Постанова

від 26.07.2023 по справі 201/5004/22

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ДНІПРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Провадження № 22-ц/803/4388/23 Справа № 201/5004/22 Суддя у 1-й інстанції - Наумова О.С. Доповідач - Макаров М. О.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 липня 2023 року м. Дніпро

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Дніпровського апеляційного суду в складі:

головуючого судді Макарова М.О.

суддів Барильської А.П., Ткаченко І.Ю.

розглянувши в порядку спрощеного провадження без повідомлення учасників справи в письмовому провадженні у м. Дніпрі цивільну справу за апеляційною скаргою Приватного підприємства«Веслава-Партнер» нарішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року по справі за позовом ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Веслава-Партнер» про визнання незаконними дій, скасування наказу про звільнення, зміну формулювання підстав звільнення, зобов`язання внести зміни у трудову книжку,-

В С Т А Н О В И Л А:

У липні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до ПП «Веслава-Партнер» про визнання незаконними дій, скасування наказу про звільнення, зміну формулювання підстав звільнення, зобов`язання внести зміни у трудову книжку.

В обґрунтуванняпозовних вимогпозивачка посилаласяна те,що 01 жовтня 2021 року прийнята на посаду лікаря-стоматолога до ПП «Веслава-Партнер» на підставі наказу №4/к від 30 вересня 2021 року

З 24 лютого 2022 року з початком повномасштабного вторгнення рф переїхала до м. Чернівці, де перебувала до 27 червня 2022 року.

27 червня 2022 року позивачка подала заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з датою звільнення 12 липня 2022 року, однак відповідач відмовив у прийнятті заяви, тому вона направила її поштою.

12 липня 2022 року отримала листа із трудовою книжкою, із записів якої дізналася, що 11 липня 2022 року її звільнено наказом № 5/к від 11 липня 2022 року у зв`язку із втратою довіри на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України.

Зазначила, що її звільнено без жодних пояснень, копію наказу про звільнення вона не отримувала, не була з ним ознайомлена. Вважає наказ незаконним, а підстави звільнення такими, що підлягають зміні у формулюванні. Відповідач жодним чином не обґрунтував недовіру, актів про порушення позивачем умов трудового договору не складав, не встановлював фактів розкрадання, хабарництва, інших корисливих правопорушень.

Зазначила, що розірвання трудового договору за пунктом 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Позивачка прийнята на посаду лікаря стоматолога, до її обов`язків не входить обслуговування грошових, товарних цінностей, будь-яких договорів про повну матеріальну відповідальність, інших документів про таку відповідальність, сторони не підписували.

Враховуючи викладене, у позовній заяві в остаточній редакції просила визнати незаконними дії ПП «Веслава-Партнер» щодо безпідставного звільнення на підставі п. 2 ст. 41 КЗпП України, скасувати наказ №5/к від 11 липня 2022 року про звільнення, змінити формулювання підстав звільнення ОСОБА_1 у наказі №5/к від 11 липня 2022 року із «звільнена з втратою довіри згідно з п. 2 ст. 41 КЗпП України» на «звільнити за власним бажанням згідно ст. 38 КЗпП України» та зобов`язати Приватне підприємство «Веслава-Партнер» внести відповідні зміни в трудову книжку.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року позов задоволено частково; змінено формулювання причини звільнення ОСОБА_1 з посади лікаря-стоматолога ПП «Веслава-Партнер» у наказі № 5/к від 11 липня 2022 року із «звільнена з втратою довіри згідно із п. 2 ст. 41 КЗпП України» на «звільнена за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України»; зобов`язано ПП «Веслава-Партнер» внести запис до трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 у розділі «Відомості про роботу» зазначити «Звільнена 11 липня 2022 року за власним бажанням за ч. 1 ст. 38 КЗпП України»; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено; вирішено питання стосовно судових витрат.

Рішення судумотивоване тим,що підстава звільнення як то втрата довіри, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а отже позовні вимоги в частині змін формулювання причини звільнення підлягають до задоволення. Що стосується позовної вимоги про скасування наказу про звільнення, то така вимога позивачки не підлягає задоволенню, адже, встановлено, що оспорюваний наказ виданий відповідною посадовою особою і в межах його компетенції, тобто жодних підстав для скасування наказу немає, а оскільки, позивач звільнений з роботи з порушенням норм трудового законодавства, тобто незаконно, то цей наказ, щодо звільнення позивача, може бути лише незаконним.

В апеляційній скарзі ПП «Веслава-Партнер» просить рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позову відмовити, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції не повно з`ясував усі фактичні обставини справи та не дослідив і не надав належної оцінки наявним матеріалах справи доказам, не сприяв повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду, а тому рішення суду не відповідає фактичним обставинам справи, є незаконним та необґрунтованим.

Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги і заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 274 ЦПК України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Згідно з ч. 13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Отже,враховуючи викладенеапеляційна скаргаПриватного підприємства«Веслава-Партнер» на рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 10 лютого 2023 року підлягає розгляду в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи та без їх виклику як малозначна.

Так, судом встановлено, що згідно із записом у трудовій книжці ОСОБА_2 , 01 жовтня 2021 року остання прийнята на посаду лікаря-стоматолога до ПП «Веслава-Партнер» на підставі наказу № 4/к від 30 вересня 2021 року (а.с. 11 т. 1).

29 червня 2022 року позивачка направила поштою до ПП «Веслава-Партнер» заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з датою звільнення 12 липня 2022 року (а.с. 8, 9 т. 2).

Згідно із наступним записом у трудовій книжці, 11 липня 2022 року ОСОБА_2 звільнена у зв`язку із втратою довіри згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України на підставі наказу № 5/к від 11 липня 2022 року (а.с. 11 т. 1).

Позивачка стверджує, що надана відповідачем до відзиву копія наказу №4/к від 30 вересня 2021 року не відповідає тій, яку підписувала позивачка 30 вересня 2021 року при прийняття на роботу.

До відзиву відповідачем долучена копія наказу директора ПП «Веслава-Партнер» ОСОБА_3 від 30 вересня 2021 року за № 4/к «Про прийом на роботу ОСОБА_1 », яким наказано прийняти ОСОБА_1 з 01 жовтня 2021 року на посаду лікаря-стоматолога, з окладом згідно штатного розкладу. Наказано надати доступ до обладнання, матеріалів та інструментарію в «Операційній» №2, а саме: установка стоматологічна Аnуа-1000; Рентген апарат MAX-70 HF\DC; фізеодиспенсер ImplantSystem ATR 300 SN: В2022; інструментарій стоматологічний терапевтичний, хірургічний, ортопедичний (зонди, шпателі, дзеркала, гладілки, екскаватори, щіпци для видалення зубів, хірургічні набори фірм «Вісоn», «MegaGen», «Alfa Dent», «Vitaplant» тощо); матеріали для лікування каналів, реставраційні, відбиткові і т.і. Надати доступ до обладнання, матеріалів та інструментарію в кабінеті стоматологічному №7 згідно переліку за наказом №6 від 01 жовтня 2019 року Лікарю ОСОБА_1 прийняти кабінет під свою матеріальну відповідальність, перевірити наявність всього необхідного, перевірити обладнання, узгодити графік роботи з адміністратором і приступити до прийому хворих.На наказі зазначено «з наказом ознайомлена 30 вересня 2021 року», підпис ОСОБА_1 (а.с. 108 т. 1).

Як вказує позивачка, з 24 лютого 2022 року з початком повномасштабного вторгнення рф вимушена була переїхати до м. Чернівці і перебувала там до 27 червня 2022 року по день подання заяви про звільнення за власним бажанням.

27 червня 2022 року позивачка власноруч написала заяву про звільнення із займаної посади за власним бажанням на підставі ст. 38 КЗпП України з датою звільнення 12 липня 2022 року, однак відповідач відмовив у прийнятті заяви і звільненні її на підставі ст. 38 КЗпП. Тоді позивачка направила заяву на адресу відповідача цінним листом з описом вкладеного, що підтверджується квитанцією та описом виданого ПАТ «Укрпошта» (а.с. 9 т. 1).

12 липня 2022 року позивачка отримала трудову книжку поштою, із записів якої вона дізналася, що 11 липня 2022 року її звільнено у зв`язку із втратою довіри згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України наказом № 5/к від 11 липня 2022 року

До відзиву відповідачем долучено наказ директора ПП «Веслава-Партнер» Сметани В.В. від 11 липня 2022 року за № 5/к «Про звільнення ОСОБА_1 », яким на підставі заяви ОСОБА_4 та Актів службового розслідування від 25 лютого 2022 року, від 15 червня 2022 року, наказу № 4/к від 07 липня 2022 року, наказано звільнити ОСОБА_1 з 11 липня 2022 року з посади лікаря-стоматолога ПП «Веслава-Партнер» згідно п. 2 ст. 41 КЗпП України у зв`язку з втратою до неї довіри. Наказано бухгалтерії провести остаточний розрахунок, суму остаточного розрахунку з ОСОБА_1 зарахувати в рахунок компенсації за пошкоджене обладнання та використані матеріали на підставі договорів-контрактів, договорів матеріальної відповідальності, наказу № 5/1 від 22 листопада 2019 року (а.с. 157 т. 1).

Задовольняючи частково позовні вимоги, районний суд обґрунтовано виходив з того, що підстава звільнення як то втрата довіри, не знайшли своє підтвердження під час розгляду справи, а отже позовні вимоги в частині змін формулювання причини звільнення підлягають до задоволення. Що стосується позовної вимоги про скасування наказу про звільнення, то така вимога позивачки не підлягає задоволенню, адже, встановлено, що оспорюваний наказ виданий відповідною посадовою особою і в межах його компетенції, тобто жодних підстав для скасування наказу немає, а оскільки, позивач звільнений з роботи з порушенням норм трудового законодавства, тобто незаконно, то цей наказ, щодо звільнення позивача, може бути лише незаконним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.

Відповідно до статті 43 Конституції України кожен має право на працю. Громадянам гарантується захист від незаконного звільнення.

Згідно з частиною другою статті 2 КЗпП України працівники реалізують право на працю шляхом укладення трудового договору про роботу на підприємстві, в установі, організації або з фізичною особою.

Відповідно до статті 139 КЗпП України працівники зобов`язані працювати чесно і сумлінно, своєчасно і точно виконувати розпорядження власника або уповноваженого ним органу, додержуватися трудової дисципліни.

Трудова дисципліна це система правових норм, що регулюють внутрішній трудовий розпорядок, встановлюють трудові обов`язки працівників та роботодавця, визначають заохочення за успіхи в роботі й відповідальність за невиконання цих обов`язків.

Згідно зі статтею 147 КЗпП України за порушення трудової дисципліни до працівника може бути застосовано тільки один з таких заходів стягнення: 1) догана; 2) звільнення.

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговуєгрошові,товарні абокультурні цінності,якщо цідії даютьпідстави длявтрати довір`ядо ньогоз бокувласника абоуповноваженого ниморгану (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України можливе за таких умов:

1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо);

2) винна дія працівника;

3) втрата довір`я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає обов`язкового настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю майнової шкоди як обов`язкової умови для звільнення працівника. Звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом тощо), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Право громадян на працю забезпечується державою, а трудовий договір може бути розірваний лише з підстав і в порядку, передбачених трудовим законодавством (статті 2, 36, 40, 41 КЗпП України).

За змістом пункту 2 ч. 1 ст. 41 КЗпП України втрата довір`я може бути наслідком вчинення проступку, який дає підстави для висновку, що подальше залишення працівника на роботі, пов`язаній з обслуговуванням грошових і матеріальних цінностей, може призвести до їх утрати. Водночас підозра власника або уповноваженого ним органу не може бути підставою для виявлення недовір`я до працівника.

Отже, звільнення з підстави втрати довір`я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Основне коло працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, це особи, які, зокрема, одержують їх під звіт.

Суд може визнати обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.) вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір`я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями). При встановленні у передбаченому законом порядку факту вчинення працівниками розкрадання, хабарництва і інших корисливих правопорушень ці працівники можуть бути звільнені з підстав втрати довір`я до них і у тому випадку, коли зазначені дії не пов`язані з їх роботою.

Підставою для розірвання трудового договору у зв`язку з втратою довіри є здійснення працівником винних дій. Форма вини при цьому значення не має. Необережна вина працівника також може бути підставою для звільнення так, як і вина умисна. Однак, власник у разі спору зобов`язаний довести і факт порушення, і вину працівника.

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання, чи відноситься позивач до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суду в кожному конкретному випадку необхідно з`ясувати:

чи становить виконання операцій, що пов`яані з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов`язків позивача;

чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Підставою для втрати довіри працівнику, що обслуговує матеріальні цінності, можуть бути лише його винні дії або бездіяльність, чи конкретні факти, які дають підстави для втрати довіри до нього з боку власника або уповноваженого ним органу.

Сама по собі нестача товарних цінностей або їх надлишок, а також підозра, якщо немає конкретних фактів не можуть бути підставою для втрати довіри до працівника.

Доводи апеляційної скарги щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права, а саме строків розгляду даної справи, колегія суддів відхиляє, оскільки вони не впливають на правильність оскаржуваного рішення.

Доводи апеляційної скарги про те, що відповідач довів вину відповідача, а саме ними була проведена інвентаризація обладнання, користування ліцензованою програмою, про що складені відповідні висновки, а отже у суду першої інстанції не було правових підстав для зміни формулювання причини звільнення позивача, колегія суддів не може прийняти до уваги, оскільки жодних належних та допустимих доказів вини позивачки, які б призвели до втрати довіри до неї, матеріали справи не містять.

Приведені в апеляційній скарзі доводи апелянтом не можуть бути прийняті до уваги, оскільки зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду по їх переоцінці та особистого тлумачення апелянтом норм процесуального закону.

Відповідно до вимог ст. 89 ЦПК України оцінка доказів є виключною компетенцією суду, переоцінка доказів діючим законодавством не передбачена.

Крім цього, зазначене також узгоджується з практикою Європейського суду з прав людини, відповідно до якої пункт перший статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматися як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (рішення Європейського суду з прав людини у справі «Проніна проти України» від 18 липня 2006 року).

Суд з дотриманням приписів процесуального законодавства правильно і повно встановив фактичні обставини справи, правильно визначив правовідносини сторін, які виникли із встановлених ним обставин, правові норми що підлягають застосуванню до цих правовідносин та вирішив спір відповідно до закону.

Враховуючи зазначене, відповідно до ст. 375 ЦПК України апеляційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а судове рішення залишенню без змін.

Керуючись ст.ст. 259, 367, 374, 375 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Приватного підприємства «Веслава-Партнер» залишити без задоволення.

Рішення Жовтневогорайонного судум.Дніпропетровська від10лютого 2023року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів у випадках передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий суддя М.О. Макаров

Судді А.П. Барильська

І.Ю. Ткаченко