Ухвала

від 24.07.2023 по справі 566/430/22

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 липня 2023 року

м. Київ

справа № 566/430/22

провадження № 61-10288ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Гулейкова І. Ю., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Комунального некомерційного підприємства «Млинівська центральна районна лікарня» Млинівської селищної ради Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Млинівська центральна районна лікарня» Млинівської селищної ради Рівненської області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,

ВСТАНОВИВ:

У травні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Комунального некомерційного підприємства «Млинівська центральна районна лікарня» Млинівської селищної ради Рівненської області (далі - КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області) про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Млинівського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2022 року позов ОСОБА_1 до КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу задоволено частково.

Визнано протиправним та скасовано наказ № 92 від 12 квітня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади завідувача акушерсько-гінекологічного відділення КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області.

Визнано протиправним та скасовано наказ № 93 від 12 квітня 2022 року про звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря акушера-гінеколога по наданню екстреної допомоги акушерсько-гінекологічного відділення КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді лікаря акушера-гінеколога по наданню екстреної допомоги акушерсько-гінекологічного відділення, або на інших рівнозначних посадах КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області.

Стягнуто з КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу на посаді лікаря акушера-гінеколога по наданню екстреної допомоги в період з 13 квітня 2022 року по 14 листопада 2022 року у розмірі 61 230, грн.

В задоволенні позовної вимоги ОСОБА_1 про поновлення її на посаді завідувача акушерсько-гінекологічного відділення КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2023 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено.

Рішення Млинівського районного суду Рівненської області від 14 листопада 2022 року в частині відмови у задоволені позовних вимог ОСОБА_1 про поновлення її на посаді завідувача акушерсько-гінекологічного відділення КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області та виплаті середнього заробітку за час вимушеного прогулу скасовано та ухвалено нове про задоволення цих вимог.

Поновлено ОСОБА_1 на посаді завідувачки акушерсько-гінекологічного відділення КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області з 13 квітня 2022 року. Стягнуто з КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу у розмірі 130 744,46 грн без утримання прибуткового податку й інших обов`язкових платежів.

Стягнути з КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області у дохід держави судовий збір у розмірі 5 749,61 грн за розгляд справи судом першої та апеляційної інстанції.

У липні 2023 року КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області звернулося засобами поштового зв`язку до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2023 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення процесуальнихнорм, просить його скасувати.

Касаційна скарга не може бути прийнята до розгляду та підлягає поверненню з таких підстав.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України) учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку рішення суду першої інстанції після апеляційного перегляду справи та постанову суду апеляційної інстанції, крім судових рішень, визначених у частині третій цієї статті.

Пунктами 1-4 частини другої статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

Згідно із частиною першою статті 411 ЦПК України судові рішення підлягають обов`язковому скасуванню з направленням справи на новий розгляд, якщо: справу розглянуто і вирішено неповноважним складом суду; в ухваленні судового рішення брав участь суддя, якому було заявлено відвід, і судом касаційної інстанції визнано підстави про відвід обґрунтованими, якщо касаційну скаргу обґрунтовано такою підставою; судове рішення не підписано будь-яким із суддів або підписано не тими суддями, що зазначені в судовому рішенні; судове рішення ухвалено суддями, які не входили до складу колегії, що розглянула справу; справу розглянуто за відсутності будь-кого з учасників справи, належним чином не повідомлених про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою; судове рішення ухвалено судом з порушенням правил інстанційної або територіальної юрисдикції; суд прийняв рішення про права, свободи, інтереси та (або) обов`язки осіб, що не були залучені до участі у справі.

Відповідно до частини третьої статті 411 ЦПК України підставою для скасування судового рішення та направлення справи на новий розгляд є також порушення норм процесуального права, на які посилається заявник у касаційній скарзі, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи, якщо: суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 389 цього Кодексу; або суд розглянув у порядку спрощеного позовного провадження справу, що підлягала розгляду за правилами загального позовного провадження; або суд необґрунтовано відхилив клопотання про витребування, дослідження або огляд доказів або інше клопотання (заяву) учасника справи щодо встановлення обставин, які мають значення для правильного вирішення справи; або суд встановив обставини, що мають суттєве значення, на підставі недопустимих доказів.

У касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав) (підпункт 1 пункту 5 частини другої статті 392 ЦПК України).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був урахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Якщо касаційна скарга подана на підставі пункту 3 частини другої статті 389 ЦПК України, у такій скарзі зазначається, щодо якої саме норми права відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах.

У випадку оскарження судових рішень на підставі пункту 4 частини другої статті 389 ЦПК України з посиланням на частину першу статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини першої статті 411 ЦПК України, який є обов`язковою підставою для скасування судового рішення з його обґрунтуванням та мотивуванням доводів.

У випадку оскарження судових рішень на підставі частини третьої

статті 411 ЦПК України, у касаційній скарзі потрібно зазначити певний пункт частини третьої статті 411 ЦПК України, з наведенням обґрунтувань таких доводів.

Виконання зазначених процесуальних вимоги має на меті унеможливити використання формального та беззмістовного викладу заявниками підстав касаційного оскарження.

Таким чином, касаційна скарга має містити посилання на одну з підстав, передбачених пунктами 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України.

Касаційна скарга містить посилання на випадки, передбачені підпунктами «а» та «в» пункту 2 частини третьої статті 389 ЦПК України, за наявності яких судові рішення у малозначній справі підлягають касаційному оскарженню.

Проте представник КНП «Млинівська ЦРЛ» Млинівської селищної ради Рівненської області не зазначає обов`язкових підстав касаційного оскарження передбачених частиною другою статті 389 ЦПК України.

Саме по собі посилання у касаційній скарзі на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права без зазначення та обґрунтування випадків (випадка), перелічених у пунктах 1, 2, 3, 4 частини другої статті 389 ЦПК України, не є виконанням вимог процесуального закону (пункт 5 частини другої статті 392 ЦПК України) щодо обов`язкового зазначення у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження.

Узагальнюючи наведене, оскільки заявником не виконано вимог ЦПК України при поданні касаційної скарги щодо наведення підстав касаційного оскарження, тому, відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України, касаційна скарга підлягає поверненню.

Верховний Суд зауважує, що суд касаційної інстанції здійснює перегляд постановлених судами першої та апеляційної інстанцій судових рішень у виключних випадках, кожен з яких окремо передбачений процесуальним законом. Стадія касаційного перегляду не є обов`язковою стадією для усіх видів судових проваджень, а перегляд рішень у касаційному порядку відбувається виключно з підстав, що вичерпним чином визначені законом. При цьому, Верховний Суд є судом права, тобто такою судовою інстанцією, яка не здійснює перегляд постановлених та оскаржених рішень повністю, а лише у питанні правильності застосування судами норм права.

Відповідно до пункту 4 частини четвертої статті 393 ЦПК України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається судом також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

Згідно з прецедентною практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини»), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» від 23 жовтня 1996 року, Reports 1996-V, p. 1544, § 45; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» від 19 грудня 1997 року).

Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги.

Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Комунального некомерційного підприємства «Млинівська центральна районна лікарня» Млинівської селищної ради Рівненської області на постанову Рівненського апеляційного суду від 08 червня 2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Комунального некомерційного підприємства «Млинівська центральна районна лікарня» Млинівської селищної ради Рівненської області про визнання протиправними та скасування наказів про звільнення, поновлення на роботі, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу вважати неподаною та повернути заявнику.

Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя І. Ю. Гулейков