Постанова

від 19.07.2023 по справі 532/1761/19

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 532/1761/19 Номер провадження 22-ц/814/2478/23Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Прядкіна О. В.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

головуючого судді Прядкіної О.В.,

суддів: Бутенко С.Б., Обідіної О.І.,

секретаря: Ракович Д.Г.,

за участі: позивача ОСОБА_1 ,

розглянувши в м.Полтаві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні земельною ділянкою шляхом звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки, зобов`язання прибрати урожай та підготовити самовільно зайняту землю для нового посіву, стягнення втраченої вигоди

за апеляційною скаргою ОСОБА_1

на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2022 року, прийнятого під головуванням судді Омельченко І.І. в м.Кобеляки, (дата складання повного тексту не зазначена),-

в с т а н о в и в :

У липні 2019 року ОСОБА_1 звернувся до районного суду з даним позовом. Зазначав, що більше 15 років згідно рішення Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області мав в тимчасовому користуванні для ведення особистого селянського господарства земельну ділянку площею 2 га, що знаходиться в межах населеного пункту с. Прогрес Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області. З 2016 року по 2018 року дана земельна ділянка перебувала в оренді позивача.

Рішенням цієї ж сільської ради від 30.11.2018 року вказана земельна ділянка передана йому безоплатно у власність (кадастровий номер 5321886606:06:001:0088).

Власником суміжної земельної ділянки є ОСОБА_2 , яка з грудня 2017 року самовільно, шляхом самозахвату користується частиною належної йому земельної ділянки площею 0,53 га та ігнорує його звернення щодо звільнення земельної ділянки та обмежуючи його у правах власника.

Вважаючи таку поведінку відповідача протиправною, просив ( з урахуванням збільшених позовних вимог) зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , кадастровий номер 5321886606:06:001:0088, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах населеного пункту с. Прогрес Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, шляхом звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки розміром 0,53 га; зобов`язати ОСОБА_2 прибрати урожай та підготовити самовільно зайняту землю розміром 0,53 га для нового посіву; стягнути із відповідача на користь позивача заподіяні збитки (втрачену вигоду) в розмірі 23 800, 42 грн.

Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2022 року відмовлено в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 .

Рішення суду мотивовано відсутністю доказів реальних перешкод у користуванні земельною ділянкою позивача.

Рішення оскаржив ОСОБА_1 , в апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення

Вважає, що суд першої інстанції не в повному обсязі дослідив надані позивачем докази самозахвату ОСОБА_2 частини земельної ділянки, що йому належить і дійшов невірного висновку щодо недоведеності позовних вимог належними і допустимим доказами.

У відзиві ОСОБА_2 , посилаючись на правильність вирішення справи судом першої інстанції, просить в задоволенні апеляційної скарги відмовити, а рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2022 рокузалишити без змін.

Апеляційний розгляд справи 19.07.2023 року колегія суддів вважає за можливе провести 19 липня 2023 рокуу відповідності до ч.2 ст.372 ЦПК України у відсутність відповідача, представник якого належним чином повідомлена про дату, час і місце судового засідання шляхом надіслання судового повідомлення на електронну адресу. Крім того, в попередніх судових засіданнях ОСОБА_2 надала свої пояснення у справі.

Колегія суддів, перевіривши справу в межах заявлених вимог і апеляційного оскарження, приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з таких підстав:

Судом першої інстанції вірно встановлено та вбачається з матеріалів справи, що ОСОБА_1 рішенням двадцятої сесії сьомого скликання Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області від 30.11.2018 року передано безоплатно у власність земельну ділянку площею 2,00 га, кадастровий номер 5321886606:06:001:0088, для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в с. Прогрес Кобеляцького району Полтавської області, право власності на яку зареєстроване 20.03.2019 року в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

ОСОБА_2 згідно Державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЛ № 7031161 від 22.06.2010 року належить право власності на земельну ділянку площею 0,8900 га, кадастровий номер 5321886606:06:001:0012, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства.

Актом від 07.11.2018 року обстеження земельних ділянок площею 2,00 га, яка знаходилась на той час в оренді ОСОБА_1 та площею 0,89 га, яка знаходиться в приватній власності ОСОБА_2 встановлено, що при обмірах сажнем земельна ділянка площею 2,00 га має фактичну площу 1,47 га. При обмірах сажнем земельної ділянки ОСОБА_2 була встановлена орієнтовна площа 1,54 га (т.1 а.с.10).

Згідно відповіді виконавчого комітету Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області від 07.11.2018 року, встановлено факт порушення земельного законодавства, а це означає, що є самозахват земельної ділянки ОСОБА_1 площею 0,53 га (т.1 а.с.9).

Відповідно до висновку експерта № 147/148/465/466 за результатами проведеної судової земельно-технічної експертизи та експертизи з питань землеустрою № 147/148/465/466 від 15.04.2022 року (т.2 а.с.90-113), згідно даних Поземельних книг (координат поворотних точок меж земельних ділянок) порушення землекористування, зокрема, порушення меж або накладення земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5321886606:06:001:0088, що належить ОСОБА_1 , та земельної ділянки площею 0,89 га, кадастровий номер 5321886606:06:001:0012, що належить ОСОБА_2 відсутні. При цьому, встановити наявність/відсутність порушення землекористування, зокрема, порушення меж або накладення земельної ділянки площею 2 га, кадастровий номер 5321886606:06:001:0088, що належить ОСОБА_1 , та земельної ділянки площею 0,89 га, кадастровий номер 5321886606:06:001:0012, що належить ОСОБА_2 , відповідно до даних документації із землеустрою на ці земельні ділянки не видається за можливе. Визначити фактичне користування земельною ділянкою площею 0,89 га, кадастровий номер 5321886606:06:001:0012 саме ОСОБА_2 не видається за можливе. Дослідженням встановлено, що ОСОБА_1 в межах належної йому на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 5321886606:06:001:0088 фактично користується територією площею 1,4329 га.

Визначити чи межує земельна ділянка, якою фактично користується ОСОБА_2 , із земельною ділянкою, яку фактично використовує ОСОБА_1 не видається за можливе.

Визначити чи відповідає місце розташування земельної ділянки, якою фактично користується ОСОБА_2 , місцю розташування земельної ділянки площею 0,89 га з кадастровим номером 5321886606:06:001:0012 згідно даних Державного земельного кадастру не видається за можливе.

Невідповідність полягає в тому, що ОСОБА_1 фактично користується територією площею 1,8601 га, в тому числі: площею 1,4205 га за рахунок належної йому на праві власності земельної ділянки з кадастровим номером 5321886606:06:001:0088; площею 0,0248 га за рахунок земель, не наданих у власність або користування; площею 0,3775 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5321886606:06:001:0085; площею 0,0373 га за рахунок земельної ділянки з кадастровим номером 5321886606:06:001:0086.

Обгрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 посилаючись на положення ст.391 ЦК України вказував, що саме відповідач чинить йому перешкоди в користуванні належною йому земельною ділянкомю

Районний суд, відмовляючи в задоволенні позовних вимог, своє рішення мотивував тим, що суд не може встановити фактичне місце розташування земельної ділянки ОСОБА_2 , оскільки згідно викопіювання з плану земель Червоноквітівської сільської ради та Державного акту серії ЯЛ № 7031161 від 22.06.2010 року її земельна ділянка не межує із земельною ділянкою позивача.

Однак, колегія суддів не може погодитись з вказаним висновком.

Згідно з частиною першою статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які

ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем

і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. При оцінці обраного позивачем способу захисту потрібно враховувати його ефективність, тобто спосіб захисту має відповідати змісту порушеного права, характеру правопорушення, та забезпечити поновлення порушеного права.

Згідно з частиною першою, другою статті 319 ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

За змістом частин першої та другої статті 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Особа може бути позбавлена права власності або обмежена у його здійсненні лише у випадках і в порядку, встановлених законом.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Встановлено, що ОСОБА_1 належить земельна ділянка площею 2,0000 га із цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5321886606:06:001:0088, що розташована за адресою: Полтавська область, Кобеляцький район, с.Прогрес , дата державної реєстрації 20.03.2019 року (а.с.15);

На підставі Державного акту на право власності на земельну ділянку серія ЯЛ№703161 від 22.06.2010 року ОСОБА_2 належить земельна ділянка площею 0,8900 га із цільовим призначенням - для ведення особистого селянського господарства, кадастровий номер 5321886606:06:001:0012, що розташована за адресою: с.Прогрес Кобеляцького району Полтавської області (а.с. 72)

Земельні ділянки, що перебувають у фактичному користуванні позивача ОСОБА_1 та відповідача ОСОБА_2 знаходяться в одному ряду земельного масиву, який в свою чергу орієнтовано поділений серед декількома землевласниками, кожний з яких самостійно обробляє окрему частину території масиву. При цьому, межові знаки, якими б були закріплені межі кожної оброблюваної земельної ділянки - відсутні.

Кожний із землевласників обробляє свою окрему частину території масиву як орну, тобто - під посів сільськогосподарських культур;

В ході експертного дослідження позивачем показано на місцевості місце розташування частини земельної ділянки, що фактично ним використовується. При цьому, за допомогою рулетки було проведено лінійні виміри іншого боку (зі сторони ґрунтової дороги) частини території масиву, що фактично використовується ОСОБА_1 (Додаток 1 до експертизи, фото №№ 7-11). Також експертом разом із відповідачем за допомогою дерев`яного шагометру проведено лінійні виміри іншого боку (зі сторони спірної межі) частини території, фактично використовується позивачем (Додаток 1 фото №12).

Відповідач ОСОБА_2 , повідомляла як експерту, так і суду, що не використовує суміжну з позивачем ( ОСОБА_1 ) земельну ділянку і зазначила, що земельна ділянка, що нею фактично використовується розташована у цьому ряду, однак на іншому кінці масиву, посилаючись на графічні матеріали складені геодезистом Сокоренко Н.В. , а саме: схему на топографічній основі та план-схему (кадастрова зйомка) (т.1,а.с.163,169).

При цьому, відповідач відмовилася показати на місцевості місце розташування земельної ділянки, що фактично нею використовується. Також, ОСОБА_2 не дала згоди на проведення за допомогою рулетки лінійних вимірів земельної ділянки, що фактично нею використовується.

Як визначено у ст.109 ЦПК України, у разі ухилення учасника справи від подання експертам необхідних матеріалів, документів або від іншої участі в експертизі, якщо без цього провести експертизу неможливо, суд залежно від того, хто із цих осіб ухиляється, а також яке для них ця експертиза має значення, може визнати факт, для з`ясування якого експертиза була призначена, або відмовити у його визнанні.

В архіві також відсутня технічна документація із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку ОСОБА_2 , кадастровий номер 5321886606:06:001:0012, що розташована в с.Прогрес ( т.2,а.с.3).

Отже, суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що відповідач, не надавши експерту достовірні відомості щодо розташування її земельної ділянки, яка фактично нею використовується, ухилилась від проведення експертизи та не дала змогу експерту з`ясувати фактичні обставини землекористування сторін.

З огляду на наведену норму процесуального законодавства та за наявності ухилення відповідача від участі в експертизі шляхом відмови вказівки на місцевості місця розташування її земельної ділянки, слід визнати факт самовільного зайняття ОСОБА_2 частини земельної ділянки позивача розміром 0,53 га.

Зазначені обставини колегією суддів оцінюються з огляду на положення частини третьої статті 12 ЦПК України про те, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Згідно з частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення (частини перша та друга статті 77 ЦПК України).

Частиною першою статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Оцінюючи надані сторонами докази, висновки судової земельно-технічної експертизи, видається помилковим висновок суду першої інстанції про те, що не можна встановити фактичне місце розташування земельної ділянки ОСОБА_2 , оскільки згідно викопіювання з плану земель Червоноквітівської сільської ради та Державного акту серії ЯЛ № 7031161 від 22.06.2010 року її земельна ділянка не межує із земельною ділянкою позивача.

Дійсно, станом на 22.06.2010 року ОСОБА_1 не був власником землі площею 2,0000 га в с.Прогрес, таке право у нього виникло з 20.03.2019 року.

Між тим, з опису меж, позначених на плані земельної ділянки кадастровий номер 5321886606:06:001:0012, що зазначені в Державному акті ЯЛ№703161 від 22.06.2010 року, вбачається, що земельна ділянка ОСОБА_2 від А до Б - землі Червоноквітівської сільської ради (т.1а.с.72), з яких в 2019 році ОСОБА_1 і була відведена земельна ділянка.

Порівняння даних Поземельної книги та документації із землеустрою на земельну ділянку позивача із кадастровим номером 5321886606:06:001:0088, власником якої є ОСОБА_1 , свідчать про те, що його ділянка в межах від Б до В межує із ОСОБА_2 (т.2 а.с.106 зворот)

Аналогічні відомості містяться в публічній кадастровій карті, з якої однозначно вбачається, що земельні ділянки сторін є суміжними (т.1, а.с.89-90).

Крім того, з часу звернення ОСОБА_1 до суду з даними вимогами, відповідачем також не спростовані висновки Червоноквітівської сільської ради, зроблені в листопаді 2018 року щодо самозахвату земельної ділянки позивача площею 0,53 га (т.1, а.с.9-10).

Отже, докази, надані позивачем на підтвердження факту самовільного зайняття частини його земельної ділянки відповідачем, є більш вірогідними, ніж докази, надані на його спростування.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку про задоволення позовних вимог ОСОБА_1 в частині зобов`язання ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка належить на праві власності ОСОБА_1 , кадастровий номер 5321886606:06:001:0088, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах населеного пункту с. Прогрес Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, шляхом звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки розміром 0,53 га.

Рішення суду першої інстанції в цій частині підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення поз0овних вимог ОСОБА_1 .

Разом з тим, не підлягають задоволенню позовні вимоги щодо зобов`язання ОСОБА_2 прибрати урожай та підготовити самовільно зайняту землю розміром 0,53 га для нового посіву та стягнути із відповідача на користь позивача втрачену вигоду в розмірі 23 800, 42 грн.

Якщо особа, яка порушила право, одержала у зв`язку з цим доходи, то розмір упущеної вигоди, що має відшкодовуватися особі, право якої порушено, не може бути меншим від доходів, одержаних особою, яка порушила право.

За змістом вказаних приписів ЦК України та ЗК України відшкодування шкоди (збитків) є заходом відповідальності, зокрема, за завдану шкоду майну чи за порушення прав власника земельної ділянки.

Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що відшкодування збитків (упущеної вигоди) є видом цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, дії чи бездіяльності, негативного результату такої поведінки (збитків), причинного зв`язку між протиправною поведінкою та збитками, вини правопорушника. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає. Отже, відшкодування збитків може бути покладено на відповідача лише за наявності передбачених законом умов, сукупність яких створює склад правопорушення, яке є підставою для цивільно-правової відповідальності.

При цьому пред`явлення вимоги про відшкодування неодержаних доходів (упущеної вигоди) покладає на позивача обов`язок довести, що вони не є абстрактними, а дійсно були б отримані в разі, якщо б відповідач не здійснював протиправних дій.

Позивач також має довести , що він міг і повинен був отримати визначені доходи і тільки неправомірні дії відповідача стали єдиною і достатньою причиною, яка позбавила його можливості отримати прибуток

При цьому для обчислення розміру упущеної вигоди слід застосовувати Методику визначення розміру шкоди, заподіяної внаслідок самовільного зайняття земельних ділянок, використання земельних ділянок не за цільовим призначенням, зняття ґрунтового покриву (родючого шару ґрунту) без спеціального дозволу, затверджену постановою КМ України від 25 липня 2007 року № 963.

Проте, позивачем даних вимог не дотримано та зазначені вимоги є недоведеними, а тому рішення районного суду в цій частині слід залишити без змін.

Вирішуючи питання про судові витрати, колегія суддів виходить з положень статті 141 ЦПК України, якою передбачено, що судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи, що із заявлених трьох вимог, задоволено одну, то відповідно судові витрати позивача підлягають задоволенню частково.

Так, за проведення судової експертизи ОСОБА_1 сплачено 16344 грн. (т.3, а.с.60), то з відповідача слід стягнути пропорційно задоволених вимог 5448 грн.

Враховуючи відповідно до вимог ст.137 ЦПК України заяву відповідача про завищений розмір за надану правничу допомогу та матеріальний стан відповідача, у відшкодування цих витрат слід стягнути 2000 грн.

Що стосується витрат позивача по проведенню топографо-геодезичних робіт та по виготовленню технічної документації із землеустрою щодо встановлення меж земельної ділянки в натрі (на місцевості), то оплата даних робіт ним проведена за власною ініціативою, у власних інтересах, як власника земельної ділянки, а тому в задоволенні відшкодування цих витрат за рахунок відповідача слід відмовити.

Зважаючи, що позивач, як інвалід 2 групи звільнений від сплати судового збору, з відповідача підлягає стягненню на користь держави судовий збір в розмірі 1921 грн.

Керуючись ст.ст. 367, 374,376 , 381, 384 ЦПК України, апеляційний суд,-

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 03 листопада 2022 року скасувати в частині відмови в задоволенні позовних вимог про усунення перешкод в користуванні земельною ділянкою, ухваливши в цій частині нове рішення.

Позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити частково.

Зобов`язати ОСОБА_2 усунути перешкоди в користуванні земельною ділянкою, яка належить на праві власності ОСОБА_1 кадастровий номер 5321886606:06:001:0088, цільове призначення: для ведення особистого селянського господарства, що знаходиться в межах населеного пункту с. Прогрес Червоноквітівської сільської ради Кобеляцького району Полтавської області, шляхом звільнення самовільно зайнятої частини земельної ділянки розміром 0,53 га.

Стягнути на користь ОСОБА_1 з ОСОБА_2 у відшкодування понесених судових витрат 7448 грн. ( сім тисяч чотириста сорок вісім гривень).

Стягнути на користь держави з ОСОБА_2 судовий збір 1921 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст постанови складено 21.07.2023 року.

Головуючий суддя О.В. Прядкіна

Судді: С.Б. Бутенко

О.І. Обідіна