Ухвала

від 24.07.2023 по справі 163/2879/21

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

24 липня 2023 року

м. Київ

справа № 163/2879/21-ц

провадження № 61-7592ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Лідовця Р. А. розглянув заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тернового Руслана Богдановича про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулька Бориса Івановича від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення працівника у виконанні трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року, додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року,

встановив:

У грудні 2021 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення працівника у виконанні трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу.

Рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.

Визнано незаконним та скасовано наказ директора Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області № 119-аг від 05 листопада 2021 року «Про відсторонення від роботи вчителя математики, інформатики та заступника з НВР ОСОБА_1 ».

Зобов`язано Запільську гімназію Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області та відділ освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області нарахувати та виплатити ОСОБА_1 середню заробітну плату за період незаконного відсторонення від роботи з 08 листопада 2021 року по дату фактичного допущення до роботи на посаді математики, інформатики та заступника з НВР.

У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Вирішено питання розподілу судових витрат.

Додатковим рішенням Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року заяву представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про ухвалення додаткового судового рішення задоволено частково.

Стягнуто із Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області на користь ОСОБА_1 3 000 грн витрат на професійну правничу допомогу.

У задоволенні решти вимог заяви відмовлено.

Постановою Волинського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року апеляційну скаргу відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року задоволено частково.

Мотивувальну частину рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року у частині визнання незаконним та скасування наказу директора Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області «Про відсторонення від роботи вчителя математики, інформатики та заступника з НВР ОСОБА_1 » № 199-аг від 05 листопада 2021 року у цій справі змінено, викладено її у редакції цієї постанови.

У решті рішення суду залишено без змін.

Апеляційну скаргу відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області на додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року залишено без задоволення.

04 травня 2023 року до Верховного Суду через засоби поштового зв`язку відділом освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської областіподано касаційну скаргу, у якій просить вищезазначені оскаржувані судові рішення скасувати, прийняти нову постанову про відмову у задоволенні позову ОСОБА_1 .

Ухвалою Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду

від 22 червня 2023 року відкрито касаційне провадження у справі та витребувано справу з Любомльського районного суду Волинської області.

У задоволенні клопотання відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області про зупинення виконання судового рішення до закінчення його перегляду у касаційному порядку відмовлено.

20 липня 2023 року до Верховного Суду надійшла заява представника

ОСОБА_1 - ОСОБА_3 про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулька Б. І., яка обґрунтована тим, що існують обставини, які викликають сумнів в об`єктивності та неупередженості судді, так як, на його думку, вказаний суддя-доповідач, який як голова Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, ще до прийняття постанови Великої Палати Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 130/3548/21 (провадження № 14-82цс22), надавав судам інформацію про застосування норм матеріального права щодо відсторонення від роботи працівників у зв`язку з відсутністю щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, викладену у листі від 24 грудня 2021 року № 3223/0/208-21. У цій справі предмет спору також пов`язаний із відстороненням від роботи працівника у зв`язку із ненаданням документа, що засвідчує вакцинацію проти COVID-19.

Ухвалою Верховного Суду від 20 липня 2023 року заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тернового Р. Б. про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулька Б. І. від участі у розгляді справи № 163/2879/21 визнано необґрунтованою, заяву про відвід суддів передано для вирішення зазначеного питання у порядку, передбаченому частиною першою статті 33 ЦПК України, іншому судді.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 20 липня 2023 року визначено суддю Лідовця Р. А. для розгляду зазначеної заяви.

Перевіривши наведені у заяві про відвід судді доводи вважаю, що підстави для її задоволення відсутні з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 36 ЦПК України суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо:

1. він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;

2. він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав стороні чи іншим учасникам справи правничу допомогу в цій чи іншій справі;

3. він прямо чи побічно заінтересований у результаті розгляду справи;

4. було порушено порядок визначення судді для розгляду справи;

5. є інші обставини, що викликають сумнів в неупередженості або об`єктивності судді.

Також частиною четвертою статті 36 ЦПК України встановлено, що незгода сторони з процесуальними рішеннями судді, рішення або окрема думка судді в інших справах, висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

Головною метою відводу є гарантування безсторонності суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігання будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.

Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) зазначає, що «у кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу й такий ступінь, що свідчать про небезсторонність суду». Стосовно відводу (як права сторони його ініціювати) вказано, що «особиста безсторонність суду презюмується, поки не надано доказів протилежного». У випадку ж самовідводу сам суддя повинен бути переконаним, що є достатньо фактів, які свідчать про його безсторонність. Безумовно, сторони можуть побоюватися, що суддя є небезстороннім, але «вирішальним є те, чи можна вважати такі побоювання об`єктивно обґрунтованими» (рішення від 09 листопада 2006 року у справі «Білуха проти України» (Belukha v. Ukraine), заява № 33949/02).

Також ЄСПЛ зазначив, що наявність безсторонності для цілей пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція) визначається за допомогою суб`єктивного критерію, тобто оцінювання особистого переконання конкретного судді у конкретній справі, а також за допомогою об`єктивного критерію, тобто з`ясування того, чи надав цей суддя достатні гарантії для виключення будь-якого законного сумніву з цього приводу. Щодо суб`єктивного критерію, то презумпція особистої неупередженості судді діє доти, доки не з`являться докази на користь протилежного.

Згідно з об`єктивним критерієм необхідно встановити, чи існують факти, які можна встановити та які можуть ставити під сумнів безсторонність судді. Це означає, що при з`ясуванні питання про те, чи існують законні підстави для побоювання щодо відсутності безсторонності у певного судді, позиція заявника має важливе, але не вирішальне значення. Вирішальним при цьому є те, чи можуть бути ці побоювання об`єктивно виправдані «справа Гаусшильдта» (Hauschildt Case, № 11/1987/134/188).

Крім цього, сумніви мають бути засновані на фактичних обставинах, а не на припущеннях про можливий розвиток подій.

Отже, проаналізувавши заяву представника ОСОБА_1 - адвоката Тернового Р. Б. про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулька Б. І. від участі у розгляді справи № 163/2879/21 варто дійти висновку, що доводи цієї заяви, зокрема, зводяться до незгоди заявника з наданням відповіді на лист стосовно надання методичної інформації про застосування статті 46 КЗпП України щодо відсторонення від роботи працівника у зв`язку з відсутністю щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, що не є підставою для відводу судді.

Відповідь судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулька Б. І., як голови Касаційного цивільного суду, на лист стосовно методичної інформації щодо розгляду справ про відсторонення від роботи працівника у зв`язку з відсутністю щеплення від гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, викладена у листі Верховного Суду від 24 грудня 2021 року № 3223/0/208-21, не свідчить про наявність особистої упередженості судді у розгляді справи № 163/2879/21.

Крім того, частиною четвертою статті 36 ЦПК України серед іншого прямо встановлено, що висловлена публічно думка судді щодо того чи іншого юридичного питання не може бути підставою для відводу.

За відсутності доказів наявності підстав стверджувати про особисту упередженість судді Гулька Б. І. відсутні підстави для задоволення відводу судді.

Отже, оскільки доводи заявника у заяві про відвід не дають підстав для обґрунтованого сумніву у неупередженості та об`єктивності судді Гулька Б. І. і не свідчать про його заінтересованість у результаті розгляду справи № 163/2879/21, вважаю, що заява представника ОСОБА_1 - адвоката Тернового Р. Б. про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулька Б. І. є необґрунтованою і задоволенню не підлягає.

Керуючись статтями 36, 40 ЦПК України,

УХВАЛИВ:

Відмовити у задоволені заяви представника ОСОБА_1 - адвоката Тернового Руслана Богдановича про відвід судді Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду Гулька Бориса Івановича від участі у розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до Запільської гімназії Любомльської міської ради Ковельського району Волинської області, відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області, третя особа - ОСОБА_2 , про визнання незаконним і скасування наказу про відсторонення від роботи, поновлення працівника у виконанні трудових обов`язків та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу, за касаційною скаргою Відділу освіти, молоді та спорту Любомльської міської ради Волинської області на рішення Любомльського районного суду Волинської області від 28 березня 2022 року, додаткове рішення Любомльського районного суду Волинської області від 03 травня 2022 року та постанову Волинського апеляційного суду від 26 квітня 2023 року.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя Р. А. Лідовець