Ухвала

від 03.06.2024 по справі 914/172/23

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

03 червня 2024 року

м. Київ

cправа № 914/172/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Дроботової Т.Б.- головуючого, Багай Н. О., Чумака Ю. Я.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каменяр»

на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023

у справі за позовом Керівника Самбірської окружної прокуратури в інтересах держави в особі Новокалинівської міської ради Самбірського району Львівської області

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каменяр»

про розірвання договору оренди землі, повернення земельної ділянки,

ВСТАНОВИВ:

11.04.2024 (подано 09.04.2024 засобами поштового зв`язку) до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каменяр» (далі - скаржник) на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 914/172/23.

26.04.2024 через підсистему «Електронний суд» до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від Львівської обласної прокуратури надійшли заперечення проти відкриття касаційного провадження у цій справі, в яких заявник просить повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Каменяр» касаційну скаргу на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 з огляду на відсутність підстав для поновлення строку на касаційне оскарження вказаної постанови. Подані заперечення, заявник обґрунтовує тим, що в Єдиному державному реєстрі судових рішень оскаржувана постанова була оприлюднена 25.01.2024, а також постанова апеляційного суду від 02.11.2023 була надіслана судом Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Каменяр» через електронний суд 23.01.2024, що підтверджуються довідкою про доставку документа в кабінет електронного суду, а с касаційною скаргою скаржник звернувся до Верховного Суду 09.04.2024, тобто з пропуском строку, встановленого Господарським процесуальним кодексом України для подання касаційної скарги.

Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 01.05.2024 касаційну скаргу Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каменяр» залишено без руху на підставі частини 2 статті 292 Господарського процесуального кодексу України у зв`язку із необхідністю подачі заяви про усунення недоліків, в якій необхідно було зазначити інші підстави для поновлення пропущеного процесуального строку на касаційне оскарження з наведенням поважних причин його пропуску та з відповідними доказами, а також на виконання вимог статті 290 Господарського процесуального кодексу України надати відомості щодо наявності або відсутності електронного кабінету у Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каменяр».

Скаржнику також було надано строк для усунення недоліків касаційної скарги до 15.05.2024, який при цьому не повинен перевищувати десяти днів із дня вручення йому зазначеної ухвали.

14.05.2024 (подана 11.05.2024 засобами поштового зв`язку) до Верховного Суду на виконання ухвали про залишення без руху від 01.05.2024, у встановлений судом строк, надійшла заява про усунення недоліків, подано копії скрін-шотів з Єдиного державного реєстру судових рішень та електронного кабінету в ЄСІТС скаржника.

Отже, ухвалою Верховного Суду від 01.05.2024 про залишення поданої касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каменяр» без руху було надано можливість скаржнику навести суду касаційної інстанції інші підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, з обґрунтуванням таких підстав та наданням доказів на їх підтвердження.

Розглянувши вказану заяву про усунення недоліків касаційної скарги, Верховний Суд відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каменяр» з огляду на таке.

Частиною першою статті 119 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними.

Поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій.

Зі змісту наведеної норми вбачається, що законодавець не передбачив обов`язок суду автоматично поновлювати пропущений строк за наявності відповідного клопотання заявника, оскільки в кожному випадку суд має чітко визначити, з якої саме поважної причини такий строк було пропущено та чи підлягає він поновленню.

Отже, для поновлення процесуального строку суд має встановити наявність об`єктивно непереборних обставин, які перешкоджали вчасному зверненню зі скаргою на судове рішення, у зв`язку з чим заявник має довести суду їх наявність та непереборність, оскільки, в іншому випадку нівелюється значення чіткого окреслення законодавчо закріплених процесуальних строків.

Одним із елементів верховенства права є принцип правової визначеності. Ключовим елементом принципу правової визначеності є однозначність та передбачуваність правозастосування, а отже системність та послідовність у діяльності відповідних органів, насамперед судів. Суб`єкти (учасники спору) завжди повинні мати можливість орієнтувати свою поведінку таким чином, щоб вона відповідала вимогам норми на момент вчинення дії.

За пунктом 4 частиною 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Такий підхід обумовлений тим, що право на оскарження судового рішення обмежене встановленим у законі строком на касаційне оскарження, покликаним на дотримання принципу правової визначеності як одного з елементів верховенства права, та має дисциплінувати суб`єктів господарського судочинства.

Процесуальні строки роблять процес динамічним і прогнозованим. Без наявності строків на ту чи іншу процесуальну дію або без їх дотримання в господарському судочинстві виникнуть порушення прав сторін - учасників господарського процесу. Недотримання встановлених законом строків зумовлює чітко визначені юридичні наслідки.

У постанові від 14.12.2022 у справі № 910/9211/20 Верховний Суд дійшов висновків, що можливість поновлення пропущеного процесуального строку пов`язується із наявністю саме поважних причин його пропуску; поважними причинами визнаються лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення сторонами у справі процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

У заяві про усунення недоліків касаційної скарги, скаржник зазначив обставини, які вже Верховним Судом досліджувались і були визнані неповажними у цьому випадку (зводяться до внутрішньої організації роботи самого скаржника, мають суб`єктивний характер і не свідчать про існування об`єктивно непереборних причин неподання належним чином оформленої касаційної скарги у встановлений законом строк), про що йому було зазначено в ухвалі Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 01.05.2024.

Жодних інших поважних причин пропуску строку на касаційне оскарження, підтверджених належними доказами, скаржником в заяві про усунення недоліків зазначено не було.

Отже, наведені скаржником у заяві підстави для поновлення встановленого законом строку на касаційне оскарження вказаної постанови суду апеляційної інстанції не є поважними.

Право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою. Отже, кожна держава встановлює правила судової процедури, зокрема й процесуальні заборони та обмеження, зміст яких - не допустити безладного перебігу судового процесу (рішення Європейського суду з прав людини від 20.05.2010 у справі "Пелевін проти України").

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги за змістом норм законодавства можуть бути більш суворими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: Levages Prestations Services v. France від 23.10.1996; Brualla Gomes de la Torre v. Spain від 19.12.1997).

Виходячи з викладеного, суд визнає наведені у заяві про усунення недоліків касаційної скарги Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каменяр» підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними, а тому суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каменяр» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 914/172/23 на підставі пункту 4 частини 1 статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись статтями 119, 234, 235, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю «Каменяр» на постанову Західного апеляційного господарського суду від 02.11.2023 у справі № 914/172/23.

2. Оригінал касаційної скарги з додатками повернути Сільськогосподарському товариству з обмеженою відповідальністю «Каменяр».

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий Т. Б. Дроботова

Судді Н. О. Багай

Ю. Я. Чумак