Ухвала

від 26.07.2023 по справі 607/14139/20

КАСАЦІЙНИЙ ЦИВІЛЬНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

Ухвала

26 липня 2023 року

м. Київ

справа № 607/14139/20

провадження № 61-10814ск23

Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Коломієць Г. В. розглянув касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 травня

2023 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень, скасування державної реєстрації права власності та позовом третьої особи з самостійними вимогами ОСОБА_3 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, скасування державної реєстрації права власності,

ВСТАНОВИВ:

У серпні 2020 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради, в якому просила суд:

- визнати недійсним та скасувати рішення Тернопільської міської ради Тернопільської області № 7/35/193 від 06 червня 2019 року про надання дозволу на розроблення землеустрою, відведення земельної ділянки площею 0.0701 га за адресою: АДРЕСА_1 , ОСОБА_2 ;

- визнати недійсним та скасувати рішення Тернопільської міської ради №7/42/84 від 20 грудня 2019 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки площею 0.0701 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд за адресою АДРЕСА_1 і передано ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності реєстраційний номер об`єкту нерухомого майна: 2079497461101, об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка, Кадастровий номер: 6110100000:01:009:0087, опис об`єкта: площа (га): 0.0701, належний на праві власності ОСОБА_2 , рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень з відкриттям розділу), індексний номер: 2209422

від 13 травня 2020 року.

У 2021 році третя особа з самостійними вимогами ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом до Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 , в якому просила суд:

- визнати незаконним та скасувати рішення Тернопільської міської ради Тернопільської області № 7/42/84 від 20 грудня 2019 року, яким затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки із кадастровим номером 6110100000:01:009:0087 площею 0.0701 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд за адресою: АДРЕСА_1 , і передано ОСОБА_2 ;

- скасувати державну реєстрацію права власності (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майн: 2079497461101), об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка із кадастровим номером 6110100000:01:009:0087 площею 0.0701 га, що належить на праві власності ОСОБА_2 (рішення про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, індексний номер - 52209422 від 13 травня 2020 року).

Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області

від 07 грудня 2022 року, залишеним без змін постановою Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2023 року, у задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Тернопільської міської ради про визнання недійсними та скасування рішень Тернопільської міської ради та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Тернопільської міської ради, ОСОБА_2 про визнання незаконним та скасування рішення, та скасування державної реєстрації права власності відмовлено.

Скасовано заходи забезпечення позову у справі, які встановлені ухвалою Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 27 серпня 2020 року, а саме: заборонено відчуження земельної ділянки кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 ; заборонено ОСОБА_2 виконання будь-яких будівельних робіт,

в тому числі знесення огорожі на земельній ділянці, кадастровий номер 6110100000:01:009:0087, площею 0,0701 га, за адресою: АДРЕСА_1 .

17 липня 2023 року ОСОБА_1 засобами поштового зв`язку звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2023 року (надійшла до суду 20 липня 2023 року), у якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення, направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до частини третьої статті 3 ЦПК України провадження

в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Відповідно до частини першої та другої статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення.

Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу.

У касаційній скарзі заявник просить поновити строк на касаційне оскарження, та зазначає, що копію оскаржуваної постанови вона отримала засобами електронного зв`язку 15 червня 2023 року, що підтверджено доказами.

Дослідивши клопотання заявника, Верховний Суд вважає за можливе задовольнити клопотання про поновлення строку подачі касаційної скарги.

Однак, подана касаційна скарга не може бути прийнята касаційним судом до розгляду та вирішено питання про відкриття касаційного провадження

з огляду на наступне.

Частиною другою статті 389 ЦПК України визначено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках:

1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку;

2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення

від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні;

3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах;

4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу.

У пункті 5 частини другої статті 392 ЦПК України передбачено, що у касаційній скарзі повинно бути зазначено підставу (підстави), на якій (яких) подається касаційна скарга з визначенням передбаченої (передбачених) статтею 389 цього Кодексу підстави (підстав).

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 1 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається постанова Верховного Суду, в якій викладено висновок про застосування норми права у подібних правовідносинах, що не був врахований в оскаржуваному судовому рішенні.

У разі подання касаційної скарги на підставі пункту 2 частини другої статті 389 цього Кодексу в касаційній скарзі зазначається обґрунтування необхідності відступлення від висновку щодо застосування норми права

у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду.

Касаційна скарга ОСОБА_1 не відповідає зазначеним вище вимогам закону.

Так, у касаційній скарзі заявник узагальнено посилається на неправильне застосування судами попередніх інстанційнорм матеріального права та порушення норм процесуального права, проте не зазначає конкретні обов`язкові підстави касаційного оскарження, визначені частиною другою статті 389 ЦПК України, що унеможливлює відкриття касаційного провадження.

За таких обставин, відповідно до вимог частини другої, четвертої статті 392 ЦПК України, заявнику необхідно надати суду уточнену редакцію касаційної скарги з посиланням на підставу (підстави) касаційного оскарження, передбачену (передбачені) частиною другою статті 389 ЦПК України та надіслати копії уточненої редакції касаційної скарги і доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи.

Також, у порушення пункту 3 частини четвертої статті 392 ЦПК України до касаційної скарги доданий документ, що підтверджує сплату судового збору

у розмірі 1 700,00 грн, однак це не підтверджує сплату судового збору

у повному розмірі.

Як вбачається з касаційної скарги, заявник оскаржує рішення суду апеляційної інстанції у повному обсязі, а не в частині.

Згідно зі статтею 4 Закону України «Про судовий збір» за подання касаційної скарги справляється судовий збір, який відповідно до підпункту 7 пункту 1 частини другої цієї статті становить 200 відсотків ставки, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви в розмірі оспорюваної суми.

Відповідно до підпункту 2 пункту 2 частини другої статті 4 Закону України «Про судовий збір» за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою або фізичною особою-підприємцем ставка судового збору становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у 2020 році та заявляла три позовні вимоги немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2020 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 102,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 840,80 грн).

ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом у 2021 році та заявляла дві позовні вимоги немайнового характеру.

Станом на 01 січня 2021 року прожитковий мінімум для працездатних осіб був встановлений у розмірі 2 270,00 грн (0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб - 908,00 грн).

Порядок сплати судового збору визначено статтею 6 Закону України «Про судовий збір».

Отже, заявнику необхідно доплатити судовий збір у розмірі 6 976,80 грн:

1) судовий збір за три позовні вимоги за першим позовом - 2 522,40 грн (840,8*3=2 522,40 грн);

2) судовий збір дві позовні вимоги за другим позовом - 1 816,00 грн (908,00*2=1 816,00 грн) ;

3) судовий збір за подачу касаційної скарги - 8 676,80 грн

((2 522,40+1 816,00)*200%= 8 676,80 грн);

4) сплачено судового збору - 1 700,00 грн;

5) доплата судового збору - 6 976,80 грн (8 676,80-1 700,00=6 976,80 грн).

Судовий збір за подання касаційної скарги до Касаційного цивільного суду

у складі Верховного Суду має бути перераховано або внесено до ГУК

у м. Києві/Печерс.р-н/22030102, код отримувача (код за ЄДРПОУ): 37993783, банк отримувача: Казначейство України (ЕАП), рахунок отримувача: UA288999980313151207000026007, код банку отримувача (МФО): 899998, код класифікації доходів бюджету: 22030102 «Судовий збір (Верховний Суд, 055)».

На підтвердження сплати судового збору необхідно надати суду документ, що підтверджує його сплату в повному обсязі.

Відповідно до вимог частин другої, третьої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала.

Ураховуючи викладене, касаційну скаргу слід залишити без руху та надати заявнику строк для усунення їх недоліків.

Керуючись статтями 185, 389, 390, 392, 393 ЦПК України, Верховний Суд

УХВАЛИВ:

Клопотання ОСОБА_1 про поновлення строку на касаційне оскарження задовольнити. Поновити ОСОБА_1 процесуальний строк для подачі касаційної скарги.

Касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 07 грудня 2022 року та постанову Тернопільського апеляційного суду від 30 травня 2023 року залишити без руху та надати строк для виконання зазначених в ухвалі вимог, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення цієї ухвали.

У разі невиконання у встановлений строк вимог цієї ухвали настануть наслідки, передбачені законом.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Г. В. Коломієць