Ухвала

від 08.01.2024 по справі 911/2500/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

08 січня 2024 року

м. Київ

cправа № 911/2500/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Зуєва В.А. - головуючого, Берднік І.С., Міщенка І.С.

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп"

на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 (у складі колегії суддів: Корсак В.А. (головуючий), Алданова С.О., Євсіков О.О.)

та рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2023 (суддя Третьякова О.О.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Шляхове ремонтно-будівельне управління №1"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп"

про стягнення 380 676,68 грн,

ВСТАНОВИВ:

19.12.2023 до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду надійшла касаційна скарга Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 (повний текст складено 20.11.2023) та рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2023 у справі № 911/2500/22, подана 11.12.2023 безпосередньо до суду касаційної інстанції засобами поштового зв`язку.

Перевіривши матеріали касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити, виходячи з наступного.

Приписами пункту 1 частини першої статті 287 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати касаційну скаргу на рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Відповідно до пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, якщо: а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики; б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи; в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу; г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Частиною п`ятою статті 12 Господарського процесуального кодексу України зазначено, що для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Згідно із частини сьомої статті 12 Господарського процесуального кодексу України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Пунктом 1 частини першої статті 163 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб з 01.01.2022 установлюється у розмірі 2 481,00 грн.

Предметом позову у справі № 911/2500/22 є стягнення заборгованості у розмірі 380 676,68 грн, який є менше 500 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (2 481,00 грн х 500 = 1 240 500,00 грн станом на 01.01.2022), а відтак у розумінні наведених положень Господарського процесуального кодексу України ця справа є справою незначної складності та не підлягає касаційному оскарженню.

В якості обґрунтування наявності підстав для відкриття касаційного провадження, передбачених підпунктами "а" і "в" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, скаржник зазначає, що його доводи викладені в даній касаційній скарзі стосуються порушення норм матеріального права у сфері господарських правовідносин. Оскільки завданням господарського суду, серед іншого, є захист прав та охоронюваних законом інтересів учасників господарських правовідносин, сприяння зміцненню законності у сфері господарських відносин, враховуючи, що якість виконання судом цього завдання безпосередньо впливає на рівень довіри до судової системи, приймаючи до уваги кількість порушень норм матеріального та процесуального права, допущених судами першої та апеляційної інстанцій в межах розгляду однієї справи, враховуючи очевидну необґрунтованість та несправедливість оскаржуваних рішень, це все в сукупності вказує на те, що зазначені в касаційній скарзі порушення стосуються питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики.

Крім цього, заявник вважає, що господарськими судами раніше ґрунтовно не досліджувалося це питання. Водночас, на розгляді адміністративних судів велика кількість справ за позовами юридичних осіб до податкових органів про оскарження їх рішень стосовно нереальності господарських операцій, здійснених на підставі неналежним чином оформлених первинних документів та/або за відсутності документів, що підтверджують реальний рух товару. Висновки, зроблені Верховного Суду у складі колегії господарського суду в подібних правовідносинах, суперечливі та часто різняться з висновками Верховного Суду, зробленими під час розгляду подібних спорів за участі Державної податкової служби України в порядку адміністративного судочинства. Відповідь касаційного суду щодо того, чи створюють первинні документи, оформлені з дефектами та без підтвердження реального руху товару юридичні наслідки для покупця, має надати нового уніфікованого розуміння та застосування права як для сторін спору, так і для невизначеного, але широкого кола суб`єктів у сфері господарських правовідносин.

Також зазначає, що виняткове значення цієї справи для скаржника полягає в наступному: основним видом діяльності Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" є будівництво доріг і автострад, тому останній більшу частину прибутків отримує від державних замовлень. У зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України на державному рівні тимчасово призупинено капітальне будівництво доріг та автошляхів, що суттєво вплинуло на дохідні джерела наповнення бюджету відповідача. Відповідач докладає всіх можливих зусиль для того, щоб в такий нелегкий для країни час не допустити ліквідації підприємства, зберегти робочі місця, залишаючись напоготові відновлювати критично важливі об`єкти в нашій державі. Втім, незаконне покладання на нього фінансового тягаря у вигляді обов`язку оплатити товар, який він фактично не отримував, на підставі необґрунтованих рішень судів попередніх інстанцій ускладнюють і без того складне фінансове становище відповідача, що може мати наслідком його ліквідації.

У разі відмови Верховним Судом у відкритті касаційного провадження у межах даної справи, скаржник змушений буде виконати рішення, яке прямо суперечить вимогам чинного законодавства, є неконституційним та не відповідає нормам міжнародного права. Рішення, постановлене Верховним Судом у даній справі, на його думку, створить сприятливі умови для однозначного застосування норм права в аналогічних та/або подібних правовідносинах при розгляді інших справ.

Тому, за твердженням скаржника, справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для нього.

Крім того, заявник додатково зазначає на наявність у цій справі виключної правової проблеми та очевидність необхідності формування єдиної правозастосовчої практики за цією категорією справ свідчить неоднозначність законодавчого регулювання правових питань, що стосуються обов`язку боржника здійснити оплату товару на підставі неналежним чином оформлених первинних документів без підтвердження реального руху товару (отримання товару покупцем).

Суд виходить з того, що фундаментальне значення для формування правозастосовчої практики означає, що скаржник у своїй касаційній скарзі ставить на вирішення суду касаційної інстанції проблему, яка, у випадку відкриття касаційного провадження Верховним Судом, впливатиме на широку масу спорів, створюючи тривалий у часі, відмінний від минулого підхід до вирішення актуальної правової проблеми.

Однак наведені скаржником у касаційній скарзі доводи та зміст оскаржених судових рішень у цій справі не дають підстав для висновку про те, що касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики, а також, що справа становить значний суспільний інтерес та має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу. Посилання скаржника на застосування судами попередніх інстанцій норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду та на пункт 4 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України можуть бути підставами касаційного оскарження судових рішень згідно з положеннями частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, проте не можуть розцінюватись Судом як виключний випадок для касаційного перегляду справи у розумінні частини третьої зазначеної норми.

При цьому, з аналізу посилань у касаційній скарзі на постанови Верховного Суду та на неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, Суд доходить висновку про те, що вони фактично зводяться до незгоди із встановленими судами попередніх інстанцій обставинами справи та оцінкою доказів і не стосуються обґрунтування виключних випадків визначених підпунктами "а" - "г" пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, за наявності яких судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб може бути переглянуто у касаційному порядку.

Частиною другою статті 300 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

Згідно з пунктом 8 частини першої статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Аналогічне положення закріплено у частині першій статті 17 Господарського процесуального кодексу України, що учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), яка є джерелом права (стаття 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року).

За змістом пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Отже, закон надає Верховному Суду право використовувати процесуальні фільтри, закріплені в статті 287 Господарського процесуального кодексу України, що повністю узгоджується з прецедентною практикою ЄСПЛ, положеннями статті 129 Конституції України, завданнями і принципами господарського судочинства.

У такий спосіб суд касаційної інстанції дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2023 у справі № 911/2500/22, на підставі пункту 1 частини першої статті 293 Господарського процесуального кодексу України.

Оскільки колегія суддів дійшла висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, то клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження залишається без розгляду.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що Рішенням Конституційного Суду України від 22 листопада 2023 року №10-р(ІІ)/2023 щодо гарантування права на судовий захист у малозначних спорах визнано таким, що відповідає Конституції України (є конституційним), пункт 2 частини третьої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (щодо процесуальних фільтрів касаційної інстанції) та визнано такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними) пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України (щодо ціни позову для визначення малозначних справ у цивільному процесі). Пункти 1, 5 частини шостої статті 19 Цивільного процесуального кодексу України, які визнані неконституційними, утрачають чинність через шість місяців із дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Отже зазначене Рішення Конституційного Суду України не стосується застосування положень Господарського процесуального кодексу України, а саме частини п`ятої статті 12 та пункту 2 частини третьої статті 287 Господарського процесуального кодексу України та не визнає неконституційним процесуальні фільтри в касаційній інстанції.

З огляду на викладене та керуючись статтями 12, 163, 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДС Пром Груп" на постанову Північного апеляційного господарського суду від 23.10.2023 та рішення Господарського суду Київської області від 08.06.2023 у справі № 911/2500/22.

2. Касаційну скаргу та додані до неї матеріали (в тому числі платіжну інструкцію № 2657 від 11.12.2023 на суму 11 420,30 грн) повернути заявнику.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання і оскарженню не підлягає.

Головуючий В. Зуєв

Судді І. Берднік

І. Міщенко