Постанова

від 20.07.2023 по справі 188/1074/21

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/5196/23 Справа № 188/1074/21 Суддя у 1-й інстанції - Місюра К. В. Суддя у 2-й інстанції - Барильська А. П.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого - судді Барильської А.П.,

суддів: Зайцевої С.А., Максюти Ж.І.,

за участю секретаря - Кругман А.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу за апеляційною скаргою

ОСОБА_1 ,

на рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року по справі за позовом Петропавліської селищної ради Дніпропетровської області в особі Служби у справах дітей Петропавлівської селищної ради до ОСОБА_1 , треті особи - ОСОБА_2 , Комунальна установа "Центр надання соціальних послуг" Петропавлівської селищної ради про відібрання дитини без позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, -

ВСТАНОВИЛА:

У серпні 2021 року Петропавлівська селищна рада Дніпропетровської області в особі Служби у справах дітей Петропавлівської селищної ради звернулась до суду в інтересах малолітньої ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , з позовом до ОСОБА_1 про позбавлення батьківських прав та стягнення аліментів, який згідно заяви про зміну позовних вимог від 09 червня 2022 року, змінила та просила відібрати дитину без позбавлення батьківських прав та стягнути аліменти на її утримання, обґрунтовуючи це тим, що ОСОБА_1 проживає разом із своєю донькою ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Мати дитини, ОСОБА_5 , заочним рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2004 року позбавлена батьківських прав відносно своєї доньки ОСОБА_3 .

Актом обстеження умов проживання родини ОСОБА_1 від 16 липня 2021 року встановлені частково задовільні умови проживання, також зазначено, що будинок старий, але зроблений косметичний ремонт, продуктами харчування родина забезпечена. Також встановлено, що стосунки сім`ї не стабільні, батько час від часу зловживає алкогольними напоями, в ході чого може підняти руку на дитину, або свою маму. В ході розмови встановлено, що дитина хоче проживати з бабусею і повертатись до батька не бажає.

Відповідно до наказу служби у справах дітей № 58-од від 16 липня 2021 року малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано до сім`ї бабусі ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки-характеристики Петропавлівської селищної ради № 163 від 26 липня 2021 року ОСОБА_1 не працює, проживає разом із малолітньою донькою, яку виховує сам, відносно нього надходили скарги зі сторони жителів щодо жорстокого поводження зі своєю донькою ОСОБА_3 .

Згідно ухвали Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності з зв`язку з примиренням з потерпілою, кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України закрито.

Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначено покарання у вигляді 150 годин громадських робіт.

В обох вказаних кримінальних провадженнях потерпілою є його малолітня донька ОСОБА_3 .

Разом з цим, в період перебування ОСОБА_1 на обліку Комунальної установи «Центр надання соціальних послуг» Петропавлівської селищної ради та праці, психологом встановлено, що рівень психоемоційної врівноваженості ОСОБА_1 примірний з огляду на те, що він є інвалідом ІІІ групи. Соціальна пристосованість середня. Також психологом закладу встановлено, що донька ОСОБА_3 ставиться до свого батька без ознак страху, побоювань чи надмірної тривоги. Під час співбесіди з психологом ОСОБА_1 у відповідь на провокаційні запитання не виявляв первинної напруги чи особливої агресії. На контакт з психологом йде охоче, усвідомлює свою провину та тяжкість скоєного, визнає шкоду своїх дій. Готовий до подальшого консультування і співпраці з психологом, до роботи над собою. Донька ОСОБА_3 потребує як уваги батька, так і жіночої турботи та уваги.

Враховуючи рекомендації психолога, беручи до уваги, що позбавлення батьківських прав є крайньою мірою покарання для батька, позивач змінив позовні вимоги на відібрання дитини без позбавлення батьківських прав на підставі зазначених обставин /а.с.2-5, 88,89/.

Рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року заявлені змінені позовні вимоги повністю задоволені.

Вирішено відібрати малолітню дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , без позбавлення його батьківських прав.

Стягнуто з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 (і.п.н. НОМЕР_1 ), аліменти на утримання малолітньої дитини: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в розмірі 1/4 всіх видів заробітку, але не менше 50% прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку, щомісячно, починаючи з 10 серпня 2021 року і до досягнення дитиною повноліття, на користь опікуна (піклувальника), який буде призначений органом опіки та піклування.

Вирішено питання судового збору /а.с.93-95/.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволені позовних вимог, посилаючись на те, що судом першої інстанції не було враховано думку дитини, оскільки її судом не було допитано, як і не допитано думку його матері про родинні стосунки між ним та донькою, адже весь час донька продовжує проживати разом із ним, а реальне виконання цього рішення суду спричинить дитині велику моральну травму та вплине на стан її здоров`я. При цьому судом не досліджувались умови проживання бабусі, які, на думку апелянта, не відповідають нормі та не забезпечують комфортне проживання там дитини. Бабуся не цікавиться шкільною програмою онуки, не приділяє достатньо їй уваги, тоді як відповідач ходить до школи, спілкується з вчителями доньки, купує комп`ютерну техніку для забезпечення навчання дитини, одяг по сезону, їжу як додому, так і в школі, тощо.

Разом з цим апелянт зазначає, що змінені позовні вимоги позивач подав в день судового розгляду та ухвалення судом рішення у справі по суті, при цьому судом не надавалось відповідачеві часу для підготовки заперечень на змінені вимоги і така заява позивача не могла бути прийнята судом до розгляду, враховуючи початок слухання справи по суті /а.с.123,124/.

Петропавлівська селищна рада, скориставшись своїм правом, передбаченим ст. 360 ЦПК України, 16 травня 2023 року подала відзив на апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в якому зазначила, що ані директор школи та психолог, де навчається ОСОБА_3 , в засіданні допитані не були, а клопотання про допит дитини відповідач не заявляв, як і не відповідає дійсності його посилання на проживання доньки ОСОБА_3 разом із ним після судового рішення, що підтверджується актами обстеження умов проживання бабусі (а.с.144,145).

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено та вбачається із матеріалів справи, що неповнолітня ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є донькою відповідача ОСОБА_1 та ОСОБА_5 , яка рішенням Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 16 грудня 2014 року позбавлена батьківських прав відносно доньки ОСОБА_3 (а.с.11).

Дитина ОСОБА_3 зареєстрована разом із батьком ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 .

Згідно інформації, зазначеної в Акті обстеження умов проживання родини ОСОБА_1 від 16 липня 2021 року встановлено, що умови проживання частково задовільні, будинок старий, але зроблений косметичний ремонт, продуктами харчування родина забезпечена. Стосунки сім`ї не стабільні, батько час від часу зловживає алкогольними напоями, в ході чого може підняти руку на дитину, або свою маму. В ході розмови встановлено, що дитина хоче проживати з бабусею і повертатись до батька не бажає.

Відповідно до наказу служби у справах дітей № 58-од від 16 липня 2021 року малолітню ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , тимчасово влаштовано до сім`ї бабусі ОСОБА_2 .

Відповідно до довідки-характеристики Петропавлівської селищної ради № 163 від 26 липня 2021 року ОСОБА_1 не працює, проживає разом із малолітньою донькою, яку виховує сам, відносно нього надходили скарги зі сторони жителів щодо жорстокого поводження зі своєю донькою ОСОБА_3 .

Згідно ухвали Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 07 серпня 2020 року ОСОБА_1 було звільнено від кримінальної відповідальності з зв`язку з примиренням з потерпілою, кримінальне провадження за ч. 1 ст. 125 КК України закрито.

Вироком Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 03 грудня 2021 року ОСОБА_1 визнано винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 125 КК України, призначено покарання у вигляді 150 годин громадських робіт.

В обох вказаних кримінальних провадженнях потерпілою є його малолітня донька ОСОБА_3 .

Задовольняючи позовні вимоги про відібрання дитини без позбавлення батьківських правсуд першої інстанції, застосувавши ст. 170 Сімейного кодексу України та ст. 11 Закону України «Про охорону дитинства», виходив з того, що відібрання дитини від батька без позбавлення батьківських прав сприятиме захисту інтересів дитини з метою унеможливлення в подальшому спричинення їй тілесних ушкоджень та відповідно, моральної травми, що є неприпустимим, з чим повністю погоджується і колегія суддів.

Разом з цим, в судове засідання Службою у справах дітей Петропавлівської селищної ради06 липня 2023 року засобами поштового зв`язку надані відповідь №34 від 29 червня 2023 року на лист начальника служби у справах дітей №109 від 15 червня 2023 року, в якій зазначається, що згідно розпорядження голови Синельниківської райдержадміністрації від 06 квітня 2023 року за № Р-37/0/115-23 ОСОБА_3 влаштована у прийомну родину ОСОБА_10 на спільне проживання та виховання та на дату надання відповіді емоційний стан між прийомними батьками та дитиною налагоджено. Дитина повідомила, що сумує лише за бабусею та друзями з попереднього місця проживання.

Згідно характеристики з місця навчання ОСОБА_3 , учениці 9-А класу Слов`янського ліцею Слов`янської сільської ради Синельниківського району Дніпропетровської області, дитина характеризується як спокійна, врівноважена, доброзичлива, весела, відповідальна. У дівчини є всі приладдя для навчання, яке вона постійно відвідує онлайн з належним виконанням домашніх завдань. Прийомна мама постійно підтримує зв`язок з адміністрацією ліцею та класним керівником.

З протоколів індивідуальної психологічної діагностики ОСОБА_3 від 04 травня 2023 року, складеними практичним психологом/соціальним педагогом Положевець Юлією, колегією суддів встановлено, що соціальна адаптація у дитини на рівні активного пристосування до умов навколишнього середовища, низький рівень автономності та соціальної активності, завищений показник "запальності", високий рівень конфліктності, що вказує на неадаптованість дитини, більш високий ступінь дезадаптації, що характеризується асоціальними проявами (лихослів`я, куріння, зухвалі витівки) і відчуженням від основних інститутів соціалізації - сім`ї і школи, а емоційний рівень як позитивні, так і негативні переживання, між особиста емоційна чутливість.

Колегія суддів зазначає, що це свідчить про нестабільну емоційну поведінку дитини, яка потерпала від фізичного насилля від батька, який, до того ж, не зростив у дитині почуття поваги та любові як до родини, так і до самої себе, що явно не відповідає інтересам дитини у родині ОСОБА_1 .

Разом з цим КУ "Центр надання соціальних послуг" Петропавлівської селищної ради №136 від 05 травня 2023 року надано лист начальнику служби у справах дітей Синельниківської РДА №33/1 від 03 травня 2023 року, в якому зазначено 27 липня 2021 року сім`ю ОСОБА_1 взято під соціальний супровід сімей, які перебувають у складних життєвих обставинах, підставою чого є повідомлення ССД Петропавлівської селищної ради від 16 липня 2021 року про скоєння 15 липня 2021 року фізичного насилля ОСОБА_1 відносно малолітньої дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до звіту про результати соціальної підтримки сім`ї, складні життєві обставини подолано не було з підстав невиконання отримувачем соціальних послуг плану соціальної підтримки без поважних причин та не дивлячись на наявність власного житла ОСОБА_1 весь час продовжує жити разом із своєю матір`ю ОСОБА_2 , яка займається всіма домашніми справами та виконує сама всю роботу своєї родини. У будинку бабусі у дитини ОСОБА_3 не було власної кімнати, помешкання бабусі не облаштовано для навчання та окремого перебування дитини, де знаходились би її особисті речі, які просто звалені на купу, отже, умов для проживання дитини не створено, а в будинку батька ОСОБА_1 так і не облаштовано ані дитячої кімнати, ані умов для проживання дитини в цілому, враховуючи, що він почав прибирати у власному будинку порожні пляшки та робити косметичний ремонт. Батьківські обов`язки по догляду за дитиною ОСОБА_1 так і не став виконувати належним чином, незважаючи на роботу з ним психолога комунальної установи, якого відвідував нерегулярно, без пояснення причин своєї відсутності.

Також Петропавлівська селищна рада надала відповідь №834 від 02 травня 2023 року на скаргу ОСОБА_1 , в якій зазначила, що за результатами роботи служби у справах дітей всі можливі близькі родичі дитини відмовляються бути її піклувальниками, оскільки бояться фізичної розправи з боку батька дитини ОСОБА_1 , що слугувало однією з підстав влаштувати дитину до сімейних форм виховання. 22 березня 2023 року за місцем тимчасового влаштування ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 бабусі ОСОБА_2 передала працівникам служби у справах дітей дитину для знайомства з кандидатом прийомної матері, а сама відмовилась їхати за станом здоров`я та страх фізичної розправи з боку ОСОБА_1 , який тримав всі документи доньки ОСОБА_3 та всі її особисті речі за місцем свого проживання, внаслідок чого дитина не змогла взяти будь-які особисті речі із собою. Єдиним бажанням дитини під час знайомства з прийомною матір`ю було взяти кошеня та щоб тато не дізнався, де вона знаходиться. З того часу ОСОБА_1 жодного разу на особистий номер телефону дитини не зателефонував та до служби у справах дітей не з`являвся.

Також КУ "Центр надання соціальних послуг" Слов`янської сільської ради надав лист №28 від 02 травня 2023 року, в якому зазначено, що при відвідуванні ОСОБА_3 у прийомній сім`ї, для останньої облаштовані всі умови для навчання, проживання, розвитку та виховання дитини, яка забезпечена всіма особистими речами, сезонним одягом та взуттям, їжею та гаджетами для навчання в режимі онлайн. Також дівчина повідомила, що сумує за бабусею, однак стосунки у дитини в новій сім`ї дружні.

Колегія суддів зазначає, що в усіх спорах, які стосуються захисту прав та інтересів дітей суд та усі залучені державні органи, а також приватні особи мають керуватися якнайкращими інтересами дитини. Найпоширенішими категоріями спорів, що стосуються прав та інтересів дітей, є визначення місця проживання дитини з одним із батьків; усунення перешкод у вихованні дитини та встановлення способів участі у її вихованні (графіку зустрічей); позбавлення батьківських прав; відібрання дитини, тощо.

При цьому Конвенцією про права дитини, прийнятою 44-ю сесією Генеральної асамблеї ООН 20 листопада 1989 року, проголошено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Національне законодавство також відображає принцип пріоритетності прав та інтересів дитини, зокрема, статтею 7 Сімейного кодексу України закріплено, що дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

При цьому Закон України «Про охорону дитинства» визначає, що забезпечення найкращих інтересів дитини - дії та рішення, що спрямовані на задоволення індивідуальних потреб дитини відповідно до її віку, статі, стану здоров`я, особливостей розвитку, життєвого досвіду, родинної, культурної та етнічної належності та враховують думку дитини, якщо вона досягла такого віку і рівня розвитку, що може її висловити.

У контексті віку дитини при її опитуванні Верхорвний Суд у постанові від 25 березня 2019 року у справі № 165/2240/16-ц (провадження № 61-29942св18) зауважив, що при вирішенні питань, які стосуються її життя, дитині, здатній сформулювати власні погляди, має бути забезпечено право вільно висловлювати ці погляди з усіх питань, що її стосуються, причому поглядам дитини надається належна увага згідно з її віком і зрілістю.

Також у постанові Верховного Суду від 28 жовтня 2020 року у справі № 241/47/19 (провадження № 61-5726св20) зауважено, що з досягненням віку десяти років у дитини з`являється право не лише бути вислуханою і почутою, а й брати активну участь у вирішенні своєї долі, зокрема у визначенні місця проживання.

Аналогічна правова позиція також викладена у постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 25 липня 2019 року у справі № 761/15172/17-ц; постанові постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 18 грудня 2018 року у справі № 610/2531/17; постанові Касаційного Цивільного Суду Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 761/15172/17-ц.

Колегією суддів в судовому засіданні було опитано дитину ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 про її думку можливості чи неможливості проживання разом із батьком ОСОБА_1 , що колегією суддів приймається до уваги, де дівчина підтвердила всі фактичні обставини щодо фізичного насильства щодо неї з боку батька та виявила явне небажання проживати разом із ним. Також зазначила, що у прийомній родині вона почуває себе добре, про неї піклуються, вона має всі засоби та приладдя для нормального розвитку, а виховання прийомних батьків викликає у неї позитивні емоції.

Тлумачення частини другої статті 171 СК України свідчить, що вона закріплює випадки, коли думка дитини має бути вислухана обов`язково. До таких випадків належить: вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її виховання (стаття 159 СК України); вирішення спору між батьками, іншими особами щодо її місця проживання (стаття 161 СК України); вирішення спору про позбавлення батьківських прав (стаття 164 СК України); вирішення спору про поновлення батьківських прав (стаття 169 СК України); вирішення спору щодо управління її майном (стаття 177 СК України).

Колегія суддів не бере до уваги доводи апеляційної скарги про відсутність опитування судом першої інстанції думки дитини, оскільки відсутність опитування судом першої інстанції дитини не є підставою для скасування рішення у цій справі.

В постанові Верховного Суду від 23 травня 2018 року у справі № 682/966/17 (провадження № 61-14940св18) зроблено висновок про те, судове рішення не може бути скасоване лише з підстав того, що суд першої інстанції не з`ясував думку дитини,

Відповідно до частини першої статті 170 СК України суд може постановити рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них, не позбавляючи їх батьківських прав, у випадках, передбачених пунктами 2-5 частини першої статті 164 цього Кодексу, а також в інших випадках, якщо залишення дитини у них є небезпечним для її життя, здоров`я і морального виховання.

У цьому разі дитина передається другому з батьків, бабі, дідові, іншим родичам - за їх бажанням або органові опіки та піклування.

Ухилення батьків від виконання своїх обов`язків має місце, коли вони не піклуються про фізичний і духовний розвиток дитини, її навчання, підготовку до самостійного життя, зокрема: не забезпечують необхідного харчування, медичного догляду, лікування дитини, що негативно впливає на її фізичний розвиток як складову виховання; не спілкуються з дитиною в обсязі, необхідному для її нормального самоусвідомлення; не надають дитині доступу до культурних та інших духовних цінностей; не сприяють засвоєнню нею загальновизнаних норм моралі; не виявляють інтересу до її внутрішнього світу; не створюють умов для отримання нею освіти. Зазначені фактори, як кожен окремо, так і в сукупності, можна розцінювати як ухилення від виховання дитини лише за умови винної поведінки батьків, свідомого нехтування ними своїми обов`язками.

Відповідно до частини восьмої статті 7 Сімейного Кодексу України, регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім`ї .

Відібрання дитини - це насамперед спосіб захисту прав та інтересів дитини, в зв`язку з чим у кожному випадку треба виявити і оцінити позитивний результат у долі дитини, який має настати.

Положення Конвенції про права дитини від 20 листопада 1989 року, ратифікованої Верховною Радою України 27 лютого 1991 року, про те, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини, узгоджуються з нормами Конституції України та законів України, тому її норми зобов`язані враховувати усі суди України, розглядаючи справи, які стосуються прав дітей.

Статтею 3 Конвенції про права дитини визначено, що у всіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, чергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Держави учасниці зобов`язуються забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, і з цією метою вживають всіх відповідних законодавчих і адміністративних заходів.

Відповідно до статті 6 Конвенції, держави-учасниці визнають, що кожна дитина має невід`ємне право на життя. Держави - учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини.

Держави - учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи, яка турбується про дитину (стаття 19 Конвенції).

Згідно зі статями 18, 27 Конвенції держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання та розвиток дитини. Батьки несуть основну відповідальність за виховання та розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального та соціального розвитку дитини.

Пунктом 1 статті 9 Конвенції передбачено, що держави-учасниці забезпечують, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону та процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо та необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

У § 54 рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року № 31111/04 у справі «Хант проти України» зазначено, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага й, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків.

Під час ухвалення рішення про відібрання дитини від батьків або одного з них без позбавлення їх батьківських прав суд бере до уваги інформацію про здійснення соціального супроводу сім`ї (особи) у разі здійснення такого супроводу.

Відібрання дитини без позбавлення батьківських прав є тимчасовим заходом і апелянт відповідно до частини третьої статті 170 СК України не позбавлений можливості повернути дитину.

Зазначене відповідає правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 461/2084/20.

Відповідно до частини першої статті 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом (частина перша статті 81 ЦПК України).

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів) (частини перша-третя статті 89 ЦПК України).

Колегія суддів зазначає, що суд першої інстанції зробив обґрунтований висновок про те, що відібрання малолітньої ОСОБА_3 від її батька ОСОБА_1 без позбавлення батьківських прав відповідача є єдиним способом захисту прав і якнайкращого забезпечення її інтересів та максимально можливою мірою виживання і здорового розвитку дитини, враховуючи встановлений факт фізичного насильства ОСОБА_1 відносно доньки ОСОБА_3 , що апелянтом не спростовано.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, який є вмотивованим та обґрунтованим, а доводи апеляційної скарги висновків як суду першої інстанції, так і колегії суддів не спростовують.

Згідно з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Вимогами ч.1 ст. 375 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судові витрати понесені у зв`язку з переглядом судового рішення розподілу не підлягають, оскільки апеляційна скарга залишається без задоволення.

Керуючись ст.ст. 367, 374, 375, 381-383 ЦПК України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Рішення Петропавлівського районного суду Дніпропетровської області від 09 червня 2022 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття. Постанова суду може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складений 24 липня 2023 року.

Головуючий: А.П.Барильська

Судді: С.А.Зайцева

Ж.І.Максюта