Ухвала

від 20.07.2023 по справі 953/3123/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа №953/3123/22 Головуючий 1 інстанції: ОСОБА_1

Провадження №11-сс/818/788/23 Доповідач: ОСОБА_2

Категорія: арешт майна

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Харківського апеляційного суду у складі:

-головуючого ОСОБА_2 ,

-суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

-при секретарі ОСОБА_5 ,

-представника власника майна - адвоката ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові матеріали за апеляційною скаргою представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 березня 2023 року, -

УСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою слідчого судді задоволено клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу Харківської обласної прокуратури та накладено арешт на орпоративні права ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина російської федерації, у розмірі 50 % в статутному капіталі ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС», код ЄДРПОУ 43753624, зареєстрованого за адресою: провулок Кузнечний, буд. 8, співзасновником якого він є, в сумі 500 000 грн., та на корпоративні права ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина російської федерації, у розмірі 50 % в статутному капіталі ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС», код ЄДРПОУ 43753624, зареєстрованого за адресою: провулок Кузнечний, буд. 8, співзасновником якого він є, в сумі 500 000 грн., шляхом заборони розпоряджатися ними та вчиняти будь-які дії з державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань», окрім Національним агентством України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів - до скасування арешту майна у встановленому КПК України порядку.

Цією ж ухвалою передано арештоване майно, а саме: 100 % частки в статутному капіталі ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС», код ЄДРПОУ 43753624, що належать ОСОБА_7 , вартістю 500 000грн., 50% частки, та ОСОБА_8 , вартістю 500 000грн., 50% частки, - Національному агентству України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, для здійснення заходів з управління ним в порядку та на умовах визначених Законом України «Про Національне агентство України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів».

В обґрунтування прийнятого рішення слідчий суддя зазначив, що прокурор довів, що частки корпоративних прав ОСОБА_8 та ОСОБА_7 у розмірі 100 % частки в статутному капіталі ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС» мають значення для забезпечення даного кримінального провадження, з метою забезпечення збереження речових доказів; та конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи.

Також слідчий суддя зазначив прокурор довів наявність вважати, що було вчинено кримінальне правопорушення, передбачене ч. 4 ст. 111-1 КК України, а також, що вищевказане майно має значення для забезпечення даного кримінального провадження.

В апеляційній скарзі представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_6 просить скасувати ухвалу слідчого судді, ухвалити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат послався на те, що у витягу з ЄРДР не зазначено найменувань суб`єктів господарської діяльності, у тому числі ТОВ "ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС", а також не зазначено фізичних осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 . На думку адвоката в жодному документі не наведено будь яких відомостей щодо здійснення ТОВ "ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС" господарської діяльності та передачі матеріальних ресурсів на потреби органів влади, збройних чи воєнізованих формувань держави агресора, а також не містить відомостей про пред`явлення підозри ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .. Зазначив, що матеріали провадження не містять відомостей, які б давали підстави вважати, що корпоративні права ТОВ "ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС", які не є матеріальними об`єктами, можуть бути предметом чи знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, зберегли на собі сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, є об`єктом кримінально протиправних дій, або набуті кримінально протиправним шляхом, чи отриманні внаслідок вчинення кримінальних правопорушень.

Заслухавши суддю-доповідача, думку представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 , який підтримав апеляційну скаргу, перевіривши матеріали провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

За приписами ст.41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватись і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 23 січня 2014 року у справі "East/West Alliance Limited" проти України" судом наголошено на тому, що перша та найбільш важлива вимога статті 1 Першого протоколу до Конвенції полягає у тому, що будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно бути законним (див.також рішення у справі "Іатрідіс проти Греції"). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див.рішення у справі " Лемуан проти Франції", від 22 вересня 1994 року та "Кушоглу проти Болгарії" від 10 травня 2007 року).

Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див. Рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льон рот проти Швеції"). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див. Рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства").

Згідно ч.11 ст.170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до ч.1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

За приписами ч.2 ст.170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення: 1) збереження речових доказів; 2) спеціальної конфіскації; 3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; 4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Відповідно до ст.98 КПК України матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюється під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом є речовими доказами по справі. Якщо документи містять зазначені вище ознаки, вони теж є речовими доказами.

Згідно ч.1 ст.96-1 КК України спеціальна конфіскація полягає у примусовому безоплатному вилученні за рішенням суду у власність держави грошей, цінностей та іншого майна у випадках, визначених цим Кодексом, за умови вчинення умисного кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого Особливою частиною цього Кодексу, за які передбачено основне покарання у виді позбавлення волі або штрафу понад три тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а так само передбаченого частиною першою статті 150, статтею 154, частинами другою і третьою статті 159-1, частиною першою статті 190, статтею 192, частиною першою статей 204, 209-1, 210, частинами першою і другою статей 212, 212-1, частиною першою статей 222, 229, 239-1, 239-2, частиною другою статті 244, частиною першою статей 248, 249, частинами першою і другою статті 300, частиною першою статей 301, 302, 310, 311, 313, 318, 319, 362, статтею 363, частиною першою статей 363-1, 364-1, 365-2 цього Кодексу.

Як слідує із матеріалів провадження, 06 березня 2023 року до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання прокурора відділу Харківської обласної прокуратури у кримінальному провадженні № 12022220000000205 від 18.04.2022 року за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України про накладення арешту на вищенаведене майно.

З клопотання слідує, що СУ ГУНП в Харківській області здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні №12022220000000205 від 18.04.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 111-1 КК України, за фактом колабораційної діяльності, а саме за фактом здійснення фінансової діяльності на території м. Харкова низкою суб`єктів господарської діяльності, кінцевими бенефіціарними власниками яких є громадяни Російської Федерації і Республіки Білорусь, та службові особи яких, вступивши у попередню змову з невстановленими в ході досудового розслідування особами, забезпечують на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

В ході виконання доручення слідчого УСБУ в Харківській області встановлено, що до вказаної протиправної діяльності можуть бути причетні службові особи ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 43753624), адреса реєстрації: м. Харків, провулок Кузнечний, буд. 8; статус: зареєстровано; основний вид діяльності - Виробництво готових текстильних виробів, крім одягу; статутний капітал: 1 000 000 грн.; уповноважені особи ОСОБА_8 . Перелік засновників юридичної особи: ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , країна реєстрації: російська федерація; місцезнаходження: Харків, вул. Владислава Зубенка; розмір внеску до статутного фонду - 500 000,00 грн.; частка (%): 50.00 %; ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , країна реєстрації: російська федерація; місцезнаходження: Харків, вул. Владислава Зубенка; розмір внеску до статутного фонду - 500 000.00 грн.; частка (%): 50.00 %.

Враховуючи те, що серед власників ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 43753624) є фізичні особи - громадяни країни, яка вчиняє збройну агресію проти України, існує значний ризик прийняття рішень керівництвом ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 43753624) щодо подальшого забезпечення на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором.

З урахуванням викладеного, зважаючи на можливе вчинення дій службовими особами вищевказаного суб`єкта господарської діяльності на шкоду України, у органу досудового розслідування виникла необхідність у забороні здійснення будь-яких реєстраційних дій щодо ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 43753624).

Таким чином, з метою забезпечення конфіскації майна як виду покарання та запобігання можливості відчуження майна і попередження настання наслідків, які можуть перешкодити кримінальному провадженню, необхідно накласти арешт на корпоративні ОСОБА_7 та ОСОБА_8 у розмірі 100% в статутному капіталі ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС» (код ЄДРПОУ 43753624), шляхом заборони розпоряджатися ними та вчиняти будь які дії з державної реєстрації юридичних осіб, громадських формувань, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців, у тому числі державну реєстрацію змін до відомостей про юридичну особу, зазначених в єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (та в установчих документах товариства одночасно), які пов`язані зі зміною розміру статутного капіталу, передбачені ЗУ «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань».

Також, враховуючи, що грошові кошти статутного капіталу, відповідають критеріям ч. 1 ст. 98 КПК України, а саме об`єкти набуті кримінально протиправним шляхом або отримані внаслідок вчинення кримінального правопорушення, є необхідність у накладенні на них арешту з метою забезпечення збереження речових доказів, що передбачено п.1 ч.2 ст. 170 КК України, шляхом заборони здійснювати його відчуження та розпорядження ними.

Відповідно даним витягу з Єдиного державного реєстру досудових розслідувань (далі - ЄРДР) 18.04.2022 року, за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України, внесені відомості про те, що до СУ ГУНП в Харківській області надійшов матеріал ДСР НП України відносно юридичних осіб, кінцевими бенефіціарами яких є громадяни Російської Федерації та Республіки Білорусь, та які протягом 2022 року здійснюють господарську діяльність на території Харківської області у взаємодії з окупаційною адміністрацією держави агресора.

Однак, у витягу з ЄРДР не зазначено найменувань суб`єктів господарської діяльності, у тому числі ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС», а також не зазначено фізичних осіб, у тому числі ОСОБА_7 та ОСОБА_8 .

Крім того, будь яких інших доказів чи документів, які б свідчили про можливу причетність юридичної особи ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС» чи фізичних осіб ОСОБА_7 та ОСОБА_8 до викладених у витягу з ЄРДР обставин, матеріали провадження не містить та до клопотання не надано.

За приписами п.1 ч.3 ст.132 КПК України застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, дізнавач, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

Відповідно до ч.5 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 3 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності достатніх підстав вважати, що суд у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України, може призначити покарання у виді конфіскації майна або застосувати до юридичної особи захід кримінально-правового характеру у виді конфіскації майна.

При цьому, за вимогами п.3 ч.2 ст.173 КПК при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Частиною другою статті 59 КК України передбачено, що конфіскація майна встановлюється за тяжкі та особливо тяжкі корисливі злочини, а також за злочини проти основ національної безпеки України та громадської безпеки незалежно від ступеня їх тяжкості і може бути призначена лише у випадках, спеціально передбачених в Особливій частині цього Кодексу.

Тобто, для перевірки апеляційним судом доцільності застосування такої правової підстави для арешту майна, як його можлива конфіскація, обов`язковими умовами є наявність обґрунтованої підозри, а також можливість застосування конфіскації майна як додаткового покарання за інкриміноване йому кримінальне правопорушення.

Згідно правових висновків, наведених у п.2.2. Постанови Великої Палати Верховного Суду від 11.12.2019 року у справі №536/2475/14-к, провадження №13-34кс19, викладена у письмовому повідомленні та вручена у належний спосіб підозра є підставою для виникнення системи кримінально-процесуальних відносин та реалізації засади змагальності у кримінальному провадженні, і у такий спосіб з`являються можливості для підозрюваного впливати на наступне формулювання обвинувачення. Сформульована підозра встановлює межі, в яких слідчий зможе найефективніше закінчити розслідування, а підозрюваний та його захисник одержують можливість цілеспрямовано реалізовувати функцію захисту. З моменту повідомлення особі про підозру слідчий, прокурор набувають щодо підозрюваного додаткових владних повноважень, а особа, яка отримала статус підозрюваного, набуває процесуальних прав та обов`язків, визначених статтею 42 КПК України.

При цьому, статус підозрюваного особа набуває з моменту вручення їй повідомлення про підозру у належний спосіб.

Встановлено, що на час розгляду судом першої інстанції клопотання про арешт майна в межах кримінального провадження № №12022220000000205 за ч.4 ст.111-1 КК України підозра нікому не оголошена, вказані у клопотанні особа та підприємство не мають жодного процесуального статусу у вказаному кримінальному провадженні, відомості про них (та будь-яких інших) також не містяться в ЄРДР.

Згідно вимог п.2 ч.2 ст.170 КПК України арешт майна допускається з метою забезпечення спеціальної конфіскації.

Відповідно до вимог ч.4 ст.170 КПК України, у випадку, передбаченому пунктом 2 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або третьої особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно підлягатиме спеціальній конфіскації у випадках, передбачених Кримінальним кодексом України.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 96-2 Кримінального кодексу України.

За змістом цієї норми закону арешт накладається на майно лише тієї особи, яка має процесуальний статус підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, або третьої особи, яка набула майно за обставин, передбачених в абзаці другому ч.4 ст.170 КПК України.

Однак, як зазначено вище, ОСОБА_7 та ОСОБА_8 ніякого із вищевказаних процесуальних статусів не мають, а прокурором також не доведено, що вищезазначене майно було набуте ними за обставин, вказаних в абзаці 2 ч.4 ст.170 КПК України.

Відповідно до ч.8 ст. 214 КПК України відомості про юридичну особу, щодо якої можуть застосовуватися заходи кримінально-правового характеру, вносяться слідчим або прокурором до Єдиного реєстру досудових розслідувань негайно після вручення особі повідомлення про підозру у вчиненні від імені та в інтересах такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 109, 110, 113, 146, 147, 160, 209, 260, 262, 306, частинами першою і другою статті 368-3, частинами першою і другою статті 368-4, статтями 369, 369-2, 436, 437, 438, 442, 444, 447 Кримінального кодексу України, або будь-якого із кримінальних правопорушень, передбачених статтями 151-2-156-1, 301-1-303 Кримінального кодексу України (у разі їх вчинення стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи), або від імені такої юридичної особи будь-якого із злочинів, передбачених статтями 258-258-5 Кримінального кодексу України. Про внесення відомостей слідчий або прокурор не пізніше наступного робочого дня письмово повідомляє юридичну особу. Провадження щодо юридичної особи здійснюється одночасно з відповідним кримінальним провадженням, у якому особі повідомлено про підозру відповідну уповноважену особу юридичної особи.

Таким чином, фактично юридична особа вважається особою, до якої можуть бути в подальшому застосовані заходи кримінально-правового характеру та щодо якої здійснюється провадження з моменту вручення повідомлення про підозру особі, яка вчинила злочин в інтересах та від імені юридичної особи, та внесення відповідних відомостей про юридичну особу до ЄРДР.

Згідно вимог п.3 ч.2 ст.173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення або суспільно небезпечного діяння, що підпадає під ознаки діяння, передбаченого законом України про кримінальну відповідальність (якщо арешт майна накладається у випадках, передбачених пунктами 3, 4 частини другої статті 170 цього Кодексу).

Однак, органом досудового розслідування на даному етапі не надано доказів внесення відповідних відомостей щодо ОСОБА_7 , ОСОБА_8 чи ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС» до ЄРДР, а також відсутнє повідомлення про підозру ОСОБА_7 , ОСОБА_8 або іншій уповноваженій особі зазначеної юридичної особи.

Тому втручання у власність шляхом накладення арешту на майно та корпоративні права, які належать ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у кримінальному провадженні не є виправданим, оскільки на час подання клопотання про арешт майна, стороною обвинувачення не доведено обґрунтованість такого арешту та наявності для цього правової підстави.

Стосовно рішення слідчого судді в частині задоволення клопотання прокурора про арешт майна з підстав забезпечення збереження речових доказів, то воно також є безпідставним, виходячи з наступного.

Прокурором, у порушення вимог ч.3 ст.170 КПК України, не доведено наявність достатніх підстав вважати, що майно, на яке він просить накласти арешт в межах цього кримінального провадження, відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України.

Слідчий суддя, розглядаючи клопотання та приймаючи рішення, залишив поза увагою, що на обґрунтування вищевказаних доводів прокурор ніяких матеріалів не надав та даних не навів.

Таким чином, прокурором не доведено, що перелічене у клопотанні майно відповідає вимогам та критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, що воно має доказове значення у даному кримінальному провадженні та набуте протиправним шляхом або отримане юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Тому арешт майна не є розумним та співрозмірним обмеженню права власності та завданням кримінального провадження.

Частиною четвертою статті 111-1 КК України передбачена відповідальність за передачу матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Колегія суддів приходить до висновку, що на даному етапі прокурором при зверненні з клопотанням про арешт майна не було надано відомостей, які на думку органу досудового розслідування є підставою для арешту майна, а саме про можливе забезпечення на території України провадження господарської діяльності у взаємодії з державою агресором та про те які саме підприємства співпрацюють з державою - агресором.

Так, прокурором не надано відомостей про те, що корпоративні права ОСОБА_7 , ОСОБА_8 у ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС» були набуті кримінально-протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Крім того, майно, на яке прокурор просить накласти арешт, хоча і визнано органом досудового розслідування в якості речових доказів, однак органом досудового розслідування не доведено, що воно відповідає положенням ст.98 КПК України.

Згідно ст.1 Першого протоколу Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, будь-яке обмеження права власності повинно здійснюватися відповідно до закону. А отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження, повинен обґрунтувати свою ініціативу з посиланням на норми закону.

Стаття 1 Першого протоколу до Європейської конвенції з прав людини передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права. Проте, попередні положення жодним чином не обмежують право держави вводити в дію такі закони, які вона вважає за необхідне, щоб здійснювати контроль за користуванням майном відповідно до загальних інтересів або для забезпечення сплати податків чи інших зборів або штрафів.

Завданнями кримінального провадження є захист особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорона прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження, а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу, і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура (ст.2 КПК України).

Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор, відповідно до п.2 ч.3 ст.132 КПК України не доведе, що потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який йдеться в клопотанні.

Без зазначення та конкретизації майна, яке використовувалось у злочинній діяльності, та зазначення, що саме це майно було набуто кримінально-протиправним шляхом з зазначенням проміжку часу, коли воно було набуто, на переконання колегії суддів неможливо дотриматись необхідного балансу та можливого обґрунтованого пропорційного співвідношення між обмеженням права власності та завданнями кримінального провадження.

За наслідками отримання прокурором в подальшому відомостей про протиправну діяльність та вручення повідомлення про підозру у кримінальному правопорушенні, прокурор не позбавлений можливості повторно звернутись з клопотанням про арешт майна.

З огляду на наведене колегія суддів приходить до висновку, що ухвала слідчого судді на момент її постановлення не відповідала фактичним обставинам кримінального провадження та доказам, наданим стороною обвинувачення на обґрунтування клопотання про арешт майна.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку про необхідність скасування ухвали слідчого судді, з постановлення нової ухвали, якою клопотання прокурора про арешт майна слід залишити без задоволення.

Керуючись ст.ст. 392, 404, 405, 407, 418, 419, 423 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_6 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 07 березня 2023 року - скасувати.

Постановити нову ухвалу, якою відмовити в задоволенні клопотання прокурора у кримінальному провадженні - заступника начальника відділу Харківської обласної прокуратури про накладення арешту на корпоративні права ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у розмірі 50 % в статутному капіталі ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС», код ЄДРПОУ 43753624, зареєстрованого за адресою: провулок Кузнечний, буд. 8, співзасновником якого він є, в сумі 500 000 грн., та на корпоративні права ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , громадянина російської федерації, у розмірі 50 % в статутному капіталі ТОВ «ГЛОБАЛ МЕД СЕРВІС», код ЄДРПОУ 43753624, зареєстрованого за адресою: провулок Кузнечний, буд. 8, співзасновником якого він є, в сумі 500 000 грн.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Головуючий:

Судді: