Постанова

від 12.07.2023 по справі 201/9022/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/6082/23 Справа № 201/9022/22 Суддя у 1-й інстанції - Покопцева Д.О. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.

Категорія 21

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати у цивільних справах Дніпровського апеляційного суду у складі:

головуючого судді Петешенкової М.Ю.,

суддів Городничої В.С., Лаченкової О.В.,

при секретарі - Шавкун Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу

за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація»

на рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року

у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування 1/3 частки квартири та скасування державної реєстрації права власності, треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікова Марина Сергіївна, приватний виконавець Дніпровського виконавчого округу Лисенко Юрій Олександрович, -

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2022 року ТОВ «Украгромеханізація» звернулося до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що 04 лютого 2021 року між ТОВ «Украгромеханізація» та ОСОБА_2 було укладено договір на розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру № НОМЕР_1 , за яким останній отримав попередню оплату в сумі 377 999,45 грн., але свої зобов`язання не виконав.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2022 року, залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22 серпня 2022 року стягнуто з ФОП ОСОБА_2 на користь ТОВ «Украгромеханізація» грошові кошти у розмірі 377 999,45 грн.

Згідно наказу Господарського суду Дніпропетровської області від 31 серпня 2022 року приватним виконавцем виконавчого округу Дніпропетровської області Лисенко Ю.О. 02 вересня 2022 року було відкрито виконавче провадження № 69765065 про стягнення з ФОП ОСОБА_2 383 669,44 грн. на користь ТОВ «Украгромеханізація».

Вказує, що у жовтні 2022 року представник ТОВ «Украгромеханізація» при ознайомленні з матеріалами виконавчого провадження встановив, що 28 червня 2022 року, після ухвалення рішення Господарським судом Дніпропетровської області від 28 травня 2022 року, між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 , які є матір`ю і сином, укладено договір дарування належної ОСОБА_2 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 .

Зазначає, що ОСОБА_2 проживав та користувався частиною зазначеної квартири, позаяк дотепер його місце проживання та місцезнаходження як ФОП зареєстроване за цією адресою, а з 05 вересня 2022 року вчинив дії стосовно припинення своєї діяльності як ФОП, хоча продовжує проводити господарську діяльність, про що свідчать його сторінки у соцмережах.

Вказує, що наміру добровільно виконувати рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2022 року, що вступило в законну силу ОСОБА_2 не має. Жодного погашення суми заборгованості за рішенням суду ОСОБА_2 не здійснив.

Зобов`язання щодо надання пояснень щодо достовірних даних про доходи та місце роботи, відомості про кошти у гривнях та іноземній валюті, достовірні відомості про майно, майнові права, документи щодо зареєстрованих осіб у місці проживання та іншу інформацію щодо заходів, що вживаються з метою виконання рішення суду проігнорував.

ОСОБА_2 знає, що на його рахунки накладено арешт (заблоковані карткові рахунки фізичної особи тощо).

В телефонній розмові з приватним виконавцем Лисенко Ю.О. повідомив, що виконувати рішення суду не збирається та просив не телефонувати більше.

Зазначає, що ОСОБА_2 відкрито та умисно ігнорує виконання рішення суду, що вступило в законну силу. Передбачаючи негативні для себе наслідки при виконанні рішення суду про стягнення грошових коштів 28 червня 2022 року уклав зі своїм близьким родичем матір`ю ОСОБА_1 , що є людиною похилого віку, договір дарування 1/3 частки квартири, користуватись якою продовжує і після укладення оспорюваного договору дарування.

Вважаючи зазначений правочин фіктивним, оскільки він вчинений між близькими родичами про людське око з метою приховання майна від звернення на нього стягнення, не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, просили визнати недійсним укладений між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 договір дарування, скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу).

Рішенням Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року у задоволенні позову ТОВ «Украгромеханізація» відмовлено.

Рішення судупершої інстанціїмотивовано тим,що відчуженнядо набраннязаконної силирішенням судуоб`єкту нерухомостітакою площею,яка єменшою занорму жилоїплощі вУкраїні наодну особу(ст.47ЖК України),який небув переданийу забезпеченнявиконання зобов`язанняяк начас йоговиникнення,так іне забезпеченийгосподарським судомпід часрозгляду господарськогоспору,звідки випливає,що позивачщонайменше немав легітимнихочікувань длязвернення стягненнясаме наце майнов забезпеченнявиконання зобов`язанняабо рішеннясуду,із врахуваннямпозиції відповідачапро те,що вінвважав своїзобов`язання виконанимище влютому 2022році,адже проектованийним ресторанрозпочав своюдіяльність,з врахуваннямтого,що взазначеній квартиріз 1998року дотеперпроживають батьки ОСОБА_2 ,і останнійрозпорядився своєючастиною квартирина користьматері,яка тамживе,позаяк почавзайматися волонтерськоюдіяльністю,не даєсуду підставвважати,що дарувальник,який відчужуємайно напідставі безоплатногодоговору накористь своєїматері,мав грошовізобов`язанняперед позивачем-кредитором,діяв очевиднонедобросовісно тазловживав правамистосовно кредитора,і недозволяють зробитивисновок,що оспорюванийдоговір даруванняє фраудаторним,тобто вчиненимина шкодукредитору.

Не погодившисьз рішеннямсуду,ТОВ «Украгромеханізація» звернулося з апеляційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просило рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги.

Апеляційна скаргамотивована тим,що судпершої інстанціїнеправильно дослідивта оцінивнадані сторонамидокази тане вповному обсязівстановив обставини,що маютьзначення длявирішення спорупо суті. Вважає, що судом порушено приписи ч.4 ст. 82 ЦПК України. В даній справі зобов`язання ОСОБА_2 перед ТОВ «Украгромеханізація» в розмірі 377 999,45 грн. підтверджено рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2022 року, що набрало законної сили. Судами підтверджено, що ОСОБА_2 грошові кошти від ТОВ «Украгромеханізація» на розробку дизайн-проекту отримав, а дизайн-проект не розробив та не передав, що і стало підставою для розірвання договору та відповідно стягнення грошових коштів. Зазначає, що суд не має компетенції ставити під сумнів рішення господарського суду Дніпропетровської області від 28 травня 2022 року, що набрало законної сили та встановлювати обставини у вже розглянутій по суті справи. Натомість, в порушеннявищезазначених нормЦПК України судобґрунтовує своєрішення втому числітим,що «відповідачемзазначено,а позивачемне спростовано,що об`єктнерухомості,на розробкудизайну інтер`єрута екстер`єруякого міжпозивачем та ОСОБА_2 укладено договір,збудований,введений вексплуатацію улютому 2022р.та приймаєвідвідувачів,і наце посилавсявідповідач усвій апеляційнійскарзі.Відтак відповідачстаном надень укладенняправочину немав грошовізобов`язання передпозивачем-кредитором,позаяк рішеннягосподарського судуДніпропетровської областіне набралозаконної сили». Суд також необґрунтовано зазначив в оспорюваному рішенні, що мотивами укладення договору дарування 1/3 частки квартири є волонтерська діяльність ОСОБА_2 та можливі ризики, пов`язані з цим. Вказує, що 1/3 частка квартири по АДРЕСА_2 належить ОСОБА_2 з 2001 року. За період з 2001 р. у ОСОБА_2 не виникало наміру подарувати свою частку матері, оспорюваний договір дарування було укладено саме після винесення господарським судом Дніпропетровської області рішення суду від 28 травня 2023 року. Ще при розгляді справи у господарському процесі у справі № 904/328/22 ОСОБА_2 намагався вводити суд в оману, повідомляючи, що з початку російської агресії є внутрішньо переміщеною особою, потім волонтером, але жодних підтверджуючих документів не надав. Суд необґрунтованодійшов висновку,що оспорюванийдоговір даруванняне єфраудаторним,тобто вчиненимна шкодукредитору.Вважає,що вданому випадку, не має вирішального значення той факт, що на майно не було накладено заборону його відчуження. ОСОБА_2 , уникаючи сплати боргу та відчужуючи належне йому майно на підставі договору дарування, укладеного зі своєю матір`ю ОСОБА_1 , яка є людиною похилого віку ( ОСОБА_2 , як син є спадкоємцем 1 черги за законом), діяв очевидно недобросовісно та зловживав правами стосовно позивача (кредитора), оскільки припинення права власності ОСОБА_2 на належне йому майно порушує майнові інтереси позивача (кредитора) і направлене на недопущення звернення стягнення на майно боржника. Поведінка ОСОБА_2 і після набрання чинності рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 22 серпня 2022 року та відкриття виконавчого провадження 02 вересня 2022 року свідчить про його усвідомлені дії, направлені на ухилення від виконання рішення суду. Так, 05 вересня 2022 року ОСОБА_2 припинив свою діяльність, як ФОП. Жодного разу не звернувся до позивача щодо погашення заборгованості. Продовжує володіти та користуватись приміщенням по АДРЕСА_2 . Його мати ОСОБА_1 має на праві власності квартиру та проживає по АДРЕСА_3 . Приватному виконавцю Лисенко Ю.О. ОСОБА_2 повідомив,що немає намірувиконувати рішеннясуду.Фактично продовжує вести свою господарську діяльність. В матеріалах справи наявні роздруківки з мережі Інтернет, розміщені ОСОБА_2 особисто, з інформацією щодо наданих ним послуг з розробки дизайн-проектів за період серпень, вересень, листопад, грудень 2022 року. Чергові роздруківки щодо нових робіт ОСОБА_2 розмістив і в травні 2023 року. Отже, надані докази, наряду з укладенням договору дарування близькому родичу, є важливими для підтвердження дійсних намірів ОСОБА_2 з ухилення від виконання рішення суду.

ОСОБА_1 подала відзив, у якому просила залишити апеляційну скаргу ТОВ «Украгромеханізація»без задоволення, а рішення суду без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з огляду на наступне.

Судом встановлено, що 04 лютого 2021 року між ТОВ «Украгромеханізація» та ОСОБА_2 було укладено договір на розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру № НОМЕР_1 та останній отримав оплату в сумі 377 999,45 грн.

Позивач в односторонньому порядку зазначений договір розірвав, про що направляв ОСОБА_2 повідомлення 20 грудня 2021 року, 12 січня 2022 року з вимогою повернути кошти.

Рішенням Господарського суду Дніпропетровської області від 25 травня 2022 року, залишеного без змін постановою Центрального апеляційного господарського суду від 22 серпня 2022 року з ОСОБА_2 стяґнуто грошові кошти, внесені за договором № 04022021, як необґрунтовано отримані, позаяк договір розірвано в односторонньому порядку, та судові витрати (а.с.11-23, 32).

28 червня 2022 року між відповідачами, які є матір`ю і сином, укладено договір дарування належної ОСОБА_2 на підставі свідоцтва про право власності, виданого виконкомом Жовтневої районної ради від 18 грудня 2001 року 1/3 частки двокімнатної квартири АДРЕСА_1 , загальною площею квартири 47,8 кв.м, житловою 27,5 кв.м. (а.с.37-40).

Згідно з частинами 1, 2, 5 статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Встановивши, що відчуження донабрання законноїсили рішеннямсуду об`єктунерухомості такоюплощею,яка єменшою занорму жилоїплощі вУкраїні наодну особу(ст.47ЖК України),який небув переданийу забезпеченнявиконання зобов`язанняяк начас йоговиникнення,так іне забезпеченийгосподарським судомпід часрозгляду господарськогоспору,звідки випливає,що позивачщонайменше немав легітимнихочікувань длязвернення стягненнясаме наце майнов забезпеченнявиконання зобов`язанняабо рішеннясуду,із врахуваннямпозиції відповідачапро те,що вінвважав своїзобов`язання виконанимище влютому 2022року,адже проектованийним ресторанрозпочав своюдіяльність,з врахуваннямтого,що взазначеній квартиріз 1998року дотеперпроживають батьки ОСОБА_2 ,і останнійрозпорядився своєючастиною квартирина користьматері,яка тамживе,позаяк почавзайматися волонтерськоюдіяльністю,суд першоїінстанції дійшоввисновку,що оспорюванийдоговір даруванняне єфраудаторним,тобто вчиненимина шкодукредитору.

Однак погодитись з таким висновком суду не можна, з огляду на наступне.

Відповідно частини першої статті 16ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Частиною першою статті 15ЦК України визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

З урахуванням цих норм правом на звернення до суду за захистом наділена особа в разі порушення, невизнання або оспорювання саме належних їй прав, свобод чи інтересів, а також у разі звернення до суду органів і осіб, уповноважених захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні та суспільні інтереси.

У разі порушення (невизнання, оспорювання) суб`єктивного цивільного права чи інтересу у потерпілої особи виникає право на застосування конкретного способу захисту. Цим правом на застосування певного способу захисту і є права, які існують у рамках захисних правовідносин. Тобто спосіб захисту реалізується через суб`єктивне цивільне право, яке виникає та існує в рамках захисних правовідносин (зобов`язань).

Відповідно до статті 202ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов`язків.

За змістом частини п`ятої статті 203ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків.

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно.

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є: введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників; свідомий намір невиконання зобов`язань договору; приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п`ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України .

Згідно з частиною першою статті 717ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов`язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність.

Дарунком можуть бути рухомі речі, в тому числі гроші та цінні папери, а також нерухомі речі (частина перша статті 718 ЦК України ).

Відповідно до частини другої статті 719ЦК України договір дарування нерухомої речі укладається у письмовій формі і підлягає нотаріальному посвідченню.

Право власності обдаровуваного на дарунок виникає з моменту його прийняття (частина перш статті 722 ЦК України).

Встановлені у справі обставини та надані суду докази дають підстави для висновку, що позивач вправі звернутися до суду із позовом про визнання договору дарування, укладеного між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 недійсним, як такого, що направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника ОСОБА_2 , на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третястатті 13 ЦК України), та послатися на спеціальну норму, що передбачає підставу визнання правочину недійсним, якою може бути як підстава, передбачена статтею 234 ЦК України . (Аналогічні висновки сформульовані Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 03 липня 2019 року у справі N 369/11268/16-ц (провадження N 14-260цс19.

При цьому, апеляційний суд виходить із того, що однією із основоположних засад цивільного законодавства є добросовісність (пункт 6 статті 3 ЦК України ) і дії учасників цивільних правовідносин мають бути добросовісними. Тобто, відповідати певному стандарту поведінки, що характеризується чесністю, відкритістю і повагою інтересів іншої сторони договору або відповідного правовідношення.

Згідно із частинами другою та третьою статті 13ЦК України при здійсненні своїх прав особа зобов`язана утримуватися від дій, які могли б порушити права інших осіб, завдати шкоди довкіллю або культурній спадщині. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Цивільно-правовий договір (у тому числі й договір дарування) не може використовуватися учасниками цивільних відносин для уникнення сплати боргу або виконання судового рішення (у тому числі, вироку).

Договори, направлені на уникнення звернення стягнення на майно боржника, на підставі загальних засад цивільного законодавства (пункт 6 статті 3 ЦК України) та недопустимості зловживання правом (частина третя статті 13 ЦК України ) є недійсними.

Вирішуючи питання про наявність підстав для визнання недійсним правочину внаслідок укладення договору, зміст якого суперечить ЦК України, колегія суддів врахувала, що: на момент укладення спірного договору дарування ОСОБА_2 достеменно було відомо про наявність договору на розробку дизайну інтер`єру та екстер`єру № НОМЕР_1 , отримання останнім оплати в сумі 377 999,45 грн. та невиконання його умов, у зв`язку з чим ТОВ «Украгромеханізація» вимушено було звертатися до суду за стягненням безпідставно отриманих коштів, та в матеріалах справи наявне судове рішення про стягнення з ОСОБА_2 на користь ТОВ «Украгромеханізація» грошових коштів, яке тривалий час не виконується, внаслідок таких дій відповідачів, у ОСОБА_2 зменшився обсяг майна, за рахунок якого він може відповідати за своїми зобов`язаннями перед кредитором - ТОВ «Украгромеханізація» .

На переконанняколегії суддів,сукупність наведенихобставин доводитьтой факт,що ОСОБА_2 діяв недобросовісно, зловживаючи своїми цивільними правами на шкоду правам кредитора, оскільки відчуження належного йому майна відбулося після виникнення заборгованості перед позивачем, а тому колегія суддів приходить до висновку, що такі дії вчинено з метою уникнення звернення стягнення кредитором на його майно як боржника.

Отже, будь-який правочин, вчинений боржником у період настання у нього зобов`язання із погашення заборгованості перед кредитором, внаслідок якого боржник перестає бути платоспроможним, має ставитися під сумнів у частині його добросовісності та набуває ознак фраудаторного правочину.

При цьому, та обставина, що правочин із третьою особою, за яким боржник відчужив майно, реально виконаний, не виключає тієї обставини, що він направлений на уникнення звернення стягнення на майно боржника та, відповідно, може бути визнаний недійсним на підставі загальних засад цивільного законодавства.

В обранні варіанта добросовісної поведінки боржник зобов`язаний піклуватися про те, щоб його юридично значимі вчинки були економічно обґрунтованими. Також поведінка боржника повинна відповідати критеріям розумності, що передбачає, що кожне зобов`язання, яке правомірно виникло, повинно бути виконано належним чином, а тому кожний кредитор вправі розраховувати, що усі існуючі перед ним зобов`язання за звичайних умов будуть належним чином та своєчасно виконані. Тому усі боржники мають на меті добросовісно виконати усі свої зобов`язання, а в разі неможливості такого виконання - надати справедливе та своєчасне задоволення прав та правомірних інтересів кредитора.

Визнаючи договір дарування недійсним, колегія суддів виходить із того, що укладення такого договору направлено на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до члена власної сім`ї з метою збереження цього майна та убезпечення від звернення виконання за його рахунок судового рішення про стягнення з ОСОБА_2 грошових коштів.

Визнання недійсним спірного договору дарування сприятиме захисту прав позивача як стягувача у виконавчому провадженні, адже у разі визнання судом недійсним документів, на підставі яких проведено реєстрацію права власності, можливо буде здійснити державну реєстрацію зміни цього речового права у порядку, передбаченому законодавством.

Таким чином, суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним спірного договору дарування.

Водночас, колегія суддів вважає, що у задоволенні позовних вимог про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень (з відкриттям розділу), вчинених на підставі спірного договору дарування слід відмовити з наступних підстав.

Велика Палата Верховного Суду у своїй постанові від 4 вересня 2018 року у справі №915/127/18 зазначила, що рішення суб`єкта державної реєстрації прав про державну реєстрацію прав із внесенням відповідного запису до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно вичерпує свою дію, а тому після внесення такого запису скасування зазначеного рішення не може бути належним способом захисту права або інтересу позивача. За певних умов таким належним способом може бути скасування запису про проведену державну реєстрацію права. Підставою для такого висновку був, зокрема, аналіз змісту ст. 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».

Проте, після формулювання Великою Палатою Верховного Суду висновків у вказаній справі Законом України від 5 грудня 2019 року №340-ІХ, який набрав чинності з 16 січня 2020 року, статтю 26 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» викладено у новій редакції.

Відповідно до ч.3 ст.26 цього Закону (у редакції, чинній із 16 січня 2020 року) відомості про речові права, обтяження речових прав, внесені до Державного реєстру прав, не підлягають скасуванню та/або вилученню.

У разі скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав на підставі судового рішення чи у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону, а також у разі визнання на підставі судового рішення недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, скасування на підставі судового рішення державної реєстрації прав, державний реєстратор чи посадова особа Міністерства юстиції України (у випадку, передбаченому підпунктом «а» пункту 2 частини шостої статті 37 цього Закону), проводить державну реєстрацію набуття, зміни чи припинення речових прав відповідно до цього Закону.

Ухвалення судом рішення про скасування рішення державного реєстратора про державну реєстрацію прав, визнання недійсним чи скасування документів, на підставі яких проведено державну реєстрацію прав, а також скасування державної реєстрації прав допускається виключно з одночасним визнанням, зміною чи припиненням цим рішенням речових прав, обтяжень речових прав, зареєстрованих відповідно до законодавства (за наявності таких прав).

Враховуючи, що за ТОВ «Украгромеханізація» будь яких рішень про визнання права, зміну або припинення речових прав не приймалось, отже відсутні підстави для задоволення вищевказаної позовної вимоги.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку про необхідність часткового задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову ТОВ «Украгромеханізація».

Згідно з частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України, якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Оскільки суд апеляційної інстанцій дійшов висновку про скасування рішення суду першої інстанції, слід змінити розподіл судових витрат, стягнути із ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь ТОВ «Украгромеханізація» витрати зі сплати судового збору, понесені у зв`язку із переглядом справи у суді апеляційної інстанцій по 6 202,50 грн. з кожного.

Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргутовариства зобмеженою відповідальністю«Украгромеханізація» - задовольнити частково.

Рішення Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська від 25 квітня 2023 року скасувати та ухвалити нове судове рішення.

Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 про визнання недійсним договору дарування 1/3 частки квартири та скасування державної реєстрації права власності, треті особи приватний нотаріус Дніпровського міського нотаріального округу Зєнікова Марина Сергіївна, приватний виконавець Дніпровського виконавчого округу Лисенко Юрій Олександрович задовольнити частково.

Визнати недійсним договір дарування 1/3 частки квартири АДРЕСА_1 , посвідчений приватним нотаріусом Дніпровського міського нотаріального округу Зєніковою Мариною Сергіївною та зареєстрованому в реєстрі № 454 від 28 червня 2022 року.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 202,50 грн.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Украгромеханізація» судові витрати зі сплати судового збору у розмірі 6 202,50 грн.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.

Головуючий: М.Ю. Петешенкова

Судді: В.С. Городнича

О.В. Лаченкова