Ухвала

від 04.09.2023 по справі 917/1050/22

КАСАЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

04 вересня 2023 року

м. Київ

cправа № 917/1050/22

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Кролевець О.А. - головуючий, Бакуліна С.В., Вронська Г.О.,

розглянувши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб"

на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023

(головуючий - Пуль О.А., судді Фоміна В.О., Шевель О.В.)

та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2023

(суддя - Білоусов С.М.)

у справі №917/1050/22

за позовом Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб"

про стягнення коштів,

ВСТАНОВИВ:

У 2022 році Комунальне підприємство Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" звернулось до Господарського суду Полтавської області з позовом про стягнення 962 992,28 грн боргу у зв`язку із встановленням факту безоблікового використання води.

Рішенням Господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 у справі №917/1050/22, залишеним без змін постановою Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023, позов задоволено повністю, стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" на користь Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал заборгованість в розмірі 962 992,28 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 14 444,88 грн.

11.08.2023 Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" звернулось до Верховного Суду з касаційною скаргою на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 у справі №917/1050/22 разом з клопотанням про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку.

Відповідно до витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 15.08.2023 вказану касаційну скаргу передано для розгляду колегії суддів у складі: Кролевець О.А.- доповідач (головуючий), Кібенко О.Р., Бакуліна С.В.

23.08.2023 до Верховного Суду надійшли заперечення Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" проти відкриття касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 у справі №917/1050/22. У вказаних запереченнях заявник вказує, що касаційна скарга подана на судові рішення у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а випадки, передбачені пп. "в", "г" зводяться лише до цитування положень господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) та мають абстрактний характер, без жодного наведення об`єктивних підстав з посиланням на належні докази на їх підтвердження.

Розпорядженням заступника керівника апарату - керівника секретаріату Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 04.09.2023 №29.2-02/2538, у зв`язку з відпусткою судді Кібенко О.Р., призначено проведення повторного автоматизованого розподілу судової справи №917/1050/22.

Відповідно до витягу з протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 04.09.2023 для розгляду справи №917/1050/22 визначено склад колегії суддів: Кролевець О.А. - головуючий (доповідач), Вронська Г.О., Бакуліна С.В.

Перевіривши матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб", враховуючи подані заперечення Комунального підприємства Полтавської обласної ради "Полтававодоканал" проти відкриття касаційного провадження, Суд дійшов висновку, що слід відмовити у відкритті касаційного провадження з огляду на наступне.

Стаття 129 Конституції України серед основних засад судочинства визначає забезпечення права на апеляційний перегляд справи та у визначених законом випадках - на касаційне оскарження судового рішення.

За приписами п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню.

Відповідно до п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України не підлягають касаційному оскарженню судові рішення у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім випадків, передбачених підпунктами "а-г" цієї норми.

За змістом ч. 7 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

Статтею 7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2022 рік" прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2022 року встановлений у розмірі 2 481,00 грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України ціна позову визначається у позовах про стягнення грошових коштів - сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за яким стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Предметом спору в справі №917/1050/22 є стягнення грошових коштів у сумі 962 992,28 грн, тобто ціна позову є меншою за п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (станом на 2022 рік - 1 240 500,00 грн), тому в розумінні ГПК України судові рішення у цій справі не підлягають касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України.

Пунктом 2 частини 3 статті 287 ГПК України передбачено випадки наявності підстав для перегляду у касаційному порядку судових рішень у малозначних справах та у справах з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а саме:

а) касаційна скарга стосується питання права, яке має фундаментальне значення для формування єдиної правозастосовчої практики;

б) особа, яка подає касаційну скаргу, відповідно до цього Кодексу позбавлена можливості спростувати обставини, встановлені оскарженим судовим рішенням, при розгляді іншої справи;

в) справа становить значний суспільний інтерес або має виняткове значення для учасника справи, який подає касаційну скаргу;

г) суд першої інстанції відніс справу до категорії малозначних помилково.

Скаржник у касаційній скарзі зазначає про наявність підстав для перегляду в касаційному порядку оскаржуваних судових рішень у справі з ціною позову, що не перевищує п`ятиста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, які передбачені пп. "в", "г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України. Необхідність відкриття касаційного провадження у справі Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" обґрунтовує тим, що суд першої інстанції відніс справу №917/1050/22 до категорії малозначних помилково, крім того дана справа має виняткове значення для відповідача, як особи, яка подає касаційну скаргу. Вказує, що за змістом ухвали суду першої інстанції в цій справі від 06.09.2022 вбачається, що суд ухвалив розглядати справу в порядку спрощеного провадження із посиланням на норми пункту 1 частини п`ятої статті 12, частини першої статті 247 ГПК, які встановлюють, що в порядку спрощеного провадження розглядаються малозначні справи, а саме, справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, та норми пункту 8 частини четвертої статті 247 ГПК, які встановлюють, що у порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. При цьому суд не застосовує пункт 2 частини п`ятої статті 12 ГПК, яка відносить до малозначних справи незначної складності, визнані судом малозначними, отже суд першої інстанції, відповідно до нормативного обґрунтування в своїй ухвалі від 06.09.2022, не визнав цю справу малозначною, як справу незначної складності, а вбачає малозначність даної справи в силу закону, тобто як справу, в якій ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб (пункт 1 частини п`ятої статті 12 ГПК). Однак при цьому суд не врахував, що в даній справі ціна позову перевищує сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, в той час як сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб на 06.09.2022 (дата ухвали суду першої інстанції про розгляд справи в спрощеному провадженні) становить 260 000,00 грн, тому ця справа не є малозначною за пунктом 1 частини п`ятої статті 12 ГПК. Окрім того, зазначає, що відповідно до змісту додатку 4 до договору № 2688-7 від 01.03.2012 про надання комунальних послуг з водопостачання і водовідведення, який укладено між позивачем і відповідачем, річне водопостачання по об`єкту за адресою: Хлібозавод №2 вул. Остапа Вишні 5 (об`єкт, під час перевірки якого позивач склав акт від 02.09.2019 про безоблікове водокористування відповідача) становить 109,5 метрів кубічних на рік, в той час як розмір витрат води, розрахований позивачем в зв`язку із безобліковим водокористуванням відповідача, вартість якого стягується з останнього в цій справі, становить 40694,4 метрів кубічних, що дорівнює витратам води на водопостачання відповідача за період 376,5 (триста сімдесят шість з половиною) років. З урахуванням того, що розрахунок за безоблікове водокористування позивачем проведено за місяць водокористування, розмір оплати за витрати води, який стягується з відповідача в 4460 (чотири тисячі чотириста шістдесят) раз більше, ніж розмір оплати за водокористування відповідно до показників, визначених договором № 2688-7 від 01.03.2012, оскільки витрата води відповідачем по відповідному об`єкту на місяць згідно додатку 4 до договору № 2688-7 від 01.03.2012 становить 9,125 кубічних метрів на місяць (річний об`єм ділимо на 12, тобто 109,5/12 = 9,125), в той час як стягується оплата за використання 40694,4 метрів кубічних. Витрати на водокористування, які в тисячі разів перевищують звичайні, є надзвичайною подією в підприємницькій діяльності відповідача, понесення таких витрат без сумніву самим негативним чином вплине на здатність відповідача вести підприємницьку діяльність, аж до можливого банкрутства, за таких обставин ця справа має виняткове значення для відповідача.

Однак, посилання скаржника на те, що справа №917/1050/22 має виняткове значення для скаржника визнаються необґрунтованим, оскільки вищевказані доводи не підтверджені жодними доказами та зводяться до незгоди із судовими рішеннями судів попередніх інстанцій і в цілому до заперечення результату розгляду справи, що не може свідчити про винятковість справи для скаржника.

Суд зазначає, що незгода із рішеннями судів попередніх інстанцій не свідчить про їх незаконність, як і не може вказувати на таку обставину, як негативні наслідки для скаржника внаслідок прийняття цих рішень, оскільки настання таких наслідків у випадку прийняття судових рішень не на користь скаржника є звичайним передбачуваним процесом.

Зазначені у касаційній скарзі доводи зводяться до власного викладення обставин справи стороною у справі та до переоцінки доказів, які були досліджені судами попередніх інстанцій. Такі доводи, з огляду на статус Верховного Суду і його повноваження, не є підставою для відкриття касаційного провадження зі справи.

Щодо посилань скаржника, що суд першої інстанції відніс вказану справу до категорії малозначних помилково, Верховний Суд зазначає наступне.

Згідно з положеннями ст. 12 ГПК України господарське судочинство здійснюється за правилами, передбаченими цим Кодексом, у порядку: 1) наказного провадження; 2) позовного провадження (загального або спрощеного).

Згідно з ч. 5 ст. 12 ГПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

За змістом ч. 7 зазначеної статті для цілей цього Кодексу розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб вираховується станом на 1 січня календарного року, в якому подається відповідна заява або скарга, вчиняється процесуальна дія чи ухвалюється судове рішення.

У п. 1 ч. 1 ст. 163 ГПК України зазначено, що у позовах про стягнення грошових коштів ціна позову визначається сумою, яка стягується, або сумою, оспорюваною за виконавчим чи іншим документом, за якими стягнення провадиться у безспірному (безакцептному) порядку.

Враховуючи вищевикладене, при вирішенні питання про віднесення справи до категорії малозначних, суд враховує ціну позову, її складність та категорії справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження відповідно до ст. 247 ГПК України.

В ухвалі Господарського суду Полтавської області від 06.09.2022 у справі №917/1050/22 про прийняття позовної заяви до розгляду та відкриття провадження у справі суд першої інстанції дійшов висновку про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, оскільки ціна позову не перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Тобто доводи, викладені у касаційній скарзі щодо того, що суд першої інстанції відніс вказану справу до категорії малозначних на підставі пункту 1 частини п`ятої статті 12 ГПК України, спростовуються.

Рекомендацією № R (95) 5 Комітету Міністрів Ради Європи від 07 лютого 1995 року державам-членам рекомендовано вживати заходи щодо визначення кола питань, які виключаються з права на апеляцію та касацію, щодо попередження будь-яких зловживань системою оскарження. Відповідно до частини "с" статті 7 Рекомендації, скарги до суду третьої інстанції мають передусім подаватися щодо тих справ, які заслуговують на третій судовий розгляд, наприклад справ, які розвиватимуть право або сприятимуть однаковому тлумаченню закону. Вони також можуть бути обмежені скаргами у тих справах, де питання права мають значення для широкого загалу.

Відповідно до прецедентної практики Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини"), умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути більш суворими ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: "Levages Prestations Services v. France" від 23 жовтня 1996; "Brualla Gomez de la Torre v. Spain" від 19 грудня 1997).

Отже, у Верховного Суду є право використовувати процесуальний фільтр, закріплений у ч. 1 ст. 293 ГПК України, і це повністю узгоджується з положеннями ст. 129 Конституції України, завданнями та принципами господарського судочинства.

Оскільки предметом спору у справі №917/1050/22 є стягнення грошової суми, що є меншою, ніж п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а в касаційній скарзі не наведено іншого обґрунтування щодо наявності підстав, передбачених пп. "а-г" п. 2 ч. 3 ст. 287 ГПК України, то касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" подано на судові рішення, що не підлягають касаційному оскарженню.

Враховуючи вищевикладене, Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 у справі №917/1050/22 на підставі п. 1 ч. 1 ст. 293 ГПК України.

Оскільки Верховний Суд дійшов висновку про відмову у відкритті касаційного провадження, клопотання про зупинення виконання оскаржуваного судового рішення суду першої інстанції до закінчення його перегляду в касаційному порядку не розглядається.

Керуючись статтями 234, 235, 287, 293 Господарського процесуального кодексу України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

1.Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісхліб" на постанову Східного апеляційного господарського суду від 19.07.2023 та рішення Господарського суду Полтавської області від 27.02.2023 у справі №917/1050/22.

2.Копії ухвали надіслати учасникам справи.

3.Надіслати скаржнику касаційну скаргу разом з доданими до неї матеріалами. Копію касаційної скарги залишити у Верховному Суді.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддя О.А. Кролевець

Судді С.В. Бакуліна

Г.О. Вронська