Рішення

від 19.07.2023 по справі 350/325/22

РОЖНЯТІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 350/325/22

Номер провадження 2/350/34/2023

Р ІШ ЕН НЯ

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

1

19 липня 2023 року селище Рожнятів

Рожнятівський районний суд Івано-Франківської області

в складі :

головуючого судді Бейка А.М.,

секретаря судового засідання Маєвської С.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду селища Рожнятів у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ДП «Брошнівське лісове господарство» про визнання протиправним та скасування наказу, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку, суд -

в с т а н о в и в :

І. Стислий виклад позицій сторін:

Позивач звернувся до Рожнятівського районного суду Івано-Франківської області із позовною заявою до відповідача, у якій просив визнати незаконним та скасувати наказ Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» від 21.02.2022 №18-к про звільнення його з робот; поновити на посаді провідного районного мисливствознавця; стягнути з Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» на його користь середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

В основу позовних вимог позивач зіслався на те, що він 03.07.1995 був прийнятий на роботу в ДП «Брошнівське лісове господарство», де займав посаду провідного районного мисливствознавця. У листопаді 2021 року його було повідомлено про заплановане вивільнення та припинення трудового договору. Підставою попередження та вивільнення слугував наказ Державного агентства лісових ресурсів України від 29.10.2021 №713 «Про припинення державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного підприємства «Осмолодське лісове господарство». На підставі наказу відповідача від 21.02.2022 №18-у його з 23.02.2022 звільнено з роботи у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності працівників згідно з пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України. Таке звільнення вважає незаконним та проведеним з порушеним норм трудового законодавства. Так, відповідачем на виконання вимог частини 1 статті 49-2 КЗпП України його було попереджено про наступне вивільнення за два місяці. Однак подальші дії відповідача які зазначені в повідомленні вчинені з порушенням норм права, оскільки відповідно до повідомлення про наступне вивільнення саме відповідач мав запропонувати йому посаду, а у випадку незгоди з пропозиціями його мало бути звільнено з 31.01.2022. Щодо пропозиції посад, як зазначає сам відповідач у повідомлення про наступне вивільнення то таке твердження суперечить законодавству та здоровому глузду, оскільки повідомлення про наступне вивільнення базувалось саме на підставі реорганізації відповідача, шляхом приєднання. Таким чином, право на пропозиції посад у зв`язку з реорганізацією мав не відповідач, а правонаступник відповідача ДП «Осмолодське лісове господарство». Продовженням неграмотного повідомлення про наступне вивільнення та безпідставного його звільнення свідчить наступне речення сформульоване відповідачем: «У випадку відмови від переведення, трудові відносини з Вами буде припинено і Ви будете звільнені 31 січня 2022 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з наданням виплат згідно Колективного договору». Так, як було зазначено вище його звільнено з роботи з 23.02.2022 року, а тому задеклароване відповідачем звільнення мене з роботи 31.01.2022 не відбулося, у зв`язку із чим вважає що трудові відносини з 01.02.2022 фактично з ним продовжені на невизначений строк, оскільки відповідач не скористався своїм правом щодо його звільнення з 31.01.2022. Крім цього, відповідач не виконав задеклароване ним у повідомленні про наступне вивільнення обов`язку на пропозицію посад. Ні до 31.01.2022 та тим більше і до 23.02.2022 року відповідач не запропонував йому жодної із посад. Станом на 21.03.2022 відповідач перебував в процесі припинення, тобто не є ліквідованим чи реорганізованим, а тому має довести, що його звільнення з 23.02.2022 відбулось у зв`язку з реорганізацією та або із скороченням чисельності працівників. Станом на 01.03.2022 у відповідача була наявна вакантна посада провідного районного мисливствознавця.

Відповідачем не було дотримано частини 2 статті 49-2 та частини 1 статті 42 КЗПП України, оскільки звільнивши його з посади провідного районного мисливствознавця, у вищезазначеному підприємстві залишилися працювати шість єгерів, які фактично перебували у його безпосередньому підпорядкуванні та щодо яких він здійснював керівництво. Таким чином, навіть і при скороченні посади саме йому мало бути запропоновано одну із посад єгеря, як працівнику з більш високою кваліфікацією та продуктивністю праці. Доказів, які б свідчили про проведення відповідачем певної роботи щодо визначення переважного права немає, оскільки відповідач не здійснював ні аналіз продуктивність його роботи, ні аналіз і продуктивність праці єгерів, оскільки такий аналіз єгерів мав би готуватися саме ним, як безпосереднім керівником. В порушення статті 43 КЗпП України профспілковим комітетом ДП «Брошнівське лісове господарство» питання щодо звільнення його з роботи не розглядалось, а якщо і розглядалось йому про таке невідомо, оскільки про засідання профспілкового комітету його не повідомляли.

У відзиві на позовну заяву (а.с.20-22) представник відповідача зазначив, що відповідно до п. 1.1. Статуту, затвердженого наказом Державного агентства лісових ресурсів України № 443 від 22.07.2021 ДП «Брошнівське лісове господарство» засноване на державній власності, створене на підставі наказу Міністерства лісового господарства України від 26.05.1995, належить до сфери управління Державного агентства лісових ресурсів України (Орган управління майном) і координується Івано-Франківським обласним управлінням лісового та мисливського господарства. Відповідно до приписів ст. 7 Статуту відповідача, Державне агентство лісових ресурсів України наказом №713 від 29.10.2021 (Додаток 3) розпорядилося припинити ДП «Брошнівське лісове господарство» до 31.01.2022 шляхом його реорганізації, а саме приєднання до ДП «Осмолодське лісове господарство», у зв`язку із чим, в тому числі, була створена відповідна комісія з припинення та мали бути здійснені заходи щодо звільнення працівників ДП. Наказом т.в.о. директора та голови комісії з припинення ДП «Брошнівське лісове господарство» № 260 від 08.11.2021 було припинено ДП «Брошнівське лісове господарство», шляхом його реорганізації, а саме приєднання до ДП «Осмолодське лісове господарство», скорочено штатну чисельність працівників, про що провідного менеджера з персоналу зобов`язано повідомити працівників у відповідності до вимог чинного законодавства. 17.11.2021 в порядку ч. 3 ст. 49-2 КЗпП України відповідач повідомив центр зайнятості про заплановане масове вивільнення працівників у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці. Також 17.11.2021 позивача було повідомлено шляхом вручення йому попередження про заплановане вивільнення та припинення трудового договору з 31.01.2022 року. Однак, у зв`язку із великим об`ємом дій, які необхідно було вчинити в такий короткий часовий проміжок, ДП «БрошнІвське лісове господарство» не було припинене 31.01.2022 року, у зв`язку із чим термін припинення відповідача було пролонговано до 28.02.2022. Відповідним наказом № 36 від 08.02.2022 даний факт було відомо позивачу, що підтверджується його підписом при ознайомленні із вказаним наказом. У зв`язку із запланованим на 23.02.2022 припиненням ДП «Брошнівське лісове господарство» усі працівники, в тому числі і позивач, були звільнені із займаних посад наказом від 21.02.2022 № 18-к із 23.02.2022. Отже, як вбачається із доданих до даних пояснень документів позивач був повідомлений про подальше звільнення 17.11.2021, а звільнений із займаної посади 23.02.2022. На підставі зазначеного та ч. 1 ст. 492 КЗпП України відповідач вважає, що неможливо погодитись із доводом позивача про те, що відповідач втратив право на подальше вивільнення за врученим попередженням після 31.01.2022.

Відповідач вважає доводи позивача щодо порушення відповідачем ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 492 КЗпП України дещо абсурдними, оскільки, як було вказано вище Орган управління майном ДП «Брошнівське лісове господарство» прийняв рішення про припинення відповідача шляхом його реорганізації, а саме приєднання до ДП «Осмолодське лісове господарство», в результаті чого ДП «Брошнівське лісове господарство» (код ЄДРПОУ 22191064) було б припинене, тобто фактично перестало б існувати як особа у звичайних правових, відносинах, що власне унеможливлює подальше дотримання відповідачем положень ч. 2 ст. 40 та ч. 3 ст. 492 КЗпП України, а саме пропозиції позивачу іншої роботи/посади на тому самому підприємстві.

Відповідач висловив сумніви щодо посилання позивача на ніби то існуючу заборону директорам лісгоспів проводити скорочення посад державних районних мисливствознавців та відповідно відсутність повноважень у відповідача щодо звільнення позивача із займаної посади, оскільки, всі дії щодо припинення ДП «БрошнІвське лісове господарство» проводились в рамках чинного законодавства органом управління майном відповідача та комісією з припинення ДП, а не як зазначає позивач - директором лісгоспу. Посилання позивача на порушення відповідачем приписів ч. 3 ст. 43 КЗпП України у зв`язку із відсутністю згоди профспілкового комітету на його звільнення абсолютно не відповідають дійсності, оскільки, 05.11.2021 голова комісії з припинення ДП «Брошнівське лісове господарство» направив голові первинної профспілкової організації ДП «Брошнівське лісове господарство» подання № 10-03/352 на згоду щодо скорочення чисельності працівників ДП «Брошнівське лісове господарство» із списком відповідних посад. Тому представник відповідача вважає, що даний факт повністю спростовує твердження позивача про порушення відповідачем приписів ч. З ст. 43 КЗпП України при його звільненні.

Окрім цього, відповідач зазначив, що у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України відповідним указом Президента України № 64/2022 від 24.02.2022 року в Україні було введено воєнний стан, що згідно довідки ТПП України № 2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 року є обставинами непереборної сили, що у свою чергу в даному спорі дещо сповільнило на невизначений термін подальший процес припинення відповідача. Таким чином для забезпечення людей робочими місцями, підтримання економіки держави в рамках діяльності підприємства та сплати відповідних податків було прийнято рішення на період дії воєнного стану до юридичного припинення діяльності ДП «Брошнівське лісове господарство» продовжити діяльність ДП шляхом прийняття на роботу звільнених працівників ДП на раніше займані ними посади строком на один місяць із подальшим помісячним прийняттям на роботу до закінчення воєнного стану. Чим власне позивач і скористався і на підставі поданої ним заяви він з 02.03.2022 року по 31.03.2022 був прийнятий на посаду провідного районного мисливствознавця за строковим трудовим договором та відповідною оплатою праці. Враховуючи викладене, а також той факт, що позивач звернувся із позовом про поновлення його на посаді провідного районного мисливствознавця та стягнення з відповідача середньомісячного заробітку за час вимушеного прогулу 21.03.2022, тобто в той момент коли він власне обіймав дану посаду та отримував заробітну плату, що підтверджується довідкою №35 від 02.05.2022. На підставі зазначеного представник відповідача вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 є надуманими та такими що не відповідають дійсності, у зв`язку із чим у задоволенні позову слід відмовити повністю.

У відповіді на відзив (а.с.51-57) позивач зазначив, що відзиві на позов відповідач зазначає, що згідно з наказом №36 від 08.02.2022 було пролонговано припинення діяльності ДП «Брошнівське лісове господарство» до 28.02.2022. «Пролонгація» це продовження строку чинності документу договору (кредитного чи депозитного чи будь-якого), угоди, векселя тощо. Пролонгація відбувається шляхом укладення спеціальної угоди чи доповнення або ж автоматично, в порядку, визначеним самим договором. Однак, норми КЗпП України встановлюють єдині вимоги щодо попередження про наступне звільнення відповідно до ч. 1 статті 40 та не передбачають такого поняття як пролонгація, чи продовження строку ліквідації. Визначивши дату з якої його повинно бути звільнено, тобто з 31.01.2022, відповідач свідомо порушував норми КЗпП України, не роблячи цього вчасно. Зважаючи на положення частини 1 статті 39-1 КЗпП України позивач вважає, що визначивши дату припинення зі ним трудового договору з 31.01.2022 та не припинивши цього дня трудові відносини, повідомлення про наступне звільнення яке ним було підписано у листопаді 2021 року припинило свою чинність. У разі видання нового наказу від 08.02.2022 №36 його знову мали повідомити про наступне звільнення за два місці до запланованого звільнення, що фактично відповідачем не було зроблено. Позивач стверджує, що відповідач взагалі не надає жодних документів, що підтверджую факт скорочення чисельності або штату працівників. На даний момент ліквідація Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» не відбулася, воно є діючою юридичною особою, що підтверджує відповідач у своєму відзиві на позов. У зв`язку із цим його звільнення є незаконним. Окрім цього, профспілковим комітетом ДП «Брошнівське лісове господарство» питання щодо звільнення його з роботи не розглядалось, а якщо і розглядалось, то про такий розгляд йому не було відомо, оскільки про засідання профспілкового комітету його не повідомляли. Відповідач надає на підтвердження звернення до профспілкового органу лист звернення від 05.11.2021 №10-03/352, який не може тлумачитись, як отримання згоди на його звільнення.

Позивач у судове засідання не прибув.

Представник відповідача у судове засідання також не прибув, подав до суду заяву, у якій просив розгляд справи провести у його відсутності на підставі наявних у справі матеріалах.

Відповідно до ч. 2 ст. 247 ЦПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Дотримуючись вимог вищезазначених норм процесуального закону, розгляд справи проводиться у відсутності сторін без фіксування звукозаписувальним технічним засобом на підставі письмових доказів, наявних в матеріалах справи.

ІІ. Фактичні обставини, встановлені судом, та зміст спірних правовідносин:

Відповідно до копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_1 (а.с.9-11) позивач у цій справі ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

З копії наказу №713 від 29.10.2021 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БРОШНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» за затвердження складу Комісії з припинення» (а.с.34-36) суд встановив, що голова Державного агентства лісових ресурсів України прийняв, окрім інших, такі рішення: припинити до 31.01.2022 Державне підприємство «Брошнівське лісове господарство» шляхом його реорганізації, а саме приєднання до Державного підприємства «Осмолодське лісове господарство»; утворити Комісію з припинення Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство», яка здійснює керівництво діяльність вказаного підприємства на період до завершення процедури його припинення.

З копії наказу №286 від 08.02.2022 (а.с.37) суд встановив, що голова Державного агентства лісових ресурсів України вніс зміни до пункту 6 наказу Держлісагентства №713 від 29.10.2021 «Про припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БРОШНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» за затвердження складу Комісії з припинення», виклавши його в такій редакції: «6.Визначити термін припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БРОШНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» до 28.02.2022».

На підставі вищезазначеного наказу №286 від 08.02.2022, Голова комісії з припинення ДП «Брошнівський лісгосп» видав наказ №36 від 08.02.2022 (а.с.39), яким також визначив термін припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БРОШНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» до 28.02.2022, з яким був ознайомлений позивач ОСОБА_1 .

З копії Подання Голови Комісії з припинення №10-03/352 від 05.11.2021, яке адресовано Голові первинної профспілкової організації ДП «Брошнівський лісгосп» (а.с.41-43) вбачається, що голова Комісії з припинення ДЕРЖАВНОГО ПІДПРИЄМСТВА «БРОШНІВСЬКЕ ЛІСОВЕ ГОСПОДАРСТВО» просив профспілкову організацію дати згоду на скорочення чисельності працівників Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство», в тому числі позивача ОСОБА_1 з 31.01.2022.

З копії листа президента торгово-промислової палати України №2024/02.0-7.1 від 28.02.2022 (а.с.44) вбачається, що торгово-промислова палата України на підставі ст.ст.14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов`язанням/обов`язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).

З копії попередження про заплановане звільнення та припинення трудового договору (а.с.13) вбачається, що ОСОБА_1 повідомлено про те, що згідно з наказом Державного агентства лісових ресурсів України від 29.10.2021 року № 713 «Про припинення державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» припиняється діяльність Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» шляхом реорганізації, а саме - приєднання до Державного підприємства «Осмолодське лісове господарство». У попередженні також зазначено, що ОСОБА_1 буде запропоновано переведення. У випадку відмови від переведення, трудові відносини з ним буде припинено і він буде звільнені 31 січня 2022 року на підставі п.1 ст.40 КЗпП України з наданням виплат згідно Колективного договору.

Копією виписки із наказу по ДП «Брошнівський лісгосп» №18-к від 21.02.2022 (а.с.12) підтверджено, що на підставі наказу ДП «Брошнівський лісгоспу від 08.11.2021 № 260, наказу ДП «Брошнівський лісгосп» від 08.02.2022 № 36 та повідомлення про заплановане вивільнення та припинення трудового договору, ОСОБА_1 , провідного районного мисливствознавця, звільнено з роботи 23 лютого 2022 року у зв`язку з реорганізацією, скороченням чисельності працівників за пунктом 1 частини першої статті 40 КЗпП України.

ІІІ. Норми права, які застосував суд, та мотиви їх застосування:

Вивчивши матеріалицивільної справи,дослідивши таоцінивши всудовому засіданніписьмові доказив їхсукупності,встановивши такимчином фактичніобставини справи,суд прийшовдо висновку,що позовні вимоги слід задоволити з таких підстав.

Відповідно до змісту ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є невід`ємною частиною національного законодавства України, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обов`язків має право на справедливий судовий розгляд.

Відповідно до ст.ст.1-4 Цивільного процесуального кодексу України (далі за текстом ЦПК України), завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Суд та учасники судового процесу зобов`язані керуватися завданням цивільного судочинства, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі. Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Частиною першою ст.15, частиною 1 ст.16ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до пункту 1 частини 1 статті 40 КЗпП України трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом лише у випадках зміни в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Згідно з ч.ч. 1-3 статті 49-2 КЗпП України про наступне вивільнення працівників персонально попереджають не пізніше ніж за два місяці.

При вивільненні працівників у випадках змін в організації виробництва і праці враховується переважне право на залишення на роботі, передбачене законодавством.

Одночасно з попередженням про звільнення у зв`язку із змінами в організації виробництва і праці власник або уповноважений ним орган пропонує працівникові іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації, крім випадків, передбачених цим Кодексом. При відсутності роботи за відповідною професією чи спеціальністю, а також у разі відмови працівника від переведення на іншу роботу на тому самому підприємстві, в установі, організації працівник, на власний розсуд, звертається за допомогою до державної служби зайнятості або працевлаштовується самостійно. У разі якщо вивільнення є масовим відповідно до статті 48 Закону України "Про зайнятість населення", власник або уповноважений ним орган доводить до відома державної служби зайнятості про заплановане вивільнення працівників.

Судом встановлено, що відповідно до даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 18.07.2023 Відповідач не ліквідований та перебуває в стані припинення. Водночас законодавець чітко визначає момент припинення трудових відносин, а саме ліквідація підприємства, установи, організації.

Відомості про правонаступництво Відповідача у зв`язку з його реорганізацію в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань відсутні. Крім цього, Відповідачем суду не надано допустимих доказів, які б підтверджували реорганізацію останнього та його правонаступництво.

Згідно з пунктом 19 Постанови Пленуму Верховного суду України від 06.11.1992 № 9 «Про практику розгляду судами трудових спорів» розглядаючи трудові спори, пов`язані зі звільненням за п.1 ст.40 КЗпП, суди зобов`язані з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації, чи не користувався вивільнюваний працівник переважним правом на залишення на роботі та чи попереджувався він за 2 місяці про наступне вивільнення.

У випадках зміни власника підприємства (установи, організації) чи його реорганізації (злиття з іншим підприємством, приєднання до іншого підприємства, поділу підприємства, виділення з нього одного або кількох нових підприємств, перетворення одного підприємства в інше, наприклад, державного підприємства в орендне підприємство або підприємства в господарське товариство) дія трудового договору працівника продовжується (ч.3 ст.36 КЗпП в редакції від 19 січня 1995 року). При реорганізації підприємства або при його перепрофілюванні звільнення за п.1 ст.40 КЗпП може мати місце, якщо це супроводжується скороченням чисельності або штату працівників, змінами у їх складі за посадами, спеціальністю, кваліфікацією, професіями. Працівник, який був незаконно звільнений до реорганізації, поновлюється на роботі в тому підприємстві, де збереглося його попереднє місце роботи.

Як було зазначено вище, судом не встановлено факту припинення діяльності відповідача та його правонаступництва, відповідно підстава звільнення позивача з формулюванням «у зв`язку з реорганізацією» є безпідставною.

Щодо формулювання підстави звільнення позивача у зв`язку із скороченням чисельності працівників, суд зазначає таке.

У постанові Верховного Суду від 07.09.2021 справа №306/2434/18 суд зазначив наступне «При розгляді спорів про звільнення за пунктом 1 частини 1 статті 40 КЗпП України суди повинні з`ясувати, чи дійсно у відповідача мали місце зміни в організації виробництва і праці, зокрема, ліквідація, реорганізація або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників, чи додержано власником або уповноваженим ним органом норм законодавства, що регулюють вивільнення працівника, які є докази щодо змін в організації виробництва і праці, про те, що працівник відмовився від переведення на іншу роботу або що власник або уповноважений ним орган не мав можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві, в установі, організації».

Відповідно до частини 4 статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Судом під час розгляду справи на підставі доказів наданих сторонами не встановлено скорочення чисельності посад у відповідача, у зв`язку із цим звільнення позивача здійснено при здійсненні заходів щодо реорганізації відповідача.

Дані обставини підтверджено сторонами при наданні пояснень в процесі розгляду справи. Крім цього, у відзиві на позов відповідач навів обставини, які пов`язані із звільненням позивача, а саме його реорганізацією. Належних доказів щодо скорочення чисельності Відповідачем суду не надано.

Відповідно до статті 81 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із статтею 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Отже, зібрані судом докази під час розгляду даної справи та їх оцінка дають суду дійти висновку про порушення відповідачем порядку та умов звільнення позивача з роботи, а позовні вимоги в частині визнання незаконним та скасувати наказу Державного підприємства «Брошнівське лісове господарство» від 21.02.2022 №18-к про звільнення з роботи та поновлення на посаді провідного районного мисливствознавця підлягають до задоволення.

Щодо тверджень відповідача про прийняття на роботу ОСОБА_1 у період з 02.03.2022 по 31.03.2022, зокрема на раніше займану ним посаду районного мисливствознавця у Державному підприємстві «Брошнівське лісове господарство» строком на один місяць із подальшим помісячним прийняттям на роботу до закінчення воєнного стану, суд зазначає таке.

Судом встановлено, що відповідно до заяви ОСОБА_1 від 01.03.2022 (а.с.45), виписки із наказу по ДП «Брошнівський лісгосп» №40-к від 01.03.2022 (а.с.46), виписки із наказу по ДП «Брошнівський лісгосп» №56-к від 28.03.2022, позивач ОСОБА_1 був прийнятий на посаду провідного районного мисливствознавця у період з 02.03.2022 по 31.03.2022.

ОСОБА_1 до звільнення працював у відповідача на штатній, постійній посаді провідного районного мисливствознавця, в той же час у період з 02.03.2022 по 31.03.2022 він працював по строковому договору провідним районним мисливствознавцем, тому зазначений період роботи суд не розцінює, як роботу Позивача за попередньо займаною посадою та усунення відповідачем порушень вимог законодавства при звільненні позивача з роботи.

Крім цього, суд дослідивши питання роботи позивача у період з 02.03.2022 по 31.03.2022 та наданих сторонами докази схиляється до висновку про роботу позивача на умовах цивільно-правового договору.

Так, у постанові Верховного Суду від 14 травня 2020 рок у справа N 640/1099/19 суд відмітив основні ознаки трудових відносин, серед яких виконання роботи певного виду , виконання протягом встановленого робочого часу, трудовий договір, як правило укладається на невизначений строк тощо.

Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували факт роботи позивача по трудовому договору у березні 2022 року, а це насамперед копії посадової інструкції та відомостей про ознайомлення з нею відповідача, ознайомлення із правилами внутрішнього трудового розпорядку, робочим часом, не наданого належного обґрунтування з відповідними доказами підстав призначення по строковому трудовому договору на неповний місяць по штатній посаді, тощо.

Наведені відповідачем, у відзиві на позов та додаткових поясненнях, аргументи, що призначення по строкових трудових договорах здійснюється відповідно до Закону України від 15.03.2022 №2136-ІХ «Про організацію трудових відносин в умовах воєнного стану», суд не бере до уваги, оскільки такий Закон прийнятий 15.03.2022, набрав чинності 24.03.2022, тобто після призначення 02.03.2022 позивача на посаду провідного районного мисливствознавця.

Що стосується позовних вимог позивача про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу суд зазначає наступне

Згідно з частиною 2 статті 235 Кодексу Законів про працю України при винесенні рішення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більше як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Оскільки судом встановлено роботу Позивача та отримання доходу за період з 02.03.2022 по 31.03.2022 року зазначений період підлягає виключенню Відповідачем під час розрахунку суми заробітної плати невиплаченої за час вимушеного прогулу.

Такі висновки суду відповідають абзацу 2 пункту 32 постанови Пленуму Верховного Суду України №9 від 06.11.1992 «Про практику розгляду судами трудових спорів», згідно з яким, при присудженні оплати за час вимушеного прогулу зараховується заробіток за місцем нової роботи (одержана допомога по тимчасовій непрацездатності, вихідна допомога, середній заробіток на період працевлаштування, допомога по безробіттю), який працівник мав в цей час.

Обов`язок по нарахуванню та виплаті заробітної плати лежить на відповідачеві, у зв`язку із цим відповідач зобов`язаний нарахувати та виплатити позивачеві середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу починаючи з 24.02.2022, виключивши при розрахунку період з 02.03.2022 по 31.03.2022, та здійснити її нарахування по дату видання наказу про поновлення Позивача на роботі на виконання рішення суду.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 430 ЦПК України рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника підлягає негайному виконанню.

Керуючись ст.ст.1-4, 19, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 268, 273 ЦПК України, суд -

у х в а л и в :

Позовну заяву ОСОБА_1 доДП «Брошнівськелісове господарство»про визнанняпротиправним таскасування наказу,поновлення нароботі тастягнення середньогозаробітку - задоволити.

Скасувати наказ №18-к «Про звільнення з роботи ОСОБА_1 » виданого головою комісії з припинення ДП «Брошнівський лісгосп» Безруким Л.І. від 21.02.2022 року.

Поновити ОСОБА_1 на посаді провідного районного мисливствознавця з 23.02.2022 року.

Стягнути з ДП «Брошнівське лісове господарство» на користь ОСОБА_1 середньомісячний заробіток за час вимушеного прогулу.

Рішення в частині поновлення на роботі і виплаті середньомісячного заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Івано-Франківського апеляційного суду Івано-Франківської області протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину судового рішення, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст судового рішення складено 25.07.2023.

Головуючий суддя А.М.Бейко