Рішення

від 06.07.2023 по справі б-50/232-09

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"06" липня 2023 р.м. ХарківСправа № Б-50/232-09

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Міньковського С.В.

при секретарі судового засідання Черновій В.О.

розглянувши матеріали справи за вх. №3554/23 від 14.02.2023

за позовом ліквідатора Товариства з обмеженою відповідальністю "Лекском" до ТОВ "Альтегор" (08122, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Шпитьки, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г) про усунення перешкоди у здійсненні права користування та розпорядженя майном за участю сторін:

не з`явились

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду надійшла заява ліквідатора Черкасова С.А. про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном (вх. №3554/23 від 14.02.2023), в якій ліквідатор просить суд: 1) зобов`язати ТОВ "Альтегор" (код ЄДРПОУ 39147886) усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядженя ТОВ "Лекском" (код ЄДРПОУ 33154442) нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Шпитьки, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г, шляхом звільнення зазначених нежитлових приміщень; 2) стянути з ТОВ "Альтегор" на користь заявника сплачений судовий збір.

Ухвалою суду від 01.03.2023 відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено проведення підготовчого засідання суду на 28.03.2023, зобов`язано відповідача надати суду відзив.

В судовому засіданні 28.03.2023 суд постановив протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 27.04.2023.

Ухвалою суду від 27.04.2023 продовжено строк проведення підготовчого провадження на 30 днів до 30 травня 2023, відкладено підготовче засідання на 18 травня 2023, з метою надання позивачу можливості подати до суду правове обгрунтування щодо поданого клопотання про витребування документів.

Відповідач в судове засідання 18.05.2023 знову не з`явився, вимог ухвали суду не виконав.

Ухвалою від 18.05.2023 суд задовольнив клопотання позивача про витребування документів в порядку ст. 81 ГПК України; витребував у Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтегор" (код ЄДРПОУ 39147886, адреса: 08122, Київська обл., Києво-Святошинський район, село Шпитьки, 1 км дороги Личанка-Горбовичі, 1-г) договори (угоди), на підставі яких ТОВ "Альтегор" користується нежитловою будівлею за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-Г; відклав підготовче засідання суду на 08.06.2023.

02.06.2023 до суду від керівника ТОВ "Альтегор" надійшла заява про надання можливості ознайомитись з матеріалами справи в електронному вигляді.

05.06.2023 до суду надійшла заява відповідача щодо суті позовних вимог позивача, в якій відповідач зазначає, що жодного перешкоджання майну ТОВ «Лекском» від ТОВ "Альтегор" не існує, оскільки ТОВ "Альтегор" не займає зазначену нежитлову будівлю і відповідно не може створювати для ТОВ «Лекском» будь-яких перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження майном. У зв`язку з тим, що ТОВ "Альтегор" фактично не перебуває в нежитловій будівлі за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-Г та приймаючі до уваги відсутність з боку ТОВ "Альтегор" будь-яких перешкод у здійсненні ТОВ «Лекском» права користування та розпорядження зазначеною нежитловою будівлею, просить суд відмовити в позові ТОВ «Лекском» (код ЄДРПОУ 33154442) до ТОВ "Альтегор".

До заяви відповідач надав виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 31.05.2023, отриманої у приватного нотаріуса Леденьова І.С., в якій зазначено місцезнаходження юридичної особи: 08001, Київська обл., Бучанський р-н, смт Макарів, вул. Фастівська, буд. 65.

В судове засідання 06.07.2023 позивач та відповідач не з`явилися. Позивач 06.07.2023 надав суду заяву про розгляд справи по суті без його участі та просить суд його позовну заяву задовольнити у повному обсязі.

ПОЗИЦІЯ СУДУ ЩОДО ЗАСТОСУВАННЯ НОРМ ПРАВА.

Предметом судового розгляду у цій справі є позов ліквідатора Черкасова С.А. про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном №3554/23 від 14.02.2023, в якій ліквідатор просить суд зобов`язати ТОВ "Альтегор" (код ЄДРПОУ 39147886) усунути перешкоди у здійсненні права користування та розпорядженя ТОВ "Лекском" (код ЄДРПОУ 33154442) нежитловими приміщеннями, розташованими за адресою: Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Шпитьки, 1-й км. дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-г, шляхом звільнення з зазначених нежитлових приміщень.

Статтею 16 ЦК України, положення якої кореспондуються з положеннями статті 20 ГК України, визначено способи захисту прав та інтересів, і цей перелік не є вичерпним.

Кодекс України з питань банкрутства (далі КУзПБ) є частиною цивільного/господарського законодавства, як спеціальний нормативно-правовий акт, що регулює питання відновлення платоспроможності боржника та задоволення вимог його кредиторів за рахунок майна боржника.

В зв`язку з чим провадження у справі про банкрутство, на відміну від позовного провадження, призначенням якого є визначення та задоволення індивідуальних вимог кредиторів, має на меті задоволення сукупності вимог кредиторів неплатоспроможного боржника. Досягнення цієї мети є можливим за умови гарантування: 1) охорони інтересів кредиторів від протизаконних дій інших кредиторів; 2) охорони інтересів кредиторів від недобросовісних дій боржника, інших осіб; 3) охорони боржника від протизаконних дій кредиторів, інших осіб.

Насамперед це зумовлено специфікою провадження у справах про банкрутство, яка полягає у застосуванні спеціальних способів захисту її суб`єктів, особливостях процедури, учасників стадій та інших елементів, які відрізняють це провадження від позовного.

Отже, арбітражний керуючий (ліквідатор) є тією зацікавленою особою у справі про банкрутство, яка має право звертатися з позовами про захист майнових прав та інтересів з підстав, передбачених нормами ЦК України, ГК України чи інших законів, у межах справи про банкрутство і таке звернення є належним способом захисту, який гарантує практичну й ефективну можливість відновлення порушених прав кредиторів та боржника.

Більш того, слід звернути увагу, що ч. 3 ст. 12 КУзПБ зобов`язує арбітражного керуючого під час реалізації своїх прав та обов`язків діяти добросовісно, розсудливо та з метою, з якою ці права та обов`язки надано (покладено).

Суд вважає, що у процедурі ліквідації арбітражний керуючий зобов`язаний самостійно визначитися з наявністю підстав для подання заяви (позову) про усунення перешкод у користуванні нерухомим майном банкрута з метою відновлення порушеного права банкрута та заставного кредитора і погашення його вимог.

Наведене є свідченням, що подання такої заяви про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном банкрута - це обов`язок арбітражного керуючого, який спрямований на виявлення та повернення майна банкрута у справі про банкрутство та свідченням безсумнівної повноти дій ліквідатора у ліквідаційній процедурі та виконання його повноважень, які визначені законодавцем у ст.61 Кодексу з процедур банкрутства.

Крім того, обов`язок ліквідатора здійснити повноту дій, спрямованих на виявлення та повернення активів боржника визначено у ч.1 ст.65 КУзПБ.

Вказане вище, створює висновок про правомочність ліквідатора ТОВ "Лекском" на подання позовної заяви до суду про зобов`язання усунути перешкоди у користуванні нерухомим майном банкрута у відповідності до приписів ст. 7 КУзПБ. (Аналогічний висновок викладено у постановах ВП ВСУ від 15.01.2020 у справі №607/6254/15-ц, від 18.02.2020 у справі № 918/335/17, від 25.06.2021 у справі №916/585/18 (916/1051/20, постанова ВСУ від 19.01.2021 у справі №916/97/20).

Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Наведені норми визначають об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи.

Таким чином, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту.

ЩОДО ПРЕДМЕТУ ПОЗОВУ ТА ВИСНОВОК СУДУ.

Суд зазначає, що частиною 1 статті 317 Цивільного кодексу України передбачено, що власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном. Відповідно до частини 1 статті 386 Цивільного кодексу України держава забезпечує рівний захист прав усіх суб`єктів права власності.

Захист права власності - це сукупність передбачених законом цивільно-правових засобів, які, по-перше, гарантують нормальне господарське використання майна (тобто вони забезпечують захист відносин власності в їх непорушеному стані), по-друге - застосовуються для поновлення порушених правовідносин власності, для усунення перешкод, що заважають їх нормальному функціонуванню, для відшкодування збитків, які заподіяні власнику.

Залежно від характеру посягання на права власника і змісту захисту, який надається власнику, виділяються речово-правові засоби захисту права власності.

Речові засоби захисту права власності та інших речових прав покликані захищати ці права від безпосереднього неправомірного впливу будь-яких осіб. До речово-правових позовів належать: вимоги власника щодо усунення порушень права власності, які не пов`язані з володінням (негаторний позов); вимоги власника про визнання права власності.

При цьому положеннями статті 391 Цивільного кодексу України установлено, що власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Предметом негаторного позову є вимога володіючого майном власника до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися та розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою для звернення з негаторним позовом є вчинення третьою особою перешкод власнику в реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном. Однією з умов подання негаторного позову є триваючий характер правопорушення і наявність його в момент подання позову. Характерною ознакою негаторного позову є протиправне чинення перешкод власникові у реалізації ним повноважень розпорядження або (та) користування належним йому майном.

Другою умовою застосування негаторного позову відсутність між позивачем та з відповідачем договірних відносин, адже в разі наявності таких відносин власник здійснює захист порушеного права власності зобов`язально-правовими засобами.

(Аналогічну правову позицію викладено у постанова Верховного Суду від 03.06.2020 у справі № 916/1666/18)

Отже, умовами до подання негаторного позову є сукупність таких обставин: майно знаходиться у власника або титульного володільця; інша особа заважає користуванню, розпорядженню цим майном; для створення таких перешкод немає правомірних підстав (припису закону, договору між власником та іншою особою тощо); у позові має бути чітко та конкретно визначено дії, які повинен здійснити відповідач для усунення порушень права власника (володільця).

Аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 30.07.2019 у справі № 926/3881/17.

Отже, право власності як абсолютне право має захищатися лише у разі доведення самого факту порушення. Тому встановлення саме зазначених вище обставин належить до предмета доказування у справах за такими позовами. Подібна за змістом правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 909/392/1 та постанові Верховного Суду від 27.05.2020 у справі № 910/1310/19.

Разом з тим, суду не доведено позивачем факт порушення його прав у перешкоді в користуванні об`єктами нерухомості, які знаходять за адресою: Київська область, Києво-Святошинський район, с. Шпитьки, 1-й км дороги Личанка-Горбовичі, буд. 1-Г.

Як встановлено судом, позивач в обгрунтування своїх вимог подав до суду витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ «Альтегор» станом на 16.05.2023 за №30690872, в якому місцезнаходження юридичної особи ТОВ "Альтегор" є: Україна, 08122, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, село Шпитьки, 1КМ ДОРОГИ ЛИЧАНКА-ГОРБОВИЧІ, будинок 1Г.

Відповідач в обгрунтування своїх заперечень на позов подав до суду виписку з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо ТОВ "Альтегор" станом на 31.05.2023 за № 324764867053, в якій місцезнаходження юридичної особи ТОВ "Альтегор" є: Україна, 08001, Київська обл., Бучанський р-н, смт Макарів, вул. Фастівська, буд. 65. Відповідний запис внесено 29.05.2023 за №1003391070008019081.

Згідно до ч.1.ст.10 Закону україни "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підриємців та громадських формувань визначено, що якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Відповідно до статті 73 ГПК України доказами у справі є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з частинами першою, третьою статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.

Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.

17.10.2019 набув чинності Закон України № 132-IX від 20.09.2019 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні", яким було, зокрема внесено зміни до України змінено назву статті 79 ГПК України з "Достатність доказів" на нову - "Вірогідність доказів" та викладено її у новій редакції, фактично впровадивши в господарський процес стандарт доказування "вірогідності доказів".

У рішенні ЄСПЛ від 19.12.1997 у справі "Brualla Gomez de La Torre v. Spain" наголошено про загальновизнаний принцип негайного впливу процесуальних змін на позови, що розглядаються.

Стандарт доказування "вірогідності доказів", на відміну від "достатності доказів", підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач. Тобто, з введенням в дію нового стандарту доказування необхідним є не надати достатньо доказів для підтвердження певної обставини, а надати їх саме ту кількість, яка зможе переважити доводи протилежної сторони судового процесу.

Відповідно до статті 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються скоріше були (мали місце), аніж не були (аналогічний висновок викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 25.06.2020 у справі № 924/233/18).

Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).

Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

На підставі вищенаведеного суд вважає, що докази представлені відповідачем є більш вірогідні, ніж докази, які представлені позивачем, в зв`язку з чим позов ТОВ "Лекском" в особі ліквідатора є таким, що не підлягає задоволенню в повному обсязі.

ЩОДО РОЗПОДІЛУ СУДОВИХ ВИТРАТ.

Згідно ст. 129 ГПК України судовий збір у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що в позові відмовлено в повному обсязі, судовий збір за подання позову покладається на позивача.

За таких обставин, керуючись ст. 129 Конституції України, ст.ст. 16, 317, 386 Цивільного кодексу України, ст.ст. 7, 12, 65 Кодексу України з процедур банкрутства, ст.ст. 5, 11, 13, 14, 73, 74, 79, 86, 129, 233, 236, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Рішення суду може бути оскаржено протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Повне рішення складено "14" липня 2023 р.

СуддяС.В. Міньковський