Рішення

від 10.07.2023 по справі 911/1999/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"10" липня 2023 р. м. Київ Справа № 911/1999/22

Господарський суд Київської області у складі судді Бабкіної В.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д)

до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРНЯ КАВИ" (08635, Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, б. 4)

до ОСОБА_1

та до ОСОБА_2

про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 482373,94 грн.,

секретар судового засідання (пом. судді): Сех І.С.

Представники сторін:

від позивача: не з`явився;

від відповідача 1: не з`явився;

від відповідача 2: не з`явився;

від відповідача 3: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Акціонерне товариство "Банк Інвестицій та Заощаджень" (далі - АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень", позивач) звернулось до Господарського суду Київської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРНЯ КАВИ" (далі - ТОВ "МАЙСТЕРНЯ КАВИ", відповідач 1), ОСОБА_1 (далі - відповідач 2) та ОСОБА_2 (далі - відповідач 3) про солідарне стягнення заборгованості в розмірі 482373,94 грн. за кредитним договором № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р. та договорами поруки № SME/OV/02-25-P від 18.05.2021 р., № SME/OV/03-25-P від 18.05.2021 р.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем 1 своїх зобов`язань за кредитним договором № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р. в частині повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом.

Також позивач зазначає про укладення з ОСОБА_1 договору поруки № SME/OV/02-25-P від 18.05.2021 р. з та ОСОБА_2 договору поруки № SME/OV/03-25-P від 18.05.2021 р., за яким відповідач 2 та відповідач 3 як поручителі зобов`язалися перед банком у повному обсязі солідарно відповідати за порушення відповідачем 1 взятих на себе зобов`язань, що випливають з кредитного договору № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р. Згідно умов кредитного договору № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р. позивач надав кредит відповідачу 1, проте, ТОВ "МАЙСТЕРНЯ КАВИ" не виконало належним чином свої зобов`язання за зазначеним договором, укладеними з позивачем, у визначені строки не погасило заборгованість із повернення кредитних коштів та зі сплати відсотків за користування кредитом, у зв`язку з чим позивач просив суд стягнути солідарно з відповідачів 406484,25 грн. основного боргу, 34,60 грн. процентів за неправомірне користування кредитом, 74500,00 грн. комісії за супроводження кредиту, 1202,52 грн. інфляційних втрат, 152,57 грн. 3% річних, а також судовий збір.

У зв`язку з тим, що даний позов було подано, у тому числі - до фізичних осіб, 20.10.2022 р. Господарським судом Київської області в порядку ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України було здійснено запит до Дарницької РДА в м. Києві про місце проживання фізичної особи ОСОБА_2 , а також до Обухівської районної державної адміністрації про місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 .

04.11.2022 р. до Господарського суду Київської області від Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації надійшов лист № 101-7263/05 від 27.10.2022 р. (вх. № 15628/22 від 04.11.2022 р.), в якому остання повідомляла, що гр. ОСОБА_2 станом на сьогоднішній день не зареєстрована на території Дарницького району міста Києва.

07.11.2022 р. Господарський суд Київської області звернувся із запитом в порядку ч. 6 ст. 176 Господарського процесуального кодексу України до Виконавчого комітету Васильківської міської ради Обухівського району Київської області щодо надання інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) ОСОБА_1 .

10.11.2022 р. Господарський суд Київської області ухвалою звернувся до Державної міграційної служби України із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 р., та зобов`язав Державну міграційну службу України надати інформацію про місце проживання (перебування) ОСОБА_2 (реєстраційний номер НОМЕР_1 ).

24.11.2022 р. до Господарського суду Київської області електронною поштою від Виконавчого комітету Васильківської міської ради Обухівського району Київської області надійшов лист № 496/12-12/2022 від 24.11.2022 р. (вх. № 17033/22 від 24.11.2022 р.), в якому останній повідомляв, що гр. ОСОБА_1 знятий із зареєстрованого місця проживання 19.05.2021 р. за адресою: АДРЕСА_1 .

Ухвалою від 28.11.2022 р. Господарський суд Київської області звернувся до Державної міграційної служби України із запитом щодо доступу до персональних даних фізичної особи ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ) за формою, наведеною в додатку № 3 до Правил реєстрації місця проживання, затверджених Постановою КМУ № 207 від 02.03.2016 р., та зобов`язав Державну міграційну службу України надати інформацію про місце проживання (перебування) ОСОБА_1 (реєстраційний номер НОМЕР_2 ).

07.12.2022 р. до Господарського суду Київської області від Державної міграційної служби України надійшов лист б/н, б/д (вх. № 17869/22 від 07.12.2022 р.), за змістом якого остання зазначає, що за наявною в ДМС інформацією ОСОБА_2 знята із зареєстрованого місця проживання 10.02.2021 р. за адресою: АДРЕСА_2 .

12.12.2022 р. до Господарського суду Київської області від Державної міграційної служби України надійшов лист б/н, б/д (вх. № 18167/22 від 12.12.2022 р.), за змістом якого остання зазначає, що за наявною в ДМС інформацією ОСОБА_1 знятий із зареєстрованого місця проживання 19.05.2021 р. за адресою: АДРЕСА_1 .

З огляду на викладене, суд констатує відсутність інформації про зареєстроване місце проживання (перебування) фізичних осіб, зазначених у позовній заяві в якості відповідачів 2 і 3.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 19.12.2022 р. було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у даній справі, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 09.01.2023 р.

Відповідно до ч.ч. 3, 7 ст. 120 Господарського процесуального кодексу України виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень. Учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Поряд з цим, згідно з ч. 4 ст. 122 Господарського процесуального кодексу України відповідач, третя особа, свідок, зареєстроване місце проживання (перебування), місцезнаходження чи місце роботи якого невідоме, викликається в суд через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання. З опублікуванням оголошення про виклик відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи. Порядок публікації оголошень на веб-порталі судової влади України визначається Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів) (ч. 5 ст. 122 ГПК України).

Враховуючи відсутність у суду інформації щодо зареєстрованого місця проживання (перебування) відповідача 2 та відповідача 3, повідомлення останніх про дату, час та місце проведення судових засідань у даній справі здійснювалося шляхом розміщення на офіційному веб-порталі судової влади України відповідного оголошення в порядку, передбаченому ч.ч. 4, 5 ст. 122 ГПК України.

Підготовче засідання відкладалось.

27.01.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника ТОВ "МАЙСТЕРНЯ КАВИ" надійшов відзив на позовну заяву б/н, б/д (вх. № 1655/23 від 27.01.2023 р.), за змістом якого остання просить суд поновити строк для подання даного відзиву, відмовити в задоволенні позовних вимог у частині стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, штрафних санкцій (штраф, пеня), які були нараховані з 24.02.2022 р., закрити провадження у справі в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , з огляду на таке.

У зв`язку із воєнним станом та воєнними діями на території місцезнаходження виробництва товариства, останнє об`єктивно не мало можливості виконувати замовлення та відвантажувати їх покупцям. Господарська діяльність товариства фактично зупинена, що призвело до важкого фінансового становища. З огляду на наведене, відповідач 1 з поважних причин об`єктивно не міг та не може виконувати зобов`язання за кредитним договором в установлені в ньому строки. 24.02.2022 р. сталися форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військова агресія Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 р. № 64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні», який був продовжений і триває по сьогоднішній день. Наведена обставина є загальновідомою, врегульована нормами чинного законодавства та підтверджена довідкою Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р., яка є у загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному порталі Торгово-промислової палати України.

Також відповідач 1 відзначає, що Законом України від 15.03.2022 р. № 2120-ІХ «Про внесення змін до Податкового кодексу України та інших законодавчих актів України щодо дії норм на період дії воєнного стану» було доповнено Цивільний кодекс новими положеннями, відповідно до яких у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 Цивільного кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Також, установлено, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24.02.2022 р. за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). Отже, на період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у 30-денний строк після його припинення або скасування позичальник: звільняється від відповідальності за прострочення сплати кредиту; звільняється від сплати неустойки (штрафу, пені) та інших платежів, які передбачені договором за прострочення сплати кредиту; неустойка (штраф, пеня), які були нараховані з 24 лютого 2022 року підлягають списанню. Також, банкам заборонено підіймати відсоткову ставку за користування кредитом, у разі прострочення виплати, окрім тих випадків, якщо це було передбачено кредитним договором.

Разом з тим, ТОВ «МАЙСТЕРНЯ КАВИ» не відмовляється від наявної заборгованості за основною сумою кредиту та розуміє, що повинно повернути банку кредитні кошти та відсотки за користування ними. У направленому банку повідомленні про обставини непереборної сили, надзвичайні і невідворотні обставини, клопотанні про реструктуризацію заборгованості від 21.07.2022 р. відповідач 1 просив банк: списати штрафні санкції, неустойку (штраф, пеню), які були нараховані з 24.02.2022 р. до закінчення дії воєнного стану, та відтермінувати оплату платежів за кредитним договором до закінчення дії воєнного стану, про що укласти угоду про реструктуризацію заборгованості за кредитним договором. Однак, домовленостей з цього приводу сторонами досягнуто не було.

Також відповідач 1 зазначав, що у відповідності до змісту договорів поруки поручителями за кредитним договором є фізичні особи ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . За твердженням відповідача 1, наведені фізичні особи вибули з місця реєстрації та, за наявною у відповідача 1 інформацією, перебувають за кордоном. Втім, в якій саме країні та за якою адресою вони перебувають, необхідно встановити шляхом надсилання відповідного запиту до органів міграційної служби.

Поряд з цим, відповідач 1, керуючись приписами п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, просив суд закрити провадження у справі, оскільки, на його переконання, спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.

Окрім того, разом з відзивом на позовну заяву, представник відповідача 1 надала до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які відповідач 1 поніс і які очікує понести в зв`язку із розглядом справи.

16.02.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву № 01/02-2023 від 13.02.2023 р. (вх. № 3098/23 від 16.02.2023 р.), за змістом якої зазначається, що АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" не погоджується із відзивом відповідача 1 на позовну заяву, вважає його необґрунтованим, не підтвердженим жодним належним та допустимим доказом та зазначає, зокрема, що, в силу приписів ст. 20 ГПК України, підстави для закриття провадження у справі № 911/1999/22 в частині позовних вимог до ОСОБА_1 та ОСОБА_2 є відсутніми.

Також відсутні законодавчо визначені підстави для відмови у задоволенні позовних вимог в частині стягнення індексу інфляції за весь час прострочення, а також трьох процентів річних від простроченої суми та штрафних санкцій (штраф, пеня), які були нараховані з 24 лютого 2022 року, оскільки позивач не нараховував штрафні санкції, інфляційні втрати та 3% річних з 24.02.2022 р., і наявний в матеріалах справи розрахунок заборгованості не містить таких нарахувань.

Поряд з цим, позивач зазначав, що Верховний Суд у складі суддів Об`єднаної палати Касаційного господарського суду в постанові від 19.08.2022 р. у справі № 908/2287/17 зробив висновок, що сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами. ТОВ «МАЙСТЕРНЯ КАВИ» не надало належних та допустимих доказів того, що саме у зв`язку із воєнним станом, військовою агресією Російської Федерації проти України відповідач 1 не зміг виконати свої договірні зобов`язання перед позивачем та у відповідача 1 не було об`єктивної можливості їх виконати.

Крім того, між позивачем та відповідачем 1 проходили переговори щодо реструктуризації заборгованості, за результатами яких позивач надав відповідачу 1 відповідь від 16.08.2022 р. № 01-9/05/1136-БТ про необхідність надання банку документів для проведення реструктуризації, однак ТОВ «МАЙСТЕРНЯ КАВИ» документи для проведення реструктуризації до банку не надало.

Поряд з цим, позивач зазначав, що відповідно до умов договорів поруки, поручитель зобов`язаний повідомити банк про зміну власного прізвища, імені та по батькові, зміну складу сім`ї, фактичної адреси та/або адреси реєстрації, номера контактного телефону, банківських реквізитів, роботи (зміни роботодавця) не пізніше 5 (п`яти) робочих днів з дня настання таких змін, і що саме поручитель несе відповідальність за неповідомлення банку змінених даних. Банк не отримував від відповідача 2 та відповідача 3 інформації про зміну адреси реєстрації або адреси проживання. Водночас, на переконання позивача, матеріали справи № 911/1999/22 містять належні та допустимі докази на підтвердження позовних вимог, що є підставою для задоволення позову в повному обсязі.

06.03.2023 р. до Господарського суду Київської області, після судового засідання, від представника відповідача 1 надійшло клопотання б/н, б/д (вх. № 4255/23 від 06.03.2023 р.) про витребування доказів у справі № 911/1999/22, за змістом якого остання просить суд звернутись до Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: 00034039; вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, тел.: (044) 239 84 80) із запитом про надання інформації про наступне: 1) Чи перетинав державний кордон України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у бік виїзду за межі державного кордону України у період з 01.06.2021 року по 31.12.2022 року. Якщо так, то останній виїзд був до якої саме країни? З якою метою, за якою адресою у наведеній країні він планував перебувати/яка адреса вказана для зв`язку? 2) Чи перетинала державний кордон України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у бік виїзду за межі державного кордону України у період з 01.06.2021 року по 31.12.2022 року. Якщо так, то останній виїзд був до якої саме країни? З якою метою, за якою адресою у наведеній країні вона планувала перебувати/яка адреса вказана для зв`язку?

07.03.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника відповідача 1 надійшло клопотання б/н від 07.03.2023 р. (вх. № 4423/23 від 07.03.2023 р.) про ознайомлення з матеріалами справи.

Розглянувши у підготовчому засіданні 04.05.2023 р. клопотання представника відповідача 1 б/н, б/д (вх. № 4255/23 від 06.03.2023 р.) про витребування доказів у справі № 911/1999/22, суд протокольною ухвалою відмовив у його задоволенні з підстав, викладених в ухвалі суду від 04.05.2023 р.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.05.2023 р. було закрито підготовче провадження і призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 29.05.2023 р.

У зв`язку з оголошенням по місту Києву повітряної тривоги, у призначений час 29.05.2023 р. судове засідання з розгляду справи по суті у даній справі не відбулося.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.05.2023 р. було призначено судове засідання з розгляду справи по суті на 10 липня 2023 р.

Поряд з цим, 29.05.2023 р. до Господарського суду Київської області від представника ТОВ "МАЙСТЕРНЯ КАВИ" надійшло клопотання б/н від 29.05.2023 р. (вх. № 1691/23 від 29.05.2023 р.) про витребування доказів у справі, за змістом якого остання просить суд звернутись до Адміністрації Державної прикордонної служби України (код ЄДРПОУ: 00034039; вул. Володимирська, 26, м. Київ, 01601, тел.: (044) 239 84 80) із запитом про надання інформації про наступне: 1) Чи перетинав державний кордон України ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП: НОМЕР_2 , у бік виїзду за межі державного кордону України у період з 01.06.2021 р. по 31.12.2022 р. Якщо так, то останній виїзд був до якої саме країни? З якою метою, за якою адресою у наведеній країні він планував перебувати/яка адреса вказана для зв`язку? 2) Чи перетинала державний кордон України ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП: НОМЕР_1 , у бік виїзду за межі державного кордону України у період з 01.06.2021 р. по 31.12.2022 р. Якщо так, то останній виїзд був до якої саме країни? З якою метою, за якою адресою у наведеній країні вона планувала перебувати/яка адреса вказана для зв`язку?

У судове засідання 10.07.2023 р. з розгляду справи по суті представники позивача та відповідачів не з`явилися. Водночас, про дату, час і місце судового засідання учасники процесу були повідомлені належно.

Розглянувши у судовому засіданні з розгляду справи по суті клопотання представника відповідача б/н від 29.05.2023 р. (вх. № 1691/23 від 29.05.2023 р.) про витребування доказів у справі № 911/1999/22, суд протокольною ухвалою залишає його без розгляду, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 177 Господарського процесуального кодексу України завданнями підготовчого провадження, зокрема, є остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; з`ясування заперечень проти позовних вимог; визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті.

Разом з тим, клопотання відповідача 1 про витребування доказів б/н від 29.05.2023 р. подано до суду вже після закриття підготовчого провадження у справі та призначення справи до розгляду по суті.

Відповідно до ч. 1 ст. 207 ГПК України на стадії розгляду справи по суті головуючий з`ясовує, чи мають учасники справи заяви чи клопотання, пов`язані з розглядом справи, які не були заявлені з поважних причин в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

Як вбачається з клопотання, представником відповідача 1 не було зазначено та доведено наявності поважних причин неможливості подання даного клопотання під час підготовчого провадження.

В силу приписів ч. 2 ст. 207 ГПК України суд залишає без розгляду заяви та клопотання, які без поважних причин не були заявлені в підготовчому провадженні або в інший строк, визначений судом.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про залишення клопотання представника ТОВ "МАЙСТЕРНЯ КАВИ" б/н від 29.05.2023 р. (вх. № 1691/23 від 29.05.2023 р.) про витребування доказів без розгляду на підставі приписів ч. 2 ст. 207 ГПК України.

У судовому засіданні 10.07.2023 р. було прийнято рішення.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши надані у підготовчому провадженні пояснення представників позивача та відповідача 1, дослідивши докази та оцінивши їх в сукупності, суд

встановив:

18.05.2021 р. між Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та Заощаджень" (банк) та Товариством з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРНЯ КАВИ" (позичальник) було укладено кредитний договір № SME/BC/02-25 (далі - кредитний договір), за умовами п. 1.1 якого банк надає позичальнику кредит у сумі 500000,00 грн. на цiлi, зазначені у пункті 1.4 цього договору, а позичальник зобов`язується своєчасно та у повному обсязі виплачувати банку проценти за користування кредитом, комісії та інші платежі, передбачені цим договором, використати кредит за цільовим призначенням, виконати інші умови цього договору та повернути банку кредит у терміни, встановлені цим договором (п. 1.1 договору).

Пунктом 1.2 кредитного договору визначено, що розмір процентів за користування кредитом складає 0,01% процентів річних. Додатково позичальник щомісяця сплачує на користь банку комісію за супроводження кредиту в розмiрi 1,49% процентів від суми кредиту, зазначеної в п. 1.1 договору.

За умовами п. 1.3 кредитного договору позичальник зобов`язаний повернути кредит банку 15.05.2024 р. Сторони дійшли згоди встановити графік повернення кредиту та сплати інших платежів, що наведений у додатку № 1 до цього договору.

Пунктом 4.1 кредитного договору передбачено, що банк відкриває позичальнику рахунок для обліку кредитної заборгованості.

Пунктом 4.2 кредитного договору погоджено, що кредит надається в безготівковій формі в день укладення цього договору шляхом перерахування з рахунку для обліку кредитної заборгованості на рахунок позичальника, зазначений у пункті 11.2 цього договору.

Відповідно до п. 5.1 кредитного договору проценти нараховуються щомісяця на суму кредиту, що фактично надана позичальнику і не повернена банку протягом всього строку наявності такої суми, виходячи з фактичної кількості днів у місяці та році. При цьому день надання кредиту враховується, а день повернення кредиту не враховується при нарахуванні процентів. Комісія за супроводження кредиту нараховується щомісяця на суму кредиту, зазначену в п. 1.1 договору.

Згідно з п. 5.2 кредитного договору проценти та комісії, нараховані за місяць, позичальник зобов`язаний сплачувати щомісяця не пізніше 15 календарного дня місяця, наступного за місяцем, в якому такі проценти та комісії були нараховані. Проценти та комісії, нараховані за місяць, в якому відбувається повне повернення кредиту, повинні бути сплачені не пізніше дня повернення кредиту. Позичальник має право сплатити комісію за супроводження кредиту за весь строк користування кредитом, в тому числі за рахунок отриманих кредитних коштів. При цьому у разі дострокового часткового або повного погашення кредиту комісія за супроводження кредиту не підлягає поверненню.

Пунктом 5.4 кредитного договору визначено, що у випадку, якщо строк погашення заборгованості за кредитом, що зазначений в додатку № 1 до цього договору, припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, визначений відповідно до законодавства України то позичальник має здійснити погашення заборгованості за кредитом не пізніше наступного робочого дня відповідного строку, встановленого для вчинення певної дії.

У відповідності з п. 7.1 договору позичальник зобов`язується повернути банку кредит у термін, зазначений у п. 1.3 цього договору, повернення кредиту до настання зазначеного терміну вважається достроковим. У випадках, передбачених цим договором або чинним законодавством України, позичальник зобов`язаний на вимогу банку повернути кредит достроково.

Відповідно до п. 9.6 договору банк має право вимагати дострокового повернення кредиту, сплати процентів за користування ним, сплати комісії за супроводження кредиту і виконання усіх інших зобов`язань позичальника за цим договором та після їх виконання в односторонньому порядку розірвати цей договір у будь-якому з випадків, зокрема, у разі суттєвого порушення позичальником умов договору.

Цей договір вважається укладеним з дати його підписання сторонами та скріплення їх печатками і діє до повного виконання зобов`язань позичальника за цим договором (п. 10.2 договору).

У додатку № 1 до кредитного договору було погоджено графік повернення кредиту.

У забезпечення виконання зобов`язань за кредитним договором позивачем укладено два договори поруки (аналогічного змісту): договір поруки № SME/OV/02-25-Р від 18.05.2021 р., укладений між Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та Заощаджень" (кредитор) та ОСОБА_1 (поручитель); договір поруки № SME/OV/03-25-Р від 18.05.2021 р., укладений між Акціонерним товариством "Банк Інвестицій та Заощаджень" (кредитор) та ОСОБА_2 (поручитель).

Відповідно до п. 1.1 договорів поруки поручитель зобов`язується перед кредитором у повному обсязі солідарно відповідати за порушення боржником, яким є Товариство з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРНЯ КАВИ", взятих на себе забезпечених порукою зобов`язань, що витікають з кредитного договору № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р., укладеного мiж кредитором та боржником, з урахуванням всіх змін, доповнень, нових редакцій, новацій, додаткових договорів, додаткових угод, договорів про внесення змін, тощо, що внесенi/укладенi до нього або можуть бути внесені укладені в подальшому (надалі за текстом всі разом - кредитний договір).

За умовами п. 2.1 договорів поруки порукою, що надається за цим договором, забезпечується виконання наступних зобов`язань (надалі за текстом всі разом - забезпечені порукою зобов`язання):

пп. 2.1.1 повернення кредитору кредиту, наданого за кредитним договором, в сумі (ліміті) 500000,00 грн., зi строком користування кредитом до 15.05.2024 р., у строки, у випадках та на умовах, передбачених кредитним договором та/або цим договором, в тому числі з дотриманням, при цьому, визначеного кредитним договором порядку сплати періодичних платежів або достроково у випадках, передбачених кредитним договором та/або цим договором, та/або чинним законодавством України;

пп. 2.1.2 сплата процентів за користування кредитом у розмірі 0,01%, та комісій в розмiрi, строки, на умовах та в порядку, що визначені кредитним договором;

пп. 2.1.3 сплата можливої неустойки (пені, штрафів) та інших платежів/сум, які підлягають сплаті кредитору за умовами кредитного договору, у розмiрi, строки, на умовах та в порядку, що визначені кредитним договором;

пп. 2.1.4 відшкодування всіх можливих збитків та витрат, понесених кредитором за, у зв`язку та/або передбачених кредитним договором, витрат кредитора, пов`язаних з захистом кредитором своїх прав та/або пред`явленням вимог і отриманням виконання за кредитним договором, та збитків кредитора, завданих внаслідок порушення (невиконання або неналежного виконання) боржником умов кредитного договору.

Пунктом 2.4 договорів поруки передбачено, що сторони домовились, що поручитель повинен виконати забезпечені порукою зобов`язання в тому ж порядку та обсязі, який встановлено для боржника за кредитним договором.

Умовами п. 2.5 договорів поруки погоджено, що поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Боржник і поручитель вiдповiдають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання забезпечених порукою зобов`язань повністю (чи у будь-якій його частині) як від боржника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Випискою по особовому рахунку відповідача 1 за 18.05.2021 р. № НОМЕР_3 , в призначенні платежу якої зазначено: "видача кредиту за кредитним договором № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р.", підтверджується факт надання позивачем кредиту відповідачу 1 в сумі 500000,00 грн.

Отже, банк виконав взяті на себе зобов`язання за кредитним договором та надав відповідачу 1 (позичальнику) кредит у сумі 500000,00 грн., а позичальник не виконав належним чином взяті на себе зобов`язання з повернення кредиту за графіком, погодженим у додатку 1 до кредитного договору, та має перед позивачем заборгованість за кредитом в сумі 406484,25 грн., що підтверджується випискою АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" по особовим рахункам ТОВ "МАЙСТЕРНЯ КАВИ" за період з 18.05.2021 р. по 05.10.2022 р.

Відповідно, банком було встановлено порушення строків сплати кредиту, у зв`язку з чим позивач направив на адреси відповідачів, на підставі п. 9.6 кредитного договору, вимогу про дострокове виконання зобов`язань за кредитним договором № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р., № 01-9/05/798-БТ від 06.07.2022 р. та вимоги до поручителів про виконання забезпечених порукою зобов`язань боржника в цілому за кредитним договором - № 01-9/05/799-БТ від 06.07.2022 р., № 01-9/05/800-БТ від 06.07.2022 р.

З матеріалів справи слідує, що відповідей на вимоги отримано не було, заборгованість не сплачено.

Отже, як зазначає позивач у позовній заяві, відповідачем 1 було порушено умови кредитного договору № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р. та вимоги законодавства, оскільки не було забезпечено своєчасне погашення кредиту та відсотків, внаслідок чого у відповідача 1 утворилась кредитна заборгованість, а саме: 406484,25 грн. - основний борг, 34,60 грн. - проценти за неправомірне користування кредитом, 74500,00 грн. - комісія за супроводження кредиту, 1202,52 грн. - інфляційні втрати, 152,57 грн. - 3% річних, що спричинило застосування солідарної відповідальності до поручителів і звернення банку з даним позовом до суду.

Оцінюючи подані до матеріалів справи докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку щодо наявності підстав для задоволення позовних вимог у даній справі в повному обсязі з огляду на таке.

Згідно з частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань.

Аналогічні положення містяться у статтях 525, 526 Цивільного кодуксу України.

Приписами статті 530 ЦК України передбачено, що, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Як зазначено у ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Згідно з ч. 1 ст. 1054 Цивільного кодексу України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Відповідно до частини 2 цієї ж статті до відносин за кредитним договором застосовуються положення про позику, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Частиною 1 ст. 1049 Цивільного кодексу України передбачено, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Частиною 2 статті 1050 ЦК України передбачено, що, якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 ЦК України.

За приписами ч. 1 ст. 1048 Цивільного кодексу України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст. 629 Цивільного кодексу України).

Поряд з цим, відповідно до ст. 553 Цивільного кодексу України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Порукою може забезпечуватися виконання зобов`язання частково або у повному обсязі.

У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Стаття 554 Цивільного кодексу України встановлює, що у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Поряд з цим, приписами статей 73, 74 Господарського процесуального кодексу України визначено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статей 76-79 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів (ч. 1 ст. 86 ГПК України).

Як слідує з матеріалів справи, відповідач 1 заперечує проти позову в частині стягнення штрафних санкцій, 3% річних та інфляційних втрат, посилаючись, зокрема, на настання форс-мажорних обставин у вигляді вторгнення військ Російської Федерації на територію України, у зв`язку з чим господарська діяльність товариства фактично зупинена, що призвело до важкого фінансового становища. Відповідач 1 зазначав, що наведена обставина є загальновідомою, врегульована нормами чинного законодавства та підтверджена довідкою Торгово-промислової палати України № 2024/02.0-7.1. від 28.02.2022 р., яка є у загальному доступі в мережі Інтернет на офіційному порталі Торгово-промислової палати України.

Суд відзначає, що підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик, господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку (стаття 42 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 614 Цивільного кодексу України, особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

Особа є невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів щодо належного виконання зобов`язання.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання.

Статтею 617 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 218 Господарського кодексу України, підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів.

З вищенаведених норм вбачається, що чинне законодавство пов`язує наявність форс-мажорних обставин з підставами для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язань і не поширює у зв`язку з цим свою дію на матеріально-правові вимоги щодо стягнення основної заборгованості за укладеним договором, тобто присудження до виконання обов`язку, що не відноситься до відповідальності. Наявність вказаних обставин законодавством не визначено в якості підстав для звільнення від виконання зобов`язань або їх припинення.

Щодо посилання відповідача на лист № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 р. Торгово-промислової палати України, яким остання на підставі ст.ст. 14, 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" № 671/97-ВР від 02.12.1997 р., Статуту ТПП України, засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), суд зазначає наступне.

Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) у своєму листі від 28.02.2022 р. вказала, що: "…засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні".

Однак, ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв`язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов`язання. Форс-мажор, або ж обставини непереборної сили, - це надзвичайні та невідворотні обставини, настання яких призвело до об`єктивної неможливості виконати зобов`язання. Стаття 617 ЦК України звільняє від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо воно стало саме наслідком форс-мажору.

13.05.2022 р. ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що сторона, яка порушила свої зобов`язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ТПП України від 18.12.2014 р., за кожним зобов`язанням окремо.

Відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 14 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а також торговельні та портові звичаї, прийняті в Україні, за зверненнями суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб.

Згідно з ч. 2 ст. 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За приписами ч. 1 ст. 14-1 зазначеного Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

У ст. 3.3 Регламенту засвідчення Торгово-промисловою палатою України та регіональними торгово-промисловими палатами форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), затвердженого рішенням Президії ТПП від 18.12.2014 р. № 44(5) (далі - Регламент), вказано, що сертифікат (в певних договорах, законодавчих і нормативних актах згадується також як висновок, довідка, підтвердження) про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) (далі - сертифікат) - документ встановленої ТПП форми, який засвідчує настання форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), виданий ТПП або регіональною ТПП згідно з чинним законодавством, умовами договору (контракту, угоди тощо) та цим Регламентом.

Відповідно до ст. 6.2 Регламенту форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) засвідчуються за особистим зверненням суб`єктів господарської діяльності та фізичних осіб по кожному окремому договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 р. у справі № 915/531/17, від 26.05.2020 р. у справі № 918/289/19, від 17.12.2020 р. у справі № 913/785/17 наведено висновок щодо застосування ст. 14-1 Закону "Про торгово-промислові палати в Україні", відповідно до якого: ст. 14-1 цього Закону визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиціального характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання; саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Поряд з цим, Верховний Суд неодноразово зазначав, що одне лише передбачене законом віднесення введення воєнного стану до форс-мажорних обставин не свідчить про існування форс-мажору у конкретних правовідносинах сторін, де така обставина може стати форс-мажорною лише у випадку, якщо особа доведе, що конкретний обмежувальний захід, запроваджений в рамках карантину, надзвичайного стану, надзвичайної ситуації тощо, унеможливлює виконання конкретного договору (постанови Верховного Суду від 21.07.2021 р. у справі № 912/3323/20, від 03.08.2022 р. у справі № 914/374/21).

Також у постанові Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 910/9258/20, суд послався на раніше сформульований у низці своїх постанов висновок, відповідно до якого: засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифікату про форс-мажорні обставини покладено на ТПП України та уповноважені нею регіональні ТПП; форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для конкретного випадку виконання зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 14.06.2022 р. у справі № 922/2394/21 зазначено, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру, і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості належного виконання зобов`язання, повинна довести їх наявність не тільки самих по собі, але і те, що вони були форс-мажорними саме для даного конкретного випадку.

Керуючись наведеними правовими висновками суду касаційної інстанції, при розгляді форс-мажорних спорів наразі (як і раніше) суди виходять з того, що підтвердженням існування форс-мажорних обставин є відповідний сертифікат ТПП України чи уповноваженої нею регіональної ТПП.

При цьому, наявність чи відсутність обставин форс-мажору встановлюється саме для конкретного випадку виконання господарського зобов`язання. Сам лише факт проведення бойових дій чи запровадження обмежень воєнного часу не звільняє сторону від відповідальності, якщо такі обставини прямо не перешкоджають фізично чи юридично виконати конкретний обов`язок за договором.

Отже, навіть у разі наявності сертифікату ТПП України про форс-мажор суд оцінює цей доказ у сукупності з іншими доказами у справі.

Зважаючи на викладене, обставина введення на території України воєнного стану, враховуючи наявність універсального офіційного листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 про засвідчення форс-мажорних обставин, не є автоматичною підставою для звільнення особи від відповідальності за неналежне виконання умов договору, або продовження його дії на період дії таких обставин, оскільки не має преюдиціального (заздалегідь встановленого) характеру, а необхідною умовою їх застосування є наявність причинно-наслідкового зв`язку між неможливістю виконання договору та обставинами непереборної сили, тобто їх здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, в той час як відповідач не довів об`єктивної неможливості виконання умов договору у зв`язку із введенням на території України воєнного стану.

З огляду на наведене, суд відхиляє посилання відповідача 1 на достатність зазначеного вище листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 р. № 2024/02.0-7.1 для підтвердження обставин неможливості виконання відповідачем 1 обов`язку щодо погашення кредиту за кредитним договором № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р.

Водночас, матеріали справи не містять сертифікату, виданого Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженими регіональними торгово-промисловими палатами, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які вплинули на реальну можливість виконання зобов`язань відповідача 1 Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРНЯ КАВИ" саме за кредитним договором № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р.

З огляду на вищенаведене, факт порушення відповідачем 1 зобов`язань за укладеним з позивачем кредитним договором судом встановлений та по суті відповідачем 1 не спростований.

Поряд з цим, посилання відповідача 1 на необхідність закриття провадження у даній справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 20 ГПК України, п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, відхилено судом, зважаючи на наступне.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 Господарського процесуального кодексу України.

Так, за змістом пункту 1 частини 1 цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці,

З аналізу наведеного вище пункту вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів такі справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи-підприємці.

Відповідно до положень статей 553, 554, 626 Цивільного кодексу України за договором поруки, який є двостороннім правочином, що укладається з метою врегулювання відносин між: кредитором та поручителем; поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов`язку. У разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки. Тобто, договір поруки укладається кредитором і поручителем в забезпечення виконання боржником основного зобов`язання.

Отже, враховуючи викладене, до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Наведений правовий висновок викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 02.10.2018 р. у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-253гс18).

Виходячи з аналізу змісту та підстав поданого позову, АТ "Банк Інвестицій та Заощаджень" як кредитор подало до господарського суду даний позов, зокрема, до фізичних осіб як поручителів за договорами поруки, що укладені на забезпечення зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи. Тобто, між позивачем та відповідачами 2, 3 наявний спір щодо правочину, укладеного для виконання зобов`язання за кредитним договором, сторонами якого є юридичні особи, що відповідає ознакам спору, який підлягає розгляду в порядку господарського судочинства згідно з наведеними вище приписами ГПК України.

Оскільки суд дійшов висновку, що права позивача, за захистом яких він звернувся до суду, порушено усіма відповідачами, тому позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідача 1, відповідача 2 та відповідача 3 заборгованості за кредитом в сумі 406484,25 грн. є обґрунтованими, доведеними належними і допустимими доказами та підлягають задоволенню.

Поряд з цим, у зв`язку із неналежним виконанням боржником взятих на себе зобов`язань з повернення кредиту, позивачем на підставі п. 1.2 кредитного договору було нараховано 34,60 грн. заборгованості за процентами за період з 16.12.2021 р. по 05.10.2022 р. та 74500,00 грн. заборгованості за комісією за період з 16.12.2021 р. по 05.10.2022 р.

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги в частині солідарного стягнення з відповідачів 1, 2 та 3 заборгованості за процентами та заборгованості за комісією також підлягають задоволенню в розмірі згідно з розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Окрім того, позивач нарахував до стягнення з відповідачів 3% річних в розмірі 152,57 грн., а також інфляційні втрати в розмірі 1202,52 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги банку в частині солідарного стягнення з відповідачів 1, 2, 3 інфляційних втрат в розмірі 1202,52 грн. за період з грудня 2021 року по лютий 2022 року та 3% річних в розмірі 152,57 грн. за період з 16.12.2021 р. по 23.02.2022 р. також підлягають задоволенню за розрахунком позивача, який відповідає умовам договору та вимогам закону.

Посилання ж відповідача 1 на відсутність підстав для стягнення інфляційних втрат та 3% річних від простроченої суми, які були нараховані з 24 лютого 2022 року, спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем було заявлено до стягнення інфляційні втрати та 3% річних, які не є штрафними санкціями та нараховані до 24.02.2022 р.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку щодо задоволення позовних вимог Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" про солідарне стягнення з відповідачів 1, 2, 3 заявлених до стягнення сум у повному обсязі.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів сторін та їх відображення у судовому рішенні, суд спирається на висновки, яких дійшов Європейський суд з прав людини у рішенні від 18.07.2006 р. у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Поряд з цим, за змістом п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень та висновків Європейського суду з прав людини, викладених у рішеннях у справах «Трофимчук проти України», «Серявін та інші проти України» обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

З урахуванням наведеного, суд відзначає, що решта долучених до матеріалів справи доказів та наданих сторонами пояснень була ретельно досліджена судом і наведених вище висновків суду щодо задоволення позовних вимог не спростовує.

Судові витрати зі сплати судового збору відповідно до ст. 129 ГПК України покладаються на відповідачів в рівних частинах по 2411,87 грн. з кожного, оскільки, якщо позов майнового характеру задоволено солідарно за рахунок двох і більше відповідачів, то судові витрати також розподіляються між відповідачами порівну, позаяк солідарне стягнення судового збору приписами Господарського процесуального кодексу не передбачено.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути солідарно з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРНЯ КАВИ" (08635, Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, б. 4, код 38267814) за кредитним договором № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р., з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) за кредитним договором № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р. та договором поруки № SME/OV/02-25-P від 18.05.2021 р. та з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідент. номер НОМЕР_1 ) за кредитним договором № SME/BC/02-25 від 18.05.2021 р. та договором поруки № SME/OV/03-25-P від 18.05.2021 р. на користь Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код 33695095) 406484 (чотириста шість тисяч чотириста вісімдесят чотири) грн. 25 коп. основного боргу, 34 (тридцять чотири) грн. 60 коп. процентів за неправомірне користування кредитом, 74500 (сімдесят чотири тисячі п`ятсот) грн. 00 коп. комісії за супроводження кредиту, 1202 (одну тисячу двісті дві) грн. 52 коп. інфляційних втрат, 152 (сто п`ятдесят дві) грн. 57 коп. 3% річних.

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "МАЙСТЕРНЯ КАВИ" (08635, Київська обл., Васильківський р-н, с. Крушинка, вул. Колгоспна, б. 4, код 38267814) на користь Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код 33695095) 2411 (дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 87 коп. судового збору.

4. Стягнути з ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , ідент. номер НОМЕР_2 ) на Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код 33695095) 2411 (дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 87 коп. судового збору.

5. Стягнути з ОСОБА_2 ( АДРЕСА_3 , ідент. номер НОМЕР_1 ) на користь Акціонерного товариства "Банк Інвестицій та Заощаджень" (04119, м. Київ, вул. Юрія Іллєнка, 83-Д, код 33695095) 2411 (дві тисячі чотириста одинадцять) грн. 87 коп. судового збору.

Видати накази після набрання рішенням законної сили.

Згідно з приписами ч.ч. 1, 2 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Відповідно до вимог статті 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складене 24.07.2023 р.

Суддя В.М. Бабкіна