Ухвала

від 26.07.2023 по справі 953/4070/23

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ХАРКОВА

Справа № 953/4070/23

н/п 1-кс/953/5636/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"26" липня 2023 р. Київський районний суд м. Харкова у складі:

слідчого судді - ОСОБА_1 ,

при секретарі ОСОБА_2 ,

за участю:

прокурора - ОСОБА_3 ,

слідчого - ОСОБА_4 ,

захисника - адвоката ОСОБА_5 ,

підозрюваного ОСОБА_6 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судового засідання в приміщенні Київського районного суду м. Харкова клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою на запобіжний захід у вигляді застави, -

встановив:

24.07.2023 до Київського районного суду м. Харкова надійшло клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 про зміну запобіжного заходу, в якому він просить змінити запобіжний захід, застосований до підозрюваного ОСОБА_6 ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2023 у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» на запобіжний захід у вигляді застави, посилаючись на необґрунтованість повідомленої підозри, відсутність доведених ризиків щодо наявності ризиків, передбачених ст..177 ч.1 КПК України.

В судовому засіданні захисник підтримав подане клопотання, просив його задовольнити.

Підозрюваний ОСОБА_6 підтримав клопотання захисника, просив змінити застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою без визначення застави на запобіжний захід не пов`язаний з триманням під вартою. Зазначив, що з`являвся до слідчого на кожний виклик, від органу досудового розслідування не переховувався, на свідків не впливав і з ними не спілкувався, ніяких кримінальних правопорушень не вчиняв.

Прокурор в судовому засіданні заперечував проти задоволення клопотання, зазначив, що підозрюваному ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст..111-1 ч.4 КК України, а тому застосований до нього запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без застосування застави.

Слідчий суддя, заслухавши пояснення учасників судового розгляду,пояснення свідків ОСОБА_7 , ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , дослідивши надані матеріали, вважає, що клопотання підлягає частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Слідчим суддею встановлено, що в провадженні СУ УСБУ в Харківській області перебуває кримінальне провадження № 220222200000002245 від 29.10.2022 р. за підозрою ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.111-1 КК України. 06.06.2023 р. слідчим суддею Київського районного суду м.Харкова задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення застави.

Відповідно до ч.1 ст.201 КПК України підозрюваний, його захисник має право подати до місцевого суду, в межах територіальної юрисдикції якого здійснюється досудове розслідування, клопотання про зміну запобіжного заходу.

Слідчим суддею встановлено, що ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст. 111-1 ч.4 КК України за яке передбачена кримінальна відповідальність від трьох до п`яти років позбавлення волі, тобто за вчинення кримінального правопорушення середньої тяжкості. На цей час слідчим проведений масив слідчих дій: допитані свідки, проведені огляди,призначена судова фоноскопічна експертиза, вчинені інші процесуальні дії, направлені на встановлення об`єктивної істини у кримінальному провадженні. Слідчий планує продовжити строк досудового розслідування та відкрити стороні захисту матеріали та направити обвинувальний акт до суду. Таким чином, встановлено, що підозрюваний не може перешкоджати кримінальному провадженню. Органом розслідування не надано доказів про те, що підозрюваний не виконував покладені на нього процесуальні обов`язки до застосування до нього найбільш суворого запобіжного заходу або переховувався від органу досудового розслідування, незаконно впливав на свідків, вчинив інше кримінальне правопорушення. Натомість підозрюваний активно сприяв органу досудового розслідування у встановленні фактичних обставин кримінального правопорушення.

Положення чинного Кримінального процесуального кодексу України вказують, що важливим елементом при встановленні підстав для продовження строку дії запобіжного заходу є не лише наявність ризиків, які існували при обранні запобіжного заходу, а і ті обставини, що до завершення дії попереднього судового рішення про обрання запобіжного заходу вони не зменшилися або з`явилися нові (стаття 199 КПК України). Доведення таких обставин покладається на слідчого, прокурора.

Суд враховує, що пункт 1 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод визначає, що кожен має право на свободу та особисту недоторканість. Нікого не може бути позбавлено свободи, крім випадків, передбачених законом і відповідно до процедури, встановленої законом.

Відповідно до пунктів 3, 4 статті 5 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожна заарештована або затримана особа має право на судовий розгляд справи упродовж розумного строку або звільнення під час провадження. Таке звільнення має бути обґрунтоване гарантіями явки до суду.

Європейський суд з прав людини у рішенні у справі «Луценко проти України» (Заява № 6492/11) від 3 липня 2012 року зазначив, що однією з вимог пункту 3 статті 5 Конвенції є те, що судовий контроль за триманням під вартою має бути автоматичним. Пункт 4 статті 5 Конвенції передбачає право осіб, яких затримано або взято під варту, на перегляд процесуальних і матеріально-правових умов, які з точки зору Конвенції є суттєвими для забезпечення «законності» позбавлення їх свободи. Це означає, що компетентний суд має перевірити не лише дотримання процесуальних вимог національного законодавства, а й обґрунтованість підозри, на підставі якої здійснено затримання, та легітимність мети, з якою особу затримано та потім узято під варту (пункт 95).

При цьому, відповідно до установленої практики Європейського суду з прав людини, сама лише тяжкість вчиненого кримінального правопорушення, хоча і є визначеним елементом при оцінці ризику ухилення від органу досудового розслідування та/або суду, однак не може бути достатньою підставою для законності тримання особи під вартою.

Більше того, Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень (зокрема, «Харченко проти України» (Заява № 40107/02) від 10 лютого 2011 року, «Фельдман проти України» (Заяви № 76556/01 та № 38779/04) від 08 квітня 2010 року) неодноразово акцентував увагу на тому, що доцільність продовження строків тримання під вартою, як упродовж досудового розслідування так і судового розгляду, ґрунтується на презумпції, що з перебігом ефективного розслідування справи та її судового розгляду зменшуються ризики, які стали підставою для взяття особи під варту на початковій стадії розслідування. Відповідно кожне наступне продовження строку тримання під вартою має містити детальне обґрунтування ризиків, що залишаються та їх аналіз, як підстави для подальшого втручання у право особи на свободу. Таким чином, зі спливом певного часу саме тільки існування обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і органи досудового розслідування чи прокурор мають навести інші підстави для продовження строку тримання під вартою. До того ж такі підстави мають бути чітко вказані.

У рішенні від 6 листопада 2008 року у справі «Єлоєв проти України» (Заява №17283/02) Європейський суд з прав людини щодо застосування пункту 3 статті 5 Конвенції вказав, що після спливу певного проміжку часу існування лише обґрунтованої підозри перестає бути підставою для позбавлення свободи, і судові органи мають навести інші підстави для продовження тримання особи під вартою; до того ж такі підстави мають бути чітко наведені національними судами (пункт 60).

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях зазначив, що обґрунтування будь-якого періоду тримання під вартою, незалежно від того, яким він є, повинно бути переконливо наведено державою, а квазіавтоматичне продовження такого періоду суперечить гарантіям, встановленим у пункті 3 статті 5 Конвенції (пункт 66 рішення від 9 січня 2003 року у справі «Шишков проти Болгарії» (Заява № 38822/97), пункт 40 рішення від 10 червня 2008 року у справі «Тейс проти Румунії»).

Ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами (правова позиція Європейського суду з прав людини у справі «Бекчієв проти Молдови» (пункт 59)).

Ризик тиску на свідків може бути визнано на початкових стадіях процесу, як встановлено у пункту 43 рішення Європейського суду з прав людини «Яжинський проти Польщі», але зі спливом часу, інтереси слідства стають недостатніми для тримання обвинуваченого під вартою, за нормального перебігу подій ризики зменшуються з часом, завдяки проведенню дізнання, перевіркою, дачі показів (пункт 44 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Клоот проти Бельгії»).

Європейський суд з прав людини вказує, що небезпеку переховування від правосуддя не можна виміряти тільки залежно від суворості можливого покарання; її треба визначати з врахуванням низки інших релевативних факторів, які можуть або підтвердити наявність небезпеки переховування від правосуддя, або зробити її настільки незначною, що вона не може слугувати виправданням для тримання під вартою («W v.Switzerland», Заява № 14379/88, 26 січня 1993 року).

Ризик втечі має оцінюватися у світлі факторів, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейними зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідуванню («Becciev v.Moldova» (Бекчиєв проти Молдови), пункт 58).

Ризик втечі зменшується зі збігом часу, проведеного під вартою («Neumeister v.Austria» (Коймайетер проти Австрії), пункт 10).

Стосовно загрози втечі, практика Європейського суду з прав людини виходить з того, що якщо тяжкість покарання, якому може бути підданий підозрюваний чи обвинувачений можна законно розглядати, як таку, що може спонукати до втечі, однак можливість жорстокого засудження є недостатньою для виправдання тримання під вартою. При цьому загроза втечі не випливає з простої можливості для обвинуваченого перетнути кордон держави. Для того, щоб ця обставина мала реальний характер потрібно доказувати наявність інших обставин, а саме: характеристики особи, її моральний облік, місце проживання, професію, прибуток, сімейні зв`язки, будь-яких зв`язків з іншою країною, або наявність зв`язків в іншому місці.

Тримання під вартою не повинно бути продовжене через очікуване покарання у вигляді позбавлення волі («Leteliier v. France» (Летельєр проти Франції), пункт 51; «LA v. France» ( LA проти франції), пункт 104; «Prencipe v.Monaco» (Пранцип проти Монако), пункт 79; «Tiron v. Romania» (Тирон проти Румунії), пункт 41-42).

Ризик того, що обвинувачений буде перешкоджати належному відправленню судочинства, не може оцінюватись абстрактно, факт такого перешкоджання має бути підтверджено доказами («Becciev v.Moldova» (Бекчієв проти Молдови), пункт 59).

Зокрема, у справі «Сергій Волосюк проти України» (рішення від 12 березня 2009 року) Європейський суд з прав людини наголосив, що саме національні судові органи мають подбати про те, щоб тривалість попереднього ув`язнення обвинуваченого у відповідній справі не перевищила розумного строку. Для цього вони мають дослідити всі факти на користь і проти існування реального суспільного інтересу, який, за належного врахування принципу забезпечення презумпції невинуватості, виправдовує відхід від вимоги забезпечення поваги до особистої свободи, і викласти ці міркування у своїх рішеннях про подовження строку тримання під вартою… Подальше існування обґрунтованої підозри у вчиненні заарештованою особою відповідного злочину є обов`язковою і неодмінною умовою законності продовження строку тримання під вартою, але зі спливом певного часу ця умова перестає бути достатньою.

Між тим, доводи сторони обвинувачення, що жоден із більш м`яких запобіжних заходів, крім тримання під вартою, не зможе запобігти ризикам, про наявність яких зазначено прокурором, не підтверджуються наданими стороною обвинувачення матеріалами і прокурором у судовому засіданні не доведені. Також у них відсутні відомості, які б давали підстави вважати, що з`явилися нові ризики.

Згідно правової позиції ЄСПЛ, викладеної у пункті 80 рішення від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України», при розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою обов`язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів.

Враховуючи те, що ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні злочину середньої тяжкості, має постійне місце проживання, стійкі соціальні зв`язки, ту обставину, що всі докази органом досудового розслідування вже зібрані, що дає підстави вважати, що ризики, які слугували підставою для обрання підозрюваному запобіжного заходу зменшилися, слідчий суддя вважає , що подальше тримання підозрюваного під вартою в якості запобіжного заходу не викликано об`єктивною необхідністю і не виправдовує такий ступінь втручання у права і свободи підозрюваного ОСОБА_6 , а тому вважає за можливе змінити запобіжний захід підозрюваному з тримання під вартою без визначення застави на запобіжний захід у вигляді застави. Відповідно до вимог ст.182 КПК України, з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, слідчий суддя визначає заставу у розмірі 20 прожиткових мінімумів для працездатних осіб у сумі (2684х20=53680 гр).

Керуючись ст. ст. 201, 183, 182 КПК України,-

ухвалив:

клопотання захисника підозрюваного ОСОБА_6 адвоката ОСОБА_5 задовольнити частково.

Змінити підозрюваному ОСОБА_6 запобіжний захід застосований ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2023 р. у вигляді тримання під вартою, без визначення застави на запобіжний захід у вигляді тримання під вартою із визначенням застави. Визначити заставу у сумі 53680 гр., яку необхідно внести депозитний рахунок ТУДСА України у Харківській області (одержувач: ТУДСА України у Харківській області, код одержувача: 26281249; МФО банку: 820172, банк: Державна казначейська служба України, рахунок: 37318098006674 до сплину терміну тримання під вартою.

При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 з-під варти звільнити.

У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 обов`язки: 1) прибувати до слідчого, прокурора чи суду за першою вимогою; 2) не відлучатися з с. Борівське Купянського району без дозволу слідчого, прокурора або суду; 3) повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання в с. Борівське Купянського району; 4) здати на зберігання до Головного управління державної міграційної служби України в Харківській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в`їзд в Україну.

Відповідно до вимог ст. 182 КПК України роз`яснити підозрюваному, що в разі невиконання покладених на нього обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Роз`яснити заставодавцю, що підозрюваний ОСОБА_6 підозрюється у вчиненні нетяжкого кримінального правопорушення, за яке передбачене законом покарання від трьох до п`яти років позбавлення волі, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна, та попередити його про обов`язки із забезпечення належної поведінки підозрюваного та його явки за викликом до слідчого, прокурора, суду, а також про наслідки не виконання цих обов`язків.

Покласти на заставодавця наступні обов`язки: забезпечувати належну поведінку підозрюваного; забезпечувати явку, належно повідомленого підозрюваного до слідчого, прокурора, суду; повідомлення слідчого, прокурора, та суд про причини неявки підозрюваного.

Зобов`язати заставодавця забезпечити виконання підозрюваним покладених на нього обов`язків щодо повідомлення слідчого, прокурора чи суду про зміну свого місця проживання або перебування, обов`язку не відлучатися з Харківської області без дозволу слідчого, прокурора або суду.

Попередити заставодавця, що в разі невиконання покладених на нього та самого підозрюваного обов`язків, застава буде звернена в дохід держави та зарахована до спеціального фонду Державного бюджету України.

Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п`яти днів з дня її проголошення.

Слідчий суддя - ОСОБА_1