 652 ЦК України, проте такий договір зі сторони балансоутримувача підписано не було.

7.25.5. Враховуючи, що сторони не дійшли згоди про розірвання договору на підставі ст. 652 ЦК України, позивач просить господарський суд розірвати Договір оренди від 27.07.2021 датою 24.02.2022 у зв`язку із зміною істотних обставин.

7.26. Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях (відповідач -2) у відзиві на позов заперечує проти задоволення позовних вимог. Вказує, що дія спірного Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 припинена 10.01.2023 на підставі наказу Регіонального відділення №20 від 19.01.2023. Отже, позивач просить розірвати вже розірваний Договір. Окрім того, відповідач-2 вказує, що настання форс-мажору не є підставою для зміни умов договору та звільнення від виконання зобов`язання. При цьому саме лише посилання на лист ТПП № 2024/02.0-7.1 не є достатнім доказом того, що форс-мажор вплинув на можливість належного виконання умов договору.

7.27. Ухвалою Господарського суду Рівненської області від 15.06.2023 закрито підготовче провадження у справі № 918/458/23. Призначено справу № 918/458/23 до судового розгляду по суті.

7.28. У поясненнях по справі, що надійшли до суду 03.07.2023 Регіональне відділення Фонду звертає увагу суду на наявність рішення від 06.06.2023 у справі №910/3079/23 за позовом Регіонального відділення до ТОВ "Українська бурштинова компанія" про стягнення заборгованості за Договором № 5997-2021 від 27.07.2021, а також висновки Господарського суду Рівненської області, наведені у даному рішенні. Фонд зазначає, що означене рішення має преюдиціальний характер для вирішення справи №918/458/23.

7.29. За результатами розгляду даного спору 18.07.2023 Господарським судом Рівненської області ухвалено оскаржуване рішення (пункт 1.1.-1.2. цієї постанови) із підстав, наведених у пунктах 2.1. - 2.8 даної постанови.

8. Висновок апеляційного суду за результатами розгляду скарги, відхилення доводів апелянта.

8.1. Оцінивши в сукупності матеріали справи, проаналізувавши вимоги чинного законодавства, що регулює спірні правовідносини, врахувавши доводи і обґрунтування апеляційної скарги, Північно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку про залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду першої інстанції від 18.07.2023 - без змін, виходячи з наступного.

8.2. Частиною 2 статті 4 ГПК України визначено, що юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування мають право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням.

8.3. Статтею статті 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу, та встановлено перелік способів захисту цивільних прав та інтересів (стаття 16 ЦК України).

8.4. При цьому захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, в тому числі, шляхом звернення з позовом до суду.

8.5. Згідно частин 1, 3 статті 3 ГПК України, судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Судочинство у господарських судах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

8.6. Згідно статті 11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а підставою виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини. Правочин, різновидом якого є договори - основний вид правомірних дій - це волевиявлення осіб, безпосередньо спрямовані на виникнення, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

8.7. Відповідно до частини 1 статті 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послуги, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

8.8. Частиною 1 статті 193 ГК України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

8.9. Згідно частини 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

8.10. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (п. 1 ст. 628 ЦК України). Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 ЦК України).

8.11. Частинами 1, 2 статті 67 ГК України визначено, що відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов`язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

8.12. Згідно частини 1 статті 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

8.13. Предметом позову у даній справі є розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021.

8.14. Так, спірні правовідносини є за своїм змістом є майновими, договірними та стосуються розірвання Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності з підстав істотної обставин.

8.15. Відповідно до статті 759 ЦК України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

8.16. Частинами 1, 5, статті 762 ЦК України за найм (оренду) майна з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за найм (оренду) майна вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

8.17. Згідно частини 1 статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

8.18. Статтями 525, 526 ЦК України унормовано, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається; зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Дана норма кореспондується з приписами статті 193 Господарського кодексу України.

8.19. Статтею 188 ГК України передбачено, що зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускаються, якщо інше не передбачено законом або договором. Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором. Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду. У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

8.20. За загальним правилом, визначеним у частині 1 статті 651 ЦК України, розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

8.21. Частиною 1 статті 652 ЦК України визначено - у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов`язання.

8.22. Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

8.23. Частиною 2 статті 651 ЦК України встановлено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

8.25. Зокрема, частиною 2 статті 652 ЦК України якщо сторони не досягли згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

8.26. Таким чином закон пов`язує можливість розірвання договору не з безпосередньою наявністю істотної зміни обставин, а з наявністю чотирьох умов, визначених частиною 2 статті 652 Цивільного кодексу України, що настають при такій істотній зміні обставин.

8.26.1. Зокрема, при вирішенні спорів про розірвання договорів з підстав, передбачених ст. 652 Цивільного кодексу України, необхідним є доведення позивачем того, яким чином змінились обставини, якими сторони керувалися при укладенні договору та чому зміна обставин є істотною і не може бути усунута.

8.26.2. Відсутність хоча б однієї з умов тягне за собою відмову у задоволенні позову у зв`язку з недоведеністю таких позовних вимог. Подібна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 04.04.2018 у справі № 910/12154/16, від 17.04.2018 у справі № 927/763/17.

8.27. Як зазначалося, станом на момент звернення позивача з даним позовом до суду Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 не було розірвано ані за взаємною згодою сторін, ані у зв`язку зі зміною істотних обставин, як це визначено статтею 652 ЦК України.

8.28. За результатами даного спору господарськими судами не встановлено будь яких обставин, а матеріалах даної справи відсутні будь-які належні та допустимі докази на підтвердження факту істотної зміни обставин, якими керувалися сторони даного спору на момент укладення Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021.

8.29. Відповідно, усі наведені доводи та аргументи позивача в обґрунтування заявлених позовних вимог не приймаються до уваги судами під час вирішення даного спору, з урахуванням наступного.

8.30. Позивач в позовній заяві посилається на наказ про простій, а також те що він повідомив відповідача-2 про настання форс-мажорних обставин - введення на підставі Указу Президента України воєнного стану в Україні з 24.02.2022 та стверджує, що ці загально відомі обставини (форс-мажорні) зумовили наявність підстав для розірвання договору. При цьому, останній зазначає, у даному випадку наявні підстав для звільнення позивача від відповідальності за невиконання та/або неналежне виконання своїх договірних зобов`язань, та наявність доказів існування істотної зміни обставин, якими сторони керувалися під час укладення Договору - а саме фактів перебування м. Києва в зоні ведення активних бойових дій, введення простою на підприємстві, масова міграція і внутрішнє переміщення мешканців м. Києва і Київської області і т.п.

8.31. Так, Листом-роз`ясненням Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 ТПП України на підставі ст. ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" від 02.12.1997 року № 671/97-ВР, Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

8.32. Таким чином, порівнюючи офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з правилами засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які містяться в регламенті, слід зазначити наступне.

8.32.1. У Законі та регламенті зазначено, що форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються виключно сертифікатом, а на сайті ТПП України 28.02.2022 розміщено загальний офіційний лист.

8.32.2. У загальному офіційному листі ТПП України від 28.02.2022 зазначено, що його видано на підставі ст.ст. 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" та Статуту ТПП України.

8.32.3. Однак, в статтях 14, 141 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" нічого не повідомлено про офіційні листи ТПП України та їх правовий статус, а статут ТПП України у вільному доступі відсутній.

8.32.4. Загальний офіційний лист ТПП України від 28.02.2022 не містить (та і не може містити) ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. Вказаний офіційний лист ТПП України від видано без дослідження наявності причинно-наслідкового зв`язку між військовою агресією російської федерації проти України та неможливістю виконання конкретного зобов`язання.

8.32.5. Таким чином, використання загального офіційного листа ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 з метою підтвердження форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) у випадку невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання через військову агресію російської федерації проти України повинен супроводжуватися принаймні і іншими доказами на підтвердження неможливості виконати зобов`язання в строк та належним чином.

8.32.6. За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (ч. 1 ст. 617 ЦК України). Тобто, можна звільнити від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок буде оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

8.32.7. Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. При цьому, той факт, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що їх наявність може бути засвідчена відповідним компетентним органом.

8.32.8. Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд й у постанові від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

8.32.9. Отже, форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання.

8.32.10. Довідка ТПП - єдиний регламентований законодавством і загальноприйнятий документ, який підтверджує факт настання форс-мажорних обставин. Але для суду одного документу може бути недостатньо. Судова практика одностайна в тому, що обставини непереборної сили повинні бути підтверджені документально (Постанова ВС від 15.02.2022 у справі № 910/4532/21). Такими доказами можуть бути, зокрема, сертифікат ТПП України. При цьому, щоб засвідчити форс-мажорні обставини, особі необхідно звернутися до ТПП, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається як на підставу неможливості виконати зобов`язання;

8.32.11. При цьому, сертифікат ТПП України є не єдиним документом на підтвердження надзвичайних обставин - обставини форс-мажору можуть доводитися будь-якими доказами. Так а позиція ВС викладена в постанові від 21.07. 2021 по справі № 912/3323/20.

8.32.12. Згідно регламенту Торгово-промислової палати України, остання засвідчує форс-мажорні обставини з усіх питань договірних відносин. Регіональні ТПП можуть засвідчувати форс-мажорні обставини з усіх питань, що належать до компетенції ТПП України, за винятком зобов`язань за зовнішньоторговельними угодами і міжнародними договорами України, зовнішньоекономічними угодами, а також угодами між резидентами України, в яких безпосередньо передбачено віднесення такої функції до компетенції ТПП України.

8.32.13. За умовами п. 6.2. регламенту, форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за заявою зацікавленої особи щодо кожного окремого договору, контракту, угоди тощо, а також податкових та інших зобов`язань/обов`язків, виконання яких настало згідно з законодавчим чи іншим нормативним актом або може настати найближчим часом і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин. До кожної окремої заяви подається окремий комплект документів, зокрема копія договору (контракту, угоди) з відповідними додатками, специфікаціями та інші документи, що підтверджують обсяг і термін настання виконання зобов`язання.

8.32.14. В сертифікаті про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) вказуються дані заявника, сторони за договором (контрактом, угодою, тощо), дата його укладення, зобов`язання, що за них настало чи настане найближчим часом для виконання, його обсяг, термін виконання, місце, час, період настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), які унеможливили його виконання, докази настання таких обставин (п. 6.12 регламенту).

8.29.15. З листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 вбачається форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення 24.02.2022 воєнного стану в нашій державі. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 і до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

8.29.16. 28.02.2022 ТПП України видала лист-підтвердження про настання форс-мажорних обставин, утім, такий лист не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконати зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. І навіть в самому листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін, але аж ніяк не для всіх зобов`язань, як помилково вказує позивач. В даному випадку головним є те, що непереборна сила робить неможливим виконання зобов`язання в принципі, незалежно від тих зусиль та матеріальних витрат, які сторона понесла чи могла понести.

8.29.17. Щоб засвідчити форс-мажорні обставини позивачу необхідно звернутися до Торгово-промислової палати, а для того, щоб отримати сертифікат про форс-мажорні обставини, потрібно довести причинно-наслідковий зв`язок між зобов`язаннями, які сторона не може виконати, та обставинами (їхнім результатом), на які сторона посилається, як на підставу неможливості виконати зобов`язання. Утім відповідачем не надано належних та допустимих доказів наявності форс-мажору у спірних правовідносинах (відповідний сертифікат Торгово-промислової палати).

8.30. Всупереч вимогам Цивільного законодавства України позивач - ТОВ "Українська бурштинова компанія" повідомив відповідача-2 Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про виникнення непереборних обставин лише листом від 26.07.2022, а доказів звернення до Торгово-промислової палати України за отримання сертифікату під час розгляду даного спору господарським судам не надав.

8.31. При цьому, слід зазначити, що позивач мав таку змогу звернутися до ТПП України або відповідної регіональної ТПП для засвідчення форс-мажорних обставин або ж обставин непереборної сили відповідно до регламенту, проте цього не зробив, а поважних причин неможливості звернутися суду не повідомив.

8.32. В даному випадку, позивачем - ТОВ "Українська бурштинова компанія" не доведено належними та допустимими доказами наявність всіх чотирьох умов для розірвання договору за рішенням суду внаслідок істотної зміни обставин.

8.33. З урахуванням наведеного, вказані вище інші доводи позивача відхиляються господарськими судами, оскільки є безпідставними, та як правильно зазначено судом першої інстанції, дані спірні правовідносини які склалися між сторонами з приводу оренди приміщень, що знаходяться саме на території міста Рівного, яке не перебувало у зоні бойових дій у відповідний період, що жодним чином не пов`язується із м. Київ та Київською областю, де визначено фактичне місце знаходження позивача ТОВ "Українська бурштинова компанія" та його працівників.

8.34. Разом з тим, господарськими судами встановлено, що, наказом Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях № 20 від 19.01.2023 "Про прийняття рішення про припинення дії договору оренди" відповідно до ст. 24 Закону України "Про оренду державного та комунального майна від 03.10.2019 № 157-ІХ, п. 12.7.1 договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021, ч. 1 ст. 782 ЦК України, на підставі договору купівлі-продажу об`єкта малої приватизації - єдиного майнового комплексу державного підприємства "Бурштин України" від 10.01.2023 та акту приймання-передачі єдиного майнового комплексу державного підприємства "Бурштин України" від 10.01.2023 - було наказано дію Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 - виробничих приміщень № 94, 95, 96, 97, 115, 117 загальною площею 235, 5 кв.м., що розташовані за адресою м. Рівне, вул. Київська, 94, укладеного із ТОВ "Українська бурштинова компанія" (код ЄДРПОУ 38900925) припинити із 10.01.2023.

8.35. Відповідно, листом № 11-02-0297 від 23.01.2023 Регіональне відділення Фонду повідомив позивача про припинення договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 у зв`язку із наказом Регіонального відділення № 19 від 19.01.2023. Лист направлений на адресу позивача 24.01.2023.

8.36. Таким чином, оспорюваний Договір оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021, який позивач ТОВ "Українська бурштинова компанія" просить розірвати із 24.02.2022 - станом на дату пред`явлення позову (10.05.2023) є розірваним.

8.37. Припинення строку дії договору у будь-якому випадку унеможливлює розірвання такого договору в судовому порядку, оскільки в силу положень чинного законодавства розірвати (в тому числі і в судовому порядку) можливо лише діючий договір. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 24.10.2019 у справі №905/1705/18.

8.38.. Також, у постанові Верховного Суду від 14.07.2021 року у справі №911/1442/19 викладено правовий висновок, відповідно до якого розірвано може бути лише чинний (такий, що діє на час звернення до суду з позовом та прийняття відповідного судового рішення) договір. Аналогічний висновок також викладено Верховним Судом у справах №910/16750/18, №911/991/19, №904/2903/20, з яким також погодився Верховний Суд у постанові від 21.06.2022 року у справі №911/3276/20.

8.39. Разом з тим, частиною 1 статті 631 ЦК України визначено, що строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

8.40. Враховуючи вищевикладене, суд вказує про те, що розірвати можна лише договір, який діє (строк/термін дії якого не закінчився), у зв`язку з чим вимога позивача про розірвання договору є безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

8.41. Враховуючи вищевикладене, правові висновки Верховного Суду у подібних спірних правовідносинах, встановлені господарськими судами обставини даного спору, позовні вимоги "Українська бурштинова компанія" про розірвання з 24.02.2022 Договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021 не підлягають до задоволення.

8.42. Статтею 13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

8.43. Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

8.44. Згідно частин 1, 3 статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

8.45.. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування (стаття 77 ГПК України).

8.46. Статтею 86 ГПК України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

8.47. Скаржник не довів тих обставин, на які він посилався як на підставу своїх вимог та заперечень.

8.48. Господарським судом Рівненської області правомірно прийнято рішення про відмову у задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" до Державного підприємства "Бурштин України", Регіонального відділення Фонду державного майна України по Рівненській та Житомирській областях про розірвання договору оренди нерухомого майна, що належить до державної власності № 5997-2021 від 27.07.2021.

8.49. Висновок суду першої інстанції про відмову у позові є обґрунтованим та правомірним.

8.50. Доводи апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська бурштинова компанія" не спростовують висновку суду першої інстанції при ухвалені оскаржуваного рішення суду та не можуть бути підставою для його скасування або зміни.

8.51. За таких обставин, апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі №918/458/23 - без змін.

9. Повноваження суду апеляційної інстанції.

9.1. Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 275 ГПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

9.2. З огляду на зазначені правові положення та встановлені обставини справи суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що доводи, викладені апелянтом у апеляційній скарзі є необґрунтованими, у зв`язку з чим відсутні підстави для скасування оскаржуваного рішення.

9.3. У відповідності до ст. 276 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

10. Розподіл судових витрат.

10.1. Як вбачається із матеріалів справи, за подання апеляційної скарги на рішення Господарського суду Рівненської області від 18.07.2023 у справі №918/458/23, апелянт сплатив судовий збір у розмірі 4026,00грн. згідно квитанції №32528798800007502129 від 09.08.2023.

10.2. Судовий збір сплачений в порядку та розмірі, визначеному Законом України "Про судовий збір" .

10.3. За змістом статті 129 ГПК України за результатами розгляду апеляційної скарги здійснюється розподіл судових витрат.

10.4. Оскільки апелянту відмовлено у задоволенні апеляційної скарги, в силу приписів статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору за розгляд апеляційної скарги покладаються на апелянта.

Керуючись ст. ст. 129, 269, 270, 273, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Українська Бурштинова Компанія" від 09.08.23р. залишити без задоволення.

Рішення Господарського суду Рівненської області від 18 липня 2023 року у справі №918/458/23 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду у строк та в порядку, встановленому статтями 287-289 ГПК України.

Справу №918/458/23 повернути Господарському суду Рівненської області.

Повний текст постанови складений "07" листопада 2023 р.

Головуючий суддя Юрчук М.І.

Суддя Крейбух О.Г.

Суддя Саврій В.А.