Постанова

від 20.07.2023 по справі 524/5877/21

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 524/5877/21 Номер провадження 22-ц/814/3235/23Головуючий у 1-й інстанції Андрієць Д.Д. Доповідач ап. інст. Карпушин Г. Л.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 липня 2023 року м. Полтава

Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:головуючого (судді-доповідача): Карпушина Г.Л., суддів: Кузнєцової О.Ю., Абрамова П.С., при секретарі судового засідання: Андрейко Я.Г., -

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 адвоката Колоди Ліни Валеріївни на рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року та на ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації про визнання права спільної сумісної власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання відновити технічний стан, -

В С Т А Н О В И В :

У червні 2021 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вищевказаним позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, в якому прохала суд: визнати право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення: загальною площею 8,5 кв.м та загальною площею 8,3 кв.м., розташованих на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що є частинами під`їзду зі сходами та окремими виходами на АДРЕСА_2 , за ОСОБА_1 поруч з іншими співвласниками будинку АДРЕСА_1 ; витребувати від ОСОБА_2 спірне нежитлове приміщення, що відчужено Кременчуцькою міською радою ОСОБА_2 за Договором №1 купівлі-продажу від 10.07.2020; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №56178693 від 16.01.2021 прийняте виконавчим комітетом Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області та припинити право власності ОСОБА_2 на спірне нежитлове приміщення; витребувати від ОСОБА_4 нежитлове приміщення загальною площею 8,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що відчужено ОСОБА_5 за Договором купівлі-продажу нежитлового приміщення від 04.12.2020 року; скасувати рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, та припинити право власності ОСОБА_3 на спірне майно; скасувати попередні рішення про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою на нежитлове приміщення загальною площею, 7,1 кв.м. від 28.04.2017 року, та загальною площею 8,5 кв. м. від 03.08.2017 року, розташованих на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 ; закрити розділи «Актуальна інформація про об?єкт нерухомого майна» та «Актуальна інформація про право власності» Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірних нежитлових приміщень, у зв?язку з припиненням права власності ОСОБА_2 , і ОСОБА_3 та скасування рішень про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області; зобов?язати Кременчуцьку міську раду, ОСОБА_3 , та ОСОБА_2 відновити технічний стан спірних нежитлових приміщень; вирішити питання щодо розподілу судових витрат та витрат на правову допомогу.

В обґрунтуванняпозовних вимогзазначила,щоїй на праві власності належить квартира АДРЕСА_3 , на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом серія АВО №049807 від 24.10.2000 року. Тому, як власник квартири АДРЕСА_4 , поруч з іншими власниками жилих та нежилих приміщень, вважає, що відповідно до ст. 382 ЦК України вона є співвласником вказаного будинку.

Проте, усупереч вказаним нормам матеріального права Кременчуцька міська рада Кременчуцького району Полтавської області прийняла рішення про віднесення до об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука Полтавської області нежилих приміщень площею 7,1 та 8,5 кв.м у будинку АДРЕСА_1 .

Вказані рішення Кременчуцької міської ради були визнані незаконними та скасовані. Після набрання рішенням суду законної сили вона звернулась до державного реєстратора з метою скасування записів про віднесення приміщень площею 7,1 та 8,5 кв.м у будинку АДРЕСА_1 до об`єктів комунальної власності, однак їй було відмолено у скасуванні відповідних розділів у зв`язку із зміною власників нерухомого майна. Просила врахувати, що відчуження майна відбулось після ухвалення судами рішень про визнання незаконними рішень в частині віднесення до об`єктів комунальної власності нежитлових приміщень, а тому вони (нежитлові приміщення) вважаються такими, що вибули із володіння власників незаконно.

Вказує, що 14.01.2021 була проведена державна реєстрація об`єднання нежитлового приміщення, площею 8,5 кв.м. з іншим приміщенням, внаслідок чого змінилась площа приміщеня з 8,5 кв.м. до 69.4, кв.м. та реєстраційний номер обєкта нерухомого майна 1608155053104. ОСОБА_5 також провів реконструкцію приміщення, у зв`язку із чим змінилась його площа з 7,1 кв.м. на 8,3 кв.м. та в подальшому відчужив його на користь ОСОБА_3 .

Враховуючи те, що рішення Кременчуцької міської ради від 29.11.2016 та від 13.06.2017 скасовані, а записи та рішення державних реєстраторів у Державному реєстрі речових прав про реєстрацію права власності за відповідачами на приміщення є похідними, тому вважає за доцільне відновити попередній стан приміщень шляхом скасування рішень державної реєстрації права власності відповідачів разом з закриттям розділів у Державному реєстрі речових права на нерухоме майно про право власності на вказані об?єкти за відповідачами та право комунальної власності за Кременчуцькою міською радою.

Позивач вважає, що вона як співвласник майна має право на захист порушеного права шляхом витребування свого майна від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука 12 травня 2022 року постановлено ухвалу про закриття провадження по справі в частині вимог про: - витребування від ОСОБА_2 нежитлового приміщення, загального площею 8,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_1 , що відчужено Кременчуцькою міською радою ОСОБА_2 , за Договором № 1 купівлі-продажу об?єкта приватизації шляхом викупу орендарем, серія та номер: 1081, від 10.07.2020 р., посвідченим приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Ципко Т.А.; - скасування попередніх рішень про державну реєстрацію права комунальної власності за Кременчуцькою міською радою Полтавської області на нежитлове приміщення загальною площею 7,1 кв.м., розташоване на першому поверсі будинку / АДРЕСА_2 , індексний номер 34998209 від 28.04.2017 та на нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м., розташоване на першому поверсі будинку / АДРЕСА_2 , індексний номер 36452767 від 03.08.2017.

Ухвалою Автозаводського районного суду від 16 лютого 2023 року закрито провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,Кременчуцької міськоїради Кременчуцькогорайону Полтавськоїобластіпро визнання права спільної сумісної власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання відновити технічний стан в частині вимог про зобов`язання Кременчуцької міської ради та ОСОБА_2 відновити технічний стан нежитлових приміщень (частини під`їздів), загальною площею 8,5 кв.м. та загальною площею 8,3 кв.м., розташованих на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 , що забезпечить використання мешканцями будинку відповідно до їх цільового призначення частини під`їзду зі сходами та окремими виходами на АДРЕСА_2 .

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, треті особи: Виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департамент державної реєстрації виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області, Департамент культури і туризму Полтавської обласної державної адміністрації про визнання права спільної сумісної власності, витребування майна з чужого незаконного володіння, скасування рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, зобов`язання відновити технічний стан відмовлено.

Судові витрати понесені позивачем покладено на позивача.

Стягнути із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на правничу допомогу в сумі 15000 грн.

З даним рішенням та ухвалою суду цього ж суду від 16 лютого 2023 року не погодилася представник ОСОБА_1 адвокат Колода Ліна Валеріївна та подала на них апеляційну скаргу, в якій прохає рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області та ухвалу цього ж суду від 16 лютого 2023 року скасувати, та постановити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 задовольнити. Апелянт вважає, що при винесенні рішення та ухвали від 16.02.2023 року місцевим судом неповно зясовані обставини справи, висновки суду не відповідають дійсності, порушені норми матеріального та процесуального права, що призвело до прийняття неправильного рішення.

Зокрема вказує, що суд першої інстанції у своєму рішенні помилково визначив, що позовною вимогою є визнання права спільної сумісної власності на нежитлові приміщення за позивачем та іншими співвласниками будинку АДРЕСА_1 , оскільки в п.1 прохальної частини позову позивач просила визнати право спільної сумісної власності лише за собою. Вважає, що суд дійшов помилкового висновку про те, що визнання права власності на спірні нежитлові приміщення за позивачем призведе до порушення прав співвласників цього будинку. Вказує, що співвласники будинку не створювали ОСББ, а тому ст. 5, 10, 11 ЗУ «Про об?єднання співвласників багатоквартирного будинку» не може бути застосований до даних правовідносин.

Вважає, що через дії відповідачів приміщення частини під?їздів вибули з володіння ОСОБА_1 поза її волею з порушенням майнових прав щодо володіння, розпорядження та користування цими приміщеннями, як допоміжними приміщеннями будинку. Внаслідок чого, судом були порушені норми ст. 387, 388 ЦК України. Вказує, що суд першої інстанції безпідставно не застосував до спірних правовідносин норми п.9 ч.1 ст. 27, ст. 31-1 Закону Укрраїни «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обмежень».

Також зазначила, що ухвала суду першої інстанції від 16.02.2023 року про закриття провадження у зв?язку з тотожністю вимог у іншій справі є незаконною, оскільки підставою звернення ОСОБА_1 з останнім позовом до суду стали зміна власника приміщення, та інші протиправні дії відповідачів відносно спірних нежитлових приміщень, що створювали неможливість захисту прав позивача ОСОБА_1 . Тому, суд першої інстанції зробив невірний висновок щодо тотожності підстав, предмету та відповідачів цих позовів, що потягло до порушення процесуальних норм при прийнятті оскаржуваної ухвали, яка має бути скасована.

Від відповідача Кременчуцької міської ради, представника ОСОБА_2 - адвоката Самойленко М.О. надійшли відзиви на апеляційну скаргу, в яких останні спростовуючи доводи апеляційного скарги та підтримуючи рішення суду першої інстанції прохали апеляційну скаргу залишити без задоволення, а рішення та ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року залишити без змін.

Судове засідання в суді апеляційної інстанції проводилося в порядку спрощеного позовного провадження з викликом учасників справи. На момент розгляду справи були присутні представники позивача та відповідача Яцини, які брали участь в режимі відеоконференції, інші особи будучи належним чином та завчасно повідомленими про час та місце слухання справи в судове засідання не з?явилися.

Колегія суддів, заслухавши доповідача, пояснення осіб, що з`явилися, перевіривши матеріали справи та мотиви апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення з наступних підстав.

У відповідності з ч.1 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Частиною 1 ст. 367 ЦПК України передбачено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Відповідно п.1 ч.1 ст. 374 ЦПК України,суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення.

Згідно ч.1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що рішенням Автозаводським районним судом м. Кременчука від 08.11.19 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду 01.07.2020 року, одночасно із задоволенням вимог ОСОБА_1 про скасування рішень Кременчуцької міської ради в частині оформлення права комунальної власності на нежитлові приміщення полощею 7.1.кв.м. та 8.5 кв.м. розтащшованих в будинку АДРЕСА_1 , було відмовлено у вимогах позивача про визнання незаконними та скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права комунальної власності на вказані приміщення за міською радою.

15 листопада 2021 року Автозаводським районним судом м. Кременчука було постановлено ухвале та ухвалено рішення по справі № 524/5430/20 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про витребування нежитлових приміщень, скасування окремих рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, закриття окремих розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зобов`язання вчинити певні дії.

Так, ухвалою Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.11.2021 року по справі № 524/5430/20 провадження у вказаній справі в частині вимог про скасування рішень державного реєстратора про реєстрацію права комунальної власності на зазначені нежитові приміщення за міською радою було закрито.

Рішенням Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.11.2021 року по справі № 524/5430/20 у задоволенні вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_5 , Кременчуцької міської ради Кременчуцького району Полтавської області про: витребування від ОСОБА_2 спірне нежитлове приміщення, площею 8.5. кв.м., що відчужено Кременчуцькою міською радою ОСОБА_2 за Договором №1 купівлі-продажу від 10.07.2020; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53097728 від 13.07.2020 прийняте приватним нотаріусом Ципко Т.А. та припинення право власності ОСОБА_2 на спірне нежитлове приміщення; витребування від ОСОБА_5 нежитлове приміщення загальною площею 8,3 кв.м., за адресою АДРЕСА_1 , що відчужено ОСОБА_5 за Договором №2 купівлі-продажу від 10.07.2020; скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень №53098036 від 13.07.2020 прийняте приватним нотаріусом Ципко Т.А. та припинення право власності ОСОБА_5 на спірне нежитлове приміщення; закриття розділів «Актуальна інформація про об?єкт нерухомого майна» та «Актуальна інформація про право власності» Державного реєстру речових прав на нерухоме майно щодо спірних нежитлових приміщень, у зв?язку з припиненням права власності ОСОБА_2 і ОСОБА_5 та зобов`язання Кременчуцької міської ради, ОСОБА_5 , та ОСОБА_2 відновити технічний стан нежитлових приміщень за реєстраційним номером 1317834753104, загальною площею 8,5 кв.м. та нежитлового приміщення за реєстраційним номером 1236979553104, загальною площею 8,3 кв.м., розташованих на першому поверсі будинку АДРЕСА_1 було відмовлено.

Постановою Полтавського апеляційного суду від 02 лютого 2022 року залишено без змін рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 листопада 2021 року та ухвалу Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 15 листопада 2021 року.

Закриваючи провадження у цій справі в частині заявлених позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що дані вимоги ОСОБА_1 заявлені між тими самими сторонами, про той самий предмет та з тих самих підстав, тобто є тотожними із вимогами, по яким вже ухвалені судові рішення які набрали законної сили.

Такими рішеннями суду є рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 08.11.19 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду 01.07.2020 року (справа №524/8406/17) та ухвала і рішення Автозаводського районного суду м. Кременчука від 15.11.21 року, яке залишено без змін постановою Полтавського апеляційного суду 02.02.2022 року (справа №524/5430/20).

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до п.3 ч.1 ст.255ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами.

Позови вважаються тотожними, якщо в них одночасно збігаються сторони, підстави та предмет спору, тобто коли позови збігаються за складом учасників цивільної справи, матеріально-правовими вимогами та обставинами, якими обґрунтовано звернення до суду. Нетотожність хоча б однієї із цих складових не перешкоджає повторному зверненню до суду заінтересованих осіб за вирішенням спору.

У процесуальному законодавстві закріплена конструкція позовного провадження як певна процедура розгляду і вирішення цивільних справ зі спорів про право цивільне.

Позовному провадженню притаманна позовна форма як модельна, узагальнююча конструкція процедури позовного провадження. Для неї характерні такі ознаки, як наявність матеріально-правової вимоги, яка випливає із порушеного або оспорюваного права сторони і яка підлягає в силу закону розгляду в певному порядку, встановленому законом; наявність спору про суб`єктивне право; наявність двох сторін із протилежними інтересами, які наділені законом певними правомочностями щодо захисту своїх прав, свобод чи інтересів у суді.

Цивільні процесуальні правовідносини персоніфікують учасників цивільного судочинства, визначають їхні права і обов`язки відповідно до процесуальних функцій і гарантії забезпечення справедливого судочинства.

Отже, провадження цивільного процесу - це специфічна модель розгляду цивільної справи, що відбиває предметну характеристику цивільного судочинства з точки зору матеріально-правової природи справ, що розглядаються, специфіку доказування фактів як юридико-фактологічної основи справи та результатів розгляду справи, які відбиваються у процесуальних актах - певного роду документах.

Предметом позову є матеріально-правова вимога позивача до відповідача, відносно якої суд має ухвалити рішення. Ця вимога повинна мати правовий характер, тобто бути врегульованою нормами матеріального права.

Матеріально-правова вимога позивача повинна спиратися на підставу позову. Підставою позову визнають обставини, якими позивач обґрунтовує свої вимоги. Цими обставинами можуть бути лише юридичні факти, тобто такі факти, які тягнуть за собою певні правові наслідки: виникнення, зміну чи припинення правовідносин.

Такий висновок суду викладено в постанові Верховного суду від 22 листопада 2021 року по справі № 308/1203/19 (провадження № 61-1387св21), який у відповідності до вимог п.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що у даній справі підставами для звернення із позовом позивачем ОСОБА_1 також було визначено незаконність та безпідставність набуття Кременчуцькою міською радою відповідачми права власності на нежитлові приміщення.

Визначаючи тотожність частини заявлених позовних вимог, суд першої інстанції правильно врахував те, що вони заявлені до між тими самими сторонами і з однакових підстав, а тому суд дійшов правильного висновку про закриття провадження у цій справі на підставі п.3 ч.1 ст. 255 ЦПК України.

Доводи апелянта про те, що підставою звернення ОСОБА_1 з останнім позовом до суду стали зміна власника приміщення з ОСОБА_5 на ОСОБА_3 , тому спір не є тотожним. На думку суду є необгрунтованими, оскільки в цій частині суд позовні вимоги розглянув по суті.

Враховуючи вищевикладене, доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_1 адвоката Колоди Ліни Валеріївни, в частині оскарження ухвали Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 16 лютого 2023 року є неспроможними та такими, що не відповідають обставинам справи.

Тому, на думку колегії суддів, справа розглянута по суті правильно, законних підстав для скасування чи зміни ухвали суду першої інстанції немає.

За таких обставин, наведені в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду і не містять підстав для висновків про порушення або неправильне застосування судом норм права, які привели до неправильного вирішення питання щодо відмови у прийнятті уточненої позовної заяви.

Переглядаючи апеляційну скаргу в частині оскарження рішення суду, суд апеляційного інстанції виходе з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що ОСОБА_1 є власницею квартири АДРЕСА_3 . Спірні нежитлові приміщення площею відповідно 7,1 кв.м. (в даний час - 8,3 кв.м.) та 8,5 кв.м., які фактично були частинами сходових клітин під`їздів, рішеннями Кременчуцької міської ради були віднесені до об?єктів комунальної власності територіальної громади, а 28 вересня 2017 року передані в оренду фізичній особі-підприємцю ОСОБА_6 для роздрібної торгівлі.

08 листопада 2019 року Автозаводський районний суд м. Кременчука ухвалив рішення по справі 524/8406/17, яким частково задоволено позов ОСОБА_1 до Кременчуцької міської ради Полтавської області, виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області про визнання рішень незаконними та їх скасування та скасовано рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об?єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності» від 29 листопада 2016 року в частині оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення загальною площею 7,1 кв.м., розташоване в будинку АДРЕСА_1 та рішення Кременчуцької міської ради Полтавської області «Про затвердження переліку об`єктів комунальної власності територіальної громади м. Кременчука та реєстрацію права власності» від 13 червня 2017 року в частині оформлення права комунальної власності на нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м., розташоване в будинку АДРЕСА_1 .

10 липня 2020 року територіальна громада м. Кременчука Полтавської області в особі Кременчуцької міської ради (продавець) та фізична особа-підприємець ОСОБА_2 (покупець) уклали договір № 1 купівлі-продажу об`єкту приватизації шляхом викупу орендарем. Відповідно до умов цього договору продавець зобов`язався передати у власність покупцю нежитлове приміщення загальною площею 8,5 кв.м., яке розміщується в будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1317834753104, а покупець зобов`язався сплатити 64320 грн. 13.07.2020 був складений акт приймання-передачі зазначеного приміщення.

12.02.2021 державний реєстратор Виконавчого комітету Омельницької сільської ради Кременчуцького району Полтавської області Павленко Богдан Миколайович на підставі рішення 56648972 зареєстрував припинення права власності на об`єкт нерухомого майна з реєстраційним номером 1317834753104 у зв`язку із об`єднанням об`єктів нерухомого майна.

10 липня 2020 року територіальна громада м. Кременчука Полтавської області в особі Кременчуцької міської ради (продавець) та фізична особа-підприємець ОСОБА_5 (покупець) уклали договір № 2 купівлі-продажу об`єкту приватизації шляхом викупу орендарем. Відповідно до умов цього договору покупець зобов`язався передати у власність покупцю нежитлове приміщення загальною площею 8,3 кв.м., яке розміщується в будинку АДРЕСА_1 , реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна 1236979553104, а покупець зобов?язався сплатити 63000 грн. 13.07.2020 був складений акт приймання-передачі зазначеного приміщення.

Вказані обставини встановлені Полтавським апеляційним судом по справі 524/5430/20 за позовом ОСОБА_1 фізичної-особи підприємця ОСОБА_2 , до фізичної-особи підприємця ОСОБА_5 , Кременчуцької міської ради про витребування нежитлових приміщень, скасування окремих рішень про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, закриття окремих розділів Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, зобов`язання вчинити певні дії.

На підставі договору купівлі-продажу нежитлового приміщення, серія та номер: р. №2585, посвідченого 04.12.2020 приватним нотаріусом Кременчуцького міського нотаріального округу Полтавської області Марченко Н.А., укладеного між ОСОБА_5 та ОСОБА_3 зареєстровано право власності ОСОБА_3 на нерухоме майно - нежитлове приміщення, загальна площа (кв.м): 8.3 кв.м., розташоване за адресою: АДРЕСА_1

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не було доведено належними та достатніми доказами факт вибуття спірного майна із володіння всіх співвласників будинку АДРЕСА_1 поза їх волею. Вказана обставина, на думку суду, свідчить про відсутність підстав для витребування майна від добросовісного набувача.

Розглядаючи спір, судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини по справі, надані сторонами докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин та прийняв законне рішення по справі.

Враховуючи правильність і обгрунтованість остаточних висновків суду першої інстанції по суті заявлених позовних вимог, та зважаючи на наявність додаткових мотивів, які підтверджують обгрунтованість прийнятого рішення, колегія суддів вважає за можливе навести їх в мотивувальній частині постанови суду без зміни рішення суду першої інстанції.

Згідно статті 41Конституції України кожен має право володіти, користуватися та розпоряджатися своєю власністю. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом. Право власності є непорушним.

Відповідно до статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод кожна фізична та юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

Основною метою статті 1 Першого протоколу до Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод є попередження свавільного захоплення власності, конфіскації, експропріації та інших порушень безперешкодного користування своїм майном. При цьому в своїх рішенням ЄСПЛ постійно вказує на необхідність дотримання справедливої рівноваги між інтересами суспільства та фундаментальними правами окремої людини (наприклад, рішення у справі «Спорронґ і Льоннрот проти Швеції» від 23 вересня 1982 року, «Новоселецький проти України» від 11 березня 2003 року, «Федоренко проти України» від 1 червня 2006 року).

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема правочинів.

У відповідності до ч.1 ст.316 Цивільного кодексу України, правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.319ЦК України власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з частиною третьою статті 319ЦК України усім власникам забезпечуються рівні умови здійснення своїх прав, за результатом системного аналізу усіх зазначених норм матеріального права, які були чинними на час зазначених правовідносин та на момент переходу права власності на домоволодіння, можна зробити висновок, що в разі набуття права спільної сумісної власності на земельну ділянку співвласниками домоволодіння з визначеними частками право власності на земельну ділянку переходить відповідно до розміру їх часток.

Саме такий висновок щодо застосування норм права у подібних відносинах викладено Верховним Судом України у постанові від 05 липня 2017 року у справі №6-1726цс16.

Згідно із ст. 321, 328ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

В частині першій статті 388ЦК України визначено, що якщо майно за відплатним договором придбане в особи, яка не мала права його відчужувати, про що набувач не знав і не міг знати (добросовісний набувач), власник має право витребувати це майно від набувача лише у разі, якщо майно: 1) було загублене власником або особою, якій він передав майно у володіння; 2) було викрадене у власника або особи, якій він передав майно у володіння; 3) вибуло з володіння власника або особи, якій він передав майно у володіння, не з їхньої волі іншим шляхом.

В частині 1, 2 ст.368ЦК України визначено, що спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб`єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ч.1, 3 ст.369ЦК України співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Співвласники мають право уповноважити одного з них на вчинення правочинів щодо розпорядження спільним майном.

У частині другій статті 382ЦК України передбачено, що усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Відповідно до Рішення КонституційногоСуду Українивід 02березня 2004року №4-рп/2004року у справі про офіційне тлумачення положень пункту 2статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т. ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об`єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно з Рішенням КонституційногоСуду Українивід 09листопада 2011року №14-рп/2011 у справі щодо офіційного тлумачення положень пункту 2 статті 10Закону України«Про приватизаціюдержавного житловогофонду» власники квартир дво- або багатоквартирних житлових будинків та житлових приміщень у гуртожитку, незалежно від підстав набуття права власності на такі квартири, житлові приміщення, є співвласниками допоміжних приміщень у будинку чи гуртожитку, технічного обладнання, елементів зовнішнього благоустрою.

За змістом статті 1Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» допоміжні приміщення багатоквартирного будинку - приміщення, призначені для забезпечення експлуатації будинку та побутового обслуговування його мешканців (колясочні, комори, сміттєкамери, горища, підвали, шахти і машинні відділення ліфтів, вентиляційні камери та інші підсобні і технічні приміщення). Спільне майно багатоквартирного будинку - приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташовані багатоквартирний будинок і належні до нього будівлі та споруди і його прибудинкова територія.

Частинами першою та другою статті 5Закону України«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» визначено, що спільне майно багатоквартирного будинку є спільною сумісною власністю співвласників. Спільне майно багатоквартирного будинку не може бути поділено між співвласниками, і такі співвласники не мають права на виділення в натурі частки із спільного майна багатоквартирного будинку.

Співвласники мають право вільно користуватися спільним майном багатоквартирного будинку з урахуванням умов та обмежень, встановлених законом або рішенням співвласників. Реалізація співвласником своїх прав не може порушувати права інших співвласників (пункт 1 частини першої та частина другастатті 6 Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку»).

Так, з наданих матеріалів справи вбачається, що право спільної сумісної власності на нежитлові приміщення, розташовані в будинку АДРЕСА_1 виникло у мешканців вказаного будинку на підставі Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Разом із тим, в даній справі позивач заявляє вимоги щодо захисту не тільки власних інтересів щодо користування нежитловими приміщеннями, а також і інших співвласників будинку.

Аналіз змісту положень Закону Українивід 14травня 2015року №417-VIII«Про особливостіздійснення прававласності убагатоквартирному будинку» (ст. 5, 10, 11) та Закону Українивід 29листопада 2001року№ 2866-III«Про об`єднанняспіввласників багатоквартирногобудинку» (ст. 6) (зі змінами і доповненнями) дає підстави для висновку про те, що уповноважена особа багатоквартирного житлового будинку - це співвласник багатоквартирного житлового будинку або інша особа, якій на загальних зборах власників квартир багатоквартирного будинку надано повноваження представляти інтереси власників квартир у відносинах з суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово-комунальних послуг, у відносинах з органами місцевого самоврядування.

Уповноважена особа обирається співвласниками багатоквартирного будинку лише з метою забезпечення взаємозв`язку між управителем, виконавцями комунальних послуг та співвласниками і в силу своїх повноважень без інших документів, визначених статтею 62 ЦПК України, не може здійснювати представництво інтересів фізичних осіб - співвласників багатоквартирного житлового будинку у суді.

Проте, в матеріалах справи відсутні докази, які б підтверджували наявність волевиявлення інших співвласників будинку на визнання за ними права власності на спірні нежитлові приміщення

У зв`язку із цим, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відсутності можливості примусово визнавати за іншими співвласниками будинку АДРЕСА_1 право власності на нежитлові приміщення.

Крім того, визнання права власності на спірні нежитлові приміщення виключно за позивачем також призведе до порушення прав інших співвласників цього будинку. З цих підстав, суд першої інстанції дійшов правильного висновку щодо відмови позивачу у задоволенні вимог щодо визнання права спільної сумісної власності.

Відмовляючи у задоволенні вимог позивача про скасування рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер 56178693 від 16.01.2021 та припинення права власності ОСОБА_2 місцевий суд правильно виходив з того, що позивач не оспорювала право власності ОСОБА_2 на об`єкт нерухомого майна загальною площею 69.4 кв.м, тому підстави для скасування цього рішення відсутні. Вимога про витребування майна у останнього була предметом судового розгляду і поній винесено судове рішення яке є чинним.

Так, згідно із відомостями з Державного реєстру речових прав, на підставі вказаного рішення внесено зміни до об`єкту, зокрема квартира змінена на адміністративно-торговельні та побутові приміщення; загальна площа 63.8 кв.м змінена на 69.4 кв.м; адреса змінена з АДРЕСА_5 змінено на АДРЕСА_1 .

При цьому, місцевий суд вірно зазначив що рішення державного реєстратора від 16.01.2021 за №56178693 не пов`язане із виникненням у ОСОБА_2 права власності на об`єкт нерухомого майна загальною площею 8,5 кв.м.

Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні вимог в частині витребування від ОСОБА_3 нежитлового приміщення з реєстраційним номером 1236979553104, скасування рішення про державну реєстрацію права власності та припинення права власності, суд першої інстанції правильно зазначив, що ОСОБА_5 на підставі договору купівлі-продажу від 04.12.2020 передав спірне майно ОСОБА_3 . Тому, наявність у діях власника волі на передачу майна іншій особі унеможливлює його витребування від добросовісного набувача.

Такий висновок суду викладений у постанові Верховного Суду від 22 лютого 2023 року по справі № 760/3709/18 (провадження № 61-11880св20), який у відповідності до вимог п.6 ст.13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів», враховується іншими судами при застосуванні таких норм права.

Вирішуючи даний спір, місцевий суд правильно зазначив, що нежитлове приміщення вибуло із володіння ОСОБА_1 , як співвласника нерухомого майна поза її волею. Разом із тим, позивачем не надано суду доказів, які б підтверджували те, що всі співвласники цього будинку заперечували проти віднесення спірних нежитлових приміщень до об`єктів комунальної власності.

Незначна частка позивача у спірних приміщеннях, відсутність заперечень інших співвласників будинку щодо віднесення спірних нежитлових приміщень до об`єктів комунальної власності, відсутність обгрунтувань і доказів інших безпосередніх порушень прав і інтересів позивача встановленими обставинами та суперечливість і незрозумілість способів і механізму витребування спірного майна, вказує на нефективність способів захисту обраних позивачем при зверненні до суду, що в свою чергу є додатковою підставою для відмови у задоволені позову.

Враховуючи те, що суд відмовив у задоволенні вимог про витребування майна з чужого незаконного володіння у ОСОБА_3 , а в часті вимог до ОСОБА_2 закрив провадження, суд також правомірно відмовив у задоволенні вимог позивача щодо закриття розділів та зобов`язання ОСОБА_3 відновити технічний стан нежитлових приміщень, оскільки вони є похідними.

Так, приведені в апеляційній скарзі доводи, не можуть бути взяті до уваги колегією суддів, оскільки вони фактично зводяться до переоцінки доказів та незгодою з висновками суду по їх оцінці.

Відповідно до вимог ст.89ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції прозахист правлюдини іосновоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно братидо уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень.

Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Тому, вирішуючи даний спір, суд першої інстанції в достатньо повному обсязі встановив права і обов`язки сторін, обставини по справі, перевірив доводи і дав їм належну правову оцінку, ухвалив рішення, яке відповідає вимогам закону. Висновки суду обґрунтовані і підтверджені письмовими матеріалами справи та поясненнями учасників процесу.

За таких обставин, судова колегія вважає, що доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи процесуального права, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи, а тому задоволенню вони не підлягають.

Керуючись ст. 367, 374, 375, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 адвоката Колоди Ліни Валеріївни залишити без задоволення.

Рішення Автозаводського районногосуду м.Кременчука Полтавськоїобласті від16лютого 2023року та ухвалу Автозаводськогорайонного судум.Кременчука Полтавськоїобласті від16лютого 2023року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду шляхом подачі касаційної скарги протягом тридцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Повний текст постанови виготовлено 24 липня 2023 року.

Головуючий суддя :

---

Г.Л. Карпушин

Судді:

---

О.Ю. Кузнєцова

---

П.С. Абрамов