Рішення

від 08.06.2023 по справі 911/2500/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"08" червня 2023 р. м. Київ Справа №911/2500/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №1» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 17)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. О. Оникієнка, 2/1)

про стягнення 380676,68 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: Чубар С.В.

від відповідача: Сіроштан О.О.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №1» (далі позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (далі відповідач) 380676,68 грн заборгованості за поставлений за видатковою накладною від 06.12.2021 №211 товар.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що згідно з видатковою накладною від 06.12.2021 №211 він поставив відповідачу товар (мінеральний порошок у кількості 27,5 тон та щебінь у кількості 600 тон) загальною вартістю 380676,68 грн, однак поставлений товар відповідач позивачу не оплатив. З наведених підстав позивач просить суд стягнути з відповідача 380676,68 грн основного боргу за поставлений товар.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 15.12.2022 відкрито провадження у справі №911/2500/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 20.01.2023, встановлено сторонам строки для реалізації ними своїх процесуальних прав.

У підготовче засідання 20.01.2023 з`явились сторони, у зв`язку з неможливістю завершення розгляду усіх питань, які підлягають з`ясуванню у підготовчому засіданні, підготовче засідання відкладено на 02.02.2023 для надання сторонам можливості реалізувати свої процесуальні права на стадії підготовчого провадження.

25.01.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, у якому відповідач заперечив виникнення договірних відносин між позивачем та відповідачем щодо поставки товару за видатковою накладною від 06.12.2021 №211. Відповідач послався на те, що наданий позивачем до позовної заяви рахунок-фактура на суму 380676,68 грн сам по собі не підтверджує факт здійснення господарської операції між сторонами, а носить інформаційний характер. Стосовно видаткової накладної від 06.12.2021 №211, на яку посилався позивач в позові, відповідач зазначив, що вказана видаткова накладна не містить власноручного підпису директора відповідача, а підписана за допомогою факсимільного відтворення підпису, при цьому у відповідача немає її оригінального екземпляра, а тому він ставить під сумнів наявність у позивача оригінального екземпляра цієї видаткової накладної. При цьому відповідач послався на те, що позивач не позбавлений можливості доводити постачання товару іншими доказами, які будуть переконливо свідчити про фактичні обставини здійснення постачання товару, наприклад, товарно-транспортною накладною, яка б підтверджувала фактичне перевезення товару відповідачу, однак в матеріалах справи такі докази відсутні. У зв`язку з цим відповідач просив в позові відмовити.

25.01.2022 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло також клопотання про призначення технічної експертизи документів, в якому відповідач повторив свою правову позицію про те, що спірна видаткова накладна від 06.12.2021 №211 не містить особистого підпису директора відповідача, а підписана за допомогою факсимільного відтворення підпису. У зв`язку з цим відповідач просив суд призначити технічну експертизу цієї видаткової накладної, на вирішення якої поставити питання про те, яким чином виконаний підпис на видатковій накладній за допомогою технічних засобів чи писальним приладом.

У підготовче засідання 02.02.2023 з`явились сторони. Позивач подав відповідь на відзив, у якій послався на те, що правомірність правочину, вчиненого позивачем та відповідачем шляхом підписання видаткової накладної від 06.12.2021 №211, презюмується відповідно до ч.1. ст.204 Цивільного кодексу України. Щодо доводів відповідача у відзиві про можливість доказування фактичних обставин здійснення постачання товару також іншими доказами, позивач у відповіді послався на підписаний між позивачем та відповідачем акт звірки розрахунків станом на 31.12.2021, у якому, серед інших операцій у межах періоду звірки за цим актом (січень-грудень 2021), за календарну дату 06.12.2021 відображена спірна видаткова накладна від 06.12.2021 №211 на суму 380676,68 грн. Також позивач послався на те, що оскільки господарська операція поставки за видатковою накладною від 06.12.2021 №211 на суму 380676,68 грн була предметом оподаткування ПДВ (сума ПДВ за ставкою 20% 63446,11 грн), то позивач у зв`язку з цим також виписав відповідачу як отримувачу товару податкову накладну від 06.12.2021 №3 для можливості відповідача сформувати податковий кредит від цієї господарської операції. У зв`язку з цим, враховуючи виникнення між сторонами спору в питанні поставки товару, яка є об`єктом оподаткування ПДВ, позивач на стадії підготовчого провадження просив відповідача надати відповідь про те, чи включав відповідач до свого податкового кредиту суму ПДВ відповідно до податкової накладної від 06.12.2021 №3, яку позивач виписав відповідачу на підставі видаткової накладної від 06.12.2021 №211.

У зв`язку з неможливістю 02.02.2023 завершення розгляду питань, які підлягають з`ясуванню у підготовчому засіданні, підготовче засідання відкладено на 16.02.2023.

16.02.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів, у якому позивач зазначив, що він не отримав від відповідача відповіді про включення або не включення до податкового кредиту відповідача суми ПДВ відповідно до податкової накладної від 06.12.2021 №3, яку позивач виписав відповідачу на підставі видаткової накладної від 06.12.2021 №211. Оскільки ці дані мають значення для правильного вирішення спору, позивач просив суд витребувати ці дані від відповідача.

У підготовче засідання 16.02.2023 з`явились сторони, позивач підтримав своє клопотання про витребування доказів. Відповідач повідомив про наявність у нього труднощів для з`ясування того, чи отримував він товар за видатковою накладною від 06.12.2021 №211. Також відповідач повідомив усно, що він не включав до податкового кредиту суму ПДВ відповідно до податкової накладної від 06.12.2021 №3, яку позивач виписав відповідачу на підставі видаткової накладної від 06.12.2021 №211. Позивач надав суду для огляду оригінал видаткової накладної від 06.12.2021 №211. Протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 09.03.2023.

20.02.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про витребування доказів від Державної податкової служби України. В обґрунтування клопотання про витребування доказів позивач послався на те, що він як продавець товару 30.12.2021 склав та направив на реєстрацію податкову накладну від 06.12.2021 №3, для того, щоб відповідач як покупець товару міг реалізувати своє право на податковий кредит відповідно до правил податкового обліку. Відповідач в судовому засіданні 16.02.2023 чітко не повідомив свою правову позицію про те, чи визнає він факт поставки та заборгованість, чи не визнає. Запитувані позивачем у відповідача згідно з листом від 01.02.2023 документи та інформацію про обставини відображення спірної операції в податковому обліку відповідач позивачу не надав. З метою отримання доказу про дану обставину, а саме про те, чи відніс відповідач до свого податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної від 06.12.2021 №3, позивач просив суд витребувати відповідну довідку від Державної податкової служби України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 27.02.2023 за клопотанням позивача витребувано від Державної податкової служби України довідку про те, чи включало Товариство з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (відповідач) до свого податкового кредиту суму ПДВ на підставі податкової накладної №3 від 06.12.2021, яка була зареєстрована продавцем Товариством з обмеженою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №1» (позивачем).

09.03.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшли заперечення на відповідь на відзив. У запереченнях відповідач повторив свою позицію про необхідність призначення технічної експертизи видаткової накладної від 06.12.2021 №211 для встановлення обставини того, що вона не містить власноручного підпису директора відповідача, а підписана за допомогою факсиміле. Щодо акта звірки розрахунків станом на 31.12.2021 за період січень-грудень 2021, який надав позивач в якості додаткового доказу здійснення господарської операції за видатковою накладною від 06.12.2021 №211, відповідач послався на те, що вказаний акт звірки за 2021 рік також підписаний з боку відповідача за допомогою факсиміле, а тому відповідач просить суд призначити технічну експертизу обох документів видаткової накладної від 06.12.2021 №211 та акта звірки за 2021. Також відповідач пояснив, що він допускає, що як факсиміле директора відповідача, так і печатка відповідача були проставлені на цих документах працівником відповідача без перевірки факту постачання товару та без належним чином оформлених повноважень, а тому видаткова накладна від 06.12.2021 №211 та акт звірки за 2021 є недопустимими доказами. Також відповідач посилався на те, що істотні умови господарського договору (предмет, ціна, строк дії) сторони не погоджували, а тому відсутні підстави вважати, що між сторонами був укладений договір поставки. Щодо податкової накладної №3 від 06.12.2021, яка відповідно до правил податкового обліку була зареєстрована позивачем для відповідача, відповідач пояснив, що він помилково у своєму податковому обліку включив вказану податкову накладну (суму ПДВ) до складу свого податкового кредиту, однак після відкриття провадження №911/2500/22 відповідач дізнався про свою помилку, а тому виправив її шляхом подання до податкового органу уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ у зв`язку з виправленням самостійно виявлених помилок. На підтвердження зазначеного відповідач до своїх заперечень додав копію уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з ПДВ від 03.02.2023.

У підготовче засідання 09.03.2023 з`явились сторони, протокольною ухвалою підготовче засідання відкладено на 23.03.2023.

Підготовче засідання 23.03.2023 не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги, ухвалою суду від 24.03.2023 підготовче засідання перепризначено на 06.04.2023.

03.04.2023 до Господарського суду Київської області від Державної податкової служби України надійшов лист-відповідь від 28.03.2023 на виконання ухвали суду від 27.02.2023 у справі №911/2500/22. З цього листа-відповіді від 28.03.2023 вбачається, що за даними інформаційних баз Державної податкової служби України відповідач (ТОВ «ДС ПРОМ ГРУП») включав до додатку 1 (Д1) до податкової декларації з ПДВ суму податкового кредиту на підставі податкової накладної №3 від 06.12.2021, що була зареєстрована позивачем.

У підготовче засідання 06.04.2023 з`явились сторони. За наслідками з`ясування правових позицій сторін суд дійшов висновку про відсутність підстав для призначення технічної експертизи документів, про яку просив відповідач, а саме способу виконання підпису відповідача на видатковій накладній від 06.12.2021 №211 та акті звірки за 2021 (власноручний чи за допомогою факсиміле), оскільки дослідження конкретного способу виконання підпису відповідача на цих документах не має істотного значення для встановлення обставин справи, враховуючи, що і сам позивач не заперечує той факт, що підпис директора відповідача на видатковій накладній від 06.12.2021 №211 та акті звірки за 2021 рік міг бути виконаний не власноручно директором, а за допомогою факсиміле. Протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу для судового розгляду по суті на 20.04.2023.

Судове засідання 20.04.2023 не відбулось у зв`язку з перебуванням судді Третьякової О.О. на лікарняному, ухвалою суду від 25.04.2023 судове засідання перепризначено на 11.05.2023.

В судове засідання 11.05.2023 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошено перерву на 01.06.2023.

23.05.2023 до Господарського суду Київської області від позивача надійшло клопотання про долучення доказу, а саме підписаного акта звірки взаємних розрахунків за період січень-грудень 2021 між позивачем та відповідачем. Позивач стверджує, що цей примірник акта звірки йому надійшов від відповідача поштою 25.04.2023. За своїм змістом цей примірник акта звірки тотожній примірнику акта звірки, копія якого вже надавалась позивачем суду у відповіді на відзив.

В судове засідання 01.06.2023 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи, протокольною ухвалою в судовому засіданні оголошено перерву на 08.06.2023.

В судове засідання 08.06.2023 з`явились сторони, які надали пояснення по суті справи, За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 08.06.2023 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги та заперечення проти них, пояснення позивача та відповідача, з`ясувавши фактичні обставин справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

06.12.2021 Товариство з обмеженою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №1» (позивач, постачальник) на підставі усного договору передало у власність Товариству з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (відповідач, покупець) товар, а саме мінеральний порошок в кількості 27,5 тон загальною вартістю 45654,68 грн, щебінь фракція 2*5 в кількості 600 тон загальною вартістю 335022,00 грн (надалі товар), загальна вартість товару становить 380676,68 грн, в т.ч. ПДВ 63446,11 грн.

Зазначена обставина підтверджується видатковою накладною від 06.12.2021 №211, надалі видаткова накладна, відповідно до якої позивач в якості постачальника передав відповідачу в якості покупця вищевказаний товар загальною вартістю 380676,68 грн, в т.ч. ПДВ 63446,11 грн.

У видатковій накладній зазначено найменування товару, його кількість, ціну з ПДВ, загальну вартість. Підставою господарської операції у видатковій накладній вказано усний договір. Також в видатковій накладній зазначені реквізити рахунку-фактури, а саме рахунок на оплату покупцю від 06.12.2021 №181.

Зі сторони позивача (постачальника) видаткова накладна підписана директором та містить відтиск печатки позивача.

Зі сторони відповідача (покупця) на видатковій накладній проставлено штамп «Директор ТОВ «ДС Пром Груп Д.В.Мусієнко» для позначення того, що видаткова накладна підписується цією особою (директором відповідача), також на самій видатковій накладній міститься підпис директора відповідача, який візуально не є власноручним підписом, зробленим ручкою, а є факсимільним підписом. Також на видатковій накладній міститься відтиск печатки відповідача.

Позивачем відповідачу виставлено рахунок на оплату товару, поставленого відповідачу за видатковою накладною, а саме рахунок від 06.12.2021 №181. У рахунку від 06.12.2021 №181 також зазначено найменування товару, його кількість, ціну з ПДВ, загальну вартість, відповідно до рахунку загальна сума до сплати за товар становить 380676,68 грн, в т.ч. ПДВ 63446,11 грн, що відповідає асортименту товару, кількості, ціні та загальній вартості, які зазначені у видатковій накладній.

Факт здійснення операції купівлі-продажу (поставки) товару за вказаною видатковою накладною підтверджується також актом звірки взаємних розрахунків між сторонами станом на 31.12.2021, відповідно до якого в календарну дату 06.12.2021, що в межах періоду звірки за цим актом (січень-грудень 2021), відображена вказана видаткова накладна від 06.12.2021 №211 на суму 380676,68 грн.

Також факт здійснення між сторонами господарської операції за вказаною видатковою накладною підтверджується тим, що оскільки господарська операція поставки товару позивачем відповідачу відповідно до податкового законодавства (а саме підпункту «а» п. 185.1 ст.185 Податкового кодексу України) була предметом оподаткування податком на додану вартість за ставкою 20% (при цьому сума ПДВ була зазначена в видатковій накладній, а саме 63446,11 грн), то позивач відповідно до правил податкового обліку у зв`язку з цією господарською операцією поставки виписав відповідачу податкову накладну від 06.12.2021 №3 для можливості відповідача сформувати податковий кредит від цієї господарської операції, а відповідач у податковому періоді грудень 2021 зазначену суму ПДВ в розмірі 63446,11 грн відобразив у складі податкового кредиту.

Так, із наданого відповідачем уточнюючого розрахунку податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 03.02.2023 та листа-відповіді Державної податкової служби України на виконання ухвали суду від 27.02.2023 у справі №911/2500/22 випливає, що відповідач податковий кредит в сумі 63446,11 грн на підставі податкової накладної позивача від 06.12.2021 №3 включив до свого податкового кредиту в податкову декларацію з ПДВ за грудень 2021. Після відкриття провадження у справі №911/2500/22 за позовом позивача про стягнення з відповідача заборгованості відповідач подав до податкового органу уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 03.02.2023, яким виключив (відкоригував) із податкового кредиту податкової декларації за грудень 2021 суму ПДВ в розмірі 63446,11 грн.

Вирішуючи спір, в том числі надаючи оцінку доводам та запереченням відповідача у спорі, який заперечував факт здійснення господарської операції за видатковою накладною від 06.12.2021 №211, суд зазначає, що передбачений статтею 13 Господарського процесуального кодексу України принцип змагальності господарського судочинства надає сторонам достатні процесуальні можливості у представленні та доказуванні своєї позиції, спростуванні позиції інших учасників процесу з метою правильного вирішення спору. Цей принцип передбачає активну роль сторін як заінтересованих учасників процесу у доказуванні своєї правової позиції.

Так, відповідно до ст. 79 Господарського процесуального кодексу України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Верховний Суд, в ході касаційного перегляду судових рішень, неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та зазначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зазначений принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського суду з прав людини, який у рішенні від 23.08.2016 у справі "Дж. К. та Інші проти Швеції" зазначив, що "у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування "поза розумним сумнівом" ("beyond reasonable doubt"). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням "балансу вірогідностей". … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри". Подібний висновок викладений у постановах Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі №902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17, у справі №908/1879/17 від 04.03.2021.

Суд при цьому відмічає, що позивачем надано певну сукупність доказів на підтвердження факту здійснення спірної господарської операції, а саме:

1) видаткову накладну;

2) рахунок на оплату, посилання на який міститься в видатковій накладній;

3) акт звірки розрахунків, в якому відображена в тому числі спірна видаткова накладна;

4) податкову накладну та інші докази, які підтверджують формування відповідачем на підставі податкової накладної позивача в податковому обліку відповідача податкового кредиту з ПДВ в розмірі 63446,11 грн від здійснення спірної господарської операції.

В той же час, суд відмічає, що відповідачем не надано ніяких доказів на спростування господарської операції поставки за видатковою накладною від 06.12.2021 №211 на суму 380676,68 грн, про яку стверджує позивач та на підтвердження здійснення якої позивач надав докази.

Посилання відповідача на уточнюючий розрахунок податкових зобов`язань з податку на додану вартість від 03.02.2023, яким відповідач виключив (скорегував) із податкового кредиту податкової декларації за грудень 2021 ПДВ в розмірі 63446,11 грн, в даному випадку не є доказом, що спростовує господарську операцію за видатковою накладною від 06.12.2021 №211, оскільки подання уточнюючого розрахунку від 03.02.2023 є правом та односторонньою дією самого відповідача, яка, до того ж, вчинена ним після відкриття провадження у справі №911/2500/22. Таким чином, само по собі подання відповідачем уточнюючого розрахунку від 03.02.2023 після відкриття провадження у справі №911/2500/22, не свідчить про те, що господарської операції за видатковою накладною від 06.12.2021 №211 не було.

Заперечуючи проти позову, відповідач послався на те, що відображення відповідачем у його податковому обліку господарської операції за видатковою накладною від 06.12.2021 №211 шляхом включення суми ПДВ в розмірі 63446,11 грн до податкового кредиту відповідача було бухгалтерською помилкою, спричиненою людським фактором внаслідок значного обсягу здійснюваних відповідачем щодня операцій, без перевірки факту постачання товару. Суд з цього приводу зауважує, що вірогідність людської помилки існує завжди, однак відповідач в даній справі не обґрунтував та не надав доказів того, яким чином відповідач, спочатку оформивши видаткову накладну від 06.12.2021 №211, акт звірки розрахунків від 31.12.2021 та включивши суму ПДВ в розмірі 63446,11 грн від цієї господарської операції до складу свого податкового кредиту в 2021 році, потім, а саме в 2023 році встановив, як стверджує відповідач у спорі, помилку у вигляді нереальності цієї господарської операції. Тобто само по собі твердження відповідача про можливість людської помилки, але без надання переконливого обґрунтування та без надання відповідних доказів, які вказують на обставини допущення помилки та її виявлення, не вказує на те, що видаткова накладна від 06.12.2021 №211 в 2021 році була оформлена помилково і що відповідач намагається цю помилку виправити тепер в 2023 році. Як вказував з цього приводу Верховний Суд, сторони не можуть будувати власну позицію на тому, що вона є доведеною, доки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу сама концепція змагальності втрачає сенс (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц, пункт 9.58 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2021 у справі № 904/2104/19).

За таких обставин само по собі твердження відповідача про можливість людської помилки в 2021 році у вигляді помилкового оформлення видаткової накладної від 06.12.2021 №211, помилкового включення відповідачем господарської операції до акта звірки розрахунків станом на 31.12.2021 та помилкового включення відповідачем суми ПДВ в розмірі 63446,11 грн від господарської операції до податкового кредиту є непереконливим.

В будь-якому разі суд відмічає, що відповідачем не надано доказів, які б підтверджували допущення помилки при оформленні видаткової накладної від 06.12.2021 №211.

Заперечуючи проти позову, відповідач також посилається на недопустимість як доказів видаткової накладної від 06.12.2021 №211 та акта звірки розрахунків від 31.12.2021 з тих підстав, що вони містять не власноручний, а факсимільний підпис директора відповідача.

Суд відхиляє ці заперечення відповідача, оскільки відповідно до ст.91 Господарського процесуального кодексу України письмові докази, тобто документи (крім електронних документів), які містять дані про обставини, що мають значення для правильного вирішення спору, є одним із засобів доказування при вирішенні господарського спору. Недопустимі докази це докази, які отримані внаслідок порушення закону або докази, які не можуть підтверджувати ті обставини, які в силу приписів законодавства мають підтверджуватись лише певними засобами доказування. При цьому тягар доведення недопустимості доказу лежить на особі, яка наполягає на тому, що судом використано недопустимий доказ (п.24 постанови Верховного Суду 31.05.2022 у справі №904/3242/18).

Суд зазначає, що проставлення факсимільного, а не власноручного підпису директора відповідача на видатковій накладній від 06.12.2021 №211 та акті звірки розрахунків від 31.12.2021 само по собі не означає, що ці документи є недопустимими доказами. Відповідно до обставин справи відсутні підстави вважати, що ці документи були підроблені або іншим чином отримані позивачем внаслідок порушення закону, враховуючи, що сам відповідач у своїх поясненнях суду допускає, що факсиміле директора відповідача та відтиск печатки відповідача на цих документах могли бути проставлені працівником самого відповідача.

При цьому на видатковій накладній від 06.12.2021 №211 та акті звірки розрахунків від 31.12.2021 підпис від імені директора відповідача було скріплено печаткою відповідача. Суд з цього приводу зазначає, що печатка відноситься до даних, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні відповідних правовідносин (вказаний висновок міститься, зокрема, в пункті 5.2.12 постанови Верховного Суду 23.07.2019 у справі № 918/780/18, на яку посилався сам відповідач у судових дебатах).

Отже, встановивши наявність відбитку печатки відповідача на вищенаведених документах, суд вважає, що відповідач несе повну відповідальність за законність використання його печатки, зокрема, при нанесенні відбитків на документи, що фіксують здійснення господарських операцій. Окрім того, відповідачем не надавались в ході розгляду справи докази того, що печатка була загублена, викрадена в нього або в інший спосіб вибула з його володіння, через що печаткою могла б протиправно скористатися інша особа. Більш того, відповідно до обставин справи відповідач у зв`язку із господарською операцією поставки товару за видатковою накладною від 06.12.2021 №211 відобразив у своєму податковому обліку у звітному податковому періоді грудня 2021 податковий кредит з ПДВ в розмірі 63446,11 грн від зазначеної господарської операції, що також вказує на схвалення (визнання) відповідачем факту здійснення цієї господарської операції.

Таким чином, оскільки відповідачем не доведено недопустимості видаткової накладної від 06.12.2021 №211 та акта звірки розрахунків між сторонами від 31.12.2021 в якості письмових доказів, то у суду відсутні підстави вважати ці докази недопустимими.

Заперечуючи проти позову, відповідач також посилався на те, що істотні умови господарського договору (предмет, ціна, строк дії) сторони не погоджували, а тому відсутні підстави вважати, що між сторонами був укладений договір поставки.

Суд з приводу цих доводів відповідача зауважує, що відповідно до ст.181 Господарського кодексу України господарський договір укладається в порядку, встановленому Цивільним кодексом України, з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Загальний порядок укладення договору врегульований главою 53 Цивільного кодексу України. Так, відповідно до ст.ст.638 та 639 глави 53 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною. Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

За загальним правилом, передбаченим ч.1 ст.208 Цивільного кодексу України правочини між юридичними особами належить вчиняти у письмовій формі.

При цьому відповідно до ч.1 ст.218 Цивільного кодексу України недодержання сторонами письмової форми правочину, яка встановлена законом, не має наслідком його недійсність, крім випадків, встановлених законом. Заперечення однією із сторін факту вчинення правочину або оспорювання окремих його частин може доводитися письмовими доказами, засобами аудіо-, відеозапису та іншими доказами. Рішення суду не може ґрунтуватися на свідченнях свідків.

Крім того, відповідно до ч.1. ст241 Цивільного кодексу України правочин вважається схваленим особою, у разі, якщо така особа вчинила дії, що свідчать про прийняття його до виконання.

Відповідно до ст.712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості регулювання укладення та виконання договорів поставки, у тому числі договору поставки товару для державних потреб.

Суд при цьому відмічає, що фактичні дії відповідача, який прийняв товар від позивача відповідно до видаткової накладної від 06.12.2021 №211, підписав в наступному акт звірки розрахунків між сторонами від 31.12.2021 та відобразив у зв`язку із цією господарською операцією у своєму податковому обліку податковий кредит з ПДВ від зазначеної господарської операції, тим самим вказують про схвалення відповідачем факту поставки товару позивачем відповідачу за видатковою накладною від 06.12.2021 №211.

При цьому істотні умови цієї поставки (предмет поставки, ціна, загальна вартість товару) були відображені у товаросупровідних документах, що супроводжували цю поставку, а саме у видатковій накладній від 06.12.2021 №211 та рахунку на оплату від 06.12.2021 №181.

Отже, доводи відповідача у спорі про те, що сторони не досягли згоди щодо усіх істотних умов договору поставки і що такий договір не укладеним, спростовуються обставинами справи, а саме вчиненими відповідачем діями по схваленню такого правочину. У зв`язку з цим вказані доводи є неспроможними і судом відхиляються.

Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

Відповідач, отримавши товар за видатковою накладною від 06.12.2021 №211, ціну отриманого товару позивачу не сплатив, доводи позивача у спорі не спростував.

Таким чином, оскільки строк оплати настав, позивачем доведено, а відповідачем не спростовано доводів позивача, суд дійшов висновку про те, що основний борг відповідача в сумі 380767,68 грн матеріалами справи підтверджений та підлягає стягненню з відповідача.

За правилами ст.13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

За змістом ч.1 ст.14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справу не інакше як, зокрема, на підставі доказів поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Ці дані встановлюються такими засобами, зокрема, письмовими, речовими і електронними доказами (п. 1 ч.2 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України).

Частинами 1 та 2 ст.86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Приймаючи до уваги вищевикладене суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог, а саме з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 380676,68 грн основного боргу.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір платіжним дорученням №447 від 08.11.2022 в сумі 5710,15 грн.

Отже, у зв`язку із задоволенням судом позовних вимог сплачений позивачем судовий збір в сумі 5710,15 грн відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України покладається судом на відповідача.

Керуючись ст. 2, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 231, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1.Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №1» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» про стягнення 380676,68 грн задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ДС Пром Груп» (07403, Київська обл., м. Бровари, вул. О. Оникієнка, 2/1, код ЄДРПОУ 39810010) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Шляхове ремонтно-будівельне управління №1» (02121, м. Київ, вул. Колекторна, 17, код ЄДРПОУ 41983949) 380676 (триста вісімдесят тисяч шістсот сімдесят шість) грн 68 коп. основного боргу та 5710 (п`ять тисяч сімсот десять) грн 15 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 24.07.2023.

Суддя О.О. Третьякова