Рішення

від 10.07.2023 по справі 914/172/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

10.07.2023 Справа № 914/172/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Зоряни ГОРЕЦЬКОЇ, за участю секретаря судового засідання Марти ПРИШЛЯК, розглянув у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Керівника Самбірської окружної прокуратури

в інтересах держави в особі Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області,

до відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЯР»,

про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки,

представники сторін:

від прокурора: Леонтьєва Н.Т.;

від позивача: Пенюк А.Є.;

від відповідача: Зубар У.Я.;

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Керівника Самбірської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЯР» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 13.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження. Рух справи відображено у відповідних ухвалах суду.

Ухвалою від 22.05.2023 закрито підготовче провадження та призначено до судового розгляду по суті на 12.06.2023. В подальшому судове засідання відкладено на 10.07.2023.

В судове засідання 10.07.2023 сторони явку уповноважених представників забезпечили.

Враховуючи, що зібраних в матеріалах справи доказів достатньо для з`ясування обставин справи та прийняття рішення, в судовому засіданні 10.07.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення по справі.

АРГУМЕНТИ СТОРІН

Позиція прокуратури

Прокурор обґрунтовує позовні вимоги тим, що Відповідач використовує орендовану земельну ділянку як ріллю для вирощування сільськогосподарських культур, а не як пасовища, тобто фактично без законних на те підстав використовує її не відповідно до того виду використання, за яким цю земельну ділянку було передано власником.

Позиція позивача

Позивач підримав позовні вимоги.

Позиція відповідача

Відповідач позовні вимоги заперечив з підстав викладених у відзиві на позовну заяву. Зокрема, відповідач стверджує, що жодним з актів не встановлено факту використання відповідачем земельної ділянки за іншим цільовим призначенням ніж передбачено Договором. Не встановлено факту використання земельної ділянки інакше як для ведення товарно сільськогосподарського виробництва. Сіножаті та рілля є видами угідь земельної ділянки в межах однієї категорії цільового призначення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ

Рішення Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області від 17.01.2020 № 1932 включено до переліку земельних ділянок для продажу права оренди на земельних торгах у формі аукціону земельну ділянку кадастровий номер 4624283100:04:000:0344 площею 51,2592, що розташована за межами населеного пункту на території Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельна ділянка кадастровий номер 4624283100:04:000:0344 площею 51,2592 га належить Новокалинівській міській раді Самбірського району Львівської області (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1929428246242, державним реєстратором зареєстровано право комунальної власності на вказану земельну ділянку 01.10.2019 номер запису про право власності 33523965).

Відповідно до протоколу №381 земельних торгів у формі аукціону з продажу права оренди земельної ділянки від 08.05.2020 переможцем стало СГ ТОВ «КАМЕНЯР».

08.05.2020 між Новокалинівською міською радою Самбірського району Львівської області (далі - Орендодавець) та СГ ТОВ «КАМЕНЯР» (далі - Орендар) укладено договір оренди землі (далі - Договір).

У встановленому Законом України «Про оренду землі» (далі - Закон) та Договором порядку земельна ділянка передана Орендарю, що підтверджується актом приймання - передачі земельної ділянки до договору оренди землі від 08.05.2020.

Право оренди земельної ділянки зареєстровано в Державному реєстрі речових прав 28.08.2020, номер запису про інше речове право 37956645.

За умовами п.п. 1,2 Договору, Орендодавець надає, а Орендар приймає в строкове платне користування земельну ділянку площею 51.2592 га для ведення товарного сільськогосподарського господарства з кадастровим номером 4624283100:04:000:0344, яка розташована на території Новокалинівської міської ради Самбірського району за межами населеного пункту.

Відповідно до п.2 Договору в оренду передається земельна ділянка загальною площею 51,2592 га угіддя - сіножаття.

На земельній ділянці об`єкти нерухомого майна - відсутні (п. 3 Договору). Нормативно-грошова оцінка земельної ділянки на дату укладення договору становить 186 620,66 грн (п.5 Договору). нормативна грощова оцінка земельної ділянки станом на 09.06.2023 складає 515 635,67 грн.

Відповідно до п.6 Договору, недоліків, які б могли перешкоджати ефективному використанню земельної ділянки за цільовим призначенням, немає.

Згідно п.п. 16, 17 Договору передбачено, що земельна ділянка передається в оренду для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, цільове призначення згідно п.1.ст.19 Земельного кодексу України (ведення товарного сільськогосподарського виробництва).

П.18 Договору передбачено, що орендар несе відповідальність за неналежне використання земельної ділянки.

Згідно з п. 26 Договору права орендодавця: вимагати від орендаря використовувати земельну ділянку за цільовим призначенням згідно з цим договором.

Згідно п.29 Договору Орендар зобов`язаний використовувати орендовану земельну ділянку відповідно до мети, визначеної у пункті 16 цього договору, дотримуючись при цьому вимог чинного земельного і екологічного законодавства, державних і місцевих стандартів, норм і правил щодо використання землі.

Договором передбачено, що дія договору припиняється шляхом розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, та внаслідок випадкового знищення, пошкодження орендованої земельної ділянки, яке істотно перешкоджає її використанню, а також з інших підстав, визначених законом.

З 28.08.2020 у Орендаря виникло право оренди на спірну земельну ділянку, а також права та обов`язки орендаря за договором оренди землі від 08.05.2020.

Відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, основними видами діяльності СГ ТОВ «КАМЕНЯР» є вирощування зернових культур (крім рису), бобових культур і насіння олійних культур.

Новокалинівською міською радою 12.10.2021 в межах самоврядного контролю перевірено використання земельної ділянки кадастровий номер 4624283100:04:000:0344 за цільовим призначенням, шляхом її обстеження.

За результатами обстеження на місцевості встановлено факт розорювання земельної ділянки шляхом використання для вирощування сільськогосподарських культур, про що 21.10.2021 складено акт обстеження земельної ділянки в якому рекомендовано змінити вид цільового призначення земельної ділянки.

15.02.2022 вказаний акт отримано представником СГ ТОВ «КАМЕНЯР» Тиндиком Р.В., про що свідчить відмітка на акті.

Відповідно до Актіу перевірки головного управління Держгеокадастру у Львівській області №528-ДК/488/АП/09/01/-21 від 26.11.2021 головним управлінням Держгеокадастру у Львівській області було здійснено перевірку дотримання вимог земельного законодавства в тому числі щодо об`єкту - земельної ділянки. В результаті перевірки встановлено порушення вимог земельного законодавства під час використання земельної ділянки з кадастровим номером 4624283100:04:000:0344, загальною площею 51,2592 га, а саме статті 20 та статті 211 Земельного кодексу України.

Новокалинівською міською радою 06.12.2022 в межах самоврядного контролю вдруге перевірено використання земельної ділянки кадастровий номер 4624283100:04:000:0344 за цільовим призначенням, шляхом її обстеження.

За результатами обстеження земельної ділянки на місцевості складено акт та було встановлено, що земельна ділянка використовується для вирощування сільськогосподарських культур. Частина земельної ділянки орієнтовною площею 6,00 га засаджена картоплею, яка станом на момент обстеження не зібрана. Частина земельної ділянки орієнтовною площею 45,2592 га засіяна соєю, яка на момент обстеження також не зібрана.

На підтвердження своєї позиції відповідач долучив до матеріалів справи наступні докази:

-витяг з Державного земельного кадастру про земельну ділянку;

-агрохімічний паспорт поля, земельної ділянки кадастровий номер 4624283100:04:000:0344, виданий Львівською філією ДУ «Держгрунтохорона»;

-проект землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельної ділянки, яка перебуває в оренді СГ ТОВ «Каменяр» на території Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області (за межами населеного пункту), розроблений ДП «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» (кадастровий номер 4624283100:04:000:0344-51, 2592 га).

-договір від 29.11.2022 № 28/1 на виконання робіт по виготовленню проекту землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обґрунтування сівозмін та впорядкування угідь земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 51,2592 га з кадастровим номером 4624283100:04:000:0344 (за межами населеного пункту) на території Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, укладений між відповідачем та Державним підприємством «Львівський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою».

ОЦІНКА СУДУ

Відповідно до вимог ст.124 ЗК України передача землі в оренду здійснюється на підставі цивільно-правової угоди.

Згідно з положеннями ст.ст. 13, 15 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі укладається в письмовій формі. Змістом цього договору є права та обов`язки сторін договору, щодо використання земельної ділянки, визначення розміру орендної плати, порядок і умови її сплати, припинення договору та відшкодування збитків.

Згідно з ст. 125 Земельного кодексу України право власності на земельну ділянку, а також право постійного користування та право оренди земельної ділянки виникають з моменту державної реєстрації цих прав.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

Стаття 2 Закону визначено, що відносини, пов`язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Право оренди земельної ділянки - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою (ст. 93 Земельного кодексу України).

Відповідно до ст. 13 Закону, ст. 792 Цивільного кодексу України, договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.

Положеннями ст. 15 Закону України «Про оренду землі» визначено, що істотними умовами договору оренди землі є:

- об`єкт оренди (кадастровий номер, місце розташування та розмір земельної ділянки);

- строк дії договору оренди;

- орендна плата із зазначенням її розміру, індексації, способу та умов розрахунків, строків, порядку її внесення і перегляду та відповідальності за її несплату.

За згодою сторін у договорі оренди землі можуть зазначатися інші умови.

При цьому за змістом ст. 25 Закону України «Про оренду землі» орендар земельної ділянки має право самостійно господарювати на землі з дотриманням умов договору оренди землі.

Орендар зобов`язаний:

-приступати до використання земельної ділянки в строки, встановлені договором оренди землі, зареєстрованим в установленому законом порядку;

-виконувати встановлені щодо об`єкта оренди обмеження (обтяження) в обсязі, передбаченому законом або договором оренди землі.

Частина 1 ст. 32 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених ст.ст. 24 і 25 цього Закону та умовами договору, в разі випадкового знищення чи пошкодження об`єкта оренди, яке істотно перешкоджає передбаченому договором використанню земельної ділянки, а також на підставах, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Земельним кодексом України в п. а, ч. 1, ст. 19 закріплено, що землі України за основним цільовим призначенням поділяються на категорії, однією з яких є - землі сільськогосподарського призначення.

Стаття 22 Земельного кодексу України встановлено, що землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково - дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

До земель сільськогосподарського призначення належать:

а) сільськогосподарські угіддя (рілля, багаторічні насадження, сіножаті, пасовища та перелоги);

б) несільськогосподарські угіддя (господарські шляхи і прогони, полезахисні лісові смуги та інші захисні насадження, крім тих, що віднесені до земель інших категорій, землі під господарськими будівлями і дворами, землі під інфраструктурою оптових ринків сільськогосподарської продукції, землі тимчасової консервації тощо).

Спірна земельна ділянка за своїм цільовим призначенням належить до земель сільськогосподарського призначення, передана Відповідачу для ведення товарного сільськогосподарського виробництва та є сіножаті (сінокос, луки).

Передана в оренду земельна ділянка кадастровий номер 4624283100:04:000:0344 не повинна розорюватись та не може бути використана Відповідачем для посіву сої або будь-якої іншої культури, оскільки вказана земельна ділянка повинна використовуватися виключно в межах визначених Договором, Законом, як сіножаті.

Згідно Договору оренди землі від 08.05.2020, земельна ділянка з кадастровим номером 4624283100:04:000:0344 та технічної документації з землеустрою, категорія землі - сіножаття.

Таким чином, всупереч вимог чинного законодавства та умов спірного Договору оренди землі, Відповідач використовує орендовану земельну ділянку як ріллю для вирощування сільськогосподарських культур, а не як пасовище, тобто фактично без законних на те підстав використовує її не відповідно до того виду використання, за яким цю земельну ділянку було передано власником.

Стаття 36 Закону України «Про охорону земель» встановлює, що охорона земель сільськогосподарського призначення забезпечується на основі реалізації комплексу заходів щодо збереження продуктивності сільськогосподарських угідь, підвищення їх екологічної стійкості та родючості ґрунтів, а також обмеження їх вилучення (викупу) для несільськогосподарських потреб.

При цьому ст.35 цього Закону передбачено, що власники і землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок при здійсненні господарської діяльності зобов`язані серед іншого: дотримуватися вимог земельного та природоохоронного законодавства України; проводити на земельних ділянках господарську діяльність способами, які не завдають шкідливого впливу на стан земель та родючість грунтів; забезпечувати використання земельних ділянок за цільовим призначенням та дотримуватися встановлених обмежень (обтяжень) на земельну ділянку; забезпечувати захист земель від ерозії, виснаження, забруднення, засмічення, засолення, осолонцювання, підкислення, перезволоження, підтоплення, заростання бур`янами, чагарниками і дрібноліссям (аналогічні вимоги зазначено також у п.80 постанови ВС у справі №914/291/22 від 16.11.2022 за позовомкерівника Червоноградської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Белзької міської ради Львівської області до ФГ «Бонсай» про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки).

За змістом ст.37 Закону України «Про охорону земель» власники та землекористувачі, в тому числі орендарі, земельних ділянок зобов`язані здійснювати заходи щодо охорони родючості ґрунтів, передбачені цим Законом та іншими нормативно-правовими актами України.

На землях сільськогосподарського призначення може бути обмежена діяльність щодо: вирощування певних сільськогосподарських культур, застосування окремих технологій їх вирощування або проведення окремих агротехнічних операцій; розорювання пасовищ, сіножатей; використання деградованих, малопродуктивних, а також техногенно забруднених земельних ділянок; необґрунтовано інтенсивного використання земель.

Згідно п.5 статті 20 Земельного кодексу України, види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки сільськогосподарського призначення використовуються їх власниками або користувачами виключно в межах вимог щодо користування землями певного виду використання, встановлених статтями 31, 33-37 цього Кодексу.

Пунктом «і» статті 211 Земельного кодексу України визначено, що громадяни та юридичні особи несуть цивільну, адміністративну або кримінальну відповідальність відповідно до законодавства за відхилення від затверджених в установленому порядку проектів землеустрою; використання земельних ділянок сільськогосподарського призначення для ведення товарного сільськогосподарського виробництва без затверджених у випадках, визначених законом, проектів землеустрою, що забезпечують еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь.

Необхідність дотримання обмежень щодо розорювання земель, а також створення, збереження та відновлення сіножатей та пасовищ відповідно до науково обґрунтованих показників з урахуванням регіональних особливостей та природно-кліматичних умов, передбачена Законами України «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2020 року», «Про Основні засади (стратегію) державної екологічної політики України на період до 2030 року», Концепцією національної екологічної політики України на період до 2020 року, схваленою розпорядженням Кабінету Міністрів України від 17.10.2007 №880-р, Стратегією удосконалення управління в сфері використання та охорони земель сільськогосподарського призначення державної власності та розпорядження ними, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України від 07.06.2017 №413, Національним планом дій щодо боротьби з деградацією земель та опустелюванням, затвердженим розпорядженням Кабінету Міністрів України від 30.03.2016 № 271-р.

Діяльність Відповідача щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до сіножатей, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки.

Аналогічну позицію висловлено в постанові Верховного Суду від 16.11.2022 у справі №914/291/22: з огляду на те, що за встановлених у справі обставин невиконання ФГ «Бонсай» обов`язків, передбачених статтею 25 Закону про оренду землі, умовами договору оренди землі, а також спрямування діяльності відповідача на розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відноситься до сіножатей, порушення орендарем встановлених законодавством та договором вимог використання спірної земельної ділянки, виходячи з предмета та підстав позову, суди попередніх інстанцій дійшли необґрунтованого висновку про відсутність правових підстав для розірвання договору оренди землі та зобов`язання ФГ «Бонсай» повернути земельну ділянку власнику в особі Белзької міськради (п. 93 постанови)

П. 94 постанови: на підставі поданих сторонами та досліджених судами попередніх інстанцій доказів, установлених судами першої та апеляційної інстанцій фактичних обставин укладення та виконання сторонами договору оренду землі, колегія суддів суду касаційної інстанції дійшла висновку про порушення ФГ «Бонсай» положень земельного законодавства та умов договору оренди землі щодо використання орендарем земельної ділянки відповідно до її призначення.

П. 95 постанови: порушення ФГ «Бонсай» умов договору оренди землі, яким передано в оренду спірну земельну ділянку, яка відноситься до сіножатей, тобто використання орендарем спірної земельної ділянки в інших цілях ніж для сінокосіння, вирощування багаторічних трав, випасання худоби, є підставою для задоволення позову в частині позовних вимог про розірвання договору оренди землі.

Земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

В ст.14 Конституції України наголошено, що земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави.

Стаття 40 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що використання природних ресурсів громадянами, підприємствами, установами та організаціями здійснюється з додержанням обов`язкових екологічних вимог: раціонального і економного використання природних ресурсів на основі широкого застосування новітніх технологій; здійснення заходів щодо запобігання псуванню, забрудненню, виснаженню природних ресурсів, негативному впливу на стан навколишнього природного середовища; здійснення заходів щодо відтворення відновлюваних природних ресурсів; застосування біологічних, хімічних та інших методів поліпшення якості природних ресурсів, які забезпечують охорону навколишнього природного середовища і безпеку здоров`я населення; збереження територій та об`єктів природно-заповідного фонду, а також інших територій, що підлягають особливій охороні; здійснення господарської та іншої діяльності без порушення екологічних прав інших осіб; здійснення заходів щодо збереження і невиснажливого використання біологічного різноманіття під час провадження діяльності, пов`язаної з поводженням з генетично модифікованими організмами.

При використанні природних ресурсів має забезпечуватися виконання й інших вимог, встановлених цим Законом та іншим законодавством України.

У рішенні Європейського Суду з прав людини від 27.11.2007 у справі «Хаммер проти Бельгії» Суд вирішив, що незважаючи на той факт, що навколишнє середовище прямо не захищене в Конвенції, проте саме по собі воно є цінністю, в якій як суспільство, так і державні органи мають живий інтерес.

Економічні міркування і навіть право на власність, не мають виходити на перший план у питаннях охорону навколишнього середовища, зокрема, коли ця сфера законодавчо регулюється державою. Таким чином, державні органи зобов`язані діяти з метою захисту навколишнього середовища.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Ст.ст. 526, 530 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства. Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Отже, Орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку, яка передана йому в оренду згідно з цільовим призначенням відповідно до технічної документації, зазначеним в договорі, відповідно до виду використання, а саме як сіножать.

Відповідно до ст.ст. 610, 611 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом , зокрема розірвання договору.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Така ж відповідальність за невиконання умов договору оренди встановлена ст. 36 Закону «Про оренду землі»: у разі невиконання зобов`язань за договором оренди землі сторони несуть відповідальність згідно із законом та договором.

Орендар не виконує взяті на себе Договором від 08.05.2022 зобов`язання, а також порушив вимоги ст.ст.35,36 Закону України «Про охорону земель», ст. 1 Закону України про «Про землеустрій», ст.20 Земельного Кодексу України, оскільки використовує земельну ділянку не за тим видом використання, за яким земельну ділянку було передано, що є підставою для звернення до суду з позовом про розірвання спірного договору оренди землі.

При цьому, ч.5 ст.20, ст.34 Земельного кодексу України, ст.35 Закону України «Про охорону земель» є імперативними і зобов`язують користувачів використовувати землі виключно за цільовим призначенням та в межах певного виду.

Згідно з ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї зі сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до п. 34 Договору, дія договору припиняється шляхом його розірвання за рішенням суду на вимогу однієї із сторін унаслідок невиконання другою стороною обов`язків, передбачених договором, а також з інших підстав, визначених законом.

Відповідно до п. 12.1 Договору, за невиконання або неналежне виконання умов Договору сторони несуть відповідальність відповідно до чинного законодавства та умов договору.

Стаття 34 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що у разі припинення або розірвання договору оренди землі орендар зобов`язаний повернути орендодавцеві земельну ділянку на умовах, визначених договором. Орендар не має права утримувати земельну ділянку для задоволення своїх вимог до орендодавця.

Відповідно до постанови Пленуму Верховного Суду України №7 від 16.04.2004 «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ», питання про дострокове припинення користування землею на умовах оренди вирішується шляхом пред`явлення позову про розірвання договору (абз. 3 п.8).

Згідно з постановою Пленуму Вищого господарського суду України від 17.05.2011 №6 «Про деякі питання практики розгляду справ у спорах, що виникають із земельних відносин» (п. п. 2.20, 2.23), у вирішенні спорів про розірвання договору оренди земельної ділянки судам слід враховувати, що відповідно до ст. 32 Закону України «Про оренду землі», на вимогу однієї із сторін договір оренди землі може бути достроково розірваний за рішенням суду в разі невиконання сторонами обов`язків, передбачених умовами договору, та з підстав, визначених ст.ст. 24 і 25 Закону України «Про оренду землі», а також з підстав, визначених Земельним кодексом України та іншими законами України.

Так, Верховний Суд в постанові від 12.12.2019 (справа № 904/1054/19) дійшов висновку, «про те, що діяльність Відповідачів щодо розорювання земельної ділянки сільськогосподарського призначення, яка за своїми характеристиками відносяться до сіножатей, є такою, що порушує встановлені законодавством та договором вимоги використання спірної земельної ділянки, а отже, виходячи з предмету та підстав позову, дійшли висновку про задоволення позовних вимог».

При цьому, в постанові Верховного Суду від 22.06.2020 (справа №922/2216/19) зроблено висновок щодо критеріїв істотності порушення умов договору, як підстави дострокового розірвання договору на вимогу сторони в розумінні ст. 651 Цивільного кодексу України, як необхідної передумови розірвання договору в судовому порядку на вимогу однієї сторони. Зазначено, що істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору.

Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору.

В постанові Верховного Суду від 16.11.2022 (справа 914/291/22) також зазначено, що підстави для зміни або розірвання договору визначені у статті 651 Цивільного кодексу України. За загальним правилом зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша цієї статті). Про таку зміну або розірвання сторони вправі домовитися у будь-який час на свій розсуд, крім випадків, обумовлених договором або у законодавстві. Тоді як зміна чи розірвання договору у судовому порядку є, зокрема, юридичним наслідком істотного порушення зобов`язання іншою стороною (пункт 2 частини першої статті 611, абзац другий частини другої статті 651 Цивільного кодексу України), тобто способом реагування та захисту права від такого порушення, яке вже відбулося.

Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 01.06.2021 у справі №925/929/19 зауважила, що власники або користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення певного виду використання мають використовувати їх виключно в межах вимог, встановлених статтями 31, 33-37 ЗК України для такого виду використання. Зазначені норми права розрізняють категорії земель за їх цільовим призначенням та види використання земельної ділянки в межах кожної категорії земель. Користувачі земельних ділянок сільськогосподарського призначення повинні використовувати такі земельні ділянки відповідно до того виду використання, за яким ці земельні ділянки були передані їм власником.

З урахуванням наведеного, вбачаються достатні підстави для розірвання договору та повернення СГ ТОВ «КАМЕНЯР» земельної ділянки кадастровий номер 4624283100:04:000:0344 її власнику - Новокалинівській міській раді Самбірського району Львівської області.

За приписами частини 5 статті 20, статті 34 ЗК земельна ділянка для сінокосіння і випасання худоби може використовуватися лише у межах цього виду використання, отже, за умови передачі в оренду земельної ділянки, що за видом використання належить до пасовищ, орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку виключно як пасовище, тобто в межах виду користування, передбаченого умовами договорів оренди землі (аналогічні за змістом висновки наведено у постановах Верховного Суду від 28.01.2019 у справі № 473/4413/17, від 12.12.2019 у справі № 904/1054/19, від 22.01.2020 у справі № 468/1498/17-ц, від 05.08.2020 у справі № 468/1680/17-ц).

Крім того, потрібно враховувати те, що розмір орендної плати відповідно до положень статті 13 Закону України «Про оцінку землі» прямо пропорційно залежить від величини нормативної грошової оцінки земель.

За інформацією Держгеокадастру нормативна грошова оцінка ріллі в 5 разів перевищує відповідні показники пасовища, отже, внаслідок фактичного використання орендованої землі як ріллі, орендодавець фактично недоотримав відповідних коштів у виді орендної плати.

Змінивши вид використання земельної ділянки, відповідач фактично визнав той факт, що земельна ділянка використовується як рілля.

Відповідачем до справи долучений витяг з Державого земельного кадастру, який сформований після внесення змін до Державного земельного кадастру щодо проекту землеустрою, що забезпечує еколого - економічне обґрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельної ділянки, яка перебуває в оренді СГ ТОВ «Каменяр»

В експлікації земельних угідь зазначено вид угідь - а саме рілля загальною площею 51,2592 га.

Зміни виду використання земельної ділянки ніяким чином не знайшли свого відображення в договорі оренди цієї земельної ділянки.

За наведених вище обставин, аргументи відповідача не спростовують позовних вимог, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Щодо обґрунтування прокурором підстав для представництва інтересів держави, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст.131-1 Конституції України органи прокуратури здійснюють представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Частиною 3 ст. 53 ГПК України передбачено, що у визначених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною заявою, бере участь у розгляді справ за його позовами, а також може вступити за своєю ініціативою у справу, провадження у якій відкрито за позовом іншої особи, до початку розгляду справи по суті, подає апеляційну, касаційну скаргу, заяву про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Виходячи з вимог ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», прокуратура України становить єдину систему, яка в порядку, передбаченому цим Законом, здійснює встановлені Конституцією України функції з метою захисту прав і свобод людини, загальних інтересів суспільства та держави.

Ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що представництво прокуратурою інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист у суді інтересів держави, у випадках, передбачених законом (ч. 1).

У відповідності до вимог ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Перший «виключний випадок» передбачає наявність органу, який може здійснювати захист інтересів держави самостійно, а другий відсутність такого органу. Однак, підстави представництва інтересів держави прокуратурою у цих двох випадках істотно відрізняються.

У першому випадку прокурор набуває право на представництво, якщо відповідний суб`єкт владних повноважень не здійснює захисту або здійснює неналежно.

«Нездійснення захисту» має прояв в пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень він обізнаний про порушення інтересів держави, має відповідні повноваження для їх захисту, але всупереч цим інтересам за захистом до суду не звертається.

«Здійснення захисту неналежним чином» має прояв в активній поведінці (сукупності дій та рішень), спрямованій на захист інтересів держави, але яка є неналежною.

«Неналежність» захисту може бути оцінена з огляду на встановлений порядок захисту інтересів держави, який, серед іншого, включає досудове з`ясування обставин порушення інтересів держави, обрання способу їх захисту та ефективне здійснення процесуальних прав позивача.

Як роз`яснив Конституційний Суд України в рішенні № 3-рп/99 від 08.04.1999, представництво прокуратурою України інтересів держави в суді є одним із видів представництва в суді. За правовою природою представництво в суді є правовідносинами, в яких одна особа (представник) на підставі певних повноважень виступає від імені іншої особи (довірителя) і виконує процесуальні дії в суді в її інтересах, набуваючи (змінюючи, припиняючи) для неї права та обов`язки. Представництво прокурором інтересів держави в суді відрізняється від інших видів представництва рядом специфічних ознак: складом представників та колом суб`єктів, інтереси яких вони представляють, обсягом повноважень, формами їх реалізації.

Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому ч. 4 цієї статті (абз. 1 і 2 ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру»).

Таким чином, з урахуванням вимог чинного законодавства прокуратурою заявляючи позов слід зазначити: 1) в чому полягає інтерес держави та 2) нездійснення чи неналежне здійснення захисту такого інтересу уповноваженим органом.

В даному випадку встановлено порушення інтересів держави, яке полягає в користуванні Відповідачем земельною ділянкою комунальної із земель сільськогосподарського призначення не за тим видом використання, за яким цю земельну ділянку було передано власником, з порушенням умов договору та законодавства.

Так, відповідно до вимог ст. ст. 13, 14 Конституції України, земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України є об`єктами права власності Українського народу, а земля перебуває під особливою охороною держави.

Інтерес держави полягає у міцному та самодостатньому місцевому самоврядуванні кожної територіальної громади, а держава в свою чергу гарантує наділення органів місцевого самоврядування певними державними повноваженнями та надає можливість населенню управляти власними справами, спільно приймати рішення та діяти з метою їх реалізації.

Відповідно до ч. 1 ст. 10 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», сільські, селищні, міські ради є органами місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади та здійснюють від їх імені та в їх інтересах функції і повноваження місцевого самоврядування, визначені Конституцією України, цим та іншими законами. Місцеве самоврядування здійснюється територіальними громадами сіл, селищ, міст як безпосередньо, так і через сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи, що передбачено п.2 ст. 2 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні».

Частина 3 ст.16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, земля, природні ресурси, що є у комунальній власності територіальних громад сіл, селищ, міст, районів у містах, а також об`єкти їхньої спільної власності, що перебувають в управлінні районних і обласних рад. Згідно з положеннями ч. 1 вказаної статті органи місцевого самоврядування є юридичними особами і наділяються цим та іншими законами власними повноваженнями, в межах яких діють самостійно і несуть відповідальність за свою діяльність відповідно до закону.

Виходячи із наведених норм законодавства, «державним» (суспільним, публічним) інтересом для звернення прокурора до суду із даним позовом є задоволення суспільної потреби у відновленні законності при вирішенні суспільно важливого та соціально значущого питання - припинення істотного порушення Орендарем договору, шляхом його розірвання, оскільки орендар не виконує умов договору та вимог законодавства, а саме використовує земельну ділянку як ріллю, а не як пасовище.

З урахуванням наведеного, порушення Відповідачем умов договору, розорювання земель які призначенні під пасовище, порушує право даної територіальної громади на володіння, ефективне користування і розпорядження на свій розсуд і в своїх інтересах майном, що належить їй; ослаблює економічні інтереси органу місцевого самоврядування.

Суспільство, Український народ як сукупність окремих суб`єктів, індивідів, людей, також має, з огляду на ст.ст. 1, 3, 6 - 8, 13, 14, 41 Конституції України, конституційне право правомірно очікувати захисту суспільних інтересів у вигляді адекватної реакції держави на випадки порушення законності при вирішені земельних питань, правомірно очікувати і розраховувати на те, що держава вживатиме усіх можливих законних заходів для відновлення становища, яке існувало до порушення права власності Українського народу на землю.

Згідно Європейської хартії місцевого самоврядування 1985 року,ратифікованої Законом України від 15.07.1997 № 452/97-ВР, органи місцевого самоврядування при вирішенні відповідної частини публічних (суспільних) справ (рublic affairs) діють під власну відповідальність в інтересах місцевого населення, й у правовій системі держав-учасниць, зокрема у сфері адміністративного контролю за органами самоврядування, має забезпечуватись співмірність (баланс) між заходами контролю та важливістю інтересів, які контролюючий орган має намір захищати (ст. 3, ст. 8).

Органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, відповідно до ст. ст. 6, 7, 13 та 143 Конституції України, може виступати орган державної влади чи місцевого самоврядування, якому законом надано повноваження органу виконавчої влади.

Частина 1 статті 83 Земельного кодексу України визначено, що землі, які належать на праві власності територіальним громадам сіл, селищ, міст є комунальною власністю.

Повноваження органів місцевого самоврядування, що представляють відповідні територіальні громади, у сфері регулювання земельних відносин визначені у ст. 33 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», зокрема, до відання виконавчих органів селищних рад належать власні (самоврядні) повноваження, такі як справляння плати за землю, та делеговані повноваження, а саме здійснення контролю за додержанням земельного законодавства при користуванні землями територіальної громади.

Такі обставини безумовно порушують інтереси територіальної громади, як складової держави, однак вищезазначене залишились поза увагою органу місцевого самоврядування - Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області, яка є представницьким органом та повинен вживати ефективних заходів до забезпечення захисту інтересів громади. Радою не вжито заходів до захисту інтересів громади ні як стороною договору, ні шляхом реалізації наданих законом повноважень як органом місцевого самоврядування.

Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області відповідно до ч.1 ст.122 Земельного кодексу України є органом, який від імені територіальної громади здійснює права власника щодо спірної земельної ділянки.

Відтак, органом, уповноваженим розпоряджатись від імені територіальної громади спірною земельною ділянкою відповідно до закону та умов Договору є Новокалинівська міська рада Самбірського району Львівської області.

Вказане також порушує принцип раціонального використання земель, закріплений ст.5 Земельного кодексу України, оскільки земля як основне національне багатство, як власність Українського народу, повинна використовуватись найефективнішим способом для задоволення потреб громадян.

Щодо правових підстав для представництва інтересів держави, наведених в позовній заяві, слід зазначити, що Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №915/20/18 виклав правову позицію з приводу представництва прокуратурою інтересів держави в особі органу місцевого самоврядування.

Зокрема, інтереси держави полягають не тільки у захисті прав державних органів влади чи тих, які відносяться до їх компетенції, а також у захисті прав та свобод місцевого самоврядування, яке не носить загальнодержавного характеру, але направлене на виконання функцій держави на конкретній території та реалізуються у визначеному законом порядку та способі, який відноситься до їх відання. Органи місцевого самоврядування є рівними за статусом носіями державної влади, як і державні органи.

Поряд з цим в контексті сфери правовідносин у даній справі, зокрема, законності користування земельною ділянкою комунальної власності, важливу роль відіграє конституційний принцип законності реалізації права власності на комунальне майно в поєднанні з додержанням засад правового порядку в Україні, відповідно до яких органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ст. 19 Конституції України).

Крім цього, суд в даному аспекті також зобов`язаний дослідити: чи знав відповідний орган про допущені порушення інтересів держави, чи мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18 зробила правовий висновок про те, що прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу (п. 37 Постанови).

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк (п. 38).

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу (п. 40 Постанови).

Аналогічні правові висновки зазначено Верховним Судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у постанові від 30.07.2020 у справі № 904/5598/18/

Так, 07.08.2022, 28.11.2022, на адресу Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області скеровано запити в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» щодо встановлених ймовірних порушень вимог земельного законодавства, а саме розорення земельної ділянки, яка перебуває в орендному користуванні Відповідача.

Згідно наданої інформації Новокалинівської міської ради №02/10-1307/1 від 21.09.2022 та №02/10-1691/1 від 09.12.2022, констатуються порушення, проте заходи представницького характеру не вживаються, претензійно-позовна робота не проводиться.

Крім цього, інформовано, що до органу місцевого самоврядування Відповідач (СГ ТОВ «КАМЕНЯР») не звертався з листами про надання дозволу на розробку документації з землеустрою щодо еколого - економічного обґрунтування, що забезпечують еколого-економічне обгрунтування сівозміни та впорядкування угідь земельних ділянок, які перебувають у оренді товариства.

Також, в листі від 28.11.2022 Самбірською окружною прокуратурою на адресу міської ради скеровано запит в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру» щодо вжитих в межах компетенції заходів представницького характеру щодо розірвання договору оренди землі від 08.05.2020 укладеного між Новокалинівською радою Самбірського району Львівській області та СГ ТОВ «КАМЕНЯР» щодо земельної ділянки площею 51,2592 га, кадастровий номер 4624283100:04:000:0344.

Згідно інформації міської ради №02/10-1691/1 від 09.12.2022 Новокалинівською міською радою Самбірського району повідомлено окружну прокуратуру про те, радою не вживались заходи заходів представницького характеру з метою розірвання вказаного договору оренди земельної ділянки кадастровий номер 4624283100:04:000:0344.

Незважаючи на те, що ст. 18-1 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» визначено, що орган місцевого самоврядування може бути позивачем і відповідачем, зокрема звертатися до суду, якщо це необхідно для реалізації повноважень і забезпечення виконання функцій місцевого самоврядування, питання припинення правовідносин засобами цивільно-правового реагування, радою не вирішувалось.

Вказані обставини є достатнім аргументом для підтвердження бездіяльності Позивача та обґрунтованою підставою для застосування представницьких повноважень прокурором з метою захисту порушених інтересів держави.

Відповідно до ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

При цьому, Європейський суд з прав людини у рішенні від 29.06.2006 у справі «Пантелеєнко проти України» зазначив, що засіб юридичного захисту має бути ефективним, як на практиці, так і за законом.

У рішенні від 31.07.2003 у справі «Дорани проти Ірландії» Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття «ефективний засіб» передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. При чому, як наголошується у рішенні Європейського суду з прав людини ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи «Каіч та інші проти Хорватії» (рішення від 17.07.2008) Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби ст. 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування.

Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Незвернення Позивача до суду в даному випадку свідчить про нездійснення захисту порушених інтересів територіальної громади уповноваженим органом та є правовою підставою для звернення прокуратури до суду з позовом.

Таким чином, Позивач як ефективний спосіб захисту порушених прав, вимог з приводу розірвання договору та повернення земельної ділянки не заявив, що свідчить про неналежне здійснення своїх повноважень протягом розумного строку, як про це зазначено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18.

Окрім цього, що стосується «розумності строку», про які зазначається в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020 у справі №912/2385/18 слід зазначити, що такі строки слід рахувати з моменту коли компетентний орган знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, мав відповідні повноваження для їх захисту, проте всупереч цим інтересам за захистом до суду не звернувся.

В силу вищенаведених норм Законів України «Про оренду землі», «Про охорону земель», «Про землеустрій», «Про місцеве самоврядування в Україні», інших нормативно-правових актів, прийнятих відповідно до них, умов Договору та наданих повноважень Позивач Новокалинівська міська рада, знаючи про істотне порушення умов Договору та законодавства при користуванні земельною ділянкою, а після переходу права власності на спірну земельну ділянку Новокалинівська міська рада, вже як новий власник і як сторона договору, незважаючи на очевидний характер порушень з боку Відповідача, володіючи інформацією про допущені порушення, не вживала жодних заходів на припинення його права користування земельною ділянкою.

Позивач, будучи обізнаним про порушення умов договору Відповідачем, що стверджується запитами окружної прокуратури від 07.09.2022, 28.11.2022 Актами обстеження земельної ділянки Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області від 12.10.2021 та 06.12.2022, повідомленням окружної прокуратури 20.12.2022 №14.56/04-22-4018, не вжив заходів для відновлення порушених прав.

Позивачу надано можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави (зокрема, шляхом вчинення дій до виправлення ситуації, а саме подання позову), маючи самоврядні повноваження до припинення порушень вимог земельного законодавства, однак Позивачем не вжито заходів реагування щодо розірвання договору та повернення земельної ділянки у судовому порядку.

Вказані обставини свідчать про самоусунення органу місцевого самоврядування від реалізації функції захисту порушених інтересів територіальної громади та держави, як наслідок наявність передбачених ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» підстав для їх представництва.

А тому, відповідно до п. 40 та п. 43 постанови Великої Палати Верховного Суду у від 26.05.2020 у справі № 912/2385/18, з урахуванням значимості порушення інтересів територіальної громади, а також відсутність об`єктивних перешкод для звернення Орендодавця з позовом до суду щодо розірвання договору та повернення земельної ділянки, окружною прокуратурою дотримано розумний строк для надання уповноваженому органу часу вжити невідкладних ефективних заходів.

Таким чином, прокурором встановлено та визначено поважні причини та необхідні й достатні підстави для представництва в суді інтересів держави, оскільки заходи реагування щодо розірвання Договору та повернення земельної ділянки уповноваженим органом - Новокалинівською міською радою Самбірського району Львівської області не вживаються, що вказує на нездійснення захисту інтересів держави.

Підставою реалізації прокурором представницьких функцій у даному випадку стала усвідомлена пасивна поведінка Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області незважаючи на очевидний характер порушень інтересів територіальної громади (великого числа громадян).

Бездіяльність Позивача щодо звернення до суду з позовом про розірвання договору та повернення земельної ділянки свідчить про нездійснення цим органом (п. 27.1 постанови Верховного Суду від 06.02.2019 у справі №927/246/18) захисту інтересів територіальної громади (великого числа громадян) у сфері захисту права комунальної власності, які у даному випадку збігаються з інтересами держави, що має прояв в усвідомленій пасивній поведінці уповноваженого суб`єкта владних повноважень та підтверджує наявність «виключного випадку» для звернення прокурора з позовом до суду.

При цьому, захищати інтереси держави повинні насамперед відповідні суб`єкти владних повноважень, а не прокурор. Щоб інтереси держави не залишилися незахищеними, прокурор виконує субсидіарну роль, замінює у судовому провадженні відповідного суб`єкта владних повноважень, який всупереч вимогам закону не здійснює захисту або робить це неналежно.

Разом з тим, прокурор не може вважатися альтернативним суб`єктом звернення до суду і замінювати належного суб`єкта владних повноважень, який може і бажає захищати інтереси держави (аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17, від 20.09.2018 у справі №924/1237/17, від 23.10.2018 у справі № 906/240/18, від 08.02.2019 у справі №915/20/18, від 10.11.2020 у справі № 903/504/16, від 12.11.2020 у справі №926/14/19).

Більше того, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду у п. 5.6 постанови від 16.04.2019 у справі № 910/3486/18 зазначив, що представництво прокурором у суді законних інтересів держави здійснюється і у разі, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює відповідний орган. При цьому прокурор не зобов`язаний встановлювати причини, за яких позивач не здійснює захист своїх інтересів.

Відповідно до усталеної практики ЄСПЛ сторонами судового розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, у тому числі на юридичну допомогу.

Водночас є категорія справ, де підтримка прокурора не порушує справедливого балансу. Так, підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана, зокрема, якщо правопорушення зачіпає інтереси великої кількості людей або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси чи майно (п. 33 рішення у справі «Корольов проти Російської Федерації» № 2 від 01.04.2010, заява № 5447/03; п. 35 рішення у справі «Менчінська проти Російської Федерації» від 15.01.2009, заява № 42454/02).

Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно (аналогічну правову позицію викладено у постанові Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 806/1000/17).

В даному випадку прокурор не виступає у якості альтернативного суб`єкта звернення до суду, оскільки згаданий суб`єкт владних повноважень хоча і має повноваження захистити інтереси держави, але не звернувся до суду з позовною заявою про захист порушених прав. Участь прокурора у цій справі, з урахуванням вищезазначеної практики Європейського суду з прав людини, є законною, не порушує справедливого балансу та зумовлена не тільки захистом державного, але й публічного інтересу, який полягає у захисті прав великого числа громадян.

Про факти порушення інтересів держави та нездійснення у зв`язку з цим захисту її законних інтересів вказують долучені прокурором до позовної заяви матеріали, і причина, через яку позивачами не здійснено відповідних дій, ніяким чином не перешкоджає прокурору здійснювати представництво інтересів держави в особі названого органу згідно з ст. 23 Закону України «Про прокуратуру».

СУДОВІ ВИТРАТИ

Судовий збір відповідно до ст. 129 ГПК України покладається на відповідача в розмірі 4 962,00 грн.

Керуючись статтями 10, 12, 20, 73, 76 - 79, 123, 129, 232, 233, 236, 237, 238, 240 ГПК України, суд

УХВАЛИВ:

1. Позов задовольнити.

2.Розірвати Договір оренди землі від 08.05.2020, укладений між Новокалинівською міською радою Самбірського району Львівської області (81464, м. Новий Калинів, пл. Авіації, 1а, Самбірський р-н, Львівська обл., код ЄДРПОУ 39769942) та Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЯР» код СРДПОУ 04950193) щодо земельної ділянки площею 51,2592 га, кадастровий номер 4624283100:04:000:0344 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1929428246242).

3.Зобов`язати Сільськогосподарське товариство з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЯР» (81360, Львівська область, Яворівський район, с. Крисовичі, код ЄРДПОУ 04950193) повернути власнику - Новокалинівській міській раді Самбірського району Львівської області (81464, м. Новий Калинів, пл. Авіації, 1а, Самбірський р-н, Львівська обл., код СДРПОУ 39769942) земельну ділянку кадастровий номер 4624283100:04:000:0344 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1929428246242), площею 51,2592 га, яка знаходиться на території Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області, за межами населеного пункту).

4.Стягнути з Відповідача Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «КАМЕНЯР» (81360, Львівська область, Яворівський район, с. Крисовичі, код ЄРДПОУ 04950193) на користь Львівської обласної прокуратури (отримувач: Львівська обласна прокуратура, код ЄДРПОУ 02910031, UA 138201720343140001000000774 у ДКСУ у м. Києві, 79005, м. Львів, проспект Шевченка, 17/19) розмірі 4962 грн гривень 00 коп. судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили в порядку статті 241 ГПК України та може бути оскаржене в порядку та строки передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 20.07.2023.

СуддяГорецька З.В.