Ухвала

від 17.07.2023 по справі 953/4070/23

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Апеляційне провадження № 11-сс/818/830/23 Доповідач - ОСОБА_1

Справа № 953/4070/23 Слідчий суддя - ОСОБА_2

1-кс/953/4164/23

Категорія: у порядку КПК України

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 липня 2023 року Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду кримінальних справ:

головуючого - ОСОБА_1 ,

суддів - ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,

за участю секретаря - ОСОБА_5 ,

прокурора - ОСОБА_6 ,

підозрюваного - ОСОБА_7 ,

захисника - ОСОБА_8 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції в залі суду апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2023 про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 22022220000003257 від 29.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України, -

в с т а н о в и в:

Ухвалою слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2023 задоволено клопотання слідчого та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою у ДУ «Харківський слідчий ізолятор» в межах строку досудового розслідування на 59 днів, в межах строку досудового розслідування, тобто до 03.08.2023, включно, без визначення суми застави.

Не погодившись з ухвалою, захисник підозрюваного ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу, прийняти нову ухвалу, якою встановити заставу у розмірі, передбаченому законом.

Мотивуючи доводи апеляційної скарги, захисник зазначає, що ухвала слідчого судді прийнята з грубим порушенням норм процесуального та матеріального права.

Захисник вважає, що ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, які слідчий суддя вважав доведеним, взагалі відсутні.

Зазначає, що з моменту деокупації, а саме з вересня 2022 і до моменту обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, підозрюваний ОСОБА_7 перебував за місцем реєстрації у с. Борівське, Куп`янського району, Харківської області, де працював за місцем роботи, здійснював необхідну допомогу односельчанам та ЗСУ.

06.06.2023 ОСОБА_7 самостійно приїхав на допит до слідчого та в подальшому, на розгляд клопотання про застосування запобіжного заходу до слідчого судді. Ці обставини повністю спростовують версію сторони обвинувачення про наявність ризику втечі або переховування.

Твердження слідства про те, що ОСОБА_7 може впливати на учасників процесу, знищити якісь докази по справі, перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, є необґрунтованими, оскільки усі докази були вилучені в ході обшуку, а вилучені документи лише свідчать про те, що в умовах окупації ОСОБА_7 здійснював господарську діяльність з метою збереження підприємства та життя жителів села.

Також захисник зазначає, що ОСОБА_7 має бездоганну репутацію, раніше не був судимий, ніколи не притягався до адміністративної відповідальності, за місцем проживання характеризується виключно позитивно, користується повагою серед односельців, має міцні соціальні зв`язки, одружений і виховує дітей.

Враховуючи, що злочин який, інкримінується ОСОБА_7 не є тяжким, захисник вважає, що до ОСОБА_7 можливо застосувати заставу. З огляду на необґрунтованість повідомленої підозри та недоведеність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення захисника, підозрюваного, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, перевіривши представлені матеріали судового провадження, суд апеляційної інстанції приходить до наступного висновку.

З матеріалів судового провадження вбачається, що у СВ УСБУ в Харківській області перебуває кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22022220000003257 від 29.10.2022 за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України.

06.06.2023 ОСОБА_7 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України, а саме передача матеріальних ресурсів незаконним збройним чи воєнізованим формуванням, створеним на тимчасово окупованій території, та/або збройним чи воєнізованим формуванням держави-агресора, та/або провадження господарської діяльності у взаємодії з державою-агресором, незаконними органами влади, створеними на тимчасово окупованій території, у тому числі окупаційною адміністрацією держави-агресора.

Застосовуючи до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави, слідчий суддя, оцінюючи сукупність обставин, а саме: наданих органом досудового розслідування доказів на підтвердження викладених у клопотанні доводів, що свідчать про набуття ОСОБА_7 статусу підозрюваного у кримінальному провадженні, наявність обґрунтованої підозри щодо вчинення інкримінованого йому злочину, наявність достатніх підстав вважати, що існують ризики вчинення підозрюваним дій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України та дані, що характеризують особу підозрюваного дійшов висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.

При цьому, з врахуванням вимог частини 4 статті 183 КПК України, слідчий суддя дійшов висновку про неможливість застосування до підозрюваного альтернативного запобіжного заходу - застави.

З такими висновками слідчого судді погоджується суд апеляційної інстанції, виходячи з наступного.

Згідно із статтею 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов`язків, а також запобігання спробам:

1) переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду;

2) знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення;

3) незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні;

4) перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином;

5) вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.

Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною 1 статті 177 КПК України.

Частиною 6 статті 176 КПК України, передбачено, що під час дії воєнного стану до осіб, які підозрюються або обвинувачуються у вчиненні злочинів, передбачених статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 437-442 КК України, за наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, застосовується запобіжний захід, визначений пунктом 5 частини першої цієї статті.

Відповідно до пункту 5 частини 1 статті 176 КПК України таким запобіжним заходом, є тримання під вартою.

Згідно абзацу 8 частини 4 статті 183 КПК України, під час дії воєнного стану слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, враховуючи підстави та обставини, передбачені статтями 177 та 178 цього Кодексу, має право не визначити розмір застави у кримінальному провадженні щодо злочину, передбаченого статтями 109-114-2, 258-258-5, 260, 261, 402-405 407, 408, 429, 437-442 КК України.

Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, слідчий суддя, відповідно до статті 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, повинен враховувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховуватися від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.

На переконання суду апеляційної інстанції, слідчий суддя при вирішенні питання щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного, зазначених вимог закону дотримався в повному обсязі.

З урахуванням фактичних обставин судового провадження та того, що ОСОБА_7 підозрюється у вчиненні злочину в умовах воєнного стану, передбаченого частиною 4 статті 111-1 КК України, який відповідно до статті 12 КК України є нетяжким злочином, за який передбачено покарання у виді штрафу до десяти тисяч неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або позбавленням волі на строк від трьох до п`яти років, з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певною діяльністю на строк від десяти до п`ятнадцяти років та з конфіскацією майна, на думку суду апеляційної інстанції у цьому кримінальному провадженні беззаперечно наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

При цьому, належить врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний ОСОБА_7 може вчинити дії, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України.

Суд апеляційної інстанції вважає, що при розгляді поданого клопотання, слідчий суддя оцінивши надані органом досудового розслідування докази в їх сукупності з доводами клопотання про застосування запобіжного заходу, не вирішуючи питання про доведеність вини та остаточної кваліфікації дій підозрюваного виходячи з наданих матеріалів клопотання, дійшов обґрунтованого висновку про наявність підстав для задоволення клопотання слідчого та застосування стосовно підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про необґрунтованість підозри, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.

Перевіряючи наявність обґрунтованої підозри в даному кримінальному провадженні, колегія суддів вважає, що сукупність матеріалів судового провадження, на даному етапі кримінального провадження до моменту з`ясування істини у справі, є достатньою та існує обґрунтована необхідність для застосування щодо підозрюваного запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, оскільки обґрунтованість підозри - це не акт притягнення особи до відповідальності, а сукупність даних, які переконують об`єктивного спостерігача, що особа могла бути причетною до вчинення конкретного злочину.

На даному етапі кримінального провадження не допускається вирішення тих питань, які повинен вирішувати суд під час розгляду справи по суті, а саме питань, пов`язаних з оцінкою доказів з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винною чи невинною у вчиненні злочину.

Крім того, при вирішенні питання про обґрунтованість пред`явленої ОСОБА_7 підозри, суд апеляційної інстанції виходить з тих міркувань, що відповідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя (суд), оцінюючи докази на предмет наявності обґрунтованої підозри, повинен виходити з того, що підозра визнається обґрунтованою лише у тому випадку, якщо існують факти або інформація, які можуть переконати об`єктивного спостерігача в тому, що особа, про котру йдеться, могла вчинити правопорушення.

За визначенням Європейського суду з прав людини «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йде мова у статті 5 § 1 (с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин».

Обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його вини, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.

Такий висновок цілком узгоджується із правовими позиціями, наведеними у рішеннях Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» № 14310/88 від 23 жовтня 1994 року де суд зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».

Доводи апеляційної скарги захисника про недоведеність органом досудового розслідування ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3 5 статті 177 КПК України, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки обираючи підозрюваному запобіжний захід, слідчий суддя встановив існування вказаних ризиків та обґрунтував такий висновок, з яким погоджується колегія суддів, та з цього приводу зазначає наступне.

Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Зокрема, ризик втечі має оцінюватись у контексті чинників, пов`язаних з характером особи, її моральністю, місцем проживання, родом занять, майновим станом, сімейним зв`язками та усіма видами зв`язку з країною, в якій така особа піддається кримінальному переслідування («Бекчиєв проти Молдови» §58).

При цьому, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь ймовірності того, що особа, вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати судовому розгляду, або ж створять загрозу суспільству.

Надаючи оцінку можливості переховуватися підозрюваною від суду, або вчинити інше кримінальне правопорушення, суд бере до уваги, що існує певна ймовірність того, що останній з метою уникнення покарання, передбаченого за вчинення інкримінованого злочину, може вдатися до відповідних дій.

На думку суду апеляційної інстанції, у цьому кримінальному провадженні наявний суспільний інтерес, який полягає у необхідності захисту високих стандартів охорони прав і інтересів суспільства.

Належить також врахувати, що саме внаслідок суспільної небезпечності таких дій є об`єктивні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватись від правоохоронних органів та суду, здійснити незаконний вплив на свідків чи потерпілих, враховуючи встановлену КПК України процедуру отримання показань від осіб, які є свідками, у кримінальному провадженні, а саме спочатку на стадії досудового розслідування показання отримуються шляхом допиту слідчим чи прокурором, а після направлення обвинувального акту до суду на стадії судового розгляду усно, шляхом допиту особи в судовому засіданні.

Суд апеляційної інстанції приймає до уваги ті обставини, що більшість свідків у кримінальному провадженні, мешкають в одній територіальній громаді де мешкає ОСОБА_9 , частина свідків є працівниками ТОВ «Восток-КМК». За вказаних обставин, ОСОБА_9 може здійснювати вплив на свідків з метою схилити їх у будь-який спосіб до зміни або відмови від раніше наданих ними показань.

Колегія суддів вважає, що підозрюваний ОСОБА_7 може вдатися до дій, передбачених пунктами 2, 5 частини 1 статті 177 КПК України, враховуючи обставини кримінального правопорушення у якому він підозрюється, що в свою чергу призведе до порушення розумних строків судового розгляду, а також до неналежного дотримання нею процесуальних обов`язків.

Щодо доводів апеляційної скарги захисника про наявність у ОСОБА_7 міцних соціальних зав`язків, суд апеляційної інстанції приймає їх до уваги, проте зазначені обставини не зменшують існування ризиків, оскільки ці обставини існували і на час вчинення кримінального правопорушення у якому він підозрюється, а тому вони не утворюють жодних моральних запобіжників, які унеможливлюють вчинення дій підозрюваним, пов`язаних з вищенаведеними ризиками при обранні ним певної моделі поведінки, а відтак не здатні перешкодити вчиненню дій, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частиною 1 статті 177 КК України.

З огляду на викладене, на переконання суду апеляційної інстанції, саме запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, без визначення розміру застави забезпечить належну процесуальну поведінку підозрюваного, є виправданим та відповідає виключності запобіжного заходу, задля досягнення завдань кримінального провадження та вважає, що жоден з більш м`яких запобіжних заходів не може бути достатнім для запобігання ризиків, передбачених пунктами 1, 2, 3, 5 частини 1 статті 177 КПК України, а тому не знаходить підстав для застосування до ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави.

У зв`язку із наведеним, апеляційний суд не вбачає підстав для скасування ухвали слідчого судді, оскільки порушень кримінального процесуального закону, які перешкодили чи могли перешкодити слідчому судді ухвалити законне та вмотивоване рішення, колегією суддів не встановлено, а наведені в апеляційній скарзі доводи захисника не є достатніми для її скасування.

Керуючись статтями 404, 405, 407, 418, 422 КПК України, -

постановив:

Апеляційну скаргу захисника підозрюваного ОСОБА_7 - адвоката ОСОБА_8 - залишити без задоволення.

Ухвалу слідчого судді Київського районного суду м. Харкова від 06.06.2023 - залишити без змін.

Ухвала суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги оскарженню в касаційному порядку не підлягає відповідно до частини 4 статті 424 КПК України.

Головуючий :

Судді: