Ухвала

від 18.07.2023 по справі 2-87/11

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

18 липня 2023 року

м. Київ

справа № 2-87/11

провадження № 61-9587ск23

Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Погрібного С. О.,

вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на постанову Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Головного управління Держпраці в Одеській області, Комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про визнання акта недійсним, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, зобов`язання скласти акт; за позовом третьої особи - ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці в Одеській області, Комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про визнання акта недійсним, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, зобов`язання скласти акт та стягнення сум,

ВСТАНОВИВ:

У листопаді 2006 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Комунального підприємства «Ізмаїльське управління водопровідно-каналізаційного господарства», яке у подальшому остаточно змінило свою назву на Комунальне підприємство «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства» (далі - КП «Ізмаїльське ВУВКГ») та відділення виконавчої дирекції Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та професійних захворювань України в м. Ізмаїл та Ізмаїльському районі Одеської області про визнання акта недійсним, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, зобов`язання скласти акт.

В обґрунтування позову зазначав, що 23 травня 2006 року на КП «Ізмаїльське ВУВКГ» стався нещасний випадок із смертельним наслідком з ОСОБА_4 , яка з 01 червня 2002 року працювала на вказаному підприємстві машиністом насосних установок станції з перекачки стоків, під час виконання нею трудових обов`язків. За результатом спеціального розслідування комісія склала акт від 09 червня 2006 року та 27 жовтня 2006 року - акт № 1 НП, згідно висновкам яких причиною нещасного випадку 23 травня 2006 року стала гостра серцево-судинна недостатність (незадовільний стан здоров`я) ОСОБА_4 , а нещасний випадок визнано таким, що не пов`язаний з виробництвом.

У серпні 2017 року ОСОБА_3 - дочка померлої ОСОБА_4 звернулася до суду із заявою, в якій просила залучити її до участі у справі в якості третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмету спору, та просила суд визнати акт недійсним, визнати нещасний випадок таким, що пов`язаний з виробництвом, зобов`язати скласти акт та стягнути суми.

Рішенням Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 червня 2020 року у задоволенні позову ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , відмовлено. У задоволенні позову ОСОБА_3 відмовлено.

Місцевий суд, відмовляючи у задоволенні позовів ОСОБА_1 , що діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , виходив з того, що заявниками не надано доказів на підтвердження того, що на стан здоров`я ОСОБА_4 мав місце вплив небезпечних чи шкідливих виробничих факторів, або робота, що нею виконувалася, була протипоказана останній відповідно до медичного висновку про стан її здоров`я. Судом вказано про відсутність медичного висновку, за результатами якого встановлено, що погіршення стану здоров`я ОСОБА_4 сталося внаслідок впливу небезпечних чи шкідливих виробничих факторів. Місцевий суд дійшов висновку, що смерть ОСОБА_4 виникла внаслідок гострої серцево-судинної недостатності, а не через запобігання аваріям, рятування людей та майна підприємства тощо;

Постановою Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , задоволено частково. Рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 червня 2020 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким позов ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , та ОСОБА_3 , правонаступником якої є ОСОБА_1 , задоволено частково. Визнано незаконним та скасовано акт про нещасний випадок на виробництві, не пов`язаному з виробництвом за формою НВП від 23 травня 2006 року щодо ОСОБА_4 на КП «Ізмаїльське ВУВКГ». Визнано, що нещасний випадок з потерпілою ОСОБА_4 , який стався 23 травня 2006 року на КП «Ізмаїльське ВУВКГ», є таким, що пов`язаний з виробництвом. Зобов`язано КП «Ізмаїльське ВУВКГ» скласти акт Н-1 щодо події, яка сталась із ОСОБА_4 , у зв`язку з нещасним випадком на виробництві 23 травня 2006 року. Стягнуто з Управління Фонду соціального страхування України в Одеській області на користь ОСОБА_1 : одноразову допомогу сім`ї ОСОБА_4 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 , в зв`язку зі смертю у розмірі 42 255,60 грн та інфляційні втрати у сумі 153 242, 58 грн; заборгованість за щорічні страхові виплати у зв`язку із втратою годувальника до досягнення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , восьми років на суму 8 873,55 грн (з 01 червня 2006 року до 05 червня 2007 року та з 31 серпня 2007 року до 23 листопада 2011 року, що складає 5 років та 3 місяці) та інфляційні втрати на суму 11 830,96 грн, а всього у розмірі 224 032,62 грн.

Постанова апеляційного суду мотивована тим, що нещасний випадок, який стався 23 травня 2006 року в КП «Ізмаїльське ВУВКГ» із ОСОБА_4 , є таким, що пов`язаний з виробництвом, оскільки остання виконувала дії в інтересах підприємства, які не належали до її трудових обов`язків та не були передбачені посадовою інструкцією машиніста насосних установок. Водночас, апеляційний суд зауважив, що фактично КП «Ізмаїльське ВУВКГ» у відзиві на апеляційну скаргу зазначило, що з посадовою інструкцією ОСОБА_4 була ознайомлена, але право машиніста з перекачки стоків є самостійність прийняття необхідних мір у разі певної загрози цілісності обладнання та безпеки людей. Тобто, фактично відповідач визнав, що ОСОБА_4 здійснювалися дії для запобігання аваріям або рятування людей та майна підприємства, про що було відомо роботодавцю. Виходячи з положень частини сьомої статті 34 Закону України «Про загальнообов`язкове державне соціальне страхування», апеляційний суд дійшов висновку, що одноразова допомога у зв`язку зі смертю ОСОБА_4 складає 42 255,60 грн (704,26 грн (середній заробіток) х 12 місяців х 5 років), а з урахуванням інфляційних втрат ця сума складає 195 498,18 грн (за період з червня 2006 року до лютого 2018 року). Щодо щомісячних платежів, то частка із заробітної плати ОСОБА_4 на утримання ОСОБА_3 складала 140,85 грн, що на рік складає 1 690,22 грн; ОСОБА_3 не працювала у зв`язку з доглядом за дитиною до восьмирічного віку 5 років та 3 місяці. Тож, на її користь підлягає стягненню допомога у розмірі 8 873,55 грн, а з врахуванням інфляції ця сума складає 20 704,51 грн.

26 червня 2023 року Південне міжрегіональне управління Державної служби з питань праці звернулося до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржуване судове рішення та залишити в силі рішення Ізмаїльського міськрайонного суду Одеської області від 19 червня 2020 року.

Верховний Суд дійшов висновку, що відсутні підстави для відкриття касаційного провадження з огляду на таке.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України не підлягають касаційному оскарженню: судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує двохсот п`ятдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Відповідно до пункту 2 частини шостої статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору в цій справі є вимоги про визнання акта недійсним, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, зобов`язання скласти акт та стягнення сум у загальному розмірі 224 032,62 грн.

Зазначена справа не є справою з ціною позову, яка перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не належить до категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження.

Касаційна скарга не містить посилання на необхідність вирішення питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Верховний Суд враховує рекомендації Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року № R (95) 5, згідно яких державам-членам необхідно вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини «с» статті 7 цієї Рекомендації скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися відносно тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу. Від особи, яка подає скаргу, варто вимагати обґрунтування причин, з яких її справа сприятиме досягненню таких цілей.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

Оскільки, касаційну скаргу подано на судове рішення у справі незначної складності (малозначній справі), що не підлягає касаційному оскарженню, і судом не встановлено передбачених пунктом 2 частини третьої статті 389 ЦПК України випадків, за наявності яких судове рішення у справі незначної складності (малозначній справі) підлягає касаційному оскарженню, підстави для відкриття касаційного провадження відсутні.

Відповідно до вимог пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судові рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Керуючись статтею 129 Конституції України, пунктом 2 частини шостої статті 19, пунктом 2 частини третьої статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України, Верховний Суд,

УХВАЛИВ:

У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Південного міжрегіонального управління Державної служби з питань праці на постанову Одеського апеляційного суду від 13 квітня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 , який діє в своїх інтересах та в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2 , до Головного управління Держпраці в Одеській області, Комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про визнання акта недійсним, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, зобов`язання скласти акт; за позовом третьої особи - ОСОБА_3 до Головного управління Держпраці в Одеській області, Комунального підприємства «Ізмаїльське виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства», Управління виконавчої дирекції Фонду соціального страхування України в Одеській області про визнання акта недійсним, визнання нещасного випадку таким, що пов`язаний з виробництвом, зобов`язання скласти акт та стягнення сум відмовити.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді:О. В. Ступак І. Ю. Гулейков С. О. Погрібний