Постанова

від 05.07.2023 по справі 904/8884/21

ВЕЛИКА ПАЛАТА ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

05 липня 2023 року

м. Київ

Справа № 904/8884/21

Провадження № 12-39гс22

Велика Палата Верховного Суду у складі:

головуючого судді Уркевича В. Ю.

судді-доповідача Пількова К. М.,

суддів Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Катеринчук Л. Й., Кишакевича Л. Ю., Кравченка С. І., Крет Г. Р., Лобойка Л. М., Мартєва С. Ю., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Ткача І. В., Ткачука О. С., Усенко Є. А.,

за участю секретаря судового засідання Жураховської Т. О.,

учасники справи:

позивач - Богдан Л. М.,

відповідач - Пренко А. В.,

розглянула у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будинок радіо»

на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року (головуюча Білецька Л. М., судді Верхогляд Т. А., Парусніков Ю. Б.) у справі

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будинок радіо»

до Дніпровської міської ради

про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди землі

СУТЬ СПОРУ

1. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будинок радіо» (далі - Товариство, позивач) та Дніпровською міською радою (далі - Рада, відповідач) укладено договір оренди земельної ділянки.

2. Товариство стверджує, що наявні підстави для поновлення вказаного договору оренди на підставі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», оскільки Товариство належним чином виконує свої зобов`язання за договором, сплачує орендну плату, Рада не надала заперечення щодо поновлення цього договору.

3. Суд першої інстанції позов задовольнив. Апеляційний господарський суд рішення суду першої інстанції скасував, у задоволенні позову відмовив. Товариство звернулося з касаційною скаргою до Верховного Суду.

4. Перед Верховним Судом у цій справі постали такі питання:

- протягом якого строку орендар може звернутися з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі;

- чи поширюється позовна давність на вимогу про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі.

5. Верховний Суд задовольнив касаційну скаргу частково виходячи з такого.

ІСТОРІЯ СПРАВИ

Короткий зміст позовних вимог

6. 10 листопада 2021 року Товариство звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом до Ради, у якому з урахуванням заяви про зміну предмета позову просило визнати укладеною додаткову угоду до договору оренди земельної ділянки від 20 липня 2000 року (далі - договір оренди).

7. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що Товариство в передбаченому договором оренди порядку зверталось до Ради з клопотанням про продовження його дії на тих самих умовах і на той самий строк, до якого було додано відповідний проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди, однак відповіді не отримало, продовжує користуватися земельними ділянками та сплачувати орендну плату.

Обставини справи, встановленими судами попередніх інстанцій

8. 20 липня 2000 року Виконавчий комітет Дніпропетровської міської ради (орендодавець) та Товариство (орендар) уклали договір, за умовами якого орендодавець на підставі свого рішення від 19 листопада 1998 року № 2231 надає, а орендар приймає в строкове платне володіння і користування на умовах оренди земельні ділянки площею 0,0166 га та 0,0348 га, розташовані за адресою: місто Дніпропетровськ, проспект Карла Маркса, 102 (далі - земельні ділянки) (пункти 1.1, 1.2 договору оренди).

9. Пунктом 2.1 договору оренди передбачено, що земельні ділянки надаються до 19 листопада 2013 року.

10. Підписаний сторонами і нотаріально посвідчений договір оренди набуває чинності після державної реєстрації, а для продовження його дії орендар зобов`язаний у місячний термін до закінчення строку оренди звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням (пункти 2.2, 2.3 договору оренди).

11. За змістом пунктів 3.1, 3.2 договору оренди орендна плата сплачується в грошовій формі щомісячно (до 15 числа наступного місяця) і на майбутній період вноситься на термін не більше одного календарного року.

12. Після закінчення строку дії договору, у разі його непродовження, протягом 15 днів орендар зобов`язаний повернути земельні ділянки орендодавцю (пункт 5.1 договору оренди).

13. 20 липня 2000 року договір оренди посвідчений приватним нотаріусом Дніпропетровського міського нотаріального округу Сусловою Н. Б. за № 781 та зареєстрований у державному реєстрі за № 192.

14. Товариство звернулось до Ради з клопотанням від 17 липня 2013 року № 04-07/13, в якому, посилаючись на закінчення 19 листопада 2013 року терміну дії договору оренди, повідомляло, що має намір продовжити його дію до 19 листопада 2026 року (поновити договір). До цього клопотання Товариство додало проєкт додаткового договору про поновлення договору оренди.

15. Рада отримала це клопотання 19 липня 2013 року, що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції № 13/6799, однак ні упродовж місяця після звернення Товариства, ні протягом місяця після закінчення строку договору оренди не надіслала Товариству лист-повідомлення із запереченням проти його поновлення.

16. Після закінчення строку дії договору оренди Товариство продовжило користуватися земельними ділянками та належно виконувало умови договору, зокрема сплачувало орендну плату.

17. У подальшому Товариство вдруге звернулось до Ради із заявою від 02 жовтня 2019 року № 1-02/10, у якій зазначило, що з часу подання клопотання від 17 липня 2013 року № 04-07/13 не отримало заперечень щодо поновлення договору оренди та після закінчення строку його дії продовжує користуватися земельними ділянками і сплачувати орендну плату. У зв`язку із цим Товариство просило у місячний строк з дня отримання цієї заяви обов`язково укласти з ним додаткову угоду до договору оренди про його поновлення на тих самих умовах та на той самий строк. До цієї заяви, серед іншого, Товариство додало клопотання від 17 липня 2013 року № 04-07/13 із проєктом додаткового договору про поновлення договору.

18. Рада отримала цю заяву 03 жовтня 2019 року, що підтверджується відміткою про реєстрацію вхідної кореспонденції № 36/4512, однак відповіді Товариству щодо результатів її розгляду не надала, додаткової угоди про поновлення договору оренди з останнім не уклала.

Короткий зміст судових рішень судів попередніх інстанцій

19. Господарський суд Дніпропетровської області рішенням від 19 травня 2022 року (суддя Колісник І. І.) позов задовольнив. Визнав укладеною додаткову угоду до договору оренди про поновлення договору у відповідній редакції.

20. Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що Товариство завчасно, 19 липня 2013 року (за чотири місяці до спливу строку дії договору), повідомило Раду про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору на новий строк, звернувшись до неї з клопотанням від 17 липня 2013 року № 04-07/13, до якого додало проєкт додаткової угоди. У місячний строк після отримання клопотання разом із проєктом додаткової угоди Рада не надала відповіді Товариству та не уклала додаткової угоди про поновлення договору. У місячний строк після закінчення договору Товариство не отримало листа-повідомлення від Ради із запереченням проти поновлення договору, оскільки такий лист не надсилався. Після закінчення строку дії договору оренди Товариство продовжило користуватися земельними ділянками та належно виконувало умови договору, зокрема сплачувало орендну плату.

21. Урахувавши наведені обставини, суд першої інстанції дійшов висновку, що договір оренди є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, в силу частин першої - шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Однак процедура поновлення договору, передбачена статтею 33 цього Закону, не була завершена внаслідок невиконання Радою обов`язку щодо укладення у місячний строк відповідної додаткової угоди.

22. Місцевий господарський суд відхилив доводи Ради щодо пропуску Товариством позовної давності, оскільки вважав, що порушення орендодавцем вимог Закону України «Про оренду землі» щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі є триваючим правопорушенням, яке позбавляє орендаря можливості зареєструвати відповідне речове право, тому позовна давність не поширюється на заявлену позовну вимогу.

23. На думку суду першої інстанції, застосування наслідків пропуску позовної давності в таких правовідносинах сприяло б недобросовісній поведінці орендодавця, який усупереч вимогам закону ухиляється від укладення відповідної додаткової угоди, отримуючи при цьому протягом тривалого часу орендну плату за користування земельними ділянками та не заявляючи до орендаря вимог про їх звільнення.

24. Центральний апеляційний господарський суд постановою від 27 вересня 2022 року рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року скасував та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову.

25. Мотивуючи цю постанову, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції про наявність порушеного права Товариства, однак вважав помилковими його висновки щодо триваючого характеру правопорушення з боку Ради, яке полягає в ухиленні від укладення додаткової угоди про поновлення договору, оскільки частина шоста статті 33 Закону України «Про оренду землі» передбачає місячний строк для надання заперечень орендодавцем щодо поновлення договору оренди землі.

26. Апеляційний господарський суд зазначив, що після закінчення цього строку право орендодавця надати свої заперечення проти поновлення договору оренди землі вичерпується і орендар має право на захист свого порушеного права в судовому порядку. Однак Товариство цим правом протягом тривалого терміну (з 2013 року) не скористалось та не навело жодних обґрунтувань або поважних причин, які б перешкоджали йому це зробити. При цьому та обставина, що Товариство є добросовісним користувачем земельних ділянок та сплачує за користування ними орендну плату, не звільняє його від обов`язку вчасно звернутися до суду за захистом своїх прав.

27. З урахуванням викладеного суд апеляційної інстанції визначив підставою для відмови в позові пропуск Товариством позовної давності.

28. Центральний апеляційний господарський суд додатковою постановою від 18 жовтня 2022 року стягнув з Товариства на користь Ради судовий збір у розмірі 3405,00 грн за подання Радою апеляційної скарги на рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року у справі № 904/8884/21.

АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ

Доводи касаційної скарги та заперечень на неї

29. У жовтні 2022 року Товариство звернулося до Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року, в якій просить цю постанову скасувати та залишити в силі рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року.

30. Підставою касаційного оскарження Товариство визначило пункт 3 частини другої статті 287 Господарського процесуального кодексу України, посилаючись на відсутність висновків Верховного Суду щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, зокрема щодо триваючого характеру правопорушення (бездіяльності) орендодавця (неприпинення порушення вимог Закону України «Про оренду землі») стосовно обов`язкового укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а також щодо строку звернення орендаря до суду за захистом порушеного права.

31. Обґрунтовуючи касаційну, скаргу Товариство вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував статтю 268 Цивільного кодексу України, за змістом якої вимоги, на які не поширюється позовна давність, можуть визначатись у законі, у зв`язку із чим дійшов помилкового висновку про необхідність відмовити в задоволенні позову через пропуск позовної давності.

32. Вказує, що системний аналіз положень законів України «Про оренду землі» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку, що укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди землі є проміжною стадією між поновленням такого договору в силу закону та здійсненням орендарем державної реєстрації права оренди. Невчинення Радою дій з укладення додаткової угоди протягом законодавчо визначеного місячного строку позбавляє Товариство можливості зареєструвати речове право оренди землі в Державному реєстрі речових прав та є триваючим правопорушенням. При цьому строк реєстрації вказаних речових прав законом не визначений.

33. Оскільки Рада після поновлення договору, тобто після 20 листопада 2013 року, і до моменту звернення з цим позовом до суду не припинила порушення вимог Закону України «Про оренду землі» щодо обов`язкового укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди, Товариство (орендар) має право в будь-який час протягом строку оренди за поновленим договором вимагати укладення з Радою (орендарем) такої угоди.

34. Таким чином, на думку Товариства, правильними є висновки суду першої інстанції про те, що позовна давність на вказані вище вимоги не поширюється з огляду на триваючий характер правопорушення з боку Ради, а також про те, що застосування у спірних правовідносинах наслідків спливу позовної давності сприяло б недобросовісній поведінці орендодавця, який усупереч вимогам закону ухиляється від укладення відповідної додаткової угоди, отримуючи при цьому протягом тривалого часу орендну плату за користування земельними ділянками та не заявляючи до Товариства вимог про їх звільнення.

35. У судовому засіданні представник Товариства касаційну скаргу підтримала та просила її задовольнити.

36. У відзиві на касаційну скаргу Рада просить у задоволенні касаційної скарги Товариства відмовити, а оскаржувану постанову суду апеляційної інстанції - залишити без змін.

37. Відзив обґрунтований тим, що підстави для задоволення позову відсутні, оскільки договір припинив свою дію 19 листопада 2013 року, тому позивач не має прав на земельні ділянки.

38. Рада зазначає, що Департамент по роботі з активами Дніпровської міської ради (далі - Департамент), а не Рада опрацьовує документи, подані стороною договору оренди, та надає зауваження щодо можливості підготовки проєкту відповідного рішення. Департамент є окремою юридичною особою та може брати участь у справі як відповідач. При цьому існує практика Верховного Суду у подібних правовідносинах, яка свідчить, що відповідачем у цій справі повинен бути Департамент. Зокрема, посилається на висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 826/8112/16.

39. Оскільки Департамент, який наділений повноваженнями на підготовку проєктів рішень Ради в земельних відносинах, не підготував такий проєкт через відсутність передбачених законом підстав, то питання про поновлення дії договору оренди не розглядалося на відповідній сесії Ради, що спростовує висновки позивача про порушення Радою його прав та інтересів, оскільки з боку Ради не було зволікань або відмови в передачі земельних ділянок.

40. Рада також указує, що у проєкті додаткової угоди про поновлення договору оренди лише пункт 2.1 договору викладено у тій самій редакції, а інші умови були змінені. Зауважує, що Товариство надало проєкт додаткового договору про поновлення договору оренди, а не проєкт додаткової угоди, як того вимагають норми закону.

41. Вважає, що немає підстав для висновку про те, що Товариство належно виконувало умови договору оренди після його припинення, зокрема в частині сплати орендної плати, оскільки цей правочин на новий строк продовжено не було. Крім того, у цей період відбулися зміни в розмірі нормативної грошової оцінки земель міста Дніпра.

42. Рада вказує, що 17 вересня 2015 року Департамент повідомляв Товариству, що до його клопотання від 19 липня 2013 року № 13/6799 не було додано визначених законодавством документів та матеріалів. Відтак позивач щонайменше з 2015 року знав про те, що договір оренди не був поновлений, однак не обґрунтував наявності перешкод, які не дозволили йому звернутись до суду, а тому право на поновлення цього договору було вичерпано у 2013 році.

43. Рада вважає, що після звернення у 2013 році з клопотанням про поновлення договору оренди Товариство було зобов`язане цікавитись процесом його розгляду.

44. Таким чином, Товариство безпідставно посилається на існування у спірних правовідносинах триваючого правопорушення, оскільки законодавством визначено чіткий алгоритм дій, який передбачає, що в разі неотримання в місячний строк відповіді на клопотання про поновлення строку дії договору оренди така бездіяльність може бути оскаржена до суду.

45. З урахуванням викладеного, на думку Ради, суд апеляційної інстанції дійшов обґрунтованого висновку про необхідність застосування у спірних правовідносинах наслідків спливу позовної давності.

46. У судовому засіданні представник Ради заперечувала проти касаційної скарги.

Рух справи в суді касаційної інстанції

47. Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 02 листопада 2022 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Товариства та вирішив здійснити перегляд судових рішень у судовому засіданні, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу.

48. Згідно із частиною третьою статті 302 Господарського процесуального кодексу України суд, який розглядає справу в касаційному порядку у складі колегії суддів, палати або об`єднаної палати передає справу на розгляд Великої Палати, якщо така колегія (палата, об`єднана палата) вважає за необхідне відступити від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в раніше ухваленому рішенні Верховного Суду у складі колегії суддів (палати, об`єднаної палати) іншого касаційного суду.

49. Ухвалою від 14 грудня 2022 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду справу № 904/8884/21 разом із касаційною скаргою Товариства на постанову Центрального апеляційного господарського суду від 29 вересня 2022 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини третьої статті 302 Господарського процесуального кодексу України.

50. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що вважає за необхідне відступити від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 591/2104/20, стосовно можливості визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки за позовом, поданим у будь-який строк після закінчення договору оренди землі.

51. Мотивуючи ухвалу, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду зазначив, що відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі» в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі, такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

52. Водночас колегія суддів вказала, що за змістом статей 759, 763, 764, 785 Цивільного кодексу України та статей 283-291 Господарського кодексу України із закінченням строку договору найму (оренди), на який його було укладено, за наявності заперечень наймодавця щодо подальшого користування наймачем майном договір є припиненим, що означає припинення дії (чинності) для сторін усіх його умов, а їх невиконання (невиконання окремих його умов) протягом дії договору є невиконанням зобов`язання за цим договором, що має відповідні наслідки (настання відповідальності за невиконання чи неналежне виконання обов`язків під час дії договору тощо), однак не зумовлює продовження дії (чинності) договору в цілому або тих його умов, що не були виконані (неналежно виконані) стороною (сторонами).

53. Таким чином, на переконання колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, Цивільний кодекс України містить умови щодо строку дії договору оренди нерухомого майна, тоді як спеціальний закон щодо оренди землі таких умов не містить.

54. Посилаючись на частини восьму та одинадцяту статті 33 Закону України «Про оренду землі», за змістом яких додаткова угода про поновлення договору оренди землі має бути укладена у місячний строк в обов`язковому порядку, а відмова, а також наявне зволікання в її укладенні може бути оскаржено в суді, колегія суддів наголосила на необхідності надання висновку щодо того, коли закінчується строк, протягом якого орендар може звернутися з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі у випадку, якщо орендодавець не відповів на його клопотання про поновлення такого договору.

55. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду також указала на необхідність вирішення питання, чи має право орендар поза межами місячного строку, передбаченого частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», і до закінчення наступного строку, на який договір оренди може бути продовжений, на укладення додаткової угоди до договору оренди на той же строк, що був передбачений у договорі. А в разі якщо особа не звернулася до суду з відповідним позовом протягом цього місячного строку, чи вправі Рада розпорядитися земельними ділянками.

56. З урахуванням наведеного, на думку колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, якщо Велика Палата Верховного Суду дійде висновку про можливість укладення додаткової угоди після закінчення передбаченого частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі» місячного строку і до закінчення визначеного у договорі строку, на який у орендаря виникає право на продовження орендних правовідносин, необхідно буде сформувати висновок про те, на якій правовій підставі здійснювалося користування земельною ділянкою поза передбаченим цією нормою місячним строком.

57. Колегія суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду зазначила, що у постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20) розглядалися питання щодо підстав поновлення договору оренди, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», однак питання щодо того, коли закінчується строк, протягом якого орендар може звернутися з позовом про поновлення договору оренди, у них не висвітлено.

58. Ухвалою від 11 січня 2023 року Велика Палата Верховного Суду прийняла до розгляду цю справу з касаційною скаргою Товариства і призначила її до розгляду в судовому засіданні з повідомленням учасників справи.

ПОЗИЦІЯ ВЕЛИКОЇ ПАЛАТИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

Щодо меж розгляду справи в суді касаційної інстанції

59. Переглядаючи в касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази (частини перша та друга статті 300 Господарського процесуального кодексу України).

60. З огляду на вказаний припис Велика Палата Верховного Суду переглядає в касаційному порядку постанову апеляційного суду та рішення суду першої інстанції у межах доводів і вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження.

Щодо строку, протягом якого орендар може звернутися з позовом про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі

61. Відносини поновлення договору оренди землі на час виникнення спірних правовідносин у цій справі врегульовані статтею 33 Закону України «Про оренду землі», яка мала назву «Поновлення договору оренди землі», на що Велика Палата Верховного Суду звертала увагу у постанові від 29 вересня 2020 року в справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19) (пункти 59-61).

62. Так, відповідно до частин першої - п`ятої цієї статті по закінченню строку, на який було укладено договір оренди землі, орендар, який належно виконував обов`язки за умовами договору, має переважне право перед іншими особами на укладення договору оренди землі на новий строк (поновлення договору оренди землі). Орендар, який має намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди землі на новий строк, зобов`язаний повідомити про це орендодавця до спливу строку договору оренди землі у строк, встановлений цим договором, але не пізніше ніж за місяць до спливу строку договору оренди землі. До листа-повідомлення про поновлення договору оренди землі орендар додає проєкт додаткової угоди. При поновленні договору оренди землі його умови можуть бути змінені за згодою сторін. У разі недосягнення домовленості щодо орендної плати та інших істотних умов договору переважне право орендаря на укладення договору оренди землі припиняється. Орендодавець у місячний термін розглядає надісланий орендарем лист-повідомлення з проєктом додаткової угоди, перевіряє його на відповідність вимогам закону, узгоджує з орендарем (за необхідності) істотні умови договору і, за відсутності заперечень, приймає рішення про поновлення договору оренди землі (щодо земель державної та комунальної власності), укладає з орендарем додаткову угоду про поновлення договору оренди землі. За наявності заперечень орендодавця щодо поновлення договору оренди землі орендарю направляється лист-повідомлення про прийняте орендодавцем рішення.

63. Частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлено, зокрема, що у разі якщо орендар продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди і за відсутності протягом одного місяця після закінчення строку договору листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі такий договір вважається поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором. У цьому випадку укладання додаткової угоди про поновлення договору оренди землі здійснюється із уповноваженим керівником органу місцевого самоврядування без прийняття рішення органом місцевого самоврядування про поновлення договору оренди землі (щодо земель комунальної власності).

64. Як неодноразово зазначала Велика Палата Верховного Суду, для поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», необхідна наявність таких юридичних фактів: орендар належно виконує свої обов`язки за цим договором; він повідомив орендодавця в установлені законом строки про намір поновити договірні відносини на новий строк; до листа-повідомлення додав проєкт додаткової угоди про поновлення договору оренди землі; продовжує користуватись виділеною земельною ділянкою; орендодавець упродовж місяця після закінчення строку договору оренди землі письмово не повідомив орендаря про заперечення у поновленні цього договору ((пункт 42 постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), постанови від 10 квітня 2018 року у справі № 594/376/17-ц (провадження № 14-65цс18), від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20)).

65. Слід також враховувати, що відповідно до частин восьмої та дев`ятої статті 33 Закону України «Про оренду землі» у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин, додаткова угода до договору оренди землі про його поновлення має бути укладена сторонами у місячний строк в обов`язковому порядку. Відмова, а також наявне зволікання в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі може бути оскаржено в суді.

66. У пункті 38.2 постанови від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21) Велика Палата Верховного Суду, посилаючись на свої попередні висновки, викладені в постановах від 22 вересня 2020 року у справах № 313/350/16-ц (провадження № 14-97цс20) та № 159/5756/18 (провадження № 14-99цс20), наголосила, що порушення орендодавцем місячного строку для направлення орендареві листа-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди землі (за наявності таких заперечень) у відповідь на вчасно відправлений орендарем лист-повідомлення про поновлення цього договору з проєктом відповідної додаткової угоди дає орендареві, який добросовісно продовжує користуватися земельною ділянкою після закінчення строку договору оренди, підстави розраховувати на поновлення такого договору в силу частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі». Інакше кажучи, у такому разі відсутність листа-повідомлення орендодавця про заперечення у поновленні договору оренди землі можна кваліфікувати як його мовчазну згоду на поновлення цього договору на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше. Але таке поновлення обов`язково оформляється шляхом підписання сторонами додаткової угоди, а в разі якщо орендодавець цього не робить, - у судовому порядку за вимогою про визнання укладеною додаткової угоди та з фіксацією її повного тексту в резолютивній частині рішення суду.

67. Без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме із цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України). Тому не можна вважати, що поновлення договору оренди землі з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», є «автоматичною» пролонгацією орендних правовідносин (пункт 41 постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21)).

68. Тож поновлення договору оренди землі в судовому порядку в передбачений статтею 33 Закону України «Про оренду землі» спосіб вимагає укладення сторонами додаткової угоди як єдиної підстави продовження орендних прав і обов`язків на новий строк, а право сторони на оскарження в суді відмови або зволікання з укладенням додаткової угоди в контексті спірних правовідносин означає право на звернення до суду для укладення додаткової угоди (пункти 68, 74 постанови Великої Палати Верховного Суду від 29 вересня 2020 року у справі № 378/596/16-ц (провадження № 14-545цс19)).

69. Разом з цим Велика Палата Верховного Суду враховує висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладені у підпункті 8.10 постанови від 08 вересня 2020 року у справі № 923/527/19, та виходить з того, що оскільки за частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі може бути поновлений виключно на тих самих умовах і на той самий строк, то саме протягом цього строку можливе визнання такої додаткової угоди укладеною і, відповідно, поновлення договору. Якщо ж протягом строку, на який міг бути поновлений договір оренди землі відповідно до частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі», додаткова угода не була укладена, договір не був поновлений на цей новий строк і не створив для сторін передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі» передумов для його наступного поновлення по завершенню строку дії.

70. У зв`язку із цим Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що частина восьма статті 33 Закону України «Про оренду землі» встановлює строк, зі спливом якого право сторони на поновлення договору оренди вважатиметься порушеним у випадку відмови або зволікання іншої сторони з укладенням додаткової угоди.

71. Натомість ефективно захистити це право шляхом задоволення вимоги про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди на той самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором, суд може лише в межах строку, на який цей договір може бути поновлений.

72. По завершенні строку, на який міг би бути поновлений договір оренди землі (однак не був поновлений через відмову або зволікання сторони з укладенням додаткової угоди), рішення суду або констатуватиме юридичний факт у минулому (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який сплив на час прийняття судового рішення), або змінюватиме умови договору оренди землі (у разі визнання судом укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зі строком, який перевищуватиме встановлений у договорі). У першому випадку рішення суду не буде спрямоване на ефективний захист права, у другому - не відповідатиме нормі частини шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

73. З огляду на межі розгляду справи судом касаційної інстанції, передбачені статтею 300 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду не робить висновків щодо поставлених в ухвалі про передачу цієї справи на її розгляд питань стосовно правових підстав користування Товариством земельними ділянками поза межами строку, передбаченого частиною восьмою статті 33 Закону України «Про оренду землі», а також щодо можливості Ради розпорядитися цими ділянками, у разі якщо Товариство не звернулося б до суду з цим позовом, оскільки позов та касаційна скарга Товариства такими підставами не обґрунтовувались, а суди попередніх інстанцій у своїх рішеннях не встановлювали відповідних обставин.

74. Суди попередніх інстанцій у цій справі встановили, зокрема, що сторони 20 липня 2000 року уклали, посвідчили у нотаріуса та зареєстрували в державному реєстрі договір оренди, за умовами якого Товариство отримало в оренду земельні ділянки строком до 19 листопада 2013 року, а для продовження його дії орендар зобов`язався у місячний строк до закінчення строку оренди звернутися до орендодавця з відповідним клопотанням.

75. У подальшому 19 липня 2013 року Рада отримала клопотання Товариства від 17 липня 2013 року № 04-07/13, у якому воно повідомило про свій намір поновити договір до 19 листопада 2026 року та надало відповідний проєкт додаткової угоди. Однак ні упродовж місяця після звернення Товариства, ні протягом місяця після закінчення строку договору Рада письмово не повідомила Товариство про наявність у неї заперечень щодо поновлення цього правочину на тих самих умовах і на той самий строк, а Товариство продовжило користуватися земельними ділянками та належно виконувати умови договору, зокрема сплачувати орендну плату.

76. Урахувавши наведені обставини, а також те, що Рада не уклала з Товариством додаткову угоду про поновлення договору оренди, суди першої та апеляційної інстанцій дійшли висновку про наявність у нього порушеного права на поновлення цього договору.

77. Беручи до уваги наявність усіх юридичних фактів, необхідних для виникнення в орендаря права на поновлення договору оренди з підстав, передбачених частиною шостою статті 33 Закону України «Про оренду землі», та враховуючи, що строк, на який договір міг бути поновлений відповідно до вказаної норми, почав свій перебіг з наступного дня після закінчення строку дії договору (20 листопада 2013 року) та сплине 19 листопада 2026 року, Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком судів попередніх інстанцій про наявність порушеного права Товариства, за захистом якого воно звернулось із цим позовом до суду.

78. Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи Ради, викладені у відзиві на касаційну скаргу, про те, щоДепартамент опрацьовує документи, подані стороною договору оренди, надає зауваження щодо можливості підготовки проєкту відповідного рішення, є окремою юридичною особою та може брати участь у справі як відповідач, які обґрунтовані посиланням на правові висновки Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, зроблені у постанові від 18 червня 2021 року у справі № 826/8112/16, з огляду на таке.

79. У справі № 826/8112/16 фізична особа (позивач) звернулась з позовом до Київського міського голови Кличка Віталія Володимировича, Київської міської ради (далі - Київська міськрада), Департаменту земельних ресурсів Виконавчого органу Київської міськради (Київської міської державної адміністрації), в якому просила: визнати протиправною бездіяльність Київського міського голови Кличка В. В., яка полягає у невинесенні протягом місяця (від дати реєстрації клопотання) на пленарне засідання сесії Київської міськради питання стосовно надання фізичній особі дозволу на розробку проєкту землевідводу земельної ділянки відповідно до графічного матеріалу, клопотання (заяви), зареєстрованого у Київській міськраді.

80. Разом з тим у цій справі предметом позову є визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі, а не визнання протиправною бездіяльності міського голови. Звідси й викладені в постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 18 червня 2021 року у справі № 826/8112/16 правові висновки не є релевантними до спірних правовідносин у справі, що розглядається.

81. Доводи Ради в частині тверджень про невиконання Товариством обов`язку зі сплати орендної плати за договором оренди та невідповідність умов додаткової угоди про поновлення договору оренди землі зводяться до переоцінки доказів у справі, що не відповідає положенням частини другої статті 300 Господарського процесуального кодексу України.

Щодо відступу від попередніх висновків Верховного Суду

82. Обґрунтовуючи підстави для передачі справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав на необхідність відступу від висновків, викладених у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 04 жовтня 2021 року у справі № 591/2104/20, стосовно можливості визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки за позовом, поданим у будь-який строк після закінчення договору оренди землі.

83. Велика Палата Верховного Суду зазначає, що предметом позову у справі № 591/2104/20 є визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки, визнання незаконним та скасування рішення Сумської міської ради (далі - Сумська міськрада) про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки.

84. Суди у справі № 591/2104/20 встановили, що 03 липня 2013 року між фізичною особою та Сумською міськрадою строком до 24 квітня 2018 року укладено договір оренди земельної ділянки із земель громадської забудови (для будівництва та обслуговування будівель торгівлі).

85. 22 березня 2018 року фізична особа письмово повідомила Сумську міськраду про намір скористатися переважним правом на укладання договору оренди на новий строк, надала проєкт договору оренди землі та копію документа, що підтверджує право власності на нерухоме майно.

86. Сумська міськрада про результати розгляду вказаної заяви не повідомляла, тому фізична особа продовжувала користуватись земельною ділянкою після закінчення строку дії договору оренди.

87. 26 вересня 2018 року Сумська міськрада прийняла рішення про відмову у поновленні договору оренди земельної ділянки.

88. З позовом до суду фізична особа звернулася у квітні 2020 року.

89. Касаційний цивільний суд у складі Верховного Суду погодився з висновками судів попередніх інстанцій про задоволення позову виходячи з того, що фізична особа належно виконувала свої обов`язки за договором оренди, в установлений договором строк повідомила орендодавця про намір скористатись переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, надала проєкт додаткової угоди, продовжувала користуватись виділеною земельною ділянкою.

90. При цьому суди зазначили, що Сумська міськрада письмово не повідомляла фізичну особу про відмову у поновленні договору оренди в установлений Законом України «Про оренду землі» строк.

91. Оскільки правові висновки Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду, викладені у постанові від 04 жовтня 2021 року у справі № 591/2104/20, не суперечать висновкам у цій справі № 904/8884/21, Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав відступати від них.

Щодо поширення позовної давності на вимогу про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі

92. Суди попередніх інстанцій установили, що Рада стверджує про пропуск позивачем позовної давності для вимог щодо визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди, про що відповідачем була подана відповідна заява до суду першої інстанції.

93. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку про відмову в задоволенні позову в цій справі у зв`язку зі спливом позовної давності, з чим Велика Палата Верховного Суду не погоджується з огляду на таке.

94. Відповідно до статті 256 Цивільного кодексу України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

95. Отже, позовна давність - це строк, протягом якого особа може реалізувати належне їй право на отримання судового захисту порушеного цивільного права чи інтересу шляхом пред`явлення в належному порядку нею чи іншою уповноваженою особою позову до суду. Схожі правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 22 травня 2018 року у справах № 369/6892/15-ц (провадження № 14-96цс18) та № 469/1203/15-ц (провадження № 14-95цс18).

96. Згідно зі статтею 257 цього Кодексу загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

97. Частиною першою статті 261 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила.

98. Сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови в позові (частина четверта статті 267 Цивільного кодексу України).

99. Частиною першою статті 268 Цивільного кодексу України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, а частиною другою цієї статті передбачено, що законом також можуть бути встановлено інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

100. У пункті 36 постанови від 17 жовтня 2018 року у справі № 362/44/17 (провадження № 14-183цс18) Велика Палата Верховного Суду вже робила висновок про існування меж застосування позовної давності, які встановлюються прямо (стаття 268 Цивільного кодексу України) чи опосередковано, тобто з урахуванням сутності заявленої позовної вимоги.

101. Велика Палата Верховного Суду звертає увагу на те, що закон не містить визначення поняття «триваюче правопорушення».

102. Характер такого правопорушення оцінюється судом у кожному конкретному випадку індивідуально.

103. В окремих випадках специфіка спірних правовідносин та відповідного нормативного регулювання дозволяє дійти висновку про наявність триваючого правопорушення.

104. Так, у постанові від 08 листопада 2019 року у справі № 127/15672/16-ц (провадження № 14-254цс19) Велика Палата Верховного Суду підтримала численні висновки Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду про те, що невиконання боржником грошового зобов`язання є триваючим правопорушенням, тому право на позов про стягнення коштів на підставі статті 625 Цивільного кодексу України виникає у кредитора з моменту порушення грошового зобов`язання до моменту його усунення і обмежується останніми трьома роками, які передували подачі такого позову.

105. Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду в постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 804/401/17 зазначив, що триваюче правопорушення - це проступок, пов`язаний з тривалим, неперервним невиконанням обов`язків, передбачених законом. Тобто триваючі правопорушення характеризуються тим, що особа, яка вчинила якісь певні дії чи бездіяльність, перебуває надалі у стані безперервного продовження цих дій (бездіяльності). Ці дії безперервно порушують закон протягом якогось часу. Іноді такий стан продовжується значний час, упродовж якого винний безперервно вчиняє правопорушення у вигляді невиконання покладених на нього обов`язків. Триваюче правопорушення припиняється лише у випадку усунення стану, за якого об`єктивно існує цей обов`язок, виконанням обов`язку відповідним суб`єктом або припиненням дії відповідної норми закону.

106. У постанові від 02 листопада 2022 року у справі № 922/3166/20 (провадження № 12-36гс21) Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що протягом строку дії договору оренди землі орендодавець не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути нецільове використання земельної ділянки, зокрема і шляхом розірвання договору оренди землі. Такий позов може бути пред`явлений протягом усього строку дії договору (та існування обумовленого таким договором обов`язку виконувати зобов`язання щодо цільового використання земельної ділянки).

107. Як було зазначено раніше, у справі, що розглядається, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що без укладення додаткової угоди до договору оренди землі завершення процедури поновлення такого договору відповідно до статті 33 Закону України «Про оренду землі» є неможливим. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння орендареві на новий строк.

108. Тому зазначена додаткова угода згідно з пунктом 1 частини першої статті 27 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» є підставою для державної реєстрації права оренди на новий строк. Саме з цією реєстрацією закон пов`язує виникнення права оренди (стаття 125 Земельного кодексу України).

109. При цьому за змістом частини першої статті 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та частини четвертої статті 334 Цивільного кодексу України речові права на нерухоме майно, похідні від права власності, підлягають державній реєстрації і виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.

110. Суди попередніх інстанцій установили, що позивач завчасно повідомив орендодавця про свій намір скористатися переважним правом на укладення договору оренди на новий строк, звернувшись до останнього з клопотанням, до якого додав проєкт додаткової угоди до договору оренди; у місячний строк після отримання клопотання разом із проєктом додаткової угоди відповідач відповіді позивачу не надав і додаткової угоди про поновлення договору оренди не уклав.

111. Крім того, у місячний строк після закінчення договору оренди позивач не отримав листа-повідомлення відповідача із запереченням проти поновлення договору оренди земельних ділянок, оскільки такий лист йому відповідачем не надсилався, відтак позивач продовжив користуватися земельними ділянками.

112. За таких обставин договір оренди є поновленим на той самий строк і на тих самих умовах, які були ним передбачені, в силу положень закону, а саме частин першої - шостої статті 33 Закону України «Про оренду землі».

113. Однак процедура поновлення договору оренди, передбачена статтею 33 Закону України «Про оренду землі», не була завершена внаслідок невиконання відповідачем обов`язку щодо укладення у місячний строк додаткової угоди до договору оренди.

114. Системний аналіз наведених положень законів України «Про оренду землі» та «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» дає підстави для висновку, що укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди є проміжною стадією між поновленням договору оренди землі в силу закону та здійсненням державної реєстрації права оренди орендарем.

115. Неукладення додаткової угоди до договору оренди протягом визначеного законодавством строку позбавляє позивача можливості зареєструвати право оренди землі в Державному реєстрі речових прав.

116. З огляду на викладене, порушення відповідачем як орендодавцем вимог Закону України «Про оренду землі» щодо укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди є триваючим правопорушенням та позбавляє позивача як орендаря можливості зареєструвати відповідне речове право.

117. За матеріалами справи відповідач після закінчення строку дії договору, тобто після 19 листопада 2013 року, і до моменту звернення позивача до суду з цим позовом не припинив порушення вимог Закону України «Про оренду землі» щодо обов`язкового укладення додаткової угоди про поновлення договору оренди.

118. Отже, протягом строку, на який договір міг бути поновлений, орендар не може бути обмежений у праві звернутися до суду з позовом, покликаним усунути його неможливість зареєструвати право оренди в Державному реєстрі речових прав, зокрема і шляхом визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

119. Такий позов може бути пред`явлений протягом усього строку дії договору оренди, на який цей договір міг бути поновлений.

120. Тому орендар (позивач у справі) має право в будь-який час протягом строку, на який договір міг бути поновлений (тобто до 19 листопада 2026 року), з моменту спливу одного місяця після закінчення строку договору оренди, у який орендодавець може надати лист-повідомлення про заперечення у поновленні договору оренди, вимагати укладення з ним додаткової угоди до договору оренди, а позовна давність не пропущена щодо заявленої позивачем вимоги з огляду на триваючий характер правопорушення відповідача.

121. Беручи до уваги наведене, Велика Палата Верховного Суду відхиляє доводи Ради про те, що позовна давність поширюється на заявлені у цій справі вимоги про визнання укладеною додаткової угоди до договору оренди.

122. Разом з тим, задовольняючи позовні вимоги в цій справі, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку, що позовна давність не поширюється на позовну вимогу.

123. Частиною першою статті 268 Цивільного кодексу України визначено вимоги, на які позовна давність не поширюється, а частиною другою цієї статті передбачено, що законом також можуть бути встановлено інші вимоги, на які не поширюється позовна давність.

124. Однак вимога про визнання укладеною додаткової угоди про поновлення договору оренди землі не належить до визначеного частиною першою статті 268 Цивільного кодексу України переліку вимог, на які не поширюється позовна давність.

125. Норми інших законів, зокрема Закону України «Про оренду землі», також не виключають застосування до такої вимоги положень Цивільного кодексу України про позовну давність.

126. Разом з тим, з огляду на триваючий характер правопорушення Ради позовна давність не пропущена.

127. Звідси Велика Палата Верховного Суду погоджується з висновком суду першої інстанції про задоволення позову в цій справі з мотивів, викладених у цій постанові суду касаційної інстанції.

Висновки за результатами розгляду касаційної скарги

128. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 308 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишити в силі рішення суду першої інстанції у відповідній частині.

129. Згідно з положеннями статті 312 Господарського процесуального кодексу України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

130. Відповідно до частини першої статті 311 Господарського процесуального кодексу України суд скасовує судове рішення повністю або частково і ухвалює нове рішення у відповідній частині або змінює його, якщо таке судове рішення, переглянуте в передбачених статтею 300 цього Кодексу межах, ухвалено з неправильним застосуванням норм матеріального права або порушенням норм процесуального права. Зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини (частина четверта статті 311 зазначеного Кодексу).

131. Зважаючи на викладене, касаційну скаргу Товариства необхідно задовольнити, постанову суду апеляційної інстанції скасувати, а рішення суду першої інстанції залишити в силі зі зміною його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

132. За загальним правилом у судовому рішенні повинні бути розглянуті усі заявлені вимоги, а також вирішені всі інші, зокрема й процесуальні питання. Неповнота чи невизначеність висновків суду щодо заявлених у справі вимог, а також невирішення окремих процесуальних питань, зокрема розподілу судових витрат, є правовою підставою для ухвалення додаткового судового рішення.

133. Тобто додаткове рішення - це акт правосуддя, яким усуваються недоліки судового рішення, пов`язані з порушенням вимог щодо його повноти. Водночас додаткове рішення не може змінити суті основного рішення або містити в собі висновки про права та обов`язки осіб, які не брали участі у справі, чи вирішувати вимоги, не досліджені в судовому засіданні. Тобто додаткове рішення є невід`ємною частиною рішення у справі. У разі скасування рішення у справі ухвалене додаткове рішення втрачає силу.

134. Подібні висновки викладені у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 грудня 2021 року у справі № 925/81/21, від 09 лютого 2022 року у справі № 910/17345/20, від 15 лютого 2023 року у cправі № 911/956/17(361/6664/20), від 07 березня 2023 року у cправі № 922/3289/21.

135. Оскільки суд касаційної інстанції дійшов висновку про необхідність скасування постанови Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року у цій справі, то додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року також слід скасувати.

Щодо судових витрат

136. Оскільки касаційна скарга Товариства підлягає частковому задоволенню, то з Ради на користь Товариства слід стягнути судовий збір за подання касаційної скарги в сумі 4540,00 грн.

Керуючись статтями 300, 301, 308, 311, 312, 314, 315, 317 Господарського процесуального кодексу України, Велика Палата Верховного Суду

ПОСТАНОВИЛА:

1. Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будинок радіо» задовольнити частково.

2. Постанову Центрального апеляційного господарського суду від 27 вересня 2022 року та додаткову постанову Центрального апеляційного господарського суду від 18 жовтня 2022 року у справі № 904/8884/21 скасувати.

3. Рішення Господарського суду Дніпропетровської області від 19 травня 2022 року у справі № 904/8884/21 залишити в силі зі зміною його мотивувальної частини в редакції цієї постанови.

4. Стягнути з Дніпровської міської ради (просп. Дмитра Яворницького, буд. 75, м. Дніпро, 49000, ідентифікаційний код 26510514) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Магазин «Будинок радіо» (просп. Дмитра Яворницького, буд. 102, м. Дніпро, 49038, ідентифікаційний код 13455699) 4540,00 грн (чотири тисячі п`ятсот сорок гривень 00 копійок) судового збору за подання касаційної скарги.

5. Доручити Господарському суду Дніпропетровської області видати наказ на виконання цієї постанови.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя В. Ю. Уркевич Суддя-доповідач К. М. ПільковСудді: Ю. Л. Власов Л. М. Лобойко М. І. Гриців С. Ю. Мартєв Д. А. Гудима О. Б. Прокопенко Л. Й. Катеринчук О. М. Ситнік Л. Ю. Кишакевич І. В. Ткач С. І. Кравченко О. С. Ткачук Г. Р. Крет Є. А. Усенко Відповідно до частини третьої статті 314 Господарського процесуального кодексу України постанова оформлена суддею Уркевичем В. Ю.