Постанова

від 19.07.2023 по справі 917/1050/22

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

СХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19 липня 2023 року м. Харків Справа № 917/1050/22

Східний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Пуль О.А., суддя Фоміна В.О. , суддя Шевель О.В.;

за участі секретаря судового засідання Голозубової О.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у режимі відеоконференції з господарським судом Полтавської області апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" (вх.№787П/2) на рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 у справі №917/1050/22 (повний текст рішення складено 27.02.2023 суддею Білоусовим С.М. у приміщенні господарського суду Полтавської області)

за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", м.Полтава,

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб", м.Полтава,

про стягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулося до господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення 962992,28 грн боргу.

Позов обґрунтовано тим, що позивачем виявлено факт безоблікового використання води відповідачем, у зв`язку з чим позивачем здійснено нарахування витрат води у розмірі 962992,28 грн. Крім того, відповідачем порушено умови договору № 2688-7 на надання комунальних послуг з централізованого водопостачання та водовідведення від 01.03.2012 та Правила користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства України від 27.06.2008 №190.

Рішенням господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 у справі №917/1050/22 позов задоволено повністю. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" заборгованість у розмірі 962992,28 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 14444,88 грн.

Приймаючи оскаржуване рішення, господарський суд мотивував його тим, що позивачем доведено наявність усіх складових для застосування деліктної відповідальності відповідача, а саме, доведено вчинення відповідачем протиправного діяння (бездоговірного безоблікового водокористування), вини відповідача (водокористування без укладення договору) , а також причинно-наслідкового зв`язку між таким діянням та шкодою, завданою позивачу.

Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" з рішенням господарського суду не погодилось, 11.04.2023 (поштою) звернулось до Східного апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 у справі №917/1050/22 та прийняти нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю. Одночасно заявник просить суд визнати об`єктивними причини неподання доказів відповідачем до суду першої інстанції через відсутність інформації про розгляд справи та, відповідно, не участь у розгляді справи в суді першої інстанції) та залучити до матеріалів справи копії доказів, що додаються до апеляційної скарги. Викликати в якості свідка керівника ТОВ "Сервісхліб" ОСОБА_1 , який може надати свідчення суду щодо обставин обстеження представниками позивача запірної арматури, про несправність якої йдеться в акті від 02.09.2019, який він підписав як повноважний представник абонента (відповідача).

Апелянт зазначає таке:

- справу розглянуто судом першої інстанції у спрощеному провадження, відповідач не мав інформації про факт розгляду справи, тому не міг взяти участі в цій справі, в тому числі із зазначених об`єктивних причин не зміг подати до суду докази на спростування позовних вимог, рішення в день його проголошення відповідачу вручено не було;

-всупереч нормам пункту 1 частини 5 ст.12, частини 1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції справу розглянуто у порядку спрощеного провадження;

- в акті від 02.09.2019 не зазначено, які саме заходи здійснювалися представниками позивача по перекриттю засувки, також з акту незрозуміло, як саме позивачем встановлено, що засувка на обвідній лінії непридатна; на думку апелянта, не виключено, що саме ці заходи, які проводились позивачем і могли спричинити непридатність вказаного в акті об`єкту;

- господарським судом неправомірно вважається встановленою обставина самовільного безоблікового водокористування відповідачем, адже факт самовільного користування у справі не доведений, зміст акту від 02.09.20219 не містить формулювання про самовільне користування відповідачем системою централізованого водопостачання та водовідведення, належні та допустимі докази такої обставини у матеріалах справи відсутні;

-розрахунок за безоблікове водокористування проведений позивачем за формулою, яка законодавством не передбачена, жодних пояснень щодо легітимності такої формули ні позов, ні оскаржуване рішення суду не містять, також відсутні докази легітимності тарифу на послугу централізованого водопостачання та водовідведення, який використав позивач для розрахунку за безоблікове водокористування, відсутність цієї інформації, крім того, позбавляє можливості представника відповідача провести відповідний контррозрахунок;

-висновок суду першої інстанції про те, що позивачем доведено наявність усіх складових для застосування деліктної відповідальності відповідача, а саме, доведено вчинення відповідачем протиправного діяння (бездоговірного безоблікового водокористування), вини відповідача (водокористування без укладення договору), а також причинно-наслідкового зв`язку між таким діянням та шкодою, завданою позивачу, на думку апелянта, не відповідає встановленим обставинам справи, а обставини, які мають значення для справи і , які суд вважає встановленими (вчинення відповідачем протиправного діяння (бездоговірного безоблікового водокористування), вина відповідача (водокористування без укладення договору), причинно-наслідковий зв`язок між таким діянням та шкодою, завданою позивачу, - недоведені;

-відповідач провів ремонт засувки на виконання припису позивача, зробленого в акті від 02.09.2019, тобто виконав зобов`язання за пунктом 5.18 Правил щодо збереження запірної арматури шляхом усунення несправності цієї арматури; відповідач не знав і не міг знати про несправність засувки, яка була опломбована позивачем, оскільки жодних візуальних ознак несправності такої засувки не було;

- договірне зобов`язання відповідача по оплаті рахунку №4516 від 04.09.2019 не наступило, що свідчить про відсутність права позивача вимагати від відповідача цієї оплати.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 28.04.2023 витребувано у господарського суду Полтавської області матеріали справи №917/1050/22, необхідні для розгляду скарги, та ухвалено надіслати їх до Східного апеляційного господарського суду. Відкладено вирішення питань, пов`язаних з рухом апеляційної скарги, до надходження матеріалів справи №917/1050/22.

09.05.2023 матеріали справи надійшли до Східного апеляційного господарського суду.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 15.05.2023 (з урахуванням ухвали Східного апеляційного господарського суду від 16.05.2023 про виправлення описки) у складі колегії суддів: головуючого судді Пуль О.А., суддя Тарасова І.В., суддя Шевель О.В.; поновлено Товариству з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" строк на подання апеляційної скарги на рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 у справі №917/1050/22. Відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ТОВ "Сервісхліб". Повідомлено учасників справи про призначення розгляду апеляційної скарги на 08.06.2023 о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, місто Харків, проспект Незалежності, 13, 1-й поверх, у залі засідань №104. Встановлено учасникам справи п`ятиденний строк з дня отримання даної ухвали для подання відзиву на апеляційну скаргу (з доказами надсилання відзиву іншим учасникам справи), а також для подання письмових заяв, клопотань. Відзив, заяви, клопотання можуть бути надіслані на офіційну адресу електронної пошти суду (inbox@eag.court.ua) з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи. Явку представників учасників справи визнано необов`язковою. Запропоновано учасникам справи для прискорення документообігу в межах цієї справи надсилати їх з використанням програми "Електронний суд" або надсилати документи з засвідченням електронним цифровим підписом уповноваженої особи на електронну адресу Східного апеляційного господарського суду: inbox@eag.court.gov.ua. Інформацію у справі, що розглядається, можна отримати за веб-адресою https://court.gov.ua/sud4875/.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 29.05.2023 заяву представника ТОВ "Сервісхліб", адвоката Нікітчука І.І., про участь у судовому засіданні 08.06.2023 о 10:00 год. у режимі відеоконференції поза межами приміщення суду у справі №917/1050/22 задоволено. Ухвалено провести судове засідання в режимі відеоконференції за допомогою системи відеоконференцзв`язку "EasyCon".

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 02.06.2023 у зв`язку з відпусткою судді Тарасової І.В. для здійснення розгляду апеляційної скарги у справі №917/1050/22 визначено колегію суддів у складі: головуючого судді - доповідача Пуль О.А., судді Фоміної В.О., судді Шевель О.В.

Згідно з пунктом 14 ст.32 Господарського процесуального кодексу України у разі зміни складу суду на стадії підготовчого провадження розгляд справи починається спочатку, за винятком випадків, передбачених цим Кодексом. У разі зміни складу суду на стадії розгляду справи по суті суд повторно розпочинає розгляд справи по суті, крім випадку, коли суд ухвалить рішення про повторне проведення підготовчого провадження.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 05.06.2023 задоволено клопотання представника Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", адвоката Антофія Максима Олександровича, про участь у судовому засіданні Східного апеляційного господарського суду з розгляду справи №917/1050/22, яке відбудеться 08.06.2023 о 10:00 год. у залі судового засідання №104 у режимі відеоконференції. Ухвалено доручити Київському районному суду м.Полтави (36000, м.Полтава, пров.Хорольський,6) забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1050/22, розгляд якої відбудеться 08.06.2023 о 10:00 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №104.

05.06.2023 від Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" до суду надійшов відзив (вх.№6379) на апеляційну скаргу, в якому зазначає, що під час проведення обстеження технічного стану інженерних мереж відповідача представниками Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» 02.09.2019 для перевірки справності запірної арматури на обвідній лінії водомірного вузла здійснено перекриття запірної арматури до лічильника. Після цього була відкрита вода в точці розбору. При справній роботі запірної арматури на обвідній лінії вода мала припинитись, але подача води на точку водорозбору не припинилась. Таким чином, через розпломбування запірної арматури обвідної лінії встановлено її несправність. 11.09.2019 представниками Комунального підприємства Полтавської обласної ради «Полтававодоканал» проведено обстеження щодо виконання припису, зробленого в актах від 02.09.2019 та 05.09.2019. За результатом обстеження зроблено висновок про виконання відповідачем припису, засувка на обвідній лінії відремонтована. Акт від 02.09.2019 підписаний представником споживача без заперечень та зауважень. Отже, своїми діями відповідач погодився з тим, що він не дотримався зобов`язання щодо збереження та цілісності засувки на обвідній лінії. Позивач вважає, що нарахування по акту від 02.09.2019 є законними, а заборгованість у розмірі 962992,28 грн такою, що підлягає сплаті. Своїм твердженням про те, що в актах звірки взаємних рахунків відображена заборгованість відповідача перед позивачем по оплаті нарахування за безоблікове водокористування у розмірі 9620992,28 грн, що означає відсутність такої заборгованості, відповідач вводить суд в оману, оскільки нарахування за безоблікове водокористування (по акту порушення) оформлюється за окремим рахунком та не має відношення до обсягу водопостачання за засобом обліку.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 повідомлено учасників справи про відкладення розгляду справи на 19.07.2023 об 11:30 год. Засідання відбудеться у приміщенні Східного апеляційного господарського суду за адресою: 61058, м.Харків, пр.Незалежності, 13, 1-й поверх, кімн.№104.

Ухвалою Східного апеляційного господарського суду від 13.07.2023 задоволено клопотання Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" про участь у судовому засіданні у режимі відеоконференції; доручено господарському суду Полтавської області забезпечити проведення відеоконференції у справі №917/1050/22, розгляд якої відбудеться 19.07.2023 об 11:30 годині у приміщенні Східного апеляційного господарського суду у залі судового засідання №104.

Щодо заявленого в апеляційній скарзі клопотання про долучення до матеріалів справи нових доказів колегія суддів зазначає таке.

Згідно з частинами 1, 2, 3, 4 статті 80 Господарського процесуального кодексу України учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу.

Зі змісту частини 8 ст.80 Господарського процесуального кодексу України убачається, що докази, не подані у встановлений законом або судом строк, до розгляду судом не приймаються, крім випадку, коли особа, яка їх подає, обґрунтувала неможливість їх подання у вказаний строк з причин, що не залежали від неї.

Відповідно до ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього.

Відповідач в апеляційній скарзі обґрунтовує причини неможливості подання доказів до суду першої інстанції тим, що відповідач не мав інформації про розгляд даної справи, тому не міг взяти участі та подати до суду докази на спростування позовних вимог, рішення у справі у день його проголошення відповідачу не вручено.

Колегія суддів зазначає, що наведені відповідачем доводи спростовуються матеріалами справи, адже процесуальні документи направлялися судом за юридичною адресою, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, однак копія ухвали господарського суду Полтавської області від 06.09.2022 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі повернулась з позначкою АТ «Укрпошта» «адресат відсутній за вказаною адресою». Надіслання листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб говорити про належне повідомлення, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю суду. Такий висновок Касаційний господарський суд Верховного Суду виклав у постанові від 18.03.2021 у справі №911/3142/19.

Копію оскаржуваного рішення суду надіслано господарським судом за тією ж адресою та отримано відповідачем 23.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення (а.с.54).

Відтак заявником не доведено належними та допустимими доказами під час апеляційного розгляду справи неможливість подання доказів до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього, натомість колегія суддів вважає, що відповідач про розгляд справи був повідомлений належним чином та не був позбавлений права подати докази до господарського суду.

Таким чином, причина пропуску строку на подання доказів є неповажною, тому нові докази не беруться до уваги колегією суддів як такі, що подані до суду апеляційної інстанції з порушенням норм процесуального права, зокрема, ст.80, 269 Господарського процесуального кодексу України.

Заявник апеляційної скарги у судове засідання 19.07.2023 не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення, з якого убачається, що копію ухвали Східного апеляційного господарського суду від 08.06.2023 про відкладення розгляду справи ТОВ «Сервісхліб» отримало 22.06.2023. Також представник позивача був присутній у судовому засіданні 08.06.2023, в якому розгляд справи відкладено на 19.07.2023.

У судовому засіданні 19.07.2023, яке проходило у режимі відеоконференції, представники позивача проти вимог апеляційної скарги заперечували та просили суд залишити її без задоволення, а рішення господарського суду - без змін.

Відповідно до частин 1, 2 ст.269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах доводів та вимог апеляційної скарги законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції, колегія суддів Східного апеляційного господарського суду встановила таке.

01.03.2012 між Комунальним підприємством Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" (позивач) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" (відповідач, абонент) укладено договір №2688-7 про надання комунальних послуг з водопостачання та водовідведення, відповідно до пункту 1.1 якого предметом договору є такі комунальні послуги: централізоване водопостачання та централізоване водовідведення.

Як убачається з додатку №4 доповнення до договору, який вступив у дію 01.04.2012, до пункту 1.4 договору, доповнено об`єкти користування послугами, зокрема, хлібзавод №2 за адресою: вул. Остапа Вишні, 5 (а.с.17).

Також вищевказаним додатком доповнено пункт 1.5 договору, яким визначено, що межею розподілу водопроводу по хлібзаводу №2 є колодязь із запірною арматурою на магістральному водопроводі, абонент обслуговує ввід від другого фланцю після відключаючої засувки, на каналізації - обріз труби в першому колодязі на каналізаційному колекторі (додаток № 6-1 до договору) (а.с.19).

Відповідно до пункту 2.1 договору облік використаної абонентом води по об`єкту здійснюється за показаннями його водолічильника. Зняття показань водолічильника здійснюється один раз на місяць.

Підпунктом 4.1.1 пункту 4.1 договору передбачено, що водоканал має право здійснювати контроль за одержанням послуг шляхом проведення обстеження технічного стану систем водопостачання та водовідведення абонента, та вимагати у абонента виконання своїх пропозицій спрямованих на поліпшення якості обліку води, технічного стану мереж.

Згідно з підпунктом 5.2.2 пункту 5.2 договору абонент бере на себе зобов`язання в зазначений термін виконувати умови водоканалу спрямовані на поліпшення якісного обліку послуг та утримувати в належному санітарному стані приміщення водомірних вузлів.

Відповідно до пункту 5.2.3 договору абонент бере на себе зобов`язання забезпечити належну експлуатацію водопровідних і каналізаційних мереж, що знаходяться на його обслуговуванні. Абонент зобов`язаний забезпечити доступ представника водоканалу до водолічильника, систем водопроводу та каналізації.

Згідно з пунктом 6.6 договір укладається з 01.03.2012 по 31.12.2012 і вважається продовженим на кожний наступний рік, якщо за місяць до закінчення терміну дії не надійде заява однієї із сторін про розторгнення договору чи його перегляд.

02.09.2019 представниками позивача - Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" проведено обстеження об`єкту хлібзавод № 2 за адресою: м.Полтава, вул. Остапа Вишні, 5.

Як убачається з акту від 02.09.2019, у ході обстеження виявлено непридатну для використання засувку діаметром 100 мм на обвідній лінії перед водолічильником. За таких обставин облік спожитої води водомірним вузлом обліковується не в повному обсязі, а тому по вищевказаному об`єкту здійснювалося безоблікове водокористування (а.с.21).

Даний акт підписаний представником відповідача без зауважень.

Згідно з пунктом 5.18 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджені наказом Міністерства з питань житлово - комунального господарства України від 27.06.2008 за №190 (Правила №190), споживач відповідає за цілісність та збереження засобів обліку, пломб і деталей пломбування, встановлених представниками територіальних органів Держспоживстандарту та виробником в місцях з`єднань засобів обліку, запірної арматури, манометра та іншого обладнання вузла обліку незалежно від місця його розташування. Знімати засоби обліку, здійснювати будь-які заміни їх частин або зміни положення на водомірному вузлі, де їх встановлено, знімати пломби, накладені органами Держспоживстандарту або виробником, має право лише виробник або споживач за дозволом виробника. У разі самовільних дій споживач сплачує витрату води згідно з пунктами 3.3, 3.4 цих Правил.

Відповідно до пунктів 3.3 та 3.4 Правил №190 у разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24-х годин на добу. Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць.

Позивач провів розрахунок за безоблікове водопостачання за наступною формулою, діаметр труби вводу - 100 мм, розрахунковий період - один місяць:

V*П*d2, де

4

Q - кількість води за пропускною спроможністю труби;

V = 2 м/с - швидкість руху води;

d - діаметр труби вводу.

У грошовому еквіваленті це складає 962992,28 грн (40694,4 м3 х 23,664 грн - чинний тариф на послугу централізованого водопостачання та водовідведення).

На підставі вищевказаного акту позивачем виставлена відповідачу претензія за вих.№897 від 04.09.2019 та рахунок № 4516 від 04.09.2019 за безоблікове водокористування на суму 962992,28 грн (а.с.24-27).

Як убачається з копії рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, дана претензія повернулася позивачу з відміткою АТ «Укрпошта» "за закінченням терміну зберігання" (а.с.27 на звороті).

Відповідно до пункту 3.6 договору абонент розраховується за надані послуги в порядку попередньої оплати в строк до першого числа перед наступним розрахунковим періодом в обсязі 50- 100 % договірної величини або в обсязі споживання за попередній місяць при умові розрахунків по водолічильникам. Остаточний розрахунок за послуги, а також розрахунок за перевитрати договірної величини, нарахування по актам порушень, пеня та інші платежі, оформлені розрахунками, здійснюється абонентом самостійно у триденний термін після вручення рахунків.

Відповідач не сплатив нарахування по акту від 02.09.2019 у розмірі 962992,28 грн у строк оплати нарахувань, встановлений у претензії №4516 від 04.09.2019.

Згідно з умовами підпункту 4.1.1 пункту 4 та підпункту 5.2.2 пункту 5.2 договору представниками позивача - Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал", в акті від 02.09.2019 зроблено припис про необхідність переобладнання байпасної лінії працюючою засувкою до 04.09.2019.

05.09.2019 представниками позивача - Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" проведено обстеження щодо виконання припису, однак за результатом обстеження виявлено, що відповідач не виконав його, а тому надано додатковий термін до 09.09.2019 замінити засувку на обвідній лінії на працюючу (а.с.22).

Як убачається з акту від 11.09.2019, представниками позивача - Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" проведено обстеження щодо виконання припису, зробленого в актах від 02.09.2019 та від 05.09.2019, встановлено, що відповідачем засувка на обвідній лінії відремонтована (а.с.23).

Позивач вважає, що своїми діями відповідач погодився з тим, що він не дотримав зобов`язання щодо збереження та цілісності засувки на обвідній лінії; відповідачем не сплачений рахунок №4516 від 04.09.2019 по акту від 02.09.2019 у розмірі 962992,28 грн, що стало підставою для звернення позивача до суду з даним позовом.

Надаючи власному правову оцінку обставинам справи, колегія суддів виходить з такого.

Частинами 1, 3, 5 ст.626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Договір відповідно до ст.629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Статтею 173 Господарського кодексу України передбачено, що господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб`єкта, який порушив зобов`язання, не звільняє цього суб`єкта від обов`язку виконати зобов`язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов`язання. Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.

Частиною 1 ст.216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Частиною 1 ст.530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Згідно зі ст.610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Загальне положення про цивільно-правову відповідальність за завдання позадоговірної шкоди передбачено у ст.1166 Цивільного кодексу України, відповідно до якої майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як неправомірність поведінки особи; вина заподіювача шкоди; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та заподіяною шкодою.

Наявність усіх вищезазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

У деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок довести наявність шкоди, протиправність (незаконність) поведінки заподіювача шкоди та причинний зв`язок такої поведінки із заподіяною шкодою. У свою чергу відповідач повинен довести, що в його діях або бездіяльності (діях або бездіяльності його працівників) відсутня вина у заподіянні шкоди.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що в акті від 02.09.2019 не зазначено, які саме заходи здійснювалися представниками позивача по перекриттю засувки, також з акту не зрозуміло, як саме позивачем встановлено, що засувка на обвідній лінії непридатна; на думку апелянта, не виключено, що саме ці заходи, які проводились позивачем і могли спричинити непридатність вказаного в акті об`єкту.

Колегія суддів вважає заперечення такими, що ґрунтуються на припущеннях та не спростовують самого факту фіксації порушення, який має значення для вирішення даної справи.

Як зазначалося вище, акт від 02.09.2019 підписаний представником відповідача, останній не спростовує факту його участі при складанні та підписанні акту, та акт не оспорений відповідачем у встановленому порядку (а.с.21).

Акт від 11.09.2019, в якому зазначено, що засувка на обвідній лінії відремонтована та проведено опломбування роз`ємних з`єднань перед лічильником, складено у присутності представників споживача: директора ОСОБА_1 та охоронця ОСОБА_2 (а.с.23).

Відповідно до пункту 7.3 Правил №190 у разі наявності у вузлі обліку споживача обвідної лінії запірна арматура на ній пломбується представником виробника в закритому стані. За цілісність пломби відповідає споживач.

Згідно з пунктом 7.6 Правил використовувати воду для господарських потреб із самостійних протипожежних систем, що живляться від спільних вводів, забороняється. Якщо представник виробника виявить самовільне користування водою з пожежних систем, розрахунок за воду здійснюється відповідно до пункту 3.3 цих Правил з часу початку користування водою до часу його виявлення. Якщо час початку користування водою не виявлено, то розрахунок здійснюється за місячний термін.

Відповідно до пункту 7.11 Правил ремонт і утримання в належному стані пожежних систем, розміщених на мережах споживачів, здійснюються за рахунок споживачів.

Отже, при виявленні представником водоканалу порушень вимог Правил, пов`язаних з нераціональним водоспоживанням, недотриманням Правил технічних експлуатаційних систем водопостачання та водовідведення актом встановлюються строки їх усунення. Акт є обов`язковим для виконання у вказані в ньому строки, а також є підставою для розрахунків за водокористування.

Доводи апеляційної скарги про те, що зміст акту від 02.09.20219 не містить формулювання про самовільне користування відповідачем системою централізованого водопостачання та водовідведення, не спростовують вищенаведеного обов`язку відповідача сплатити за безоблікове водокористування.

Апелянт також стверджує, що провів ремонт засувки на виконання припису позивача, зробленого в акті від 02.09.2019, тобто виконав зобов`язання за пунктом 5.18 Правил щодо збереження запірної арматури шляхом усунення несправності цієї арматури; відповідач не знав і не міг знати про несправність засувки, яка була опломбована позивачем, оскільки жодних візуальних ознак несправності такої засувки не було.

Колегія суддів зазначає, що матеріали справи не містять належних доказів на підтвердження вказаних відповідачем обставин.

Ураховуючи зазначене, колегія суддів погоджується з висновками господарського суду про те, що наведені фактичні обставини справи у їх сукупності дають підстави для висновку про те, що позивачем доведено наявність усіх складових для застосування деліктної відповідальності відповідача, а саме, доведено вчинення відповідачем протиправного діяння (бездоговірного безоблікового водокористування), вини відповідача (водокористування без укладення договору), а також причинно-наслідкового зв`язку між таким діянням та шкодою, завданою позивачу.

Зазначеним спростовуються доводи відповідача про те, що позивачем не доведено наявність усіх складових для застосування деліктної відповідальності відповідача, а договірне зобов`язання відповідача по оплаті рахунку №4516 від 04.09.2019 не наступило.

Щодо доводів апеляційної скарги про те, що розрахунок за безоблікове водокористування проведений позивачем за формулою, яка законодавством не передбачена, жодних пояснень щодо легітимності такої формули ні позов, ні оскаржуване рішення суду не містять, також відсутні докази легітимності тарифу на послугу централізованого водопостачання та водовідведення, який використав позивач для розрахунку за безоблікове водокористування, відсутність цієї інформації, крім того, позбавляє можливості представника відповідача провести відповідний контррозрахунок; колегія суддів виходить з такого.

Згідно з пунктом 3.1 Правил розрахунки за спожиту питну воду та скид стічних вод здійснюються на основі показів засобів обліку.

Водокористування вважається безобліковим, якщо споживач самовільно приєднався до систем централізованого комунального водопостачання та водовідведення або самовільно користується ними (пункт 3.2 Правил).

У разі безоблікового водокористування виробник виконує розрахунок витрат води за пропускною спроможністю труби вводу при швидкості руху води в ній 2,0 м/сек та дією її повним перерізом протягом 24 годин за добу (пункт 3.3 Правил).

Розрахунковий період при безобліковому водокористуванні встановлюється з дня початку такого користування. Якщо термін початку безоблікового водокористування виявити неможливо, розрахунковий період становить один місяць (пункт 3.4 Правил).

Позивачем розрахунок за безоблікове водокористування відповідачем здійснено відповідно до пунктів 3.3, 3.4 Правил №190 за такою формулою: діаметр труби вводу - 100 мм, розрахунковий період один місяць, де: Q - кількість води за пропускною спроможністю труби; v = 2 м/с - швидкість руху води; d -діаметр труби вводу.

У грошовому еквіваленті це складає 962992,28 грн (40694,4 м3 * 22,664 грн - чинний тариф на послугу централізованого водопостачання та водовідведення).

Відповідач не спростував наведений позивачем розрахунок та не надав власного контррозрахунку.

Факт наявності вини відповідача, а також вчинення останнім безоблікового водокористування ані в суді першої, ані апеляційної інстанцій, - не спростований.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що розрахунок позивача є арифметично правильним та відповідає вимогам Правил №190.

Ураховуючи зазначене, господарський суд дійшов обґрунтованого висновку про задоволення позову.

Твердження відповідача про те, що всупереч нормам пункту 1 частини 5 ст.12, частини 1 ст.247 Господарського процесуального кодексу України суд першої інстанції справу розглянуто у порядку спрощеного провадження спростовуються таким.

Аналіз приписів частин 1, 3, 4 статті 12, частин 1, 2 статті 247 Господарського процесуального кодексу України дозволяє дійти висновку, що спрощене позовне провадження, як одна із форм господарського судочинства, призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи, тоді як у загальному позовному провадженні розглядаються справи, які через складність або інші обставини недоцільно розглядати у спрощеному провадженні.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд ураховує критерії, визначені частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Частина 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України є нормою прямої дії щодо розгляду в порядку спрощеного позовного провадження малозначних справ, до яких віднесено справи за наявності у них ознак, передбачених частиною 5 статті 12 цього Кодексу.

Таким чином, суд може розглянути у порядку спрощеного позовного провадження малозначну справу, справу незначної складності, визнану судом малозначною згідно з частиною 1 статті 247 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою господарського суду Полтавської області від 06.09.2022 у даній справі прийнято позовну заяву до розгляду і відкрито провадження у справі. Ухвалено: справу розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Зі змісту ухвали убачається, що судом наведено мотиви, з яких він дійшов висновку щодо можливості розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження з урахуванням приписів частини 5 статті 12, пункту 8 частини 4 статті 247 Господарського процесуального кодексу України, якою передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи, в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

У даній справі ціна позову не перевищує такий розмір, що свідчить про правильність висновків суду першої інстанції щодо розгляду даної справи у порядку спрощеного провадження

Окрім того, відповідач не був позбавлений можливості звернутися у порядку частини 4 ст.50 Господарського процесуального кодексу України із відповідною заявою про розгляд справи за правилами загального провадження.

Отже, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції у даній справі.

Відповідно до ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно зі ст.236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.

Відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на скаржника.

Колегія суддів дійшла висновку про те, що доводи заявника апеляційної скарги, викладені ним в апеляційній скарзі, не знайшли підтвердження у ході судового розгляду, тоді як господарським судом у повній мірі з`ясовані та правильно оцінені обставини у справі, прийняте рішення є законним та обґрунтованим, у зв`язку з чим підстав для його скасування та задоволення апеляційної скарги не убачається.

Керуючись статтями 240, 269, 270, 275, 276, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Східний апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 у справі №917/1050/22 залишити без змін.

Дана постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Порядок і строки оскарження до Верховного Суду передбачені статтями 286 - 289 Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст постанови складено 26.07.2023.

Головуючий суддя О.А. Пуль

Суддя В.О. Фоміна

Суддя О.В. Шевель